КИЇВ: Агов, шановні! Можете вилазити з зимового бункера! Весна прийшла!
ТЕРНОПІЛЬ: Тю! Який бункер? В мене вже городи всі вскопані. А що казати про тих, що на півдні. Запоріжжя, ти як? Вже готуєшся до посівної?
ЗАПОРІЖЖЯ: Я тебе прошу! В мене підготовка до цього сезону йде з минулого року!
ТЕРНОПІЛЬ: Невже копаєш?
ЗАПОРІЖЖЯ: Та ще ні. Але удобрюю поля дуже добре. Стільки перегною!
ВІННИЦЯ: Та ладно, перегною. Скажи краще стільки гімна на полях.
ЗАПОРІЖЖЯ: З гімна теж гарні квіти ростуть. Соняшник особливо!
БАХМУТ: Стільки гімна, скільки на полях поряд зі мною – вам, шановні, стільки й не снилося. Але я не землероб. Я – генетик!
ВІННИЦЯ: Що-що?
БАХМУТ: Генетик, кажу. Я генетично перероблюю поганих мсклів на хороших. Вон, дивіться, лежать собі тихо, спокійно. Трохи поштинюють, правда. Але вони і при житті такі були.
КИІВ: Я так розумію, ти точно не змерз цієї зими, бо було гаряче. А що там Львів? Ей, Львів!
ЛЬВІВ: Шо?
ПОЛТАВА: О, бач, прокинувся. Що робиш?
ЛЬВІВ: Не заважайте, я зайнятий. Приймаю з-за кордону… Щось приймаю… Бахмут, через пару днів чекай на гостинець.
ПОЛТАВА: (тихо) я так розумію нові пробірки та реторти для нашого генетика поїхали.
ЗАКАРПАТТЯ: Ой, шановні, я таке пережило! Землетрус в ночи! Справжній! Три бали! Ой, боже, лишенько.
ЧЕРНІВЦІ: Ух ти, цікаво. І як воно?
ЗАКАРПАТТЯ: Та я спало…
КИЇВ: А де Івано-Франківськ? Теж спить? Гей, Іване! Чого так темно у тебе?
ІВАНО ФРАНКІВСЬК: Так світло ж відключили.
ВСІ: Ти шо, світло вже півмісяця як у всіх є!
ІВАНО ФРАНКІВСЬК: Йо? А я і не помітив. У мене свічечки, пічечки, в хатах тепло, романтично. Йой, скільки по осені буде нових маленьких українців!
КИЇВ: Тобто, все добре, ніхто не змерз?
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: Я можу запропонувати добрі генератори по оптовій ціні, у мене є.
ПОЛТАВА: Та вже всюду твої генератори. Ти що їх, штампуєш?
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: Я торгова людина. Я бізнесмен. Якщо треба генератори, у мене їх єсть для вас.
БЕРДИЧІВ: Ось дивлюсь я на тебе, Хмельницький, і відчуваю що ми з тобою, таки, десь родичи. Хіба нє?
ОДЕСА: Ой я вас прошу, ми всі тут родичи по мамі, якщо добре покопатись в біографіях.
раптом з’являється запах болота та ціла куча вгодованих мух.
масква: Ей, хахли! Ви еще не замерзли? Аппчхи!
ЧЕРНІГІВ: Щось гімном потягнуло. Невже вітер с полєй Бахмута?
СУМИ: Та нє, вітер з болот, я вам отвічаю. Цей сморід постійно поряд зі мною, тому помилитись ніяк неможливо.
масква: Я вас уничтожу! Просите поща-а-а-апчхи!
ХАРКІВ: (з огидою витирая плече) слухай, шмарклі свої підбери для початку.
МИКОЛАЇВ: Ей, убога, якщо нема чим зігрітись, пий бояришнік, тобі допоможе.
ХЕРСОН: Чого ти цій падлі даєш поради?
МИКОЛАЇВ: Та вона все одно не просихає. Може впаде десь і копита відкине?
КРИВИЙ РІГ: Що значить відкине? Ти чого їй бажаєш? До того, як її заверне, я хочу її за горло потримати!
ХЕРСОН: В чергу, будь ласка. Я тут перший стояв! Ця сука добряче крові в мене попила.
ВСІ: Ні, вона у всіх попила. Ми всі хочемо віддячити.
ОДЕСА: Шановні, давайте діяти як цивілізовані мешканці Європи. Зараз я принесу три стаканчики, кульку, і хто відгадає, де схована кулька…
КИЇВ: Тобто, ти хочеш всіх нас обійти і добратися до її горлянки першою?
ОДЕСА: А шо такоє? Маму, зазвичай, принято вперед пропускати!
масква: Я не поняла! Вы шо, савсем страх потеряли?
ДНІПРО: О, диви-диви, що там над тобою летить?
масква: (в страхе починає метушитися) Хде? хде?
БЕРДЯНСК: В Карагандє! Шо, злякалась, курва!
ХЕРСОН: О. диви, вже на дахах пушкі розставила. Как жеж воно боїться померти! Ажно всірається з переляку.
масква: (оговтавшись) Я испокон века тут стояла и буду…
ЧЕРКАСИ: Воздух!
масква: (знов починає метушитися) Хде? хде?
КИЇВ: (призирливо) Яка ж ти, курва, сциклива. Як комусь шкоди задати – то ти в перших рядах. А як самої відповідь приймати, то дупа підгорає. Чекай, скоро до тебе несподіваний сюрприз від нас усіх прилетить.
ЛЬВІВ: Так, так, я вже прийняв щось та передаю далі. А, взагалі, замерз та сижу без світла, бідний та нещасний.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: (зрадів) У мене є для тебе пропозиція, генератори, по оптовій ціні!
ЛЬВІВ: (тихо) Помовч, я конспіруюсь!
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: блін, не можна ж так! Я вже спакував та відправів…
масква: вы не посмеете! Я запрещаю меня бамбить. Не сметь трогать меня и мои города!
Ейск: Аааа! Мама!
Туапсе: Горю!
Белгород: Помогите!
ВСІ: Це не ми! Це щось воно само. Мабуть, НЛО.
КИЇВ: А взагалі то у нас для вас всіх подарунок. Хмельницький!
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: (зрадів) Що? Треба генератори?
КИЇВ: Ні. Треба багато одежі. Такої, особливої, в темну смужку на білому фоні. Пош’єш? Как швидко?
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: Та завтра вже спакую та відправлю. Скажіть куди.
КИЇВ: А ось сусідям нашим. Що нас бомбили та вбивали. Хай приміряють. Треба їм звикати, бо сидіти їм на нарах доведеться довго. Ой, довго! До споконвіку.
масква: Я…
КИЇВ: А ти готуйся перетворитись на щось величезне. На щось для тебе рідне та звичне. На щось, звідки ти вийшла і куди, нарешті, повернешся!
масква: На шо?
ВСІ: На болото, блд!
©Ірина Подгурська