Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5324
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #570 : Листопад 24, 2022, 16:05:21 »
Чепинога
Війна імперії зла й віковічної темряви  з енергетичною інфраструктурою України… Все це настільки символічно, що історики майбутнього, які досліджуватимуть період блекаутів, подумають, що це якісь метафори й алегорії. Перебільшення. Бо ж не може бути все так буквально…

Це більше схоже не на наші реальні будні, а на контент для казки Корнія Чуковського про тупого крокодила, що ковтнув сонце.

Але ще більше надається до порівняння Всеволод Нестайко з «Країною сонячних зайчиків». Якщо хто забув, то я нагадаю, що там був пан Морок, Канцелярія нічних кошмарів, держава Зландія (зло)… І ще було таке собі Королівство Глупої Ночі, що знаходилося під землею, а всі його піддані були створені з темряви (!!!). Це ж прямо історія сучасної Росії. Чорним по білому…

Зроду не думав, що колись розглядатиму Нестайка, як Нострадамуса і пророка…

Ну, але, зрештою, сонячні зайчики та Веснянка таки перемогли. Бо так воно й  має бути!

«І знай, що завжди, коли тобі гарно, коли ти робиш чесну й хорошу справу, — сонячні зайчики поряд з тобою»… Навіть в пізньому сірому понурому листопаді…

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #571 : Листопад 24, 2022, 23:20:12 »
Ekaterina Kachan
1d
  ·
Не про Китай, бо мене вже сильно нудить від їніх новин. Про паралелі геноциду рашистами мирного населення України та геноциду німцями намібського племені гереро.
Німецький Рейх вчинив жорстокі злочини проти однієї з ключової в Намібії етнічної групи гереро.
Паралель 1: Німеччина вирішила колонізувати Намібію та у відповідь отримала потужне повстання від місцевого населення. Намібці не хотіли бути у складі Німеччини, як і українці у складі рф.
Паралель 2: Через неузгоджені дії підрозділів німецької армії повстання не вдалося придушити, а практично всім гереро вдалося втекти у пустелю Калахарі. Для Німеччини це прирівнювалося до поразки, тому вона вирішила узяти владу геноцидом. рашистська гнійна держава також терпить поразки на полі бою, тому, нездатна на військові перемоги, вона вирішила зайнятися геноцидом мирного населення.
Паралель 3: Командування Німеччини оточило придатні для життя в пустелі території та змусило гереро гинути від палючого сонця в день, холодних ночей, голоду та спраги. Було знищено 80% племені гереро. Так само парашка взяла курс на винищення українців без світла, тепла та води.
У 1985 році ООН визнала це актом геноциду , порівнюючи його з нацистським геноцидом євреїв. У 2004 році Німеччина визнала факт геноциду в Намібії і платить репарації у розмірі 1,1 млрд євро.
Оскільки з розвитком ЗМІ та Інтернету злочини не можна приховати, вірю у те, що:
- факт визнання міжнародною спільнотою геноциду росією українців буде зовсім скоро - швидше, аніж лише через 9 місяців офіційне визнання її державою-терористом;
- виплати компенсацій та передача активів на користь України будуть фінансово значущими. Ярдом євро рашка точно не відкупиться...

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7360
  • Karma: 13448
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #572 : Листопад 25, 2022, 08:43:26 »
Vitalii Chepynoga
33 хв  ·
Мало кому відомо, що ще Тарас Шевченко свого часу настраждався від блекаутів та відсутності електрики.
Зокрема, взимку 1839-го року ще молодий, 25-річний Тарас писав з Санкт-Петербургу своєму рідному братові Микиті, до села Моринці Звенигородського повіту:
"Здрастуй, мій любий брате, Микито! У нас виключили свєт, і досі - нема! Не працює ні епілятор, ні плойка, ні капуччінатор... І нема на то ради. І це ж не день-не два, а двадцять п'ять років! Фактично, від мого народження... Не знаю, чи є світло у вас там, у Моринцях"...
Я цього вже не застав, бо народився при електриці. Але я ще пам'ятаю часи, коли не було ні інтернету, ні фейсбуку...
Що ми робили? - Та, в основном, - нічого... Вино пили, купалися в річці, рибу ловили, на танці ходили по виходним.
Народ тоді жив якось лаконічніше, простіше, духовніше. Аскетично й досить сурово. За "базаром" слідив. Інакше, за якийсь неосторожний, необдуманий комент, на танцях у клубі могли так лайкнуть, що цілий тиждень на одне око не бачив... Або й на обидва

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10813
  • Karma: 6618
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #573 : Листопад 25, 2022, 08:59:53 »
Джерело не вказую, бо воно Вам не треба, а хто зрозуміє/здогадається - сподіваюся, що це Вас зігріє 😏

У 1994 році майор ВПС США Томас Гріффіт захистив дисертацію під назвою "Стратегічні удари по національним системам електропостачання", (https://media.defense.gov/2017/Dec/29/2001861964/-1/-1/0/T_GRIFFITH_STRATEGIC_ATTACK.PDF) де розібрав ефективність ударів по електромережах для досягнення безпосередньо військових і політичних цілей і презентував її пентагонівським фахівцям.

Він розібрав кілька випадків - зокрема, атаки на інфраструктуру Північної Кореї (знищено 90%, країна два тижні була в повному "блекауті"), В'єтнаму (85-90%) і під час першої війни в Іраку (понад 90%).

Гріффіт виявив чотири цілі, які переслідують подібні удари: вплив на військову інфраструктуру (1), на виробничі потужності (2), на лідерів (3), і нарешті, на настрої громадськості (4).

Що стосується конкретно військових цілей (1), автор визнав ефекти помірними: військова інфраструктура має пріоритетний доступ до генеруючих потужностей, що залишилися в мережі, і тому, наприклад, радари і засоби зв'язку все одно продовжують працювати. Тому удари по енергомережах здатні внести сум'яття в лави військ супротивника, однак не годяться для повноцінного впливу і до успіхів майже не призводять.

Виробничі потужності (2) страждають набагато сильніше, проте є одне але: знищення електромереж допомагає в тривалій війні на виснаження проти великої країни. Це не працює під час короткострокових кампаній. Крім того, Гріффіт пише: "У війні проти невеликої країни із зовнішньою підтримкою удари по електромережах для зупинки виробництва не матимуть значного ефекту, оскільки країна зможе компенсувати втрату потужності за допомогою розподілу виробництва та зовнішньої допомоги, що показали приклади Північної Кореї та В'єтнаму".

Вплив на лідерів (3) також не виявляється ефективним. Причини, по-перше, у зростаючому почутті націоналізму і готовності країни йти на жертви, а по-друге, в тому, що зміну лінії поведінки лідера під зовнішнім впливом можуть сприймати як слабкість, і тому лідер на неї не йде.

Нарешті, громадськість (4). Вона, як стверджує Гріффіт, справді страждає і стає схильною до апатії, але, як показують дослідження конфліктів після Другої світової, не конвертує своє невдоволення в політичну дію.

Підбиваючи підсумки, майор Гріффіт радить Пентагону не покладатися на знищення енергетичної інфраструктури. По-перше, воно не досягає політичних цілей війни, оскільки військові все одно зберігають доступ до електрики, а цивільне населення не змінює владу через перебої зі світлом. По-друге, самі атаки рідко бувають успішними: щоб авіаудари повністю знеструмили країну, її енергосистема має бути сконцентрована в одному місці і не мати великої кількості резервних з'єднань, а також зовнішньої допомоги. По-третє, вони вкрай ускладнюють післявоєнну відбудову країни і мають значний негативний репутаційний ефект: до них вкрай негативно ставляться зовнішні спостерігачі.

Із цього випадку є один виняток: якщо стоїть завдання зупинити військове виробництво держави під час довгої війни. Але держава ця, як ми пам'ятаємо, не повинна мати масштабної допомоги з-за кордону. "У військово-повітряних операціях майбутнього користі в ударах по національних енергосистемах буде мало", - підсумовує Гріффіт.

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10813
  • Karma: 6618
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #574 : Листопад 26, 2022, 09:04:35 »
Mason Lemberg

Трохи про те чого не видно за трусиками хлопчика в трусиках
А за трусиками хлопчика в трусиках не видно його ї.ануту мамку в хустці, яка з самого малечку водила його до "церкви", де розказувала що там живе бог, а ті вуйки в сарафанах - його ангели, яких в усьому треба слухатися.
З часом, в цей хлопчик перестав бавитись з дітьми на вулиці, грати в комп'ютерні ігри, а може й навіть ходити в школу, все життя присвятивши якомусь хору. Бо це для бога.
Потім, ще в дитячому віці цього хлопчика згвалтував "ангел божий" в чорному сарафані. Бо це ж в догоду богу все робилося і робиться. Таємні знання, так сказать, передаються.
А ще цьому хлопчику, українському хлопчику, розказували що він меншовартісний, що десь там в Москві живуть його старші брати, які можуть передавати "таємні знання" йому коли лиш захочуть, а він повинен бути смиренним.
А потім цей хлопчик, український хлопчик, виростав, вступав в "духовні семінарії" Паш Мерседесів і вже сам гвалтував во ім'я бога і путіна українських хлопчиків і дівчаток.
І не факт, що їхні ї.ануті мамки-сектантки не брали участі в їхньому фізичному гвалтувані, вигороджуючи гвалтівників, закликаючи терпіти, миритися, бути смиренними.
Тисячі таких. Згвалтованих морально і фізично. Окупантами. За нашої мовчазної згоди, на наших очах.
Ліквідація цієї секти і кара людська мусить статись.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5324
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #575 : Листопад 26, 2022, 12:24:54 »
Стерненко

Ця війна не тільки за нас.
Вона і за них теж.
За вбитих, замордованих, заморених голодом українців.

За мільйони наших людей, у яких не було своєї вільної країни та сильної армії. Вони протиставляли геноциду бунти, і навіть без державності дошкуляли російським виродкам.

Я впевнений, що вони нами пишаються.
Бо ми робимо те, чого вони не могли.

Зараз ми найсильніші за весь час свого існування.
І не маємо права змарнувати історичний шанс добити російську недоімперію.

За наших предків. За наших сучасників. За наших дітей.

За кожного вбитого голодом. Кожного репресованого, закатованого та розстріляного.
За Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Бородянку. За ГУЛАГи та Сандармох.
За кожне зерня 33-го.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37103
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #576 : Листопад 26, 2022, 16:01:13 »
Цитувати (виділене)
Віталій Гайдукевич
1 хв  ·
Катерина Леонтіївна (або Тьотя Катя для багатьох учнів і знайомих у Токмаку) сварила нас із сестрами, якщо ми неуважно ставилися до хліба. Як дід Гриша привозив з 10-го магазину свіжу цеглинку білого, бабуся брала його в долоні і глибоко вдихала запах. Про голод вона не говорила, але він був в її пам’яті. Їй пощастило вижити. Її дітям - народитися. Онукам – знати. Так пощастило не усім з роду.
Голодомор був російською збройною акцією зі знищення базової української верстви. Опір інтервенції і окупації тримався саме на селі. Московити боялися зустріти шаблі, багнети і кулі, тому воювали із клунями, зерном, жінками і дітьми. Зараз воюють із трансформаторами, пологовими будинками, електростанціями. Суть москво-варварів незмінна – в часи Батурина, в часи Голодомору, зараз - нелюди. Ссикливі в  своїй рабській жорстокості.
Тому так воліли в Кремлі запудрить мізки українцям соціалістичними байками про «все вакруг калхознає, всьо вакруг майо» і «хто бил нічєм, тот станєт всєм» - щоб збороти в мізках, те, що не здатні збороти в зброї. Українці велися, а потім вмирали. Тілом. Духом. Мовою. Ідентичністю.
Або йшли в бій. Зброєю і словом, в полі і в підпіллі, в засланнях і закордонах. Йшли, бо вірили – справу полеглих не буде покинуто.
Так було на початку ХХ століття. Так є на початку ХХІ.
«Ідуть колони твердим кроком непереможених. Не лякають їх тюрми, ні кулі, ні голод, ні холод північних таборів. Полягли борці - воскресають в нових. Ідуть колони тернисто-кровавим шляхом - до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, що на прапорах мали: Воля- або смерть.» Юрій Горліс-Горський, «Холодний Яр».
Там, де у  вікно крім свічки можуть виставити кулемет, голодоморів не буде.
Пам'ять полеглим. Честь тим, хто продовжив їх справу.
Воля або смерть.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #577 : Листопад 26, 2022, 23:56:48 »
https://t.me/notnets/1252

"Коли журналісти попросили нову керівницю Довженко-центру прокоментувати її призначення, Юлія Каждан кілька разів повторила телефоном, що зараз не може говорити. У той же час інша журналістка «Слідства.Інфо» подзвонила Юлії Каждан і намагалася записатися на сеанс гіпнозу — жінка приділила їй 12 хвилин часу з детальним поясненням своїх методів роботи та записала на консультацію"

В конце концов, это так красиво, что я бы посмотрел про это кино.

Военную драму, медленную и тягучую, как ноябрь, как тоска, как Ремарк. Про то, как люди не просто выживают, а прямо живут на войне полной жизнью, даже немного истерической.

Чтобы начиналось всё радостно, как брызги шампанского, праздник, молодой красивой девушке на вечеринке поступает предложение возглавить культурный центр, как она радуется этому, приходит домой, сообщает об этом мужу, долго собирается у зеркала, выбирает, в чем пойдет на новое рабочее место. У неё дома счастливая семья, много собак, которые её любят, всякие индейские вышивки, ароматические палочки, руны всякие, эстетика хиппи, коврики-циновки.

Она приходит на работу вся такая радостная, а там мрачные люди какие-то нерадостные, серость, плесень. Как она борется с этим. Какие-то практики духовные организует для сотрудников. Собакотерапию там, не знаю.

Но архивная пучина утягивает её, и вот она уже просто стоит на холодном осеннем ветру и курит траву, чтобы хоть как-то вырваться из бюрократической трясины.

Её накрывает флешбэками про то, в каких веселых дурманящих кальянных она трахается с какими-то людьми, которые говорят, что они знают кого-то в министерстве культуры, в Верховной Раде, она говорит что всё это неважно, ведь на дворе война, нас накрывают ракетами, мы всё равно завтра умрем, давайте ебаться бухать курить нюхать и умирать счастливыми, потому что памяти никакой о нас все равно не останется. И один какой-то особенно мрачный коррупционер в углу, похожий на Атоса, как если бы Атос был не граф де ля Фер, а граф де ля Вознесеновка говорит нет, отнюдь, мадам (ну то есть он говорит не "отнюдь", а идентичное по смыслу "нихуя", но память туманится), память это очень важно. Хотите, мы доверим вам память, застывшую в кинопленке, и вы будете хранительницей памяти о нашей культуре.

И как она заливисто смеется, потому что смешно же, она кинолог, киноцентр, какая ирония, и все смеются, и она снова возвращается из воспоминания в реальность, и реальность уже веселая, радостная, и она идет вприпрыжку в центр, там всех воодушевляет и по мрачному пустому ноябрьскому городу отправляется на вечеринку при свечах, потому что свет отключили, потому что война продолжается.

В небе летит дрон шахед, зритель ожидает, что он ебанет по этой веселой индианке, чтобы завершить драматичность момента. Но вместо этого шахед хуярит по обычному прохожему в военной форме. Как символ того, что война дело военных, а если человек веселый и простой, то его она не касается, он может духовно закрыться от всей хуйни и быть счастлив даже на войне.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37103
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #578 : Листопад 27, 2022, 06:21:09 »
Андрій Бондар
Постійно згадую похід Наполеона на москву і, зокрема, маршрут цього походу, і все більше переконуюся в тому, яким йолопом був великий корсиканець.



Навіщо він узагалі пішов на ту москву? Та й ще через Білорусь! Вистачило йому взяти південніше і захопити Україну, вийти до Чорного моря і Криму. Думаєте, сильно би опирались українці Наполеонові? Ні, пішов палити москву. Навіщо? Що це принесло, крім краху? Дерев’яні сараї попалив. І додав імперії wiatru w żagle. 



Всі прогресивні ідеї Наполеона потьмяніли після цього. Пішло російське гівно по європейських трубах. Так із культурної колонії Франції росія перетворилася на жандарма Європи – і ноги на стіл. Слиш, мамзєль, по-биріку нам бріошей організуй. І водкі, водкі! Ну, бо вєдь нєдаром москва, спальонная пожаром, французу отдана. Нєдаром, авжеж. Тільки сьогодні українці бородинський хліб перейменували у фінський, бо нарешті почали поважати тих, хто дав росії тягла.



Юзеф Лободовський лаконічно описав росіян словами свого героя як «людей, нездатних на повагу до краси цього світу – їм тільки чвари і кривава колотнеча в головах». Антитезою європейської ідеї свободи була порожня оболонка з пикою вічного хама всередині, якого згодом намагалися одягнути в шати високодуховности російська література та релігійна філософія. А етика росіян з їхньою естетикою вкладається в образ вкраденої пральної машинки «Indesit». Насправді це не побутова техніка, а даний нам у відчуттях образ вічного повернення і насильства заради насильства. Крадена пралька божевільно й абсурдно крутиться без проточної води і завжди залишає засрані лахи засраними. От і вся їхня естетика з етикою: порубати на дрова вишневий сад і поставити там дерев’яний нужник або православну церкву з «луковками», позбавлену художнього смаку.

Таке враження, що наслідки Наполеонової поразки відчуваються й досі. Вся сьогоднішня русофілія старих європейців – а особливо і зокрема французів – має коріння в цій поразці. Раздаюцца тари-бари, к нам прієхалі ґусари. А всього лише варто було відвоювати в пушкіністів (хоч пушкіну тоді лише тринадцятий минало) Річ Посполиту до самого Чорного моря і відновити польську корону, додавши до неї українців. Ще «дріжджі» були відповідні. Маґдебурзьке право, феодальна демократія, козацькі вольності – все було ще дуже недавнім, практично старосвітським. Навіть у раннього Гоголя воно ще було цілком собі свіжим, хоч уже й мітологізованим і романтизованим до чортиків, бо епоха тоді була така.

Якби Наполеон пішов в Україну, ми би запустили процеси націєтворення набагато швидше, а так збирали ціле ХІХ століття фольклор і оплакували Козаччину. Єдине, що по-справжньому виправдовує наше існування у ХІХ столітті – це геній Шевченка. І «Весна Народів» нас не зачепила (крім підавстрійських галичан), і потрапили ми в м’ясорубку русифікації та імперської реакції, і втратили на всіх можливих російських фронтах силу-силенну молодих і здорових чоловіків (єрмоловщина, скобєлєвщина, які, до речі, процвітають і сьогодні – баби-єщьо-нарожают придумали давно і це не маршал жуков), і вбивалися на панщині, а потім на цукроварнях і рученьки терпнуть, злипаються віченьки…

Микола Джеря, Чіпка Варениченко, герої Тесленка і Васильченка – «пропаща сила» з вусами «плач України», яку постійно мучать і визискують, могла породити лише народництво, а підчепити – лише соціял-демократію, що виявилися безсилими перед експансією російського імпершовінізму під прапором «світової революції» і, відповідно, перед пасіонарно-радикальною формою соціял-демократії ж у вигляді російського більшовизму.

І прийшли ми до своїх Перших Визвольних змагань з тифозного бараку імперії розгубленими, апатичними і дезорієнтованими, щоби знову в нього зайти. Але вже набагато дорожче.

А все тому, що Наполеон обрав ідіотський, як сама історія, маршрут для свого походу. :)

Offline Lilьka

  • *****
  • Повідомлень: 8843
  • Karma: 2584
  • Стать: Жіноча
  • Львів
Re: Нотатки про насущне
« Reply #579 : Листопад 27, 2022, 17:03:19 »
Не розумію, в чому для нас користь ось такої есеїстики. Щоби що? Альтернативної історії не існує. Є крута і вбивча реальність. На даний час у нас немає потреби спиратися на міфти давнини. Вони не ефективні, недолугі, фантастичні й інколи шкідливі. Реальний час, наш час, наші проблеми, страхи і виклики мають спрямувати нас у майбутнє. Як буде нам після перемоги? А як буде нам після поразки (ттт три рази)? Як будуть навчені чи ненавчені наші діти і онуки?
А якщо нас просто викреслять із наявної історії стараннями наших союзників і ворогів? Що нам ще зробити і куди прикласти зусилля, щоб цього не сталося? Ось про що треба думати, імхо, а не про якогось торта Наполеона.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37103
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #580 : Листопад 27, 2022, 18:00:22 »
Цитувати (виділене)
Кирилл Данильченко
2 год  ·
Возможно кому то это будет полезно.
Более того, я уверен в этом, в ленте куча людей, что сидели на бутербродах и ждали включения электрической плиты.
Это не о том, что под Бахмутом люди сидят в подвалах, а ребята мерзнут в окопах.
И не о том, что по линии Орехово Угледар или под Мощуном не было  никакого электричества с момента вторжения много месяцев.
Это старое классическое  —делай, что можешь, там где ты находишься, с тем, что у тебя есть (С).
Главная задача запасов и подготовки это не пережить ядерную бомбардировку.
Это не допустить суеты и трат денег в панике, когда все кто  смеялся и говорил «завтра», побегут на рынок.
Дать себе время на холодные расчеты и спокойно принять решения.
Что бы там не говорили зуммеры про то, что никто никому ничего не должен, но в такие дни как сейчас, все ДОЛЖНЫ заботиться друг о друге.
Мужчины о своих женщинах и детях, женщины о своих мужчинах и детях.
В эти дни многим станет понятно лично, почему появилась нуклеарная семья )
Заведите себе пару налобных фонарей со встроенными аккумами - личный свет каждому по направлению взгляда, низкие режимы тянут часы, красный ночной, можно экстренно использовать обычные батарейки.
Во время походов ночью светоотражающая полоса через весь головной ремень, двумя нажатиями  можно включить мигающий красный, меньше шансов попасть под машину.
Возьмите себе электронную книгу, что тянет МП3, аудиокниги, подкасты, музыку, имеет разъем для наушников, подсветку, накачайте в нее книг.
Пару повербанок. Единый ящик для всего этого в доме, в который идут все члены семьи когда отрубило энергию. В том же ящике на кухне лежит несессер со всеми зарядками в доме, от всего.
Нет смысла выбраживать по комнатам в поиске нужного — взял в ящике, использовал, положил. Все дома запомнили это простое правило и оно экономит всем чуть нервной энергии.
Исчезло электричество — все идут на кухню разобрали фонарики, перевели смарты в экономный режим, кинули повербанк на гирлянду закрепленную на карнизе для штор (нормальный ночник).
Появилось электричество — сначала на зарядку повербанки, фонарики,  телефоны, потом загрузка стиралки, потом  всё остальное.
Карты, настолки, кости, нарды  — все то, чем люди веками занимались, пока не появилась онлайн ферма в смартфоне. Как в старом анекдоте — хуже всего любителям шахмат, их игра не обновлялась много сотен лет )
 Пара упаковок минералки, купить и забыть до надобности, плюс  4 на 19 литров бутилированной консервированной в кладовке. Туристический фильтр по бюджету как крайняя мера, он не пригодится, жить в городе, который не может обеспечить себя водой невыносимо.
Техническая вода в ванной.
Всё — посуду часто мы не моем, гигиена ополоснуться и помыть голову  над той же ванной. Последняя линия обороны — сухие души, им цена 40 гривен штука, десяток хорошо бы, чтобы лежал в укромном месте.
Стремимся получить воду в магазинах, бюветах и из водовозок, это НЗ
Два термоса  —- для еды и жидкости, украинского производителя стальные вакуумные, по 450 гривен по скидке.
Приготовил борща — налил в термос, есть кипяток, бросил пару пакетиков чая и сахар в термос. 16 часов автономки до следующей подачи.
Этим избегаем — дали свет, поставил борщ на плиту, аварийное отключение, остался без обеда.
Мытье посуды просто убирается из уравнения — сотня нормальных одноразовых  тарелок стоит 150 гривен.
Поел, выкинул, не тратишь воду,  не получаешь стресс, бурча «ебучая сами знаете кто» в полутьме, не тратишь автономность освещая кухню, не получаешь риска схватить кишечную инфекцию,  плохо отмыв тарелку, экономя воду.
  Много одноразовой посуды,
Cпойлер
Цитувати (виділене)
много объемных мусорных пакетов, много моющего для ножей и кастрюль.
На югославской войне моющее и одноразовая посуда в осажденных городах ценились наравне с едой.
Многие, смотрю по ленте, кинулись в дорогущие сублиматы и туристическую еду. Вообще, это избыточно. Одно дело какая-то корейская лапша, которая просто нравится, а другое дело ящики сухпаев. 
Вы дома — вам не нужна легкоходность, непромокаемая упаковка, быстрота приготовления на привале.
Обычные овсяные хлопья, не быстрые, отлично завариваются кипятком. Цукаты, изюм, орехи, семечки туда.
Если вы гурман, то морская соль, сухие финики, сушеные апельсины, кокосовая стружка — никто не говорит, что это должен быть унылый клейстер.
Вермишель паутинка не требует варки —  просто 5 минут в кипятке.
Кус кус — 10 минут в кипятке, туда 50 грамм тертого сыра который неделями в вакууме хранится при температуре за бортом в 5 градусов на балконе.
Нутовые,гороховые и чечевичные пюре, их сейчас миллион, сделать суп из ложки сливок, зелени, семечек и паприки — минут 5. Вкусно, сытно, модно, молодежно.
Кто не может без быстрого приготовления в кризис — вон есть сушеные картофельные хлопья по цене 130 гривен аж за кг. 
Жменю резанных томатов и паприки туда, соли и 10 овощей, что угодно мясное от джерки до баночки фарша или паштета — котелок обалденного пюре в любом месте, где есть кипяток.
Без консервантов, глутамата и упаковки. Сколько его было запарено  на рыбалке абсолютно без всякого блекаута.
Детское питание в банках, консервированные ананасы, пюре и т.д вот туда стоит смотреть, если у вас дети, а не на туристическое ризотто с панчеттой в банке. 
Цельнозерновое печенье —  на него  сыр в тюбике или плавленный, джем, паштет из банки. 
Следующий уровень, если у вас электрическая плита или пропадет газ  — канистра спирта.
Помним, что газ был на севере оккупированной Киевской области до части марта и сейчас есть в Херсоне. Но на всякий.
Любой спирт близкий к 96 — денатурат (он дешевле), жидкости для розжига камина, незамерзайки. Можно достать где угодно, обменять, заработать, договориться — спирт будет местный до последнего, а баллоны «Примус» и «Ковея» не факт. 
Конкретно в этом случае   этиловый запас на ликеры и настойки и одновременно вторая линия обороны по еде — не пропадет.
Не нужны поиски правильных  газовых резьбовых соединений,  поиски заправок, стресс в очередях. На фронт передают газ, потому что там важна работа и калорийность топлива, время, время. А что из этого нужно в тылу?
Спиртовка, не обязательно туристическая латунная гривен за 800  — из  пивных банок с пробитыми отверстиями без ветра и особого минуса, тоже будет работать. На плиту ее, чтобы не было пожара.
Вскипятить пол литра воды — расход грамм 20, на полной зарядке работает минут 40. 
Можно погреть колбаски, сделать яичницу, сварить десяток яиц или простой суп, тушить и жарить мясо мелкими кусочками. 
Безопасно, можно загасить мокрой тряпкой, не взрывается, а спешить вам некуда чаще всего, если вы дома в регионе без света и газа. Есть сухой спирт, есть гелевое топливо — не баллонами едиными.
Спальный мешок большинству не нужен — это конечно свобода и борьба с влагой, но если вам не нужно спать в подвалах разбитого дома, чтобы избежать прилета «Калибра», то овечье или верблюжье, а лучше пуховое одеяло топчик.
Термобелье и термоноски —  естественно запас на перемену пока будет сохнуть, а сохнуть может долго.
Грелки в том числе химические, всякие закарпатские меховые чуни и туристическая обувь для стоянок — как крайний вариант.
Простые базовые вещи.
Что хочет враг —  прекрасно понятно. Расшатывать и вынимать у нас новые регионы как зубы пораженные пародонтозом. Включать там свой телевизор и запускать репрессивные органы. Промыв людям мозги, убивать жителей Мариуполя и Мелитополя об Киев, как это делают сейчас с Донецком и Луганском.
Не получилось — просить перемирие, садиться за стол переговоров, сделать работу над ошибками и повторять снова и снова. Дадим ему время зализать раны и покрыть потери в сотни танков, будем воевать снова через десяток лет, наши дети снова пойдут в подвалы  и окопы, а не в институты. Нужно быть сильными и стойкими, чтобы эти десятки тысяч жертв не были зря.
О чем можно говорить с людоедом, который то хочет денацифицировать нас и покончить с правительством нацистов и наркоманов, то никогда не хотел свержения власти; вчера еще хотел  взять Киев, а получив пиздюлей, никогда не имел никаких интересов вне ЛДНР?
Со страной, детские актёры, хотят привезти в раздолбанную их режимом страну Хрюшу и Каркушу, чтобы украинцы одумались?
Ну и главное для меня. Не откладывайте жизнь на после победы или как дадут свет. Она проходит прямо сейчас.
Маленькие радости доступны и посреди тягот военного быта.
Чашка кофе на сухом спирте, ломтик шоколада, партейка в настолку или шашки, игра в слова (попробуйте угадать слово «улей» спрашивая — это живое или неживое?).
Это всё и есть жизнь. Когда то мы будем вспоминать об этом с теплотой и  гордиться, что не сдались, а  баки с водой и аккумуляторы забудутся. Берегите себя. Мы победим.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37103
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #581 : Листопад 27, 2022, 20:15:40 »

Цитувати (виділене)
В программе Сектор безопасности с Агилем Рустамзаде поговорили о ситуации на фронтах, о значении освобождения Херсона, тщетности попыток РФ сломить украинцев уничтожением инфраструктуры, важности термобелья в зимний период и про ситуацию в Иране.
00:00 всем привет и слава Украине
00:45 про одну конференцию в прекрасном городе Краков
03:00 военный аспект освобождения Херсона
05:40 российские войска не готовы к зимней войне - в армии не бывает мелочей
11:10 российские войска могут организовать локальные наступления, но на масштабные боевые действия сил у них нет
15:40 битву за инфраструктуру оккупанты проиграли - действия руководства России иррациональны
21:00 Patriot для Украины - сколько ракет у России
27:00 у российской армии уже ощущается дефицит некоторых видов боеприпасов
31:00 вертолеты Sea King для Украины и атака на корабли Черноморского флота в Крыму
34:40 частные армии и предпосылки гражданской войны
40:00 Иран - военные аспекты внутреннего кризиса
44:20 протесты в Иране приобрели характер вооруженной борьбы
52:00 иранская карта в региональном раскладе

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #582 : Листопад 28, 2022, 13:32:17 »
Сергій Марченко is with Serhii Marchenko.
1h  ·
Бутусов сьогодні написав "Пункти піарності".
Срач навколо них не вщухає. Навпаки, з настанням холодів, коли проблема буде посилюватися, резонанс буде тільки зростати.
Срач не тому, що пункти не працюють. Зараз війна і скажемо прямо – ніхто не чекає від влади бездоганності. У срачу інша причина. Пункти "незламності" крінжово розпіарені. Починаючи з назви, яка, на мою думку, не є виваженою, закінчуючи захмарними обіцянками, які сформували у людей завищені очікування.
Влада розпіарила ці пункти обігрівання як такі, де можна і погрітися, і зарядитися, і інтернет, і кип'яток і все, що завгодно. На ділі, більшість місць, оголошених пунктами "незламності" не мають нічого, навіть генераторів. Світло там є тільки тоді, коли є на районі. Персоналу шкіл і дитсадків не платять за додатковий функціонал, тому вони максимально саботують. На сайті проєкту написано, що пункти цілодобові, але це відверта неправда. Звичайно, коли люди мають такі високі очікування і такий низький результат, вони просто бісяться і готові розірвати брехунів на шмаття.
Відкриття пунктів "незламності" мало початися не з анонсу президента. Десь на початку квітня, коли окупантів було відкинуто від Києва і стало зрозуміло, що війна надовго, мав бути розроблений план на випадок нищення інфраструктури. Передбачити атаки росіі на трансформатори було легко. московити максимально нищить цивільну інфраструктуру у всіх своїх війнах.
До травня цей план мав би бути розроблений, затрверджений і профінансований. В травні мали бути замовлені генератори з таким розрахунком, що необхідна кількість буде вироблена і доставлена в Україну протягом 3-4 місяців. Це елементарні основи проджект-менеджменту. Якщо хочеш, щоб у листопаді в тебе було тепло і світло, генератори треба замовляти в травні, а не в жовтні.
Рішення про пункти обігрівання на базі дитячих закладів розумне і логічне. Так само логічно було провести інструктаж для працівників ще в червні-липні, а не поставити всіх раком і оголосити, що з завтрашнього дня ви пункт "незламності" і робіть що хочете, це ваші проблеми.
Ще було б логічно доплатити працівникам шкіл за додаткове навантаження. Думаю, бюджет не сильно збідніє, якщо доплатить шкільним вахтерам бодай кілька сотень гривень саме за пункти "незламності". Хай би вони розуміли, що це їхня робота, за яку вони отрмують гроші і ставилися до людей відповідно. Бо ентузіазм і емпатія, це добре, але за роботу треба платити, це справедливо.
І, звичайно, долучати на мапу тільки ті пункти, які реально функціонують, а не тупо оголосити пунктами "незламності" всі школи та садочки, які є в Україні для красивої цифри в 4000 пунктів, з яких реально працює ледве 1-2%.
І так, звичайно, ніяких срачів тоді б не було. Ваш Капітан

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37103
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #583 : Листопад 28, 2022, 14:19:15 »


Цитувати (виділене)
Дикий Євген, громадський активіст, колишній командир взводу батальйону “Айдар”, голова Національного антарктичного наукового центру     

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37103
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #584 : Листопад 29, 2022, 16:25:32 »
Цитувати (виділене)
Шрайк

Про обстрелы. Давайте немного побуду арифметическим экспертом.

✔️С 10 октября, когда рашисты принялись целенаправленно уничтожать украинскую энергетическую инфраструктуру, было 6 массовых (от 28 до 96 ракет) обстрелов:

10 октября, 11 октября, 22 октября, 31 октября, 15 ноября, 23 ноября.

Как можно увидеть, чаще всего промежутки между обстрелами составляют 8-15 дней.

✔️22 ноября Минобороны опубликовало данные (https://t.me/ShrikeNews/6586) об остатках, расходе и производстве ракет в России.

По данным Воздушных Сил, Россия ведет обстрелы энергетической инфраструктуры в основном тремя видами ракет: Калибр, Х-101, Х-555. Поэтому имеет смысл сосредоточиться на них.

• Перед вторжением у РФ было 500 Калибров, 144 Х-101, 300 Х-555.

• На 18 ноября оставалось 229 Калибров, 132 Х-101, 150 Х-555.

• Х-555 уже не производят, а Калибров и Х-101 за 9 месяцев сделали по 120 штук (по 13 штук в месяц).

• Исходя из информации ГУР МО, 30% ракет должны оставаться в резерве. Это не касается уже не производящихся Х-555, их выстреляют в ноль. То есть количество Калибров и Х-101 не должно падать ниже 150 и 43 штук.

✔️Считаем.

На 18 ноября в сумме оставалось 511 ракет, используемых для обстрелов энергетической инфраструктуры. 67 было израсходовано во время атаки 23 ноября. 193 нужно держать в качестве НЗ.

Это значит, что "под рукой" у Путина 251 ракета.

То есть можно 5 раз обстрелять энергоинфраструктуру 50-ю ракетами.

Если стрелять с периодичностью раз в 12 дней, хватит на 2 месяца обстрелов.

За эти 2 месяца российская военная промышленность исторгнет из себя еще около 50 ракет. Их хватит еще на один 50-ракетный залп.

✔️Итого. Россия способна за следующие 2-3 месяца провести 6 обстрелов по 50 ракет в каждом. После чего сможет выпускать только 26 свежесделанных ракет в месяц.

Если, конечно, санкции не помешают их произвести.

✔️Финальные ремарки:

• Напомню, что это не военная аналитика, а арифметическая. Линейное продолжение того, что мы уже видели. А жизнь и война, как правило, не линейны.

• Эта арифметика показывает, что у нас 6 массовых ракетных обстрелов энергетической инфраструктуры позади и может быть еще столько же впереди.

• Нет, это не значит, что они смогут все уничтожить. Не смогут. Зиму мы с проблемами, но переживем.

А вот в каком состоянии через 3 месяца будет сборная солянка под названием "российская армия" - большой вопрос.

Offline AVI

  • *****
  • Повідомлень: 2023
  • Karma: 2770
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #585 : Листопад 29, 2022, 17:07:44 »
Татуся Бо
Цитувати (виділене)
Ввечері Надія прийшла до мене і сказала "мабуть завтра мені поставить вчителька двійку. Бо треба написати казку, а я ж не казкар і не письменниця". Я червоніла. Густо червоніла. А тоді сказала, що я теж не письменниця, але це не заважає вигадувати і писати мені цікаві і прикольні історії.
Так ми вдвох і написали казку. Казку про світло. Варто було тільки почати.

- в одному дуже гарному куточку світу була країна світла.
- А в ній було місто світла. І там жила родина світла. У них все сяяло і світилося.
- А потім підлий ворог украв їхнє світло.
- і всю країну огорнула темрява.
- люди були дуже засмучені. Але маленька дівчинка із світлої родини вирішила, що час самій стати світлом.
- вона довго працювала, щоб народилася малесенька іскорка. А з неї вогничок.
- Мам, далі я сама.
А потім всі люди подивилися на дівчинку і теж вирішили стати світлом. І вони зносили до неї свої маленькі вогники, які об'єднувалися і ставали великим сяйвом. І все місто, вся країна знову засяяла. Бо з маленьких вогників утворилося вогнище.
- а далі?
- а далі ворог подивився на те все, осліп і вмер, від заздрощів і злості, бо крадений вогонь у них не світив, а лише обсмалював і обпікав.
- хороший фінал. Як думаєш, хто тут хто?
- ну дівчинка, це мабуть перший воїн, який не злякався і почав захищати країну.

Усі діти трохи казкарі і трохи письменники.

Бережіть свої вогники.

Offline Galuska

  • *****
  • Повідомлень: 763
  • Karma: 758
  • Стать: Жіноча
  • Вена-Будапешт
Re: Нотатки про насущне
« Reply #586 : Листопад 29, 2022, 19:28:18 »
Татуся Бо
чудово. зворушливо. чудово.


аватар взяла поносить у http://gapchinska.livejournal.com/

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #587 : Листопад 30, 2022, 12:25:58 »
Алексей Голобуцкий is with Олексій Петрович Голобуцький and
2 others
.
2h
  ·
X
Заступник міністра оборони Польщі Марцін Оцепа у вівторок на лекції в Гірничо-металургійній академії: "Ймовірність того, що найближчим часом Польща стане учасником війни, є дуже високою. Занадто висока вона, щоб ми розглядали цей сценарій як гіпотетичний. ...Також є дуже високою ймовірність конфлікту Китаю зі США. ...Війна в Україні набуде ключового значення для планів Пекіна. Це стосується не лише їхніх рішень щодо Тайваню".
==
От ми й прийшли до того, що від перемоги ЗСУ залежить доля всієї планети. Те, що в лютому-березні ми писали в мотиваторах, аби підтримати дух спротиву і залучити допомогу світу.
Зараз це звучить так само пафосно - але це вже визнаний факт. Якщо нашої перемоги (при тому достатньо швидкої, би не відволікати ресурси НАТО надовго) не буде - Пекін наважиться скористатись моментом щодо Тайваню. США змушені будуть вписатись. Цим моментом з високою ймовірністю спробує скористатись і Пхеньян, що вже нахабно випробовує ракети (поки не ядерні) в напрямку Японії, але озвучує погрози і на адресу США.
На горизонті дійсно маячить глобальна система війн.
І перепона цьому тільки одна: ЗСУ за максимальної допомоги союзників швидко вирішують проблему агресивної Росії, Росію швидко демонтують і її коштом компенсують втрати європейських економік. НАТО мобілізується вивільненими ресурсами в напрямку Китаю. Китай оцінює оновлені ризики і нічого не робить (тільки пробує підгребти частину колишньої РФ). Світ знов застигає у відносній рівновазі.
Це, звісно, дуже спрощена схема - але країни НАТО, як бачимо, вже орієнтуються десь саме в цьому напрямку. І Кремль теж в курсі перспектив - інакше би в них не стала лейтмотивом тема Гааги для всіх.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5324
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #588 : Грудень 01, 2022, 16:37:36 »
Гудименко

281 день великої війни. 281 день великої зими. Триста дев’яте лютого.

Зима триває десятий місяць. Зима була у червні і у серпні, зима палала спекою на Херсонщині і весняним степом на Донбасі. Зима триває досі.

Але зараз буде простіше.

Згадайте ранок 24 лютого. Згадайте, від чого вам було страшніше за все. І уявіть, що тоді, ранком 24 лютого, ви знали б усі події року наперед. Знали б про знищення танкових колон, знали б про те, що ми переможемо у битвах за Київ і Харків, що не візьмуть Суми і Чернігів, знали б про бої за Маріуполь і Ізюм, про Харківську офензиву, про повернення Херсона.

Вам стало б спокійніше? Я думаю, що так.

Тому що найбільше вбиває невпевненість, нерозуміння, туман майбутнього. І навпаки: якщо ти знаєш, що чекає на тебе, то найстрашніші випробування стають простішими.

Знову починається календарна зима. І вона буде важкою. Але ми вже розуміємо, на що чекати. Розуміємо точно.

Чи будуть ракетні атаки? Так. Що робити? Не нехтувати тривогами.

Чи будуть відключення світла? Так. Що треба робити? Заряджати «банки» і адаптуватися.

Чи буде холодно у домівках? Так, часто буде. Що треба робити? Утеплюватись і економити тепло.

Чи полізуть росіяни з Білорусі? Можливо, полізуть і тоді отримають пизди. А можливо не полізуть і теж отримають пизди, але в іншому місці. Що з цим робити? Донатити на ЗСУ.

Все просто.

Ми знаємо, до чого готуватись. Ми готуємось. І повірте, зима буде складною, але ми переживемо її простіше, ніж думаємо зараз.

Не вірите – візьміть аркуш і запишіть сьогодні, у перший день календарної зими, як ви бачите зиму наперед. А першого березня перечитайте написане. І ви побачите все самі.

Просто не буде. Буде складно. Але це не та задача, з якою ми не впораємось, переживши 281 день великої зими.

P.S. А просто зараз задонатьте на ЗСУ. Тим, хто стримують зиму.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #589 : Грудень 01, 2022, 22:35:26 »
Микита Соловйов
6h
  ·
X
Цели санкций.
В обсуждении санкций (формализованных и неформальных) против РФ очень часто странно описываются их цели. Хотя на мой взгляд, эти цели совершенно однозначны.
Санкции не являются и не должны быть наказанием. Наказание будет позже. Потому бессмысленно обсуждать, насколько наказание соразмерно, настигло основного виновника и т.д. Дело не в том, что соразмерно, того и т.д. Просто не нужно вступать в такие обсуждения. потому что это подмена целей и не относится к делу.
Точно так же, не является целью санкций в чем-то-там убедить россиян, уговорить их и повлиять на их решения. Во-первых, россияне не являются субъектами, а значит убеждать их в чем-то бессмысленно. Во-вторых и главных, в мире уже наступает понимание бессмысленности подобного диалога и уговоров. Поэтому нет никакого смысла обсуждать, оттолкнут новые санкции россиян от Путина, или привяжут к нему еще прочнее. Подобные эффекты возможны, но являются побочными и к целям санкций отношения не имеют.
Цель санкций проста и однозначна. Сделать продолжение агрессии невозможным. Экономически, технологически и т.д. Не "невыгодным", агрессия не была выгодна изначально. Не "продемонстрировать отношение", это родственник озабоченности разной степени глубины. Просто сделать невозможным продолжать.
Естественно, эта цель не может быть достигнута быстро. Но она вполне достижима на обозримом временном горизонте. И необходимость и разумность санкций зависит именно от соответствия этой цели. Все остальные эффекты от них являются побочными и не должны всерьез учитываться при рассмотрении.
Не важно, что о санкциях и в результате санкций будут думать россияне. (Тем более, будут думать что телевизор скажет.) Не важно, как санкции скажут на жизни россиян в РФ и за рубежом. (Потому что мы не можем себе сейчас позволить себе роскошь мести.)
Если в результате какого-то пакета санкций встанет одна из отраслей промышленности, то важны только то, как это скажется на способности вести войну. Побочные эффекты не имеют значения. Грубо говоря, если санкционный удар по транспортной инфраструктуре усложнит переброску войск, техники и боеприпасов, то значение имеет только насколько и за какой срок. Сложнее или нет от этого станет возить россиянам жрат значения не имеет, если это не скажется на боеспособности российских войск.
"Скажите наркотикам нет! А лучше перестаньте разговаривать с наркотиками." Перестаньте ввязывать в дискуссии о несущественном. Тем более с людьми, чье мнение ни по какому вопросу вас не должно интересовать в принципе. И хватит впадать в грех антропоморфизации россиян.

Offline AVI

  • *****
  • Повідомлень: 2023
  • Karma: 2770
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #590 : Грудень 02, 2022, 14:53:53 »
Татуся Бо
Лікар каже, що в моїй крові занадто багато ненависті. Треба відмовитися від кофеїну, новин і не підходити до вікна. Бо за ним ростуть величезні, розбиті уламками снарядів, дерева, з яких ненависть розлітається, як пилок, проникає в організм через ніс, рот, шкіру, очі й вуха.
Cпойлер
Лікар каже, що в моєму серці занадто багато любові. Тому воно так несамовито гупає, качаючи організмом ненависть із граминою крові. Просить подбати хоч трошки про себе. Відмовитися від кофеїну, від новин, від повідомлень і не підходити більше до вікна. Бо там за вікном любов падає з неба просто до ніг, розсипається дитячим сміхом і проникає прямо до серця. «Не можна так сильно любити, серце не витримає», — каже лікар.

Лікар каже, що в мене сталева спина, треба її хоч трошки пом’якшити, зробити хоча б дерев’яною, тоді вона не братиме на себе стільки страшної ваги із відповідальності, почне спати й перестане свербіти проклятим «що, бляха, іще я можу зробити?». Десь між лопатками, якраз у тому місці, де б’ється важке від любові серце, ганяючи жилами ненависть.

Лікар радить обмежити в споживанні відповідальність, відмовитися від кофеїну, від новин, від повідомлень і відійти від вікна, бо там ходить відповідальність і буквально кричить у очі: «Ти ще зробила не все, що могла!». І цей крик всотується клітинами й робить спину іще сталевішою, так і закам’яніти можна.

Лікар каже… А в самого вже кам’яна спина ховає серце розміром із цілу планету, яким в однакових пропорціях перетікає любов і ненависть. Лікар давно відмовився від кофеїну і від новин. Та і від їжі теж. Увесь світ заходить до лікаря в двері: «Здрастуйте, можна? У мене дуже болить дім. Збоку отут. Аж не можу вдихнути».

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5324
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #591 : Грудень 02, 2022, 16:09:07 »
Давно я нічого не писав. І думав що на 0 буде простіше писати. Але ні. Щось я не можу писати бо це оперативна інформація, щось тому що це не на часі, щось тупо не хочу поки що. Того і лишається писати що все добре. Але що ви точно маєте знати - битва за Бахмут це пекло. Те гівно що несеться тут...бля я такого ще не бачив і не чув. Ті воїни які стоять і не дають задньої - це нове покоління кіборгів.  Ви не зможете навіть уявити що тут відбувається, якщо ви не військовий. Та й навіть якщо військовий не факт що зможете уявити.

Просто знайте справжній пункт незламності він тут. На околицях Бахмута. Він мерзне по посадках, розтирає задубілі руки над окопною свічкою, довбає промерзлу землю тупим заступом, і гризе заледенілий сухпай. Він набиває магазини і ленти, корегує арту, возить по розбитим авіацією дорогам 300 і 200 і не спить днями розриваючись між радєйками. А ще він стріляє. Стріляє з калашів і арок, з кулеметів, з гранатометів, з танків, бронетехніки, саушок і мінометів. Стріляє вдень і вночі, прицільно і на подавлення. Сотні тисяч кавалків смерті щодня розлітаються в усі сторони по донецькій землі. І деякі з них знайшовши свою ціль або підтверджують його незламність, або відкусують його шматочок.

Тому що ми і є той самий пункт незламності. Той самий пункт що дозволяє вам нити про відключення світла, дороговизну цін і втомленність війною. Той самий пункт який використовують для піару савєцкі генерали, президент і навіть пан Луценко, якого недавно тут помітили (правда після першого ж обстрілу він зник ггг). І ми зробимо все щоб цей пункт не зламався. Тому що інакше не можемо. Тому що це - шлях воїна. І колись про цю битву будуть знімати кіно і писати книжки. А зараз вперед бля, чергування ще ніхто не відміняв.

Околиці Бахмута. 2 грудня 2022.
4 БрОП НГУ, 3 БОП, рота "Примара"

— Боєць "Бургер"

@yigal_levin

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #592 : Грудень 03, 2022, 16:43:05 »
Сергій Марченко is with Serhii Marchenko.
2h  ·
Насправді так, як працює #Дождь мали б працювати Скабєєва, Сімоньян, Соловйов.
Сотні років #московія надзвичайно успішно просувала в Європі і серед власного населення фейк про свою нормальність.
Журналісти, письменники, публічні люди московії дозволяли собі легкий сарказм по відношенню до влади, ніби говорячи світові і самим рускім, що так, наша країна трошки прибацана, але ж гляньте, тут є іронічний #Пушкін, мудрий #Толстой, купа пітерської і московської інтелігенції. Це цілком нормальні і навіть чудові, цікаві і захоплюючі люди!, - говорила московія ротами Толстоєвських та медіаобслуги.
І довірлива провінція із Полтави, Донецька, Мінська, Тбілісі, Алмати в екстазі прагнула відчути спорідненість з цією величчю. Околиці імперії мріяли долучитися до величного вогнища російської культури. Приймати дома високолобих рускіх інтелектуалів, вчитися у них, бути схожими.
Це була та сама скрепа, яка тримала імперію докупи. Скрепа величі, глибинної культурної та гуманітарної переваги московитів.
Але внаслідок тотальної деградації, #Скабєєва вже так не може. Вона з колегами професійно непридатні. Замість тонко дурити довірливих пушкіністів із колоній, своїми відверто геноцидними заявами вона переконує навіть найбільш проросійських у ненормальності кремлівського режиму. Їхня пропаганда вже не працює за кордонами московії. Виключно на внутрішнє споживання. Тупо, незграбно, непрофесійно.
Дождь є чудовим прикладом професійного російського пропагандистського ресурсу. Майже непалєвно, наполегливо просуває тезу про притомність московії. Надзвичайно корисний для пропаганди російської імперської ідеї ресурс.
Але деградація московії - незворотній процес. І Дождь теж спалився. Ведучий обмовився, що редакція підтримує російську окупаційну армію. Двоє інших журналістів, що звільнилися в знак солідарності, тільки підтвердили ватність редакції.
Все що треба знати про рускі ЗМІ – їм не можна довіряти. Ніколи. Це завжди імітація лібералізму зовні і підтрімка окупаційної армії всередині.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #593 : Грудень 06, 2022, 23:17:05 »
Nataliia Gazhala
6h
  ·
Автор Alina Akulenko
- Пачєму ви не паставітє абаґрєватєль, у вас капєц, как холодно...
Каже клієнтка майстрині манікюру. А та у відповідь лише нижче схиляється над робочим столом.
Бо не може розповісти, що вже всі заощадження вклала в обладнання, яке працює на павербанках і батарейках. Тому що треба щомісяця платити за оренду, отже - працювати. І вона не осилить генератор. Але під термобілизною вже третій день носить памперс, бо через постійний холод - постійний цистіт, в туалет не завжди виходить добігти.
- Я завжди у вас купувала свіжу сьомгу, ви мене розчарували, а я була вашою постійною клієнткою.
Каже покупчиня продавчині. І та відводить погляд. Бо насправді це - сімейний бізнес, і вони осилили генератор, але той не тягне відкриті холодильники, і від свіжої риби, традиційно красиво розкладеної на білій кризі, довелося відмовитися.
Покупчиня ображено йде і не бачить, що продавчиня стоїть у валянках, шапці і лижному костюмі. Бо генератор не тягне не лише холодильники, а ще й електричний котел, яким обігрівається приміщення.
І щоб врятувати маленький бізнес, їй доводиться розставляти пріоритети.
Подеколи складається враження, що безліч людей просто не розуміє, що країна живе у війні.
І що манікюр, шугарінг, сьомга, поп-корн, кінотеатр - це нині не норма. А те, що бізнес робить ціною надзусиль.
Бо орендну плату й податки ніхто не скасовував. Тож викручуйся, як можеш.
Тому усі ці кав'ярні, салони краси, магазинчики на генераторах стоять зараз не на життя, а не смерть.
Вони відчайдушно тримають тил, допоки ЗСУ і ТРО мужньо тримають фронт.
Щодня здійснюють маленький подвиг, щоб країну не поглинули пітьма й відчай.
Роблять усе, щоб після Перемоги було, куди повертатися.
Вони не отримують під це гранти. Не розраховують на субсидії. Їх не фінансує бюджет.
Кожен ват генераторного світла зрошений їхнім потом, затятістю і прихованими за ввічливою усмішкою слізьми.
Вони гребуть з усіх сил, щоб не піти на дно. Бо разом з ними на дно може піти й країна.
Тож коли наступного разу захочеться понарікати на бідний асортимент свіжої риби, холодний кабінет косметолога, неможливість відправки товару день-у-день в інтернет-магазині, згадайте, що в країні - війна.
Війна.
І просто подякуйте тим, хто щодня мовчки йде буденний подвиг, аби забезпечити бодай подобу нормального життя.
Без них ми б давно з'їхали з глузду.
Людяність - це те, що освітлює нас зсередини.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5324
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #594 : Грудень 06, 2022, 23:23:18 »
Подеколи складається враження, що безліч людей просто не розуміє, що країна живе у війні.
Нажаль ця безліч людей і до війни не розуміла якими зусиллями дається в нашій країні малий бізнес в білу. Чужими руками воно то все легко здається.

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10813
  • Karma: 6618
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #595 : Грудень 07, 2022, 10:05:03 »
З мережі
Цитувати (виділене)
.. усе, над чим сміялася квартальна братія Годобородька - таки прилетіло бумерангом: і свічка у вікні, і термос у пункті обігріву, і мівіна, і генератор - в виді ебонітових палочок, і " порноактриси" в виді отих БЕЗгУГЛИХ корабельних "сьосьон"... Карма - вона така.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #596 : Грудень 07, 2022, 14:41:45 »
Otar Dovzhenko
4h  ·
Здається, я вчора нечітко висловився, бо отримую реакції в стилі «нафіга взагалі про ті російські ліберальні медіа балакати». Водночас чимало френдів висловились у дусі «а мені цей
“Дождь” пофіг!»
Пофіг — це завжди виграшна позиція, яка дозволяє ситуативно вивищитися над іншими, яким чомусь не пофіг. Розумію прекрасно, сам так роблю під час футбольних матчів, результат яких мені завжди пофіг. Але тут у нас не футбол.
Особливо люблю позицію «мені російські ліберальні медіа пофіг, я їх не дивлюсь». Угу. Ракети, які в нас запускають, теж пофіг, ми ж їх не бачимо. 
Отже, що хотів сказати автор:
Великі суми ВАШИХ грошей — бюджетних і тих, які вашій країні пожертвували на оборону і відновлення інші держави — витрачаються на «інформаційну війну» і «контрпропаганду», значною частиною якої є взаємодія з російськими ліберальними медіа, які вам пофіг. Зокрема розмови з їхніми журналістами в ефірі українського іномовлення.
Українські політики, чиновники і їхні комунікатори, які стверджують, що росіяни всі однакові і «хороших» нема, а також закликають скасувати все російське у світі, ЛИЦЕМІРЯТЬ, бо вони в різноманітний спосіб взаємодіють із російськими ліберальними медіа, які вам пофіг. І тягнуть ці медіа в наш інформаційний простір, до речі.
Журналісти російських ліберальних медіа, які вам пофіг, отримують в Україні ПРИВІЛЕЇ в порівнянні з українськими та іншими іноземними медіа — їх впускають у країну попри російське громадянство, їм дають інтерв’ю високопосадовці, їм дозволяють порушувати закон.
Ціною цих привілеїв, імовірно, є ПІАР влади та її комунікаторів на зразок Подоляка, Арестовича і Єрмака, які вам, можливо, теж пофіг. Чи ні?
Отже, російські ліберальні медіа, які вам пофіг, відіграють важливу комплексну роль в інформаційній політиці ВАШОЇ держави. Ця роль нікому не зрозуміла, її ніхто з керівництва держави не формулює і не коментує: інструмент впливу? союзники? конкуренти? вороги?   
Пофіг? Ну-ну.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #597 : Грудень 07, 2022, 18:27:46 »
Ні, я не переплутав гілки.


Offline fakir

  • *****
  • Повідомлень: 2680
  • Karma: 1825
Re: Нотатки про насущне
« Reply #598 : Грудень 07, 2022, 18:38:54 »
Ні, я не переплутав гілки.
а з партією регіонів таке працює?

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26833
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #599 : Грудень 07, 2022, 18:55:08 »
Ні, я не переплутав гілки.
а з партією регіонів таке працює?
Зара перевіряють на добкіні.

0 Користувачів і 5 Гостей дивляться цю тему.