Еще немного про жителей Украины не оккупированных территорий. А последняя зарисовка - аккурат про моих родителей, которые сегодня ночевали на даче.
Alexander Taranyshyn
30 mins ·
Про інстикт самозбереження у вати
Час від часу стикаюсь із місцевими ватниками. Тією чи іншою мірою чекають приходу "русского міра" у Каховку чи Нову Каховку - все залежить де зустрінусь... Чекають. У нас вьо плохо, зачєм армія убіваєт дєток, Порошенко плохой, Рада плохая, зачєм запрєщают говоріть на русском, дєнєг нєт, за шо гібнут наші рєбята, ето всьо майдан, Обама сволочь нас посоріл, украінци убівают своіх, Путін спас Крим, єслі б нє он у нас (Каховка, Нова Каховка) било те ж саме, шо і на Донбасі, русскіх там нєт, а Крим сам захотєл, он у ніх какіє зарплати, шото рускіє тут дачі нє строят, а наші туда єздят, вот Росію боятся, ядєрний пєпєл, а комунальниє какіє дорогіє....
Все, досить! Набір штампів просто клас. І ніяких аргументів не сприймають... Ну, ще розумію пенсіонерів. Ще якось бюджетників - російські цукерки їм здаються більшими та смачнішими. Що убиває це, так званий середній клас. Кілька замальовок:
Фермер: "а мені какая разніца - їсти всі хотят. Щас я лук за гривні продаю, прийдуть русскіє - буду за рублі. У них ціни вищі. Он в Криму пошти в три рази!" І це говорить людина, яка хвилину тому розповідала, що купила трактор у якогось колишнього луганського фермера, який вивіз його звідти, щоб не відібрали...
Хазяїн магазину: "Ну, і что! Зато дєті будут на русском свободно говоріть! А здєсь нікогда України і нє било. Єслі б нє Єкатєріна (?), то здєсь би дікоє полє било би"... Говорить це людина, яка просить влаштувати на "Чумак" двоюрідного брата десь із Донбасу, який сюди виїхав, бо там роботи немає, і будинок зруйнували...
Я оце слухаю і думаю, чи я такий боягуз, що мені не хочеться ризику, чи їм пофіг і хочеться конкретно ризикнути... А заради чого?!?... Ну, добре, нехай усі заживемо, як у раю при "русском мірє". Але, доки він настане, проллється купа крові, буде знищено півкраїни, є високий ризик втратити все: і майно і життя своє та своїх близьких та рідних! І все одно хотіти цього "раю"! Як так можна? Де мізки? Я цього не розумію...
І на останок, сюр про регіон до якого "русскій мір" не дійшов. Скажу так, мені аж моторошно від однієї думки, що можемо жити і ми так. Навіть на кордоні із цими "лидинирами" жити:
"Город Счастье находится на передовой украинской обороны – до Луганска отсюда около 20 километров. Стрельба здесь – обычное явление, звуки артобстрелов слышны почти постоянно, но жители города к ним уже привыкли и пытаются жить обычной жизнью – с началом лета начали ходить на пляж, купаться и загорать. И даже то, что в нескольких километрах слышна стрельба и взрывы – их не останавливает.
Все отдыхающие очень хорошо слышат стрельбу и залпы орудий, и с интересом рассматривают разрывы от зенитных снарядов на чистом голубом небе. «Мы уже привыкли», – объясняет женщина, отдыхающая на пляже. «Но ведь это далеко стреляют, – добавляет другая. — Если будут стрелять ближе будем прятаться. А вообще последнее время стреляют не так часто»."
Від "Громадського радіо Донецьк".