Високим шиком були ручки на 2 стержні, а крутизною - на 4. До останніх ті стержні були трохи коротші за звичайні, і окремо від ручок не продавалися, доводилося обрізати. Але то все дрібниці порівняно з авторськими набірними ручками. Технологія така: дістається мідна або латунна трубка зовнішнім діаметром 5 мм. На ній нарізається різьба М5 і накручуються пластинки з різнокольорової пластмаси, далі обточуються напилком до отримання циліндричної форми. Це половина справи, залишаються ковпачки. Там варіантів кілька - ебоніт, алюміній, латунь... з металами було тяжко, готових прутків потрібного діаметру не дістати. А переплавити навіть алюміній у звичайній грубці на торфі непросто, латунь неможливо, треба вугілля, а воно було лише в кузні і шкільній та клубній котельнях, туди стояли черги... Зате такі гарні ручки виходили. Часом продавали, рублів по 5...10. Або міняли на інші ништяки...
Ще була тема з обплітанням стержнів дротом в кольоровій ізоляції, на кшталт того, що зараз в Ethernet-кабелях. Можна було зробити три грані, або чотири, або навіть круглої форми (насправді там ребро йшло спіраллю, але то не дуже було помітно).