Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1350 : Серпень 07, 2023, 14:35:13 »
І моя думка - при Порошенко не було б краще. І, мабуть, при Гудименко - також.

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26838
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1351 : Серпень 07, 2023, 16:35:08 »
Не повернуться вони не через слова вадима денисенка, а через існування таких денесенків, ткаченків, тищенків, безуглих гетьманцевих, рєзнікових, татарових та інших істот.
Але що цікаво - обирати вони все одно будуть саме таких уйобків, через котрих потім життя в Україні перетворюється на суцільний спротив.
А так - да. Велика частина виїхавших не повернеться. Не найгірша частина.

Offline Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 9578
  • Karma: 5636
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1352 : Серпень 07, 2023, 16:59:54 »
Але що цікаво - обирати вони все одно будуть саме таких уйобків,
Мабуть, трошки не так - рівень симпатії до уйобків в них буде нижче і гречкою в останній тиждень не так просто підкупити. Але ж тиску від них на владу теж стане менше, та і не всі голосувати поїдуть.
Homo homini felis est.

Offline AVI

  • *****
  • Повідомлень: 2023
  • Karma: 2770
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1353 : Серпень 07, 2023, 20:38:12 »
І моя думка - при Порошенко не було б краще. І, мабуть, при Гудименко - також.
Сказав А - кажи вже далі.

Offline May Day

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 7676
  • Karma: 5707
  • Стать: Жіноча
  • USA - Україна
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1354 : Серпень 07, 2023, 23:09:50 »
І моя думка - при Порошенко не було б краще. І, мабуть, при Гудименко - також.
Сказав А - кажи вже далі.
Зустрівся жарт, дослівно не пам‘ятаю, але щось таке.
Тест на уяву.
Уявіть собі, що якимось дивом, в 2019 Порошенко виграв вибори, а Зеленський програв. Далі все сталося так само, російська навала, війна. А тепер уявіть, що програвший Зеленський поводить себе як програвший Порошенко - весь цей час, за власні кошти, купує офігенну кількість всього для потреб армії, від автівок до лік.
Уявили? - У вас дуже багата і розвинена уява.
The best is yet to come.

Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 7879
  • Karma: 3688
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1355 : Серпень 08, 2023, 06:07:28 »
...Прокинувся фантаст і спробував уявити президентом Коломойського. Якась порнофентезі виходить. :crazy:
...І ми важкі несем мішки із написом "U235"...

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10818
  • Karma: 6624
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1356 : Серпень 08, 2023, 09:39:21 »
Сашко Лірник

Ну що ж. Бачу тема статистики, ментальності і виборів всіх зачепила. Тому продовжую. Пишу тільки те, що знаю особисто.
Це не вигадка. Є прізвища і дійових осіб знаю особисто.
Десь в 17 році до мене звернувся депутат із проханням провести серію концертів- зустрічей для дітей у своєму окрузі. Округ восновному сільський , а поважні артисти по селах не їздять. Їм треба стадіони і великі зали. А де воно в невеличкому селі? А для мене саме те що треба. Жанр казки камерний і аудиторія в 30- 60 чоловік найкраще підходить для моїх виступів. Та і діти в селі не гірші від міських, і теж хочуть радості і цікавинок.
Депутат виділив мікроавтобус, водія і свого помічника. І ми за пару місяців об‘їздили майже всі села. Виступи проводились зазвичай у школах. Це мабуть був мій найкращий тур. Діти були щасливі. Ну і я теж)))
Депутат був цікавий чоловік. У нього свій аграрний бізнес. І він , що називається, вкладався у свій округ своїми власними грошима. Як колись Семиренко, що видав Кобзар і допомагав Шевченку, чи Терещенко, який будував сільські школи. Ну щось таке. Наголошую- не залученням державних коштів, а своїми власними.
Привозив лікарів в села, купив кілька маршруток, щоб людей возити щодня до міста. Безкоштовно. Наголошую.
Люди звикли, що щодня безкоштовний автобус. Цікаво, що безкоштовні автобуси не подобались перевізникам, бо позбавляли їх прибутків. Тому той невеличкий автопарк якось вночі спалили. Депутат покректав і купив нові автобуси і найняв охорону.
І продовжив свою діяльність.
Телефон депутата і помічника знали всі, і зверталися вз своїми проблемами. Чим могли, тим допомагали.
Був випадок, коли захворіла дитина, батьки подзвонили , і депутат вночі примчав своїм авто і доправив на операцію, яку сам і оплатив( знаю із розповіді причетної людини).
І нарешті знедолений і втомлений народ дочекався виборів 19 року.
Почалася вакханалія «слуг».
Лозунги ви всі пам‘ятаєте.
Геть продажних бариг і кровопивць! Всю владу «слугам народу». Нарешті трударі отримають своє і ніхто вже не буде обкрадатися і наживатися на людських мозолях!
Прямо більшовицький переворот в кращих традиціях.
Взагалі більшовицька ідеологія дуже проста і заснована на примітивному популізмі. Багатий- значить поганий, а бідний- хороший і високоморальний.
Це легко заходить «простому населенню». Зараз нарешті «будемо панувати».
От і в цьому окрузі «неначе люди подуріли» і обрали якогось «слугу», якого ніхто не знав і не бачив. Не знаю, чи колишній фотограф, чи шо. Та і ніхто не знав. Головне- «слуга» і «геть проклятих бариг».
Та ви всі пам‘ятаєте той виборчий шал і вал «служкових перемог» по всій Україні.
Цікаво, що агітував за «нове обличчя» чоловік, сина якого врятував «старий» депутат. Ну я б не зміг так. Хоча б із почуття вдячності, чи шо. Ну та це справа совісті.
Так от- вибори. І переміг, прогнозовано, «слуга» із великим відривом.
Ура! Наша взяла! Нарешті дочекалися!
А , тепер уже колишній депутат, що називається отримав ногою під зад. Ну що ж. Треба жити далі. Повернувся до свого бізнесу.
Ну і згорнув усі «депутатські проекти»
І от якось зранку радісні переможці прийшли на звичну безкоштовну маршрутку. А її нема. Зате платні перевізники є.
І лікарів ніхто вже не привозить і проблеми не вирішує….
І почалися обурені дзвінки помічнику колишнього депутата- «шо за херня?! Де наша безкоштовна маршрутка?!»
Хм. У вас тепер новий «забезпечувач» є. До нього звертайтеся. Ну і звичайні маршрутки є.
-Який такий новий?! Ми його не бачили і не бачимо! Давайте нам нашу безкоштовну!
Не знаю чи правильно було скасовувати ті маршрутки. Але то приватні гроші.
Мова про інше.
Абсолютно бездумне стадо, яке зрубало під собою гілку, повівшись  на красіві відосіки і дешевий популізм.
І абсолютна відсутність мізків і розуміння причинно- наслідкових зв‘язків.
Ну і виплекане совком поняття, що «всі нам винні». А ви? Комусь винні?

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1357 : Серпень 08, 2023, 14:24:35 »
І моя думка - при Порошенко не було б краще. І, мабуть, при Гудименко - також.
Сказав А - кажи вже далі.

Тут Мей Дей вірно все написала, але в мене інша думка була.

Я про те, що ні Петро, ні Юрій, ні лідор - не готові щось намагатися міняти в ситуації, яку описав Масон Лемберг постом вище.

ЄС взагалі моє найбільше розчарування цього літа.
« Останнє редагування: Серпень 08, 2023, 15:11:53 від Фрипп »

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1358 : Серпень 08, 2023, 14:27:45 »
...Прокинувся фантаст і спробував уявити президентом Коломойського. Якась порнофентезі виходить. :crazy:
А представ Ахметова?

Він і донатить більше за Петра.

Я взагалі вважаю що Порошенко, перетворившись із лідера опозиції на волонтера, зробив цим велику помилку.

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26838
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1359 : Серпень 08, 2023, 14:36:40 »
Тоді зєля всьо норм робить. Ані копійкі на армію чи ще кудись. :sarcastic:

Offline Omela

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 6973
  • Karma: 3875
  • Стать: Жіноча
  • Харьков
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1360 : Серпень 08, 2023, 14:49:52 »
Затоневтік!

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1361 : Серпень 08, 2023, 15:10:53 »
Sergiy Budkin
6 hours ago

Я живу в країні, в якій за даними останнього перепису населення майже третина громадян (29.2%) народилася за її межами, а в майже половини населення (49%) хоча б один з батьків народився за межами країни.  В країні третина сімей вдома розмовляють мовою, відмінною від англійської, тобто 5% розмовляють арабською, 4% – однією китайською (Mandarin) і 4% - іншою китайською (Cantonese), 3% - італійською, майже 3% - грецькою і т.п., а мова з найбільшим темпом приросту в суспільстві – непальска, якою розмовляють приблизно 0.5%.

У 1947 році ця країна оглянулася по сторонах після великої війни, побачила величезні простори, економіку і населення, які постраждали від війни, і загрозу від двох величезних сусідів, комуністичного Китаю та тільки-но переможеної Японії.  Ці простори були майже на сто відсотків населені англійцями, шотландцями та ірландцями.  Всі вони були білошкірі, розмовляли тільки англійською мовою та були таким собі уособленням ксенофобії.  Аборигени, які були населенням до того, як на континент прибули спочатку голандці, потім французи, а потім британці, взагалі не вважалися людьми з точки зору закону і на них не так давно ще можна було полювати в деяких штатах.  Азіатам було законодавчо заборонено приїздити в Австралію та селитися тут.  Але дилема, як її сформулював перший призначений тоді міністр міграції, була дуже проста: Populate or perish, тобто населяй цю землю, або ти з неї щезнеш.

Тоді владою було прийнято рішення про те, що кожного року Австралія має збільшувати своє населення за рахунок міграційного приросту приблизно на 1%.  У зв’язку з вкоріненою побутовою ксенофобією уряд дуже побоювався заворушень після прибуття мігрантів і тому перші мігранти були ретельно відібрані – я знайомий з людиною, яка працювала тоді в департаменті міграції і він мені розповідав про те, як він їздив в Європу в лагеря переміщених осіб із завданням відібрати для першої хвилі міграції «молодих, красивих блондинів та блондинок, які б добре виглядали на камеру».  Перших мігрантів за рахунок уряду Австралії ще в Європі навчали англійській мові.  Це були фінни (в основному з Карелії, яку Фінляндія остаточно втратила за підсумками війни), прибалти (які бігли від Радянської влади), голандці, австрійці та всі інші, кого війна викоренила з їхньої батьківщини та перемістила кудись ще.  Перші два пароплава з мігрантами зустрічав прем’єр-міністр, а їхніх пасажирів нон-стоп показувало телебачення – головною метою було показати місцевим жителям те, що приїжджають такі ж самі люди, які якщо й відмінні від містера О’Грейді або місіс Робінсон, то тільки акцентом.

Після того було багато хвиль мігрантів.  Я, на жаль, загубив посилання на розповідь якогось дідуся, який жив в Західному Сіднеї (зараз - одному з найбільш національно диверсифікованих районів країни) і розповідав про те, як суспільство на побутовому рівні змінювалося – від розповідей в його школі (коли в його район приїхали австралійські ірландці-будівельники перед війною) про те, що от жили-жили нормально, а тут якісь чурки приїхали, руді та розмовляють з дивним акцентом.  Потім – про те, як от жили-жили нормально, всі собі такі британці, а тут якісь чурки приїхали з Прибалтики чи з Фінляндії, біляві зовсім та розмовляють з дивним акцентом.  Потім (років через три чи чотири, коли масово поїхали з Італії) – що жили собі нормально, всі собі нормальні Europeans, аж поки оці чурки не приїхали, чорняві та розмовляють з акцентом... Далі зрозуміло – приїхали греки (див вище про акцент і чурок), потім – мальтійці і араби (див вище), потім – югослави (див вище), потім – євреї (див вище), потім – китайці (див вище), потім – індуси, потім...

Спочатку їх селили в пустелі в лагерях, в яких їх навчали англійській мові та Australian way of life по декілька місяців, доки не вважалося, що вони можуть нормально інтегруватися.  Потім суспільство вибудувало, з моєї точки зору, майже ідеальну систему інтеграції, яка вбудована в повсякденний побут і яка є дуже ефективною та успішною, але це заслуговує окремого поста.

У 1973 році Закон про Білу Австралію, який обмежував міграцію на расових засадах і робив міграцію з Азії майже неможливою, було відмінено.  З тих пір фокус міграції сильно зсунувся в сторону Азії, проте це не означає, що вихідці з азійських країн почали переважати – їдуть звідусіль.  Крім того, країна дуже проактивно ставиться до імміграції і шукає можливостей залучення нового населення, яке б відповідало її цінностям та довгостроковій стратегії перебування частиною великого Заходу та англосаксонського світу.  Тому, наприклад, мігрантам з Південної Африки та Зімбабве, які поїхали звідти після соціальних змін, пов’язаних з кінцем ери апартеїду, Австралія надавала ВНЖ та притулок по спрощеній процедурі.  Або тому рекрутери департаменту міграції на початку дев’яностих їздили по набільших американських університетах та робили презентації Австралії як місця для спрощеної міграції для студентів-випускників Гарварду, Йєлю та Стенфорду, які приїхали туди вчитися з бувшого СРСР та бувшої Югославії.  Або тому була програма спрощеного надання ВНЖ для громадян Гонконгу після того, як він перейшов від Британії до Китая.

Кожного року країна публікує перелік професій, в яких є потреба.  Таких переліків три – стратегічний, де країна зводить ті професії, які будуть потрібні ще декілька років точно, короткостроковий, де зведено ті професії, в яких є потреба зараз, але освітня система вже працює над тим, аби заповнити ці ніши і за рік-два цей перелік буде змінено, і регіональний – це коли різні місцевості пишуть, що їм потрібні, наприклад, доктори чи педіатри для декількарічного контракту в сільській місцевості, і вони (території чи місцевості) в рамках наданої їм квоти готові надати ВНЖ тим, хто відповідає потребам.  Вся система настроєна так, аби залучити тих, хто вже має освіту, ще має дуже багато років плідної праці попереду, привезе з собою дітей та буде працювати в одній з галузей, які потребує країна.  При цьому з нелегальними мігрантами поводяться не дуже чемно – їх не люблять і Австралія витратила багато зусиль і грошей на те, аби вони не їхали (тобто, не пливли) в країну.

Результат наочно можна побачити в усіх рейтингах, від рівня ВВП на душу населення до рівня щастя в країні, комфортності основних міст (Сідней та Мельбурн традиційно знаходяться десь в топ-5 найбільш комфортних для життя) та безпеки життя в країні. 

Україна може вибрати шлях післявоєнної автаркії і замкнення національного суспільства від міграції, а може вибрати шлях Австралії, яка в 1947 році була економічно спаплюженою війною країною, в якій не вистачало робочих рук ні на що, а вже за десять років стала найзаможнішою країною світу із розрахунку ВВП на душу населення.  І мені здається, що вибору в України не буде, бо дилема Populate or Perish перед країною після війни буде стояти набагато гостріше, ніж вона стояла перед Австралією у сорокових роках.

Мені здається, що з австралійського досвіду можна почерпнути
дуже багато для майбутньої міграційної політики України, щонайменше:

1. Формалізована процедура імміграції з чіткими та публічними орієнтирами відносно того, кого країна чекає (з точки зору перш за все віку, сімейного стану, освітнього цензу та наявності дітей) та мінімальною дискрецією в наданні ВНЖ.

2. Невеликою, але послідовною щорічною долею тих, кого країна залучає (скоріше за все, приріст на 1% за рахунок міграції – це замало для України, але все одно норматив іміграційного приросту населення має бути відносно невеликим, мені здається - на рівні 2% максимум, аби не було ризику утворень етнічних гетто або просто надто великих національних груп, які дуже важко інтегрувати в українське життя).

3. Відсутність будь-якої толерантності до нелегальної міграції.  Це – окрема велика тема, але одним з похідних війни буде те, що Україна нарешті зможе нормально контролювати свої кордони з точки зору міграції, бо з росії чи Білорусі до нас вже точно ніхто несанкціоновано не приїде, стихійної міграції з ЄС нам боятися нема чого, а всім іншим бажаючим дістатися до України треба буде переплисти набагато більше, ніж відстань між тією ж Індонезією та островом Різдва, куди, як правило, пробували плисти нелегальні мігранти в Австралію.

4. Ретельно продумана інформаційна кампанія по підтримці міграції з роз’ясненням суспільству її необхідності, відсутності загрози для суспільства та користі для економіки.

5. Чітка програма отримання громадянства після досягнення якогось цензу (осідлості, майнового чи їх комбінації).  Це також дуже важливо, бо з тим рівнем депопуляції, з яким, скоріше за все, зіштовхнеться Україна за результатами війни, помноженими на падіння народжуваності та ще раз помноженими на еміграцію багатьох сімей, та погрозою від росії, яка нікуди не подінеться, проблема того, хто (і на якій основі) буде служити в ЗСУ з часом тільки загостриться.

З вами була етнографічна редакція #Радио_Антипод.  А картинка - частина рекламної кампанії Австралії в післявоєнній Британії. Вона вам сподобається, якнайменше, своєю абсолютною неполіткоректністю з точки зору сьогодення.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5326
  • Karma: 3164
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1362 : Серпень 08, 2023, 16:07:21 »
Абсолютно бездумне стадо, яке зрубало під собою гілку, повівшись  на красіві відосіки і дешевий популізм.
Це якась взагалі безвихідь і дно що люди не проголосували за такого чудового кандидата. Локальний фільм жахів. Наприклад, в моєму рідному селі таких нема в принципі й не було ніколи, ні за кого голосувати.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5326
  • Karma: 3164
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1363 : Серпень 08, 2023, 22:37:17 »
Чітка програма отримання громадянства після досягнення якогось цензу (осідлості, майнового чи їх комбінації).  Це також дуже важливо, бо з тим рівнем депопуляції, з яким, скоріше за все, зіштовхнеться Україна за результатами війни, помноженими на падіння народжуваності та ще раз помноженими на еміграцію багатьох сімей, та погрозою від росії, яка нікуди не подінеться, проблема того, хто (і на якій основі) буде служити в ЗСУ з часом тільки загостриться.
Перспективою служби в ЗСУ мігрантів точно не заманити.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1364 : Серпень 08, 2023, 23:19:18 »
Перспективою служби в ЗСУ мігрантів точно не заманити.
Можливо.

Але треба визнати, що є такі люди, яким подобається ризик. Вони або стрибають із резинкою на ногах, або із парашутом, або воюють. Чому б не за нас?

Online В.И.Лемминг

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 23823
  • Karma: 9609
  • Стать: Чоловіча
  • добрый, но гуманный
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1365 : Серпень 08, 2023, 23:20:26 »
Кацапи платять більше.
Тю, ля, а шо?

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1366 : Серпень 08, 2023, 23:21:24 »
Так, мабуть нашим теж можна було б красти менше. А ну б допомогло?

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37110
  • Karma: 24504
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1367 : Серпень 09, 2023, 08:33:57 »
Наші мольфари на літеру М.


Offline Thor Egidijus

  • **
  • Повідомлень: 61
  • Karma: 32
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1368 : Серпень 09, 2023, 09:19:51 »
Наші мольфари на літеру М.



 :grin:

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1369 : Серпень 12, 2023, 23:32:32 »
Anton Shvets

Для людей які очікують восени закінчення війни - ну на фоні обвалу рубля в цьому місяці. В мене хуйові новини для вас. Сорі за помилки та одруківки, бо пишу на ходу.

Сто рублів за долар насправді не сигналізують ні про що.
Побачив знову адептів швидкого падіння рф. З першого дня кажу що наша війна це марафон, а не «сто метрів і пішли по пиву».

Дійсно рубль падає так, як не падав ніколи з початку повномасштабки. На це є ряд причин.
В рф дещо наплужили з власними правилами купівлі валюти, що бустануло зростання курсу. Так зване «бюджетноє правіло». Фактично його відмінили. Урок засвоєно.

В рф пожвавився імпорт(побутовий в тому числі), і тепер курс відповзає туди, де буде можливість імпорт стабілізувати підвищенням курсу. Тобто це не паніка - це робота механізму. Який на жаль працює.

Загалом ринок саме долару в рф став дуже тонкий і перестав бути маркером. І бівалютний кошик також бо там долар+євро. А так як нову економіку вони ще вибудовують, юань та рупія не вільно конвертовані, вам там ніхто (і навіть тємнейша Ельвіра Королева Фінансової Тьми) не скаже, що тепер маркер. Саме тому з бюджетним правилом вони і обісрались, бо тепер ніхуя не зрозумів би і сам Атрейдес Муад-Діб.

Ну і плюс сірий експорт сировини. Частина валюти зависає зсередини рф і це на жаль проблема, бо та валюта йде на закупівлю комплектухи для впк, верстатів, матеріалів тощо. Вже не як російська валюта і хєр ти її зловиш. Ну і хтось там відкладає на чорний день, зрозуміло, і витрачає на віли, коакін та мальчиків з дівчатами на погудєть. Тобто вони ту валюту витрачають звісно, але без потрапляння у економіку та бюджет рф. Це не зовсім той формат до якого в російському уряді звикли, ось ми бачимо наслідки, але вони це збалансують. Скоріш за все.

Падіння курса рубля дозволить уряду рф вивести показники бюджету ближче до планових. Ну плюс секвестр соціалки.

Фактично стабілізація економіки та відновлення керованності станется за рахунок росіян. Які стануть біднішими, спочатку на курсову різницю по імпорту, а потім на реальну інфляцію, яка все це дожене. Тут би зааплодувати, бо скоро на середню російську зп та пенсію можна буде купити лише пачку сухариків та націоналізовану знов Балтіку 9, але ні.

Нам на все це так само похій. За двох причин.

1. Власними громадянами россійський уряд може хоч з гармат стріляти або закидувати їх на наші укрєпи як корів у Стронгхолді. Ні до яких бунтів це не призведе ще довго. Тобто для зовнішнього наглядача влада рф просто розмінює теоретичну стабільність системи на практичне вирішення тактичних питань. Це можете викликати обратку завтра, може через десять років. Але скоріш за все не завтра. Рочки два-три, до момента коли шрінкфляція та занепад до чогось призведуть. А може двадцять-тридцять. Точніше вам ніхто не скаже.

2. Зубожіння россійського населення(Юлія Володимирівна - зійди до сердця мого) на поточному етапі вигідно уряду рф та пітуну. Васяни пачками йдуть на заводи ВПК - там норм зп, бронь від моби і графік такий, що замислюватися не вдається. Є заводи з цілодобовою трьохсмєнкой. І там штат закритий на 85%. Бо більше бабок хуй де знайдеш. Я думав таке після совку вже зробити в рф не вдасться. Вдалося. Працює це все треба визнати не так щоб як Локхід Мартін. Десь так як Оборонпром часів Гусєва, але бабок в двадцять разів більше. Але працює. На жаль.
Ті хто не може на завод крутити педалі піздують у вс рф.

З точкі зору пітуна все ідеально.

Растет працент жиров у ружейному маслі, хами набиваються у армію, населення зайобане виживанням та не здатне на бунти. Хоча б на поточному етапі у розрізі двох трьох кварталів - для них все виглядає заїбісь. І тепер вони дивляться на нас. На ЄС. На вибори в США.

В наших ворогів нема причин закінчувати війну.
З їх точкі зору всьо атлічна, а думка ванькі-взводного, а тим більше колькі-лигана нікого в рф не їбе з часів Івана Першого Каліти.

Це хуйня надовго.
Це тут не для того аби ви опустили руки, а я такий тіпу Ванга тут нєєбаца.

Я про інше.
Економте сили, в тому числі психічні. Вони вам ще знадобляться.
Похуй срачі. Не робіть собі нерви, якщо воно не наближає нашу перемогу. Краще поплакати на похованні, ріж ригати на васяна якого ти бачиш тільки в інтернеті. Тим більше може той васян також з поховання. І тому такий поплавлений.

Нарід ітак пиздує я їбу. В нас попереду не сама проста зима. Бюджет на іпсо у росіян поїхав астрономічний, вебмастера російськи на гражданку підуть в портянках від Армані.
Бережіть себе. Ви потрібні країні та один одному.

В нас попереду довгий шлях.

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10818
  • Karma: 6624
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1370 : Серпень 14, 2023, 16:04:42 »
 Прозапас
Ви можете собі уявити слова Петра Порошенка наприклад - "бляха!!!!! Не забирайте у матерей смысл жизни, да просто – ПОМОГИТЕ!!!!!!!!!!! помогите или будьте прокляты” (с)
Або - "Чому війна ще не закінчена? Ось такий ви головнокомандувач" (с)
Чи може - "Питання з відповіддю "так" чи "ні"? Добре. Вам не соромно?" (с)
А варіант - " Верните пацанов домой!" (с)
Або геть цинічне - "Как вы спите по ночам? Почему никто не сидит за Мариуполь и Бучу?»
Чи щодо обмеження каналів як раніше про "Сватів" - "Ідіть у сраку!" (с)
...................
А саме на це скотство піймали суспільство, накрутивши ненавистю під час війни, і все було на часі, і ніхто нічого чути не хотів про єдність.
Якщо для когось існує аргумент "ну война була ж не така" - то ви сморкаєтесь на могили тисяч загиблих до приходу епохі "договаріваться посрєдінє".
Війна була саме така - посто ви її не хотіли бачити.
.............
Звичайно Порошенко не опуститься до подібного, продовжуючи під травлю і знущання працювати на скалічену державу, і не стане бити під дих посадовцям, які це допустили.

А може було б і варто, бо тут багато хто забув давню безвідмовну  істину - "якою мірою міряєте, такою і вам відміряно буде".

Нам відміряно.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37110
  • Karma: 24504
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1371 : Серпень 15, 2023, 13:59:15 »
Цитувати (виділене)
Шрайк

Вдогонку про курс рубля. Послушал и почитал всякого, изложу, как понял.

Сегодня российский Центробанк повысил ключевую ставку сразу на 3.5% (https://t.me/ShrikeNews/9985), чтобы уменьшить количество рублей в обороте и таким образом снизить давление на курс.

Поможет или нет, увидим позднее, но, как я писал вчера, суть не в конкретных циферках. Суть в том, что российская экономика из-за войны и санкций накопила дисбалансы и приболела.

Падение курса рубля - симптом болезни, а не сама болезнь.

Что нужно отметить:

1) После шоковой весны-2022, благодаря грамотным действиям российского финансово-экономического блока, все вроде как постепенно пришло в норму.

2) Импорт "запрещенки" проторил новые не особо легальные, но рабочие тропы, экспорт нефти и газа упал, но не до критических значений.

3) При этом содержание валютных поступлений исказилось. Курс Кремля на отказ от валют "недружественных стран" сыграл дурную шутку. С российскими компаниями частично расплачиваются рублями, юанями, дихрамами и мало кому нужными рупиями. А вот за импорт гораздо чаще нужно платить долларами и евро. И эти доллары и евро нужно покупать на бирже, где их гораздо меньше, чем раньше.

4) Но главной причиной падения курса рубля называют отток капитала. Как-то не сильно верят в будущее российской экономики и иностранцы, и местные бизнесмены.

5) Российская оборонная промышленность, понятное дело, повысила обороты. Этим, кроме традиционного очковтирательства, объясняются приличные показатели ВВП. Но это работа в пустоту, вооружение производится, чтобы сгореть в Украине. С таким же успехом можно производить миллионы самоваров и выбрасывать их в бездну, экономический смысл одинаков.

Итог всего этого - дыра в бюджете и падение курса рубля.

Повышение ставки - это как жаропонижающее. Само по себе оно не лечит, но помогает улучшить самочувствие. Мол, на какое-то время станет легче, а там организм как-нибудь сам выздоровеет.

В этом и заключается интрига - а сможет ли организм выздороветь сам по себе? Или таблетка от жара временно уберет симптомы (да еще и ударит по печени), а саму болезнь организм не вытянет?

За этим и нужно наблюдать.

пс И сразу - нет, какого-то быстрого краха ждать не стоит, все это медленные процессы. Вопрос в их неотвратимости.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37110
  • Karma: 24504
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1372 : Серпень 15, 2023, 14:48:39 »
Цитувати (виділене)
Тарас Кулик
2 д.  ·
Племінниця через війну вчиться зараз в німецькій школі, 11 клас.
Звернула увагу на відмінності мислення наших і німецьких дітей.
На уроці учні обговорюють тему виховання, вчитель пропонує розвинути асоціації по темі.
У наших співвітчизників ця тема обмежується стандартним набором банальних стереотипів: послушність, старанність, ввічливість, обов'язки і т.д.
Німецькі діти розвивають тему незрівнянно далі. Для них поняття виховання -- це процес пристосування до життя, отримання різноманітних навичок, спосіб пошуку себе, визначення своїх схильностей, вибір професії, план життя, кар'єра, вміння домовлятися. 15-ти літня дитина вже схематично будує своє майбутнє життя, вона вже має план і шукає засоби його реалізації.
Німці і, можна сміливо сказати, всі німецькомовні народи, характеризуються здатністю до чіткого практичного мислення, до раціональності.
На відміну від нас, яким більш притаманна емоційність та іраціональність.
Вся історія, культура, архітектура, економіка говорить нам про германську раціональність. В рейтингу рівня суб'єктивного відчуття щастя перші 10 місць крім Фінляндії і Нової Зеландії, зайняли  країни германської групи, а українці зайняли перші місця з кінця, десь 235-те.
Німець бачить проблему і має стандартний алгоритм її аналізу та вирішення.
Німця не так просто обдурити, тому що він схильний до аналізу, він бере до уваги не слова, а факти, українця легко обдурити, тому що він не думає, а переживає і реагує на емоції і не приймає фактів.
Неможливо уявити щоб німці вибрали в президенти циркового клоуна, просто таки неможливо, тому що це для них буде повним абсурдом, як і для будь-якої душевноздорової, адекватної, раціональної людини.
Але українці це зробили, саме тому, що вони не думають і не мислять, а сприймають все емоційно -- цей дядько хароший бо бо мені нравиться, а той поганий бо я так відчуваю, бо так кажуть люди, і мені не потрібні ніякі докази і факти.
Німець своїм розумом моделює своє майбутнє життя і в міру сил реалізує його. Саме тому вони щасливі, скласти план і реалізувати його -- це дає відчуття задоволення собою, відчуття щастя.
Українець не користується розумом. Вороги йому пропонують під час війни замінити досвідченого, патріотичного головнокомандувача, який 5 років успішно захищає країну на артиста з шапіто. Українець двома руками за, його мотивація: хоть поржом.
Чисте безумство.
Приходить війна, як і мало 100% це статися після його вибору, українець радіє і прославляє головнокомандувача, мотивація: бо не втік.
На голову падають бомби і ракети, країна в руїнах, сотні тисяч вбиті і поранені, десятки тисяч без рук без ніг, сотні тисяч воюють, тисячі в полоні, мільйони стали біженцями. Українець горює. За що нам такі біди, за які гріхи. Він уже не пам'ятає, що сам це обрав, сам хотів поржать.
Ви думаєте хтось задумався, хтось обговорює, хтось старається розібратися в причинно-наслідкових зв'язках. Ні. Ніхто нічого не обговорює, ніщо нікого не цікавить.
Українець слухає тупих продажних експертів і вибирає їх по принципу: подобається - не подобається тембр голосу, зовнішшній вигляд.  Швеця і Портнікова, які оперують фактами, аналізують факти - дивляться пів відсотка. Мало того, серед більш-менш нормальних є такі, хто застерігає не дивитись останніх бо можуть обмануть, тобто для них експерт, це той кому можна тільки вірити, а не обдумувати сказане.
Все обговорення між собою зводиться до безкінечного повторення заїзджених тупих фраз: американці не дають нам достатньо зброї, американці нас зливають, жодної найменшої думки про свою відповідальність.
Як тут будеш щасливим, якщо ти кончений ідіот, який сам собі стріляє в ногу, відкриває ворота ворогу, роззброює власну країну, розміновує мости, запрошує ворога себе вбивати і не хоче, хоча може, сісти і проаналізувати причини і наслідки.
Як тут будеш щасливий, коли твоє майбутнє не залежить від твого розуму, а залежить від твого безумства, від твоїх ідіотичних емоцій, через які будь-який жулік може керувати твоїми діями.
Резюме.
Ми українці належать до індоєвропейської групи народів, всі вони тою чи іншою стороною подібні між собою, і саме через емоційність, чутливість, чуттєвість вони досягли тих вершин, які недосяжні іншим народам. Колись давно спільні з нами предки античних греків, латинян, індусів емігрували з наших теперішніх територій і розвинули свої здібності в більш сприятливому кліматі і місцях. Тому що з такими задатками краще жити подалі від хижаків.
А якщо нам випало жити в цьому нещасному місці, серед хижих народів, то потрібно змінювати себе і пристосовувати до місця і обставин.
Потрібно правильно виховувати дітей, вчити їх користуватись власним розумом, адже ми не те що не маємо розуму, ми просто його не використовуємо, змінювати старі і набувати нових звичок.
Одним словом, не продовжувати бути тупими емоційними дегенератами над якими сміються всі цивілізовані народи.

ЗИ: Хоча, Гітлер був не самий вдалий вибір від раціональної нації.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5326
  • Karma: 3164
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1373 : Серпень 15, 2023, 16:29:02 »
Манiпулятивний текст. Нiмецькi дiти можуть планувати життя наперед не через рацiональнicть, а тому що можуть, бо в них стабiльна багата соцiальна сита держава. А у важкi часи вони обирали Гiтлера, хоча автору поста мабуть i Гiтлер кращий за Зеленського.

Offline Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 9578
  • Karma: 5636
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1374 : Серпень 15, 2023, 16:35:16 »
Нiмецькi дiти можуть планувати життя наперед не через рацiональнicть, а тому що в них стабiльна багата соцiальна сита держава.
Не все так просто. "Ситі" є і інші, а схильність логічно планувати найбільше в німців. Менш схильні, наприклад, піти вчитися на спеціальність, з якою не мають уяви що робитимуть.
Homo homini felis est.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1375 : Серпень 15, 2023, 18:30:05 »
Хто б казки порівняв наші та німецькі та висновки якісь зробив. Бо те що я в нас бачу це жах якийсь

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10818
  • Karma: 6624
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1376 : Серпень 15, 2023, 18:57:07 »
Хто б казки порівняв наші та німецькі та висновки якісь зробив. Бо те що я в нас бачу це жах якийсь
Ну, у братів Грімм про жахи багатенько чого

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37110
  • Karma: 24504
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1377 : Серпень 17, 2023, 07:07:34 »
Конгхвігуральне
Цитувати (виділене)
Монова
Мені от цікаво, чого прастиє люді так люблять проголошувати якусь хуйню не від свого імені, а від імені суспільства?
Я завжди пишу "на мою думку", "я особисто вважаю", "мені здається" — і ніколи не беру на себе нахабство вєщать від імені народу.
Зато якась лишайна дупа вилізає на броньовик, дістає матюгальник, вибалушує очі і починає свій червонопикий спіч неодмінно словами "суспільство вимагає!"; "народ хоче знати!", "дайте відповідь нації!", "широкі маси збентежені!"
Хоча збентежена там лише жінка лишайної дупи, сидить і думає, якого хуя я вийшла за оце заміж тридцять вісім років тому і як його сколупнуть з броньовика, нахитнуть скалкою і вкласти спати.
Ну або чоловік, якщо на броньовику — самочка гегемона.
До речі, з моїх особистих спостережень: такі дупи схильні до тотальних узагальнень, і замість "ми троє — я і оті два клубка мохєру за моєю спиною" кажуть "адже всім достеменно відомо".

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26838
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1378 : Серпень 17, 2023, 13:39:37 »
Написала монова яка з коменту нонейма робить всеосяжні висновки про всю спільноту.
Хай краще напише що заздрить що броньовичка нема. :sarcastic:

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2199
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1379 : Серпень 17, 2023, 15:16:15 »
Eugene Dubogryz is with Roman Kulchynsky.
59 minutes ago
  ·
Про держслужбу.
Написав для Текстів невеликий текст (саме так, як не дивно). Формату питання-відповіді. Про держслужбу. Одразу хочу попередити, що я ані спеціаліст із держслужби, та й провів там небагато, за формою рік, бо НБУ в 2016 формально вивели з-під держслужби, за суттю чотири роки. Тим більше, не спеціаліст із реформи держслужби, й взагалі не «спеціаліст із реформ» (ба більше, гостру неприязнь іноді відчуваю до записних універсальних «спеціалістів з реформ», та це справи не стосується). Тобто, так би мовити, думки пересічного мимокрокодила, на основні тих практик, які бачив на власні очі, не більше того.

І трохи лонгрід.

Якщо у вигляді brief summary, то основні проблеми держслужби це зарегульованість та не дуже розуміння, на рівні суспільства, а відтак і «влади» в широкому розумінні, що ж воно хоче від цієї держслужби. Чи це намагання зробити так, щоб воно працювало на розвиток країни (і соціальний, і економічний), чи прагнення все зарегулювати та алгоритмізувати, чи бажання боротися (чи навіть побороти) із корупцією. Цих трьох цілей одночасно досягнути неможливо, така собі імпоссібл трініті, хіба двох паралельно, і то не факт. Якось так.

Питання 1.Що демотивує талановитих людей іти працювати на держслужбу? (Малі зарплати? Відсутність критеріїв кар'єрного росту? Токсична атмосфера\корумпованість керівництва? Інші фактори?)

Відповідь 1. Тут одразу комплекс факторів. Кожен з них сам по собі не є непереборною перешкодою. Так коли вони всі нашаровуються разом, докупи, то це стає проблемою. Спробую перелічити основні, від більш важливих до менш важливих (на мою суб’єктивну думку)

А. Надмірна зарегульованість держслужби. Це стосується всього. Процесу аплікації, тобто подачі документів, формальних вимог до кандидатів (письмова анкета, біографія, купа паперової роботи ще на етапі формальної аплікації). Умов самої роботи, коли все побудовано не на здоровому глузді чи професійних судженнях, а на посадових інструкціях, у 95% застарілих чи прописаних під інші умови. До обмежень щодо можливості іншої роботи, інших доходів. Високих ризиків порушити посадові інструкції просто через незнання та бажання зробити краще. Нетолерантності до помилок. Великої кількості непотрібної роботи, аби не бути покараним. Зарегульованості тих же зарплат.

Б. Непередбачуваність. В будь-який момент можуть змінитися умови роботи, зокрема, прийти обмеження на зарплати. Чи змінитися керівництво. Чи з’являться нові вимоги, будь-якого характеру, до роботи. Дуже важко щось планувати. Для молоді та просто для ініціативних людей це часто неприйнятно. Або для людей, які звикли, що домовленості треба виконувати, і зміни у домовленостях  можливі за згодою двох сторін, а не за волею однієї (наприклад, ті ж зміни зарплат чи умов роботи чи посади). Непередбачуваність в плані кар’єри – можеш багато працювати, та не отримати ані підвищення, ані винагороди.

В. Погана комунікація на всіх етапах – люди не розуміють, в чому полягає робота на держслужбі і чому вона важлива. В чому додана вартість. Де можливість змінити країну на краще.

Г. Багато випадків неформальних домовленостей, простіше кажучи, коли на роботу на держслужбі беруть «за знайомством», а конкурси та аплікації лише формальність. Про це багато пишуть в пресі. Результат – небажання йти через просту недовіру.

Д. Низька – це не так важливо – але неринкова зп. Неринкова, в сенсі, не бере до уваги конкретну людину, її знання, компетенції, зп залежить від регуляцій, тарифних сіток та інших речей. Це не сприяє залученню амбітних людей, які можуть швидше та більше заробити в приватному секторі.

Є. /часто та не обов’язково/ важко навчатися чомусь новому, тому, що можна продати деінде, в інших організаціях, в приватному секторі. Досвід, релевантний в межах конкретної установи. Часто – нема в кого вчитися. Відтак людині важко «працювати на резюме», в сенсі, продавати набуті навички, бо ним і нема застосування на стороні.

Питання 2. Що на вашу думку потрібно зробити в Україні, аби державний апарат працював більш ефективно?(збільшити зарплати, повернути\запровадити чесні конкурси для просування по кар'єрних сходах, гарантувати високу пенсію, запровадити додаткові пільги, інші дії )

Відповідь 2. Комплекс дій. З того, що написано – лише збільшення зарплат, точніше, приведення зарплат у відповідність до кваліфікації та витрат часу (старанності, простіше кажучи) людей. Диференціація – в залежності від корисності та роботи, а не рівня посади. Внутрішня мотивація – коли люди відчувають, що вони реально потрібні. Дерегуляцій держслужби, тобто, скасування непотрібної роботи а-ля заповнення формулярів, «заяв про посилену відповідальність», відписок та іншого. Просто дати людям займатися їхньою роботою. Заохочення за гарно виконану роботу, без традиційного «ви за це отримуєте зарплату». Толерантність до помилок, в тому числі, з боку різного роду «контролерів», насамперед, правоохоронних органів. Наближення роботи та функцій до тих, які можна «продати» (в сенсі, виконувати) за межами держслужби. Головне – мотивація. Тут в мене немає простої відповіді, як це зробити, це залежить від задач конкретної держустанови.

Питання 3. Наскільки доцільне для нижчої і середньої ланок чиновників детальне декларування майна і доходів, яке охоплювало більше ніж 1 млн громадян?

Відповідь 3. Доцільне. Проблема не в декларуванні як такому, а в тому, як ці декларації оцінюються. Якщо задача декларацій – це прозорість та відповідність способу життя винагороді, то жодних проблем із декларуванням немає. Крім навантаження на сервери). Якщо ж декларування сприймати як можливість карати за незначні помилки, які не пов’язані із корупцією, просто невчасно подали, або якусь цифру пропустили випадково – то це дійсно проблема, якою вона і є. Декларування треба просто зробити простішим і дивитися на нього по суті, а не за формою.

Питання 4. Робота багатьох чиновників пов'язана з корупційними ризиками. Наскільки доцільна максимальна “алгоритмізація” і цифровізація їх роботи, адже досвідчений фахівець знає нюанси, які не можуть знати розробники алгоритмів? Але якщо дати сводобду дій, то де гарнатія, що він не прийматиме корупційних рішень?

Відповідь 4 Ніяк не доцільна. Доцільно, навпаки, давати максимальну свободу дій максимально професійним людям.
Ситуація наступна. Гарантувати ніхто нічого не може. І жодна цифровізація, аглоритмізація, декларування, контролі та посилення відповідальності цієї проблеми не вирішать. Це проблема на рівні суспільства, яка називається «суспільна толерантність до корупції» також відома як «хочу аби кум порішав». І боротися з нею треба комунікацією на рівні суспільства, вихованням нетолерантності, неприпустимості таких дій, суспільного осуду. Через прозорість та викриття таких випадків, конкретних випадків.

Неможливо придумати регуляції на всі випадки життя. Саме тому, що ми постійно намагаємося придумати якийсь загальний алгоритм, якусь вічний двигун, «який поборе корупцію раз та назавжди», ми зайшли в глухий кут – занадто багато регуляцій, які сповільнюють роботу держслужби та роблять її непривабливою – дивись відповідь А на пункт 1. Ті, хто схильні до корупції, все одно обійдуть ці заборони, а ті, хто сумлінно працює, а таких 95+% (просто ми бачимо окремі кричущі випадки, і автоматично розповсюджуємо це на всіх – така собі «неправильна математична індукція») будуть лише витрачати час та зусилля на паперову роботу і не будуть робити те, що потрібно.

Корупційні рішення будуть завжди. Завжди певний відсоток людей буде нечесними, а якісь рішення будуть помилковими. Питання, наскільки їх багато і як їх мінімізувати. Найпростіший спосіб – залучати професійних людей, мотивувати їх різними способами (для кожної людини та кожної організації це окремо), бути толерантними до помилок, та лишити певний відсоток на ці самі корупційні рішення. Це якщо задача щоб система працювала, а не «боролася з корупцією».

Питання 5. Чи дійсно наші правоохоронці керуються презумпцією вини чиновника і чи це є поширеною практикою, яка ускладнює роботу всієї держслужби? Якщо так, то як цього уникнути, враховуючи корупційні ризики?

Відповідь 5. Важко сказати. З мого невеликого досвіду – скоріше так, аніж ні. Та треба пам’ятати, що це проблема не органів, які теж, до речі, держслужбовці. Це проблема суспільства. Тотальна недовіра, і бажання контролювати все, бажано так, щоб тебе самого не контролював ніхто. Якщо такий запит суспільства, а він є, то і «органи» будуть його відпрацьовувати, шукати зраду та корупцію повсюди. Але так система не працюватиме, врешті, як зараз.

Уникнути цього просто. І водночас складно. Бо це потребує перебудови мислення самих правоохоронців, а відтак і суспільства. Перестати всіх підозрювати, вмикати «презумпцію невинності», тобто, якщо щось робиться не так, то не через умисел, а через помилки чи нерозуміння. Плюс прозорість всього – процесу прийняття рішень, зарплат, статків, способу життя, контрактів та закупівель і так далі. Через прозорість воно має шанс запрацювати.

Ризики будуть завжди. Важливо розуміти, чому ми хочемо від держслужби. Працювати чи «контролювати ризики». Поки що весь час існування України ми робимо лише друге, от і маємо кризу держслужби та постійне невдоволення нею.

0 Користувачів і 7 Гостей дивляться цю тему.