Нотатки про насущне

[BigSister]

Немецкое издание BILD опубликовало статью (https://m.bild.de/politik/ausland/politik-ausland/ukraine-praesident-streitet-mit-general-ueber-die-blutigste-schlacht-des-krieges-83106290.bildMobile.html) о нарастающем напряжении между Главкомом Залужным и Верховным Главнокомандующим Зеленский. Всё из-за Бахмута. Залужный давно уже настаивал, что надо отойти из Бахмута и занять более выгодные для бойцов ЗСУ позиции. Зеленский с ним жёстко не согласен.

https://censor.net/ua/news/3403965/zalujnyyi_ta_syrskyyi_vyslovylysya_za_prodovjennya_oboronnoyi_operatsiyi_u_bahmuti

Президент України Володимир Зеленський у понеділок, 6 березня, провів чергове засідання Ставки Верховного Головнокомандувача.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Офісу Президента.

Як зазначається, командувачі оперативно-стратегічних угруповань військ доповіли про ситуацію на основних напрямках фронту.

"Особливо детально члени Ставки розглянули ситуацію в Бахмуті. Оцінюючи перебіг оборонної операції, Президент поставив запитання Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному та командувачу оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" Олександру Сирському щодо подальших дій на Бахмутському напрямку. Вони висловилися за продовження оборонної операції та подальше посилення наших позицій у Бахмуті", - йдеться у повідомленні...

[Eney ♔]

Читав, що сьогодні Ставка верховного головнокомандувача вирішила продовжити оборону Бахмута.
Серед учасників Ставки були генерали, які керували обороною Дебальцево, тобто, як ми впевнені, зробили висновки з того досвіду, і їхні рішення щодо оборони Бахмута будуть повністю відповідати реальній обстановці, бо треба ж навчатись на власних помилках, чи не так?
Тому виходячи з рішення Ставки очікую:
1. До Бахмута прибуде хтось з генералів чи полковників для розгортання командного пункту, з метою єдиного  управління усіма військами у місті виходячи з реальної обстановки, а не паперової карти десь у високих штабах, бо питання швидкості рішень та взаємодії у такій обстановці є ключовим. Війська мають тримати позиції, які реально дозволяють завдавати втрати ворогу, це по карті ніхто не побачить. Управління по карті поза межами міста в таких умовах і без урахування реальної бойової чисельності військ - це безвідповідально.
2. Командування у місті має забезпечити єдину ситуаційну обізнаність для усіх підрозділів, щоб розуміти у такій складній обстановці де позиції своїх та ворожих військ, які зони у місті під прострілом з висот та вулиць, які контролює противник. Має бути зв'язок  між усіма підрозділами, взаємодія це головне, щоб уникнути вогню по своїх у таких умовах. Якщо цього не зробити - будуть невиправдані втрати.
3. Наступ з півночі на охоплення міста має бути зупинений, це можливо зробити виключно за рахунок застосування боєздатних резервів. Тобто не посилати когось кудись на точку на карті, як це було у Дебальцево, а особисто проконтролювати розгортання, допомогти заритись, організувати цілодобову розвідку. На південь від Бахмуту це вдалось організувати, там фронт тримається.
4. Надати боєприпаси для ураження хоча б групових цілей.
5. Інженерна техніка має забезпечити доступність кількох шляхів сполучення, до яких ще не дійшов противник, оскільки основна траса прострілюється. А по полях колісна техніка сама не проїде.
6. Уся бойова техніка у місті має бути забезпечена запасними частинами, мають бути створені мобільні ремонтні підрозділи, які допоможуть перевірці боєздатності техніки, оскільки в умовах охоплення ворогом ніхто возитись з технікою не буде, і часу чекати на підвоз запчастин теж не буде. Давайте не повторювати помилки Дебальцево, коли через безвідповідальність командування через незначні несправності та технічну неготовність довелось кидати значну кількість техніки.
7. У складній бойовій обстановці військовослужбовцям не треба заспокійливі гарні новини, мотивація у наших солдат достатня.  Потрібна правда про обстановку, реалістичні завдання, особиста присутність командирів, відповідальність за життя людей, яка має визначатись у постійному інформуванні та постійних чітких наказах.

[Teagan]

.

[Фрипп]

Так

[Eney ♔]

Сталеві люди.

Навколо мертвого, по звіриному жорстко вбитого міста, стоять сталеві люди. Десант і Піхота, Розвідка і Арта, Танкісти та Медики, БЕПЛи та Зв'язок, НГУ та Морпіхи... Солдати, Сержанти, Офіцери. Вони змучені, виснажені, злі та затюкані.

Вони лаються та сміються, вони кричать та шепочуть, вони захищають та вбивають.

Лаються - бо заїбала русня, сміються - бо цуценя злякалося миші; кричать - бо дизель гуде, шепочуть - бо підари близько; захищають - країну, рідних та друзів, вбивають - йобану орду окупантів.

У кожного свій напрямок роботи і свій головний біль. Професіонали "працюють" незважаючи ні на що. Вони боронять країну, стоячи на порозі мертвого міста, вони гинуть та зазнають поранень, але нищать ворога, вони жертвують своїм  ментальним здоров'ям, щоб мирні люди не пізнали того холодного і липкого жаху, з яким так добре знайомі вони самі.

Вони боронять весь світ, від ракової пухлини, метастази якої продовжують лізти через кордони і винищені міста та села, щоб нікому не довелося закопувати свій телефон, перед боєм, без надії на життя.

Сталеві люди боронять мертве місто, щоб інші продовжували жити.

Присвячується всім Силам Оборони України.

Вугледар і Бахмут стоять.

P.S. Попрошу вашого репосту.

Американський піхотинець

[Фрипп]

Валаар Моргулис
9h
  ·

Казались пол сигареты,
которые вкусно курит,
длиннее всей его жизни.
Он знал ли о том едва,
но умер он как поэт,
любивший войну и бури
и выдохнул в стужу утра
простые свои слова.
Божья найдёт награда
подвиг большой и малый.
Героев постигнет слава,
которая их вела. 
Он воевал солдатом,
но умер он генералом
и на его шевроне
два золотых крыла.

[Eney ♔]

Алекс Нойнец
По поводу военного преступления с расстрелом пленного и записью этого на видео, многие знакомые поражаются, зачем это было сделано.

И если непосредственно расстрелу пленного они довольно быстро находят простое объяснение - потому что мы воюем против животных, которые чисто физиологически мечтают нас всех поубивать", то вопрос "зачем они это сняли и выложили" не находит ответа логичнее, чем "ну они просто беспросветно тупые и гордятся этим".

Боюсь, господа, это не совсем так. Более того, это не совсем так по обоим пунктам.

В подавляющем своём большинстве люди, против которых мы воюем - и не животные, которые нас ненавидят, и не беспросветно тупые.

Расчеловечивание - это прекрасно, но это инструмент для внутреннего пользования. А для эффективной работы с персоналом противника приходится его изучать, а не обобщать одним широким "да пидоры они все".

Грустная правда в том, что в подавляющей своей массе люди, которые на нас напали - не плохие и не хорошие. Они НИКАКИЕ. Принципиально, сознательно, в качестве результата многолетней работы инстинкта самосохранения и естественного отбора они никакие. Потому что веками у них так было устроено, что хороших уничтожали плохие, а плохих уничтожали другие плохие на следующей итерации. Поэтому они никакие и гордятся этим. Бесцветность - их норма жизни, "самый умный" - оскорбление.

В общем-то они нас не ненавидят. Им плевать на нас, так же, как плевать друг на друга. Таков их эволюционный механизм, ненавидеть их за это - это как ненавидеть жабу за то, что она зеленая или мухомор за ядовитость.

Так вот. К чему я это веду.

На фронт эти чмобики идут не из патриотических соображений, а просто потому что начальство дало повестку и сказало что надо идти, они и пошли. Потому что инстинкт самосохранения им говорит, что если не пойти, то будут проблемы, а инстинкт самосохранения - это тот базовый инстинкт, который очень трудно подавить. Чтобы его подавить, требуется спровоцировать у человека тяжелую интеллектуальную работу, а тяжелая интеллектуальная работа - это именно то, что российская машина как раз вытравляла из российского народа.

И вот на фронте они видят не очень приятные вещи. Они видят, что их гонят в атаку мясными волнами, что автомат ржавый, начальник пьяный, снарядов нет, а те что есть - падают ему на голову с большой высоты. А отступать ему нельзя, потому что росгвардеец кончит.

Тут в дело вступаем уже мы и сообщаем ебаному москалю, что вообще-то выход есть и называется он сдача в плен. Через проект, который называется "Хочу жить", то есть точно так же, как базовый жизненный мотив обычного рядового москаля.

Знаете, сколько заявок ежедневно обрабатывают оператор коллцентра "Хочу Жить"? Они недавно сообщили. До ста штук в день. То есть в среднем 500 москалей в день мы убиваем на всей линии разграничения, а сверху ещё 20% от этой цифры просятся к нам в плен каждый божий день.

Это некоторым образом пиздец и российское командование прекрасно понимает, что это пиздец. Вот там как раз таки сидят злобные безжалостные животные, которые ненавидят и нас, и всё живое, и ищут способ его уничтожить.

Поэтому они борются со сдачей в плен самым простым и эффективным способом - они снимают видео, которые спровоцируют нас не брать пленных. И доносят до своих чмобиков нашу реакцию на их бесчеловечную жестокость, как мысль о том, что нельзя сдаваться нам в плен, мы будем им всем мстить.

Потому что им надо, чтобы инстинкт самосохранения не толкал москаля в плен. Им надо, чтобы инстинкт самосохранения толкал москаля сидеть в окопе ровно. Мысль "нельзя косить от чмобилизации" они подавляют жестокостью мусоров. Мысль "нельзя отступать" они подавляют жестокостью заградотрядов. Мысль "нельзя сдаваться в плен" они сначала подавляли свежей криминальной статьей с 15 годами за добровольную сдачу в плен. Когда это не помогло, они пару недель пытались качать ролики про то, как "украинцы расстреливают пленных". Когда и это не помогло, они принялись распространять ролики про то, как россияне расстреливают пленных, чтобы спровоцировать нас на ответную жестокость и пользоваться этим для внутренней агитации. Чтобы москаль боялся сдаваться в плен, потому что именно ему в плену отомстят за то, что они делали с нашими.

Так что всё довольно прозрачно, примитивно, квадратно и практично.

И является доказательством а) качественной работы "Хочу жить", и б) жгучего желания среднестатистического москаля сдаться в украинский плен вместо того, чтобы воевать.

[Volf Ram]

они снимают видео, которые спровоцируют нас не брать пленных

Так. Причому це не перше таке відео.

[AVI]

Так. Причому це не перше таке відео.

Але це не заважає їм здаватись. А нашим - через силу, зціпивши зуби, виконувати всілякі конвенції. І вони це прекрасно знають. Тому їх чергове іпсо - у смітник.
Герою - слава!

[Чиби]

Причому це не перше таке відео.

Причому на своїх каналах вони постять такі відео з початку війни, задовго до появи проєкту "Хочу жить". Постять из задоволенням, посмішками та дописами у стилі "дивіться, як ми можемо". Тобто те, що каже Нойнець, цілком логічно, і, гадаю, велика доля правди в цьому є. Але водночас багато з них роблять це просто тому, що можуть. Тому, що вони вважають це хорошим і правильним. Тому, що вони нелюді.

[Солоха]

Шрайк
Извините, но заебали.
Заебали специалисты по беларусскому протесту. Которые про этот протест слышали в напевах Рабиновича. "Ой, там только на лавочках босиком стояли, ахаха", "да, грузины не беларусы, вот коктейли Молотова сразу пошли", "беларусы разбегались от одного удара дубинки!"
НЕ ПИЗДИТЕ
В Беларуси были и драки с ОМОНом, и коктейли Молотова, и убитые во время протестов, и раненые, и искалеченные в СИЗО. Тысячи.
Прямо на этом же канале можете поискать видео. Я их тут постил кучами.
Проигрыш беларусского протеста - это следствие его неорганизованности и жесткости Лукашенко. 26-летнего уничтожения оппозиции, в том числе физического. Это беда беларусов, а не вина.
Также заебали специалисты по нашему Майдану, которые считают, что после 22 ноября сразу же настало 18 февраля.
"Мы, мол, крутые, а эти - фу".
Крутые - это те, кто остался на Майдане утром 20 февраля. Их была пара тысяч на всю страну. А может и меньше.
Нехер примазываться к подвигу немногих, повышая чувство собственной значимости.
Я был на хреновой туче митингов во времена Януковича еще до Майдана. Я был хз сколько раз на Майдане. Я был в Мариинском парке 18 февраля, где и начался пиздорез. Но меня не было 20-го. И я не имею права говорить, что чем-то лучше протестовавших беларусов. Потому что это другие люди вытащили победу ценой свой жизни.
Желаю беларусам избавиться от Лукашенко. Желаю грузинам продолжить движение в Европу. Желаю украинцам оценивать себя по своим личным делам.

[Eney ♔]

МАДЯР🇺🇦 08.03.2023

[Milena]

Яка розумна і мужня людина! Низький уклін Мадярові і його Птахам.

[RedCat]

Таня Адамс
Женщины, сегодня про вас. Ласково не будет. Сорян.
Никогда вас не понимала.
Нет, я не тосковала по пенису, не хотела быть мальчиком, но я никогда не понимала вас.
Вы мне казались слишком поверхностными, слишком вычурными, слишком излишними. Слишком слишком. Мне хватало ума понять, что это мои проблемы, а не ваши, но у меня почти никогда не было нужды в общении с себе подобными, чересчур НЕ подобными вы казались в миру, в обыденности, с вашими ногтями, ресницами, губами, луи витонами. Дурацкими казались если честно.
Сейчас не так.
Начиная с девочки на Порше, которая привезла лечить бродячую ворону, и заканчивая девочкой, у которой отклеилась ресница, но она продолжает тягать коробки с гуманитаркой, а вечером пойдет и приклеет новую ресницу, шоб красиво.
Начиная с девочки со Стугной, и заканчивая девочкой со списком переселенцев.
Начиная с девочки "нужен сухой борщ" и заканчивая девочкой "у меня есть 100 грн, я их отдам на ЗСУ".
Каждая из вас пропасть. Прожует, проглотит и не заметит.
Каждая из вас космос. Приклеивая отпавшие ресницы, вы одновременно решаете проблемы мужа, сына, бизнеса и какого-то там батальйона, патамушта "хлопцям треба".
Каждая из вас - зам.по тылу.
Каждая из вас -стена.
Мы не замужем, ми дружини, дружинники блд. Даже та, которая "часики тикают", а она всё еще никак, она знает где и что делать, чтоб нормально было.
Еду в машине, мелькают силуэты деревьев, светит луна, пронзительная как зубная боль, неизбежная как карма. Мелькают люди: кто-то мимо, кто-то долго рядом, кто-то с тобой вместе скачет по колдоёбинам 10 лет, набил себе те же синяки на сраке, нажрался той же соли.
 И не надо мне борьбы за права, гендерных квот, ничего не надо.
 Те женщины, которые могут, они сами возьмут.
 Сломают танк и вытащат с поля.
Соберут бабла на снарягу и воспитают детей.
Украинские женщины-совершенно отедельное достояние, дикие, страшные, непредсказуемые и неконтролируемые.  Но они всегда  сделают нормально шоб было. А потом пойдут приклеивать ресницы.

[Eney ♔]

Sergey Fursa
12 хв  ·
Російські генерали, схоже, пересвяткувади своє професійне свято, 8 березня, і вирішили під впливом гормонів і Путінки знову вдарити по енергетичній інфраструктурі України. Не пожаліли навіть свій улюблений кінджал, на який молиться вся Росія, на святу справу боротьби із зловісним трансформатором у голосіївському районі.
І щоб шо?
От зрозуміло, що вони цим хотіли досягнути з жовтня по січень. Але хтось їм сказав, що весна прийшла? Що вже тепло? Що Європа не замерзла, що Британці не їдять білок? Що ціна на газ впала нижче 500 доларів. Що світовий день збільшується?
Чи вони все це проспали? Який сенс витрачати ресурси на це все зараз? Щоб не датити поспати українцям? Так більшість проспала ту повітряну тревогу, відправившись спати, не чекаючи, поки генерали набухаються остаточно. Щоб зробити нерви енергетикам? Так ті вже звикли. Щоб перевірити, чи не прийшли ще Патріоти? От перевірили, не прийшли. І що воно вам дало? Чи ви хочете вистрілити всі ваші кінджали до того, як приїдуть Патріоти і почнуть і їх збивати? "Так не достанься ты никому"? Не жарт же, 6 кінджалів вистрілили.
Це схоже на якусь тупу впертість підлітка. Який робить щось всупереч здоровому глузду. Просто тому що може. І просто тому що дорослі говорять, що так робити не треба.
А я можу!
Ну змогли і шо воно вам дало? Чи їх так вкурвило ниття воєнкорів, що в результаті місяців обстрілу в Харкові включили вуличне світло, а в Києві запустили тролейбуси. Так сьогодні зранку тролейбуси знову їхали.
Чи комусь треба розповісти бункерному дєду що вони проє…стріляли всі ракети і добилися цим рівно нуль і вони бояться, а тому продовжують стріляти, бо от от Україна не витримає і потрапить нарешті до кам яного віку? От зараз ще додамо до нашого геніального рецепту трохи кінджалів і тоді точно, навіть весна і літо не допопоможуть?
Так от от Україна повернеться до експорту електроенергії в Європу і навіть це не зможуть зупинити ці недолугі обстріли. І Земля продовжить свій шлях у пустошах космосу, збільшуючи світовий день, щоб вам там не казали шамани.
От реально? Щоб що?
У вас політичні мотиви домінують над військовими? Так тут навіть політичних вже немає. Ви не жалієте зеків і мобіків, це ясно, але ж ракет, ваших кінджалів, вам має бути шкода? Чи ви просто тупі?
Завжди вірна найпростішп відповідь. Але ж ти все півно шукаєш раціо у діях генералів, і тих, хто приймає рішення. Шукаєш зерно.
І шоб шо? Щоб знову переконатися, що «умом росію не понять»?

[Eney ♔]

...Зазбиралось на дощ, а пиздячити ще далеченько.
І дорога убита, неначе дорога АТО.
На узбіччі стоїть голосує попутніх Шевченко.
Я спиняю, і він підсідає до мене в авто.

Я газую на схід, де стирчать із землі терикони,
і на землю мою своїм лаптєм ступив підарас.
Всі одвічні боги пропили свої древні ікони,
але поряд сидить і сміється крізь вуса Тарас.

Каже: хлопче, жени! Хай вітри тобі дують у спину.
Хай тебе не бере ні вогонь, ні земля, ні вода.
Поквитайся за нас, за нещасну мою Катерину.
Ось тримай-но ножа — це тобі передав Галайда.

Ці плюгаві мерці, ця кацапська навала пихата
нападає вночі і заходить завжди зі спини.
Ще вишневий садок. Ще пасуться маленькі ягнята.
Але ниньки із них виростають одні барани...

...Він ще довго отак матюкався, сміявся і плакав,
потім десь за Дніпром утомився і тихо заснув.
Мабуть, снилось йому, що вернулися знов гайдамаки, посвятили ножі і пішли на останню війну.

© Олекса Бик

[Volf Ram]

Денацифікації нацкорпусу присвячується.

Це були темні часи, коли країною носились замовні бунтарі "начасники" і проводили свої циркові вистави для виконання забаганок кремля припинити розбудову Армії  та збити нас з впертого поступу на шляху до НАТО.

Миротворець тоді паплюжили всі "корисні ідіоти", бо пантріотом міг бути лише той, в кого було на часі паплюжити президента, українських дипломатів, очільників війська, наші спецслужби і ін.

Присвячується найпатріотичнішим патріотам "нацдружинам", які навесні 2019 року всі "померли".

[Фрипп]

Adenarzuata Murz
2d

  ·
Ни один европеец не задаст вопрос, почему какая-то страна сопротивляется экспансии Kитая или Aфганистана. Он знает, почему лично он бы под ними жить не хотел, поэтому нет нужды объяснять по слогам. У него в голове живой образ китайца/талиба, он хорошо представляет себе, что они с ним сделают и во что превратят его жизнь. Существует огромное количество контента, который ему это разжевывает.

Но, когда речь заходит об экспансии одной северной тирании, у европейца сразу улыбка идиота "Что тут такого страшного?" И присказки "О, я там был, на Красной пил, там все круто, все такие радушные" и "У моего соседа жена из Тирании, шарман, шарман..." Вопреки стереотипам, он не представляет себе жителя Тирании как Распутина верхом на медведе. Он видел их достаточно, на учебе, по работе, на отдыхе. По виду/поведению они не особо отличаются от местных. Серьезных проблем не создают. Чего их бояться-то?

Я посмотрела несколько интервью с европейцами, долго проживающими в Тирании. Им все ок. От произвола властей они защищены своими паспортами. Местные их в попу целуют. Хамство они не считывают из-за языкового барьера. Их не триггерит То Самое чиновничье хамство, которое вызывает конвульсии у хлебнувших совка. С простым народом они не сталкиваются, поскольку сами, разумеется, люди не простые. 

Местный нарратив они потребляют избирательно. Каждый хвастается, что читал Толстоевского и страшно обогатился. Но хоть бы кто прочитал Салтыкова-Щедрина, Довлатова или Сорокина. Впрочем, не думаю, что им бы что-то сказали эти авторы. Они описывают ту часть реальности, которая является слепым пятном не только у европейцев, но и у самих привилегированных местных. Ведь местных аристократов-то послушать, так кругом Святая Гнусь, окромя опричников.

Мы умираем, чтобы не жить в этой Святой Гнуси, потому что жизнь в ней хуже смерти. А европейцы, как трехлетки, глазенки таращат "Чем вы от них отличаетесь? Если по картинке, так извините, вы отличаетесь косметически." И это действительно так. Если идти по улице в крупном городе Тирании, то не сразу определишь, что в этой стране не то. Ярко выраженного криминала нет. Навязчивой уличной грубости тоже. Нищета преодолена. Видимого произвола властей тоже не наблюдается. Нет расслабона и радости, все вечно недовольны и часто агрессивны, но в каких-то разумных рамках. Что не так?

Объяснить, ЧТО, иностранцу практически невозможно. Не объяснит француженке, преподающей в Питере, ее коллега, из дворянских, у которой в четвертом поколении фобия шагов в подъезде. Или таксист, у которого недавно бизнес был. Или недавно рожавшая подруга, которая, не смотря на все деньги и перестраховки, нарвалась на совковую акушерку. Не, не смогут. Француженка глазками хлопнет - ну, бывает. Случаются трагедии. И невозможно объяснить, что это не случайная трагедия, это несущая конструкция. Это Левиафан. Его дыхание всегда слышно. Он покусывает каждый день. Никто не знает, кого он сожрет следующим. Никаких защит от него нет, доброжелатели аккуратно подтолкнут в пасть, чтобы в этот раз съели не их. Центр жизни - это страх перед ним и поддержание психзащит, что его нет.

Художественного контента, описывающего Левиафана, до хрена, но он не востребован на Западе. В самой Тирании, кстати, тоже. Если на загнивающем чернушная литература пишется, чтобы достучаться до публики и что-то изменить, то в Тирании она пишется как вещь в себе, для грустно поржать. Ее пишут прозревшие одиночки, которые чудом одолели стокгольмский синдром, обнаружили себя в 0rde, в п&зде, оценили положение как безнадежное, ну и описали это для самотерапии. И для терапии таких же бедолаг, как они, неудачно и непонятно зачем очнувшихся. Они типа Нео, который очнулся в результате поломки своей капсулы. Что делать? Да ничего уже, приехали. Можно удобно устроиться, оглянуться вокруг и сделать селфи, от которого внешний наблюдатель блеванет.

Контент, описывающий черную 0rdынскую дыру, с ее стиранием личности, абсолютностью любой власти, культом насилия, культом удовольствия от насилия, отсутствием смысла, отсутствием перспективы и осознанным согласием людей так жить, настолько страшен и отвратителен, что вызывает неверие и отталкивание. Он кажется бредом глубоко травмированного автора, который видит все через призму травмы. А у него нет травмы, что самое смешное. Он из нее как раз вышел и видит все как есть, без психзащит. Он бы мог в красках рассказать европейцу, что с ним эти люди хаааарошие сделают. Пошагово. Он это все прошел. Да только ему не поверят. Такого не бывает, потому что не бывает никогда.

Европейцы, которых занесло куда-то в Сызрань, по делам, видели Левиафана своими глазами. Развидеть его невозможно, держать в себе ценное знание невозможно. Они как девочка, на которую упал кирпич, бегают, смеются и звонят в колокол. Как Киплинг с его The man who was, когда Левиафан неожиданно выпрыгнул прямо перед ним. На прозревших смотрят, как на блаженных. Им не верят так же, как везучие жены не верят битым. "Ты преувеличиваешь. Я вот пожил в центре Питера пять лет, по Суздалям да Калугам на экскурсии ездил. Сервис лучше нашего! Ну, была парочка моментов, но зачем искать пятна на солнце? Тебе просто не повезло."

Нарративы битых в обоих случаях не просто неинтересны везучим, они раздражают. Их требуют убрать из эфира. В эфире у нас прилизанный Толстоевский, а Войнович - то чернуха. Ну и что, что бьющих мужей 30%, а чернушных существ на матушке 86%, давайте сосредоточимся на позитиве. Ну давайте сосредоточимся. Давайте видеть мир как аристократы в 1917: в Святой Гнуси живет царская семья, Наташа Ростова, поручик Голицын с булкой и сотня миллионов какой-то черни, она же одновременно святой народ, состоящий сплошь из "люди хаааарошие". Все мы знаем цену этого безумного оксюморона чернь/святые. Современная аристократия унаследовала его и продвигает как фичу.

Да что там европейцы. Наши-то, наши нормально не могут сформулировать, что в Гнуси не так. Да, интуитивно называют их рабами (о, если бы). Вызывает отвращение их готовность к лизоблюдству, специфическая коллективная лживость, нескрываемые оргазмы от надругательства над моралью, лучезарное счастье бесстыжести. Но мало кто понимает, почему они такие и в чем тут система. Поэтому даже нашему можно напеть в уши "все люди раааазные". Поэтому 9 лет назад наши поверили в Иловайске честному слову гнусского офицера. Сейчас это кажется безумием, но этот случай был всего 9 лет назад.

В этом вся проблема. Нет контента, который бы пошагово объяснял постороннему наблюдателю, что есть 0rdынцы. У них нет определенного образа. Все другие антигерои его имеют. Нарисуйте аллюзию на черную форму - и все сразу поймут, о чем это. А как выглядит 0rdынец? Да никак. Он выглядит как творение нейросети - внешность какая угодно, а из глаз смотрит пустота. И они вовсю используют это преимущество. Мы тут ждем, что европейцы прозреют после Бучи и Изюма. Ага, щас. Да гнуснякам удалось ГУЛАГ прикопать, миллионы замученных ни за что. Они и после этого сохранили репутацию пусечек. Списали все на комми, ребрендились. Этавсесталин. Все миллионы замучил своими ручками, пока наш святой народ, наши люди хаааарошие, сидели зайчиками, прижавши ушки...

На нас нападает mаньяк, а окружающие его видят то ли грабителем, то ли пьянчужкой, то ли балеруном, который в пируэте случайно ударил ножом, и так восэм раз. В этом преимущество mаньяка над идейным террористом или наркозависимым. Он обычный. Он ничем не отличается. Не за что уцепиться. Он не имеет формы, какого-то отличительного признака, по которому можно сказать - о, mаньяк. О том, кто он, знает только жертва, которая видела его в деле и смотрела в его счастливые глаза. Это ощущение ни с чем не спутать. Mаньяк ходит от одной жертвы к другой, притворяясь то учителем музыки, то сантехником, жертвы кричат, а окружающие им "Глупенькая, это же учитель музыки, это же сантехник. Чего ты боишься? Ой, он тебя убил? Так это, наверно, чем-то объяснить можно." Mаньяк поддакивает. Да-да, все можно объяснить. Он любую объяснялку принять готов, в любой костюм нарядиться. Ему не жалко, а наблюдатели и рады.

Я не знаю, что с этим можно сделать. Это прокатывает столетиями. Это какой-то п&здец.

[Аля]

Бабло не пахнет. Звоночков, что то не так предостаточно.
Так что слепота эта - или от желания быть нетаким или от бабла

[Teagan]

Я не знаю, что с этим можно сделать. Это прокатывает столетиями. Это какой-то п&здец.

Так. Нажаль так і є. І ми один на один з цим монстром.

[Teagan]

Гудименко

Знову бачу в коментарях класичне «от хлопці з фронту повернуться і наведуть порядок».

Є хуйові новини. Так не буде. А якщо буде, то вам не сподобається.

Я навіть не кажу про те, що величезна частина інтелектуальної еліти мого покоління, яка мала б стати елітою політичною, ніколи з фронту не повернеться. Ті, хто мали б стати мерами міст, міністрами, реформаторами, депутатами, ті хто хотів би і міг змінити щось на краще – будуть лежати у землі, і їх вже багато, а буде ще більше. А з тих, хто повернеться живими, буде величезна кількість поранених, скалічених або просто психологічно травмованих. Додайте величезну кількість тих, хто замість продовження боротьби за країну буде вимушений наново будувати своє власне життя: зі зруйнованим будинком, без роботи, з забутими мирними навичками, можливо – без родини або з проблемами у сім‘ї, які доведеться вирішувати. Ось вам портрет «втраченого покоління» – не у ремарківському значенні, бо на фронті всі покоління присутні, а у політичному, бо ті 30+, які мали б еволюційно зайняти свої місця за 3-5 років, і потім поступитися тим, кому зараз 18-20, значною мірою знищені війною – як фізично, так і морально.

Плюс додайте, будьте ласкаві, величезний рівень внутрішньої агресії, яка накопичена у людях і яка переважно не находить виходу назовні, а потім виплескується на оточуючих – і на ветеранів вона виплеснеться теж. Це ти зараз, братику, герой війни, наш котик, гордість, честь і слава. Як тільки дембельнешся і вирішиш щось змінити хоч у власному селі, не кажучі вже про країну, одразу почуєш про себе, що воював ти не там і не так, на передку не був, волонтьорку пиздив, і взагалі алкаш і наркоман. І готовими до такого психологічного перепаду буде не кожен боєць, можете мені повірити. Навіть ті, хто бачив справжнє пекло навколо себе, не завжди зможуть дати опір, коли це пекло їм влаштують нібито свої.

Відверто не хочу розписувати далі, хоча пунктів ще багато. Підсумок у цього один. Якщо ми хочемо змін на краще, попрацювати доведеться всім. І не треба перекладати повну моральну відповідальність за зміни на пацанів і дівчат, що повернуться з фронту. Голосувати будуть не тільки вони, робити зміни можуть не тільки вони, жити у країні будуть не тільки вони. Тож або разом, або ніяк.

І починати варто вже зараз, до речі.

[RedCat]

Маніфест тих, хто на війні.
ШАНСОН
Я знаю що ми робили на цій війні
Ми відтягували час щоб пацани могли зробити собі посвідчення
Щоб той хто хотів зїбатись зїбався з країни
Ми брали удар на себе
Щоб потім якийсь хуй уникав повістки
Щоб потім цей хуй сидів у кафешці і пив хіпстерську каву
А в кишені лежала справка про непридатність до служби
А ще давав поради іншому: шо куди і скільки в доларах занести
І ще: постив хештег #запідтримкиЗСУ
Я знаю за що вмирали пацани в Херсонській області
За довбані кавуни
І похуй усім, що за маленьке село загинуло тисячу чиїхось синів
братів
чоловіків
батьків
Похуй
На їхні імена
Вони народжені для війни - і це не видумка
Це цитата
Похуй
Вони самі вибрали смерть а я не хочу вмирати - і це теж цитата
А хто хотів?
Я запитую:
Хто з нас народжений для війни?
Хто хотів помирати?
Хто йшов на війну за "какую разніцу"?
Хто?
Грьобана хіпстерська кава
Грьобані кавуни
Грьобана хуйня
І медаль за заслуги блогерам
Які ще рік назад пиляли рілси для інсти
З Криму та москви
І все це вже гноїться в тілі країни
За яку полягло десятки тисяч бійців
                                            приспів раз
Солдати мають властивість закінчуватись
Особливо штурмовики
Раз - штурм
Два - штурм
І батальйону немає
Він йде на доукомплектування
- Ідіть нахуй у мене справка
- Я не хочу вмирати
- А я не хочу воювати
- Економіку треба комусь піднімати
- Я тримаю культурний фронт
- А у мене місія - за грантові гроші розповідати світові про цю війну
- А у мене ще якась хуйня поки не придумав яка
Всі тримають якийсь фронт
Але блять далеко від війни
                                         приспів два
Давайте подивимось правді в очі:
Війну не виграють
Перемогу вигризають
І до неї як до неба рачки
А солдати мають властивість закінчуватись
Особливо в посадках які прострілюються з полів
Особливо при штурмі
До речі
В штурмовиків немає в запасі ще життів
Штурмовики вмирають за кавуни
Хтось за каву
Хоча "какая разніца"
Все одно ми їх туди не посилали
                                        користуючись нагодою
                                        рекламна пауза
Фермерам та дачникам під сезон:
Редиска "Азовсталь"
Огірки "Привид Києва"
Кабачок "Розвідник"
Нічним хмільним:
Коктейль "Пекельна Буча" -
І на голодну тусу
(Чудовий слоган для мотивації
І єднання цілої нації)
План розбудови країни - втекти на Балі
Гарячі тури - самі літали
                                            приспів раз
                                            приспів два
Наприкінці потрібно сказати:
Слава Україні! -
Бах!
Бах! -
І своєю смертю
Нагодувати фейсбук та інсту.
@Валерій Пузік, художник, письменник, режисер, молодший сержант ЗСУ.

[Eney ♔]

Iryna Berlyand
6 год  ·
Брифінг Тімоті Снайдера  перед Радою Безпеки  ООН. Його запросили дати пояснення щодо "русофобії".
Ви ж, напевно, знаєте, що Росія скликала екстрене засідання Радбезу ООН, щоб обговорити русофобію, яка начебто становить світову небезпеку. Радбез запросил як експерта професора Тімоті Снайдера - і кращого експерта не можна було знайти.
Снайдер переконливо показує, що термін "русофобія" використовується задля того, щоб зобразити агресора як жертву і тим виправдовувати агресію. "Коли імперія нападає, імперія стверджує, що вона є жертвою.  Риторика про те, що українці є якимись "русофобами", використовується російською державою для виправдання агресивної війни".
Снайдер назвав свою доповідь "Playing The Victim", "удаючи жертву" - і це дуже точно, і це гра, що в нєї грається вся Росія, і російські державні діячі, і російські "прості люди", і російські "непрості" люди, і російські ліберали. Я про це напишу окремий пост.
Поміщаю тут український переклад, я взяла його в Тетяна Геращенко, дякую їй. А в коменті лінк на оригінал.
Прочитайте, це варто уваги.
"Пані та панове, я виступаю перед вами як історик регіону, як історик Східної Європи, і особливо як історик масових вбивств і політичних звірств.  Я радий, що мене попросили проінформувати вас про використання терміну "русофобія" російськими державними діячами. Я вважаю, що така дискусія може дещо прояснити щодо характеру російської агресивної війни в Україні та незаконної окупації Росією української території.  Я буду говорити коротко і обмежуся двома тезами.
Перше - це те, що шкода росіянам і шкода російській культурі - це насамперед результат політики Російської Федерації.  Якщо ми стурбовані шкодою для росіян і російської культури, то ми повинні бути стурбовані політикою російської держави. 
Другий момент: термін "русофобія", який ми сьогодні обговорюємо, експлуатується під час цієї війни як форма імперської пропаганди, в якій агресор претендує на роль жертви.  Протягом останнього року вона слугувала виправданням воєнних злочинів Росії в Україні.
Дозвольте мені почати з першого пункту.  Коли ми говоримо про "русофобію", ми виходимо з того, що нас турбує шкода, завдана росіянам.  Це передумова, яку я, безумовно, поділяю.  Я поділяю занепокоєння щодо росіян.  Я поділяю занепокоєння щодо російської культури.  Тоді давайте згадаємо дії за останній рік, які завдали найбільшої шкоди росіянам і російській культурі.  Я коротко назву десять.
1.  Змушення найбільш творчих і продуктивних росіян емігрувати.  Російське вторгнення в Україну призвело до того, що близько 750 000 росіян покинули Росію, в тому числі деякі з найбільш творчих і продуктивних людей.  Це непоправна шкода російській культурі, і вона є результатом російської політики.
2. 

Cпойлер

Знищення незалежної російської журналістики, щоб росіяни не могли знати світ навколо себе.  Це теж російська політика, яка завдає непоправної шкоди російській культурі.
3.  Загальна цензура і придушення свободи слова в Росії.  В Україні можна говорити все, що завгодно, російською чи українською. В Росії - ні. 
Якщо ви стоїте в Росії з плакатом "ні війні", вас заарештують і, швидше за все, посадять до в'язниці. Якщо ви стоїте в Україні з плакатом "Ні війні", незалежно від того, якою мовою він написаний, з вами нічого не станеться.  Росія - країна однієї державної мови, де мало що можна сказати. Україна - країна двох мов, де ти можеш говорити, що хочеш.
Коли я відвідую Україну, люди повідомляють мені про російські військові злочини обома мовами, українською або російською, як їм зручніше.
4.  Атака на російську культуру через цензуру шкільних підручників, послаблення російських культурних інституцій вдома, знищення музеїв та неурядових організацій, що займаються російською історією. Все це - російська політика.
5.  Збочення пам'яті про Велику Вітчизняну війну шляхом ведення агресивної війни у 2014 та 2022 роках, тим самим позбавляючи всі майбутні покоління росіян цієї спадщини.  Такою є російська політика. Вона завдала великої шкоди російській культурі.
6.  Приниження ролі російської культури в усьому світі і кінець того, що раніше називалося "русским миром", російським світом за кордоном.  Раніше в Україні було багато людей, які відчували себе дружніми до Росії та російської культури.  Цьому було покладено край двома російськими вторгненнями.  Ці вторгнення були державною політикою Росії.
7.  Масові вбивства російськомовних в Україні.  Російська агресивна війна в Україні вбила більше носіїв російської мови, ніж будь-яка інша акція на сьогоднішній день.
8.  Вторгнення Росії в Україну призвело до масової загибелі російських громадян, які воюють в якості солдатів у її агресивній війні.  Близько 200 000 росіян загинули або були покалічені.  Це, звичайно, просто російська політика.  Це російська політика - посилати молодих росіян вмирати в Україні.
9. Воєнні злочини, травми і почуття провини.  Ця війна означає, що покоління молодих росіян, тих, хто виживе, буде причетне до воєнних злочинів і до кінця свого життя житиме з травмою і почуттям провини. Це велика шкода для російської культури.
Вся ця шкода росіянам і російській культурі була завдана самим російським урядом, здебільшого протягом останнього року.  Тож якби ми були щиро стурбовані шкодою для росіян, то це ті речі, про які ми б думали.  Але, мабуть, найгірша російська політика щодо росіян - це остання.
10.  Постійна підготовка або навчання росіян вірі в те, що геноцид є нормальним явищем.  Ми бачимо це в неодноразових заявах президента Росії про те, що України не існує.  Ми бачимо це у фантазіях на тему геноциду в російських державних засобах масової інформації.  Ми бачимо це в тому, що протягом року державне телебачення щодня охоплює мільйони чи десятки мільйонів російських громадян.  Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців як свиней.  Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців як паразитів.  Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців як черв'яків.  Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців як сатаністів чи упирів.  Ми бачимо це, коли російське державне телебачення проголошує, що українських дітей треба топити.  Ми бачимо це, коли російське державне телебачення проголошує, що українські будинки повинні бути спалені разом з людьми всередині.  Ми бачимо це, коли люди з'являються на російському державному телебаченні і кажуть: "Їх взагалі не повинно бути. Їх треба розстрілювати".  Ми бачимо це, коли хтось з'являється на російському державному телебаченні і каже: "Ми вб'ємо 1 мільйон, ми вб'ємо 5 мільйонів, ми можемо знищити всіх вас", маючи на увазі всіх українців.
Якби ми були щиро стурбовані шкодою для росіян, ми б переймалися тим, що російська політика робить з росіянами.  Твердження, що українці є "русофобами", є ще одним елементом російської мови ворожнечі на російському державному телебаченні.  У російських ЗМІ інші твердження про українців переплітаються з твердженням, що українці є русофобами.  Так, наприклад, у заяві на російському державному телебаченні, де спікер запропонував знищити всіх українців, його аргументація полягала в тому, що їх усіх слід знищити, оскільки вони проявляють "русофобію".
Твердження, що українців треба вбивати, бо вони мають психічну хворобу, відому як "русофобія", шкідливе для росіян, бо воно виховує їх у дусі геноциду.  Але, звичайно, для українців таке твердження набагато гірше.
Це фото я зробив у підвалі школи в Ягідному на Чернігівщині. У Ягідному російські окупанти утримували в підвалі школи все населення села. Деяких людей розстріляли, інші померли від виснаження. У тексті йдеться про "59 дітей" - саме стільки було серед тих, хто був так ув'язнений у дуже маленькому просторі. На першому поверсі школи було російське графіті, що повторювало гасла телевізійної пропаганди, наприклад, про те, що українці - "дияволи".
Це підводить мене до другого пункту.  Термін "русофобія" - це риторична стратегія, відома нам з історії імперіалізму.
Коли імперія нападає, імперія стверджує, що вона є жертвою.  Риторика про те, що українці є якимись "русофобами", використовується російською державою для виправдання агресивної війни.  Мова дуже важлива.  Але найбільше значення має середовище, в якому вона використовується.  А це: російське вторгнення в саму Україну, руйнування цілих українських міст, страти українських місцевих лідерів, примусова депортація українських дітей, переміщення майже половини українського населення, знищення сотень лікарень і тисяч шкіл, навмисне відключення водо- і теплопостачання в зимовий період.  Такою є обстановка.  Це те, що насправді відбувається.
Термін "русофобія" використовується в цьому контексті, щоб просунути твердження, що імперська влада є жертвою, навіть якщо імперська влада, Росія, веде жорстоку війну.  Це історично типова поведінка.  Імперська влада дегуманізує справжню жертву і претендує на роль жертви.  Коли жертва (в даному випадку Україна) виступає проти того, щоб на неї нападали, щоб її вбивали, щоб її колонізували, імперія каже, що бажання, щоб її залишили в спокої - це нерозумно, це хвороба.  Це "фобія". 
Це твердження, що жертви ірраціональні, що вони "фобічні", що у них "фобія", покликане відволікти від реального досвіду жертв у реальному світі, а це, звичайно, досвід агресії, війни і звірств. Термін "русофобія" - це імперська стратегія, покликана змінити тему з реальної агресивної війни на почуття агресорів, тим самим придушуючи існування і досвід людей, яким завдано найбільшої шкоди.  Імперіаліст каже: "Ми тут єдині люди. Ми - справжні жертви. І наші ображені почуття важать більше, ніж життя інших людей". 
Тепер воєнні злочини Росії в Україні можуть і будуть оцінюватися за українським законодавством, оскільки вони відбуваються на українській території, і за міжнародним правом.  Неозброєним оком видно, що відбувається агресивна війна, злочини проти людяності та геноцид.
Застосування слова "русофобія" в цій ситуації, твердження про те, що українці психічно хворі, а не про те, що вони переживають звірство, є колоніальною риторикою.  Вона є частиною ширшої практики мови ворожнечі.  Ось чому ця сесія важлива: вона допомагає нам побачити російську мову ворожнечі, яка є геноцидом.  Ідея про те, що українці хворіють на хворобу під назвою "русофобія", використовується як аргумент для їхнього знищення, разом з аргументами про те, що вони є паразитами, паразитами, сатаністами і так далі.
Видавати себе за жертву, коли насправді ти є агресором, не є захистом.  Це фактично частина злочину.  Мова ворожнечі, спрямована проти українців, не є частиною захисту Російської Федерації чи її громадян.  Це елемент злочинів, які скоюють російські громадяни на території України.  У цьому сенсі, скликавши цю сесію, російська держава знайшла новий спосіб зізнатися у воєнних злочинах.  Дякую за увагу.
(Потім я виступив вдруге, у відповідь на запитання російського представника.  Знову ж таки, якщо ви хочете процитувати мене безпосередньо, ви можете переглянути відео, яке знаходиться тут.  Оскільки запит стосувався джерел, я додав кілька посилань для зручності.  Вони не були елементом моєї презентації).
Дякую, пане Голово.  Було приємно бути з вами і серед дипломатів.  Російський представник вважав за потрібне попросити мене надати джерела, і я дуже радий це зробити.
Якщо нас цікавлять джерела із заяв високопосадовців Російської Федерації, я відсилаю російського представника до сайту президента Російської Федерації.  Там він знайде промови президента Російської Федерації, які заперечують існування України на тій підставі, що Україну вигадали нацисти, заперечують існування України на тій підставі, що її вигадали комуністи, і заперечують існування України на тій підставі, що тисячу років тому хрестили вікінгів.  Я не коментую тут історичну обґрунтованість чи логіку цих аргументів.  Я просто вказую на те, що це питання публічного запису, що це заяви президента Російської Федерації.  Так само Дмитро Медведєв, член Ради безпеки Росії, на своєму телеграм-каналі неодноразово пропонує подібні геноцидні формулювання, які сьогодні обговорювалися. 
Щодо джерел на російському державному телебаченні.  Тут все дуже просто.  Я цитував російське державне телебачення.  Російське державне телебачення - це орган російської держави.  Як сказав сам президент Російської Федерації, російське державне телебачення представляє російські національні інтереси.  Тому заяви, зроблені на російському державному телебаченні та в інших державних засобах масової інформації, є важливими не тільки як вираження російської політики, але і як ознака геноцидної мотивації для російського населення.  Це справедливо до такої міри, що самі ведучі на російському телебаченні вголос занепокоєні можливістю притягнення їх до кримінальної відповідальності за воєнні злочини.  Тому я відсилаю представника Російської Федерації до відеоархівів російських державних телеканалів.  Для тих з вас, хто не знає російської мови, я відсилаю вас до чудової роботи Джулії Девіс.  Джулія Девіс зібрала архів відповідних російських відеоматеріалів.
Якщо джерела, про які йде мова, стосуються фактичних російських звірств в Україні, то вони добре відомі і широко задокументовані.  Найпростіше, що могла б зробити російська держава, - це дозволити російським журналістам вільно вести репортажі з України.  Для всіх інших найпростіше було б відвідати Україну, країну, яка має демократично обраного двомовного президента, який представляє національну меншину, і запитати народ України про війну українською або російською мовами.  Українці розмовляють обома мовами і можуть відповісти вам обома.
Представник Російської Федерації вважав за потрібне напасти на мою кваліфікацію.  Я сприймаю цей докір з боку російської держави як знак гордості, оскільки він є дуже незначним елементом у більшій атаці на російську історію та культуру.  Моя робота була присвячена, серед іншого, хроніці масових вбивств росіян, у тому числі під час блокади Ленінграда.  Я пишаюся тим, що протягом своєї кар'єри вчився у істориків України, Польщі, Європи загалом, а також у істориків Росії.  Прикро, що провідні історики Росії та провідні науковці Росії не можуть вільно займатися власними дисциплінами у власній країні.  Прикро, що такі організації, як "Меморіал", які зробили героїчну роботу в російській історії, зараз криміналізовані в Росії.
Також прикро, що закони про пам'ять в Росії перешкоджають відкритому обговоренню російської історії.  Прикро, що слово "Україна" заборонене в російських шкільних підручниках.  Як історик Росії, я з нетерпінням чекаю того дня, коли можна буде вільно обговорювати захоплюючу історію Росії. 
Говорячи про історію, російський представник заперечив, що існує таке поняття, як історія України.  Я б порекомендував російському представнику звернутися до чудових досліджень істориків, які знають і українську, і російську мови, таких як нещодавня робота мого колеги Сергія Плохія з Гарварду.  Загалом, я б порекомендував людям відвідати мій відкритий курс з української історії в Єльському університеті, який, я сподіваюся, розкаже про значення української історії більш красномовно, ніж я можу це зробити тут.
Більш фундаментально, я хотів би подякувати російському представнику за те, що він допоміг мені висловити те, що я намагався зробити під час свого брифінгу.  Я намагався сказати, що представник більшої країни не має права стверджувати, що менша країна не має історії.  Представник Росії щойно сказав нам, що коли українці, в минулому чи зараз, стверджують, що вони існують як суспільство, це є "ідеологією" або "русофобією".  Російський представник допоміг нам, проілюструвавши поведінку, яку я намагався описати.  Як я і намагався сказати, відкидання чужої історії або називання її хворобою - це колоніальне ставлення з геноцидними наслідками.  Імперія не має права говорити, що сусідня країна не має історії.  Твердження, що країна не має минулого, є мовою ворожнечі, що несе в собі геноцид.  Ця сесія допомогла нам встановити зв'язок між російськими словами і діями, і ця сесія була корисною.  Дякую вам"

.

[Фрипп]

Roman Donik
3h
  ·
Коли я перший раз почув кількість людей, які мають за рік вторгнення бойовий досвід, але не мають базової військової підготовки (БЗВП), я не повірив. Перепитав. Потім уточнив і виявилось що їх ще більше. Це люди, які з перших тижнів війни пішли воювати. Без повісток, воєнкоматів, комісій, навчальних центрів та полігонів. Їх або потім оформляли, або оформляли за спрощеною процедурою. Просто потім завели особову справу та видали воєннік. І то не завжди.

 Сама велика проблема в тому, що в основній своїй масі вони впевнені, що вони вже все знають і все вміють. За тиждень навчання це минає. Але перший тиждень, особливо з майбутніми сержантами-лідерами, це боротьба з внутрішньою установою "явротїбавявоював". Чим більше ніштяків на особистій зброї, тим "фаховіше" вротєбатєль. Не пристріляні коліматори, магніфери, трьохточки, одноточки, глушники, саундмодератори у піхотинця на посаді стрілець, це все є показником бойового досвіду.  При відсутності базових знань. А ще різні намотки на приклад. Дуже часто зброя не приведена до нормального бою. Споживання з коробки. Достав ремонтної категорії і  лупаш.  Коли ми намагаємося з'ясувати в розмові навіщо ті глушники, коли позиції напиздовують всіма калібрами починаючи з 82 мін до фабів та ракет, чіткої відповіді нема. Але глушники є. Як і різні байки та легенди, які не мають нічого спільного з реальністю.

 І вони воюють. Досі воюють. Хтось краще, хтось гірше. Навчаються, як можуть, та набувають досвід. Не завжди правильний.

Бо це, дуже часто, підрозділи створені в перші дні-місяці вторгнення з нуля. Там де не було кістяка з контрактників та досвідчених бійців. Там просто не було в кого вчитись. Дуже багато таких в ТРО. Не в тому ТРО, що за хабарі йшли на блокпости волонтерів шманати, а ті, які в перші дні побігли в зачинені воєнкомати, бо ворог підступав до міста. Або заходив в місто. Яким зброю насипом насипали. І вони зайшли тоді в нові підрозділи і досі в них воюють. Це реалії сьогоднішньої війни.

 Перший тиждень до них приходить усвідомлення що вони дуже багато не знають або знають не так. В середньому через тиждень потихеньку зброя втрачає тактикульність і повертається до заводського стану. Нічого не тисне щоку, нічого не висить кілограмовою гирею, нічого не засирає зброю аж до останнього патрону в магазині. Попускає. І починають кучу збирати на 100 метрів гарну. І на 200 влучати. І на 300. І з не зручних положень. Починається свідомий процес. Після того як синдром "бувалості" поборено, майже завжди навчання йде, як пісня ллється. Бо знають навіщо.

 Але зараз я не про це. Зараз я про кадри та про кадровий резерв. В тих самих тисячах людей з бойовим досвідом але без базових знань. Це все добровольці. Це все люди, які не чекали повісток, а просто ломонулися на війну. Багато хто розчарувався. Багато хто втратив "задор". Але майже всі вони зберегли мотивацію.
 В нас вже було кілька випадків, коли нам на навчання дають людей з певною характеристикою, а назад через два тижні повертається зовсім інша людина. Неочікувана. Але людина на навчанні проявляється як фахівець і як лідер, а потім вже в новій іпостасі повертається в підрозділ. І вже після усвідомлення його знання на практиці, ми стараємося таких забирати на наступну "прокачку". Кілька раз дивувалися комбати. "Віддали вам ........, вернувся охуєнний, грамотний боєць. Ви що їх там поїте чимось?". Насправді все дуже просто. Коли люди на початку повномасштабки приходили в підрозділи, там с колес формувався колектив і ролі розподілялись трошки не по військовому. Бо військових не було. Хтось нагліше, хтось горлопан, хтось харизматичний. А в когось сусід Атошнік і дохуя розповідав. А хтось взагалі на якісь курси ходив і вміє тактикульно головою крутити, та ходити як "спєцназ". І людина як би займала своє місто в колективі, бо не мала ні досвіду ні знань. Ніхто не мав. Але ж чутки, байки та казки. І так воно катило, поки людина не попала на навчання. Поки вона не зрозуміла, що половина з того що переказували зі слів когось, то якась хєрня, яка в піхоті тупо не працює. І людина вчиться. А потім повертається в підрозділ і каже - нє пацани, це так не працює. Це отак працює. А пацані такі (ну вже ж досвід) бля, ну точно. Як же ми самі не додумались. А отут, каже людина треба робити так, а не так. І пацани такі щ більше охуївші - ну точно ж. І міняється соціальна модель. І вже цей дядько, вчить тих хто вчора йому щось за війноньку розповідав, та показує як треба обладнати позиції, нарізати сектори та зробити картки вогню. А потім. А потім ми його знов забираємо, вже на тренінг командирів піхотних відділень.

 А знаєте що саме цікаве? В середньому по палаті, з сотні бійців, які маючи бойовий досвід проходять БЗВП, 12-15% спроможні бути молодшими командирами. Вони лідери і розумники. А ще вони вмотивовані і вони добровольці. Просто треба з ними працювати.

 Працювати, впахувати, вйобувати. Індивідуально. І все буде добре. Нема в нас іншого вибору.

[Солоха]

Таня Адамс
История всегда повторяется. До деталей, слово в слово, буквально. И дико бесит, что этого не замечают.
Знаете, с чего всё началось у нас в Донецке? Ещё до триколоров под ОГА, раньше.
Началось всё с того, основную массу людей тупо наебали. Развели, как кроликов. Заговорили, отвлекли, а потом раздели до нитки. Со знанием дела напихали в голову нарисованных кем-то картинок. Широкими мазками по телевизору нам показывали, как толпа громит Киев. Толпа. Громит. Киев.
Всё было не так?
А не важно. Телевизор показывает не факты, а нужную интерпретацию.
Да, мы все умные шокапец и прохаванные. Тёртые, битые, нас дешево не купишь ведь, правда? Нет, ребята. Классная иллюзия, но полная хрень.
 Купят. Дёшево. Купят дворников с 8-ю классами образования и преподавателей мат.анализа. Купят парикмахеров и айтишников, шахтёров и ИТРовцев.
Нам скормили сказочку про то, что происходящее в столице- это погромы нацистов, это прелюдия к зачисткам, это переворот и хунта. Потом придут к нам и будут убивать.
Мало кто поехал в Центр увидеть глазами. И мало кто, как оказалось, умеет в причинно-следственные связи. Нам нарисовали нужное а мы отреагировали так, как и планировалось.
Мы разделились на тех, кто за и тех, кто против.
А потом тем, кто против, помогли специально обученные и уже давно завезённые извне люди: они просто направили иллюзии, страх и недовольство в нужное русло. Рыба выбросилась на берег, бери голыми руками.
Потом рыбу принялись  разделывать. Слишком быстро: украинцы офигели и начали брыкаться. Весьма успешно. У нас появилась страна, армия, будущее.
Что происходило в 19м?
А вот ровно тоже самое.
Нас снова наебали.
Через телевизор втюхали президента, который 3 года занимался рассаживанием кварталовцев на вкусные места и условными шашлыками посредине. Объективно.
Нас СНОВА разделили на тех, кто уже понимает и тех, кто всё еще нет. Наши оппоненты- это живые люди, украинцы, которые сейчас готовы вырвать нам горло. Не вести политические дискуссии, а вешать на столбах. Не судить преступников, а «выворачивать желудки» и пускать газ в конференц-залы.
Им показали по телевизору врага, который ближе и которого можно пинать без риска получить осколок в башню.
Сомневаешься?
Мы будем показывать тебе "врага" ежедневно. Пятиминутка ненависти. Мало кто будет разбираться в компетенциях и методах влияния. Мало кто поедет на Восток, посмотреть своими глазами, что же сидит там, с той стороны, с кем и чем именно вам предлагают договориться.
За пять лет враг не преуспел там, зато отлично справился здесь: снова "вас обокрали олигархи". Снова где-то в тени стоят кукловоды, уже зная свой следующий шаг и нашу на него реакцию.
Потому что методы эти работают. Работают всегда. Даже с самыми умными и критичными. А потом уже примирение невозможно.
Что происходит сейчас? ТОЖЕ САМОЕ.
Малейшая критика  - и ты уже упоротый зрадоёб, сектант, шоколадная жопа, повесить на столбе.
Вместо адекватной коммуникации - ботофермы и Арестович в должности клоаки.
 Вместо объяснений стратегий специалистами - переобувшиеся "блогеры",  отрабатывающе место в списках будущих выборов, которых может и не быть, но посеять семена своей жопы в заветное кресло уже пора.
И дело даже не в том, что кто-то изменил политическую позицию, а в том, что первая после этого задача - указать врага, отсепарировать, затеять срач.
Я просто ЭТО уже проходила.
Я просто умею видеть в аналогичных действия аналогичные же итоги.
Вот на днях пытались пропихнуть тему о совершенно конституционном запрете выдвигаться кандидатами действующим военным. Попытку спалили, власть дала заднюю, Безуглая написала "вы всё врете".
И я вижу прямую взаимосвязь между непрекращающимися попытками заткнуть любого критика и вот этими попытками  пропихнуть говно в пакете, между страничками.  Как ни крути, получается, что отсутствие критики прямо пропорционально скорости марша в диктатуру. А интенсивность вони в сторону оппозиционеров - "сектантов" прямо коррелирует с необходимостью скрывать всё большее количество творимой хуйни.

[Shana]

У влади може бути і план "Б" щодо військових. 
Почитала в УП роздуми, щодо результатів соцопитувань. Ну таке.  Але один з абзаців змусив мене здригнутися. Згадала Пташку з її захопленням Зе.
Зелені дійсно можуть схиляти до себе відомих військових, виставляючи себе рятівниками. "Хто розмінував Чонгар" довго ще буде "неначасі".

Беззаперечний факт, що головком ЗСУ Валерій Залужний має шалений рівень довіри. За даними закритих опитувань, з якими мала змогу ознайомитись УП, це другий показник після Зеленського. 
Але сам Валерій Федорович не те що не збирався в політику, але ніколи жодного натяку на таке продовження своєї кар'єри не робив.

А якщо не Залужний, то хто має достатній рівень принаймні впізнаваності, аби претендувати на помітну роль у політичному процесі? Більшість соціологів сходиться на тому, що таку нішу могли б заповнити, потенційно, лідери полку "Азов".

Після героїчних боїв за Маріуполь вони по праву можуть претендувати на роль моральних авторитетів для нації. Але після пережитих жахів герої "Азовсталі" потребують принаймні людського відпочинку та реабілітації.

Як відомо УП, останнім часом частина командирів полку тісно зблизилась із главою ОП Андрієм Єрмаком, який мав відношення до їхнього звільнення.

Така близькість із владою породжує інше питання до потенційної "партії військових": вона буде пропрезидентською чи опозиційною?

Припустити створення військової партії, яка буде в контрах із верховним головнокомандувачем – значить уможливити різкий внутрішній конфлікт у державі. Українці з домінуючим запитом на єдність навряд чи сприймуть таку постановку питання.

А якщо бути не опозиційною, а провладною партією, то чому не бути просто владною? Як відомо УП, в "Слузі народу" уже досить давно обговорюють можливість у разі парламентських виборів залучити у свої списки топових військових командувачів, які разом із рейтингом верховного дозволять партії показати хороший результат.

Але поки складно сказати, чи зможе це стати тим способом реалізації запиту на представлення у владі військових, який би задовольнив суспільство.

[Shana]

Кого, как и за что убил Владимир Золкин. Секретная судимость. Неизвестные страницы биографии

Нынешняя деятельность Золкина тоже балансирует на грани законности. Гражданин В. А. Золкин, не являющийся официальным представителем украинской власти, утверждает, что имеет влияние на формирование списков на обмен пленными. Если верить господину Владимиру Золкину, у него даже имеется собственный обменный фонд. На видео, которое В. Золкин разместил 14.03.23 на своей странице в Фейсбуке, стоящие на коленях военнопленные говорят следующее: «Видео снимается для обменного фонда Дмитрия и Владимира», очевидно намекая на Золкина и его приятеля Дмитрия, который также принимает участие в сомнительных действиях с пленными.

Блогер Владимир Золкин заявляет, что «ни в какую политику не собирается»: https://www.facebook.com/ZolkinVolodymyr/posts/pfbid021yMm9Q1ZQvDuFzj7HBdVxuT81mZQBMSk2BGzyYwxBaM86k2Umc4JMcKDm3LQZq2Vl Однако обширная информационная кампания в медиа, комплиментарные версии биографии, размещены на сомнительных интернет-порталах (https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-vladimir-zolkin.html), агрессивный пиар во взаимодействии с широко известными общественности персонами (в частности — с представителями страны-агрессора России) говорят о том, что поход в политику уже начат, и активная политическая жизнь Владимира Золкина бьет ключом.

Юридический анализ «интервью», которые сейчас продолжает проводить вместе со своим товарищем В. А. Золкин, указывает на то, что это фактически допросы, которые проводятся с нарушением Женевской конвенции от 12 августа 1949 года об обращении с военнопленными: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/geneva_prisoners_3.shtml , что в дальнейшем может быть использовано оккупантом против интересов жертвы российско-украинской войны – то есть против государства Украины. Например, для того, чтобы уменьшить долю своей ответственности за ряд военных преступлений в отношении украинских военнопленных.

[Фрипп]

Володимир Горбач
2h
  ·

Отже, у московському кремлі підтвердили дати візиту Сі Цзіньпіна: 20-22 березня 2023 року. Вже з понеділка.
Я, якщо чесно, не бачу підстав сподіватися що той змушуватиме Путіна згорнути війну. Особливо, після безкарного враження американського безпілотника над Чорним морем, коли ця війна почала вже символічно ослаблювати й США, а не лише РФію з Україною.

Ослаблення основного стратегічного конкурента, нехай і суто символічне (а в міжнародній політиці це має особливе значення) цілком в інтересах Пекіна.

Якщо на шальках терезів лежатиме символічне приниження США коштом РФії з одного боку, і відновлення торгівлі через Чорне море зерном (українським і російським) та добривами, як з Китаєм так і з його сателітами на Глобальному Півдні, товариш Сі обере продовження війни.

Але, звичайно, по-китайськи хитро замаскує свій вибір під миротворчість, а свою підтримку РФії під нейтральність.
Вже сам факт візиту до Москви, а не до Києва засвідчує що Пекін вступає у війну (дипломатичну) на боці РФії. Він і раніше був на її боці в різноманітних голосуваннях в ООН, а зараз зробить спільну фотографію зі своїм "безмежним" партнером, а насправді вже геополітичним васалом. Для історії.

Досягнення першої цілі, васалізації РФії, буде закріплено в ході візиту до Москви і підписання двосторонніх документів. Друга ціль - ослаблення США, вийде на порядок денний і буде реалізовуватися під гаслом "Китай не дозволить Заходу перемогти свого васала".

А що ж Україна? Китай не бачить Україну взагалі. Він, як і РФія, дивиться крізь Україну і бачить США. Чи є у такому баченні провина самої України? Безумовно, частково є. Але таке вже стратегічне бачення Китаю.
Імовірний алгоритм дій такий:

1) Сі ритуально вислуховує позицію Москви (яка йому вже давно відома).
2) Сі вислуховує (по телефону) позицію Києва. Як варіант, запрошує президента Зеленського на особисту зустріч, наприклад, до Будапешту.
3) Китай запрошує до Пекіна президентів (або міністрів закордонних справ) України й РФії і пропонує підписати спільну декларацію про припинення вогню й принципи врегулювання.
4) Україна відхиляє пропозицію, яка насправді фіксує статус-кво без можливості повернення своїх територій і, що важливо, покарання агресора.
5) Китай вдає ображеного, звинувачує США і Захід у небажанні припинення війни і переходить відкрито на сторону Москви, навертаючи туди й увесь Глобальний Південь.
6) Починається гра на ослаблення Заходу і критично важливою стає позиція Індії.
7) А в Україні тим часом точиться війна. Рфія набирає нові сотні тисяч добровольців в надії оснастити їх за допомогою Китаю. А в Україну прибуває нова західна зброя і техніка.

З огляду на таку очевидну для мене перспективу, викликає подив позиція радника Білого дому з питань національної безпеки й оборони Джейка Саллівана, який прямим текстом закликає Пекін поговорити з Зеленським. Щоб вислухати іншу сторону. Без силових аргументів на полі бою це не матиме жодного сенсу, крім дотримання політичного ритуалу.
Якісь промінчики надії могла б дати розмова президента Байдена з товаришем Сі напередодні його московського візиту. Але це вже було. Їхня особиста зустріч на полях саміту G20 восени в Індонезії якщо і вплинула на Китай з РФією, то лише на тактику, знявши риторику ядерної загрози. Але не стратегію.

А відверта демонстрація слабкості Заходом - страх  "ескалації", під якою розуміється пряме зіткнення з РФією, стратегічно веде до послаблення Заходу, спочатку політичного, а згодом і економічного.

Це китайська стратегія. Вони гратимуть вдовгу, без огляду на проміжні результати чергових виборів, використовуючи внутріші суперечності західних демократій. Як це намагаються робити й РФійці, вже давно будучи частиною китайської стратегії.

Для Заходу і України, як його частини, є лише один спосіб уникнути стратегічної поразки - це перемогти РФію на полі бою вже у цьому, 2023 році. Спільними зусиллями. Замість демонтрації страху перед "ескалацією" і прямим зіткненням потрібна демонстрація твердості, рішучості й сміливості. Демонстрація сили.

P.S. Я не використовую тут слово "Р.с.я" чи "р.с.яни" як токсичні. За них скоро будуть банити усі соцмережі

[Teagan]

коли ця війна почала вже символічно ослаблювати й США, а не лише РФію з Україною.

Ослаблення основного стратегічного конкурента, нехай і суто символічне (а в міжнародній політиці це має особливе значення)

Я пропустила коли це США встигли "ослабитись"? Через збиття того нещасного Ріпера? Та їх у Штатів як гуталіну.

Якщо "ослаблення" це відмова допомагати Україні всією своєю військовою міццю, так це з самого початку було, ще з минулого року.

З іншого боку, мені вже совсім незрозуміло чого хоче Китай, тобто Сі. Таке враження шо нема там ніякого раціо, він просто йобнувся як і Хуйло і просто хоче "весь мір в труху-наказать піндосов-а то чо оні".

[Milena]

Нынешняя деятельность Золкина тоже балансирует на грани законности.

Уже и Золкин своей популярностью начал мешать зеленой поросли? К ногтю его!