Нотатки про насущне

[Mr. Shark]

Все це працює, коли людина насправді загинула. А коли він сидить у полоні без документів, без шевронів, як звичайний рядовий зі звичайного бату. А тут в фб: знайдіть командира взводу батальйону Азов Дніпро лейтенанта Імярек. І його фоточка. Уявила?

[Чиби]

А коли він сидить у полоні без документів, без шевронів, як звичайний рядовий зі звичайного бату. А тут в фб: знайдіть командира взводу батальйону Азов Дніпро лейтенанта Імярек. І його фоточка. Уявила?

Уявила. Я за цей час уже й про полон багато історій знаю. Той, хто сидить без шевронів, без справжнього імені та без реальної прив'язки до підрозділу, по-перше, так само піддається тортурам, аж ніяк не менше, ніж командир батальону "Азов", і розстрілюють іх чи закатовують так само. Але у командира взводу, про якого дізнався світ, набагато більше шансів бути обміняним, якщо його вже не вбили. Набагато більше. Бо звичайних рядових ніхто не знає, про них не здіймають хвилю, і в знущаннях над ними цих покидьків нема кому зупинити. А якщо нема реального імені, то й міняти його ніхто не буде, бо людину з вигаданим ім'ям ніхто не шукає та запит на її обмін не подає. Шукають реального командира, з реальним ім'ям. Навіть якщо це відбувається суто офіційним шляхом і без будь-яких соцмереж.

[Milena]

Чиби, ти щось знаєш про випадки, коли полонений військовий-імярєк сам признається, хто насправді він є, і як це домогло його визволенню з полону? 

[Чиби]

Чиби, ти щось знаєш про випадки, коли полонений військовий-імярєк сам признається, хто насправді він є, і як це домогло його визволенню з полону? 

Скажімо так, я не знаю ще жодного випадка, коли знайшли та визволили людину, яка надала не справжнє ім'я. Протилежні випадки ми знаємо всі, починаючи з Тайри. Я також знаю про родичів, які знайшли імена своїх у списках полонених, і з ними дійсно працюють офіційні структури. Хто імені не знайшов, досі перебувають у невіданні, де їхні близькі -- чи в полоні вони, чи загинули, чи ще щось. Офіційним структурам хоч бригада, хоч родичі надають реальні імена, реальні звання та реальні підрозділи, за цими даними й ведуться пошуки та перемовини.

[Eney ♔]

Віктор Трегубов
ДемСокира:
- Чи не пора легалізувати особисту зброю?
Критики:
- Ой, та із такими ідеями ви ніколи нікуди не пройдете.
(за кілька років) Монобільшість:
- Чи не пора легалізувати особисту зброю?

ДемСокира:
- Чи не пора легалізувати медичний канабіс?
Критики:
- Наркомани! Простітутки!
(за кілька років) Зеленський в опитуванні:
- Чи не пора легалізувати медичний канабіс? Ой, а пора.

ДемСокира:
- У вас тут Кирило Шевченко в Укргазбанку трохи крав.
Критики:
- Ой, та це просто мочілово.
(за рік) НАБУ:
- Виявляється, Кирило Шевченко в Укргазбанку крав!

ДемСокира:
- Буде велика війна, слід готуватися, а не мир в очах та інших частинах Путіна шукати!
Критики:
- Ви мочите президента по замовленню Пороха!
(за кілька років) Велика війна.

ДемСокира:
- Деркач, Медведчук, Шарій - російські агенти, Страна.юа - ватна помийка. Потрібний закон про колаборантів та заборона проросійських партій.
Критики:
- Ви проти демократії! Вони просто мають відмінну від вашої думку!
(за кілька років) Монобільшість:
- Ми заборонили проросійські партії та медіа, от вам закон про колаборантів!

Чекаю наступних відкриттів. Наприклад, по Коломойському чи Московському патріархату.

[Mr. Shark]

Чекаю наступних відкриттів. Наприклад, по Коломойському чи Московському патріархату.

До речі. Десь буквально сьогодні бачив щось з приводу москальської церкви у розрізі того, що, мовляв, влада зайнялася цим питанням. Тільки абсолютно не пам'ятаю де.

[Фрипп]

"Безцінний досвід"
Я нещодавно прочитав в когось про безцінний досвід народу, що здобувається кров‘ю наших мужніх лицарів.
Це така безглузда і пафосна гнома, що хочеться затулити вуха і вити. Взагалі від цього їбучого пафосу хочеться стріляти по своїх. Ну так, суто для безцінного досвіду. Безцінний досвід це подорожі до Мачу-Пікчу, Шлях святого Якова і стажування в МакДональдз. Війна, смерть і мільйони травмованих це трагедія, руїна і рана. Це дорога назад, в неоліт, до дегуманізованого суспільства, економічного колапсу і культурної депресії. Жодні війни ніколи нічого хорошого не приносили, жодні національні трагедії ніколи нікого не підіймали з колін. Цей безцінний досвід - чорна вирва, з якої доведеться вибиратися ще не одному поколінню.
І наш багатостраждальний народ нічого не виніс з цих безцінних досвідів останніх століть. Особливо з двадцятого. Визвольні змагання, репресії, голодомор, війни, знову репресії, нещадна люмпенізація і далі далі далі. Кров мужніх лицарів, піт славних предків, слина билинних витязів і вушна сірка номенклатурних брахіозаврів. Це ж все від уроків літератури та історії у період розвиненого кучмізму, оця вся пафосна муть, провінційна естетика і нездоланний потяг до фетишизації травми.
Ці тисячі смертей, розвалені міста і села, висушені горем вдови, біженці і переселенці, люди без домівок і домівки без людей, ці жовто-блакитні стрічки на ексгумованих тілах та золоті коронки в пластиковому боксі важко назвати безцінним досвідом. Це про неможливість прийняти і осягнути, про безкарність і безсенсовність смерті як результат безсенсовності життя, це про випалену війною країну, в якій жити неможливо, і в якій неможливо не жити. Це, зрештою, про те, коли в принципі жити неможливо.
Наші мужні лицарі це піхота, арта, механи, які просто їбашать, бо не мають вибору. Це про такий лютий страх і про таку м‘ясорубку, що навіть невідомо що їх рухає вперед. Це про запахи зогнилих і запечених в броні тіл, про цинізм самозбереження і безжальність до чужих, до своїх і до самого себе, про чорні пакети (кульочки, коробочки, ящички), про тьмяне світло моргів і про післяопераційні біовідходи, про смерть як буденність і про перейдену межу сприйняття анатомічних жахів. Безцінний досвід, який вихаркуватимуть ще наші онуки.
І вже після перемоги за десятки років чергова вчителька літератури фаршируватиме їм мозок пафосною кашею з хутірською підливою. Будуть сотні тисяч мовчазних героїв, кілька тисяч навколовоєнних клікуш і мільйони людей з посттравматичним розладом. Самогубства, кримінал, девіація. Загалом, соціальна катастрофа, що буйно проростатиме з благодатного ґрунту безцінного досвіду. І радість перемоги теж буде. Але недовго. Радість від перемоги явище нетривале. Її гасять необхідність важкої праці та осмислення наслідків. А ще присмак металу в роті, ацетонове дихання і біонічні протези для небагатьох щасливців.
- Чех, після перемоги ми як забухаємо!
Забухаємо. Але похмілля буде таким, що захочеться втопитися. Але ні. Похмілля теж переживемо. Похмілля теж безцінний досвід, хоч і необов‘язковий.
Artem Cheh, письменник, військовослужбовець

[Milena]

така безглузда і пафосна гнома, що хочеться затулити вуха і вити.

Це я про зловживання пафосом, дуже часто краще помовчати.

[Shana]

Березовый сок
Только что набрал меня мой близкий друг и говорит:
- Ты все правильно написал про то, что русня сдаётся. Но тут есть проблема - где их всех содержать, кто будет охранять и кто будет их кормить. Нужны места, роты охраны и еда под них. Слава, их много сдаётся.
- Ну, насколько много.
- Дохуя!
- Это много, - согласился я и подумал, что к таким объёмам мы были не готовы. Но российские мобики поняли, что их у нас не обижают, кормят и воевать не надо, поэтому сдаются. Тепер необходимо оперативно решать эту проблему.

Кстати, россиянин сдавшийся нам в плен точно сохранит жизнь. Россиянин воюющих против нас, с большой вероятностью будет уничтожен. Так действует естественный отбор на войне по Дарвину.

[RedCat]

Мартин Брест
22 год  ·
Залужний: Міст! Ну шо ти там, спиш?
Кримській міст: *палає
Россияне: О Боже! Как они могли! Что же это! Где же наше ПВО?
Залужний: Ну мені нравцця, як воно горить, як люди бігають, суїтяцця...
Українці: Нє, ну нічо так, да, нічо. А шо там на Херсонщині?
ЗСУ: *рухаються по Херсонщині бистріше, ніж пробки у Києві.
Українці: Заєбісь... а шо це за хуйня з Нобєлєвкой? Шо там роблять росіянє?
Міжнародна сита демократична спільнота: Але ж Нобъелевская прьємія - вньє політікі...
Українці: Блять, спочатку вони живуть все життя у безпеці, а потім пиздять про "політику". Один муділа пизданув хуйню, но там хоч ладно, там Старлінки, якась польза. А від вас яка польза?
Міжнародна сита демократична спільнота: Почьему ви есть так с намі разговарьивать?
Українці: Та блять! ЗСУ, пропустіть їм у Європу два батальона псковських десантників. Хай оці Нобелі попробують на своїй шкурці російську демократію.
ЗСУ: Псковскі - скінчились.
Українці: Ну тоді бурятів!
Старшина ЗСУ: Так, альо, стопе! В смислє - відставити! Ми українці, ми так не поступаємо!
Українці: Нобелівську премію міра у цьому році отримують Сили Опору України! * донатять на автівки, медицину та теплі речі.
Старшина ЗСУ: Альо, кібервійська!
Відділ супутникової розвідки ЗСУ: Шо? В смислє - слухаю.
Старшина ЗСУ: А ну гляньте зі супутника, шо оно там, досі горить?
Відділ супутникової розвідки ЗСУ: Ну при наступному прольоті супутника ми маємо отримати підтвердження...
Старшина ЗСУ: Скучні ви. Ну раз фоточек з космоса не буде - може все таки вернете мого діловода зі супутника ICEYE? Я тут реально не встигаю бумажкі заповнювати, допомога тре. І бінокль теж поверніть.
Відділ супутникової розвідки ЗСУ: Ви розумієте, що фінські супутники ICEYE використовують технологію SAR, і на них физично не може бути ні бінокля, ні уж тим більше людини?
Старшина ЗСУ: І даже діловода?
Відділ супутникової розвідки ЗСУ: І навіть діловода.
Старшина: Во! І я ж про шо! Якщо не можно - тоді най повертається. Хватіт там на орбіті їблувати!
Відділ супутникової розвідки ЗСУ: Блять.
ЗСУ: Ми цей товой, вибачаємось, але поки ви сралися по Нобелю - ми вже у бінокль бачимо Херсон!
Старшина ЗСУ: О! Бінокль!
ЗСУ: Блять.
Українці: Можливо ситий та теплий мир не може зрозуміти, що географія повністю змінилася.
Тепер край Європи - це ми. І з цього края ми передаємо вітання і маску, і нобелю, і іншим лівацьким істотам. Ми все одно вас захистимо. Просто - позакривайте пиздаки.

[Фрипп]

Vitaly Portnikov
2h
  ·
Біографи Маска стверджують, що на майбутнього підприємця вплинула космічна сага Айзека Азімова «Фундація». Вражає, що головний висновок, який зробив підприємець після прочитання знаменитих романів – про важливість космічних подорожей. Але книги Азімова зовсім не про це. Вони про те, що скільки світів не створюй, скільки планет не заселяй, а сутність людини, сутність політики залишається незмінною: зло вічно бореться з добром і добро незмінно перемагає. На нашій планеті, у Галактиці, у безкінечному космосі тисячоліттями розігрується та сама битва.
І якщо зло у цій битві переможе, немає жодного сенсу конструювати електромобілі, планувати польоти на Марс, створювати глобальний інтернет та розвивати нові технології. Зло використає технології для нападу, обмежить доступ до інформації, поневолить і знищить людство скрізь – і на одній планеті, і на сотні, і на тисячі. І Ілон Маск – скільки сотень мільярдів він не заробить – стане просто однією з жертв цього знищення і лежатиме на вулиці колишнього Нью-Йорка поряд з людьми, які ніколи не тримали у руках навіть десяти тисяч доларів. А якщо він встигне втекти на Марс – зло його і там знищить разом із усією марсіанською колонією. Зло всюдисуще. У його світі ніякий Ілон Маск не потрібен.
І, власне, саме про це був увесь сенс романів Азімова – для розвитку прогресу, розвитку людства необхідна беззаперечна перемога добра, інакше нічого не буде – ні людей, ні прогресу. У силу цілком природної душевної черствості Маск прочитав книги, кожна сторінка яких переконує нас у цій простій істині, як інструкцію для користування космічним апаратом. Чому ж тоді ми повинні дивуватися, що людина, яка виявилася нездатною зрозуміти Азімова, виявилася так само емоційно глухою до нашого прагнення перемогти і вижити?
Ні, нам нема про що полемізувати з Ілоном Маском, переконувати його у політичній неправоті та дякувати за допомогу. Дякувати Маск повинен нам, а не ми йому. Дякувати за те, що він все ще живий, може мріяти, заробляти гроші та писати дурниці.
Бо якщо ми програємо – я не дам і ламаного гроша за життя Ілона Маска.

[jeckie]

Не можу спокійно читати отаку хуїту. Коли автора настільки розперло від пафосу, що вже не лишилося ніякого здорового глузду.
По-перше, сама "Фундація" з цією "психоісторією" та напрочуд точними прогнозами на десятки тисяч років досить сумнівний твір. Там є цікаві моменти та деякі цікаві думки, але то не одкровення якесь.
По-друге, висновки Портнікова з неї ще більш сумнівні.
Ну і головне, про те, як Україна прям рятує Маска, а то би вже на вулиці мертвим лежав, ну то просто смішно. Він громадянин найсильнішої держави в світі, якій ніхто всерйоз не може погрожувати, навіть мабуть весь світ разом. І, який би він не був, це він нам допомагає і ми від нього якоюсь мірою залежимо, а не навпаки.

[Аля]

Русские йобнулись. Решили бы, что бога за бороду вхопили та не помогали бы так Украине пол мира - хуйнули бы по Европе. После чего вступила бы Америка. От страха и злости вполне могут и на Америку попереть.
Йобнутих много, даже с оружием. Но тупых завоевателей, с крупнейшим аресеналом ЯО, и каким никаким запасом бабла и оружия - я больше такой комбинации не знаю.

[Eney ♔]

Про ядерку
 
Коли її обговорюють, часто забувають відразу про кілька моментів. Себто не намагаються уявити, як це буде суто технічно, думаючи виключно про політичний бік. А дарма.

Отже, як?

Ядерна зброя буває різною.

Є стратегічна, що встановлена на міжконтинентальних носіях. В нашому разі це виключено, бо загадить і Європу, і Білорусь, і саму Росію.

Є тактична. А в неї є різні засоби доставки. Це артилерія, ракети та літаки.

Артилерія – це найменшої потужності. Наприклад, снаряди до САУ “Піон”. Розроблялися в СРСР для того, щоб бити по скупченнях натівських танків, поки власні рвуться до Ла-Маншу. Неефективна в нашому випадку, бо потужність мала, а відповідати доведеться як за велику.

Ракети та літаки мають одну й ту саму проблему. Вони не завжди долітають. Низка російських ракет падає на власній території, частину, як і літаки, збиває українська ППО. І тут дуже важливе уточнення. Те, що ракету чи літак збито, не означає, що боєголовка детонує. Ба більше, вона може впасти і потрапити в руки українців. Тих самих, що прихитрилися якось доставити вибухівку на найбільш охороняємий в РФ стратегічний об’єкт.

Так, є ракети Кинджал, які наша ППО не перехоплює. Але їх буквально кількадесят, і вже був прецедент падіння на території РФ.

Себто ризик застосування ЯЗ полягає не тільки в реакції Заходу, а і в тому, що може впасти буквально на Вороніж чи потрапити до рук українців.

І наостанок про політичний бік. Проблема не тільки в Заході. Порушення ядерного статус-кво матиме значно більші загрози для Сходу. Того самого Сходу, що є для Кремля останнім можливим партнером.

Віктор Трегубов

[Eney ♔]

Володимр Завгородній
Я не боюсь ракетных ударов. Устал просто бояться. Невозможно всё время бояться, в какой-то момент наступает знаете, какое-то отупление, и уже не страшно.

Мне страшно, когда украинцы украинцам пишут "вот, а в Николаеве мы так каждый день, а ваш Киев в это время бухал и танцевал".

Вот это пугает реально.
А ракеты — так...

[Фрипп]

Mason Lemberg
34m  ·
Найгірший висновок, який можуть зробити українці після сьогоднішніх ракетних обстрілів - це думати що обстріли були "помстою", " отвєткою".
Навіть якщо такий висновок напрошується.
Навіть якщо про це всі говорять.
Навіть якщо про це кажуть самі терористи.
Навіть якщо самі терористи у це вірять.
Найгірший він тому, що подібний висновок приводить до хибних думок і дій. Якщо ви ідентифікуєте дії терориста як "отвєтка" то починаєте аналізувати свої дії,, починаєте думати про те що можливо вони були не правильні, починаєте робити щось щоб уникнути повторення "отвєтки".
А це саме те чого намагається досягнути терорист.
Тому я вам нагадаю, що обстріли 24.02.2022 не були отвєткою ні на що. Точніше ворог придумав собі виправдання у вигляді отвєтки на "обстріли Донєцка", при тому що чинна українська влада намагалася зробити все щоб догодити вбивцям і як тільки могла стримувала наших військових.
І що тепер Донецк? Як обстріли? Яка на них отвєтка?
І за цих 7 місяців по Україні було випущено в десятки разів більше ракет ніж сьогодні. А ще арта і гради по Києву, Харкову, Сумах, Чернігову. Це була отвєтка на що? Міст тоді ніхто не рухав. Території не звільняв.
А обстріл торгового центру в Кременчузі чи центру міста у Вінниці з живими людьми всередині - це отвєтка на що?
Вони прагнуть нас знищити. І їхня "отвєтка" під час того як вони вбивають українців - це просто відмазка для самих себе, бажання переконати себе що вони ще люди.
І якби ми здалися, якби ми на це повелися, то така сама "отвєтка" як сьогодні була б результатом не ганебних військових поразок, що тривають вже місяць, в результаті яких Україна звільнила тисячі людей і квадратних кілометрів, не "кримського мосту"... так само, з такою самою силою і люттю вони б мстили за поранення опалчєнца Васі Касого чи зняли б якесь відео з підривом туалету в Ростовській області і закидали б нас тими ж самими ракетами за це.
Веду до того, що це ніяка не отвєтка. Вони б себе вели так само, якщо б ми були наймирнішою нацією в світі і бачили б в очах Путіна тільки мир.
І я вам більше скажу: чим далі ми будемо, тим меншою буде " отвєтка". А за Москву "отвєтки" взагалі не буде.

[Солоха]

Oleksandra Antropova
 
Мої думки перед сном
Пані пристойні на ніч мейкапи наносять, 
а раптом приліт, й ти така возлежиш під завалами стрьомна?
Пані пристойні цибулю й часник
у їжу повік не вживають.
А раптом приліт, й ти така возлежиш під завалами затхла?
Питає тебе рятівник волоокий, чи все із тобою окейно?
Уста ти свої роззяваєш поспішно,
а звідти смердить часником чи цибулею раптом?
Ще пані пристойні нізащо не жертимуть риби
солоної й копчених вушок свинячих
та інших усяких таких оселедців.
А раптом приліт, й ти така возлежиш під завалами спрагла?
І горе тобі, якщо ти перед сном напилася!
(У сенсі, води,  а не те що ви там напридумати встигли )
Бо риба по суху не ходить, казали грекині прадавні.
А раптом приліт, й ти така возлежиш під завалами в муках
із сечовим міхуром, переповненим доверху щільно?
Біжи, легконога, лети, пишнокрила,
До ванної дідько кімнати.
Бо північ проб'є, а у тебе волосся немите?
Нота диханням палким із фенових вуст упоїся!
А раптом приліт, й ти така возлежиш під завалами мокра?
І хто не виконує сі настановлення мудрі,
на лихо своє ризикує у хроніки трапить
у вигляді, що не пасує панянкам пристойним.
І вже репортер хитромудрий фільмує тебе для анналів.
Стривай, лиходію, я згоди на се не давала!
Якщо не припинеш се дійство блядськеє,
То я засуджу тебе судом страшним (якщо виживу, звісно).
А якщо ти тіло моє обгоріле знімаєш,
явлюся до тебе в жахливих видіннях,
Із мороку встану старенька з перстами кривавими тітка!
Тож милі мої чорноброві й біляві!
Послухайте сі настанови незайві:
Як можеш не їсти - не їж,
Маси калові тіло твоє не прикрасять.
Як можеш не спати - не спи,
Бо сон для слабких й взагалі для лохів слабодухих.
Місто заснуло. Прокинулась мафія хижа.
Коли встане з мороку Еос з рожевим своїм манікюром,
ми недорахуємось батька колеги,
Чи сина сусідки по дачі,
Чи власної, курва, кінцівки,
Чи власного,  сука, життя

[Eney ♔]

Як довести вату до істерики.

Пишеш родичу в рф текст в стилі -сьогодні будуть бомбити ростов, прочитай та видали-

Не відповідаєш на дзвінки та на повідомлення

Все

[Eney ♔]

Дмитро Калішевський

16 травня 2020 року французькими правоохоронцями був затриманий Фелісьєн Кабуга, 87-річний дідуган. Один з найуспішніших бізнесменів своєї країни, меценат, спонсор, медіамагнат. Чим же старенький африканець не догодив французьким правоохоронцям?

А, то ви не знаєте, хто такий Фелісьєн Кабуга?

От уявіть собі. Якби взяти спонсора "русской вєсни" мільярдера Костянтина Малофєєва, змішати його... ну, наприклад, з власником "Вагнера" Євгеном Пригожиним, реконструктором Стрєлковим-Гіркіним і якоюсь бридкою медійною паскудою на кшталт Владіміра Соловйова, і оте лайно, що вийде, викинути подалі десь в Руанді - то воно перевтілиться на респектабельного Фелісьєна Кабугу, одного з натхненників та спонсорів геноциду тутсі.

Цей поважний пан закупив за кордоном півмільйона мачете, щоб озброїти загони хуту, які мали винищувати своїх сусідів-тутсі.

Він фінансував "Інтерахамве", таких собі "комсомольців"-хуту, які були в авангарді банд убивць.

Але, головне - він створив і фінансував "Радіо тисячі холмів". Для мільйонів неосвічених і бідних людей, які не вміють читати газети і не мають грошей на придбання телевізора, радіо стало єдиним джерелом інформації та формування думки. З ранку до ночі в ефірі цього радіо  ̶с̶к̶а̶б̶є̶є̶в̶а̶,̶ ̶к̶и̶с̶е̶л̶ь̶о̶в̶,̶ ̶ш̶е̶й̶н̶і̶н̶ ̶т̶а̶ ̶к̶р̶а̶с̶о̶в̶с̶ь̶к̶и̶й̶ діджеї закликали вбивати і нищити своїх сусідів.

Одним з найбільш харизматичних ведучих став Жорж Руджу, син бельгійки та італійця, білий студент, який почув від своїх знайомих про "утиски хутомовних" і стрімголов кинувся захищати невідомо чиї інтереси на іншому краю земної кулі. Саме він запровадив у жаргон радіоведучих евфемізми - "працювати" замість "вбивати", "рубати високі дерева" (пересічні тутсі були вищими за хуту), "нищити тарганів" (принизливе прізвисько партизанів-тутсі, які робили вилазки з-за кордону, а при появі армійських підрозділів хуту так само швидко тікали назад за кордон). Це, до речі, стало приводом для американських і європейських дипломатів заперечувати проти гонінь на радіоведучих: хіба ж закликати сумлінно працювати день і ніч - погано? хіба ж нищити тарганів - це злочин? Хіба ж рубати високі дерева - не логічно? Згодом, на суді, він плакав і каявся - але отримав свої 12 років.

Інший - такий собі Симон Бікінді -  був членом правлячої партії та активним громадським діячем (не обов'язково хапатися за мачете, коли в тебе краще виходить вправлятися з мікрофоном або ноутбуком). Він написав пісню «Ненавиджу хуту» — про тих хуту, що не хотіли вбивати тутсі.
«Ненавиджу хуту, зверхніх хуту, що зрадили своїх братів, інших хуту — так, любі друзі! Ненавиджу хуту, цих колишніх хуту, які забули, ким вони є — так, любі друзі! Ненавиджу їх, але мені не соромно за цю ненависть. Я радий, що їх так мало!» У 2008 році цей талановитий діджей-пісняр отримає 15 років, а в 2018 - сконає від діабету.

Не оминуло правосуддя й інших творців інформаційного геноциду.  Зокрема, директор радіостанції Фердінанд Нахіману та головний редактор газети Kangura Хасан Нґезі отримали довічне ув'язнення, а виконавчий директор Жан Боско  Барайяґвізу був засуджений до 35 років ув'язнення. "Руандійська скабєєва" Валері Бемерікі втекла до ДР Конго, де її заарештували і за 10 років видали руандійцям, які виписали медійниці довічне. Там же, в колишньому Заїрі, наприкінці 90-х сконав від СНІДу головний кисельов "Радіо тисячі холмів" Хабімана Кантано, який отримав чудову школу журналістської майстерності в Ленінградському університеті.

Згодом дослідники порівняли дані про якість сигналу радіостанції з кількістю осіб, засуджених за злочини під час геноциду. Там, де сигнал приймався якісно, засуджених виявилося на 60-70% більше, ніж там, де радіо не ловилося взагалі. Також виявився ще один феномен: засуджені вбивці-одинаки (таких на хвилинку, виявилося понад 400 тисяч; пропаганда їм пояснювала, що за вбивства і пограбування тутсі нічого не буде) траплялися по всій території країни; а ось засуджені за участь у загонах "Інтерахамве" були практично завжди лише в зоні стійкого прийому сигналу як в своєму селі, так і в сусідніх. Причому коли кількість прибічників нацистів сягала 80% і більше - кількість злочинів різко збільшувалася. Тобто, наявність доволі суттєвого прошарку незгодних слугувало суспільним гальмом, без якого звичайним селянам остаточно зривало дах, і вони йшли вбивати, гвалтувати і грабувати.

Тож, очевидно, дідусь Фелісьєн вже більше в своєму житті не кавуватиме на набережній Сени.

[Eney ♔]

Людина, яка сьогодня заробила п"ятнашечку суворого режиму. 

Анатолий Несмиян (ака ель мюрид) October 11, 2022

У России кончаются боеприпасы после массированного обстрела Украины 10 октября, во время которого по территории страны было выпущено 87 ракет. Об этом заявил глава Центра правительственной связи Великобритании (GCHQ) Джереми Флеминг. «Мы знаем – и российские командиры на местах знают – что их запасы и боеприпасы на исходе», – заявил глава британской разведки.




Безусловно, оценивать ресурсные возможности корректно можно только одним способом: с цифрами в руках. Складские запасы плюс выпуск боеприпасов промышленностью минус расход на поле боя — и тогда можно достаточно уверенно давать те или иные оценки. Однако если цифр нет, то сгодятся и «органо-лептические» методы. По крайней мере, они могут оценить тенденцию.



Современные войны принципиально отличаются от войн прошлого тем, что сложность и стоимость вооружений настолько велики, что промышленность не в состоянии адекватно восполнять их убыль на поле боя. Есть два варианта ведения боевых действий, позволяющих обойти это ограничение: вести ограниченный локальный конфликт или свести боевые действия к короткому промежутку, в ходе которого нужно успеть решить все или большинство поставленных задач. Ни одна экономика не способна вытянуть конфликт высокой интенсивности, продолжающийся длительное время.



Россия в конфликте с Украиной нарушила оба правила: она не смогла провести свою спецоперацию быстро и она перевела этот конфликт в масштабный. Уже поэтому предположение британской разведки об исчерпании ракетного вооружения выглядит совершенно разумным.



Во-вторых, не думаю, что у кого-либо имеются иллюзии по поводу состояния российской промышленности, включая военную. Разрекламированная «Армата» так и не поступила в войска во все заявленные сроки. Причем сорваны не только сроки, но и объемы поставок — их попросту нет. Главный танковый завод России УВЗ по сообщениям постоянно пребывает в предбанкротном состоянии. Шойгу в свое время отчитывался о поставках «Калибров» в войска в количестве 60 единиц в квартал (это, пожалуй, единственные более-менее известные данные выпуска, позволяющие хоть что-то оценивать). Десятки фото- и видеороликов об идущих в направлении фронта эшелонах с военной техникой, которая с каждым новым месяцем боевых действий была представлена все более устаревшими образцами — в общем, очевидно, что военные действия на Украине российская промышленность «не вывозит». И это если не принимать во внимание катастрофическую и хроническую неспособность как российского руководства, так и руководства военного оптимально распоряжаться имеющимся ресурсом.



Сам факт проведения «частичной» мобилизации говорит о том, что все предыдущие концепции ведения войны полностью себя не оправдали. Это вопрос, безусловно, даже не к военным, а к политическому руководству, так как оно определяет военную и промышленную доктрину, и оно обязано принимать решения, вписывающиеся в доктринальные рамки. Но как известно, российский диктатор к любым ограничениям, в том числе и разумным, относится с презрением: «СНиПы-хрипы» тому весьма показательный пример. Если можно строить тяп-ляп, то почему нельзя воевать по тому же принципу?



Вчерашний массированный налет на украинскую энергоинфраструктуру носил все признаки имиджевого. Нарушить работу сложной системы не так уж и сложно. Но вот разрушить ее — как раз чрезвычайно непросто. И в первую очередь потому, что она сложная. Любая сложная система обладает колоссальной устойчивостью, и сотня ракет для второй по площади европейской страны — это фактически ни о чем. Это банальный терроризм, рассчитанный на испуг. Кстати, поэтому терроризм для психологически устойчивого объекта террора не страшен: террористы не в состоянии системно разрушить устойчивость сложной социальной системы, а потому действуют в психологическом поле, пытаясь точечными актами террора создать атмосферу неуверенности, паники, ужаса и страха и достичь своей цели в этом пространстве. Как только они сталкиваются с противодействием и отказом от испуга — их шансы стремятся к нулю.



Всё это известно, всё это не составляет никакого секрета, в конце концов, всё сказанное любой нормальный человек может осмыслить самостоятельно. Задача пропаганды заключается в том, чтобы отключить разум, оставив только инстинкты, а значит — и не дать людям оценить происходящее с позиций рационального и разумного поведения. Поэтому в России всё ещё много людей, которые продолжают истово верить, что в уже проигранной войне есть какие-то шансы. Психологически их понять, конечно, можно, но только понять. Когда у вас перед глазами весь набор информации, нет никакого смысла дополнять ее, чтобы прийти к тому же самому выводу.



Столь же понятно и нежелание и даже невозможность для кремлевского руководства признать неизбежное, принять реальность и минимизировать ущерб. Оно, во-первых, не готово признавать очевидное, а, во-вторых, не может позволить себе отыграть назад. И значит — всё идёт по плану™. Только не кремлевскому, а очень даже наоборот. Загнанный в тупик Кремль может только одно — продолжать выскребать ресурс из страны, разрушая в огне боевых действий то, что еще не разрушено за последние десятилетия. Война — это всегда кризис, обостряющий все имеющиеся противоречия. То, что могло благополучно гнить еще долгие годы, весело потрескивая, сгорает за считанные месяцы и недели. Оставляя после себя лишь пепел.



Кремль в данном конфликте уже прочно превратился в объект чужой политики, и пускай и вынужденно, но решает не свои задачи, а задачи своих противников, которые получили уникальный шанс полностью обнулить военный потенциал России, причем на долгие-долгие годы вперед. И кремлевское руководство, не обладая ни интеллектом, ни волей изменить сложившееся положение вещей, действует в прежней губительной парадигме, доводя страну до полного истощения.

[Shana]

Ю.Г. | Юрій Гудименко

Росіяни тупо нас не розуміють. Взагалі.

Я не про мову, звичайно, хоча мову вони не розуміють теж – звідси всі легенди про «польскіх найомніков» після радіоперехоплень українською. Я про інше.

Вони абсолютно, цілком і повністю не розуміють нашу психологію. Наприклад, зараз вони впевнені, що після вчорашніх ударів ми хочемо здатись, хоча насправді після вчорашніх ударів ми тільки більше хочемо перемоги – і рекордно швидкі збори донатів на армію це підтверджують.

До цього вони були впевнені, що ми будемо зустрічати їхні війська з квітами. Сьогодні вони будуть впевнені, що ми здамося, якщо підірвати нам ТЕЦ, завтра будуть впевнені ще в чомусь. Будь-який українець вказав би їм на помилку. Але вони не українці.

Вони банально вважають, що ми думаємо так само, як вони. Століття мантр про «братскійнарод» не пройшли повз: тепер ця мантра заважає їм самим. Вони не здатні зрозуміти, що ми інші. Що ми думаємо інакше. Маємо інші цінності. Маємо інше бачення.

І що ми ніколи не здамося.

Вони роблять те, що примусило б здатися їх самих. Це їхня логіка. «А давайте сдєлаєм ім то, что било би больно нам, ми жє одінаковиє».

І вони роблять. Але результату нема.

Народ жевунів не здатен зрозуміти народ козаків. Але ця проста думка їм непідвладна.

Ми ніколи не здамося. Ми ніколи не підкоримось. Ми ніколи не пробачимо.

Ми знаємо, що переможемо.

[Аля]

Перебільшує. І скоріші, наміряно. Бо робиться це для картинки весередені росіі. Які воні круті, сильні.
Краще трохи меньше брехати і пафос прикрути, чим годувати ім постійно

[В.И.Лемминг]

Перебільшує. І скоріші, наміряно. Бо робиться це для картинки весередені росіі. Які воні круті, сильні.
Краще трохи меньше брехати і пафос прикрути, чим годувати ім постійно

Якось так. Вчорашній день приніс росіянькому бидлу неабияке задоволення.

[Фрипп]

Alona Karavai
1d
  ·
Поки я говорю, він дивиться на мої нігті та моє взуття. Нігті червоні, взуття в тренді. Я говорю з мікро-сцени, у нас камерна група, всі ці люди в залі - це ті, хто фінансують проєкти в Україні або відкривають там свої бекофіси. Вони хочуть зрозуміти what’s going on.
Коли я завершую презентацію, він першим задає питання. Дослівно: “А що з російською мовою?” Я: “Що з російською мовою?” Він: “Її менше використовують в Україні.” Я: “Так, багато людей добровільно переходять на українську. Вони мають на це право.” Він: “Так, але як ви читатиме письменника XY? Російська - це доступ до великої культури.” Я: “А Ви читаєте російською?” Він: “Ні.” Я: “А як ви читаєте письменника XY? В перекладі? Ми теж так вміємо.”
На зустрічі з депутатами Європарламенту вона питає: “А що з Чайковським?”. Я відповідаю, що не маю зараз ресурсу та часу на Чайковського, але пропоную повернутись до цього питання, коли ми вирішимо основне питання цієї зустрічі. Темою було заявлене знищення української культурної спадщини.
На іншій панелі інший він не задає питання на загал. Але як тільки я спускаюсь зі сцени, відводить мене в бік та 20 хвилин (клянусь, 20 хвилин!) пояснює, чому я не мала говорити зі сцени про “німецькі політичні еліти, які несуть частину відповідальності за цю війну.” Мовляв, Північний потік 2 приніс збитки лише росії, Штайнмаєр не відноситься до росії з особливим сентиментом, а Шрьодер не порушив жодного закону. Які є докази того, що німецькі підприємства обходили санкції, продовжує він. Це неможливо, бо інакше їх би оштрафували. “Це жахливо та безсердечно вести такі дискусії з людиною, яка в війні”, - завершує він, у нього на очі навертаються сльози. Well, це не вперше, коли останнім аргументом стає те, що я нібито не можу мислити раціонально “в цій ситуації” (в якій такій?). Але це вперше, коли мій опонент при цьому майже плаче. На відміну від мене.
До речі, про плакати. Після ще одного виступу я отримала фідбек, що, мовляв, все структуровано та зрозуміло, але “деякі з наших учасників були irritated, що ви не говорили про свої почуття”. Можливо, простого фактажу було недостатньо, аби зробити єдино можливий висновок, як людина себе почуває в такій ситуації. Потрібний момент публічної вразливості, навіть якщо ти заплатиш за нього черговою панічною атакою на черговому незнайомому вокзалі кілька годин після. Потрібно виправдати очікування до образу жертви.
А ще на тому виступу я знову була з ідеальними нігтями, в ідеальному взутті та, що там вже, виглядала добре. Недозволено добре та неочікувано спокійно. Здається, ми всі неочікувано добре тримаємось, недозволено високо тримаємо підборіддя та нестерпно красиво виглядаємо. Чим дратуємо тих, хто на цьому irritation і вскривається.
P.S.
Сьогодні побачила, як під постом Радинського пишуть, що “calling Germany‘s policy as neo-colonial and imperial is just plainly wrong”. Сьогодні ж сіла зафіксувати для себе найцікавіші кейси з останніх виступів та зрозуміла, що всі вони - про людей з Німеччини.
І так, я знаю неймовірну кількість неймовірних німецьких колег - розумних, солідарних та вільних від думки про те, що жертва агресії має певним чином говорити чи виглядати. Водночас на певному рівні та в певних спільнотах щось пішло painfully wrong.

[invariant]

По-перше, сама "Фундація" з цією "психоісторією" та напрочуд точними прогнозами на десятки тисяч років досить сумнівний твір.

На поточний момент так. Але над цим працюють - вибуховий розвиток інформатики він же не просто так, а необхідна частина навчального процесу...
Справа не в тому. Якщо Маск читав ту епопею не по діагоналі, то помітив би такого собі Мула з його візісонором, котрий ні в які прогнози не вписувався. І яким методом того нейтралізували. І як виник той метод...
Все, вимикаю фантаста. За три години в дорогу.

[Milena]

Перебільшує. І скоріші, наміряно. Бо робиться це для картинки весередені росіі. Які воні круті, сильні. Краще трохи меньше брехати і пафос прикрути, чим годувати ім постійно

П'ять ? ? ? ? ? до пяти твоїх висловлювань. Хто бреше і перебільшує з пафосом і кого цим годує, і чому 84 ракети по Україні за день тільки для картинки? 

[Аля]

П'ять ? ? ? ? ? до пяти твоїх висловлювань.

Взагалі не поняла, про що ти.

Хто бреше і перебільшує з пафосом і кого цим годує,

Гудименко. І не в перший раз. Перебільшує з пафосом, інколи бреше. І годує цим своїх поцінувачів.

чому 84 ракети по Україні за день тільки для картинки?

ТОму що вже багато писали, що ці обстріли - для росіян. Пів мільярда викинуто на те, що можно швидко полагодити. Тому якщо це і зроблено для терору українців - це не першорядна ціль. Найголовніша ціль - відволікти від невдач на фронті.

Але ж Гудіменко висвітлює саме терор, як найпершу ціль.
Його фішка постів - позитив та патріотичні дописи. Інколи він маніпулює, перебільшує.

[Чиби]

А де він збрехав? Пафос -- то таке, кому перебільшення, кому норм, а про брехню можна якось детальніше?

[Аля]

А де він збрехав? Пафос -- то таке, кому перебільшення, кому норм, а про брехню можна якось детальніше?

В нього декілька разів бачили в постах, ще коли було тепло, власне після цього і перестала за ним слідкувати. ТОчніше, вибач, не наведу.

[Teagan]

Найголовніша ціль - відволікти від невдач на фронті.

Але ж Гудіменко висвітлює саме терор, як найпершу ціль.

Я не думаю що це загальновизнаний факт, яка з задач першочергова. Обидві важливі для русні. Вони й переговорів хочуть, і свою бидломассу порадувать.
Гудименко має право зосередитись на террорі, бо на думку руснявої бидломасси начхати. Це не є брехня.