Трегубов
Так, аукціон сувенірних залишків від росіян, влаштований Алиною Михайловою, був спірним з точки зору етики військового конфлікту.
Так, її побажання перевішати опонентів було виходом за рамки пристойного.
Втім.
Так, Михайлова була дружиною Да Вінчі де-факто - жили разом та мали спільний побут.
Ні, Михайлова не воює з родиною Да Вінчі, просто вищезгадані персонажі висмикнули з реєстрів технічний документ щодо розподілу спадку. Якби такий конфлікт справді був, це було б відомо з коментарів його рідних.
Ні, Михайлова не "агент Коломойського". В якості доказу зв'язку наводять наявність спільного фото шестирічної давнини. Якось мене аналогічним чином Монтян звинувачувала в роботі на Коломойського, бо пам'ятала, що я працював у журналі "Главред" у 2009 році.
Так, Аліна різка і могла б спілкуватися толерантніше та думати про те, як слово може відгукнутися. Але з урахуванням всього того, що вона тягне на собі останні роки, було б дивно, якби вона була милою та дипломатичною. Війна плавить нерви. Якщо ви справді вдячні воякам, ви маєте знати, що їхня різкість в спілкуванні викликана тим, що вони трішки подирявили душі та голови, захищаючі вас та нашу країну. Виключення бувають - але рідкі.
Останній факт - причина того, через що я зараз це пишу. Мені трішки боляче дивитися на купу фейків про "аукціони унітазів" та фотошоплені "скрини з твітеру". Так само боляче дивитися на брехню про стосунки Аліни з загиблим нареченим. Не тому, що я так прихильний до Аліни - ми особисто не знайомі. А тому, що я бачу, як купка прохіндеїв легко зманіпулювала купкою обивателів, і кинула їх травити людину, яка і так зарано постаріла заради того, щоб ці самі обивателі могли це робити з меншим страхом за своє життя. Бо на її місці може бути будь-хто з нас.
Окремо про купку прохіндеїв. На превеликий жаль, неподалік однієї справді шанованої мною політичної сили в'ється маленька групка каліброваних чорнопіарщиків. Їх буквально декілька - я помічав славетну пару з Ігоря Савчука та Ярослава Бондаренка та старання свіжесортованого Тараса. Але ми в соцмережах, тому тут кілька старанних осіб можуть розмножуватися, як агенти Сміти під акаунтами типа Ткачіос, Марсі Щосьтамтаке і ще довгою низкою осіб. Колись вони починали з відпрацювання по токсичних персонажах типа Сергія Лещенка, але швидко переключилися на нейтралів, опозиціонерів не-з-ЄС та навіть про-ЄСівських блогерів в рамках зачистки конкурентного поля.
Стратегія в них дуже проста: висмикуванням окремих фраз створювати спочатку враження, що опоненти “з душком”. Якщо фраз нема - додовбуватися до відсутності заяв з того чи іншого приводу. Власне, на прикладі Михайлової можна все побачити. Одне фото, на якому вона поряд з Бенею? Ну точно його агент! Немає достатніх свідчень? Підробимо пост начебто з Твіттеру та розгонимо скріншотом. Знайдемо в реєстрі документ і вигадаємо довкола нього неіснуючий конфлікт. Класика.
Через деякий час “тусовка” довкола вже забуде, за що ненавидить об’єкт дискредитації, але ненависть до нього вважатиме за ознаку належності до групи “правильних патріотів”.
Так затравили Монову, вигадавши їй підлу та коварну (тому дуже приховану) ненависть до лідера та створивши мем “алабайня”. Так Підгорну з адміністратора ком’юніті “Що там у ПП?” довгим цькуванням з анонімних акаунтів перетворили на затятого хейтера не тільки цієї туси, а й всієї політсили. Так з’явилися стоп’ятсот міфів про супутник Притули, якого начебто нема, та цькування Д7, яка “підозріло вийожується”.
Результатом, правда, стало різке кількісне зменшення тусовки порохоботів та якісне її перетворення на щось подібне до тусовку юлеботів семирічної давнини (в тому числі по суто демографічним показникам). Але хлопцям з таким працювати простіше. В результаті навіть найогидніші продовби зелених не перетворюються в рейтинг тієї ж ЄС та її лідера. Але чу - люди заробляють з процесу, а не з результату.