Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #300 : Вересень 23, 2022, 21:05:42 »
Anton Pavlushko
1h
  ·
X
Німецька зима
Вчергове німецькі політики обісрались. Таке буває, але в німців за останні роки це буває дуже часто. Не змогли проголосувати в Бундестазі за постачання танків, бо запит йшов від опозиції та зелених, а сама правляча коаліція, де є ті самі зелені, не дуже хоче щось постачати.
Буде цікава зима. Виглядає так, що міністр економіки Хабек (зелений) взагалі мало що розуміє. До політики він писав дитячі казки та філософствував як і всі зелені про порятунок світу. Тема його докторської роботи наступна: "Природа літератури. Про жанрово-теоретичне обґрунтування літературної естетики."
Зрозуміло, що з такими знаннями раптом у нього мало що виходить в економіці, але виборці бачили, що обирали. Всі сподівання на теплу зиму та везіння. Якось-то воно буде.
Міністерка закордонних справ Бербок (зелена) на тижні дуже тупо відповіла про постачання танків. Тобто на словах Україну дуже гарно можна підтримувати, але в реальності доводиться зі всіма домовлятись, а "всі" проти.
Проте бувають у зелених їх улюблені теми - це атомна енергетика. Вони б могли преспокійно подовжити використання наявних реакторів та будувати нові. Це б зменшило ціну на електроенергію дуже швидко. Но ніт. Ця партія починала свою активну кар'єру у 70-80-ті боротьбою проти американських ядерних ракет та атомної енергетики. Вгадайте, кому на руку грали ці лозунги? Якщо ще згадати, що у витоків цієї партії через одного стояли колишні комуністи.
Тому я б не дуже радів тому, що німецькі зелені на словах зараз підтримують Україну. Судіть по справах. Все що робить чи вимагає ця партія в зрештою грає на руку Кремлю-СРСР.
А ще вони були про німецької вугільної промисловості, тому німці почали закупати вугілля в росіян. Проти будівництва LNG. Проти фрекінгу і власного видобутку. Кому все це зіграло на руку? Отож.
А ще сьогодні п'ятниця. В часи зміни клімату німецька молодь знову збиралась під гаслами боротьби зі зміною клімату на збіговисько Fridays for Future - знову закликають до страйку. На вулиці вересень, вже другий тиждень, як не дощ, так +10. Але що не зробиш, щоб не вчити фізику.
А на словах можна підтримувати Україну. Залюбки розказувати про прийом біженців з України. Хоча вже почали розказувати про прийом біженців з Росії - поки що це тільки ідея, але куди ж втікати російським дезертирам, як не в Німеччину? Отож.
Німцям з росіянами як пороблено. А лівацька молодь чомусь не додає оптимізму. Мабуть треба пережити реально велику кризу, щоб мізки почали ставати на місце.
P.S. Подивитись на обличчя протестів можна під тегом #PeopleNotProfit - як завжди, вони проти капіталізму. Я просто нагадаю, що це саме капіталізм постачає Україні Хімарси та Джавеліни. Дебіли не вчать фізику чи відкривають нову компанію. Дебіли просто знову намагаються збудувати свій правильний соціалізм-комунізм, цього разу зеленою фарбою.

Offline Rumor

  • *****
  • Повідомлень: 2301
  • Karma: 2261
Re: Нотатки про насущне
« Reply #301 : Вересень 23, 2022, 21:24:14 »
Немецкая пророссийская политика сейчас решается не зелёными, не то, чтобы они сейчас мне были симпатичны. Запрос на поставку танков шёл от ЦДУ. Которые очень долго вместе с Меркель сажали Германию на российский газ. Этот человек ничего не понимает в немецкой политике.

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14763
  • Karma: 9258
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Нотатки про насущне
« Reply #302 : Вересень 23, 2022, 21:29:03 »
Этот человек ничего не понимает в немецкой политике.
Повідомити модератору   Записаний
Хорошо, что у нас есть вы -- те, кто понимает. Я без всякого сарказма, если что. Если за американской, скажем, политикой еще можно хотя бы пытаться следить, читая прессу и смотря новости, то за немецкой без знания немецкого -- никак.

Offline Rumor

  • *****
  • Повідомлень: 2301
  • Karma: 2261
Re: Нотатки про насущне
« Reply #303 : Вересень 23, 2022, 22:15:06 »
Чиби, я не претендую на абсолютную правду. Выставлентие Fridays for future  безграмотной, бесящейся с жира молодёжью, это для меня большой красный флажок  Понятно, что люди в нем разные, но в целом, это довольно образованная про-европейская активная молодёжь и проблемы климата их затронут ещё напрямую.  Мне бы тоже, конечно хотелось,.чтобы они за поставку оружия выступали сейчас, потому что без мира не будет климата. Но на фоне остальных взрослых не такие они и плохие. Зелёные до выборов (и пока власть не понюхали) были по риторике самой антироссийской партией из значимых.  То, что в правящей коалиции они пассивно идут за SPD  (самой пророссийской партией) это одно из самых больших немецких разочарований этого года. CDU (которя была в правительстве главной 16 лет сSPD в коалиции и топили за Путина в сирийской войне и в 2014) сейчас активно выступают за поставки оружия Украине.  Я думаю, по двум причинам, во-первых они менее про-российские и не так сильно сидят на газе (исключая главу одной из земель, который топит за Путина не хуже Шрёдера из SPD), а во-вторых потому что это хороший повод отпинать SPD и сделать так, чтобы все забыли про их прошлое. CDU,  кстати, Fridays for future поперёк горла, потому что они докатились уже практически до уровня республиканцев времен Трампа и просвещенная молодёжь их натуральный враг.
П.С. Все гады, короче. :smilie5:
 

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #304 : Вересень 23, 2022, 22:17:42 »
П.С. Все гады, короче.
Та отож

Offline Otrawa

  • *****
  • Повідомлень: 3687
  • Karma: 2661
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #305 : Вересень 23, 2022, 22:30:26 »
П.С. Все гады, короче. :smilie5:
 
Ненавижу всех!
С начала ковида я бегаю по потолку, с февраля этого года я там уже живу, влипнув. :-(

Простите, украинцы. Хочется нести позитив, но как-то не получается, поэтому обычно молчу.

Offline Rumor

  • *****
  • Повідомлень: 2301
  • Karma: 2261
Re: Нотатки про насущне
« Reply #306 : Вересень 23, 2022, 22:35:54 »
Закончим оффтопик на позитиве. Заграничные пиквики, там на реабилитацию Михайло Дианова собирают.
https://twitter.com/IAPonomarenko/status/1573332232093278208

Offline Omela

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 6903
  • Karma: 3805
  • Стать: Жіноча
  • Харьков
Re: Нотатки про насущне
« Reply #307 : Вересень 23, 2022, 22:35:59 »
Хочется нести позити
Расскажи про малого. :) Вы по-прежнему вместе кулинарите, или у него появились более важные дела?
Cпойлер
:smilie5:

Offline Pe

  • *****
  • Повідомлень: 1693
  • Karma: 464
Re: Нотатки про насущне
« Reply #308 : Вересень 23, 2022, 22:57:15 »
Закончим оффтопик на позитиве. Заграничные пиквики, там на реабилитацию Михайло Дианова собирают.
https://twitter.com/IAPonomarenko/status/1573332232093278208
@Rumor
Из того, что я читала, то ему нужна не реабилитация, а для начала дорогостоящие операции
Но дело даже не в этом
Наших на лечение на Запад отвозят, мне кажется намного правильнее его по этой программе отправить на лечение
Поэтому вопрос в чем загвоздка?
Уже для него можно хайп поднять в социальных медия, чтобы его отправить или я чего-то не понимаю?
Как сам понимаешь я реагирую не из-за того, что мне денег жалко, но мне это собирание кажется неправильным, имхо

Offline fakir

  • *****
  • Повідомлень: 2654
  • Karma: 1808
Re: Нотатки про насущне
« Reply #309 : Вересень 23, 2022, 23:06:33 »
Поэтому вопрос в чем загвоздка?
в цих програмах може бути банальна черга, черга поранених захисників
Чи ти думаєш що у нас реально тільки 10 воїнів потребують реабілітації та протезування в США?

UPD: кажуть Ізраїль дуже знається на реабілітації поранених, але я не чув про безкоштовну допомогу українським військовим
доречи, недавно взнав, що славнозвісний шпиталь пропрацював лише місяць :smilie2:

Offline Pe

  • *****
  • Повідомлень: 1693
  • Karma: 464
Re: Нотатки про насущне
« Reply #310 : Вересень 23, 2022, 23:16:25 »
Поэтому вопрос в чем загвоздка?
в цих програмах може бути банальна черга, черга поранених захисників
Чи ти думаєш що у нас реально тільки 10 воїнів потребують реабілітації та протезування в США?
Не надо мне приписывать глупости(заранее спасибо), если ты меня читал, то я на разных уровнях занималась помощью и поэтому чуток может быть по-другому думаю и реагирую
Еще раз, мое мнение, и это именно мое мнение: сейчас все внимание ребятам и есть шанс поднять хайп и протолкнуть на государственном уровне, а не в частном порядке собирать
А в частном порядке тысячам и собирают
Если не получится в гос. Порядке, то понятно, что и ему в частном надо будет собирать, но именно в этом случае я бы подняла гос. Уровень
Есть реальный шанс протолкнуть
Все мое имхо
ПС на волне можно и по клиникам пройтись на пакет, а не собирать деньгами. Но я бы лично Зелень дергала

Offline Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 466
  • Karma: 527
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Нотатки про насущне
« Reply #311 : Вересень 24, 2022, 01:48:30 »
Українці за один вечір зібрали 10 млн грн на реабілітацію визволених «азовців»

Протягом вечора 22 вересня українці зібрали 10 мільйонів гривень на реабілітацію звільнених з російського полону бійців полку «Азов».
Про початок збору патронатна служба «Янголи Азову» оголосила о пів на шосту вечора.
«Наші герої після отриманих травм, катування та голоду в тяжкому фізичному стані! Зараз головне дати їм належне піклування та лікування. Ми разом з вами це зробимо! Наша мета зібрати 10 млн для наших бійців», — йшлося в повідомленні.
У патронатній службі наголосили, що важливо забезпечити звільнених захисників усім необхідним, оскільки в них «немає навіть одягу та взуття».
Уже за кілька годин у банку для збору українці задонатили необхідну суму в більш як 10 мільйонів гривень.
Усі реквізити для пожертв можна дізнатися тут.

Offline BigSister

  • *****
  • Повідомлень: 1747
  • Karma: 640
  • Німеччина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #312 : Вересень 24, 2022, 02:23:58 »
Выставлентие Fridays for future  безграмотной, бесящейся с жира молодёжью, это для меня большой красный флажок  Понятно, что люди в нем разные, но в целом, это довольно образованная про-европейская активная молодёжь и проблемы климата их затронут ещё напрямую.  Мне бы тоже, конечно хотелось,.чтобы они за поставку оружия выступали сейчас, потому что без мира не будет климата. Но на фоне остальных взрослых не такие они и плохие.
Грета виступила на підтримку України вже 25 лютого. На початку березня "п'ятнична" молодь виходила на демонстрацію з логунгами за Україну. З німецького "п'ятничного" сайту:

Cпойлер
У четвер, 3 березня 2022 року, ми – учні, слухачі, студенти, службовці – вийдемо на вулиці всього світу, щоб припинити війну Путіна проти України. Ми зупиняємось у нашому повсякденному житті, щоб відзначити необхідність термінових, рішучих дій проти жорстокості Путіна та нерівних війн, які ніколи не повинні бути.

Ми солідарні з народом України, чия Батьківщина стала полем бою жорстокої війни, яка порушує міжнародне право в результаті нападу Путіна. Війна, яку розпочав Путін, почалася не просто минулого тижня – вона триває з 2014 року, з анексії Криму та участі Росії у війні на Донбасі.
Війни, які ведуться у світі, включно з війною, спричиненою нападом Путіна на Україну, — це війни за ресурси. Епоха викопного палива має закінчитися – боротьба за це становить величезну загрозу для людей та екосистем.

Давайте разом вийдемо на вулиці і скажемо #СтаємоЗУкраїною. Нам потрібна політика, яка нарешті зосереджена на людях, а не на прибутках. Світові лідери мають вийти за межі слів і декларацій підтримки України.

Ми вимагаємо від федерального уряду припинити імпорт енергоносіїв з Росії: припинити фінансування війни – припинити нафту, газ і вугілля з Росії. Кінець Nord Stream 2 раз і назавжди. Однак відповіддю на це мають бути не інвестиції в іншу інфраструктуру викопних палив, а скоріше послідовний перехід від вугілля, нафти та газу до відновлюваних джерел енергії, щоб покласти край залежності від викопних палив і війнам. Крім того, мають бути створені безпечні шляхи евакуації та допуск усіх, хто потребує захисту, незалежно від походження та паспорта, і цього також мають вимагати інші країни ЄС.

Весь світ повинен протистояти війні. Дотримуйтесь заклику наших активістів-українців і приєднуйтесь до нас на вулиці у четвер!
Покінчити з війною – покінчити з викопним паливом!

Offline fakir

  • *****
  • Повідомлень: 2654
  • Karma: 1808
Re: Нотатки про насущне
« Reply #313 : Вересень 24, 2022, 08:54:40 »
Поэтому вопрос в чем загвоздка?
в цих програмах може бути банальна черга, черга поранених захисників
Чи ти думаєш що у нас реально тільки 10 воїнів потребують реабілітації та протезування в США?
Не надо мне приписывать глупости(заранее спасибо), если ты меня читал, то я на разных уровнях занималась помощью и поэтому чуток может быть по-другому думаю и реагирую
Еще раз, мое мнение, и это именно мое мнение: сейчас все внимание ребятам и есть шанс поднять хайп и протолкнуть на государственном уровне, а не в частном порядке собирать
А в частном порядке тысячам и собирают
Если не получится в гос. Порядке, то понятно, что и ему в частном надо будет собирать, но именно в этом случае я бы подняла гос. Уровень
Есть реальный шанс протолкнуть
Все мое имхо
ПС на волне можно и по клиникам пройтись на пакет, а не собирать деньгами. Но я бы лично Зелень дергала

ти реально не розумієш що відбувається з державним фінансуванням в Україні
грошей обмаль, йдуть скорочення навіть працівників органів соціального захисту, хоча б за логікою мали б робити навпаки, бо нужденних дуже багато
ті клерки ще залишились, що раніше клацали по клавіатурах, розвантажують фури червоного хреста руками і фасують рис та горох
та що там мирняк, диви:
Цитувати (виділене)
Шановне панство, ми йшли до цього дуже довго. Кілька місяців пошуків, перемовин, домовленостей про знижки, і, нарешті, ми готові. Сподіваюсь, ви також, тому що без вас ми не впораємось.

Сьогодні ми починаємо збір коштів на сучасне озброєння для 47 Штурмового Полку. Зброя для УСЬОГО полку!

З усіма знижками, про які нам вдалося домовитись, ціна питання 2.5 мільйони $. Так, це багато, але в контексті забезпечення цілої військової частини, це максимально вигідно. Цей контракт дасть нам можливість закрити питання і для штурмових підрозділів, і снайперів, і ще кілька важливих пристроїв, які збережуть життя нашим бійцям і допоможуть швидше наблизитись до цифри в 100 тисяч зн*щених окуп*нтів… мобілізація нам в поміч ))

Під час попереднього збору коштів на автомобілі вам вдалося зібрати 43 мільйони гривень за кілька днів. Зараз питання серйозніше, і ми розраховуємо на вашу підтримку. Звітності про минулі і майбутні витрати коштів ви знайдете на сайті нашого фонду.

Усі реквізити нашого фонду вам буде зручно скопіювати на нашому сайті (https://bit.ly/3f23imu) або через чат-бота (https://bit.ly/3dIbyrv) в ТГ. Також нижче залишаю деякі з реквізитів.

Друзі, цей збір для нас дуже важливий, і якщо навіть ви не можете підтримати нас фінансово, підтримайте, будь ласка, поширенням. Це дуже важливо.

Дякую.

P.S. Мова не йде про важке озброєння, танками нас забезпечити обіцяло Командування ))
https://t.me/valerii_markus/698
і це штурмовий підрозділі, це ті що йдуть в атаку

Offline fakir

  • *****
  • Повідомлень: 2654
  • Karma: 1808
Re: Нотатки про насущне
« Reply #314 : Вересень 24, 2022, 09:01:47 »
більшість українців все розуміє, тому ось так
Цитувати (виділене)
Друзі, збір закритий - ми зібрали більше 10 млн грн на допомогу в реабілітації азовцям!

Патронатна служба виражає вам, волонтерам збору, велику вдячність — за миттєвий та неймовірний вклад! Ви надійний тил для українського фронту перемоги і спільно творите справжні подвиги для наших героїв! Повернені азовці будуть забезпечені всім необхідним і кожному велика вдячність від них.

Дякуємо за підтримку @lachentyt,  українським телеграм-каналам, що поширили збір та всім, хто робив репости на особистих сторінках в соц. мережах.
https://t.me/azovangels/198
більшість жаліється що не встигли, збір тривав всього декілька годин

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Нотатки про насущне
« Reply #315 : Вересень 24, 2022, 09:04:53 »
Ну не всьо так однозначно (тм).
Не можна сказати, що держава нічого не дає, це вам і Маркус підтвердить.
Інше питання, що все повільно і не гнучко, а волонтерські кошти таке закривають.
Діанова мають забрати на лікування в США. Але це не значить, що підтримка зараз не потрібна.
палимо танки з ночі до ранку

Offline Rumor

  • *****
  • Повідомлень: 2301
  • Karma: 2261
Re: Нотатки про насущне
« Reply #316 : Вересень 24, 2022, 09:41:31 »
Давать денег ВСУ и волонтёрам это все ещё хорошая психотерапия для тех, кто хочет отпиздить Шольца со Штайнмайером ногами и не может.

Offline Mr. Shark

  • *****
  • Повідомлень: 3224
  • Karma: 2617
  • Стать: Чоловіча
  • За тих, хто в морі!
Re: Нотатки про насущне
« Reply #317 : Вересень 24, 2022, 10:09:33 »
Багацько наших теж не розуміє
Це так. Я дуже далекий від ідеалізації українського суспільства.
ТрО -- це, як ЗСУ, тільки йобнуті.

Offline Pe

  • *****
  • Повідомлень: 1693
  • Karma: 464
Re: Нотатки про насущне
« Reply #318 : Вересень 24, 2022, 11:39:09 »
@fakir, ты точно мне пишешь?
Потому что если я не понимаю, то какого лешего с начала войны что тут у людей деньги для Украины собирала, что свои что отправляла что отправляю?
Еще раз, я отреагировала на пост, что сестра собирает, поэтому и подумала, что может в этом случае не в частном порядке на каждого собирать (и потом значит и в частном порядке решать вопрос с лечением тут и т д )и что может центрально надо отправлять ребят на лечение, а не частным порядком (и я про бесплатное, а не про то, что Украина должна платить за лечение)
А пост про центральный сбор Азовцам я пропустила, иначе бы туда сразу перевела, потому что да, помощь совсем не помешает

Offline fakir

  • *****
  • Повідомлень: 2654
  • Karma: 1808
Re: Нотатки про насущне
« Reply #319 : Вересень 24, 2022, 12:10:02 »
@fakir, ты точно мне пишешь?
Потому что если я не понимаю, то какого лешего с начала войны что тут у людей деньги для Украины собирала, что свои что отправляла что отправляю?
Еще раз, я отреагировала на пост, что сестра собирает, поэтому и подумала, что может в этом случае не в частном порядке на каждого собирать (и потом значит и в частном порядке решать вопрос с лечением тут и т д )и что может центрально надо отправлять ребят на лечение, а не частным порядком (и я про бесплатное, а не про то, что Украина должна платить за лечение)
А пост про центральный сбор Азовцам я пропустила, иначе бы туда сразу перевела, потому что да, помощь совсем не помешает

я пишу в публічний форум, тобто читати (також як і не читати) може будь хто
я не розумію який саме хайп ти волієш підняти?
що держава не допомагає? це не так
допомагає, але крім азовців у держави ще декілька десятків тисяч поранених тільки військових, цивільних, мабуть в рази більше
чому не в тому обсязі і не з тією швидкістю? я пояснив
я просто намагаюсь пояснити чому майже ні у кого тут, в Україні, не виникає запитань про добровільні пожертви саме воїнам полку Азов
яких, до речи всього половина зі звільнених, решта там і морпіхи, у яких, мабуть, не така потужна патронатна служба, і прикордонники, поліцейські і т.д.
не розумію чому ти сприймаєш мої зауваження за агресію і намагаєшся агресувати у відповідь
втім продовжуй якщо вважаєш за потрібне
і вибач, якщо я помилився

Offline Otrawa

  • *****
  • Повідомлень: 3687
  • Karma: 2661
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #320 : Вересень 24, 2022, 14:17:39 »
Хочется нести позити
Расскажи про малого. :) Вы по-прежнему вместе кулинарите, или у него появились более важные дела?
Cпойлер
:smilie5:
Он как-то пытается совмещать...Вот, грибы находит,
Cпойлер
ядовитые,
мечтает приготовить. :grin:

Offline Mr. Shark

  • *****
  • Повідомлень: 3224
  • Karma: 2617
  • Стать: Чоловіча
  • За тих, хто в морі!
Re: Нотатки про насущне
« Reply #321 : Вересень 25, 2022, 08:26:11 »
Tanya Adams виклала у своєму телеграмі записи 14 року. Я не знаю, як це можна було пережити та залишитися людиною. Бо багато хто не залишився. (Дуже багато літер).

"Попросили в личку повторить свои записи 14го. Повторю. На фб я за них суммарно месяцев 7 отсидела в бане.
Ч.1

Буду потихоньку описывать лето-осень в оккупации.

Вместе с колонной из Славянска, к нам приехал Многоликий Бог Пиздец…
Иногда это был местный маргинал с синюшным еблищем и в робе какой-то замыганной, но с ДыРовской нашивкой, а следовательно большой человек.
Иногда — бородатый чеченец, умеющий по-русски процентов на 5-10, и не знающий, что существуют общественные уборные. Но сука гордый и сука непобедимый в городе баб, стариков и детей.
Иногда это был казачок с кудрявым козлом на голове.
Чёт мне кажется, когда природа казачка создала, она потом ушла в запой и руки себе отгрызла. Мерзее твари я не знаю. Какая-то квинтэссенция монументальных понтов, вакуумной тупости и тотальной уверенности в своей правоте, даже если он ничего не сказал. Не мог патамушта сказать он ничего. Блевать патамушта изволил, нажравшись в сопли отжатым где-то односолодовым вискарём.
Иногда это был бывший гопник. Узколобый, мутноглазый и придуравошный гопничек, выполненный в стиле классик. Орки покрупнее дали ему аж целый автомат, а это +10 к невъебенности палюбому. И несёт он эту железную невъебенность так плюгаво и утырошно, как тётя первый раз каблуки.
А иногда это был твой бывший приятель. У которого всё по жизни не ладилось, всё враскорячку. Ни работы толком, ни хаты, только денег занимать бегал и пожрать. Потом бабу себе завёл, снова. Она официаткой впахивала, а он был мачо с любой из сторон. Пригодился и этот Пиздецу.
А иногда это был твой бывший друг.
Нормальный пацик из Моспино. Не дурак, не алкаш, семья у него, доча. Просто закончилась работа. Просто надо было кормить семью. И простой выбор- убивать. Своих бывших друзей. У которых прятал свою семью, когда в Моспино случился замес. И который когда-то сказал мне, сжимая плечи, что я- друг навсегда и не взирая.
Я помню, Олеже. У меня хороший винчестер. А ты оказался пиздюк.
Им всем, адептам нового бога, им было норм. Бабло, стволы, бухло, власть и вот это вот всё.

А мы пытались кто жить, кто выжить.
Пытались жить районы, где стартовало. Выживали те, куда прилетало..
Каждый день я смотрела из окна на волшебное местечко между двух старых террикончиков, откуда разъебывали Гладковку и Бакины. Чтобы написать потом про дрг на мусоровозах. Потому что миномётный долёт не совпадал по расстоянию с ближайшими укропами от слова никак. А мину-то уже по ящику показали.
А твой ватный сосед, смотревший туда же, поднял челюсть на место, резко выздоровел мозгами и свалил в Днепр.
А иногда ты встречала во дворах центра съемочные группы и сразу четко понимала: где-то рядом ёбнет. Рядом, но не здесь. Ёбнет, но не сильно. Надо стоять с ними пока не ёбнет. Любой бы понял. Гастроном Москва, молодой мужчина в белой рубашке и серых брюках. У него ещё был слабый пульс, когда начали съёмку.

А потом закончилась вода. Совсем. Разбили насосную, чинить невозможно. В оккупации это означало, что за два-три часа разметут ВСЮ воду из супермаркетов, а через день- из любых маленьких магазинчиков, ларьков, заправок. Всё. Бог Пиздец — он такой. Шустрый.
У меня был запас, 6 по 6. И я могла обойтись без унитаза, частный дом, лопата, все дела. А люди в многоквартирниках начали ехать крышей. Очень быстро. Мы настолько не автономны в своих этих мегаполисах…У вуйка в горах есть корова, есть ручей и есть дрова, он выживет. А у нас только беспечная уверенность в гомеостазе.
Потом приезжал на велике сосредоточенный Розанов и рассказывал как его на Мотеле опять мордой в асфальт положили. Каждый день кладут. Наводчиков ищут и бабло в карманах. Розанов заставлял меня жрать еду, потому что мне как-то не жралось вообще тем летом.
Сидели мы с ним вдвоём, ели мясо, пили что-то. И больше позвать было некого. Во всём Донецке стались мы вдвоём и Пиздец.
Город стал беззвучным и пустым. Как гроб без трупа. Ничто не шумело и люди исчезли, как резинкой вытерли с листа. Вот был проспект Мира, магистраль центровая, хрен перейдёшь через неё, а сейчас – пустырь, вниз до Кальмиуса, вид на город и никого нет.
Я шла прямо по проспекту, вдоль, по горячему волнистому от гусениц асфальту. Не было разрухи, не было воронок. Но чет именно так я представляю себе постапокалипсис. Всё как и было, но всё совершенно нет так.
А вдалеке беспрестанно бахал ДАП. Низкий, глухой звук. Когда живёшь на войне — дёргаешься от резких звуков, автоматически выискиваешь глазами куда падать. Но правда в том, что ты вряд ли успеешь услышать свою смерть. А эту смерть ты слышала, слушала. Долго. Под этот тошный звук в ДАПе умирали чьи-то мужья. Мысль неслась стремительным домкратом, хер удержишь, и уже твой конкретный муж где-то там лежал серый от пыли, лицом вниз. Вот ровно так, как он обычно спал, в позе кальмара, мордой в подушке, растопырив локти.
Ты обзывала сама себя дурой припизденной и сваливала в сторону с этого проспекта, из этого постапокалипсиса, и шла на заправку. Там были люди.

Ч.2.
А в середине лета появились свежепривезённые кадровые орки из РФии.
Нет, у них не было лычек с аквафрешем. Просто эти новенькие сильно отличались от сброда, пришедшего из Славянска, который к тому же уже начал заканчиваться, в ДАПе их шинковали очень эффективно.
Пареньки были как огурчики в банке, одного почти роста, одной фактуры, одинаково одетые и довольно тихие, если сравнивать с ужратыми казачками и чеченцами невменяемыми. Выходили гуськом, покупали на заправке булочки и сваливали обратно.
И они страшно удивлялись, когда местные после двух-трёх слов понимали, откуда вот ЭТО принесло к нашему берегу. Ну как же? Вы по-русски, мы по-русски. Не понимали, котики, что их гундосый, дзыкающий и тягучий говор перепутать ни с чем невозможно.
А я линейкой меряла расстояние от их места дислокации до моего дома, я ж была уверена, что туда непременно влупят чемнить таким, чтоб там всё в стекло спеклось к херам.
Они пытались разговаривать с нами, с аборигенами, и выглядело это всё мучительно и тошно.
Стоит этот мальчик в очереди, рассказывает как у нас тут красиво и фрукты везде и девушки красотки все просто. А тебя адски штырит от его говора. И от невозможности его убить. В голове вертятся картинки, где этот мальчик кровавыми комками размазан по асфальту.
Чей-то сын, чей-то муж… Уже нет. Уже просто оккупант, который наступил в твою жизнь. И жрёт сука твои булки.
Мокрая полосатая тряпка на шее постепенно высыхала и ты задыхалась, медленно, даже не вполне это осознавая.
Просто апатия…Немытая посуда, не заправленная кровать.
В интернете какие-то волоокие курвы хвастаются косметикой из сбитого Боинга, и ничего внутри у них не шевелится, кроме глистов…
Странное дело- какие разные эти одинаковые люди.
В крошечных мозгах юных мародёрок ни одной лишней мысли. Мазилка, на халяву, заебца, дайте две. И спокойный после этого сон.
А моя знакомая, фельдшер на скорой, как-то забежала с трясущимся ртом и в очевидной почти истерике.
Я ей винца налила, молчу. Стрёмно спрашивать.
А она говорит: я человека убила.
Я чет подумала, что просто не спасла кого-то, не получилось, вот и её штырит поэтому. Нифига. Помогла не выжить орку, помятому в ДТП. Говорит- я медик, я клятву давала людей спасать, а теперь я убийца же, да?
А я ей – ну да (я вообще тот ещё утешатель, эталонный просто). Но ты ж и спасла. Тех, кого это говно грохнуть уже не сможет.
Да и вообще. Когда кто-то засунул хлебало немытое к тебе в нору, варианта всего три. Свалить, убить или умереть. Они у нас в норе уже целиком. И ноги на столе. Нам природа велит их убивать, инстинкты, древний мозг.
Она, кстати, до сих пор там, фельдшерит. Помогает по мере сил оркам не выживать.
Это для тех, которые «да они там все…». Не все. Как и вы здесь – тоже не все.
А ещё запомнились брошенные животные, кучами, охапками. Коты, собаки, хорьки, совы. Породистые, дворняжки. Брошенные на цепях, в запертых квартирах.
Потом нам звонили эти люди и предлагали любые деньги, чтоб спасли, чтоб отыскали по подвалам, чтоб переправили на материк. А по многим никто не звонил.
Это жесть. Поймёт только тот, кто в этом плавал. Мы носили воду решетом. Отправляли их везде, где готовы были принять. Киев, Львов, Москва, Германия.
Мы подделывали справки о вакцинации, подкупали проводников. Мы составляли дивные цепочки «принять-передать» из трёх-пяти человек в разных точках на карте. Флегматичную Юлю Владимировну с роскошной полосатой жопой везли через Киев на Одессу. По-другому никак не получалось.
Мы пересрались друг с другом в говно, мы ненавидели друг друга ( всё же давно поделилось на укропов и орков), но нам приходилось работать вместе. И мы работали. Причём работали эффективно. Потому что у нас была общая цель.
Цель, более важная и значимая, чем вот это инфантильное «кто первый начал».
Когда уйдут «братики», когда съебутся самые упоротые и сядут те, кто не успеет удрать, нам придётся работать вместе. Других людей не будет ещё пару поколений точно, даже наши дети ещё слишком похожи на нас.

Ч.3
На Южном адище, такое ощущение, что уезжают все. Хотя казалось, что в городе уже никого нет. На платформе разговоров только про прилёты, гуманитарку и как шмонают на блокпостах.
Гуманитарка… Крупа, макароны, кильки, масло постное. В городе — кормильце всей Украины. Который порожняк не гонит… Какой-то наркоманский бред ей богу.
И те же бабки, которые махали аквафрешем весной и пиздили иконами всё инакомыслие вокруг, выстроились крикливым табуном на точках выдачи.
Чтоб уже наконец-то нажраться всласть халявы с лопат.
Я никогда не участвовала в этом ахметовском цирке, брезгливо было. Да и по-честному — нужды особой не было.
А вот наши бывшие друзья, доцент с супругой, которые кровавую хунту не хотели, они получали эту крупу, да.
До всего этого замеса –это были вполне успешные люди. Они смогли купить дом, машину. Пусть всё это было эконом-класса, но никак не унизительное подаяние из рыжих ахметкиных ручонок.
Эти люди ездили каждое лето в отпуск, то в Одессу то на Кавказ, и ни в чем себе там не отказывали особо. А теперь — отвоёванные у бойких старушек кильки с макаронами и дом без крыши…Счастье в отдельно взятой семье наступило и оно было крайне причудливо.
Потом блокпосты. Впервые, я же никуда не ездила.
Я вообще видела первый раз, во что превратился выезд из города.
Снова вот это ощущение сюрреализма. Неправильности. Уёбищности. Как муха в супе. Как криво нарисованные брови.
Хочется чтоб вжух- и всё как прежде, ровная трасса и степь вокруг. Хорошо же было, чисто, просторно…
Запомнился эпизод.
Женщина лет 50-ти, с ведром винограда ехала. На выезде мужчин вывели для шмона на улицу, а женщин по салону орк проверял, документы смотрел. Увидел ведро. Спрашивает- это нам виноград? Баба смутилась, попробуй откажи…Говорит- внуку везу, в Мариуполь. Тот что-то там промычал, взял кисточку и отвалил.
А когда уже первый наш блокпост проезжали, смотрю выходит эта женщина и ведро прихватила. Я удивилась, она ж говорила, что в Марик едет, в окно табло высунула, смотрю чё там. А женщина эта возле намета ведро быстренько поставила, кивнула пацанам и обратно в автобус шустрой мухой. И ни гу-гу, сидит как ничего и не случилось, мороз поймала, держит.
Так меня умилило это)).
А потом флаг. Вернее, прапор.
ПЕРВЫЙ блять прапор жовто-блакитний за 6 почти месяцев.
И наши солдаты. НАШИ.
Если бы я была чуть более эмоциональный человек, я бы их там целовала, обнимала, тискала, жмякала, трепала бы их за морды. А так- я просто на них смотрела и думала «Я дома. Я- до-ма.».
Трудно выразить словами, особенно трудно объяснить мирным,- насколько оккупация давит сверху. Две, три, пять, хуева гора атмосфер. И все они давят. 24 часа в сутки.
Ты уже плоский, как камбала, и глаза у тебя сбоку, оба. Но легче не становится.
Ты уже ненавидишь КАЖДЫЙ выход из дома.
Потому что в супермаркете будет какое-то пятнистое говно с автоматом и вне очереди.
По дороге будет ехать раздолбанная отжатая тарантайка без окон-без дверей с одичавшими уёбками и торчащими отовсюду стволами.
На заправке тебя поджидают гундосые чуваки из процветающего Челябинска
А из-за горизонта будет постоянно ебашить по нервам ДАП.
И это не та ненависть, когда некстати порвались колготки или муж стратил по-крупному.
Это ненависть, которую выплеснуть некуда. Законсервированная экзотермическая реакция.
Бухать помогает, но не надолго. И когда ты бухая- ты ж, сука, отважная. А это плохо, патамушта их много, а тебя- мало.
В оккупации всё не так, всё не правильно.
Когда на втором этаже взрывается банка с помидорами, первая мысль- прилетело.
Утро начинается не с кофе,а с переклички в интернете и по телефону.
Или вот девушка стоит на остановке, маршрутки нет. Притормаживает машина с орками, чтобы подвезти. Знаете что потом происходит? Нет. Не «спасибо, я подожду маршрутку»
Девушка молча хватает сумки и, как кабан по бездорожью, стремительно метётся перпендикулярно дороге. Потому что она тоже здесь живёт. И прекрасно знает, что лучше показаться ебанутой, чем оказаться мёртвой.
А знакомый ездил в ДАП с едой и водой, а потом пропал. Пропал и всё. Просто исчез. И не знаю что ещё написать…Был человек и не умер даже, его просто удалили, как опечатку.
Вернёмся, а то унесло.
Марик. Словно первый нормальный вдох за полгода.
Как раз совпало с днём города. ВСЁ жовто-блакитне, кругом вышиванки, военные, дети. Дико много людей после вымершего Донецка. До ряби в глазах.
И все эти люди- удивительные. Они смотрят прямо, идут спокойно, не озираются, не рыскают глазами вокруг себя, они не напряжены как электричество, у них на лицах нет всей тоски мира и они улыбаются. Прям как мы когда-то. Очень очень давно. Весной.
Как же мне хорошо дышалось, в загазованном желто-синем Марике, пахнущем свободой и морем.
Ощущения мира не было, здесь совершенно очевидно не было мира, тоже военные, блокпосты, укрепления, мешки с песком. Но здесь это всё не давило на тебя сверху, оно окружало тебя стеной.
Можно, конечно, поразмышлять об иллюзорности защиты Марика, если бы вдруг вся военная мощь РФии ломанулась в эту стену, но в данный момент я была в домике. И могла себе позволить не размышлять пару дней.
Старушки-соседки родителей, правда, представляли совсем другой Марик. Они хватали меня за рукав и тихонечко шептали мне в ухо о том, как они завидуют жизни в Молодой Республике. И как ждут её здесь.
Пуская дым из ушей и сцепив зубы до скрипа, я предлагала охуенную задачку их высохшим совковым умишкам. Меняю, мол, вашу занюханную трёху в Марике на свой новый дом в самом сердце Молодой Республики. Они делали круглые глаза и пятились.
Ни одна старая блядь не согласилась.
И ни одна старая блядь в Одессе, Харькове или Днепре тоже не согласится. Можете проверить сами.
А потом я встречалась с нашими «эмигрантами», скупала заказы " с материка" для Донецка. Лекарства, корма, полоски для глюкометров, памперсы…
Да, всё это либо закончилось вовсе либо взлетело в цене к небесам.
А потом снова через блокпосты в ад. Прямо у самісіньку сраку. Мне оставалось пережить ещё месяц.

Ч.4.
Я вернулась в Донецк.
Всё стало ощущаться ещё хуже.
Хуже только потому, что нельзя узнику делать выходные на свободе. Это пытка. Это как голодному показывать сочащийся соком стейк. Как нарку в абстиненции — заправленный шприц. Невыносимо.
В ста километрах южнее – люди просто жили, ходили на работу, пили холодное пиво, ебашили на своих сотках с сапками, мутили бизнес, ругались, трахались, целовали своих детей, спорили о политике, ездили в гости, выходили на улицы после 10-ти…
А мы только дёргались, как гальванические лягушки. Уже по факту мёртвые, но ещё похожие на живых.
Доносы сыпались, пропавшими людьми заклеено было уже нахрен всё.
Страшно было уже не от слова «прилетит», а от слова «придут».
Нужно было принимать решение. Я не могла. Я слабачка. Моего мужества хватило только на то, чтобы согласиться с мужем и родителями, что да. Надо. Вариантов нет никаких.
Я попросила свою приятельницу-кошковеда, поселиться у нас в доме, смотреть за котами, она согласилась.
И отмазки закончились. Нужно было уезжать.
Я не люблю слово «тяжело», потому что оно ни о чём. У каждого своё «тяжело» и оно меняется, взрослеет вместе с вами.
Кому-то тяжело выйти на улицу не накрашенной, кому-то — удержать себя вертикально после контузии.
Кому-то тяжело кусок проглотить, потому что любимое лицо на стене с черной ленточкой в углу, а кому-то тяжело просто потому, что он заебался, устал от накопившейся кучи мелкого какого-то жизненного хлама.
Сегодня тяжело одно, завтра другое.
Когда-то я искренне рыдала, потому что не сдавалась никак высшая математика и грёбаные плюсминус бесконечности выдавлили мои глаза изнутри.
А теперь мне нужно было просто бросить всё.
Ну как всё…Не всё. Всего-лишь вот эти мелочи, которые накапливались годами и которые значимы только для тебя.
Ну дом- это ясно, это херова гора бабла и сил, это ощутимая всем понятная потеря, её можно посчитать, озвучить и собрать свои «да, блин, сочувствую».
А как посчитать парикмахера и гинеколога? Как посчитать тётю, которая могла клёво подшить джинсы, и старого армянина, которые откладывал тебе хорошую свининку?
Как посчитать друзей, дочины пластинки с Битлами, наши посиделки в кухне?
Как посчитать то, что при любой житейской жопе ты точно знал, кому позвонить?
Понимаете, о чем я? Этого вообще не замечаешь, пока оно есть.
А потом вжух- и ты стоишь посреди чужого совершенно города и пялишь глаза в карту. Тебе надо найти жильё, работу, школу.
А потом ты несёшь сломанную обувь к первому-попавшемуся сапожнику и он делает ужасное говно. А новая соседка говорит- ну да, это тот который на рыночке, возле АТБ? Да, он всегда делает ужасное говно, и никто к нему не ходит.
Я блять хожу. Потому что я- НОВЕНЬКАЯ понаехавшая.
Я не знаю, где вкусный кофе, где нормальное пиво, где приличный рынок и у какой бабульки лучшее сало. Я нихрена не знаю, нихрена не знаю, первый раз в первый класс.
Это, чтоб вы поняли чуть-чуть, что означает даже просто переезд для 40-ка летнего человека.
А ещё нужно бросить трёх котов. Эпилептика, старикашку и рыжего парня, который сам к нам пришел жить. Любимых, своих. На чужих людей.
А ещё нужно бросить фоточки, цветы, посудку, коврики, подушки, статуэточки.
Кухонный уголок, который дарила нам очень рано умершая мама Валерки.
И картину по мотивам биофаковского фольклора, которую рисовал наш БЫВШИЙ друг из Ялты почти 20 лет назад.
Оставшуюся в одиночестве фамильную бронзовую жабу. Комп, гитары. Воспоминания. Все до единого.
Ничего больше случайно на глаза не попадётся, вызывая в памяти картинки из прошлого. Полное форматирование.
Ты можешь взять с собой одну сумку. Одну. Сумку. И сложить туда всю свою предыдущую жизнь, если влезет.
Моя влезла.
Тяжело? Не знаю, не уверена. Это слово ни о чем.
Я ещё не знала, что «донецким не сдаём» и что «я вот не собиралась сдавать, но прочитала твоё объявление, давай созвонимся, есть хороший вариант».Я ещё не знала, что «вы все там сепары и быдло» и что тебя обнимет посторонняя вообще тётка из Черновцов и будет плакать.
Я ещё не знала, что клёвый чувак Витя Жарый из Днепра легко и беспонтово сдаст нам свою хату, а потом будет поить-кормить нас у себя дома и катать с горки на Новый Год.
И что молодая холёная баба из Оболонского собеса г. Киева будет говорить тебе про Майдан и фашистов вот ровно то, что ты слышал в Донецке. Весной 14-го.
И что ещё несколько друзей перейдут в разряд бывших. И что появятся новые.
Я уезжала из ада. С одной сумкой.
Я уезжала.
Потому что делай, что должен, и будь что будет.

ПыСЫ.
Бронзовую жабу я забрала с собой)"
ТрО -- це, як ЗСУ, тільки йобнуті.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35886
  • Karma: 23655
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #322 : Вересень 25, 2022, 09:52:22 »
Олег Жданов для таких аматорів, як я. Фахівцям не хвилюватися, навіть відео взяв у спойлери, щоб не бачили. Все для вас.


Кому цікаво - притомні відповіді на питання мобілізації в РФ, можливість ядерного удару і таке.

Cпойлер
« Останнє редагування: Вересень 25, 2022, 22:48:46 від Eney »

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #323 : Вересень 25, 2022, 22:21:37 »
Цитувати (виділене)
Тому ми запитуємо, а чому всі ці ключові пункти забуваються? Чому не завжди пам’ятають, що Україна була центром ідеології Гітлера? Чому не завжди пам’ятають, що Україна була центром німецького плану війни? Чому не завжди пам’ятають, що українці були приречені бути рабами Німеччини? Чому не завжди пам’ятається, що нацистська ідеологія розуміла українців расово? Чому не завжди пам’ятають, що для розуміння Голокосту, ми повинні почати з України? Чому не завжди згадують, що в результаті німецької окупації загинуло близько 6,5 мільйонів жителів Радянської України?

Тімоті Снайдер: Історична відповідальність Німеччини за Україну

2017 рік

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35886
  • Karma: 23655
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #324 : Вересень 26, 2022, 12:11:45 »
Цитувати (виділене)
Прочитал текст. Жаль автор мне не известен. Но текст сочный, честный и меткий. Грех таким не поделиться.

" Давайте я расскажу, как все будет.

Предположим, вы решили не уезжать и разработали план. Надёжный, блять, как швейцарские часы. Вы твердо решили, что если вас пошлют в Украину, то там-то вы точно сдадитесь в плен в первый же день.

А если кто вас будет останавливать, так вы его пугнете выданным вам автоматом и спокойно уйдете к украинцам, ждать окончания этого пиздеца.

Но вот незадача: после того, как вас забрил военком, вас послали не в Украину, а… в Курск. Даже не в сам Курск, а в какое-то поле в 100 км от Курска. В этом поле нихуя нет, кроме сраного сарая, который ваше руководство называет «объект номер 386». У этого объекта вы подружились с отличными ребятами: Серёгой и Толяном, которых так же, как и вас забрали по мобилизации.

Вы обнаружили неподалеку какую-то деревню, где местные жители будут подогревать вас самогоном и салом (ешь, милок, а то небось вас там не кормят).

Разумеется, оттуда вы в плен не пойдете.

Ваши будни выглядят так: вы жрете самогон с салом и иногда занимаетесь какой-то неведомой хуйней типа покраски травы в поле рядом с «объектом номер 386».

Так проходит месяц. Именно он в отчетах командования будет называться «обучение и подготовка».

И вдруг однажды, часов в пять утра в поле приземлится вертолет и вас с Серёгой и Толяном, сонных и ещё не отошедших от вчерашнего, погрузят в него и куда-то повезут.

Спустя час вас высадят в таком же поле и прикажут бежать вооон в тот пролесок. Там за деревьями уже сидят такие же, как вы, пацаны, а где-то вдалеке слышатся хлопки.

Неожиданно в соседнее дерево что-то попадает и от него отскакивают мелкие щепки. Вы ещё не понимаете, что произошло, как вдруг пацан, стоящий за другим деревом в паре метров от вас падает, и по его лицу начинает течь кровь.

И в этот момент вас охватывает животный страх. Такого страха вы не испытывали никогда. Ваши яйца уходят в район груди, вам становится тяжело дышать и вы начинаете панически стрелять в то место, откуда, как вам кажется, слышны хлопки.

Потом все начинают куда-то бежать, и вы бежите вслед за ними. С вами рядом бежит и Серёга, но он куда-то неожиданно пропадает. Это потом до вас дойдет, что Серёгу снял снайпер, а пока вы просто бежите.

Потом вы добежите до грузовика, прыгнете в него и вас куда-то повезут. Когда вас довезут, вы спрыгнете, вас стошнит.

Вы не сможете ничего сказать комбату, когда он вас о чем-то спросит — вы и вопроса-то не услышите.

Через пару часов вы немного придёте в себя, и ваш страх и шок сменятся на абсолютную пустоту. А ещё вы подумаете о Серёге. Вы поговорите с Толяном и решите, что завтра вы блять отомстите за невинно убиенного пацана.

О своем плане по сдаче в плен вы пока забудете.
Вы, конечно, вспомните о нем, но не раньше чем через пару недель, когда уже побываете в ещё нескольких боях. Когда уже не станет ребят, которые были в первые дни, когда вы только приехали «на передок» Когда Толяна увезут без ноги в госпиталь. И когда на ваших руках уже будет кровь.

Именно последнее и будет вас удерживать от сдачи в плен, ведь где-то в глубине души вы понимаете, что вы — военный преступник. И сдаваться уже будет страшно. А что там со мной сделают? — подумаете вы.

Вы ещё повоюете пару недель, пытаясь отомстить за убитых товарищей. Вам уже не будет страшно, единственная эмоция, которую вы будете испытывать — это невероятная злоба.

Злоба на себя, что не уехали до мобилизации. Злоба на командование, что не дало осуществить ваш план. Злоба на прапора, который не может дать нормальную обувку. Но главное, злоба на «сраных укропов», потому что… Да потому что они пидарасы.

Но и злоба пройдет.

Однажды вы, при очередном марш-броске наступите на какую-то кочку, услышите щелчок и все.

Все закончится."

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35886
  • Karma: 23655
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #325 : Вересень 26, 2022, 21:15:21 »
Цитувати (виділене)
Олекса Манн
Зараз прийшлось по справі дивитись дофіга відео з представниками цих гівноїдів, яких ми чомусь називаємо росіянами. Оці їх потужніші «протести».

Давно помітив, що пушкіністи називають мусорів, які їх пакують і пиздять «сотруднікі». З повагою так, можна сказати, як рідних. Навіть з якоюсь любов’ю. От, мол, «сотруднікі прієхалі, сотруднікі дали пизди, сотруднікі обідєлісь».

Такий от русскій новояз. Безхребетний і безпощадний.

Online RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7076
  • Karma: 12933
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #326 : Вересень 28, 2022, 11:07:45 »
Цитувати (виділене)
Юрій Гудименко
28 хв  ·
Ніхто з нас не повернеться з цієї війни. Навіть ті, хто повернеться.
Всі ми – хто воював, хто волонтерив, хто давав гроші на армію, всі українці взагалі – всі ми залишимось на цій війні назавжди. Ніхто не буде таким, яким був до. Ніщо не буде, як до.
Всі ми будемо нести в собі війну до самої смерті. Хтось – уламками і ранами, переламаними кістками і контузіями. Хтось – тими самими номерами в телефонній книзі, які ніколи не видаляють, тими друзями у соцмережах, які не бувають онлайн. Хтось – портретом в чорній рамці, хтось – кошмарами і криками вночі, хтось – алкоголізмом, хтось депресіями, хтось – усім цим одночасно.
Ми бачили і пережили те, що не бачила і не переживала жодна нація в світі за останні пів століття. Ми бачили геноцид свого народу. Ми бачили стотисячні армії ворога і перемагали їх. На наших очах перетворювалися на попіл цілі міста. Ми живемо під загрозою ядерного удару.
І ніщо з цього нас не зламало.
Бо ми бачили справжні дива.
Нам всім важко. Нам неймовірно важко. Вага, яка лежить на наших плечах – не для звичайних людей. Але ми несемо її і посміхаємось. Так щиро, що сльози, які котяться по наших обличчях, нам вдається видавати за звичайний піт.
Тому що ми – не звичайні люди.
Ніхто з нас не повернеться з цієї війни, навіть ті, хто повернеться. І водночас ми повернемось всі, навіть ті, хто не повернеться ніколи.
На честь і в пам‘ять про них ми відбудуємо наші міста. Висадимо нові ліси. Очистимо водойми від трупів ворогів і згорілої техніки.
Заради тих, хто не повернувся, заради мертвих, і живих, і ще ненароджених, заради самих себе ми побудуємо найкращу країну в світі. З крові та попелу, зі сліз та заліза, з наших мрій та сподівань, з болю та щастя ми збудуємо нові доми.
Так буде.
Я знаю.

Offline Фрейя

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 1537
  • Karma: 2575
Re: Нотатки про насущне
« Reply #327 : Вересень 30, 2022, 12:19:25 »
Цитувати (виділене)
Иван Костенко

Як ви напевно помітили я люблю історію і люблю про неї розповідати. І хоча зазвичай я цікавлюся тим, що відбувалося хоча б 500 років тому, а краще 1000, ця історія почалася зовсім недавно.
 Жив та був військовий пенсіонер Леонід Поляков.  Все в нього вже було, і навчання у військовій академії імені Михайла Фрунзе, і служба у генеральному штабі України, і посада державного експерта аналітичної служби апарату Ради національної безпеки та оборони України.  Але час брав своє і пішов він у запас.  Але як то кажуть "а що користі вдома сидіти?", ось і став він директором військових програм Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова, ну і на додачу позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони.  Працював він добре і плідно, ще б пак - його друг був президентом Українського центру Разумкова і також був позаштатним консультантом комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України, і на додачу членом Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при президенті України.  Працювали, проводив дослідження і у 2005 році Леонід пише книгу - "Застарілі боєприпаси та легкі озброєння в Україні: ризики та виклики", і ось тут починається найцікавіше.
 Згідно цієї книги, виявляється, що занадто багато у нас зброї і не потрібна вона взагалі.  І що потрібно її утилізувати, і було б добре, щоб це робити швидко і масово, а нам у цій справі всім світом допоможуть.  Ось і ОБСЄ допомагає з утилізацією ракетного палива меланжу, і ось росіяни – ніхто не виграв тендер, а вони виграли.  А меланж добре утилізувати – Україна платить гроші, які їй виділяють, за свій рахунок забезпечує транспортування, а на виході виходить азотна кислота, яка коштує нормальних грошей.  Диво просто а не бізнес і багато таких було і всі їх рекомендувала книга, тому що зброя ця погана і вона нам не потрібна.  Гарна книга була, потрібна.
 І так вона сподобалася всім, що у лютому 2005 року, військовий пенсіонер стає першим заступником міністра оборони України, і тут таке везіння – міністром оборони України виявляється його друг!  Той самий, який був президентом центру Разумкова, а в тому ж лютому 2005-го, став міністром, який пізніше стане відомий як Онотоле.
 Мораль?  А немає жодної моралі.  Просто коли вуса, що говорять, онотоле будуть вам втирати чергові історії про те як потрібно побудувати армію і як усім стане добре коли він стане президентом - просто згадайте про двох нерозлучних друзів з центру Розумкова, цікаву книгу і то в якому стані була наша армія в 2014.
 І чого це нам коштує.


Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35886
  • Karma: 23655
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #328 : Жовтень 02, 2022, 08:43:24 »
Цитувати (виділене)
Ярослав Божко
Мода на постійне говоріння про розпад РФ - одна із найбільш поширених нині політологічних хвороб. Самі ж кондиції видаються максимально туманними, очікування - неадекватними, а способи оцінки і навіть вироблення таких стратегій страждають максимальною дитячістю.

По-перше. Ніяка революційна подія, масове соціальне явище або політична криза не вибудовується за принципом доміно: «ти підштовхнув першу доміношку, решта упали самі». Ні, так не буде. Ніяких протестів керованих всуціль лише інтернетом не буває, усі системи мають «керівну ланку» і в нашій ситуації щодо РФ її поки не намацано. Просто «вкинути наратив» і втекти подалі, очікуючи самопідпалу опонента не вдасться: усі доміношки, одну за одною і далі треба буде класти вручну.

Друге. Уявлення про те, що активісти національно-визвольних рухів малих народів РФ є тим самим каменем спотикання для РФ максимально неадекватно. Цих людей всіляко ізолюють від влади, політики навіть на місцевому рівні, хоч вони і мають певний символічний капітал. Але в соціологічному сенсі елітами вони не є, і навряд чи можуть собою являти хоча би контреліти як такі. Владою не діляться, навіть коли записують її на підставних осіб, саме тому не варто очікувати якихось змін без передусім змін в структурах самих еліт РФ.

Для того аби виграти гонку концепцій щодо оптимального сценарію розпаду РФ треба якнайдалі закинути прометеїстичні ідеалістичні міркування про поневолені народи РФ, які прагнуть демократії усіма силами. Без випрацювання рамки, що робити саме з прицілом на росіян аби вони зненавиділи РФ, усі тикання в локальних етноактивістів малих народів РФ як точку перезавантаження системи - безпідставні.

І взагалі. Коли ви граєтеся з ідеологіями і ідентичностями, дбайте про те аби ваші ручки були чисті і стерильні, і якомога менш ангажовано оцінювали ті явища з якими ви спершу маєте попрацювати як дослідник, а потім як конструктор. Ступінь ангажування і втручання дурнуватих стереотипів у роботу при оцінках і спробах створення будь-чого пов’язаного із розпадом РФ - шокуючий. Ваші уявлення що ви знаєте чим є РФ після того як подивились фільм Брат-2 і послухали лекцію Тімоті Снайдера скоріше дурнувата зарозумілість і знову таки, занадто сильна ангажованість.

Гра під чужим прапором це завжди фехтування - спорт в якому дистанція має визначну роль.

Будьте циніками, любіть Україну.

Offline Аля

  • *****
  • Повідомлень: 26498
  • Karma: 5580
  • Стать: Жіноча
  • Київ. Місто мрій.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #329 : Жовтень 02, 2022, 11:25:21 »
Цих людей всіляко ізолюють від влади, політики навіть на місцевому рівні, хоч вони і мають певний символічний капітал. Але в соціологічному сенсі елітами вони не є, і навряд чи можуть собою являти хоча би контреліти як такі.
Ага. Скажить це кадирову.
Злобная заинька

0 Користувачів і 7 Гостей дивляться цю тему.