Нотатки про насущне

[RedCat]

Антон Санченко
 ·
Дайджест 27 березня 2026
1.      У Сполучених Штатах існує культ невігластва, він завжди був. У політичному і культурному житті постійно відчувався вплив антиінтелектуалізму, його підтримувало хибне уявлення про демократію, яка начебто означає, що “моє незнання рівноцінне твоєму знанню” (с) Айзек Азімов
2.      СБУ провела обшук в Поплавського. Йдуть до джерел. Юного орла звинувачують в тому, що він завищував кількість студентів в Поплавку і отримував на них фінансування від держави. На стипендіях барижив?
3.      Укрінформ: КВІР оголосив про закриття Ормузької протоки. А досі що було?
4.      УНІАН: Зеленський у Джидді підписав договір про співпрацю у оборонній галузі з Саудівською Аравією. Зустрівся з нашими експертами, які вже тиждень там. Сподіваюсь, це Світан.
5.      Свобода: Рубіо прибув на саміт G7 у Парижі. Тиснутиме на союзників щодо Ірану. Вже мабуть спіймав облизня.
6.      Мілітарний: Британія та Франція головуватимуть на засіданні начальників штабів з 30 країн щодо розблокування Ормузу. Без США. Перше засідання вже відбулося 19 березня, європейські країни вже перекидають кораблі у дві точки збору: до Кіпру і в Південно-Західну частину Індійського океану.
7.      УНІАН: запасів СПГ на Тайвані після бомбардування катарських газових терміналів залишилось на 11 днів. Це основне джерело енергії на Тайвані, і може позначитися на виробництві чіпів (90% світового виробництва). Ось чому Китай на них так зуби точить.
8.      Журналісти Української правди знайшли в передмісті Барселони нардепа Юзіка. З лотком яєць. Ось до чого людей доводять яйця по 17, доводиться на закупи їздити в Іспанію.
9.      Еспресо: Соціс провів нове опитування до віртуальних партій Залужного й Буданова додалася ще неіснуюча партія Гетманцева-Кіма-Терехова, яка також випереджає Слуг народу. ЄС на п’ятому місці. Хочу таки, щоб мені показали гуся, який голосуватиме за Гетманцева.
10.  Укрінформ: 7 корпус ДШВ відбив широкий наступ пушкіністів під Покровськом. Намагалися прорватися на мотоциклах.
11.  Сибіга: 31 березня в Києві відбудеться зустріч з Каєю Каллас та міністрами зовнішніх справ країн ЄС. Приурочено до річниці трагедії в Бучі.
12.  ВМС: російські кораблі базуються в Новоросійську і рідко виходять у море. А на Балтиці?
13.  LB: Усть-Луга досі горить.
14.  РБК: бензин подешевшав на 3 гривні тільки на заправках Укрнафти - до 68,99 грн. На решті заправок здачі нема.
15.  УП: ОАЕ готові долучитися до міжнародної коаліції з розблокування Ормузу. Вони разом з Бахрейном хочуть отримати на це мандат ООН. Аби ці всі коаліції не почали битися між собою.
16.  FT: Фольцваген хоче перепрофілювати один зі своїх заводів на виробництво елементів ізраїльської системи ППО «Залізний купол». Хто б це сказав в 1947 році, що німці ще вироблятимуть ізраїльську зброю.
17.  ЄП: Китай відмовився підтвердити перенесені дати візиту Трампа. Спочатку Ормуз, потім тьорки.
18.  Укрінформ: Індія й Росія домовляються про відновлення поставок СПГ вперше з початку війни. Мабуть Катар Іран бомбив на пряме замовлення Росії.
19.  NV: Генеральний директор Palantir Алекс Карп заявив, що в епоху ШІ на ринку праці виживуть лише прикладні професії або нейровідмінні люди. Вобщем, всі українці, схоже на те, що виживуть.
20.  УП: Український інститут да Центр Довженка оголошують конкурс на дослідницьку резиденцію в Одесі, присвячену творчості Кіри Муратової. Я вжщемайже експерт, я знаю, де зупинка Кіри Муратової.
21.  Трамп, який програє демократам вибори в окрузі «Мар-а-Лаго» у республіканській Флориді — це все одно що «Наша Україна» проходить в міську раду Єнакієво у 2011-му. (с) Олег Карпюк

[Солоха]

Дмитро Биков is with Dmytro Bykov.
 ·
Італійське видання Huffpost вирішило описати портрет посла України у Великобританії Валерія Залужного, який зацікавив їх своєю неординарністю. Що в них вийшло читайте нижче в перекладі статті.
"Валерій Залужний — «приречений» (il predestinato).
У міжнародній політиці є постаті, які ніби створені для своєї ролі. Не тому, що вони цього прагнуть, а тому, що обставини, історія і очікування суспільства поступово підштовхують їх до певного місця. Валерій Залужний — один із таких випадків.
Його постать сформувалася не в кабінетах і не в політичних інтригах, а на війні. І саме війна зробила його символом — не лише військовим, а й потенційним політичним лідером.
Після звільнення з посади головнокомандувача ЗСУ та призначення послом у Великій Британії, Залужний ніби відійшов у тінь. Але це лише зовнішнє враження. Насправді його присутність у публічному просторі не зникла — вона змінила форму.
Його майже не видно в щоденній політиці, він не робить гучних заяв і не веде відкритої політичної кампанії. Але саме ця стриманість лише підсилює відчуття, що перед нами — фігура, яка може зіграти ключову роль у майбутньому України.
Залужний уособлює тип лідера, якого часто шукає суспільство в умовах війни: компетентного, стриманого, без зайвого популізму. Людину, яка не говорить більше, ніж потрібно, але при цьому викликає довіру.
Водночас його популярність створює напруження. У політичних системах рідко комфортно співіснують чинна влада і настільки сильна альтернативна фігура. І хоча відкритого конфлікту немає, сам факт існування такого потенційного конкурента впливає на баланс сил.
Його «відсилку» до Лондона можна трактувати по-різному: як дипломатичну місію, як спосіб використати його авторитет на міжнародній арені або як спробу віддалити його від внутрішньої політики. Але в будь-якому випадку це не зменшує його політичної ваги.
Залужний — це не класичний політик. І саме тому він цікавий. Він не будує партії, не формує команди публічно і не веде боротьбу за владу у звичному сенсі. Але водночас залишається одним із найбільш очевидних кандидатів на лідерство в майбутньому.
Його сила — у поєднанні військового досвіду, особистої репутації та суспільного запиту на новий тип керівництва.
Чи стане він політичним лідером — питання відкрите. Але вже зараз очевидно: якщо Україна колись опиниться перед вибором нового керівника, ім’я Залужного буде серед перших, які згадають.
Саме тому його називають «приреченим» — не в негативному сенсі, а як людину, якій, можливо, судилося зіграти більшу роль, ніж він сам планував."

[Milena]

 Його сила — у поєднанні військового досвіду, особистої репутації та суспільного запиту на новий тип керівництва."

І мені чомусь пригадалася Чехія та її Вацлав Гавел (дисидент, драматург і президент 90рр) та Петр Павел (військовий, натівець і сучасний президент).