вид
Тлумачення із "Словника української мови"*
ВИД1, у, ч. 1. Те саме, що обличчя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); І стала жить Ганнусенька в своїй сім'ї, в роду, така русява, русенька з рум'янцем на виду (Тич., II, 1957, 12); // рідко. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263); Здалеку веселий вид має сільце (Коцюб., I, 1955, 436).
@ З виду - маючи той чи інший вигляд. Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду (Н.-Лев., III, 1956, 359); Не подавати (подати, показувати, показати) виду - не виявляти своїх почуттів, приховувати їх. Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути: вперше заговорила мати про листівки (Хижняк, Тамара, 1959, 68).
2. на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. Я вилізла тільки на одну [могилу], але зате на саму найвищу, - вид з неї дуже широкий і хороший (Л. Укр., V, 1956, 245).
3. заст. Те саме, що Вид на проживання.
Вид на проживання, заст. - документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь. Мені паспорт не потрібен, у мене студентський вид на проживання (Бурл., Напередодні, 1956, 94).
@ Видом видати див. видати; На виду - так, що видно. - Так я махнув на есе, та оце як бачите... У часні пішов. - І про це чули... Важка служба! Клопотна служба! Перед усіма на виду (Мирний, III, 1954, 265); Колона полку була в розвідників на виду (Гончар, І, 1954, 398).
