"Україно, знай своє місце!" - сказало НАТО.
"А ми шо, ми ні шо, просто абідно"

- сказала Україна.
"От, блядь, і не виступай. Морду вмий, труси випрані надінь, ніж наточи. Ми ж тобі всю свою міць відправляємо!!! Ого-го!" - сказало НАТО.
"Та нам нема як труси прати, ніколи. Та й труси скоро скінчаться, пардон. І їсти ж хочеться. Вашу Гею-мать, ви ваще там, фак ю, чим займаєтесь?" - здуру знов питає Україна.
"Нічим. Труси для вас шиємо, мило, пральний порошок вам надсилаємо. Ви ж іще отим всім милом не навчилися користуватися! Ви навіть плавати в басейні не навчилися і.. Що, вже навчилися плавати? Якось прикро, фак, і дуже швидко!" - зніяковіло НАТО.
"Блядь три рази" - сказала Україна, - "що ж за хєрня така?"
І пішла засраними трусами піздити расєю; бо мило має таку містичну властивість - змилюватись наніц.