Cпойлер
Ці люди вважають себе патріотами та націоналістами. Цікаво, чи вони знають, що вони при цьому, фактично, заперечують існування власного народу? Бо якщо мова спілкування - це єдине, що розмежує нас із сусідами, то нас ніщо не розмежує. І мають рацію ті, хто стверджують, що ми "єдиний народ". Бо якщо людина може скільки завгодно разів впродовж життя змінювати свій єдиний національний ідентифікатор (а у випадку мови це можливо) - це не національний ідентифікатор. Немає нації. Якщо машину однієї марки можна по десять разів на день переробляти в машину іншої марки - це одна марка під різними брендами.
Я якось вважав, що українців від росіян відрізняє щось більше, ніж любов до кличної форми та фрикативного "г". Щось більш значуще. Наприклад, ментальність. Культура. Звички, традиції. Індивідуалізм замість колективізму. Інше сприйняття держави, її ролі в житті людини. Інше сприйняття спільноти та інше сприйняття очільника. Інше бачення співвідношення між "це загальнообов'язкова норма!" та "я маю право!". Бачення власного минулого, бачення власного теперішнього, бачення власного майбутнього. Проекти держав. Зрештою, ті самі кров та територія, хоча якраз їх вже я не вважаю принциповими факторами.
Аж ні. Виявляється, за логікою цих товаришів, все це в нас з росіянами має співпадати чи різнитися несуттєво - саме це робить можливою тезу "використання російської мови перетворює людину на москаля". Я вже свідомо не кажу про тонкощі на кшталт "мова належить не країні, а кожному носію", та не згадую можливість російськомовної (а також, сподіваюсь, колись англомовної) української культури - вони такого і в теорії не припускають. Бо мова ж - єдина різниця між народами!
А знаєте, що?
Вони правісіньки.
Просто судять усіх по собі. Бо від кремлінів та ватанів їх, справді, не відрізняє нічого більш принципового за засіб спілкування. Фаріон та Мізуліна - це майже єдиний вид. Погляди низки свободівців (наприклад. Нічого особистого. Таких всюди вистачає, та лише "Свобода" останнім часом підносила таких на високу державну трибуну) на вождя і партію принципово не відрізняються від єдиноросівських. Зміни мову та певну історичну атрибутику - і буде те саме. Що, власне, і відбулося з великою кількістю цих людей, починаючи від партійної диви Фаріончихи.
І абсолютно так - цей процес зворотній. Якщо зараз поновити СРСР та КПРС - Фаріон не стане великої проблеми в нього вступити. Треба буде лише змінити мову та риторіку щодо історії. Це може бути важким, може бути болючим, але цілком можливо.
А от я, наприклад, не зможу. Навіть якщо довбануся головою та щиро вирішу стати вірним ленінцем. Бо в мене голова - хай там у стані довбанутості по ній - інакше працює: навіть якщо буду дуже-дуже старанно намагатися, не вийде, бо тут не мову треба перемикати, а всю систему. І Бодя Кутєпов не зможе. І ще багацько хто. Навіть серед російськомовних з діда-прадіда.
Бо нас відрізняє, все ж, дещо більше.