Нотатки про насущне

[Volf Ram]

Ну, таке. Так можна вважати початком СВ3 кінець СВ2. НМП початок війни - це саме та точка після якої війна стала невідворотня. Війна між Японією та Китаєм такою не є.

[Eney ♔]

Dmitry Chernyshev
1 год  ·
Вот это было очень смешно. Путин: «Мы специально не готовились к войне. Мы искренне стремились решить проблему мирными средствам». Это кто у нас не готовился к войне? Это Россия не готовилась?!!
В 2011 году принимается российская государственная программа развития вооружений до 2020 года. Объем финансирования — 19 трлн рублей. В рамках программы планируется построить 100 надводных и подводных кораблей, 600 самолетов, 1100 вертолётов, 10 дивизионов ЗРК С-500, 56 дивизионов ЗРК С-400, 2300 танков, 2 тыс артиллерийских систем, 10 бригад «Искандер-М».
У Франции пытались купить два вертолетоносца "Мистраль". Теперь мы понимаем, для чего они были нужны — планировалась высадка десанта в Одессе.
Через Сирию пропускали как можно больше офицеров и военных летчиков — для получения боевого опыта.
Два триллиона рублей потрачены только на научно-исследовательские и конструкторские работы.
В 2018 году принимается следующая программа развития вооружений на 20 трлн рублей, ориентированная в первую очередь на развитие ядерного оружия (межконтинентальные баллистические ракеты «Сармат» и «Рубеж»).
О результате двух военных пятилеток радостно рапортует величайший маршал всех времен и народов Шойгу: «Сегодня все — кто со злостью, кто с одобрением — понимают и констатируют, что российская армия имеет больше 70%, а если говорить точнее, то почти 71% современного вооружения и техники. Это самый высокий процент среди всех армий мира».
Все это время российская разведка вкладывает колоссальные деньги в украинское "подполье", которое должно нанести удар изнутри. Про огромные деньги, потраченные на пророссийскую пропаганду в Украине даже говорить не буду.
Перед началом войны военный бюджет России превосходит украинский в ДЕСЯТЬ раз. 12,4 тыс. танков у РФ и всего 2,6 тыс. у Украины, 30 тыс. единиц бронетехники у РФ и 12 тыс. у Украины, 2000 вертолётов у РФ против 60 у Украины, 772 военных самолёта у РФ против 69 у Украины, 11 фрегатов у РФ и лишь один у Украины (а также у РФ в наличии 1 авианосец, 15 эсминцев, 70 подводных лодок).
Нет, Вова, геостратег ты хренов. Ты очень готовился к войне. И ты был уверен в своей победе. А вот теперь начинается блеяние — мы специально не готовились к войне…

https://www.facebook.com/dmitry.chernyshev.5/posts/pfbid02ShQBh3d9CVRURczZ8Ec6gyQ7g4ENGEvF9jbKK6fEbtqtkg7C9hiZGUYYheq5T27Ql

[Eney ♔]

Юрий Христензен
8 год  ·
- Почему они обстреливают Одессу?
- Потому что перед тем, как захватить территорию, они сначала превращают ее в безжизненный лунный ландшафт.
- Они все еще мечтают захватить Одессу?
- В апреле 2014 года бессменный лидер РФ заявил претензии на восемь украинских областей. Нет ни одной причины полагать, что он изменил свои планы.
- Но ведь в этой войне гибнут россияне?
- В декабре 2021 года президент РФ озвучил претензии на контроль над Европой в границах 1997 года. Россияне уже мертвы в войне с НАТО за эти границы.
- Разве НАТО не сильнее?
- Смотря в чем. В 2015 году российский полковник дал интервью о концепции террористической войны. Тысяча боевиков дешевле одной крылатой ракеты. Но они могут нанести много больший урон, чем крылатая ракета. У НАТО не хватит ракет, чтобы уничтожить всех мобилизованных Кремлем боевиков.
- В смысле, мобилизованных?
- После оккупации территории Кремль проводит "денацификацию". С помощью террора и боевой пропаганды меняет идентичность населения. В новой идентичности оккупация - это "освобождение", агрессор - "защитник", а в жертвах и разрушениях виноваты "враги", находящиеся на "еще не освобожденной" территории. После Кремль мобилизует "денацифицированных" мстить "врагам" за смерть их близких.
- И нет возможности отказаться?
- Есть, если готов платить цену. Кремль уничтожает несогласных на оккупированной территории. Бессудные расстрелы, ямы, подвалы, пытки. У оставшихся небольшой выбор. Либо ты соглашаешься на коллаборацию, либо садишься на подвал. 
- Ужас.
- Кремль так действовал во всех войнах. В Афганистане, Анголе, Вьетнаме, Корее, Китае так набирали боевиков в зоне советского контроля. В современной России так набирают мобрезерв в оккупированных когда-то нацреспубликах. Просто мы этого не замечаем, пока война нас непосредственно не коснется.
- А опция "не воевать" в Москве существует?
- В российском ФЗ "О ветеранах" есть два коротких периода, когда Кремль не вел ни одной войны. Первый - после смерти Сталина. Второй - во время дефолта 1998 года. Все остальное время - от одной, до семи войн одновременно.
- А нам говорили, что мы за мир.
- И сейчас россиянам говорят, что они за мир. Не нападают, а "защищаются". Не разрушают, а "освобождают". Не оккупируют, а "возвращают свое". Если они не будут "защищаться", то солдаты НАТО нашлют на них "боевых комаров", захватят их недра, поменяют им пол и запретят буквы "М/Ж" в туалетах.
- Судя по скорости продвижения российских войск, не все россияне в это верят.
- Не все, кто верит, согласны в этом участвовать. А Кремль после опыта 2022 года пока не прибегает к принудительной мобилизации россиян.
- Пока?
- Нет ни одной причины полагать, что Кремль не продолжит принудительную мобилизацию россиян, когда придет время.
- Время еще не пришло?
- Согласно доктрине ГШ РФ, конвенциональный конфликт - лишь один из этапов гибридной войны. Конвенциональная агрессия против Украины началась 2014 году. Но фотографии подготовки боевиков с флагами будущих "народных республик" появились в конце нулевых.
Информационные нарративы будущей войны отмечались в исследовании КНУ с 2001 года. Не позднее 2004 года наблюдалось открытое вмешательство Кремля в украинские выборы с московскими политтехнологами, деньгами, пропагандой и "каруселями".
В 2008 году, после войны с Грузией, в Крыму появилось "Русское единство", а в Одессе партия "Родина". Все это часть гибридной войны, предшествующая конвенциональной агрессии. Все это мы наблюдаем сейчас в Европе. И, возможно, время для конвенционального нападения еще не пришло.
- Выборы в Румынии - часть подготовки?
- Не только в Румынии. Это должно быть очевидно из истории кремлевских войн.
- Европейцам это очевидно?
- Нам было очевидно, что вмешательство в выборы 2004 - это подготовка к агрессии 2014, а агрессия 2014 - это пролог к масштабной войне 2022?
- Хорошо, допустим, Кремлю плевать на жизни россиян. И "освобождаемых" там готовы пустить в расход. Но у НАТО есть ракеты, способные ударить по Кремлю!
- В самом начале агрессии 2022 российские войска сбили румынский военный самолет в Черном море. Потом сбили вертолет с группой эвакуации. Ракеты не полетели.
До этого и после этого кремлевские спецслужбы осуществляли диверсии и теракты в странах НАТО. Применяли боевые яды, взрывали военные склады, повреждали подводные кабели. Ничего не произошло.
- Политические импотенты. Израиль бы не промолчал.
- Кремль с середины прошлого века ведет против Израиля террористическую войну. Обучал террористов в Перевальном и на курсах КГБ в Балашихе. Готовил лидеров террористов в московских вузах. Вооружал и обучал армии противников Израиля. Посылал "ихтамнетов".
В октябре 2023 года кремлевские прокси совершили террористическое нападение на Израиль. Накануне над регионом повесили российский разведывательный спутник, а из Бейрута начало вещание радио Sputnik на арабском языке.
Лидеры террористов ездят за инструкциями в Москву. Израиль в ходе военной операции находит на складах террористов современное российское оружие. И ничего. Израиль боится не только ответить, но и признать участие Москвы.
- Безрадостная картина получается. Но, вернемся к Одессе. Есть какой-то способ, чтобы нас меньше обстреливали? Может они решат сохранить центр города, как часть исторического наследия?
- В Пальмире они обстреливали историческое наследие, которое на несколько тысячелетий старше.
- Но хоть какие-то ценности у них есть?
- Есть. Исходя из этих ценностей, они пытаются вернуть контроль в границах влияния СССР и Российской империи. В Венгрии, Словакии, Румынии и ряде других стран наметились успехи. В Болгарии ведется работа. В бывшей Югославии виден потенциал. А Одесса находится у них на пути.
- Сколько у нас времени?
- До смерти диктатора, либо экономического дефолта, Кремль не откажется от своих планов. Конвенциональное перемирие возможно, но не окончание гибридной войны.
Остановить конвенциональную агрессию может конвенциональное сопротивление. Препятствовать гибридным планам способен приход понимания этих планов в наших головах.
А до понимания и сопротивления, все произведенные в России дроны, ракеты и снаряды будут выпущены по нам. Никаких моральных ограничений здесь нет. Все, что тяжелее воздуха, может упасть по нам, по сирийцам, по европейцам...
С точки зрения обитателей Кремля, у них все хорошо. Личная власть диктатора укрепляется, количество черной икры на столе неизменно. Территория прирастает, народ не бунтует. Какой им смысл прекращать войну?

[Eney ♔]

Валерій Пекар
2 год  ·
Шикарний текст для розуміння того, що сталося з Америкою. Один із найкращих текстів за 100 днів Трампа.
Світом править символічний капітал -- колективне уявлене (бренди, наративи, втілені цінності, goodwill, культурні маяки тощо). Символічний капітал породжує фінансовий, а не навпаки.
Будь-який інвестор знає: можна так невдало "вийти в кеш" (блискуча метафора, дякую, Павло Казарін), що втратиш більшу частину цінності.… Більше

Павло Казарін
6 год  ·
Перші сто днів Дональда Трампа заведено міряти економікою.
Рецесією. Тарифами. Світовою економічною кризою. Сорок сьомий президент США вирішив, що його країна має більше виробляти та більше продавати – і готовий не зупинятися ні перед чим. У підсумку світ накрили тарифні загрози, невпевненість та хвилювання на біржах. Економісти шукають паралелі із законом Смута-Гоулі, президентством Герберта Гувера та його дітищем – Великою депресією.
Але в тому й річ, що "ефект Трампа" – зовсім не тільки про економіку.
Президент США справді може вважати, що нинішнє становище Сполучених Штатів – порочне. Що еміграція виробництв до інших країн – несправедлива. Що бути гарантом безпеки для союзників – марнотратство. Що не США мають купувати товари з усього світу, а весь світ має купувати американське та платити за захист. Його біда лише тому, що ця система склалася як результат повоєнної реальності. У якій вартість праці США зростала, надійність американської фінансової системи теж, тому весь світ вкладався не в американське виробництво, а в облігації американського держборгу. Просто тому, що позичати Сполученим Штатам було зручно і безпечно. Так само, як жити під американською парасолькою безпеки.
Дональда Трампа може злити ця ситуація. Він може посваритися з усім світом заради відновлення статус-кво. Проблема лише в тому, що недоліки будь-якої системи часто є продовженням її переваг. І ви не можете обнулити те, що вам не подобається, без обнулення того, що вам до вподоби.
Після Другої світової США перестали бути одним лише економічним гігантом. Вони підняли на прапори гасла глобальних цінностей. Перетворилися на магніт для тих, хто намагався вирватися з-під гніту комуністичних диктатур. У той час, коли світ став двополярним, столицею колективного Заходу став Вашингтон.
Після 1991 року обвалення радянського полюса лише зміцнило цей статус. Демократія і свобода перестали бути однією з розвилок – ставши натомість магістральним шосе. Світ нагадував Comic Con, у якому країни косплеїли тріумфатора та переймали у нього правила життя. Вашингтон перетворився на маяк і цей маяк не мав альтернатив.
Гілберт Честертон писав про те, що Рим полюбили не за велич – Рим став великим, тому що його полюбили. Сполучені Штати закохували не джинсами і не кока-колою – а "небесною подобою" того та іншого. Голлівуду було простіше, ніж будь-якому іншому центру кіноіндустрії. Тому що продавати міф про країну набагато легше, якщо у вашого міфу є гарантовані покупці.
Світ знав, куди біжить Форест Гамп – він біжить до глобалізації, свободи та першого темношкірого президента. Світ розумів, чому рятують рядового Райана – тому що лендліз, план Маршалла та Західний Берлін. Світ бачив, навіщо потрібні ковбої – адже їхньою спадщиною було право власності та торжество закону.
Від кожного героя американської літератури, від кожного персонажа кінематографа можна було провести символічну нитку в сучасність – щоб потім оголосити цю лінію маршрутним листом до волі. Герої "Титаніка" пливли до Америки Кеннеді та Рейгана. Індіана Джонс шукав артефакти минулого на правах представника світлого майбутнього. А Джон Макклейн вабив не самою лише особистою харизмою, а й декораціями країни, яку він раз у раз рятував на Різдво.
Символічний образ неможливий без фундаменту. І останні півстоліття весь символічний капітал Сполучених Штатів спирався на американську ж реальність. У цій реальності були айфон та демократія, жувальна гумка та свобода слова, чизбургер та боротьба за права. Ми жили в просторі, де лише 41 рік відокремлював Барака Обаму від Мартіна Лютера Кінга – і це дозволяло нам говорити про тріумф останнього. А значить, про тріумф Харві Мілка та Ерін Брокович, Джанго та Альдо Рейна, Тоні Старка та Стіва Роджерса.
З будь-якої точки американського минулого історична пряма вела у відоме нам майбутнє – тим самим забезпечуючи гарантований хепі-енд. Будь-який кіногерой був предтечею сьогодення і тому навіть у разі поразки все одно перемагав в очах глядача. Символічна роль Сполучених Штатів була виправданням для всіх зигзагів її історії – даруючи кожному своєму прихильнику рятівне "натомість". Натомість тепер США допомагають бідним. Натомість сьогодні захищають слабких. Натомість зараз протистоять диктатурам.
Тепер усе це в минулому.
Дональд Трамп зламав не лише традицію публічної риторики. Не лише логіку стосунків із союзниками та диктатурами. Він також поховав весь той символічний капітал, що його країна накопичувала десятиліттями.
47-ий президент США скасовує USAID та закриває "Голос Америки". Призначає лояльних та звільняє професіоналів. Підлещується до диктаторів та підвищує голос на демократії. Дональд Трамп ухвалив рішення "вийти в кеш" – і розмінює на це накопичені дублони репутації та авторитету своєї країни.
Відтепер Сполучені Штати – це країна, яка голосує в ООН синхронно з Нікарагуа, Еритреєю та Білоруссю. Оголошує на весь світ, що інші країни цілують її лідера в дупу. Це країна, яка вимагає, щоб жертва капітулювала перед агресором, щоб не заважати Вашингтону вести бізнес із Москвою.
Дональд Трамп перелицював не лише американську політику. Він заразом відібрав у американського образу всю його "моральну правоту". Ту, що спиралася на роль та значення Сполучених Штатів для решти світу. Ту моральну правоту, що дозволяла співпереживати Скарлет О'Харі та Джону Рембо, Клінту Іствуду та Мартіну Ріггсу.
Велич США будувалася не тільки на економічній могутності. В її фундаменті – довіра до американських інститутів та імідж надійного партнера. Стабільність долара та незалежність Федеральної резервної системи. Професіоналізм бюрократії та верховенство закону. Лідерство в міжнародних організаціях та публічна роль вартового демократії. Все те, від чого відмовляється сьогодні 47-ий президент США.
Руйнуючи символічний капітал заради економіки, Дональд Трамп обнуляє одразу все. Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрескодом демократії. Сполучені Штати позбулися рольової моделі "зразка для наслідування". І навіть якщо на наступному електоральному витку нинішній президент поступиться кріслом своєму опоненту, пам'ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.
У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.

[Солоха]

Роман Онишкевич

Усі чули про капітана Немо - знаменитого персонажа Жуля Верна, героя романів "20 000 льє під водою", "Таємничий острів" в багатьох екранізацій. Але не всі знають, що цей загадковий і шляхетний герой народився із праведної русофобії автора.
Отож, за первинним задумом Жуля Верна, капітан "Наутилуса" - польський повстанець, який плаває на підводному човні біля берегів Росії і мстить їй за загарбання його батьківщини.
У листі до свого видавця Етцеля Верн писав: "Не забувайте, яким був первинний задум книги: польський артстократ, чиї доньки були згвалтуванні, дружина зарубана сокирою, батько помер під батогом, поляк, чиї друзі гинуть в Сибіру, — бачить, що існування польської нації під загрозою російської тиранії! Якщо така людина не має права топити російські фрегати всюди, де їх зустріне, значить помста - лише порожнє слово. Я б у його ситуації топив без жодних докорів совісті..."
Однак спритний видавець мав інтереси на російському ринку і тому змусив письменника змінити історію свого героя. Тож капітан Немо став індійським принцом, який очолював невдале повстання проти британських колоністів. У Британії видавець Жуля Верна інтересів не мав.
Але слова знаменитого фантаста про топлення російських кораблів, де б вони не зустрічалися, вартує пам'ятати кожному українцю.

[Солоха]

Схоже, що саме так і було

Mason Lemberg
 20 лютого 2023
https://www.facebook.com/mason.lemberg/posts/pfbid02rfRt5FNJN57qM8mBs4rXEzePqHiCwUnHoc2VR8DorJaGVaYpjWAs9X397xuskHzhl

Про візит Байдена з іншого ракурсу:
З точки зору путіна, сидячого в кремлі рік тому, це дійсно мала бути не війна, а спецоперація. І суть цієї спецоперації - підготовка до війни.
Україна мала стати трампліном з якого почнеться експансія і війна. А от сама Україна мала бути поглинута в рамках напівполіцейської спецоперації.
Відтак, географічні, природні, економічні, логістичні і найголовніше ЛЮДСЬКІ ресурси України мали стати основою для тої справжньої війни. Інакше кажучи, українцям суджено було загинути. Одних по списках волонтера портнова мали закатувати, інші, разом з бурятами і тувинцями мали б померти при штурмах Варшави чи Бухареста, а може й Берліна.
Отак мала виглядати війна.
А те що путін починав рік тому для нього дійсно була спецоперація, подібна тій яку реалізував гітлер, здійснивши аншлюс Австрії.
І бажання путіна були озвучені до неї, на довгих раундах переговорів з США, вимогами скасувати вступ в НАТО країн східної Європи ітд.
А ще, в цій війні, подібно як і у гітлера, у путіна були союзники. Ні, не Китай і не Іран. Китай вирішив спостерігати, не втручаючись. А орбан і додік.
І отримати Орбан мав не тільки Закарпаття, а й багато чого іншого. Реакція Словаччини, яка з перших днів допомагає нам всім чим тільки може тому доказ.
І після цієї війни з політичної карти світу мала зникнути не тільки Україна (вона мала зникнути раніше, під час спецоперації), а й ймовірно та ж Словаччина, Косово, і ймовірно Польща і Хорватія, яка мала бути розділена між Угорщиною і Сербією.
Саме з цієї причини головні зусилля орбана на даний час зосереджені на "досягненні миру". Це єдиний шлях (можливість для росії перегрупуватися) хоч малоймовірної і урізаної, але реалізації їхнього спільного плану. Ну і служба, яка бігала за Порошенком в аеропортах і за його картинами в галереях, угорського союзника путіна і його дії на Закарпатті взагалі про*рала. Хоча про що тут ще говорити...
А тепер повернімося на рік назад і подивимось на це все очима Байдена і керівників європейських держав:
План починає реалізовуватись. Біля нашого довбойоба й далі сидить портнов та інші таваріщі (деякі сидять досі). Сам дятел катається на лижах, влаштовує шоу з переслідування Порошенка і бухає в Буковелі. А потім влаштовує хейт-шоу на каналі коломойського+медведчука в бік Байдена і День Єдності щоб показати, що Байден піздобол.
З позиції здорової людини, яка може мислити аналітично, який відсоток шансів ви дасте Україні в цій ситуації?
Саме тому, перед вторгенням Байден зібрав Дуду, Макрона та інших, а нашого навіть і не запросив.
Саме тому, після вторгення кулебі в Німеччині намагались пояснити що зброї для України вже не буде бо сенсу нема, починається нова реальність для Європи і світу.
І тут не треба ображатися на Німеччину, а дивитися на першопричини, чому нам не давали зброю на початку. Для тих хто в дуплі поясню: тому що електоральні настрої (мир за всяку ціну, просто перестать стрелять) і поведінка дуріків при владі не те що не давала сподівань на те що Україна встоїть, а говорила про протилежне.
І ця вся зброя могла бути використана після спецоперації вже у війні з Європою.
Що з цим усім стало за рік ви бачите і самі.
І в цьому контексті особливо смішно читати патріотів запоребрика, які просять конкретизувати целі спецоперациі) А що він може пояснити і уточнити, якщо він планував аншлюс України і сьогодні, через рік після цього, українці мали б помирати при штурмі Варшави чи Загреба, а помирають російські мобілізовані беручи Кліщіївку, Парасковіївку чи дачі біля Вугледара?
Війна для України не закінчилась і ще багато тисяч українців змушені будуть віддати життя, змиваючи кров'ю "помилки" 30 років, власні і керівників держави.
Але вже сьогодні можна стверджувати, що Байден сьогодні приїхав в Київ як переможець.

[Volf Ram]

електоральні настрої (мир за всяку ціну, просто перестать стрелять) і поведінка дуріків при владі не те що не давала сподівань на те що Україна встоїть

Я не думаю що "дуріків", країну зливали цілком свідомо.

[Солоха]

Я  теж так думаю

[Eney ♔]

Валерій Пекар
3 год  ·
Перший поворот історії був тоді, коли канцлер Віллі Брандт став на коліна перед монументом жертвам нацизму у Варшавському гетто 7 грудня 1970.
Другий поворот історії -- ось він.
Епоха завершилася.

Lora Apasova
2 дн.  ·
📣Нарешті це сказали вголос: Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр та голова Бундестагу Юлія Кльокнер. У Бундестазі. На всю Європу. Дві промови — один месседж, який змінив світ.
🚰Що мене особисто зачепило у промові Франк-Вальтер Штайнмаєр, — те, що він  прямо протиставив боротьбу з фашизмом у Другій світовій війні тому, як сучасна Росія використовує цей термін для виправдання своєї агресії проти України.
💥Ось ключовий фрагмент (переклад з німецької, близький до оригіналу):
«Ні, ця війна — не боротьба з фашизмом. Вона — імперіалістичний акт агресії. Війна Росії — не звільнення, а злочин».
Далі Штайнмаєр розгорнув думку:
☑️Зазначив, що Кремль цинічно маніпулює історією, прикриваючи новітню війну риторикою про «боротьбу з нацизмом».
☑️Підкреслив, що фашизм — це не просто ярлик, а конкретна історична реальність, яка пов’язана з тоталітаризмом, расизмом, геноцидом, антисемітизмом. І саме з цим боролися в 1939–1945 роках.
☑️Із цього випливає, що анексія територій, масова депортація дітей, вбивства цивільних — не мають нічого спільного з боротьбою проти фашизму, це — злочини проти миру, і такі дії ганьблять пам’ять справжньої антифашистської боротьби.
По суті, цей меседж публічно знищує нарратив щодо "визволення" як такого, ба більше, за контекстом — це пряме викриття того, як російська влада зловживає терміном "антифашизм" для легітимації агресії.
Дуже символічно, що саме на 80-ту річницю капітуляції нацистської Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр озвучив те, що десятиліттями витіснялось із радянської версії «пам’яті про війну». Те, що Кремль сьогодні знову спотворює.
«Війна Росії проти України — не боротьба з фашизмом. Це імперська агресія. Це фальсифікація історії для виправдання найбільшої несправедливості й найтяжчих злочинів.»
Президент ФРН чітко відокремив боротьбу проти нацизму 1940-х від сьогоднішньої війни, в якій Росія цинічно краде риторику переможців, сама діючи як окупант і злочинець.
🚰Але ще більш промовистою була промова голови Бундестагу Юлії Кльокнер. Саме вона сказала те, про що роками мовчали:
 — Про масові зґвалтування, катування, насильство — з боку тих, кого у радянській міфології звуть «визволителями».
 — Про те, що жінки були не тільки жертвами, але й тими, хто піднімав Німеччину з руїн — і це теж має бути частиною пам’яті.
 — І про те, що в Україні знову ґвалтують, знущаються, катують — під ті самі російські наративи, що вчора звучали в Берліні.
📌 Факт: За оцінками істориків, серед яких Ентоні Бівор, у 1945 році жертвами радянського сексуального насильства стали до 2 мільйонів німецьких жінок. Часто — багаторазово.
❗ Це не "війна як така". Це була частина системного ставлення до "ворожого населення" як до об’єкта приниження й помсти.
🔹 Antony Beevor – "Berlin: The Downfall 1945"
Бівор докладно описує, як Червона армія сприймала населення окупованої Німеччини як "ворожих" і таких, що заслуговують на покарання. Один із головних мотивів насильства (зокрема зґвалтувань) — колективна помста за все, що зробили німці на радянській території. “Many Soviet soldiers regarded all Germans, including women and children, as culpable and unworthy of pity.”
⚡️І тут порушено надзвичайно важливу тему — і сформульовано її, по суті, як запит на остаточну деколонізацію свідомості:
Росія сама демонтує свій же міф про «один народ» — не лише через дії, а через сенси, які супроводжують ці дії: риторика приниження, демонстративна жорстокість, глорифікація насильства, що повторює поведінку не братнього, а окупаційного режиму. І це вже не випадковість. Це — послідовна історична модель. Промова Юлії Кльокнер, яка поставила в ряд злочини радянської армії під час Другої світової війни, і війни  Росії проти України показала:   
📌 Ключова річ: Тепер вже усі бачать, що "Один народ" — ніколи не існував.
📍 Ідея «братнього народу» — це імперський конструкт, зручна ширма для асиміляції, приниження та знеособлення.
📍 Поведінка радянської армії в Німеччині 1945-го і поведінка російських військ у Бучі, Ізюмі, Херсоні — мають спільну матрицю: ірраціональна жорстокість, "покарання" цивільного населення, домінування через приниження.
📍 Те, як РФ сьогодні нищить українське цивільне життя, вбиває дітей, ракетами б'є по школах, — це геноцидна поведінка, а "війна за територію".
⚖️ Тобто: це не зрада братства. Це — продовження колоніальної норми.
— Ідея "одного народу" працює тільки до того моменту, поки «молодший брат» мовчить, слухається й асимілюється. Як тільки він чинить опір — він стає «нацистом», «зрадником», «ворожим населенням».
— Це не братерство, це — колоніальна вертикаль, яка не здатна існувати без підпорядкування. І саме тому будь-який акт суверенності — це загроза імперії.
— Росія може "проковтнути" суверенітет "де-юре", але не суверенітет "де-факто".
🧩 Чи достатньо цього, щоб зруйнувати наратив?
Історично — так, якщо це задокументувати, осмислити й системно донести до світу.
🔎 Аналогії з Бучею, зґвалтуваннями 1945 року, культурною експансією, політикою русифікації — все це не окремі явища. Це одна колоніальна система, яка створює ворога з будь-кого, хто зберігає ідентичність.
📣 Саме тому потрібно перевести дискусію з "історичного конфлікту" до "деокупації мислення", до усвідомлення того, що українська ідентичність — не братня, а своя, і вона була століттями насильницьки принижена.
Саме тому ці два історичні виступи у Німецькому Бундестазі  більше, ніж символічні жести. Це — зламаний хребет російській версії «великої вітчизняної», яка досі служить виправданням злочинів: і минулих, і теперішніх.
Ми чекали, щоб Європа не лише мовчки солідаризувалась із нами, а й переглянула власну історичну оптику. Цей день настав. І звучить це з трибуни Бундестагу, німецькою, чітко й без обтічностей.
*******************
Це фото зроблено в Німецькому національному меморіалі жертвам війни та тиранії (Zentrale Gedenkstätte der Bundesrepublik Deutschland für die Opfer von Krieg und Gewaltherrschaft), що розташований у Новому вартовому домі (Neue Wache) в Берліні.
На передньому плані — скульптура "Мати з мертвим сином" ("Mutter mit totem Sohn") авторства Кете Кольвіц. Це одна з найвідоміших німецьких антивоєнних скульптур. Оригінал створений у 1930-х роках, а бронзова копія була встановлена в 1993 році як центральний елемент німецького національного меморіалу.
Ця скульптура є символом страждань цивільного населення, особливо жінок, дітей і матерів під час війни. Вона навмисне розташована під відкритим небом — у залі з отвором у стелі — щоб дощ, сніг і сонце падали прямо на неї, нагадуючи про вразливість і беззахисність жертв насильства.

[Eney ♔]

якось так

[Солоха]

Мабуть шо так

[Eney ♔]

Валерій Пекар
7 год  ·
Масована українська атака по російських аеропортах минулого тижня має два наслідки:
1. Демонструє китайському керівництву та росіянам, що Путін все менше контролює ситуацію, навіть навколо Москви.
2. Примушує регіональні еліти задуматися, як виглядатиме картинка, якщо перешкоди в авіасполученні будуть регулярними.
Серґей Пєрєслєґін, один із найрозумніших наших ворогів, російський імперський стратег, колись запропонував цікаву формулу можливого розміру імперії: S = v • t, де S -- максимальний розмір імперії, v -- типова швидкість пересування, t -- типовий проміжок часу між важливими подіями (іншими словами, обернена частота важливих подій). Розмір древніх імперій визначався швидкістю кінного гінця. Коли перси збільшили імперію понад межу можливого, вони придумали пересадочні станції, щоб збільшити швидкість доставки повідомлень принаймні вдвічі. Коли у новітній час швидкість дійшла межі, управляти величезною імперією можна було шляхом зменшення частоти подій -- або делегуванням на місця (як британці), або консервацією архаїчного ладу (як московити). Поява залізниць дозволила збільшити частоту подій. Ну а далі з'явилися літаки.
Так от, зменшити частоту подій вже не вдасться. А з авіасполученням проблеми будуть накопичуватися, хоча би через санкції. Що буде далі, вам підкаже формула.

[bobr.dobr]

Розмір древніх імперій визначався швидкістю кінного гінця.

Автор таки перекручуює. Якщо спиратись лише на ці аргументи - змін розміру можна не дочекатись.
Бо ключове тут - предача інформації. А з цим всякі хуавеї таки допоможуть.
В сучасних умовах перевезення дупи - то вторинне.
Для московських дуп ті ж хунвенбіни з хуавеями запчастин наколядують.
А дупи з периферії і в теплушках покатаються "па тундрєєє, па жєлезнай дароооге".

[Mike123]

Автор таки перекручуює.

Але трохи. Бо перед тим, як провінція почне слухатися по інтернету, потрібно приїхати ніжками і дати всім пиздов. І потім також регулярно приїжджати і нагадувати хто тут головний. А для цього потрібна армія, десант та омон. Вони, на жаль, чи на щастя, поки що дротами не передаються .

[Eney ♔]

Кирилл Данильченко
21 хв  ·
Москва вже мала мир.
Були мільярдні інвестиції із Заходу, газова труба в ЄС, Німеччина будувала навчальний центр ЗС РФ центр у Муліно, Франція — вертольотоносець, який потім все ж продали Єгипту.
Найбільша інтеграція із Заходом, про яку міг тільки мріяти Петро Перший, про якого так любить згадувати Путін.
Будь-який лідер сировинної держави віддав би за таку інтеграцію праву руку, не замислюючись.
Олімпіада в Сочі — причому там були дні, коли на п'єдесталі були самі триколори.
Танці із балалайками та гармошками в Куршевелі. “Поки в Росії є нафта в Мілані є я”.
Не потрібний був тіньовий флот під прапором Ліберії. Не потрібні були грузинські прокладки, щоб продавати “ліс з Казахстану”. Не потрібні були паспорти Кіпру та Ізраїлю, щоб скуповувати нерухомість у Лондоні.
Все це росіяни вже мали. І все це, не замислюючись, кремлівські це обміняли на реваншизм та відновлення імперії.
Бо для росіянина така болісна сама думка, що двічі за одне століття імперія розпалася і що пішли процеси вже в Татарстані та Дагестані. Тому й поставили на кін все.
І це зробив не один Путін — це зробили ті, хто у таборах змушує наших полонених їсти з підлоги та ріже руки за герб України, ті, хто біжить за 2,5 тисячі євро горіти в посадках, ті, хто водить своїх дітей, подивитися на шматки газової труби з Суджі.
Хто забув — группа “Іскра” та позивний “Генерал” мали їхати не в ДАП, вони мали їхати до Маріуполя.
Група Мотороли спочатку заїхала до Харкова і лише коли їх виніс “Ягуар”, сконцентрувалася на Словянську.
“Протестувальники” в Одесі, які любили через спини бабусь стріляти з автомата, втекли до ПМР.
Мета росіян спочатку була ширшою за якісь кордони чотирьох областей — як мінімум Харків та Одеса були військовою ціллю першої хвилі гібридного вторгнення.
Коли ще про жодні “референдуми” та “волевиявлення” мешканців Херсонської та Запорізької областей, без Запоріжжя та Херсона, ще не вигадали.
Всі ж це пам'ятають? Крим — це такий непотоплюваний авіаносець і ми взяли його, щоб його не взяли країни НАТО.
А як показала практика, не змогли взяти порти великої Одеси, Миколаїв та Зміїний, змушені були тікати з Криму до Новоросійська.
І зробили це півсотні морських дронів, півтори сотні ОТРК та крилатих ракет, і кілька сотень дальніх БПЛА — авіаносцями Франції та Британії й не пахло.
Арсенали винесли дронами гаражного складання, по-суті, конструкторами з цивільного ринку.
Ми для них, як і раніше, смертельно небезпечні. Як вони для нас.
Я зрозумів це чітко і ясно у 2014 році, просто побачивши цілі агресії, вимоги. І раджу усвідомити всім — їхня мета вся Україна.
Це не питання Мединського у делегації чи не питання, що їм можуть запропонувати зняття санкцій. Якби кремлівські хотіли торгувати із Заходом, то не починали б вторгнення.
Якби хотіли зупинитися — не проводили б мобілізації, включно з прихованою зараз, не запрошували корейців і не переводили економіку на військові рейки, поваливши всі цивільні сектори — від перевезень до житлового будівництва.
На їх думку, це питання виживання РФ — вони не можуть мати під боком ворожу країну з населенням 35 млн осіб.
Яка добиває до Москви та Єлабуги дальніми дронами, вибиває третину вимпелів Чорноморського флоту, захоплює районні центри і щоб відбити їх необхідно 15 000 північнокорейських бійців, з яких третина — сили спецоперацій.
Втім, як і ми навряд чи зможемо нескінченно утримувати мільйонну армію.
Саме тому будь-яка пауза на сьогодні — лише антракт, перед черговим кривавим актом.
Навіть окупація України, маріонетковий уряд, як у Грузії та наступні пункти відновлення імперії (Казахстан, країни Балтії), не гарантують мир, скоріше навпаки.
Це шлях до ще більш запеклої війни, прогнози якої висять на сайті Бундесверу — з 2026 року Москва планує напад на членів НАТО.
Збирати імперію, коли за спиною у твоїх супротивників найбажаніший, найбагатший і технологічно розвинений ринок планети, який не хоче в підвали, і щоб ним правив вічний Ель Президенте, не так просто.
Кінець режиму, фізичний кінець Путіна, Патрушева та іншої компанії, хто хоче реваншу за липкий страх часів розпаду та краху їхніх сподівань на соціальні ліфти совка? Як варіант. Але поки всі там живі та здорові, цей варіант не проглядається.
Тому ще раз. Світ в 2014 році дуже змінився. Так, що Фінляндія та Швеція були вимушені відмовитися від нейтралітету, якого притримувались десятки років.Багато людей не хочуть цього бачити і бажають ховати голову у пісок до останнього. Навіть коли навколо них починають палати їх міста.
Україна, ЄС, США готові до миру. До миру не готова Росія.

[Shana]

«Выступаю на ежегодной конференции Леннарта Мери в Таллинне, самом представительном форуме по безопасности в Балтии, да и вообще в Восточной и Северной Европе. Тема сакраментальная (оживившаяся в эти дни тщетного ожидания бутафорских переговоров о перемирии) – как Западу выстраивать отношения с Россией после войны. У меня по этому поводу есть следующие 4 тезиса:

1. Никакого «после войны» не будет, это иллюзия, проекция желаемого. Война – это новая норма, новое состояние России и международной системы. Как на Ближнем Востоке – 80 лет непрерывной войны, и конца-края не видно. Будет не мир, будет «процесс». Если и будут какие-то перемирия между Украиной и Россией, то они будут мучительно, месяцами, согласовываться и тут же нарушаться. Но никакой долгосрочный мира невозможен, поскольку нынешняя Россия, с Путиным или без Путина, онтологически несовместима с существованием независимой Украины, тем более в границах 1991 года, тем более как члена западного альянса. Россия сейчас переведена в состояние перманентной войны, ее экономика, элита, идеологический аппарат заточены на войну, и это тяжелый поезд, который по свистку не остановишь, он несется своим ходом, кто бы там ни был в кабине машиниста, и пассажирам нравится смотреть в окошко. И топлива хватает – как в последнем романе Сорокина, паровоз топят телами людей.

2. Путин пока выигрывает эту войну и достигает своих стратегических целей. Дело не в том, что его армия закопалась на восточной Украине, за последний год захватила 1% украинской территории ценой 400тыс человек и теряет до 100 солдат на квадратный километр захваченной земли. Людей у России хватает, это природный ресурс, как и во время Второй Мировой, пока положили под миллион, надо будет – и еще миллион положат, и два миллиона – деньгами, обманом, принуждением, репрессией, хотя пока прекрасно хватает и денег.

Дело в том, что Путин навязал России, Украине и миру эту войну, сделал ее нормой, перевел мир в качественно новое состояние – и это была та цель, которой он добивался уже по меньшей мере 20 лет, со времен первого Майдана и оранжевых революций. Он навязывает миру свою повестку конфронтации и стратегического противостояния с Западом. Он ослабляет Запад, показывая его нерешительность и неэффективность. Он способствует расколу Запада, вбивая клинья в существующие трещины, от поддержки Трампа еще в первую каденцию до поддержки любых антисистемных сил, от ультралевых до ультраправых. Это именно то, чего хотели в Кремле примерно с середины 2000х годов, когда увлеклись дурной книгой Юрьева «Третья Империя», и Украина – лишь одна из платформ для глобального противостояния, успех на которой важен, но не критичен.

Кроме того, три года войны дали ему два неожиданных (вернее, не в такой степени ожидаемых) подарка. Первый – это Россия, которая вошла в эту войну, как рука в перчатку, приняла ее, поглотила, нормализовала и поставляет пушечное мясо, покорность, соучастие (от плетения маскировочных сетей до детских утренников) и главный ресурс: безразличие. Второй подарок – глобальный мир, который оказался гораздо более гибким и кооперативным для России, выстраивающим механизмы альтернативной глобализации в обход Запада. Это северокорейские солдаты и снаряды, это иранские дроны, китайские чипы, индийские покупатели нефти, латиноамериканские и африканские любители Путина, это бесконечные способы обхода санкций и приобретения критических технологий на самом Западе, которые позволяют Путину воевать бесконечно, а россиянам жить беспроблемно. По сути, это признание того факта, что мир уже не принадлежит Западу – ни экономически, ни финансово, ни технологически, ни военно. Мы сейчас в Таллинне сидим с представителями примерно одного миллиарда человек с условно общими взглядами и интересами, но за стенами этого отеля есть еще 7 миллиардов человек с иными взглядами на Россию, Украину, Путина, войну и роль Запада.

3. Запад проигрывает эту войну. Собственно, он неуклонно проигрывает Россию еще с начала 90х, ошибочно приняв распад СССР за конец истории и посчитав, что Россия перестала быть империей и стала нормальной страной.

Отсюда бесконечное потакание России, очарование ее «реформаторами», учет ее «особых интересов», закрывание глаз на авторитарные тенденции внутри страны и имперские снаружи. Абхазия и Приднестровье, расстрел Белого Дома в 1993м и выборы 1996го, косовские разборки, назначение Путина, вмешательство в украинские дела, мюнхенская речь, Грузия-2008, Крым – на все смотрели сквозь пальцы, и торговали, и умасливали, и приезжали в гости на ЧМ-2018. Пока не грянуло 24 февраля.

Но и тут поддержка Западом Украины остается осторожной и минимальной, лишь на том уровне, чтобы не дать ей погибнуть целиком (и то после того, как в первый месяц Украина билась в одиночку и выстояла, к изумлению Запада, уже было поставившего на ней крест). Потому что есть только одна вещь, которой Запад боится еще больше, чем падения Киева – это поражения Москвы и непредсказуемости ситуации в России. Russia is too big to fail, отсюда и паралич воли на Западе, и отсутствие стратегического видения.

4. И здесь главная засада: проблема России. Не проблема Путина, не проблема войны, даже не проблема распада СССР, а проблема России. Для сравнения – мир на протяжении ста лет, с 1860х до 1960х, стоял перед проблемой Германии, неустроенности германской нации в ее территориальном формате. Это привело к трем европейским и двум мировым войнам, переустройству мира и гибели как минимум 100 млн человек, включая Холокост. (Ок, Германия не одна за все это отвечает, но она была у истока конфликтов). С грехом пополам проблему удалось решить путем разгрома, раздела и оккупации Германии с последующей ее интеграцией в массу институтов, да и то реваншизм еще жив и поднимает голову на Востоке.

Точно так же мир уже сто лет стоит перед проблемой России – недораспавшейся империи, которая не может определить свои границы. Два полураспада империи, в 1917м и 1991м, обломали ее по краям, но не уничтожили ни структур, ни духа империи, ни ее колониального характера, и она уже целое столетие производит конфликты, нестабильность и угрозы, от мировой революции в 1920х до мировой контрреволюции в 2020х. От империи Сталина до империи Путина Россия представляет собой экзистенциальный вызов и проблему для Запада и по большому счету для всей международной безопасности, является главным генератором энтропии, хаоса и страха в современном мире (Сурков не даст соврать).

Как эту проблему решать? Одно решение очевидно – это Германия 1945го, разгром, оккупация и раздел. Технически Запад был бы на это способен, даже с учетом фактора ядерного оружия – есть инструменты неядерного поражения России при наличии на то политической воли. Но политической воли и близко нет, Россия, как я выше писал, is too big to fail, Западу страшно даже представить мир без России, потому что как же эта огромная территория, ядерное оружие, урановые рудники, спутники, Чайковский и Толстоевский и т.д. и т.п.

Поэтому, очевидно, миру придется и далее жить с этим огромным токсичным болотом в Северной Евразии, надеясь на то, что постепенно в течение 21 века эта недораспавшаяся империя переварит себя сама и породит какие-то формы жизни, более дружелюбные к внешнему миру. «Жаль только, жить в эту пору прекрасную…».

А до тех пор – война, как и сказано в п. 1. Никакого «после войны» и «после Путина» не существует, существует только «после России», но из 2025го оно не просматривается».

Сергей Медведев

[Volf Ram]

Зараз буде нестись з кожного утюга: "расія перемогла і буде ще перемагати хоч 20 років"

Cпойлер

зніміть санкції бумласка

[Eney ♔]

Валерій Пекар  https://www.facebook.com/valerii.pekar/posts/pfbid02phxtFnxNLyKB2jPeZTsYHhi1gZFxe3JFGdpbZuSu49kB7aGJfHxXBmno3jetaPQql
3 год  ·
Я згоден із цим текстом відомого економіста, маю лише два зауваження -- одне до тексту Юрія, інше до Мединського.
1. Німеччина у 1930-і була рівномірною, і в цьому була одна з основ згуртованості німецького суспільства. Росія ж нині максимально нерівномірна: в Москві суперспоживання і нема війни, в інших регіонах намагаються розігріти ресентимент, для третіх війна -- єдине джерело грошей.
2. Війни доіндустріальної епохи тривали довго, але мали інший характер. Не було постійних бойових зіткнень, були великі перерви, маневри армій та дуже рідкісні битви. Логіка та стратегія війни була іншою. Більша частина 21-річного періоду Північної війни -- це тихі часи підготовки до наступних битв.

Yurii Gaidai
1 дн.  ·
Божечки, мій п'ятилітка краще блефує.
Після провалу "Київ за три дні" росіяни перевели економічну політику по суті в той же режим, що й Третій Рейх у першій половині 30-х - накачка кредитом і вихід на криву виробничих можливостей із перегрівом економіки.
Німці усвідомлювали, що або вони вчасно анексують Австрію та Чехословаччину з їх ресурсами, і далі продовжать експансію на схід, або голодний народ їх знесе. Дуже ризикова ставка, яка зіграла через неймовірний ланцюжок вдалих обставин.
І зокрема - через готовність німців тих часів жити, затягнувши пояси, стояти в багатогодинних чергах за вершковим маслом і пишатися виготовленою для Райху зброєю, а не власним достатком.
Але Німеччина ввійшла в 30-ті вкрай бідною. Авто володіли щось 1%  від домогосподарств - в 20 разів менше, ніж у США, та в рази менше, ніж сусіди в Європі. Німці не сиділи на споживацтві, вони сиділи на ресентименті.
Не вірю, що москвичів та пітерців вдасться пересадити зі щедрого споживацтва на ресентимент. А економіка РФ уже розвернулася в рецесію, а приросту ресурсами якось не видко - тимчасово окуповані на сьогодні українські землі здебільшого випалені вщент, це зобов'язання, а не продуктивні активи.
Росія не готова воювати вічно, що б там не пиздів Мединський. Росія зараз як ведмідь, якого розбудили посеред зими і йому треба терміново знайти пожерти, інакше він здохне від виснаження. А в Україні пожерти ніяк не виходить.
Саме з цих міркувань наші європейські сусіди говорять, що припинення війни в Україні означатиме скоре вторгнення РФ в одну із країн Європи. У Путіна і ко просто немає вибору.
І саме тому, думаю, французи нам зараз відвантажують все річне виробництво Цезарів, а німці на чолі з Мерцом дозріли до передачі дальнобійних озброєнь.
(Не перестаю дивуватися цій історичній іронії - німці та французи зараз разом наші найнадійніші партнери у протистоянні з болотною імперією.)
Вони уроки історії вивчали боляче, на власній шкурі, тож пам'ятають і розуміють, до чого йде.
Трамп може собі там фантазувати що завгодно, але реактор економіки РФ розігнаний і точка неповернення пройдена - графітові стержні вже ворушаться, і ніяке перемир'я його не погасить. Радше навпаки, може прискорити вибух.

[Shana]

✙

Resurgam✙
🇺🇸 Скільки коштує купити Білий дім: або за скільки американці готові продавати партнерів.

💬 Якщо прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчиль казав про американську політику ХХ століття: «Американці зажди знаходять єдино правильне рішення після того, як перепробують всі інші (погані) варіанти», то сучасну адміністрацію Білого дому можна охарактеризувати видозміненою фразою🗣: «Американці зроблять вигляд, що пробують знайти правильне рішення, поки в той час спробують Вас вигідно продати».

➡️ Упертість з якою Трамп не помічає поведінку москви та максимально ухиляється від ідеї посилення санкцій, можна пояснювати у різний спосіб: деменцією, любов’ю до диктаторів, московськими лобістами — насправді все разом.

➡️ Але є ще один залаштунковий процес, який зараз відбувається і проливає світло на глибинні причини поведінки Білого дому. Це — спроба поділити з Кремлем на двох енергоринок Європи.

Для адміністрації Білого дому всі відносини, всі партнерства є не чимось стратегічним, а лише товаром, який можна і, на думку адміністрації США, треба вигідно продавати, обмінювати тому, хто краще заплатить.

Не було уряду у світі, який би більше радів приходу Трампа, ніж ізраїльський, але як показали останні події, навіть дружні відносини Трампа та Нетаньяху не врятують від того, що той за достатню плату від арабів тебе вирішить продати.

А тепер поставте питання: наскільки далеко Білий дім готовий піти, щоб вигідно продати Європу?  Якщо хтось запропонує достатню ціну? Європу, яку більша частина адміністрації Трампа відверто ненавидить.

⏩ І московія пропонує США – частку в енергоринку Європи.

➡️ Річ у тім, що ЄС дійсно на фінішній прямій, щоб відмовитися від московських енергоресурсів, особливо газу. І Брюссель дійсно пропонує США вигідні контракти на постачання. Але річ у тім, що саме США не поспішають збільшувати експорт СПГ і не хочуть у найближчі роки заповнити ринок, який Брюссель звільняє від московського газу, на який все ще припадає 14-18% імпорту ЄС, хоча це втричі менше, ніж було до 24 лютого.

➡️ Американцям пропонують довгострокові мільярдні контракти, але американці не погоджуються на них, бо «ціна на газ на європейських ринках на початку 2024 року впала до мінімальних значень з 2021-го, що зробило ринок не таким прибутковим для американських компаній, як ринки Азії».

🔗 Про це ми говорили в окремій статті «Американо-російська труба: Чому енергосектор Європа — досі поле битви?»

Тому європейські приватні компанії, які попереджені про однозначний намір Європейської комісії відмовитися від будь-яких енергоресурсів з московії, почали розглядати варіанти закупівлі LNG у Катарі та Алжирі.

Але, як буває в традиційній американській зовнішній політиці, спрацьовує принцип: «Якщо не мені, то нікому».

І на цьому принципі грає московська дипломатія, яка пропонує американцям частки в Північних потоках та тепер, схоже, ще й у Турецькому потоці.

Схема пропозиції проста⤵️

«Московія відновлює/продає по тих же потоках свій газ, але на вході в Європу ці потоки стають «американськими», і відповідно московський газ під санкції ЄС не потрапляє».

Першим, хто запропонував цю схему, був американський бізнесмен Стів Лінч, тісно пов'язаний з московським біржовим фондом. Тоді мова йшла про плани подібним чином відновити функціонування Північних потоків.

⏩ Тоді Reuters повідомили🗣: «Представники Вашингтона та Москви обговорюють можливість того, що США допоможуть відновити продажі московського газу в Європу».

⏩ Пізніше це підтвердив помічник путіна та член перемовної групи Ушаков: «Так, ми порушуємо це питання».

 Зараз же стало відомо ще більше: після того, як у Болгарії стався «прихований переворот», де вплив на місцеву політику значно розширили лояльні до Кремля сили, уряд даної країни веде перемовини з американським хедж-фондом Elliot Management, республіканця-мільярдера Пола Сінгера, про розширення Турецького потоку для збільшення транспортування московського газу в Європу. І, звісно ж, американський інвестор отримає відповідну частку від Газпрому, хоча формально ця частка буде через ряд посередників.

➡️ Якщо просто, то зараз олігархічне коло довкола Білого дому — і так, саме олігархічне — напряму впливає на перемовини щодо просування сепаратних домовленостей з московією, бо це дозволить американцям взяти під контроль частку московських труб у Європі та поділити з Кремлем прибутки від продажу газу.

Контроль і «big money» — все, як любить американський олігархат довкола Трампа.

Схоже, на це готові йти й в Кремлі, бо так чи інакше повна втрата європейського ринку для москви – питання часу, а так це зберігає об’єми на тлі того, що китайці все ще відмовляються від «Сили Сибіру-2», а також це дозволяє Віткоффу мотивувати Трампа на «great deal», переконуючи того, що угода з Кремлем з такими здобутками не зобразить Трампа «слабким», порівняно з улюбленим трампівським порівнянням —  «з Афганістаном».

І тут підходимо до відповіді на питання:

❓ Чому Трамп уникає санкцій?

⏩ Бо санкції, які в наступному 18-му пакеті планує ввести Брюссель, паралельно блокують можливості подібних махінацій з Північними та Турецькими потоками, за які зараз зачепились американські мільярдери і якими їх зараз мотивує Віткофф.

Немає «great deal» щодо трубопроводів — мінус аргумент у Віткоффа.

➡️ 18-й пакет, який почнуть узгоджувати з вівторка, одразу після остаточного затвердження 17-го пакету того ж дня — це фундаментальна необхідність, щоб зруйнувати сепаратні перемовини Віткоффа/Дмітрієва.

[Eney ♔]

Кирилл Данильченко
55 хв  ·
До Трампової операції Rough Rider США бомбардували Ємен кілька місяців. Сама операція тривала місяць і три тижні. Понад тисяча бойових вильотів, удари крилатими ракетами й дуже потужними бомбами.

Та попри це хусити зберегли здатність обстрілювати Ізраїль і кораблі в Червоному морі. А держави-ізгої вкотре переконалися, що Захід не готовий до серйозного протистояння.

Хоча американці уразили всі чотири електростанції. По суті, зараз виробництво електроенергії в Ємені — це локальні мережі із сонячних батарей і генераторів, навколо яких будують ланцюжок постачання.

Курку сьогодні вранці ріжуть, в обід перетворюють на шаурму, увечері залишки за зниженою ціною продають незаможним — жодних холодильників й інших рефрижераторів, крім цих острівців.

Розбомблений аеропорт Сани — паливні цистерни, літаки, переорана злітно-посадкова смуга.
Бавовняна фабрика, цементний завод, металургійні цехи — кампанія проти промисловості подвійного призначення.

І що ми бачимо?

Хусити запустили кілька хвиль протикорабельних ракет по авіаносцях — поки що прорвати ППО не виходить, але й американцям не вдається дистанційно вивести з гри довгу руку Ірану.
З часів Саддама пускові установки в близькосхідній забудові не найпростіша ціль для ланцюжка виявлення — наведення — ураження.

Розколота багаторічною громадянською війною (триває ще з 2011 року) країна, яку постачають тільки морем (на півночі — ворожа Саудівська Аравія і пустеля) і повітрям, після місяців бомбардувань 4 травня завдала удару іранською балістичною ракетою по аеропорту «Бен-Гуріон» у Тель-Авіві.

В угоді про припинення вогню зі США немає пункту про Ізраїль, хоча криза в Червоному морі й почалася з атак хуситів на ізраїльські судна у відповідь на операцію в Газі.

Десятки кораблів пошкоджені, два хусити захопили, порт Ейлат практично банкрут (половину працівників звільнили, були місяці, коли перевалка падала на 90 %) — це не жарти.
Статус кво світової торгівлі — важливий елемент доларової системи, яка і робить США наддержавою, арбітром світових процесів.

Підсумки — Ємен зберіг можливість бити іранським гіперзвуком за 2000 км.
Ізраїль завдає ударів у відповідь — після місяців атак на території Ємену все ще є банк цілей, це багато про що свідчить.
Також Ємен зберіг авіаційне та морське постачання — через мережу примітивних злітних смуг і пірсів.
Тож бойові частини, двигуни, електроніку й корпуси ракет доставляють різними маршрутами і збирають за допомогою викрутки всередині країни.
Найбільше в цій історії дивує, звичайно, деградація ставлення західного суспільства до втрат.
Свого часу США втратили під 1000 БпЛА над Китаєм і В'єтнамом, а зараз іранськими ракетами збили сім-дев'ять безпілотників MQ-9 Reaper і це викликає шок.

О Господи! Втратили два літаки F-18 палубної авіації — напишемо про це з нотками істерики в усіх ЗМІ.
Під час бомбардувань В'єтнаму таких втрат американці зазнавали за тиждень.
З 31 втраченої «летючої фортеці» B-52 12 розбилися в аваріях і пригодах.
Але все... Іранські системи ППО навелися навіть на F-35, тому надійшов наказ згортати операцію, щоб не наражатися на іміджеві втрати.
Та й запаси високоточного озброєння потрібні в Тихоокеанському регіоні, а бомбити чавуном означає втрачати людей і техніку.
Хоча це ази — можеш стріляти ти, можуть стріляти в тебе.

У Югославії збили найкращий на той час літак на планеті — F-117. Причому це не означало, що літак був неефективним: югославам довелося робити засідку, використовувати оптичний канал пускових попереднього покоління та застарілі РЛС метрового діапазону.
Втрата була іміджево неприємною, але на війні так буває. Югославію продовжили бомбардувати — і змусили припинити операції в Косово.
Але слід визнати — той час минув.

В епоху X (Twitter) будь-яка втрата такого типу означає місяць з'ясовувань, хто був кращим, Байден чи Трамп, і коли Америка знову стане великою. Рейтинги, блоги, кампанії на замовлення.
Хоча саме це називають військовою операцією: ти завдаєш противникові шкоди, яка підриває його здатність воювати, а не бомбиш сараї та цистерни в аеропорту.

Потрібна морська блокада легкими катерними силами, знищення рибальських човнів і дау, на яких доправляють протикорабельні ракети і дрони. Постановка мінних полів, огляд, знищення на місці в разі спроб прориву.

Усе це треба  робити разом з пресингом дронів, які мають зупиняти будь-які спроби ППО зібратися в єдине ціле — колупати вузли зв'язку, РЛС, склади, керування. Попри втрати.
Утратили десять машин — замовили наступні десять. Ми взагалі не коментуємо втрат і заяв терористів, це ШІ, дипфейк, повідомимо за підсумками розслідування.
Плюс килимові бомбардування цехів складання, злітних смуг і бетонних пірсів.
Тисячами тонн чавуну, як Німеччину у Другій світовій. Якщо там вдалося припинити бомбардування Лондона, тільки вибиваючи танками ворота заводу, чому тут має бути інакше?
Плюс рейди спецпризначенців проти польових командирів і логістів: з висадками, діями в забудові, викраденнями й ліквідаціями.
Природно — агентура, природно — таємна війна з наведенням кінетичних боєприпасів зі «Жнеців», замахами, посилками з вибуховими пристроями, отрутами.
Головною метою мала б бути блокада: якщо утворення з населенням 39 млн хоче лише цитувати Коран і збирати викрутками дрони й ракети, тоді порти їм ні до чого. Бог дасть рису й квасолі з помаранчевого пайка ООН.

Хочете пайок — підписуємо договір, знімаємо мінні загородження, погоджуємо графік приходу суден.
Знову удар по Ізраїлю — знову у відповідь килимові бомбардування розмазаних по забудові цехів та блокада легкими катерними силами.

Але цього немає і близько. Здебільшого з політичних причин. Якби Трамп зважився на таку війну, то не зміг би далі заявляти, що Байден був гіршим, а тепер американці не воюють, бо така війна передбачає бруд, кров, полонених і труни з американським прапором.
Тому зараз Трамп записав собі чергову перемогу. Ізраїль, як і раніше, атакують гіперзвуком і дронами. А хусити розповідають, що США відступили.
З чого почали перед ударами по Ізраїлю, тим і закінчили.

Уроки для України?

Укотре коаліція країн-ізгоїв переконалася, що Захід наразі не готовий проводити багатомісячні кампанії, напружувати економіку, зазнавати людських втрат. Бо навіть втрата пари літаків спричиняє істерику. Це недобре.

Ядерні переговори з Іраном, швидше за все, заходять у глухий кут.
Країна із середньовіччя пробила ПРО Ізраїлю й поцілила в район головного аеропорту.
Нам потрібно масштабувати виробництво далекобійних дронів, крилатих ракет і балістики.

Крім того, усі ці двигуни та бойові частини слід замовляти у третіх країнах і збирати безпосередньо перед запуском.
Ні Росія, ні ми не можемо дістати всі стратегічні цілі далекою рукою, але під час війни на виснаження в нас бонус: європейська частина РФ — під вогнем, а наш тил у ЄС — ні.

Країні-гегемону не вистачило високоточного озброєння, щоб дистанційно вивести з війни проксі Ірану, не найсильнішої країни регіону.
Не вистачить дронів і ракет і Москві. Тим більше, ми не Ємен, залежний від трьох портів, а позаду в нас не Тегеран.

[Eney ♔]

Юрій Богданов
Про дзвінок підсумкове 

Оце люблю аналітику “БОЖЕ ВСЕ ПРОПАЛО” і “НАСПРАВДІ ЦЕ ПРОРИВ”. 

Насправді ж не змінилося приблизно нічого. 

Як я вчора і (https://t.me/yb_ua/9094) казав (https://t.me/yb_ua/9094), (https://t.me/yb_ua/9094) Трамп після розмови запустив крінжове “ДАРАГОЙ ДРУГ ВЛАДІМІР”. Одночасно з цим публічно каже що може колись введе санкції, а може не введе. Тобто абсолютно звичайний Трамп. Який каже взаємно суперечливі думки в рамках однієї бесіди. 

Лякалки про “ТЕПЕР АМЕРИКАНЦІ ВИЙДУТЬ З ПЕРЕМОВИН” - вони взагалі про що? По-перше, американців в перемовини ніхто і не запрошував. Це Трамп вирішив перетворитися з партнера України в посередника (насправді - партнера Путіна). Тому нам таке посередництво і за дарма не впало. По-друге, на сьогодні справжні перемовини з перспективою закінчити війну є малореальними.

Люди, які кажуть, що участь США у перемовинах це щось цінне, забувають, що Трамп за столом не намагається нам допомогти. Спочатку він хотів примусити нас до капітуляції, а зараз в кращому випадку намагається умовити на поступки. Це не чесний посередник.

Крім того, коли Путін буде готовий до справжніх перемовин - нам і не потрібна буде чиясь допомога за столом. Бо це буде тільки тоді, коли він не зможе продовжити війну через великі ризики. Все, інших варіантів просто не існує. 

Тоді нам знадобиться хіба що медіатор. Але Трамп на цю роль не годиться, для цьогоі набагато ближча Туреччина чи якась країна арабського Близького Сходу (наприклад, ОАЕ чи Катар). Бо вони основні бонуси зберуть саме з посередництва. 

Тому гра продовжиться. 

Україна, Європа, адекватні американці будуть намагатися довести Трампу, що насправді Путін його не любить і не поважає. Щоб підштовхнути цього ницого жалюгідного нарциса до хоч якихось правильних рішень. Хоча б з почуття “ображеної величі”. 

Одночасно з цим тиск на Росію буде посилено доступним на сьогодні інструментарієм. Європейська зброя і гроші на українську продовжать надходити. Пакети Джо Байдена - теж. 

Нас чекає важке літо. Після нього для перемовин буде більше можливостей. Бо Росія буде слабшою.

[Eney ♔]

Валерій Пекар
2 год  ·
У першій серії "Твердого горішка" з Брюсом Віллісом є персонаж, який каже: "Я цією ручкою підписую контракти на мільярди доларів -- ви що, думаєте, що я не зможу домовитися з бандитом?!" Жити йому залишалося дві хвилини.
Я часто наводжу цей приклад на лекціях як типовий підхід носія "помаранчевої" парадигми до носія "червоної": він же не дурень, він же розуміє свої вигоди, тож зараз ми домовимося. А "червоний" сприймає "помаранчевого" як неспроможного слабака, який має гроші випадково і тимчасово. Зі слабаками не ведуть переговорів, їх водять за ніс.

Сергій Кошман
9 год  ·
Трамп нагадує тих численних українських бізнесменів, що напередодні широкомасштабного вторгнення провели стратегічні сесії, SWOT-аналізи, глибинні дослідження і дійшли однозначного висновку, що немає ніякої з раціональних причин починати велику війну.
Мовляв економіка - це ключ до усього, і, з точки зору конкретної вигоди, Путін на цю ескалацію не піде. Він же не ідіот. Плюс йому економічні еліти не дадуть. І народ не дасть - буде повстання.
Тому вся ясно: можливо якась ескалація на сході. Бомбити Київ?! Це виключено. Бо розрахунки, аналітика, фінанси, гроші, конкретика, а не оце все ваше бла-бла, філософія і богословська балаканина.
Потім трапилось 24.02.2022 і прийшо раптове усвідомлення, що світ рухається не лише економічними розрахунками, а чимось іншим. Бізнесмени змушено відкрили для себе нові виміри, відчули їх спинним мозком, екстерном пройшли базову антропологічну орієнтацію і освітили себе гуманітарним осяянням. .
Трамп досі в режимі грошей та економіки. А наша війна - то випадково і помилково. Люди тимчасово відволіклись на другорядне. Але ж Трамп знає що економіка - це основа основ. Він просто всім нагадає, досягне «угоди» і все буде добре, красиво, і багато.
Логіка Путіна - абсолютна протилежна. Він хоче довести Заходу і Трампу, що економіка і гроші там - це випадково. Поточна могутність Заходу - це результат конкретних помилок, а іноді зради радянських керівників. А головне - воля, духовність, богообраність.
Росіяни - готові помирати за вищі, традиційні, справжні цінності. Тому у них буде все, що треба. Вони заберуть у тих, хто займається імітацією. Переймає «наносное». Як ось сучасна Україна, яка є імітацією країни, яка імітує імітацію Заходу. А економіка - це взагалі тінь справжності.
Згідно з уявленням Путіна, спочатку треба досягти домовленість про істину, про справжність, про «геополітичні реалії». І тоді буде мир. Справжність не передбачає SWOT-аналіз. Бо все ясно. І все буде зроблено. СВО - триває. Санкції, економіка, гроші, угоди - не відволікайте всякою хуйнею серйозних людей…
Трамп намагається зіграти симфонію долі на трьох нотах: економіка, гроші, угоди. Попереду усвідомлення що нот як мінімум сім. Але, щодо усвідомлення, це не точно…

[RedCat]

Віталій Гайдукевич
24 хв  ·
6 років Шостого. Роковини веселого самогубства суспільства.
До Зеленського питань нема - він робить те, що хоче, для чого його привели, так як вважає собі зручним.
Питання до суспільтва - вам норм, вибором задаволений/на, претензій не маю, була б змога - повторив/ла би?
І ще, як хто десь побачить - може білопальтошна блого-туса десь вже лонгрідами перерахує обіцянки, які виконав Зеленський? Ну, типу, сказано - зроблено? Має ж бути якесь потужне і незламне велике підбивнициво підсумків....

[Солоха]

Червінський Роман

Сьогодні натрапив на справжній план Перемоги над ворогом, який пролунав з вуст нашого союзника.
Промова прем’єр-міністра Данії Метте Фредеріксен:
🇩🇰 Я думаю, що настав час перестати прикидатися перед собою, що Сполучені Штати не є перешкодою для вирішення цієї екзистенційної загрози, добробуту та безпеки всіх наших громадян.
Дозвольте мені процитувати «Мистецтво війни» Сунь Цзи:
«Вся війна заснована на обмані», і, безсумнівно, Путін вів війну в обман.
Він спроектував історичну могутність могутньої Червоної армії, яка намагалася стрімко захопити Україну.
Він намагався зробити це з ненавченими, погано оснащеними військами, які харчувалися застарілими пайками.
Путін ризикнув, вважаючи, що НАТО не відправить війська для захисту України, і він мав рацію.
Чого він не передбачав, так це левиного духу українського народу та винахідливості його військових інженерів.
Їхня робота з дронами та морськими дронами змінила стратегію ведення війни.
Щойно союзники почали постачати протитанкові ракети Javelin і артилерію підтримки, ситуація змінилася.
Вони завадили росіянам отримати перевагу в повітрі?
І російський Чорноморський флот був змушений відступити від порту.
Це свідчення української армії та військово-повітряних сил — Росію стримували, незважаючи ні на що.
Давайте будемо чесними: військові досягли того, що вони зробили, не завдяки нам, а всупереч нам.
Ми дали їм рівно стільки зброї, щоб утримати ведмедя, а не вигнати його.
Були постійні затримки — очікування артилерійських снарядів, HIMARS і ATACMS, а також танків і F-16.
МИ ЇХ ПІДВОДИМ.
Але ці відважні чоловіки та жінки імпровізували і зуміли захистити не лише свою країну, а й наші кордони.
МИ ЇМ БАГАТО ВИННІ.
Не словами та співчуттям, а правильними інструментами для виконання роботи.
Америка ганебно пішла і стала на бік нашого ворога.
Фаворит президента США Ілон Маск разом з Дж. Д. Венсом тим часом активно підтримував ультраправі політичні партії в Європі.
Тоді Венс мав нахабство з’явитися і прочитати нам лекцію на нашому власному порозі.
Якою була наша відповідь?
«Будь ласка, не роби нам боляче».
Цього тижня ми спостерігаємо повільну процесію європейських лідерів, які здійснюють паломництво до двору Божевільного Короля Дона на сеанс приниження.
Вибачте за мою французьку, але «до біса це».
Настав час встати і сказати Трампу: «Хай тебе до біса».
І якби це залежало від мене,
Я б сказав йому, щоб він забрав свої авіабази з собою і скасував усі військові контракти.
Якщо він хоче отримати доступ до українських корисних копалин, це добре.
Україна нічого не винна США.
Вони просто мають подяку від вдячної нації.
Кредитного договору не було.
Якщо він хоче права на корисні копалини, то надайте пакет зброї як аванс на майбутні доходи.
Залиште угоду на тиждень, а якщо вона не буде підписана, анулюйте угоду.
Тоді вони нічого не отримають, і більше того, жодні заявки від американських компаній на післявоєнну відбудову України не будуть прийняті.
Ось у чому полягає мистецтво угоди.
Що стосується союзників по НАТО,
Трамп все одно йде, тому Європі потрібно діяти ЗАРАЗ.
Захопити російські активи та використати кошти для створення європейської військово-промислової бази.
Це створить робочі місця та зростання, одночасно розширюючи можливості в усіх країнах із потенціалом виробництва зброї.
У той же час ми вже маємо можливості, особливо якщо Польща активізується, захистити від будь-якої посилення російської агресії.
Британські військові вже заявили, що в разі потреби ми сьогодні зіткнемося з цією загрозою в лоб.
Якщо прийняти цей колективний підхід, російська армія в Україні може бути розгромлена так само, як іракська армія під час «Бурі в пустелі».
Настав час показати американцям, що їхні послуги більше не потрібні.
А коли війна закінчиться, ми зможемо зосередитися на просуванні євро як нової глобальної резервної валюти.
Я кажу, що амбіції ніколи не завадять.
Нам потрібно вірити в себе.
Настав час виконати роботу та показати світові FAFO.

[Eney ♔]

Андрій Магера
7 год  ·
Тут з боліт знову завели стару-нову пісню про «нелегітимність української влади».
Хочу дещо прояснити.
1. Я не голосував за Зеленського у 2019 році і не збираюся цього робити на майбутнє.
2. Зеленський є легітимним Президентом України, обраним на вільних виборах Українським народом. Через повномасштабну агресію Росії Президент України продовжує виконувати свої повноваження. І тільки нашому народу і більше нікому вирішувати кого обирати на післявоєнних виборах.
3. Починаючи з 2018 року, коли вибори Президента Російської Федерації вперше організовувалися на окупованих територіях (тоді - Автономна Республіка Крим і місто зі спеціальним статусом Севастополь, а зараз також частини Донецької, Запорізької, Луганської і Херсонської областей), Путін втратив свою легітимність як очільник Росії.
4. Втратила свою легітимність також і Державна Дума Федеральних Зборів Росії, абсолютна більшість депутатів яких (229 з 450), починаючи з 2016 року, балотувалися як кандидати на окупованих територіях.
5. Відтак нелегітимним є сформований нелегітимним Путіним і за участі нелегітимної Державної Думи весь склад Уряду Російської Федерації.
6. Ознаки легітимності зберігає лише Рада Федерації Федеральних Зборів Росії, більшість членів якої наділялися повноваженнями у належний спосіб. Мабуть, це і на краще. Має залишатися хоча б один легітимний інститут влади в Росії, спроможний у майбутньому прийняти умови від вільного світу.

[Солоха]

 Два цвинтаря відмовили родичам Портнова у похованні.
Відмова в місці поховання це найвища ступінь зневаги цьому діячу...
Зелені пок.идьки, знайте про це. Вас зневажають і зникните ви, як роса на сонці, як вороги України...

Портнов, якого кілька днів тому застрелили в Іспанії — за кілька днів до смерті був в Україні.
Він мав зустрічі з топ-посадовцями відповідальними за роботу правоохоронних органів 17-18 травня.
Вже 21 його застрелили.
 Жодна інфопомийка Банкової, жоден позитивний ані слова не написали про вбивство Портнова.
Мовчить Зеленський, який публічно в 2019 підтримав його ідею про «люстрацію порохоботів, які  були  при владі з 2014-2019».
Ні мурмур Шмигаль, який відмовився виконувати петицію про санкції проти «активіста» Андрія.
Мовчать кишенькові силовики,  які створили спеціальний відділ по депутатам «ЄС» і родинам опозиції. 
Мовчать слуги і служанки, які називали Портнова «активістом» і присвячували йому панегірики на Плюсах.
Виявляється, Портнов спокійно приїжджав в Україну, керував судами і правоохоронними органами, був своїм на Банковій, писав сценарії санкцій проти Порошенка. 
ОП як води в рота набрало з приводу вбивства одного зі своїх найдовіреніших 5-6 менеджерів. Зараз вилізе стільки цікавого про керівництво судами і контакти з Москвою, флешки, справи проти «порохоботів» …
«ЄС» готує запити до Зеленського і його менеджерів, може розкажуть, кому передадуть судовий спадок Портнова і кураторство силовиками. Жесть.
Нагадаю, Зеленський відмовився вводити санкції проти Портнова. При цьому, якщо вірити повідомленням в деяких ЗМІ, Портнов вільно перетинав кордон в обидва боки попри мобілізаційний вік і відсутність підстав для бронювання. Востаннє приїздив незадовго до вбивства. Отже, він мав іншу броню - як один з менеджерів ОП - і ця броня його не врятувала.
А тепер особливо цікавий момент.
Іспанські правоохоронці засекретили хід розслідування. Одразу після заяви посольства України про контроль над справою. Судячи з паніки в судово-прокурорсько-слідчій мафії, секретність надали через наявність у іспанських слідчих інформації, яка може бути вкрай чутливою. А якщо згадати, що Портнов тримав компромат на величезну кількість українських діячів з нинішньої влади, суддів, прокурорів, різних функціонерів правоохоронних органів… І якщо тепер ці дані в руках європейських слідчих…
Гадаю, всім цим персонажам зараз найкраще зібрати речі і тихенько піти в ліс.
Час ще є.
.
Ірина Геращенко
Володимир Ар'єв

[Eney ♔]

Andrij Sybiha
56 хв  ·
МЗС разом із провідними вченими продовжує повертати Україні її історію та гідне місце у глобальному історичному наративі.
Знайдено унікальні й раніше невідомі історичні документи: перше досьє Пилипа Орлика, листи українського гетьмана та його родини, а також шведських королів. Віднайдено раніше невідомий лист Пилипа Орлика до султана Махмуда I із закликом до звільнення України від Росії та проголошення її незалежною державою. Принципово важливим надбанням є найдавніший й невідомий до цього козацький документ українською мовою 1582 року.
Усі ці унікальні знахідки є результатом багатомісячної роботи українських істориків – Олександра Середи, Олега Однороженка, Марії Траттнер, Наталії Дробязко та Марини Хармак – у межах безпрецедентного проєкту МЗС «Резиденція Пилипа Орлика. Віднайдення історії України в архівах світу».
Українські вчені опрацювали 2500 архівних справ з історичних архівів та бібліотек Литви, 600 архівних сторінок шістьма мовами з Державного архіву Швеції, більше 2200 документів з архівів Туреччини та Болгарії.
Я поспілкувався з істориками-фіналістами «Резиденції Пилипа Орлика». Ми підбили підсумки їхніх фундаментальних наукових досліджень, обговорили результати та подальші практичні кроки для донесення історичної правди про Україну світові. Завершився перший етап цього проєкту, під час якого українська дипломатія надавала всебічне сприяння та підтримку.
Досліджуючи раніше невідомі сторінки нашої славетної історії, вчені «Резиденції Орлика» відновлюють справжню роль нашої держави у доленосних історичних процесах. Українці, світ та наші міжнародні партнери мають чути і знати про це, щоб розуміти справжній внесок нашої держави у спільну європейську історію. Адже Україна була вирішальним фактором багатьох перемог у захисті Європи.
Мені дуже імпонує фраза, яка прозвучала під час нашого спілкування з фіналістами «Резиденції»: Пилипа Орлика мають почути сьогодні – як і правду про історію України. Масштабна дипломатична та військова діяльність цього українського гетьмана з метою формування міжнародної коаліції та здобуття незалежності України потребує системного вивчення й висвітлення.
Під час обговорення ми домовились, що МЗС профінансує й допоможе видати унікальні напрацювання наших вчених для належної презентації міжнародним партнерам, громадськості та науковим колам інших країн. 
Вдячний вченим-резидентам нашого спільного проєкту за їхню кропітку роботу, самовідданість та важливу історичну місію.

[Volf Ram]

 Два цвинтаря відмовили родичам Портнова у похованні.

Ну і дарма. Зробили б десь у кутку могилку і брали гроші з бажаючих насцяти на неї. Гроші на армію.

[Garfield]

Зробили б десь у кутку могилку і брали гроші з бажаючих насцяти на неї. Гроші на армію.

В Іспанії?

[bobr.dobr]

В Іспанії?

А чом би й ні? Додатковий аттракціон для туристів.