Нотатки про насущне

[Eney ♔]

Війна була б все одно, без варіантів.

Цю тезу можуть заперечувати лише довбойоби. Але без керівних зусиль зеленого блазня країна зустріла б це випробування більш підготовленою.

Цього ніхто не може знати напевно. Я, так точно.

https://twitter.com/falledlenin/status/1914176879466025005

[Volf Ram]

Горіха Зерня

Відкриваємо сайт Кабміну і читаємо спогад:

"День Єднання було встановлено Указом Президента України Володимира Зеленського 14 лютого 2022 року на тлі загострення ситуації біля українських кордонів. Указ мав на меті посилити внутрішню стійкість українців та підкреслити важливість єдності перед викликами, зокрема, перед можливою ескалацією військової агресії з боку Російської Федерації.

Вперше День Єднання відзначили 16 лютого 2022 року. Тоді по всій країні піднімали Державний прапор України, виконували гімн та організовували акції на підтримку національної єдності. Цей день став нагадуванням, що українці разом можуть подолати будь-які труднощі."

А тепер скажіть, ким потрібно бути, щоб піднімати прапорці і кульки та ганяти порожній агітаційний потяг у Маріуполь не як доповнення до  оборонних, військових та евакуаційних заходів, а ЗАМІСТЬ них.

Замість вивезення дітей та музеїв, замість евакуації поранених та родин військових, яких покинули в окупації на мученицьку смерть. Замість перетворення півдня з його каналами та мостами на неприступний укріпрайон.
Як вони примудрилися, маючи таку природну перешкоду як Дніпро, пропустити росіян у Херсон?

Я вже не кажу про Чорнобиль і Київщину.
Ви бачили, як горів музей Примаченко?

До одного місця усі ці волання, напав би - не напав би.
З двох варіантів, готуватися до нападу чи ні, Зеленський обрав третій: сприяти нападу.

Окрім важливих оборонних заходів як то призначення чергового "дня потужності", найвеличніший у 2021-му ще дуже швидко розпродав всю свою українську нерухомість. На випадок якщо потужність виявиться не настільки незламною. Тобто казати що зєля не готувався до війни - це означає брехати.

[Eney ♔]

Ці розмахування кулачками ніяк не доводять того, що той же Порошенко бетонував кордони, готовлячись до скорої війни. Так, декларував про наміри Росії воювати, так, якій потуги в оборонці.. Але такі. нікуди не поспішаючи, час бо є. Все. Зеленський майже нічим не відрізняється від Порошенка.

[Eney ♔]

Stanislav Mankov  https://www.facebook.com/mightystanislav/posts/pfbid0Jqsuei1XHeUumVRfnFVRW2GR2fsPWaZJM9frLEPLTYhvchotqSEemcqyAM8U7usvl
20 год  ·
Павел Казарин написав чудовий текст про якбитологію "п'ятий vs шостий президенти України". Покладу посилання на нього у коменти.
Мій текст для тих, хто вірить у сталеву політичну волю, моцні ракетні програми та переозброєння за каденції Петра Порошенка. Для тих, хто переконаний, що буцімто це захистило б від повномасштабного нападу рф.
З початку 2018 року я трохи більше трьох років працював в українській державній оборонці. Не помічником прибиральника в бюро затримок поштових посилок.
Працював я в ДП "Івченко-Прогрес" інженером-конструктором за спеціальністю "авіаційні двигуни та енергоустановки".
До речі, цими днями у мене якраз річниця звільнення звідти🗿
Це підприємство - єдиний в Україні розробник атмосферних двигунів для цивільної та бойової авіації, крилатих ракет, БПЛА.
Забезпечення ремонту двигунів наших винищувачів МіГ-29 та Су-27, розробка та виготовлення двигунів для різних проєктів наших крилатих ракет, двигуни для БПЛА типу Akinci та Kizilelma - все сюди. Сюди ж двигуни для військово-транспортної авіації, "Руслан" та "Мрія". Це публічна інфа якщо що😂
Як ви гадаєте, скільки грошей пропонувалось молодому спеціалісту-інженеру в наукоємній галузі військово-промислового комплексу?
Мабуть, золоті гори, бо у нас тут наче як переозброєння та розбудова військових спроможностей на всі гроші, на фоні війни з рф?
5850 грн в місяць. 50 грн накинули за те, що я магістерську програму закінчив.
На цьому моменті можна було б закінчувати. Немає гідних зарплат в оборонці - не варто вигадувати небувалі успіхи ракетних чи авіаційних програм та модернізації озброєння часів Порошенка.
За каденції п'ятого президента чомусь не зупинився ремонт та модернізація двигунів для росіян (привіт, AMTES!), продаж двигунів їм та відпустки робітників нашої оборонки на території ворожої країни 🤷🏻‍♂️
Ну хоч спільна робота над російським двигуном ПД-14 зупинилась, уря! Не факт, правда, що через дії нашого політичного керівництва, а не через голод багаточисельних авіаційних російських КБ🤌
Підкилимна робота з рф, штучні модернізації наших МіГ-29, купа ракетних проєктів з реальними пусками тільки прототипів "Нептуна" та копійчані зарплати в військово-промисловому комплексі України ніяк не тягнуть на потужну політичну волю, яка б стримала повномасштабний напад рф на Україну.
Скоріше росіяни взагалі не зважали на стан української армії та на можливості її ВПК при плануванні нападу, як і пише Павло.
Проте, хто ж заборонить вірити, що наявність штучних Нептунів, макетів Грому/Сапсану та проєктів різних Блискавок і Коршунів-2 з міфічним розгортанням в тисячі штук завадила б рф напасти у 2022, якби другий раз обрали Петра Порошенка?! 

[Shana]

Давай, хто більш наколупає. 

Tanya Adams
Сейчас бушует диспут вокруг текста Казарина про якбитологію и виноват ли выбор украинцев в 19м в начале полномасштабки 22го.

Моё личное мнение профессионального якбибулолога - нет. Любой выбор в 19, кроме откровенно пророссийского, не изменил бы планов хуйла, может только дату начала. И дело не в том, что не выбрали Медведчука, как пишет Павел. У Медведчука шансы были на уровне статистической погрешности. Это такая манипуляшечка, которыми иногда грешит Павел, выдавая в целом очень годные тексты.
Так что в целом я согласна с тезисом Павла.

Но.
Во-первых, мне интересно, почему именно сейчас вышел этот очень предвыборный текст. Предвыборный текст приличного человека, который не обсирает оппонента, но тем не менее после прочтения ясно: Зеленский ни в чем не виноват.


А во-вторых, в полномасштабке Зеленский действительно не виноват. Я думаю, что парень из Квартала никогда не мечтал быть верховным главкомом страны, на которую напала РФ.
Я думаю, что большая война была бы и с Порохом во главе: никто не затевает вот это всё ради Крыма, куска дотационного Донбасса и пожизненных санкций. Про то, что это не конец, я писала и до выборов, и после и по 22й включительно.

Вина Зеленского не в войне. Вина Зеленского в том, что Украина в нее вошла на расслабоне. В том, что имея на руках данные разведок, не было сделано ничего для обороны и эвакуации. В том, что не были построены хотя бы палаточные городки для беженцев, а я хочу напомнить - это был самый густонаселённый регион и наверное грамотному руководителю стоило бы предположить миллионы беженцев.
Вина в невывезенных музеях, детских домах и гериатрических отделениях. В том, что людей успокаивали, а не пугали.
Вина в том, что победив разгромно и поручив картблашн, Зеленский не верил в большую войну и как следствие не готовился к ней, надеясь на договориться.
Как обычный мужик Вова ты можешь верить или не верить во что угодно, но как президент ты ДОЛЖЕН готовиться к самым поганым раскладам. Иначе ты будешь виноват.

И я даже не напишу, что в случае избрания ПП мы были бы более готовыми к полномасштабке. Потому что это опять-таки якбитология.
Я напишу факт: мы выбрали Зеленского и к началу полномасштабки мы готовы не были. Вот тут никакой якбитології нет.

Марина Данілюк-Ярмолаєва

Путін напав на нас тому, бо знищити Україну — це стратегічна мета. Присвоїти історії, загарбати територію, знищити активних, а тих «хто внє політікі» — влити в росіянську масу на тлі стрімкої та невідворотної десловʼянізації РФ.

Володимир Зеленський у руля шість років. Із повною монополією влади. І явно йшов на посаду президента в здоровому та свідомому стані, а отже — розумів усі загрози і виклики.

Тим паче на стику двох виборчих кампаній 2019 — не бракувало інфи, що російська оборонка купує, фінансує, що звідки перекидає і де розширює спроможності тих армій, які наприклад — стали ударною силою окупації Півдня.

2021 року українська влада після тиску США та регулярного запиту суспільства увела санкції на Медведчука — але ж не варто обнулити 2020 рік, коли Банкова навʼязувала мир без «нациків» та «партии войны» та прямі діалоги з ОРДЛО та Путіним. Так боялись Медведчука, що він безконтрольно ручкався з Бакановим у Раді, а фракція СН — не вилазила з його каналів. Ну-ну) Більше того — Панченко чудово ходила на Зе-пресухи, а потім дуже дивно втекла до Росії.

І якщо ми говоримо про Мінськ — то зусиллям голуба миру Єрмака його спотворили до невпізнаваності — не врахували навіть цілком влучні цитати Кучми, що треба шукати союзників у США та готувати армію(!), якщо ніхто не хоче сам воювати з Росією.

Утім найбільша помилка Зеленського — це було свідомо вводити в оману суспільство стосовно реальних загроз війни. Він у інтервʼю в травні 2022 визнав, що знав про підготовку вторгення десь за 6 місяців. Утім з голубих екранів розказували про сірники і шашлики і переконували, що росіяни — душки, які не підуть «потужною війною».

Війна була би, але масштаби ураження завжди залежать від рівня підготовки. Це хрест Зеленського і він його нестиме — що би не намагались написати в підручниках з рекомендаціями та в інших жанрах.

На щастя, інтернет не горить — і всі пруфи про потужню підготовку можна знайти. І як гроші в армії забирали, і як клістрони для ППО ДБР повертало лише влітку 2022. А до того ті самі наші спецслужби у 2020 шманали справами і розкрили нашу сітку на болотах, яка здобула ці компоненти для Одещини, Херсонщини та Києва. Совпаденіє? Не думаю.(С)

З великим подивом прочитав статтю Павла Казаріна "Якби не Зеленський".

У цьому тексті Павло малює хибні дилеми, а потім з цих хибних дилем намагається вивести якийсь правильний висновок.

Але це абсолютно марна справа.

Перша і головна хиба Павла в тому, що він весь час сперечається з якимись уявними "прихильниками п'ятого президента" (добре хоч обійшлося без слова "порохоботи"), позицію яких змальовує у вельми химерному вигляді.

Оці "прихильники п'ятого президента", мовляв, вважають, що за каденції Порошенка Путін не нападав, бо "перепоною для вторгнення була українська армія та політична воля п'ятого президента".

На цю дивну тезу Павло резонно відповідає, що "в Кремлі ніколи не сприймали українську армію та українську державу як повноцінного суперника".

Крім того, ті самі "прихильники п'ятого президента" буцімто "переконані, що перемога "яструба" на виборах 2019-го могла захистити нашу країну від війни". "Але", каже Павло, "ймовірніше інше: такий сценарій міг позбавити Кремль ілюзій ще раніше".

Але з ким оце Павло сперечається? З опудалом (straw man) власного виробництва?

Друга хиба Павла в тому, що він у своїх "антипорохоботських" міркуваннях начебто враховує і військові, і політичні аспекти протистояння Росії та України, але дивним чином не враховує комбінацію цих аспектів. Тому в нього й виходить, що гіпотетичний сценарій другої каденції Порошенка – це буцімто "перемога яструбів", які кинули б виклик Путіну ще швидше і радикальніше, ніж це зробив Зеленський. Та невже?!

Мушу нагадати Павлу і всім читачам його дивного тексту кілька елементарних фактів.

Під час каденції Порошенка Путіна стримувала не "сама по собі" українська армія, а комбінація армії та дипломатії. Павло правильно пише: "Другі Мінські угоди вселили в Москву ілюзію, що вона зможе продавити Київ на добровільну відмову від суверенітету". Але Павло чомусь забуває поставити в заслугу п'ятому президенту цілком свідоме створення у Путіна цієї ілюзії (так, саме ілюзії!) паралельно з посиленням, крок за кроком, української армії.

"Якби" друга каденція Порошенка стала реальністю, немає жодних підстав сумніватися, що стратегія української влади була б такою ж, як і в попередні 5 років: армію посилювати, а російську "5 колону" в Україні контролювати, проте дозволяти їй бути рівно настільки, щоби Путін, за сукупністю всіх обставин, схилявся до продовження політичного тиску на Україну, а не до повномасштабного військового вторгнення.
Знов-таки, як справедливо пише Павло, "Кремль відкладав велику війну не через українську силу. Він міг відкладати її через українські компроміси". Але Павло чомусь уникає не лише констатації, що ці компроміси були для п'ятого президента цілком свідомою тактикою ухиляння від великої війни, а й цілком очевидного припущення, що за гіпотетичної другої каденції Порошенка саме такі компроміси тривали б надалі. А політичні противники Порошенка, за цього сценарію, так само винуватили б його за контакти з Медведчуком, зручно заплющуючи очі на те, що ці контакти були одним з вагомих чинників запобігання повномасштабній російській агресії.

В реальності на заваді цій компромісній стратегії стало... українське суспільство, яке великою більшістю об'єдналося проти президента Порошенка, хоч і з діаметрально протилежних причин: адже для одних членів цього ситуативного об'єднання він поступався Путіну надто мало, а для інших, навпаки, надто багато. Тому можна визнати, що "компромісна" стратегія Порошенка насправді зазнала невдачі, але не з Путіним, а з більшістю українців.

А втім, якщо уявити собі, що українське суспільство більшістю голосів підтримало б у 2019 році продовження цієї стратегії; чи спрацювала б вона аж до 2024 року, чи відвернула б вона велику війну? На ці питання ніхто не має відповіді. Може й ні. Але не треба побрехеньок про те, що гіпотетична друга каденція Порошенка стала б "перемогою яструбів", які ще швидше за Зеленського ввели б санкції проти Медведчука, покладаючись в протистоянні Путіну виключно на силу ЗСУ.

Адже насправді Порошенко намагався комбінувати політику "яструба" (коли йшлося про армію) з політикою "голуба" (коли йшлося про дипломатію). Натомість Зеленський спершу необачно повівся в обох відношеннях як "голуб", а потім, під тиском обставин, був змушений повестися в обох відношеннях як "яструб".

І наостанок. Біда Зеленського – а з ним і всієї України – виявилася не в тому, що він кинув виклик Путіну, запровадивши, на радість українським патріотам, санкції проти Медведчука.

Біда Зеленського була в тому, що він грав у велику політику, не розуміючи наслідків власних дій (і ось тут вже точно можу сказати: на відміну від його попередника!).

Зеленський витягнув Путіна в Париж, удаючи до зустрічі, що згоден на всі його вимоги, тільки заради того, щоби нарешті "подивитися Путіну в очі" й справедливо, "по-пацанськи", все порішати – і навіть не зрозумів, наскільки вибісила Путіна ця дилетантська витівка (настільки дилетантська, що навіть Путін купився, просто не повіривши в аж таку наївність свого візаві).

А коли потім Путін посилив тиск на Зеленського через медіаімперію Медведчука, Зеленський просто розчавив цю медіаімперію, знов-таки не розуміючи, що саме цим він знімає чи не останній запобіжник, який стримував Путіна від повномасштабного вторгнення.

І ні, я не кажу, що Медведчука в українській політиці треба було терпіти довічно. Я лише констатую факт: реальний вибір обох цих українських президентів – п'ятого та шостого – був між "політикою компромісів" та великою війною.

Порошенко свідомо обирав перше і продемонстрував при цьому властивий йому хист дипломатичних маневрів. Зеленський від першого, після Парижу, швидко відмовився (власне, він і не мав до цього хисту), але навіть не зрозумів, що саме цим кроком він безповоротно обрав друге (якби зрозумів, то принаймні у 2021 році він готувався б – і готував країну – до великої війни набагато активніше, ніж це було насправді).

В результаті шостий президент, який прийшов до влади з претензією договоритися, нарешті, з Путіним краще, ніж це робив його попередник, своєю політичною наївністю добився прямо протилежного результату. І попри власні наміри став не "президентом миру", а "президентом війни". Тільки тепер вже повномасштабної.

Така от іронія історії.

P.S. Для тих, хто читає неуважно, окремо наголошу: я НЕ кажу, що у разі гіпотетичної "другої каденції Порошенка" Україні "було б краще". Або "не було б краще". Як і не кажу, що "кращим", навпаки, є те, що сталося з нами всіма за останні три роки. Зараз ці гадання на кавовій гущині вже не мають жодного сенсу, бо, як казав ще один український президент, "маємо те, що маємо".

Тож наше завдання – витиснути з ситуації, що склалася, максимум плюсів, тим паче що ці "плюси" оплачені неймовірно дорогою, трагічною ціною. А завдання "з зірочкою" – ще й припинити нарешті полеміку з уявними "прихильниками п'ятого президента", в якій ці уявні "прихильники" уявно обстоюють уявну дурню, яку їхнім опонентам легко і приємно спростовувати.

Олексій Панич

[Shannou]

що там за безодня в коментах розверзлася у Казаріна?

[Volf Ram]

Оці "прихильники п'ятого президента", мовляв, вважають, що за каденції Порошенка Путін не нападав

Ну так звичайний демагогічний прийом, викласти якусь хуйню під виглядом думки опонента, а потім радісно її спростовувати.
Ну, як приклад: "Я можу погодитися з симпатиками зеленського в деяких тезах, але гусів їбати не можна ні в якому разі".
І все. Всі хто погоджуються з зєлєй їбуть гусів по замовчуванню.

[Eney ♔]

Старі афіші надихають.

"Дебати між прихильниками Петлюри і Скоропадського. Адреса: Париж, вул. Ж.П. Сартра, 4. 19.04.1925 року. Приходьте з друзями, беріть бутерброда, кава наша."

[Santia]

Адреса: Париж

Париж, звісно, помийка, але жити можна, та й непогано.

[Eney ♔]

Адреса: Париж

Париж, звісно, помийка, але жити можна, та й непогано.

Петлюра так і казав.

[Solmir]

Особливо на вул. Сартра у 1925 році.

[Eney ♔]

Особливо на вул. Сартра у 1925 році.

[Teagan]

що там за безодня в коментах розверзлася у Казаріна?

в деяких людей забагато вільного часу

[Eney ♔]

Кирилл Данильченко
31 хв  ·
При цьому було лише кілька великих спроб протиснути лінію, включаючи недавню атаку по лінії П'ятихатки — Щербаки — Мала Токмачка біля Оріхова, де підрозділи 58-ї армії РФ за чотири години бою втратили 29 БТР, БМП і танків.
Хоча до Малої Токмачки вони прорвалися і більшість навіть поїхала — тож такі випади небезпечні.
Якби росіяни проявили трохи більше ініціативи, довелося б вести вуличні бої за селище.
А з часів Сталінграда ми знаємо: у ближніх вуличних боях вирішує не навченість піхоти й мотивація, а маса, кількість і швидкість введення у бій резервів.
Основне — ворог збирає техніку, робить пожежні команди з досвідчених пілотів, розрахунків розвідувально-ударних контурів, тепер готує мотоциклістів.
Під літню кампанію, коли можна буде розсіятися під прикриттям рослинності, сховати РЕБ, підвищити виживання зенітних підрозділів на останньому кілометрі.
Мотоциклісти мають свою нішу. Не обов'язково, як на відомому відео, де перший мотоцикл спеціально кладуть у спіралі єгози, а решта використовують його як трамплін.
По-різному. І як постачання, і як паліативний спосіб швидко перетнути небезпечну зону, і як варіант розсіяти увагу і розрядити наші чергові дрони в повітрі, даючи час десанту на БМП.
Утім це будь-що, але не лише саме виснаження техніки.
На БМП з десантом перебувають 10–15 чоловік: якщо машину уразити одним fpv, вони будуть виведені зі штурму, частина загине чи зазнає поранень. Не з гарантією 100 %: є механіки-водії, які пережили п'ять-шість влучань дронів — просто не було детонації і кумулятивний струмінь пройшов повз. Але атака для них точно закінчиться.
На таку саму кількість людей на мотоциклах знадобляться шість БпЛА.
У реалі більше, тому що придушення РЕБ, погода, промахи — треба розуміти, що виліт не дорівнює страйку.
Час перебування в кілбоксі доволі різний. Швидкість коробок на пересіченій місцевості, де все не очевидно з мінами і їх можуть поставити просто в процесі, — не більш ніж 30–35 км/год.
У мотоцикла більше, і поки відреагують екіпажі з глибини, а чергові полюватимуть за розсіяними мотоциклістами, можна вискочити з небезпечної ділянки.
Ворогу краще воювати в забудові або увійти в окопи й нори опорника — там дрони не можуть так широко застосовувати скиди, важче відсіювати дружні цілі від ворожих, менший ризик ураження артилерією.
Є можливість прорватися і дістати пілотів. Багато де зовнішні пілоти вже в безпосередньому зіткненні, багато де — в найближчому тактичному тилу, щоб піднімати дрони з ям, якнайменше витрачати часу на політ до поля бою, діставати далі колони, виходячи на рубежі атаки.
Розміняти життя мотоциклістів, хай навіть і досвідчених, на життя будь-яких наших пілотів — такий курс кремлівських влаштовує.
Способи боротьби з мотоциклами лише здаються очевидними. Потрібна синергія кількох засобів ураження: касети, міни, fpv, важке піхотне озброєння.
Відпрацювати межі постановки мінних полів дистанційно і, в принципі, ширше мінування проти піхоти, особливо керованими системами.
Загороджувальний вогонь 60–120 мм.Захист своїх чергових пілотів в окопах склепіннями з обсипанням і сітками, щоб більшість ВОП, окрім антен, була під землею.
Перевірена класика — кілочки за єгозою, ями, рови.
Але десь будуть ліміти на б/к, десь забракне людей і неможливо завести важку техніку, десь — свіжі організми, що не мають досвідчених інженерів і саперів.
Тому буде по-різному. Не всюди розмотають накат на мотоциклах.
Головне, що всім варто розуміти: вони готуються до літньої кампанії.
Усі розмови про договорняк залишаться розмовами — під договорняк не треба запускати сотню мотоциклістів на смерть і вбивати батальйон за чотири години бою на напрямі, де наступати максимально складно і незручно.
Тільки-но закінчиться бездоріжжя і росіяни вважатимуть, що готові, вони вдарять — спробують перекинути фронт і зрушити його в маневрену фазу. Якщо це не вдасться — тоді десь під осінь почнеться прийняття.
Росіяни поспішають: економічні проблеми наповзають на висмоктування людей у ВПК, падіння цін на вуглеводні, усвідомлення того, що Європа починає розкручувати маховик промисловості й українські заводи та енергетику вибити не вдалося. Тому літо буде гарячим.

[Eney ♔]

Кому трішечки петлюри скоропадського.

Daniel Tchikin
Собери свою Зраду из составных частей!
Или Немного о дежа-вю.
1. Проклятый
а) Барыга
б) Клоун
2. Занимался своими
а) офшорами
б) дорожными схемами
3. В то время как армия героически гибла
а) под Иловайском
б) в Песках
4. А он сам по договорняку выпустил из окружения
а) группировку Гиркина из Славянска
б) 4000 российских солдат из Изюма
5. Потому, что на самом деле давно уже всё порешал
а) в Минске
б) в Стамбуле
6. И сдать Украину ему помешали только лишь
а) добробаты
б) патриоты в ЗСУ
7) Оттого теперь он мстит, натравив карманных силовиков на
а) героев-добровольцев
б) боевых командиров
8 ) А в армии тем временем бойцы
а) голі-босі
б) со старым автоматом против танков
9) И мало того: украинские войска без проблем могли бы
а) освободить всю Донецкую и Луганскую область
б) остановить врага прямо на границе
10) Если бы самый главный зрадник
а) отдал приказ
б) не разминировал Чонгар
11) И вообще, вся надежда на
а) Саакашвили сотоварищи
б) настоящих патриотов
12) Они придут, и спросят у главного Зрадника за
а) Липецкую Фабрику
б) Велике Крадівництво
13) Одно хорошо: с нами
а) Демпартия США и план "Анаконда"
б) Демпартия США и план "Анаконда"
14) Без них бы нам совсем
а) трандец
б) капец.

[Shana]

З цього всеукраїнського срачу можна зробити висновок, що у "позитивних" сталася колективна амнезія. Деякі факти, як корова язиком з мозку злизала.
Та "рукописи не горять".

Горіха Зерня:
Незалежно від того, чи я підтримую Порошенка. Чи є прихильницею якоїсь іншої партії чи взагалі аполітичною людиною, яка не ходить голосувати і не знає прізвища президента країни. Могло ж таке бути? Чому ні, легко.

Так от, безвідносно до "порохоботства", просто з точки зору здорового глузду. Ну давайте уявимо, що здоровий глузд у нас не є ознакою політичних поглядів.

Відкриваємо сайт Кабміну і читаємо спогад:
"День Єднання було встановлено Указом Президента України Володимира Зеленського 14 лютого 2022 року на тлі загострення ситуації біля українських кордонів. Указ мав на меті посилити внутрішню стійкість українців та підкреслити важливість єдності перед викликами, зокрема, перед можливою ескалацією військової агресії з боку Російської Федерації.

Вперше День Єднання відзначили 16 лютого 2022 року. Тоді по всій країні піднімали Державний прапор України, виконували гімн та організовували акції на підтримку національної єдності. Цей день став нагадуванням, що українці разом можуть подолати будь-які труднощі."

А тепер скажіть, ким потрібно бути, щоб піднімати прапорці і кульки та ганяти порожній агітаційний потяг у Маріуполь не як доповнення до оборонних, військових та евакуаційних заходів, а ЗАМІСТЬ них.

Замість вивезення дітей та музеїв, замість евакуації поранених та родин військових, яких покинули в окупації на мученицьку смерть. Замість перетворення півдня з його каналами та мостами на неприступний укріпрайон.
Як вони примудрилися, маючи таку природну перешкоду як Дніпро, пропустити росіян у Херсон?

Я вже не кажу про Чорнобиль і Київщину.
Ви бачили, як горів музей Примаченко?

До одного місця усі ці волання, напав би - не напав би.
З двох варіантів, готуватися до нападу чи ні, Зеленський обрав третій: сприяти нападу.

Все, зупиняюсь, бо ця пісня буде вічною. 

До речі, зараз, на тлі попереджень про можливий наступ кацапів, збираються вивозити експонати з музеїв Сумщини, Харківщини і деяких з Чернігівщини. Цьому передував шалений спротив Мінкульту: "До чого тут ми? Хай місцева влада займається. І взагалі не треба розповсюджувати паніку".

[Volf Ram]

Цьому передував шалений спротив Мінкульту

Ну, це цілком зрозуміло. Куди поділися експонати - а біс його зна. Захопили з Ненацька.

[Солоха]

https://www.facebook.com/trypilla/posts/pfbid02qYSVjVEBWj8gvy76HCbBiDe863sT8YAyWu2qrvvERFYqTDP6NxucMAWnfXYxaW9sl
переклад Олега Мудренко

«ОСТАТОЧНА ПРОПОЗИЦІЯ» ТРАМПА – СПІВУЧАСТЬ США В ОСТАТОЧНОМУ РІШЕННІ ДЛЯ УКРАЇНИ РОСІЄЮ
У звіті Axios про так звану «остаточну пропозицію» Дональда Трампа Україні чітко прописано одне: це не мирний план. Це план капітуляції. Документ про зраду. Дорожня карта США для Росії, щоб завершити те, що вона розпочала, – знищення українського суверенітету та ідентичності.
План, переданий українським чиновникам у Парижі, складається з однієї сторінки. Але його зміст говорить багато про що. Він просить Україну поступитися величезними просторами своєї території, покинути мільйони своїх громадян і винагородити той самий режим, який ґвалтував, катував і вбивав її народ. А в обмін? Розпливчасті обіцянки, порожні жести та образливі поступки, прибрані дипломатією.
ЩО ОТРИМАЄ РОСІЯ
• Визнання США Криму територією Росії, узаконюючи перше насильницьке захоплення землі в Європі після Другої світової війни.
• Де-факто визнання незаконної окупації Росією Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей, де російські війська тероризували цивільне населення та вчиняли військові злочини.
• Обіцяння США заблокувати вступ України до НАТО, назавжди позбавляючи Україну безпеки, а також права вибирати власні альянси та передаючи Росії право вето на український суверенітет.
• Зняття санкцій і відновлення економічного співробітництва між США та Росією – вітання повернення Росії у світову економіку, ніби нічого не сталося.
Коротко: геноцидний агресор отримує все, що хоче. Відсутність відповідальності. Без покарання. Лише легітимність, земля, люди та важелі впливу.
ЩО УКРАЇНА ОТРИМАЄ: НІЧОГО ЦІННОГО
А що отримує Україна?
• «Гарантія безпеки» від невизначеної групи європейських держав. Не НАТО. Не підлягає виконанню. Просто перероблена обіцянка від того самого Заходу, який колись передав Україні Будапештський меморандум – шматок паперу, проігнорований у момент вторгнення Росії.
• Осколок Харківщини, символічний клаптик, що створює ілюзію взаємності. Це не жест доброї волі. Це легка рука.
• Право проходу по Дніпру – ніби Україні потрібен іноземний дозвіл на використання власної річки. Це не користь. Це гротеск, колоніальна образа.
• Розпливчасті обіцянки «компенсації та допомоги», без цифр, без механізмів, без термінів. Україні кажуть: здайте свою землю і людей, і, можливо, хтось колись допоможе вам відбудувати те, що залишилося.
• Перероблена американсько-українська угода про корисні копалини. Незважаючи на те, що Україну просять відмовитися від території, її ресурси призначаються для видобутку. Це не партнерство. Це експлуатація.
• Запорізька атомна електростанція, найбільша в Європі, залишиться «українською» на папері, але її експлуатуватимуть Сполучені Штати, а електроенергія буде надходити як в Україну, так і в Росію. Насправді це перетворює військовий злочин, захоплення ядерного об’єкта військами вторгнення, на тристоронню ділову угоду. Він легалізує окупацію, перетворює завоювання в товар і передає життєво важливу українську інфраструктуру в геополітичній грі-оболонці.
Ніщо в цьому «мирному плані» не відновлює суверенітет.
Ніщо не відновить справедливість.
Ніщо не захищає Україну.
ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПРО ЗЕМЛЮ – ЦЕ ПРО ЛЮДЕЙ
І це треба сказати повною мірою: від України не просто просять віддати землю.
Велять віддати свій народ ґвалтівникам, мучителям і вбивцям.
За цим планом російська окупація залишить цілі регіони – регіони, де вже виявлено масові могили, де жінки та дівчата зазнавали систематичних нападів, де дітей депортували та перепрограмували, де опір зустрічається ув’язненням, тортурами чи смертю.
Прийняти цей план означає свідомо приректи мільйони українських громадян на життя під режимом, який неодноразово і без жодних вибачень демонстрував свій намір знищити їх.
Це не просто втрата землі.
Це політичне схвалення людських тортур.
ЦЕ НЕ МИРНИЙ ПЛАН. ЦЕ СПІВПРАЦЯ.
Давайте назвемо це так: співучасть США в остаточному рішенні Росії щодо України.
Це не окрема пропозиція. Це кульмінація давньої стратегії Росії:
Повністю нейтралізувати Україну.
Позбавити її альянсів, покалічити її економіку, відірвати її землю, стерти її історію та розбити її народ, поки вона не буде існувати не як суверенна нація, а як розірваний кордон, підпорядкований волі Москви. Росія хоче знищити Україну.
І чому цей план? Чому зараз? Тому що Дональд Трамп бачить Україну не як союзника, а як перешкоду на шляху до своєї нагороди: відродження його особистої мережі угод, інвестицій і зворотної дипломатії з Кремлем.
Це не просто корупція – це узгодження. Амбіції Трампа не відрізняються від амбіцій Путіна. Вони їм служать. Його бізнес-інстинкти ідеально узгоджуються з імперськими цілями Росії: підірвати Україну, нормалізувати Росію, використовувати хаос.
Від нафти і газу до рідкоземельних мінералів, від ядерної інфраструктури до післявоєнних контрактів, для Трампа зовнішня політика є платформою для особистого прибутку. Але в даному випадку його профіт прийдуть тільки якщо переможе Росія. Його інтереси переплітаються з інтересами режиму військового злочинця. Зняття санкцій, узаконення вкраденої землі, кулуарні домовленості щодо українських ресурсів – все це допомагає Трампу, тому що допомагає Путіну.
Цей «план» не стосується миру. Це трансакційна капітуляція, покликана прокласти шлях для Трампа до повернення до глобального бізнесу з Росією, не обтяженого справедливістю, не обмеженого демократією та абсолютно байдужого до людського життя.
Україна зі своєю непокорою стоїть на заваді.
Тож це треба відсунути не тому, що це загрожує Америці, а тому, що це створює незручності людині, яка хоче мати справу з диктаторами та збагатитися на цьому.
Мова «плану» може бути стерильною. Канали можуть бути дипломатичними. Але результат той самий:
Україна по суті зникає – не ракетами, а зустрічами.
Не шляхом вторгнення, а шляхом переговорів.
Не танками, а розмовами.
Все це підштовхує колишній лідер вільного світу, а тепер просто черговий хлопчик на дорученнях для Кремля.
ЩО ЦЕ ВСЕ ОЗНАЧАЄ
Якщо цей план реалізується:
• Росія перемагає. Але це гротескна інверсія: Росія розглядається як переможець, хоча насправді вона програв агресор. Росія втратила значну частину території, яку спочатку захопила. Він витрачає свою робочу силу та ресурси з катастрофічною швидкістю. Її економіка понівечена, її армія деморалізована, а внутрішня згуртованість розколота. Україна, незважаючи на всі труднощі, здійснила нищівні атаки на російську інфраструктуру, повернула значну територію та показала світові, як виглядає мужність. Росія відчайдушно прагне заморозити цей конфлікт, тому що вона знає, що якщо Україні належно підтримати, Україна переможе.
• Сполучені Штати стають співавторами тиранії. При Трампі Вашингтон більше не є захисником свободи. Це сприяння геноциду. США не просто втратять те небагато, що залишилося від довіри, вони взагалі втратять право говорити про справедливість.
• Земля України поділена. Свій народ зрадив. Його мертвих зганьбили. Нації, яка стояла оплотом свободи в Європі, кажуть мовчати, поступитися та бути вдячними за власне розчленування.
Це не дипломатія.
Це зрада.
Це капітуляція.
Це співучасть у геноциді.
Це має бути зупинено – кожним союзником, кожним демократичним голосом і кожною совістю, яка все ще пам’ятає, що означає справедливість.
Україна не стає на коліна перед тиранами. Стає на коліна лише для своїх героїв.
І ті, хто опинився на неправильному боці історії і намагався змусити Україну капітулювати, самі зазнають поразки.
«ОСТАТОЧНА ПРОПОЗИЦІЯ» ТРАМПА – СПІВУЧАСТЬ США В ОСТАТОЧНОМУ РІШЕННІ ДЛЯ УКРАЇНИ РОСІЄЮ

[Eney ♔]

Карта от русских профильных ресурсов, которые тщательно документируют и изучают все инженерные сооружения Сил обороны Украины.

Как утверждается, полная схема (из того, что узнали русские) со всеми сооружениями рубежей обороны — перекопана и укреплена даже граница с Приднестровьем.

В то же самое время, русские уже годами форсят ипсоху: украинцы вообще не копают и не готовят инженерные оборонительные сооружения.

Важнейшая часть любой ипсохи — внушить тебе, что ты беспомощен, а любые проколы и прорехи — это вина твоего же начальства.

И да, начальство, конечно же, может быть виновато, но цель русских — именно сделать акцент на беспомощности, даже если это не соответствует реальности.

Это снова возвращает нас к ипсохе по методу Фарамира и Боромира: мол, Боромир выкопал бы не три траншеи, а тридцать.

Но про это я как-то еще отдельно напишу.

@yigal_levin

[Eney ♔]

Bohdan Miroshnikov
1 дн.  ·
Трамп сьогодні видав чергову порцію шизи, яку я не хочу навіть коментувати.
Хочу звернути увагу на повідомлення The Times, що Британія передумала розгортати контингент у нас, пославшись на "побоювання ескалації". Але це відмазка, нижче напишу, чому.
Раніше, також сьогодні, екс-премʼєр Британії Борис Джонсон розкритикував "мирний план" Трампа.
Про що ці 2 факти говорять?
Трамп хотів перекласти миротворчий контингент та гарантії безпеки на ЄС та Британію.
Сьогодні Британія фактично поводила Трампу по губах, перекреслюючи "план" Трампа.
А якщо врахувати, що Італія та Польща не відправлятимуть контингенти, то Європа не зможе забезпечити ті самі гарантії безпеки з точки зору Трампа.
Відповідно, один з головних пунктів "плану" Трампа не буде забезпечений.
Це змусить Трампа знову домовлятися з Європою. А що там зараз? Правильно, торгівельні війни. Здається, що в таких умовах він не зможе домовитися з Європою.
Коротше, висновок простий: Європа нарешті починає просинатися та демонструвати свою окрему субʼєктність.
Нинішня адміністрація Трампа має дуже мало шансів як на "вирішення війни в Україні", так й інших воїн у світі.
А тут ще індійсько-пакистанські відносини загострюються на очах та мають шанси перерости у збройний конфлікт. Нагадаю, обидві країни мають ядерну зброю 🙂
Але здається, Трамп просто вийде з глобальної гри, і на цьому все. Бо real politic - це йому не гра в гольф.
Та навіть не протирання дивану після Ді Венса.

[Eney ♔]

Валерій Пекар
45 хв  ·
На даний момент лише дві країни у світі розуміють, як кардинально змінилася війна за три роки. Йдеться не лише про озброєння, а про зміну тактики і стратегії.
Тим часом всі інші країни також готуються до війни. Минулої, з танками та БТР. Чим це закінчиться, залежить від вивчення наших уроків. Раджу по темі книгу Дейвіда Кілкаллена "Дракони і змії".

Маруся Звіробій
1 год  ·
"15 км від лінії фронту – тепер зона суцільної смерті", Валерій Залужний на Форумі оборонних технологій Україна - Великобританія надточно описує ситуацію на полі нашого бою. І літо 2023 я дуже добре пам'ятаю, коли все кардинально змінилося, бо в небо піднялися сотні російських дронів. На зараз в нас в руках в окопах нема ніяких рішень окрім гладкоствола. Бо небо літає на оптоволокні. І це повний триндець... Тим часом світ, готуючись до війни, купує танки... Розібрати танк то 5 хвилин роботи для групи дронів. Все дуже сумно.
Промова Валерія Залужного до глухого світу:
"Одного ранку влітку 2023 року, коли українські війська, використовуючи доступні доктрини та наявну зброю, метр за метром просувалися крізь ворожі оборонні лінії, в небі з'явилися дрони в масштабі, що призвів до трансформації всієї архітектури бою.
Розвідувальні, ударні дрони, дрони, що обслуговують вогонь артилерії, об'єднані системою ситуативної обізнаності зробили поле бою абсолютно прозорим. Все це дало необмежені можливості для завдання високоточних ударів на тактичному рівні.
Поступово, як і Перша світова війна, ця війна зайшла в глухий кут. Вже зовсім скоро, у 2024 році, бурхливий науково-технічний прогрес призвів до ситуації, коли дронами вражали цілі не лише перед переднім краєм, а й в оперативній глибині. Це унеможливило знаходження будь-якої техніки, вогневих засобів, резервів навіть за межами переднього краю.
Високоточні удари логістичними шляхами стали сьогодні абсолютно звичайним явищем. Більше того, такі удари стали частиною тактики витіснення з позицій.
Таким чином, внаслідок абсолютної прозорості перед переднім краєм утворилася 10—15-кілометрова зона суцільної смерті. Не дивно, якщо дрон полює вже не за груповою метою чи бронетехнікою, а навіть окремим солдатом. До речі, ця зона постійно розширюється, як і зростає можливість бути там знищеним.
Повторюся, насамперед, стрімкий розвиток коштів РЕБ.
Завдяки розвитку РЕБ вдалося нівелювати здібності супутникових технологій, радіо- та GPRS-керованих боєприпасів завдавати високоточних ударів на оперативному рівні Ефективність дорогих ракет та високоточних снарядів впала до нуля.
По-друге, на полі бою з'явилася велика кількість засобів візуальної розвідки та ударних дронів тактичного та оперативного рівня.
Як результат, тактика застосування та оперативне мистецтво зіштовхнулися із суттєвими змінами.
На оперативному рівні війна загалом зайшла в глухий кут. Глибокі маневри або удари на оперативну глибину стали неможливими, значною мірою через протистояння між безпілотними системами та засобами РЕБ та ППО.
Класичні наступальні операції та дії не тільки втратили ефективність, а й стали майже самогубними.
Навіть наступальні дії малих, технологічно насичених та високомобільних тактичних груп, щільно координованих із системами ситуативної обізнаності, підтримки, РЕБ та ППО, стали неефективними.
Таким чином, впевнено можна сказати:
Безпілотні системи та цифрові технології змінили суть війни.
Бронетанкова техніка стала беззахисною перед дешевими дронами.
Високоточна зброя з GPRS-навігацією втратила ефективність через РЕБ.
ППО переживає найбільшу трансформацію через появу масових дешевих дронів.
Авіація втратила нагоду домінувати над полем бою.
Морський простір контролюється морськими дронами.
І все це потребує повного переосмислення тактики, стратегії, військової доктрини та оборонного планування.
Скільки на це потрібно часу, шановні присутні, я не знаю. Думаю, що для наших ворогів цей процес триватиме не більше як три роки, а з урахуванням масштабування — п'ять.
Очевидно, що перемога на полі бою тепер повністю залежить від здатності випереджати супротивника у технологічному розвитку.
Дуже важливо, щоб зміни відбувалися саме в ланцюжку "наука (розробка) - виробництво - застосування". Саме від ефективного взаємозв'язку між цими ланками залежатиме інноваційний розвиток.
Виробники повинні бути гнучкими та адаптивними, готовими будь-якої миті вносити зміни до своїх апаратних рішень. Якщо ці рішення будуть зарегульовані державною бюрократією чи корупційними інтересами, ланцюг обірветься і противник виявиться попереду.
Тому потрібно бути готовими допрацьовувати вироби до умов застосування на полі бою.
Безумовно, необхідно звернути увагу на:
1. Розвиток технологій штучного інтелекту та машинного навчання.
Очевидно, що швидкість впровадження технологій ІІ на полі бою, особливо у сферах розвідки, планування, управління, вогневої поразки, а також автономних бойових систем (без участі людини) забезпечуватиме якісну та кількісну перевагу.
2. Рішення у сфері РЕБ.
Вони є майже найважливішими, тому що необхідно вирішити дві ключові задачі: створити цифрове поле для застосування та захистити його від впливу супротивника. Це, звичайно, пошук нових технологій зв'язку, наприклад, когнітивного радіо. Такі розробки вже є. Також важливим є пошук нових способів навігації та донаведення. Потрібно розробляти нові способи передачі даних, які виходять за межі радіочастотного діапазону.
3. Розвиток дешевих високоточних безпілотних систем великої дальності.
Це необхідно для збільшення здібностей систематичного руйнування інфраструктури супротивника, виснаження його ППО та проведення комбінованих атак на важливі об'єкти.
4. Розвиток та виробництво дронів (роботів) як складової основних бойових здібностей.
Російсько-українська війна дала важливий урок: війна, яка передбачає обмін людських життів на тактичні успіхи, більше недоступна. Людина в сучасному бою - це дорогий ресурс, який не можна відновити. Саме технології дозволяють зберегти бойову ефективність заради радикального зниження втрат.
Таким чином, необхідно розвивати:
ударні дрони, які довели свою виняткову ефективність, особливо за умов дефіциту артилерійських боєприпасів;
розвідувальні дрони;
зенітні дрони;
наземні безпілотні системи;
універсальні бойові платформи;
морські безпілотні системи
Громадянські технології або технології подвійного призначення досягли такого рівня складності, що сьогодні вони є основою бойових здібностей.
Серед них:
- Використання комерційних супутникових систем на користь розвідки;
- використання 3D-друку для швидкого виробництва запасних частин і компонентів військової техніки в умовно кустарних умовах;
- Використання соціальних мереж для збору розвідувальних даних;
- Створення імпровізованих систем РЕБ з комерційно доступних компонентів для глушення зв'язку та управління дронами противника;
- Використання цивільних месенджерів з наскрізним шифруванням для обміну даними;
- Використання хмарних рішень.
До речі, саме це вже зараз дозволяє невеликим гравцям з обмеженими ресурсами — окремим країнам, відомствам і навіть підрозділам досягати вражаючих результатів за допомогою відносно дешевих асиметричних рішень.
Як висновок, революція військових технологій на основі безпілотних систем та штучного інтелекту повністю змінила природу війни та продовжує розвиватися. Отже, швидкість впровадження інновацій безпосередньо збільшує здатність держави досягти перемоги у війні.
Ймовірно, у майбутній високотехнологічній війні переможе той, хто зможе якнайшвидше адаптуватися до технологічних умов поля бою. Сторона, яка першою системно та якісно здійснить перехід на новий військово-технологічний рівень, отримає безумовну стратегічну перевагу та нав'яже свою волю іншій стороні.
Поки у противника є ресурси, сили та засоби для завдання ударів по нашій території, спроб наступальних дій — він це робитиме. Це і є війна на виснаження.
Цьому також сприяє геополітична ситуація сьогодні. Адже ніхто зараз не може противнику в цьому перешкодити.
Покласти край цьому може лише повне знищення здатності вести війну, тобто військово-економічного потенціалу. Руйнування останнього, звичайно, ставить під сумнів навіть знаходження окупаційних військ на окупованій території.
У будь-якому разі архітектура стратегії виживання та перемоги на сьогоднішньому етапі можлива лише через будівництво нової військово-технологічної системи. Все це необхідно зробити в рамках поточного технологічного циклу, який може тривати не більше ніж 3—5 років.
На міжнародній арені вихід із ситуації, про яку ми сьогодні говоримо, полягає не лише в адаптації до нових викликів, а й у формуванні нової глобальної безпечної реальності, до якої Україна вже приєдналася як рівноправний та активний учасник.
Україна більше не є просто об'єктом підтримки — ми стали джерелом досвіду, технологій та рішень, які мають стратегічне значення для цивілізованого світу.
Це не лише питання підтримки України — це питання спільної готовності до нової доби війни, де домінують технології, інформація та автоматизація рішень.
Український досвід став унікальним — ми першими були змушені розбудовувати армію, промисловість та стратегію у відповідь на виклики, які інші лише починають усвідомлювати.
Ці виклики не лише для України. Це виклики для всіх.
Світова безпека більше не тримається на старих гарантіях – вона будується на динаміці, технологіях та готовності змінюватись.
Ми зробили свій вибір та платимо за нього високу ціну щодня, але в обмін отримали шанс на виживання. І ми запрошуємо вас зробити цей вибір разом із нами.
Щоб не лише вистояти, а й перемогти. І не лише сьогодні, а й у всьому, що чекає попереду."

[Eney ♔]

[Eney ♔]

снова фсбшная уловка с "перемирием"

типо мопеды запускать не будем, а потом запустим 150 штук

во время последнего "перемирия" пидоры БЕСПРЕПЯТСТВЕННО бегали по серой зоне, особенно на востоке и на Запорожском направлении

закреплялись, а потом с этих позиций после "перемирия" эти же пидоры пытались штурмовать уже наши позиции

также, во время "перемирия" пидоры активно проводят разведку по всей линии фронта, проводят ротации личного состава, и потом естественно накопленные за это время северокорейские снаряды летят по нашим головам

все доклады об этом наверху

президент тогда публично "подсвечивал" нарушения этих же пидоров, но команда "не открывать огонь" всё равно была отдана, хотя по сути мы видим все эти движения в серой зоне и можно по ним спокойно работать

не знаю, что будет в этот раз

нормальное перемирие это когда ДВЕ СТОРОНЫ об этом договариваются, а "судьёй" в таком случае выступает ТРЕТЯЯ сторона, или если надо - ЧЕТВЁРТАЯ

здесь же пидрюки хотят  показать, как они хотят "перемирия", а не перемирия

то есть использовать это же время в свою пользу

и чем дольше такого "перемирия" - тем нам хуже

война, если кто ещё не понял - это не мопеды ночные или тревоги, это фронт и что там происходит

так вот сейчас идет упор именно на фронт, бешеный упор, даже корейцы не зря вылезли "официально" именно сейчас (попозже распишу)

нашим центрам принятия решений на такие трюки вестись себе же в ущерб. исключение: если проёбаные посадки они потом сами будут отбивать

я не хочу потом читать снова заваленную личку от разных недовольных бойцов, которым запретили работать по пидорам, а те по факту во время "перемирия" идут в их сторону

любое чучело, которое топает в нашу сторону во время "перемирия" должно быть отработано вне зависимости от того что там главный пидор планеты в одностороннем порядке сообщил 

думайТЕ!
Николаевский Ванёк

[Eney ♔]

Тупо комедия.

Трамп: Должно быть полное прекращение огня.

Зеленский: Я согласен.

Путин: Поцелуй меня в жопу, Донни, ну или пришли Уиткоффа, пусть он поцелует.

Барби-версия Скабеевой (речниця Білого дому): Президент Трамп разочарован вами обоими!
Шрайк

[Eney ♔]

Сергій Фурса
Я не люблю Зеленського. Не голосував за нього. І не буду голосувати наступного разу.

Тому я б дуже легко повірив, що він може зірвати перемовини. Уявимо, що треба зберігати режим тиші і мовчати. Путін мовчить. А Зеленський ні. І наче на це натякає Трамп. Що якби Зеленський мовчав, геніальна угода вже була б укладена.

Тим більше, що Зеленський дійсно багато говорить. Багато коментує. Що, як відомо, дуже дратує Трампа. І щоб не дратувати його то можна було б випускати з коментарями на арену когось дрібного. І не тролити Трампа кримською декларацією.

То ж може Трамп дійсно все робить правильно, а Зеленський все руйнує? Ну може хоч від України і не вимагають визнати Крим російським, коментарі Зеленського зривають угоду, коли він каже, що Україна не визнає Крим російським? Угоду, яку вже дбайливо і зі стратегічним баченням підготував Трамп. Може є в цьому якась логіка.

Я би міг легко у це повірити. Якби тільки Трамп демонстрував вражаючу ефективність в усіх інших місцях. І тільки владнати проблему агресіі Росії проти України йому заважав Зеленський.

Але ж ніт. Трамп скрізь програє. І постійно шукає когось іншого, хто винен. Бо ж Трамп апріорі винен не може бути.

Наприклад: Економіка прямує у рецесію? То все дурний голова ФРС.

І завжди Байден. А ще трошки Обама. І може Хіларі.

Тобто це стандартний наратив Трампа. Шукати когось винного. Як і його не сприйняття Зеленського. Бо вони дуже схожі. І стандартна поведінка - створювати хаос і шукати просте рішення складної проблеми, яке, звісно, не працює. Але рішення геніальне. Тому точно має бути хтось, хто не дає це рішення реалізувати і заважає. Хтось противний. Хтось, кого Трамп точно не любить.

І от після 100 днів президентства вони народили один листочок плана. І цей геніальний листочок не спрацював тільки через Зеленського.

В нашому випадку це завжди Зеленський. І от рот Путіна, Пєсков, заявляє, що якби Україна вивела війська з усіх регіонів України, які подобаються Путіну настільки, що він записав їх у свою Конституцію, то війна б закінчилась. Чим не чергова умова миру. А винен Зеленський. А про Кремль навіть не згадуємо.

Звісно, можна завжди придумати, що Пєсков сказав це у відповідь на заяву Зеленського про Крим. Але ж от закавика. Якщо Трамп не вимагає від Зеленського визнання Криму як російського, тобто це не є частиною угоди, то чому це цю угоду руйнує і спонукає росіян робити свої заяви? Яка різниця, що каже про це Зеленський? Чи Путін настільки чутлива душа? Чутливий душогуб. Так його поранив Зеленський, що відразу десятки ракет полетіло.

Чи може логічніше, що рєшала Трампа пообіцяв Путіну, що вони нагнуть Україну, а це ніяк не виходить? І тому угода ніяк не ліпиться. Бо це не Росія «готова на все», а це Трамп готовий на все, що вимагає Росія, навіть незважаючи на дупу, в якій Росія опинилась і з якої президент США іі завзято витягає. І о диво, це руйнує угоду, бо ні європейці ні українці на таке не готові йти.

І, звісно, фінальна угода, яка колись буде, пізно чи раніше, буде компромісом. А компроміс - це, дійсно, коли обидві сторони не задоволені. Але хотілось би бачити саме незадоволеного Путіна, а не щасливо врятованого Трампом із багна. І якби Трамп з якоюсь дивною наполегливістю не намагався будь що не образити Путіна чи просто не зіпсувати тому настрій.

А хто винен? Хто всрався? Звісно, невістка. Не Трамп же.

[Солоха]

Dmytro Lykhoviy

Фейсбучні тренди і срачі у квітні 2025 #реєстр_срачів
01.04 - перше квітня, жарти
01.04 - кпини над дописом російського бота “У Дніпрі військкоми насильно заштовхали чоловіка в намиста” (мається на увазі - “буси”, вада автоматичного перекладу)
02.04 - у Львові жінки намагалися відбити чоловіка у військових ТЦК. Там кажуть: його затримували через втечу після ВЛК
03.04 - підручник з історії для учнів 11 класу - як там пишуть про початок великої війни та Зеленського
04.04 - ракетний удар РФ касетним “іскандером” по житловому мікрорайону і дитячому майданчику в Кривому Розі - 18 загиблих, із них 9 дітей, 74 поранених. Лють/хто винен/внутрішні розборки
05.04 - твіт посла США Бріджет Брінк про обстріл Запоріжжя без згадки Росії як винуватиці
05.04 - чи можна показувати обличчя загиблих дітей із Кривого Рогу
06.04 - масований ракетний обстріл Києва, влучання, “ППО вже майже не збиває балістику”
06.04 - літературознавець Вадим Василенко обурився тим, що державним коштом переклали іноземними мовами багатьох сучасних українських письменників, яких він назвав “ноунеймами” та такими, що експлуатують питання війни. І включив туди фронтовика Пузіка
07.04 - Вікторія Спарц, конгресвумен від штату Індіана та єдина уродженка України в Конгресі США, викликала новий шквал критики - цього разу через заяви про необхідність поступитися Росії
07.04 - військовослужбовець Андрій Батюков, близький до партії “ЄС” Петра Порошенка і ГО “Брати по зброї”, після удару РФ по Кривому Рогу заявив, що йому не шкода цивільних, бо вони ухилянти і не воюють, або діти, дружини чи батьки ухилянтів. Партія відмежувалася
07.04 - Зеленський уперше офіційно повідомив про те, що ЗСУ воюють на Білгородщині
08.04 - Зеленський розповів, що на Донеччині українські військові взяли в полон двох громадян Китаю, які воювали в складі російської армії
08.04 - американські вчені нібито "воскресили" лютововків 10000-річної давності, але це не точно (насправді це генетично модифіковані сірі вовки)
08.04 - група з Башкирії AY YOLA з башкиромовною піснею "Homay" посіла перше місце в Apple Music в Україні (автентика, але підтримує вторгнення)
09.04 - екскерівник Державної фіскальної служби Роман Насіров добровільно мобілізувався до ЗСУ на етапі судових дебатів у його справі за обвинуваченням у корупції; нібито служитиме у військовій частині сапером
09.04 - Даша Малахова поставила на заставку в фейсбуці фото з трунами із загиблими дітьми в Кривому Розі
10.04 - шахедний обстріл Києва, дивні одиничні вибухи після закінчення повітряної тривоги
10.04 - комбриг 101-ї бригади охорони оперативно скасував свій наказ про мобілізацію Насірова
10.04 - різке погіршення погоди, похолодання і снігопад
10.04 - чи справді Вадима Сухаревського звільняють з посади командувача Сил безпілотних систем (хотіли, але залишили)
10.04 - чи справді шахеди почали скидати вибухові пристрої у вигляді трубок (МВС теж поширило ці застереження, але є сумнів)
11.04 - колишній начальник штабу бригади "Азов" Богдан Кротевич заявив, що інформація про його нагородження орденом Богдана Хмельницького зникла з тексту указу президента України
11.04 - пісня “Зелений гетьман”
12.04 - пропозиція Келлога “розділити Україну, як Берлін після ІІ Світової війни”, ввівши на правобережжя Дніпра французькі і британські сили (його неправильно зрозуміли)
12.04 - один із лідерів російської опозиції Володимир Кара-Мурза в стінах французького парламенту заявив, що міністерство оборони Росії залучає на війну так багато представників національних меншин, бо етнічним росіянам психологічно “справді важко вбивати українців”, це ж дуже близький народ
13.04 - Вербна неділя
13.04 - росіяни вдарили двома “Іскандерами” по Сумах - 35 загиблих, більше сотні поранених. Безугла безпідставно заявила про “шикування військових” - хоча ніхто із 117-ї бригади ТрО, яку нагороджувала ОВА, не постраждав; на вулиці від шрапнелі гинули цивільні
14.04 - психолог Наталія Підлісна написала допис про "модні діагнози", які люди самі почали собі ставити - РАС, РДУГ тощо. Є багато незгодних
15.04 - "Цю війну можна було зупинити": Трамп заявив, що Україна і сама винна у вторгненні Росії
15.04 - депутат від “ЄС” Гончаренко заявив, що не голосуватиме за продовження воєнного стану і загальної мобілізації (нібито через те, що влада не визначає терміни демобілізації)
15.04 - УІНП відніс сатирика Жванецького до символів російської імперської політики. Є незгодні
16.04 - Гончаренко хайпує на питанні демобілізації: не проголосував за продовження загальної мобілізації і воєнного стану
16.04 - "один репортаж - один удар": державні інституції оприлюднили ролик, який журналісти сприйняли як звинувачення у російських ударах по підприємствах ОПК
16.04 - чи доцільно перейменувати вулицю Винниченка у Львові
17.04 - відео з Трампом, який кинув парасольку на вході в літак
17.04 - суд у справі Порошенка (превентивні санкції)
18.04 - спечені паски
18.04 - спецпредставник Трампа Віткофф заявив, що окуповані території України можна віддати Росії, бо вони російськомовні
18.04 - вбивці українського активіста з Бахмута Артема Мирошниченка вийшли з ув’язнення на волю через контракт із ЗСУ
18.04 - фестиваль квір-кіно Sunny Bunny припав на Страсну п'ятницю та Великдень - протести незгодних, затримання поліцією
18.04 - побиття військового в Гідропарку
19.04 - Путін оголосив великоднє перемир'я
19.04 - з полону повернулися 277 українських військових
20.04 - росіяни не дотримуються проголошеного перемир'я
20.04 - Великдень, освячення пасок
21.04 - обговорення колонки Павла Казаріна “Якби не Зеленський”
21.04 - помер папа римський Франциск
21.04 - виявляється, покійний папа донатив на мавіки для ЗСУ, і не тільки (розповів історик Олександр Зінченко). Маса невдоволених “відбілюванням” понтифіка
22.04 - над Львовом два дні кружляв невідомий літак
22.04 - Києво-Могилянська академія не дозволила провести лекцію військовому Євгену Вряднику, який заперечує права людини. Обурилися націоналісти і видавництво “Наш формат”, де Врядник видав книжку
23.04 - провалені мирні переговори в Лондоні: Україна не погодилася на пропозицію США визнати Крим російським тощо, американці не прислали делегацію
24.04 - масована ракетно-дронова атака РФ на Київ, зруйновано будинок, багато жертв
24.04 - чи можна публікувати фото оголених загиблих внаслідок ракетного удару РФ, як це зробив фотограф АР Євген Малолєтка
24.04 - нові заяви Трампа: “Мене не влаштовують російські удари по Києву. Не потрібно, і дуже поганий час. Владімір, стоп!”, “Росія зробила досить велику поступку щодо мирного врегулювання - припинила захоплення всієї України"
25.04 - у Підмосков’ї насмерть підірвали заступника начальника Головного оперативного управління генштабу ЗС РФ генерал-майора Ярослава Москалика
25.04 - Віталій Кличко: “Україні, можливо, доведеться поступитися територіями”. Не тільки лиш всі з ним згодні
25.04 - Reuters оприлюднили план завершення війни від Трампа. Україні пропонують юридично визнати втрату Криму, Росія має повернути частину Харківщини і ЗАЕС
25.04 - на війні проти України в лавах армії рф ліквідований син заступниці директорки ЦРУ США Майкл Глосс
25.04 - допис фотографа Єфрема Лукацького на підтримку жорсткої фотоправди про жахи війни
26.04 - похорон папи, там зустрілися Зеленський і Трамп
26.04 - русскі заявили про “розгром” витіснення ЗСУ із Курської області, наш Генштаб спростовує
26.04 - “Не вчимо історію, бо не живемо минулим” - новий тренд у ТікТоку серед українських школярів
27.04 - письменниця Леся Воронина на презентації дитячої книжки назвала хлопчика з аутизмом “істота, що привертає увагу”, коли він почав хвилюватися, кричати і посилати письменників матом
28.04 - Путін знову оголосив перемир'я, тепер на 9 травня
29.04 - розслідування щодо катувань росіянами журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула в тюрмі в РФ

[Eney ♔]

Vitaliy Deynega https://www.facebook.com/deynega/posts/pfbid02RTsAn85Fv91HoQxVw8ofBLGsUR7vcReiZA3ccHNu2EaYiUdNzMTURdHhYxkhgh5nl
4 год  ·
Коротко про угоду.
З поганого: подальша (хоч не попередня, і слава Богу) допомога США буде не безкоштовною. Ми відтягували цей момент, як могли, але він усе одно мав колись настати. Грошей у нас немає і не буде. Але заплатимо ліцензіями й надрами.
Усе інше — хороше.
По-перше, встигли до початку махачу Індія–Пакистан. Махач може бути, а може й ні, але добре, що встигли до, поки світ ще цікавиться нами. Ліцензії й надра мають цінність, коли над ними не літають дрони та ракети. Ну і реальних перемог у Трампа не те щоб багато — добре, що ми змогли стати однією з них. Тому трек для допомоги нам розблоковано. Переговірники молодці.
З ліричного: колись я доводив одному високопоставленому українському військовому (не памʼятаю прізвища 😉 , що для більшості задач ми можемо використовувати не дорогий високоточний снаряд M982 Excalibur (понад $100 000 за один), а звичайний 155-мм снаряд з Precision Guidance Kit (PGK) від Northrop Grumman (близько $10 000 за комплект). На що він відповів: «А яка різниця? Безкоштовно ж дають!»
Сподіваюся, тепер багато хто нарешті усвідомить, що не буває безкоштовного сиру в мишоловці. Тим паче — безкоштовних снарядів на війні.
З європейцями ми поступово переходимо до більш ефективних форматів допомоги — запустили так звану данську модель як альтернативу наданню нам часто морально застарілих зразків зброї. Думаю, що час пошукати ефективніші моделі й зі Штатами — та переглянути списки обладнання, яке ми просимо, з урахуванням його вартості.
Це погана новина для танків Abrams і краща — для американських виробників безпілотних систем, а також для тих українських оборонних стартапів, які мають розуміння своєї exit strategy.
PS але найголовніша для нас новина цієї ночі прийшла не з США а з Саудівської Аравії, насправді. І ця новина значно краща.

[Eney ♔]

Ярослав Юрчишин

Впродовж тижня спецслужби України та РФ провели операції. Результати геть різні.

👉У підмосков’ї ліквідували генерала Москалика. Наші спецслужби підірвали цілого генерала, заступника начальника Головного оперативного управління російського Генштабу. Вочевидь, тут мала би бути посилена охорона та протидія від російських спецслужб, бо фігура серйозна. Але результат ми бачимо.

👉У Києві росіяни спромоглися поранити волонтера (а не генерала!) Сергія Стерненка. Результат: миттєво затримано нападницю, СБУ відразу доповіла, що вони запобігли вбивству.

Ще раз: під Москвою – убито генерала. В Києві – запобігли та затримали виконавця вбивства.

Сергію – здоров’я. Попереду ще багато русорізів.
СБУ – подяка. Попереду ще багато російських диверсій, які треба попередити.
Всім нам – бути уважними та берегти себе. Як бачимо, росіяни можуть спробувати дістати нас будь-де.

Україна – це не Росія. А Росія сьогодні – це анти-Україна в усіх проявах. Велика, імперська та нелюдська.

А хто хоче більше “хороших рускіх генералів” – закиньте на русоріз.
https://send.monobank.ua/jar/2JbpBYkhMv

[Солоха]

Отаке отВіконечко правди
В останній час досить багато брехні та бруду про Другу світову війну, розпочинаючи з дати.
Якщо розглядати питання щодо дати, слід називати іншу дату  Другої Світової війни, а саме  червень 1937 року - початок війни між Японією та Китаєм.
Загалом: 1937 - 1945 роки
У Другій Світовій війні брали участь 62 держави з 74 існуючих на той період (80% населення Земної кулі).
Але, пропагандисти всіх кольорів намагаються брехати та вдовбувати своє і датують початок війни коли Гітлер вчинив напад на Польщу, то є на нещодавнього союзника Німеччини.
26 січня 1934 року
Пакт «ПІЛСУДСЬКОГО - ГІТЛЕРА»
або як німці з поляками дружили
Сьогодні офіційна Варшава в очах світової спільноти намагається представити передвоєнну Польщу як миролюбну, демократичну країну, яка бажала лише миру та злагоди. Але існують документи та докази того, що політичний вигляд Польщі у 1930-х роках XX століття був далеко не ангельським.
Поляки першими у світі підписали з фашистською Німеччиною історичний документ – «Декларацію про незастосування сили між Німеччиною та Польщею». Ініціаторами виступили Адольф Гітлер та генерал-інспектор Польщі Юзеф Пілсудський. Пакт був підписаний 26 січня 1934 року в Берліні міністром закордонних справ Німеччини Костянтином фон Нейратом та польським послом Юзефом Липським.
Ця подія привела в рух механізм, що наблизив Другу світову війну.
Підкреслимо дату - січень 1934 року. До нападу Японії на Китай залишалося три з половиною роки.
На той час Адольф Гітлер вже розправився з керівниками штурмових загонів, за допомогою яких прийшов до влади. Він також ухвалив низку рішень: об'єднав у своїй особі найвищі державні посади, прийняв титул "фюрер і рейхсканцлер"; позбавився всіх політичних партій, крім НСДАП, розпустив профспілки, ліквідував свободу друку та зборів, а також місцеве самоврядування. Відкрив перший концентраційний табір "Дахау" для знищення політичних опонентів.
Подібні дії проводив у Польщі Юзеф Пілсудський, який повністю схвалював дії Адольфа Гітлера. У країні визнавали лише польський націоналізм. Національні меншини в державі зазнавали приниження та дискримінації. Партії та політичні рухи в країні були під забороною. Для здобуття освіти та кар'єри потрібно було прийняти католицтво, а ім'я змінити на польське. Тих хто відмовлявся це робити, переслідували.
У червні 1934 року, одночасно з фашистським «Дахау», спеціальним декретом уряду Польщі неподалік Бреста було створено табір смерті, де утримували та знищували інакодумців, переважно українців, білорусів та євреїв.
У вирішенні єврейського питання Варшава та Берлін діяли також спільно. Іудеїв збиралися вислати на Мадагаскар. Для вирішення цього завдання створили спеціальну комісію. У травні 1937 року делегація побувала на острові, після чого було складено звіт про готовність території до створення там єврейської колонії.
Після виходу Німеччини з Ліги Націй саме Варшава стала представляти інтереси Берліна у Лізі Націй та підтримувати всі реакційні дії Гітлера: аншлюс Австрії, введення німецької армії у 1936 році до Рейнської демілітаризованої зони. У Польщі та Німеччині збігалися і зовнішньополітичні цілі. Обидві держави прагнули руйнування політичного блоку Чехословаччини, Югославії та Румунії. У 1938 році шляхом спільного походу німців і поляків відбулося територіальне розчленування Чехословаччини. Головні плани будувалися щодо СРСР. У 1933-1935 роках виникла загроза війни між СРСР і Японією в союзі з Польщею та Німеччиною. Багато польських політиків відкрито заявляли про майбутній польсько-нацистський парад на Червоній площі.
16 березня 1934 року англійське інформаційне агентство «Вік» розповсюдило повідомлення про наявність секретних протоколів у пакті Пілсудського-Гітлера, на підставі яких Польща спільно з Японією та Німеччиною мали напасти на СРСР. Німці мали увійти в Ленінград, а потім рухатися на Москву. Мета польської армії – через Білорусь на Україну та Москву. Офіційна польська військова доктрина, підготовлена ​​1938 року, проголошувала: «Розчленування СРСР є основою польської політики на Сході. Польща не повинна залишатися пасивною у цей чудовий історичний момент поділу.
Завдання в тому, щоб завчасно добре підготуватися фізично та духовно…
Головна мета – ослаблення та розгром СРСР». У республіки Кавказу, Середню Азію та Україну агентурними каналами направлялася матеріальна допомога на розпалювання сепаратистського руху в Радянському Союзі.
Якщо все було так чудово між німцями та поляками, чому для Польщі цей альянс завершився плачевно?
Причина проста – Варшава не поступилася Берліну у суперечці з приводу міста Данцига, найбільшого порту на Балтійському морі. Він перебував під керівництвом Польщі з часів закінчення Першої світової війни і був сполучною точкою між Померанією та Східною Пруссією.
Після відмови Польщі поступитися вільним містом, Гітлер почав готуватися до вторгнення.
Вже після закінчення Другої світової війни стане відомо, що Варшаву до відмови німцям підштовхнули Великобританія та Франція, які обіцяли військову допомогу у разі тиску Німеччини. Насправді – допомогу ніхто не збирався надавати.
Лондону та Парижу потрібно було, щоб Гітлер окупував Польщу і впритул підійшов до кордонів СРСР. В такому випадку війна між СРСР та Німеччиною стала б неминучою, що відтягнуло б усі німецькі сили на Схід, подалі від Британії, Франції та Європи загалом.
Країни Європи які найдовше оборонялися
- Норвегія – 2 місяці та 1 день,
- Франція – 1 місяць 12 днів.
- Данія оборонялася 6 годин,
- Голландія – 5 днів,
- Югославія – 11 днів,
- Бельгія – 18 днів,
- Греція – 24 дні,
- Польща – 27 днів.
Пізніше, була Мюнхенська угода (або ще кажуть Мюнхенська змова) 1938 року - угода між Німеччиною, Великобританією, Францією та Королівством Італією, яка була укладена в Мюнхені 29 вересня 1938 року і підписана в ніч з 29 на 30 вересня Адольфом Гітлером, Невілл Чемберленом, Едуаром Далад'є, та Беніто Муссоліні.
Підкреслимо - Друга світова війна вже йшла повним ходом від дати нападу Японії на Китай в червні 1937 року  Ось чому перші слова Чемберлена після Мюнхенської угоди були "Я привіз вам мир".
Пакт Молотова - Ріббентропа був укладений 23 серпня 1939 року, то є за 8 діб до початку військових дій на кордоні Польща - Німеччина.
Мета Гітлера - СРСР не повинен був втягнутися у війну  між Польщею та Німеччиною.
Мета Сталіна - СРСР необхідно  було виграти час для переозброєння радянської армії.
Ініціювали укладення угоди німці.
22 вересня 1939 року у Бресті відбувся парад німецьких та  радянських військ, а вже 2 жовтня 1939 року місто Брест офіційно став радянським містом у складі Білорусії.
Таким чином польська військова доктрина ​​1938 року "Розчленування СРСР є основою польської політики на Сході" була повністю зруйнована.
P.S.
Нічого особистого.
Просто історія.
Просто факти.
На фото спільні військові навчання польської та німецької армії.
Привітання польського маршала Ридз-Смігли та німецького генерала фон Штудніца.
Олександр Плєхов


Отаке от. Декларація про ненапід була,представництво в Лізі націй підтверджується,антисемитизм в тогочасній Польщі також.  Про табір під Брестом не знайшла,про секретні протоколи теж, від союзу з Германією офіційні особи Польщі відмовлялися публічно.

Війна триває, і тепер Германія на нашому боці

[Volf Ram]

Ну, таке. Так можна вважати початком СВ3 кінець СВ2. НМП початок війни - це саме та точка після якої війна стала невідворотня. Війна між Японією та Китаєм такою не є.