Нотатки про насущне

[Shana]

Ярова

DANA channel
Якщо ви ніколи не бачили, як мангуст граючись вбиває гадюку, вам обовʼязково потрібно подивитись етер Виталий Портников та Латиніноі.

«Ваша мама сказала, что у вас большое будущее, вы перспективная начинающая журналистка, она в вас верила! - И ВЫ В ЭТО ТОЖЕ ПОВЕРИЛИ»

Пане Віталію, знімаю капелюх.

[Milena]

Cпойлер

знімати капелюха

Cпойлер

https://translate.academic.ru/%D0%B7%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D1%85%D0%B0/en/xx/

[Teagan]

І на останок вона не змогла не виплюнути "чому всі ці хто лайкає на фронт не йдуть

Їй і там відповіли - якшо зайдеш в ТЦК побачиш людей у великих кількостях у робочому режимі.

Все ж таки ця Латиніна неймовірна гидка бабіща. Навіть не тому шо імперка яка шпарить роспропагандою, а тому що тупа неймовірно, але вважає себе звісно розумною. Де вона така взялася, хз, мабуть чергова московська блатота.

[Солоха]

Голос теж бридкий

[Minime]

а через силу послухати

Я так не могу.
Если у меня человек попадает под категорию "русня", а тупорылые Латынина и Фейгин туда попадают, он мне, просто, становится не интересен.
Ну, и, естественно, раздражает и видом и звуком голоса.

[Eney ♔]

Валерій Пекар
28 хв  ·
Ліберально-імперський москвоцентризм є основною рамкою сприйняття росії на Заході. Ця рамка закриває нам шлях до перемоги.
Принагідно пораджу нашу з Yuliya Shtaltovna стару статтю про це.
https://neweasterneurope.eu/.../the-blind-spot-of-the-west/

Василь Задворний
10 год  ·
Цінність битви при Фейгінах, імхо, не в тому що там розбили латиніну.
А в тому, що наочно продемонстровано 2 важливі принципи:
1) інтелектуальна спроможність українських спікерів та наших сенсів більш ніж достатня для таких перемог
2) такі вербальні сутички важливі не переконанням опонента (це малоймовірно в принципі), а переконанням аудиторії
З 22 року я не виїздив за межі країни і не можу спиратися на власний досвід, але з непрямих даних, припускаю, що оцей ліберально-імперський дискурс може бути дуже розповсюдженим серед наших західних партнерів. Імовірно через те що простіше вписується в москвоцентрічну картину світу.
Тому я вітаю таки дискусії і хотів би аби їх було більше

[Eney ♔]

YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦, [29.05.2024 11:02]
Министр обороны Швеции Пол Йонсон объявил (https://x.com/PlJonson/status/1795717608010105241) о 16-ом пакете военной помощи Украине - самом масштабном с начала российского вторжения, на сумму в 1,16 миллиардов евро. Пакет будет включать самолеты дальней радиолокационной разведки ASC 890, которые значительно увеличат украинские возможности для борьбы с воздушными и морскими целями, а также повысят эффективность применения F-16.

Помимо этого, Швеция также передаст Украине противовоздушные ракеты AMRAAM, бронированные гусеничные тягачи PBV 302, танки, артиллерийские снаряды, обеспечит обслуживание уже переданной технике, выделит средства на закупку оружия для Украины в других странах, а также будет способствовать созданию украинского военного научно-исследовательского института и развитию украинской военной промышленности.

@yigal_levin

YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦, [29.05.2024 11:12]
☝🏻Теперь нет никаких сомнений: пазл сложился. Информация о подготовке украинских летчиков во Франции к воздушным боям, методичное и успешное уничтожение украинцами российских радаров и систем ПВО, а теперь информация о передаче самолета дальней радиолокационной разведки. Идет методичная работа к тому, что F-16 будут именно чистить небо от российского советского говна, а не просто выступать как платформы для ударов по наземным целям. Как только что написал мой коллега: "ебать, шведы базанули", и с ним сложно не согласиться. Главное теперь другое — чтобы украинцы не пытались эти машины беречь. Сбивается все, неуязвимой техники не существует, как недавно мудро говорил украинский гуру инженерно-танковых дел Саламаха: "все, что создано человеком, человеком же и может быть уничтожено". F-16, конечно же, можно сбить, и потери несомненно будут. Главное, чтобы это не было стопором ни для высшего руководства государства, ни для Генштаба, ни для Воздушных сил.

@yigal_levin

[Eney ♔]

Латиніна, Арестович, відносини з Порошенко і тп... Мені було цікаво.
 

[Солоха]

Ми самі погодилися.
Ми, громадянське суспільство, бачили згортання демократії, свободи слова, парламентаризму, прозорості, децентралізації.
Ми бачили зростання авторитаризму, "5-6 ефективних менеджерів" замість законних інституцій, єдиний марафон, запровадження цензури, постійне зростання порушень прав людини, закриття необхідних в час війни реєстрів, призначення намісників замість обраних місцевих лідерів тощо.
І ми погодилися, бо війна. Бо це потрібно для перемоги.
Ми розуміли, що якщо не буде перемоги, то все буде марно, всьому настане кінець, і тому ми погодилися. Погодилися мовчати. Запровадили самоцензуру. Обмежили критику, сфокусували її лише на корупції, але пробачали авторитаризм, цензуру, порушення базових конституційних прав і принципів організації влади тощо.
Ми боялися дати поживу ворожій пропаганді. Ми боялися посіяти зневіру та чвари. Ми боялися поставити під загрозу ті залишки державних інституцій, які ще примудрилися зберегтися.
Є відчуття, що в результаті ми пропустили той момент, коли у своїй деградації система перетнула червону лінію.
Немає книг, де написано, як зберегти демократію в час війни, коли потрібні єдність, централізація й жорстке управління. Але є чимало книг, як втратити власну країну, заплющивши очі на її повільне сповзання в авторитаризм і несвободу. На думку спадають "Як втратити країну" Едже Темелкуран та "Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого сторіччя" Тімоті Снайдера.
Два роки тому, готуючись до першої конференції з відновлення у Лугано, сотні громадських організацій підписали "Луганську декларацію" (посилання в коментарі, там не повний список підписів, лише перші).
Варто нині подивитися на ці принципи й червоні лінії, щоб усвідомити, де ми є й куди прямуємо.
«Вбити дракона й стати драконом» у ході форсайту в тому ж 2022 році (пізніше, восени) було визначено як найбільш ймовірний (на той момент) сценарій розвитку подій.
Дракона ми поки що не вбили, але самі вже почали перетворюватися на подібну істоту. Не вірте тим, хто скаже, що для перемоги над драконом треба стати драконом самому. Адже маленький дракон завжди поступається великому дракону. Щоб перемогти дракона, треба залишитися людиною.
У мене немає наразі відповідей, самі лише запитання. Але вже час їх собі ставити. (c) Валерій Пекар

[Солоха]

 І прекрасна відповідь 

Віталій Гайдукевич

Лише зараз помітив допис Валерій Пекар "Ми самі винні...", тож прочитав одразу і рефлексію на нього. Типову - "не ми, а ви..." Патерналізм суспільства знову нагадав - "я тут, гниємо разом". Українці в масі не вважають, що на них ТАКОЖ лежить відповідальність за ситуацію в країні. Простий народ, традиційно, впевнений, шо він ні за що не відповідає, ні в чому не винен. А коли про це кажеш, то губу надуває "о...знову тобі народ поганий в усьому винен".
А й справді. До чого тут народ?
Пекар винен, шо розставляє по поличках неприємні питання... Політики винні, бо чого вони не... (далі йде набір простих рішень, які простим людям видаються очевидним чудним рішенням проблеми)... Серед політиків особливо винні Порошенко, Гонтарєва, Яценюк, Парубій, Турчинов, ну і Полторак, Омелян і ... допишіть.
Коли кажеш - "так ви ж собі інших привели 5 років тому, тепер все добре?", ти теж стаєш винним - ібо нєфіг. 
І при цьому...
Журналісти топових ресурсів (особливо теле...) мовчки погодилися на цензуру в країні, навіть не обтяживши себе публічним "а де межа?".
Гранто-активісти, які борзо стартували на кожен кривий погляд, раптом стали перебірливими "тут бачу, а тут не бачу".
Споживачі соцмереж з власної волі, справді ж, погодилися вірити як не Арестовичу, то ще якомусь болтологу з марафону. Ну ніхто ж не примушував? Ніхто.
Бізнесмени-підприємці самі погодилися, що їх стригтимуть. Ніби ж дорослі люди, але щораз вірять в інвест-нянь, круглі столи, кола білого бізнесу і інші чудодійні байки. Хтось силував?
Місцеві влади самі винні - дозволили себе роззути на гроші, свідомо відмовилися від зміни правил (а накой?). Місцеві елітки самі винні, що замість правил - волохаті тьоркі. Ніхто ж не примушував?
Пересічні "маленькі українці" самі вирішили не мати пам'яті або пам'ятати вибірково, довіряти пройдисвітам, дивитися і читати помийки, перетворюючи голову на болото. Хтось примушував?
Лише невеличка (порівняно) жменька медійників, експертів, інтелектуалів, бізнесменів, активістів, політиків великих і малих намагалася осмислити, достукатися, докричатися.
А що заважає пам'ятати послідовність подій-вчинків, порівнювати, заперечувати, обурюватися, не мовчати, свідомо НЕ ДИВИТИСЯ і НЕ ЧИТАТИ лайно (!), не вірити порожнім але довіряти змістовним - що заважає?
Що заважає мати zero tolerance до покидьків?
Що заважає не сидіти й чекати, щоб хтось зробив, а прийти і сказати "я допоможу, давай разом"?
Що заважає "не быць скотам" у реставрації колгоспу тварин?

[RedCat]

Anton Senenko
 ·
Наскільки ж інакше у дорослому віці читаються казки…
От гортали з Маркусиком казку про Івасика-Телесика.
Якщо коротко - сюжет такий:
Баба з дідом не мали дітей, взяли поліно, заколисали, виросли ручки-ніжки, назвали цю істоту Івасиком-Телесиком.
Івасик попросив діда зробити йому золотого човника і ловив своїм творцям рибку.
Баба Телесику носила сніданки-обіди-вечері, кликала його тоненьким голосочком, той припливав, нямав і йшов працювати далі.
Цю процедуру просікла Змія, яка намагалися теж кликати Телесика, але голос був грубий, тому Івасик не вівся.
Змія пішла до коваля, попросила перекувати собі голос, щоб був як у баби, коваль то зробив, Телесика було викрадено і підготовлено для вживання в їжу у печі.
Але Телесик викрутився, опинився на високому дереві, яке змії намагались перегризти та зламали зуби.
Змії знов пішли до коваля, він їм викував сталеві зуби і історія з дитячої казки мала б перетворитися на оповідання Стівена Кінга, але телесик почав закликати західну допо… юрби гусей, що пролітали повз, щоби ті його врятували.
Перші пролетіли повз, порадивши чекати на других, другі - на третіх, аж поки найслабше гусеня Телесика таки не евакуювало.
Тут би й казочці кінець, але через брак інформації про героїзм гусеняти баба хотіла його зарізати (до речі, до моменту повернення Телесика баба з дідом просто їли пиріжки), але Івасик втрутився і в найостанніший момент гусеня врятував.
Кінець.
І от наче все просто.
Хороший Івасик-Телесик переміг злодюжкувату зміючку та її посіпак, всі щасливі.
Та є питання:
1. Мені здається, що постать коваля є недооціненою. Якого біса він двічі взяв ключову участь у злочині з викрадення дитини? Якби не його джаст бізнес - ніц не було б навіть за умислом і попередньою змовою групи осіб.
(цікаво, шо сьогодні ж вийшла інфо, яку я побачив у Dmytro Zolotukhin (розслідування від Molfar), що західні компанії спокійно продають через фірми-посередники супутникові знімки об‘єктів в Україні, по яким чітко потім прилітають російські ракети. Джаст бізнес).
Що зрештою зробили тому ковалю?
Як Марк спитає - шо казать?
2. Оті гуси, що пролітали повз - у них був діплі консьорнд?
3. Чому в житті так несправедливо - найменше гусеня витягнуло всю роботу, а потім його ж захотіли прирізати та пощипати?
Я боюся гортати книжку далі.
Марку цікаво, а я читаю і весь час думаю:
«Це ж було вже».
Майте гарний день.

[Eney ♔]

Золоте.

Іван Костенко
Кожного разу коли вдається потрапити в Пирогів, з голови не йде одна думка - який же прекрасний світ без росіян.
Ну слів немає, прям хочеться від тої краси плакати, і притягнути туди полоненого. Показати йому це все, розповісти про важку долю українського народу через росіян, і перерізати йому горло

. Причому ложкою.
А Бегемота вкинути в Тису.

[Teagan]

А я підозрювала шо той перформанс добром не закінчицця 
Люся запропонувало Портнікову дебати, Портніков незвично для себе псіханув.

[Eney ♔]

Колись все буває вперше.

[Eney ♔]

Oleh Manchura

Померла "моя прєкрасная няня" Анастасія Заворотнюк.
Якщо "Брат-2" це кінобіблія українофобії, то "Моя прєкрасная няня" це катехизис.
Біблія - для посвячених, які можуть відчитати складніші сенси та контексти; катехизис - це попса у вигляді простеньких відповідей на засадничі питання.
- Віка, ви воруєте вєщі в магазінє как Украіна газ;
- Максім Вікторовіч, вам нужна вишиванка для дочкі, ілі в чєсть прісоєдінєнія Украіни ілі в чєсть отсоєдінєніє;
- Я самая большая фанатка россійского прєзідєнта.
"Брат-2" та "Моя прєкрасная няня" вийшли майже одночасно: 2000 і 2004 роки.
Почалася інформаційна підготовка до окупації України.
Російський сітком - це американський формат. Здерто з серіалу "Няня".
В оригінальній версії няня - єврейка з нью-йоркського району Квінс, яка потрапляє до багатої родини.
Але там висміюється лише соціальна та культурна різниця між нянею та хазяями.
В російській версії навмисно робиться наголос на етнічному походженні няні.
Цей серіал - перевидання старого стереотипу про "галушки, шаровари, сало" та причмеленого підпитого хохла і його цицькату жінку.
Тупа, примітивна, злодійкувати, неотесана, безграмотна хохлушка з Маріуполя, що спілкується з такими ж родичами.
Її маму зіграла Любов Поліщук, також вже покійна.
Любов Поліщук народилася в Омську (в сім'ї українців), Анастасія Заворотнюк народилася в Астрахані - закінчення на -юк вказує, що її предки могли прибути туди з Волині.
Вмерла Любов Поліщук, вмерла Анастасія Заворотнюк.
Вмер і Маріуполь.
Символічно, але першим вмер Сєргєй Бодров, він же Даніла Багров.
- Аааа, патріот. Русская ідєя, Достоєвскій, дєржава. А гдє твоя Родіна, синок? Сдал Горбачьов твою родіну амєріканцам что би красіво тусоваться. А тєпєрь твоя Родіна двє войни і Крим просрала. Русскіх людєй в Прібалтікє сдала, сєрбов на Балканах сдала.
Мертві кіноактори мертвої ідеології, яка умертвила мільйони та умертвляє десятки тисяч, щоб покласти до ніг мертв'яку в Кремлі.

[Eney ♔]

https://x.com/EspresoTV/status/1796962060653429218

[Minime]

"Моя прєкрасная няня"

Как кинокритик, скажу, что я смотрел примерно пол-серии The Nanny и 5 минут русской "няни".

Из русской версии сразу резанула глаз фальшь Утонченных-с Кацапов-с, Москвичей-с (семья, в которой работала няня) - видимо, забутыленных в Сенкт-Петербурге в середине 19-го века под хруст французской булки и выпущенных из бутылки в начале 21-го века.
Так и ждал от них фразы "Вы, Аполлинарий Евграфович - типичнейший фетюк-с, a'propos, душа моя и ваша дворовая девка из Малоросии..."
Еще тогда, удивился, что актриса (думал, что она из Украины) согласилась сниматься в такой унизительной для ее страны и народа жалкой и фальшивой блевотине.

Ну, и, естественно, то о  чем писал Oleh Manchura.

[Eney ♔]

Петро Шуклінов
🫡 Сьогодні їхав дорогою з вимкненими світлофорами в Києві. Побратими у формі подекуди зупинялись на перехрестях, щоб власноруч навести порядок і розвести потоки. Та в більшості випадків в цьому не було потреби: водії самі регулювали себе. Це і є самоповага: поважаєш себе - поважаєш оточуючих. З цього все починається.

Ось три полоси громадян зупиняються, щоб пропустити громадян справа. Могли б їхати далі, але перша шеренга подумала про нас - тих, хто справа. І наш потік з вдячністю проїжджає перехрестя. А ось вже ми зупиняємось, щоб пропустити громадян на машинах там, де світлофор мав нас розсудити. Дивовижна повага та ставлення один до одного. Так, є "перешкода справа" та інші правила. Та я бачив багато країн і багато доріг, і українські водії за моїми спостереженнями справді добрі "вершники".

Я хочу сказати за це дякую. Всім, хто виходить на дорогу з повагою до інших громадян. Тим, хто користується правилом "ялинки" і пропускає машини перед собою. Тим, хто навіть з вимкненими світлофорами поводить себе як громадянин великої країни.

І, звісно, дякую всім побратимам та посестрам на "залізних конях". Сьогодні подумав, що сучасні українські патриції - це воїни на пікапах та джипах. Еквіти, що під час війни кидають бізнес та справи, беруть до рук зброю, сідлають свого звіра та приєднуються до легіону.

В давньому Римі вершники були окремою кастою. Це були найбагатші люди. Бо коня могли дозволити собі лише патриції, або люди високого достатку. Вершники були тогочасною "зброєю перемоги". Елітою, що була лише на клас нижче за сенаторів. Але мала ті ж самі права і обов'язки. Тому на війну, як і зараз в Україні, йшла в тому числі еліта.

Цікаво, що нагородою за роки служби або особливі заслуги для приміпіла (найвищого за рангом центуріона легіону) могло бути його переведення у стан вершників. Ну, тобто, наступний рівень для піхотки - пересісти з окопу на "залізного коня". Без образ, колеги. Сам ВОС-100:)

Але загалом, за відчуттями, ми зараз перебуваємо в процесі формування нової еліти. Всі, хто приєднався до війська в найскладніший період історії, заслуговують на те, щоб формувати та очолювати наступний цикл української державності. Говорити про це зарано, але усвідомлювати майбутні зміни - потрібно.

Все починається з самоповаги.

[Eney ♔]

«Я обязан участвовать в этой войне. Все, что я люблю, — под угрозой. В Провансе, когда горит лес, все, кому не все равно, хватают ведра и лопаты. Я хочу драться, меня вынуждают к этому любовь и моя внутренняя религия. Я не могу оставаться в стороне и спокойно смотреть на это».

Так писал Антуан де Сент-Экзюпери в одном из писем в ноябре 1939 года, объясняя близким, почему он пошел воевать. Вместе с тем Сент-Экзюпери также подчеркивал, что "война — это не подвиг. Война — болезнь". Он ненавидел войну. Люди доброй воли всегда ненавидели войну. Будучи боевым летчиком, он погиб летом 1944 года.

Фото: Статуя Маленького принца и лисенка в Киеве.

@yigal_levin

[AVI]

ГРИША - У ЗСУ

На кухні почав текти кран. Я пішов на базар, купив сім ключів. Почав ремонтувати, відірвав шланг. Пішов на базар. Кажу:
- Мені потрібен шланг
- Мамка-мамка? Мамка-папка?
- Ну… у нас традиційна сім’я, є мамка і є папка.
- Ти ІТ-ішник? Ось тобі номер Гріші.

Прийшов Гріша з газовим ключем і мотком паклі. Подивився на шланг, поцокав язиком і газовим ключем та паклею з мамки зробив папку. За 10 хв все поремонтував. Питаю:
- Що з мене?
- Давай мені оті сім ключів і наступного разу просто передзвони.

Іншого разу щось сталося з електропроводкою. Телефоную:
- Гріша, може Ви знаєте якогось електрика?
- Зара порішаємо.

Через пару хвилин дзвінок в двері. Там стоїть Гріша… з газовим ключем і мотком паклі. Зайшов в хату, подивися, каже:
- Ну я тут нічого не зроблю… хіба би в тебе була отвьортка.
Я пішов на базар, купив отвьортку. За той час Гріша газовим ключем і паклею поремонтував електропроводку.
Питаю:
- Що з мене?
- Давай отвьортку. Якщо шось - дзвони.

Десь минулого тижня почалися проблеми з каналізацією. Дзвоню:
- Гріша, тут така ситуація..
- Чекай. Я не знаю коли зможу прийти, бо тут з гавном розбираюсь.
- Каналізація потекла?
- Нє. Я зараз в ЗСУ, воюю з орками.

Якщо він газовим ключем і паклею зробив ото всьо, то я собі уявляю Грішу з автоматом.
І я впевнений, що в нас все буде добре. Дякую ЗСУ.

Ярослав Маланчук
(Від Павло Бондаренко)

[В.И.Лемминг]

Що це за айтішник, що за мамку- папку не знає?

[Чиби]

Що це за айтішник, що за мамку- папку не знає?

Теж здивувалася. Я про це вперше колись саме від айтішників почула.

[Mike123]

Теж здивувалася. Я про це вперше колись саме від айтішників почула.

Це правильні айтішники. Які залізо в руках тримали. А є програмісти, яки папку з мамкою тільки у порнусі бачили

[Shannou]

Теж здивувалася. Я про це вперше колись саме від айтішників почула.

Це правильні айтішники. Які залізо в руках тримали. А є програмісти, яки папку з мамкою тільки у порнусі бачили

ось так я дізнався, що я правильний айтішнік

[Milena]

А я не айтішник, і про їхніх папку-мамку не знаю, але маю надію на пояснення.

[Eney ♔]

А я не айтішник, і про їхніх папку-мамку не знаю, але маю надію на пояснення.

Один з них папа. 


Хоумпорно під спойлер 

Cпойлер

[Чиби]

А є програмісти, яки папку з мамкою тільки у порнусі бачили

Це нинішні, мабуть. В ті часи, якщо ти айтішник на фірмі, то ти й кодиш, і виту пару тягнеш та обтискаєш, і з принтером розбираєшся, і прискорені курси з роботи з комп'ютером ведеш у проміжку між вищенаведеним. Ну й ще трохи вантажником, якщо на фірмі трапляється, що вантажити.

[Garfield]

В ті часи, якщо ти айтішник на фірмі, то ти й кодиш, і виту пару тягнеш та обтискаєш,

Молодь... Виту пару... Коаксіал!

[RedCat]

якщо на фірмі трапляється, що вантажити.

о! точно, я час від часу з криком - "потрібні сильні прогамісти" прибігала 

[invariant]

Молодь... Виту пару... Коаксіал!

Молодь... 4 витих (самостійно, за допомогою дриля) пари.  На "сервері" - 32 COM-порти. На 9600 bps до 100 метрів працювало.