Ірина Фаріон зараз має можливість «вчити, розказувати та боротися», а не (вибачте за таке, але) сидіти «на подвалє» чи взагалі висіти десь на дереві, тільки через те, що військові, в тому числі й російськомовні, на яких вона мала совість наїхати, не пустили орків туди, де Ірина Фаріон може «вчити, розказувати та боротися». Й якщо Ірина Фаріон цього не розуміє, то пішла вона нахуй зі своїми розказами та повчаннями. Тому що значить для неї вони мають суто теоретичну цінність, бо виявляється, що історія не навчила її поважати тих, кто кладе своє життя за те, щоб жила Ірина Фаріон. Особисто мені таких «вчителів» не треба. З першу - повага до всіх тих, хто виборює твою свободу й твоє життя, а вже потім «повчання та розкази».
Це моя думка, яку я теж не збираюся приховувати. Повага та вдячність. Потім все інше.