— Мужчіна. вам хрін не потрібний?
— Ні, дякую, у мене є! Мені яєць треба!
— Йдіть, покажу вам, де яйця! Тільки там залишились!
Це не разнузданна оргія, де хтиві жінки пристають до брутальних чоловіків. Це Хмельницький базар у передноворічні дні!
— Шоб ви всралися с такимі цінами на мандарини! Вони що, у вас размоляють?
— Ні, пісні співають. Будете брати?
— Раз співають, давайте одразу ящик... І он той ананас, хай дирижирує
Я підхожу до яєць
! Вам скільки — лоток, два?
— Мені десяток.
— Тю, — продавець думає, що я знущаюсь, — що ви з ними будете робити?
— Їсти, — ніяковію я, — а що з ними треба робити?
— Так Новий рік же!
І цим все сказано. Здається, що якщо у мене на столі не буде співати три десятки варених яєць — Новий рік образиться і не зайде до мене в хату.
— А ви що — тиждень не будете працювати?
— Як це не буду! Другого числа приходьте — будуть вам свіжесенькі яйця.
— А з ціми що робити?
— Як що? Їсти!
Скупається все - мука, мило, сіль. Ось скажить - навіщо до зустрічі Нового Року три кілограми солі? Доріжку для Санта Клауса робити?
— Жіночка, у вас печінка є?
— В мене є. А такої немає й навіть не шукайте!
— Ой, боже, що ж робити?!
Хотілося сказати — немає печінки, не треба починати пити. Але, мій гумор був би недоречним. Тому що, стільки алкоголю, яке було придбане перед святом, в будь якому разі залишить всіх без печінки
Коли я побачила чоловіка, що йшов назустріч та ніс три упаковки туалетного папіру - все стало зрозуміло.
Новий Рік — це Кінець Світу.
Хто запасся їжею, милом та тулетним папіром — той, мабуть, виживе. Всі решта — не факт))))
©Ірина Подгурська
