Cпойлер
- Якого роду помилки?
- Самі різні. Починаючи від скасування пільгового проїзду, фінансування профтехучилищ, харчування дітей в школах – і закінчуючи взагалі копієчним. Ось дивіться – сьогодні мало хто має стаціонарний телефон. Більшою мірою це старше покоління, яке, в силу консерватизму, ще не відмовилось від стаціонару. На послуги "Укртелекома" інвалідам війни, деяким іншим пільговим категоріям була передбачена знижка у розмірі 50%. Що ви думаєте? Скасували! При тому, що, коли я запросив дані з "Укртелекома" по Закарпатській області, виявилося, що держава на це витрачала всього близько 10 тисяч гривень на рік.
І таких помилок в головному кошторисі країни ми знайшли 21.
Я розумію, що Яресько могла бути хорошим менеджером в приватній структурі. Але не завжди той, хто працював в приватній фірмі, може працювати в державній установі. І навпаки – той, хто прийшов з державної структури, цілком може виявитись ніяким менеджером з фінансових питань у приватній фірмі. Очевидно, пані Яресько – це якраз той випадок.
А щоб ви розуміли, люди не дуже розбираються, хто це приймав, хто скасовував – Верховна Рада, уряд. Вони йдуть сюди, в адміністрацію. Знаєте, як кажуть: до Києва далеко, до Бога – високо. От і йдуть всі сюди, до мене. Я тут – як громовідвід. І от що я маю їм казати?
Тому зараз в першу чергу вирішуємо спільно з головами всіх райадміністрацій питання з тим, щоб забезпечити харчування дітей в школах на 100%. В деяких школах навчання вже почалося, в деяких – ще ні, через карантин.
Ті, хто це все писав – кончені барани! От як дитині пояснити, чому один школяр їсть безкоштовно, а за другого мають платити батьки? Ну хіба поділ дітей в школі на, будемо казати, бідних і багатих – це функції Верховної Ради? Це функції держави? То як вони не знають – я їм скажу: дітей з бідних родин і так видно. Зайдіть у школу – і навіть по одягу ви зразу визначите, хто з бідної сімї, а хто – з забезпеченої. Хоча останніх в наших школах стає все менше і менше.
Такі невиважені кроки дуже вдарили по високогірних селах. Де харчування в школі було єдиною можливістю для дитини нормально поїсти хоча б раз на день. І 100% діти ходили в школу. Тому що таке положення.
Ну добре, проголосували… Але ж могли ті, хто цей бюджет писав, перед тим вийти на обговорення хоча б з главами облдержадміністрацій? І ми би одразу побачили ці помилки – бо стикаємось з ними щодня. А так – як кажуть, хотіли як краще, а вийшло – як завжди…
- Невже так складно виправити ті помилки?
- Виправити їх може лише Верховна Рада. А для цього необхідно не "ля-ля-ля" розповідати – а щоб хтось на себе взяв сміливість. У нас є аж три суб’єкти законодавчої ініціативи – президент, Кабмін і кожен окремо взятий депутат.
Але що там… Наші всі теж проголосовували – майже одноголосно. Не голосував лише один депутат, Ласло Брензович. Решта слухняно ручки в гору піднімали – а сьогодні кричать: ой, того нема, і того нема. То ви ж самі голосували!
Така ситуація пов’язана з тим, що ми тільки виконуємо закони, які приймає ВР, виконуємо постанови і розпорядження Кабміну. Тільки от людям цього не поясниш. Люди знають: ось є облдержадміністрація. І ми в їх розумінні маємо такі повноваження, що можемо ногою двері в кабінет до президента, Яценюка, Гройсмана відкривати. Пояснювати, що це не так, ми вже навіть не пробуємо.
- З таким бюджетом Закарпатська область зможе вижити?
- Це неможливо. Абсолютно. Але доведеться якось виживати. Ми ще не знаємо, як складуться місцеві бюджети. Але перевиконання на 140%, 150%, 160% чи 120%, як бувало в попередні роки – такого чуда вже не буде. Тому що знижується база оподаткування. В районах, в містах основний податок – це ж податок на прибуток, який збирається з працюючих громадян. А кількість працюючих у нас стрімко зменшується. Підприємці не витримують конкуренції, не мають доходу – то який їм сенс працювати? От і закриваються.
Тим не менше, січень покаже, як новації бюджету вплинули на формування місцевих бюджетів.
- Це ж проблема не лише цього року? На вашу думку, можливо, Україні дійсно потрібна децентралізація? Чи в тому варіанті, який зараз пропонується, чи в якомусь іншому?
- Знаєте, децентралізація – це питання, щодо якого можна сперечатися довго. Скажу так: я поки не бачу 300 голосів в парламенті. Їх нема. Якби були – це питання давно би було вирішене. А поки – так.
- Але децентралізація потрібна, так? Чи ні?
- Децентралізація потрібна тоді, коли в країні йде економічне зростання. А якщо ми переживаємо економічний спад – що ми будемо децентралізувати?
Далі. В мене є великі сумніви, що Київ взагалі хоче нам щось віддати.
Наведу кілька прикладів.
Свого часу Янукович монополізував землю, що знаходиться за межами населених пунктів. До того при адміністраціях були управління земельних ресурсів. І щодо земель, що не входять в адміністративні межі населених пунктів, рішення приймалося на рівні облради, а потім це все поверталося назад в управління земельних ресурсів, яке вже займалося оформленням документів.
Сьогодні Київ взяв управління всіма землями за межами населених пунктів собі. Для чого? Так, це зробив Янукович. Але Януковича вже давно немає! Всі його реформи сьогодні критикують в пух і прах, називають їх корупційними. І це дійсно корупційні реформи. То чому їх не скасувати?
Говоримо про децентралізацію? То давайте почнемо з землі! Давайте повернемо ці повноваження на місця!
І землі – це не єдине питання. Янукович сконцентрував напряму лісове господарство, архітектурно-будівельний контроль. Слава богу, після ряду гучних корупційних скандалів архбудконтроль повернули назад – і у нас є управління, яке цим займається. І – от дивина! – нема ні корупційних, ні будь-яких інших скандалів.
А от з земельними управліннями – скандал на скандалі. Ми на них не маємо жодного впливу – бо вони підпорядковані напряму Києву. Я днями викликав комісію, яка зараз почала роботу. Бо пороздавали землю самого бідного Воловецького району. Пороздавали студентам Львівської, Івано-Франківської області. Почали шукати – виявилось, що таких людей в природі не існує.
Ясно, що людей це збурило. Бо і так малоземелля. Ліси нас прижимають так, що в нас землі немає. До того ж, там люди пасли худобу – це основне, за що вони виживають. А тут хтось захотів будувати там туристичну базу, і щоб гроші не платити за землю – вирішили по 2 га взяти на підставних осіб, типу, для ведення особистого фермерського господарства.
- Це ще при Януковичу відбувалось?
- Та де? Ось вже зараз! Ні сільрада, ні громада села не знала нічого…
Комісія явно все це зараз повідміняє. Бо вони лише почали роботу – а вже знайшли порушення, третє, десяте… А я попросив перевірити всі райони. Бо завтра ще щось випливе. І ще.
Да, ту жінку, яка там працювала, вже відсторонили. Але для чого це робити?
Чи візьміть ліс. Мене за цей ліс убивають просто – а я не маю ніякого впливу. Жодних повноважень. Бо управління лісового мисливського господарства колись було структурним підрозділом облдержадміністрації. А з приходом Януковича то всьо замкнулося по вертикалі.
І люди питають: чому ліс рубають? Чому те відбувається? Чому те? І що я маю робити?
То ще добре, що в нас розумний, адекватний керівник управління. А в інших областях вони ж навіть не хочуть приходити на запрошення голови ОДА. Хто ти, мовляв, такий? У мене керівник в Києві сидить!
- Ви піднімали це питання на рівні вищого керівництва держави?
- Скільки я писав! Я написав майже 20 листів. Просив: відмініть це все. Це є реформи злочинної влади, режиму Януковича. Відмініть їх! Якщо ми говоримо про децентралізацію – давайте почнемо перші кроки децентралізації з відміни цього. Але те, що приносить гроші, ніхто не хоче децентралізувати. Земля і ліс сьогодні - непоганий товар. Хто хоче це віддати? Ніхто! От і все…
- Тому й не буде 300 голосів?
- Тому й не буде 300 голосів. Тому що якби я сьогодні вам почав розказувати про інші проблеми, то вам би не хватило інтернету все це описати.
Насправді все просто: покажіть що Київ дійсно зацікавлений в децентралізації - поверніть хоча б те, що узурпував Янукович. Поверніть – і хай голова адміністрації головою відповідає за те, щоб ліс незаконно вирубувати і вивозити за кордон не будуть. Бо зараз у нас ніхто нічого не виробляє з дерева – все кругляком йшло за кордон. Добре, що після довгих дебатів Верховна Рада заборонила вивозити кругляк. Хоча остаточно проблему це не вирішує.
- Вас послухати – то облдержадміністрація взагалі не має жодних повноважень…
- Ну чого ж? Все, що не приносить грошей, а приносить лише скандали і незадоволення громадян – то все передають нам. Все сюди. Ось я буквально днями підписав цілу купу листів до голів сільських рад, які ніяк не можуть розпрощатися з вулицями Леніна, Комсомольськими, Жданова, Крупської, Кірова… Якщо вони нічого не зроблять до 21 лютого – після цієї дати цим питанням згідно із законом займуся я. А я назву так, що люди будуть хати продавати, аби лиш там не жити! Або змушу зібрати сесії, щоб перейменувати вже мої назви.
Ну, як так можна? Живемо на кордоні 4 країн – і ніяк не можемо з Лєніном розпрощатися. Я вже казав не давати гроші на ремонт цих вулиць. І нічого не допомагає. Не тому, що вони люблять Леніна – а тому що народ тут пасивний. Депутати ото думають: прийде якийсь горластий комуніст, почне кричати – нащо воно треба?
Отаке барахло все дають. Перейменування – будь ласка. Перейменовуй на свій смак, як хоч. А от решта…
Тому хай Київ покаже, що зацікавлений в децентралізації. Бо поки це просто балачки. Поки я не бачу реального бажання віддавати важелі на місця.
- А вам особисто де складніше працювати – тут чи на Луганщині? В чому складності там, і там?
- Я вже не раз відповідав на це питання. Явно там легше. Там все ясно. Все – як на долоні. А тут – кордони з 4 європейськими країнами. В самому Ужгороді на околиці міста є контрольно-пропускний пункт на Словаччину. Не треба нікуди їхати. Проїхав центр міста – і виїхав на Словаччину. Де ви ще знайдете в Україні таке?
Тут складніше, тому що Закарпаття – це перший барометр реагування ЄС на всі наші негаразди.
Ми мовчимо. Наші ЗМІ мовчать. А от румунська, угорська, словацька, чеська преса запитують: люди добрі, що у вас там відбувається?! Був один скандал з "Правим сектором". Тепер – знову. Рада Європи чітко каже: якісь ви закони приймаєте, незрозумілі нікому. Чорним по білому ж написано: нерегулярні військові формування мають бути роззброєні і розпущені. То чому ви це не виконуєте? Адже це конституційна норма!
Угорщина мене про те саме питає – бо Україна за два роки так і не спромоглася знайти посла в Угорщину, розумієте? Тут є два генеральних консульства… І я не можу їм нічого відповісти. Я не знаю, що казати європейцям у відповідь на питання: "Що "Правий сектор" робить на Закарпатті зі зброєю? Вони що – не орієнтуються, де Донбас, а де захід України?". Їхнє керівництво не розуміє, що на кордоні з ЄС не можна цього робити? Якби це десь зробили в Сумській області, чи навіть в Києві – такого резонансу б не було. А тут – зразу.
І знаєте – угорці ставлять ще одне закономірне і правильне питання: а чи може українська держава захистити угорську меншину? Так само питання ставлять румуни, словаки, бо тут живуть їхні меншини. Чи можемо ми захистити людей від цих озброєних, нерегулярних, незаконних, неконтрольованих врешті-решт формувань?
Європейці цікавляться: а чому ми не виконуємо власну Конституцію. Це преса їхня питає. Так, уряди цих країн все розуміють. Але ж у кожного уряду є опозиція. Тому наші ці проблеми в Європі набули чималого резонансу. Але в "Правому секторі", схоже, зовсім не розуміють, що тут цього робити не можна. Що ми отримуємо величезний шквал критики з боку європейських ЗМІ.
В Європі не розуміють, чому після подій в Мукачево досі ніхто не знайдений, не затриманий, не покараний. Хоча що там шукати? Людина вільно собі знаходиться в Новогродівці Красноармійського району Донецької області – на базі ДУК. Вони собі діляться, сваряться розходяться – але це мало кого цікавить. Всіх цікавить: чому так? Як взагалі таке можливо?
Той же курорт "Драгобрат" користувався великою популярністю у західних любителів гірськолижного спорту. Бо при будь-якій погоді там завжди був сніг. От як випадав у перших числах жовтня – і ще на травневі свята народ приїздив покататися. Плюс – там нема ніяких дискотек, казино, барів – це місце для професіоналів і любителів, які приїздять просто покататися.
Унікальне місце! І для чого було його ославити на всю Україну, на весь світ? Зробили з нього якийсь філіал сепаратистів…
- Кажуть, власники "Хати магната" - вихідці з Донеччини, які мають тісні зв’язки з реальними сепаратистами…
- Я вас прошу! Якщо чесно вам сказати, десь більша половина цих всіх туристичних готелів належить бувшим чи нинішнім суддям Верховного Суду, Конституційного Суду. Вони це все здають в оренду. Орендар – місцевий, до того ж афганець, який у тій війні отримав поранення. І от з нього зробили і терориста, і сепаратиста… Сказали: він їв цукерку з "ДНР". По-перше, тієї цукерки ніхто в очі не бачив. Та й взагалі, як вона сюди могла потрапити? І по-друге – з яких це пір з’їсти цукерку у нас стало державною зрадою і ознакою сепаратиста?
Я вважаю, що я мав захистити область. І, судячи з нашого моніторингу західної преси, до мене претензій немає. Більше претензій і питань до Києва. А ми що могли – зробили. Далі вже справа суду. Хоча сумно від того, що молода суддя з суду першої інстанції виявилась на 10 голів вище від усього Апеляційного суду. При тому, що всі знали, скільки за ними є ще епізодів…
- Ви робили не одну заяву щодо того, що всі ці епізоди необхідно об’єднати в одне провадження. Навіть в ГПУ, наскільки я розумію, зверталися з цього приводу, так?
Ми нікуди не рушимо в нашій країні, якщо не змінимо Кримінально-процесуальний кодекс. Це ще одна пастка, яку нам зробили Янукович з Портновим. Янукович нічого в цьому не розумів, то йому й розписали все це як реформу. Та й люди не дуже в тому розбиралися...
Тепер ми не можемо об’єднати всі ці справи, які розкидані по всій території України. Такі повноваження сьогодні має лише ГПУ.
- Шокін відреагував на ваше нещодавнє звернення?
- Відреагував. В усі області виїхали працівники ГПУ. І в будь-якому разі нашу справу вони забирають собі. Я говорив про це з прокурором області.
Але ж все могло бути значно простіше. Раніше просто давався запит – і всі епізоди об’єднувалися протягом дня. Якби суд знав про всі ці злочини в Києві, які підтвердили журналісти – все могло би бути інакше. То чому не зреагував ніхто абсолютно?
- Маєте пояснення?
- Чомусь у нас в багатьох областях, коли чують словосполучення "Правий сектор" - у всіх, починаючи від влади і закінчуючи міліцією, починається понос. Вони нічого не реєструють, вони нічого не бачили, нічого не чули. Людей просто відправляють. Те все, що ми зібрали щодо злочинів фігурантів подій на Драгобраті, довелося шукати через свої зв’язки.
Зараз ГПУ зреагувала, нічого не можу тут сказати. Але закон такий. Вони зараз направили в кожну область процесуальних керівників, прокурорів – і ті вивчають.
До нашої справи претензій нема. Наші прокурори доопрацюють певні технічні моменти – і у нас цю справу забирають. І це добре. Не вистачало ще тут, на кордоні з ЄС влаштувати судилище десь на півроку – і все. І ми можемо навіть не мріяти про якийсь вступ до Євросоюзу.
От сьогодні пишуть про якісь електронні декларування картин, годинників, шкарпеток, трусів… Це вимога ЄС показувати доходи і видатки чиновників. А основна перешкода буде ось в цьому. Згадаєте мої слова, коли нас не приймуть до ЄС. Бо там такого нема. Не бігають там озброєні люди в мирній області. Хай або йдуть служити в ЗСУ, де є хоч якийсь контроль, або в Нацгвардію, в МВС, в СБУ – куди хотять. Сьогодні є маса збройних формувань, які передбачені законодавством України. Але не може сьогодні аби хто начепити на себе зброю і виконувати якісь функції.
Як я маю це пояснювати сусідам? А вони запитують, що в нас таке твориться в Україні! Як пояснити європейцям те, чому я навіть для себе не можу знайти пояснення? Україна боїться "Правого сектора"? Держава їх боїться? То так і скажіть. Ми сідаємо в літак і летимо звідси. І лишиться один "Правий сектор".
