Власне, демонстрація, чому в Україні, та й не тільки, такий популярний чорний піар. Якщо постійно поливати гівном своїх найбільших опонентів, а певні симпатії дозволяють сприйняти гівно менш критично, то можна нівелювати цінність критики не через недоліки її сутності (матчасть, логіка), а через особистість, бо, як зізнаються тут на останніх сторінках, важливо, хто каже, а не що каже. Все ж таки в піар-командах політиків не дурні сидять.
Звісно, що це працює в усі сторони.