було б нелогічно, якщо б Ахметов не використовував свій канал. Коли він крутить серіал, що популченці це не звірі, а хороші і приємні люди (тільки от так сталося), він вбиває 2 зайця:
1. В Лугандоні якщо і дивляться українські канали, то канал Ахмєтова. І якщо там глянуть, що ведуть явну українську пропаганду, вони просто перестануть дивитися канал. Коли тебе зомбують 100500 сепарських каналів, в тебе вже в голові склалася якась певна матриця, то 1 канал Ахмєтова нічого не зробить. Його просто перестануть дивитися, так як буде дратувати. А от Ахметов не хоче втрачати вплив на Донбасі. Тобто перший заєць - це втримати у себе аудиторію і прокачувати їм свої ідеї в голову.
2. Другий заєць. Якщо він буде крутити по своєму каналі, що в Донбасі звірі, і "накачувати" іншу Україну, то ми, з іншої сторони, будемо "зомбуватися", і думати: "а хай собі ті звірі в своєму звіринці і сидять. Нафіг їх повертати назад"? А це навпаки невигідно Ахметову: у нього ж політика це вернути Лугандон в Україну, при цьому вибити собі максимум ніштяків (на "відбудову" Донбасу, "більше прав-свобод" і т.д.).
Так що з Ахметовим все логічно, нелогічно чому медіарада така пасивна. Це ж їх робота цензурувати такий контент, не пускати в ефір тільки цю 66 серію, "якщо весь серіал такий проукраїнський". Хай у Ахметова викручуються і переробляють контент.
А яка існує принципова або, як кажуть, — ідейна різниця між нашими партіями? Тільки імена т. з. лідерів. За лідерами стоять кілька олігархів, котрі цей політичний безлад фінансують.
це все добре, але чому ми за цих "вождів" постійно голосуємо? Чому за ідейний Рух, де було багато сильних персон, проголосувало так мало в 90-і? Людям подобаються вожді, а ідеї, в основному "лівацько-популістичні", всюди є. І то таке.