Нотатки про насущне

[Фрипп]

Mason Lemberg
6m  ·

А щодо Луценка, то тут все просто. Просто не треба заздрити, дами, тим більше у ваш святковий день.
Ніхто ж не проти бачити колишнього працівника телеканалу Медведчука Іванова у ролі керівника взводу кунгів імені Наталі Мосейчук.
Ніхто ж не проти бачити багатодітного батька Портнова з неповнолітнім 25-річним сином-волонтером керівником взводу ПВО з вилученими клістронами
Ніхто ж не проти бачити адвокатів Януковича і Єфремова разом з вбитим Порошенком братом Єрмака в групі снайперів.
Ніхто ж не проти лейтенант Баканов вів у бій елітні спецпідрозділи, складені з чоловіків і синів тих, хто дуже довіряє пану Зеленському. Можна навіть вести їх у бій в тій амуніції, яку закупив пан Зеленський перед вторгенням. І з таким же рівень підготовки до війни.
Та й ніхто, я думаю, не проти бачити на війні Юзіків, Лисих, Дубінських, Ковальових, Гетьманцевих, та інших Бужанських. Тільки десь окремо від інших. Але нехай воюють проти Росії.
І найкращого Генпрокурора рагулів Рябошапку теж не проти. Тільки де він? Ох..
Тільки їх всіх там чомусь нема. І їхніх дітей теж. А от Луценко є. Причому є на війні, навідміну від багатьох інших мертвих політичних душ (яких зараз не видно, а потім вони надіються розказати байки як вони воювали на невидимих фронтах і блатхатах/блатбазах в Карпатах). Причому воює, інакше інших людей йому б не довірили.
А я чекаю на війні і всіх інших, вищеперелічених, довірених осіб пана Зеленського. Нехай покажуть клас, тим дідам-попередникам.

[Eney ♔]

Документальний проект «Рік» від команди «Світу навиворіт» - це авторський погляд Дмитра Комарова на війну з тих ракурсів, які не побачиш в новинах. Унікальні, рідкісні, ексклюзивні коментарі від тих, чиїми руками та розумом твориться наша майбутня перемога. Головні герої проєкту Дмитра – як прості українці, які вже рік щодня героїчно показують свою силу та міць, так і високопоставлені особи - Міністр оборони України Олексій Резніков, начальник ГУР МО Кирило Буданов, генерал-полковник Олександр Сирський, командувач Повітряних сил Збройних сил України генерал-лейтинант Микола Олещук.

[Eney ♔]

Юрій Богданов
2014 та 2019 року я голосував за Порошенка. І десь до 2018 року був щирим порохоботом. За зовнішній і військовий курс. Але внутрішня і кадрова політика мене трохи вкурвлювала. Так, розчарувався я у ПОП раніше ніж востаннє голосував за нього особисто. Бо Зеленський тоді мене лякав.

Однак. Петро Олексійович і його команда в останній рік влади і після втрати влади - це якийсь незворотній шлях до маргіналізації та замиканні самі на собі. Це реально формування ультра замкненої спільноти і плодіння ворогів на рівному місці. І серед колишніх прихильників, і серед потенційних союзників. Якось може розповім як зруйнувалися великі політичні стосунки Порошенка і Кличка. І це бажання усіх політично незгодних обкидати лайном викликає у мене глибокий сум і розчарування.

Зеленський. Зі страхом чекав його президентства. Реально - зі страхом. В першу чергу тому, що сам спостерігав у Дніпрі як його президентства чекають умовні люди Коломойського.

Але мої страхи не справдилися. Він не став ані месією, ані катастрофою. Він став дуже СТАНДАРТНИМ українським політиком. Ні, маячня що він здасть Україну Росії в мене ніколи віри не викликала. І цього не могло статися. А ось страхи щодо Коломойського вдавалися мені абсолютно обґрунтованими. Але вони не реалізувалися. Зеленський так само технічно відсунув ІВК на другий план як Порошенко Фірташа.

Після 24.02 в багатьох питання президент адекватний ситуації і зумів подолати багато стереотипів та кліше власного світогляду. Я знаю як це складно, тому ціную.

Що стосується того, яких форм взаємної ненависті набувають відносини між ними двома - так це типовий лічняк. Кожен з них дозволив собі до, під час і після виборів занадто багато. Особисто чи медійною світою було сказано занадто багато того, що не вписується у формат нормальної взаємодії.

І те, що зараз про президента чи окремих членів його команди продовжать говорити «порошенківці» - неадекватність. Я вже не кажу про «зрадника» і «агента Кремля», то таке. Просто дика політика. Але рівень зневажливих епітетів цілком адекватно викликає бажання відповідати таким саме.

І те, що Зеленський і Ко говорять про Порошенка - в тому числі в контексті Мінських угод - викликає в мене сум. І теж логічну зворотню реакцію. Бо я не впевнений, що існував варіант не підписувати Мінські угоди. Враховкючи що Захід не був тоді налаштований на таку підтримку як зараз, а Росія ще не продемонструвала всю ступінь своєї неадекватності. Це я вже не говорю про те, що українська армія 2014 і 2022 - це різні всесвіти.

Тому обидва персонажі для мене неоднозначні. Вони не зло. Вони просто такі якими є українські політики. Місцями нормальні. Місцями дріб’язкові. Я дуже добре пам'ятаю як Порошенко виживав з політики Мартиненко. І чому. І бачу як Зеленський робить те саме з Порошенком. І знаю що за обома кейсами лічняк. Бачу кадрову політику, де геніальні призначення чередуються з огидними. Я бачу що вони обидва патріоти, але їх уявлення про патріотизм чудово сусідствують з рєшаловом і бажанням усе контролювати.

Люди взагалі складні. І ці двоє не виключення. І тому сприймати я їх намагаюся якось комплексно. Хоча це не завжди знаходить розуміння і я усвідомлюю чому. Наша публічна політика ще занадто емоційна.

[Milena]

Наша публічна політика ще занадто емоційна.

Була, є і буде в найближчому майбутньому, і в не найближчому теж.

[Eney ♔]

Наша публічна політика ще занадто емоційна.

Була, є і буде в найближчому майбутньому, і в не найближчому теж.

Це одна з ознак інфантильності суб"єкту.

[Omela]

Від нашої групи психологічної підтримки

Cпойлер

дівчата з України, працюють безкоштовно і з дорослими, і з дітьми, місцевий благодійний фонд знайшов для них приміщення і оплачує їх роботу. Велике дякую і дівчатам, і Фонду

Уже год войны.

Хочется написать о наших женщинах, наших украинках в Болгарии, Румынии, Германии, Англии, Польше, Чехии, Италии и по остальному всему земному шару, которые бросили всё: дом, работу, мужа и родителей, всё, что было дорого, но вывезли самое дорогое от войны – детей!

И сегодня я хочу обратиться к тебе, к женщине, к маме, которая уехала из Украины, спасая детей.

Ты сильная. Ты тащила на себе ребенка, вещи, воспоминания, боль и страх неизвестного. Ты изменилась, чтобы выжить, ты стала другой, чтобы спасти себя и ребенка. Ты сегодня и ты 23 февраля 2022 года – уже разные люди.

Ты бесстрашная. Ты ехала в неизвестность, не знала: где ты будешь завтра и что будет с тобой. Но ты уехала, чтобы спасти детей. Твоя жизнь ДО стала прошлым, разбилась на осколки, а ты взяла и начала все сначала.

Ты умная. Потому что пришлось за минуты учиться строить маршруты, овладевать новыми навыками, понимать и учить новый язык, принимать жизненно важные решения, ориентироваться во всем новом и чужом.

Ты ответственная. Ты была сама. Ты и ребёнок. Ты несла ответственность за каждое принятое тобой решение и выгребала за них больше всего. Но каждый раз ты снова и снова решала, понимала риски и шла вперед.

Ты красивая. Даже в более страшных условиях у тебя всегда были прическа, маникюр и блеск на губах. Потому что ты – украинка. И ты всегда выглядишь отлично, даже в одежде из секонда или гуманитарки. Ты выглядишь на все 100%, потому что любви к красоте у тебя не заберёт никакая война.

Ты смелая. Новые страны, новые города, новые дороги, новые люди, а ты идешь вперед, потому что с тобой ребенок и не время бояться перемен. Ты их принимала и принимаешь с открытым сердцем, потому что ты – мама. Ты шла в самые темные места, проходила самые страшные чащи, чувствовала такое, что трудно описать словами. И ты не остановилась.

Ты значущая. Потому что ты стала центром жизни для тех, кто окружает тебя. Ты решала проблемы, вопросы так, чтобы было лучше для твоего ребенка. Твой багаж опыта теперь можно измерять тонами.

Ты добрая. Кроме родных, ты заботишься еще и о тех, кто попадает в твое поле зрения. Помогаешь, поддерживаешь, даешь, заряжаешь, обнимаешь и любишь. Просто так. Ибо у тебя большое сердце.

Ты ценная. Никто, кроме тебя, не способен сделать столько, столько ты сделала за этот гребаный год. Ты тянула на себе все: ребенка, свое психологическое и физическое состояние, ты выживала и жила, ты шла по дороге, по которой впервые идут женщины войны.

Ты изобретательная. Кто еще, как ты не может придумать, как заработать деньги в чужой стране, не зная языка, обычаев или законов. Ты умудрялась найти подработку, когда спит ребенок, сварить еду без огня, снять квартиру в переполненном беженцами городе, накормить своих и чужих, не имея ни копейки и найти время, чтобы поиграть с ребенком, даже когда работаешь 24/7.

Ты несокрушимая. Потому что ты – мама. В твоем понятии нет такого слова как «сдаться». Это невозможно. Ведь с тобой ребенок и ты сделаешь для его счастья все. ВСЕ.

Ты великолепная. Потому что уже почти год живешь в другой стране, учишь язык, заботишься о ребенке и о себе, и о всех, кто рядом, даже о приблудящихся котах)

Ты самая лучшая. Ты всё поступаешь правильно, даже если тебе говорят, что это не так. Ты идешь своим путем, меняешь реальность для своих детей и неизвестно откуда берешь силы для этого.

Я горжусь тобой. Я ценю тебя. Ты все начала с нуля. Ты снова и снова шла вперед. Ты переживала, боялась, впадала в депрессию, не знала, что делать, не умела и была в отчаянии. Но ты – выжила и упрямо идешь вперед, потому что с тобой ребенок. А ты – мама и украинка.

Береги себя! Потому что ты – сильная, бесстрашная, умная, ответственная, красивая, смелая, значущая, добрая, ценная, изобретательная, несгибаемая, прекрасная, самая лучшая… Потому что ты есть.

[Volf Ram]

І те, що зараз про президента чи окремих членів його команди продовжать говорити «порошенківці» - неадекватність.

Так, це новий тренд. Бо "війна не закінчується бо на ній наживаєцця президент та його оточення" зараз звучить не дуже влучно. Чи навпаки, занадто влучно.
Я думаю за прикладом дій або висловив неадекватних "порошенковців" діло не стане.
Чи стане?

[Фрипп]

Нажаль, це вже начасі

Mason Lemberg
6h
  ·
 
Питання тут взагалі не в 5-му каналі і не в журналістці, і не в питаннях, і не в оцінках "героїчності"/"опущеності" журналістки (цитую означення мовами оригіналу).
Про це всі забудуть вже післязавтра. Як забули до минулого року такими ж "опущеними" були іноземні ЗМІ, які питали чому товарищ ігнорує інформацію про напад, а перед тим Бутусов, який питав про вагнерівців і єрмака (якщо не помиляюсь).
Але залишиться і посилиться проблема.
Проблема куди більш серйозніша. І ця проблема викличе системну політичні кризу в Україні вже в цьому році, з непрогнозованими подіями і ще більш непрогнозованими результатами в контексті агресії.
Проблема має дві основні складові:

Складова перша: Паразитизм.
І це не тільки яйця по 17, нові будинки, квартири, машини, тони готівки в оточення. Це не тільки вкрадена гуманітарка. Це не тільки подарунки для Бені в досі пиляні дороги.
Це паразитизм суспільний:
Це паразитування на грошах людей, які витрачають на армію, а вони кудись діваються, "десь там є".
Це паразитування свідомістю, цілями, бажаннями і емоціями людей, яким розказують про "2-3 неделі", "до літа ввійдемо в Крим", "до зими ввійдемо в Крим", "до весни ввійдемо в Крим", "ракет лишилося на 2-3 обстріли", "путін хворий на рак путіна" і іншу хйню. І це паразитування вже дає негативні результати для держави у вигляді зневіри.
Це паразитування створенням особливих правил. Це коли одних гребуть на вулиці на війну, а в Лисого може потрапити снайпер. Це купа підарасіа з Ліги Сміху і Кварталу, які тусять закордонами з "концертами", ніби в цьому є хоч якась необхідність, хоч для когось. Це фейкові політичні селфі-військові. Це купа інших абсолютних підарасіа для яких створені особливі правила.
Тобто, суспільство наочно бачить як створюється прошарок тітушні, яка як і в часи януковича готова виправдовувати все, заради власної матеріальної чи політичної вигоди і безпеки. Це і є те що ми бачили вчора.
Чувак не відповів на жодне з поставлених запитань, які цікавлять суспільство. У відповідь почав нервувати і бикувати. А тітушня робить вигляд що їй це дуже сподобалось, "наш януковічь жорстко опустіл найєма за вопрос о межігорьє". А по-суті що? А баканов що? А вибачитись за кугутство яке привело до сотень тисяч смертей що?
Ставка на паразитів і паразитизм очевидна і "логічна", але надто помилкова, навіть у порівнянні з януковичем.

Друга складова: Ментальне нездоровя.
Деокупований ним Київ, перемога над російськими агентами в тісній парламентській коаліції з бойком і шуфричем і онуфрієм, перемога над олігархами при сидячому в першому ряді пінчуку, обдарованому Бені, при "обшуках" в якого потрібно знімати взуття.
Тухес чувака зализують до такої степені, що він починає вірити що він деокупував Київ "бо так люди кажуть". І ці "люди", які так кажуть, керують галузями, стратегічними підприємствами, регіонами. Усвідомте суть і масштаби проблеми і те на основі чого приймаються рішення, хто їх приймає, які лицемірні і лестиві мразі і на основі чого готують базу прийняття рішень.
Тому проблема не в тому що він пізданув, а ми посміялись, проблема в тому що система знаходиться в стані управлінського пмздеця, базованого на лесті і вигаданій реальності.

Тому знову задам вчорашнє запитання: а чим це принципово відрізняється від тої системи, яка на даний час існує в росії? За яку росія і путін особисто заплати проваленим вторгенням в Україну. Вони заплатили через лесть, неадекватність інформації, нездатність сприймати реальність. Саме це (переконання що будуть зустрічати з квітами) стало головною причиною провалу.
Чим створення альтернативної реальності у вигляді деокупованого Києва, патріота шуфрича, переможеного бені, раку путіна є кращим?

Я ця альтернативна реальність вже завдала нам біди. Переможений ще минулого року медведчук створив осередки, які досить успішно діють на окупованій Херсонщині і Запоріжжі, роки ці дбли пишаються перемогою над ним.
Поки ублюдок переказує для суспільства байки з телеграмканалу "Генерал СВР" про рак путіна і його двійників (як вам рівень отримання інформації?))) шляхи постачання і місця зберігання боєприпасів залишаються таємницею при сотнях тисяч використаних снарядів, вже не кажучи що в нас супутник є, який бачить чи помите волосся в тупих пзд. І тисячі жертв через це. Через таку роботу інституції, через такі принципи формування оточення, через такі принципи прийняття рішень.

І ми можемо про багато чого говорити...
Але пройшов рік і ситуації докорінно змінилася. Рік тому навіть я його намагався підтримати. Зараз він САМ цими двома основними проблемами ВЖЕ породив ряд суспільних і політичних конфліктів.
Пацієнти і тітушня будуть вести себе більш розв'язано і більш хворо, суспільний конфлікт буде загострюватися і поглиблюватися.
Непрогнозовані події і ще більш непрогнозовані результати цих подій в умовах агресії стають неминучістю.

[Солоха]

Volodymyr Ariev
"Вчорашня прес-конференція Зеленського показала дуже небезпечну річ.
Під час ІІ Світової у британському парламенті в коаліцію об‘єднались непримиримі опоненти - консерватори і лейбористи. Британці стали діяти, як «Ми».
Вчора було суцільне Я, за яким не було місця жодному Ми: Я перемагаю. Я домовився. Я зробив. Я, Я, Я…. А наприкінці жорстке розділення українців на своїх і чужих. Лідер воюючої країни не має на це жодного права. Якби він був справді відповідальним і справді лідером, то не дозволив би особистим емоціям переважати над метою - єдності заради перемоги.
І це набагато гірша історія, ніж може здатись на перший погляд"

[Солоха]

Все по суті

[Eney ♔]

"Вміла готувати, та не вміла подавати". Класика.

[Eney ♔]

https://twitter.com/istpravda88/status/1629748563189145601

[Фрейя]

Чепинога

Базарне
Баба продає рибу на базарі, і розказує сусідці новини: Польша дала чотири «Леопарди», ну це тіки перва партія, а з Германії ше їдуть…
Чоловік каже: Дивіться, бабо, кіт он у вас карася потяг!
- Та я бачила. То я спеціально так роблю, вроді не бачу. Йому наравицця красти…

[Eney ♔]

 

[Фрипп]

Andrey Zaharchenko shared a memory.
18h  ·

24 февраля - день начала войны.

25 февраля - день начала оккупации и блокады. Еще не было 5 часов утра, а мимо нас уже шла российская бронетехника. Наши войска, отступая, подорвали мосты и мы оказались отрезаны от "большой земли". Еще день можно было проехать по дамбе в Козаровичах, россияне не знали о ее существовании, потом подорвали и ее.

В этот или на следующий день смогла проехать последняя машина с хлебом, раздавали просто так. В следующую ходку ее обстреляли русские, на этом хлеб закончился.

А еще в этот день умер наш большой петух - от звуков близких взрывов у него остановилось сердце.
Ну и конечно, было очень тяжело на душе. Никто не ожидал, что война доберется до нас так быстро и сильно переживали, чтобы не взяли Киев с наскока.

Другой тревогой был приют, который к началу войны подошел без запасов еды, хотели сделать, да денег не собрали. И в итоге остался буквально у разбитого корыта: еды оставалось всего на пару дней. О том, как удалось спасти животных от голодной смерти, пройдя буквально по лезвию бритвы, уже много раз рассказывали, но тогда в обстановке полной неопределенности перспективы приюта выглядели жуткими.

Было ли страшно? Да, безусловно. Но оцепенения от ужаса не было, нужно было действовать, делая то, что в наших силах.

Цветами "освободителей" никто не встречал, но любопытные, вышедшие посмотреть на колонну, говорят, были. Совершенно глупое любопытство, ведь могли и пострелять, и взять в заложники. Вообще российские войска выглядели крайне чужеродно, очень похоже на вторжение инопланетян. Вы знаете, что на уме у инопланетян, которые идут захватывать Землю? Хорошего точно ничего. Так в итоге и оказалось, но эпицентр беды оказался чуть дальше: Гостомель, Ирпень, Буча, Бородянка. Нам просто повезло, как кролику, которого удав проглотил целиком, а потом, спустя месяц, целиком же и выплюнул, уползая в свои родные болота.

[invariant]

Cпойлер

Чепинога

Базарне
Баба продає рибу на базарі, і розказує сусідці новини: Польша дала чотири «Леопарди», ну це тіки перва партія, а з Германії ше їдуть…
Чоловік каже: Дивіться, бабо, кіт он у вас карася потяг!
- Та я бачила. То я спеціально так роблю, вроді не бачу. Йому наравицця красти…

Цікаво, Карась (котрий Євген) Віталія читає?

[Shana]

Старина хоч у цитатах з'являється на форумі.

[Eney ♔]

Sergey Fursa
9 хв  ·
Якби я був російським шпигуном чи агентом впливу
Давайте уявимо себе на місці російських розвідників. І радників Кремля. Розумних радників і розумних шпигунів. А такі є, не зважаючи на загальний рівень безумства в Кремлі.
З якою задачею я б зіткнувся?
Я розумію, що війна програна. І Україна назавжди відходить від російського впливу. Я не знаю, як і коли війна закінчиться, але розумію, що це станеться. Яка моя мета в такому випадку? Максимально послабити Україну і максимально сповільнити будь-які інтеграційні руху України у напрямку ЄС і НАТО. Вже після війни.
Я розумію, що Україна ворог назавжди і моя мета зробити ворога слабшим.
Що може мені допомогти в реалізації моєї стратегії? Я маю використовувати слабкості ворога. Слабкості України - це корупція і низький розвиток економіки. Одже, моя мета - зруйнувати економічні реформи і зруйнувати боротьбу з корупцією. В принципі, це те, чим я займався останні роки. Дискредитація всіх реформ і співпраці України з західними інститутами, як то МВФ і ко.
Хто мої вороги? Люди в Україні, які готові змінювати правила гри, робити реформи, змінювати українську економіку. Я не можу всіх їх вбити, хоча хотів би. Але цей план провалився. Одже, я маю тримати їх подалі від державної служби, подалі від управління державою. Хто мої друзі - корупціонери і міцні госпідарники. І я маю зробити все, щоб саме вони залишалися на чолі процесів. Щоб дискредитувати Україну в очах світу після війни, коли знов відкриється вікно можливості на тлі нового ставлення до України з боку світу (це моя головна біль - цей новий імідж України, бо я до цього роками створював інший) і переконати громадянське суспільство, що надії нема і нічого змінити не можливо.
Але як? Я маю зробити все, щоб якісні люди самі не схотіли йти у владу і політику. Як мені це зробити? Показати на прикладі людей, які це вже робили, що це погана ідея. Показати, що позитивні зміни дуже дорого коштують тим, хто їх впроваджує.
«Тот кто нам мешает, нам поможет». Радянська класика. Яку точно я дивився багато разів. І думаю, що одним ударом я зможу відвадити якісних людей і дискредитувати антикорупційну інфраструктуру. Інститут, який виплеканий Заходом для боротьби з корупціонерами. І про який з ненавистю згадував навіть мій бос Путін. Я змушу антикорупційну інфраструктуру атакувати людей, які робили реформи. І байдуже, що я не зможу запроторити їх до в язниці. Мені важливо зіпсувати їм життя. Так, щоб ніхто інший і не думав йти після війни у владу.
І важливо, щоб це робили саме нові антикорупційні органи.
Які ключові реформи були зроблені? І які можуть бути зроблені. Банківський сектор, газовий ринок, дерегуляція, реформа корпоративного управління, фінансовий сектор, митниця і податкова.
Ви скажете, що це неможливо? Але вже є справи по Коболєву, Пивоварському, Смілянському. То чи здивується тепер хтось, якщо прийдуть до Макса Нефьодова, Наталкі Яресько? Хто там ще має репутацію та присвятив кілька років життя державному сектору? Хто робив дерегуляцію? А хто зменьшував податки? Так, це змінювало інвестиційний клімат, але ж кожного разу зменьшувало вплив держави. А значить можна знайти привід прийти за шкоду для бюджету.
Бінго.
Чи викличе це критику з боку громадянського суспільства? Так, і це чудово. Чи будуть незадоволені наші західні партнери України? Звісно. І це кльово. Бо саме вони, суспільство і західні партнери забезпечували підтримку боротьби з корупцією. А тепер іі не буде. До кого тоді прийдуть, шукаючи підтримки з антикорупційних інститутів? До того, хто мені потрібен. До моїх людей.
Хто такі мої люди? Мої прямі агенти, корисні ідіоти, просто корупціонери.
Як я забезпечу такі рішення антикорупційної інфраструктури? А це вже мій секрет. Я вам його не скажу. У мене ж мають бути професійні секрети. І я ж давно граю у цю гру.
Тому я відкоркую пляшку шампанського, коли вдастся підписати підозру Коболєву і прокурори це зроблять. Байдуже, що суд визнає це нісенітницею. Першій камінь є. А потім я вип‘ю ще коли прийдуть до Пивоварського. Бо це моя особиста гордість. Бо там немає взагалі приводу, навіть мінімального корупційного ризику чи суспільного запиту, але ж я зміг це організувати. І далі буде. І чим меньший і безглуздіший привід, то краще. Бо тим якісніше сигнал тим, хто може думати йти у владу. Сигнал має бути простим «ваше життя буде зіпсовано назавжди».
Ні, у владі мають бути тільки ті люди, які мені допомогають реалізовувати план.
Як вам мій план? Правда, простий і логічний. А значить може спрацювати.
Добра новина - я не російський шпигун.
Погана новина - у нас ще досі вистачає рочійських шпигунів і агентів впливу. І вони працюють.

https://www.facebook.com/sergey.fursa/posts/pfbid098TZww1JagPU3JqXMD4JayqqMV3rTq4tC5YhPgP8KhasvihgAX2FxAdZGU1vijpJl

З коментів:

Vitaliy Shabunin
Ти зараз звинувачуєш НАБУ і САП в роботі на Росію? Ти серйозно?

Sergey Fursa
Vitaliy Shabunin я зараз кажу, що останні кроки сап дуже допомогають росії і дискредитують антикорупційні органи. І якщо ти можеш мені запропонувати інше пояснення справи пивоварського, окрім божевілля ситуативного, то я тебе із задоволенням вислухаю

[Volf Ram]

Vitaliy Shabunin
Ти зараз звинувачуєш НАБУ і САП в роботі на Росію? Ти серйозно?

От чия б корова мичала, та тіко не шабуніна.

[Eney ♔]

Vitalii Chepynoga
4 хв  ·
За цей рік склалися якісь такі загальні тенденції. Росія - це понеділок, зима, дощ, слякоть, туман. Україна - це весна й літо, п‘ятниця й субота, сонце…
Хай так і буде! Весна вернулась, славіте її! )

[RedCat]

КИЇВ: Агов, шановні! Можете вилазити з зимового бункера! Весна прийшла!
ТЕРНОПІЛЬ: Тю! Який бункер? В мене вже городи всі вскопані. А що казати про тих, що на півдні. Запоріжжя, ти як? Вже готуєшся до посівної?
ЗАПОРІЖЖЯ: Я тебе прошу! В мене підготовка до цього сезону йде з минулого року!
ТЕРНОПІЛЬ: Невже копаєш?
ЗАПОРІЖЖЯ: Та ще ні. Але удобрюю поля дуже добре. Стільки перегною!
ВІННИЦЯ: Та ладно, перегною. Скажи краще стільки гімна на полях.
ЗАПОРІЖЖЯ: З гімна теж гарні квіти ростуть. Соняшник особливо!
БАХМУТ: Стільки гімна, скільки на полях поряд зі мною – вам, шановні, стільки й не снилося. Але я не землероб. Я – генетик!
ВІННИЦЯ: Що-що?
БАХМУТ: Генетик, кажу. Я генетично перероблюю поганих мсклів на хороших. Вон, дивіться, лежать собі тихо, спокійно. Трохи поштинюють, правда. Але вони і при житті такі були.
КИІВ: Я так розумію, ти точно не змерз цієї зими, бо було гаряче. А що там Львів? Ей, Львів!
ЛЬВІВ: Шо?
ПОЛТАВА: О, бач, прокинувся. Що робиш?
ЛЬВІВ: Не заважайте, я зайнятий. Приймаю з-за кордону… Щось приймаю… Бахмут, через пару днів чекай на гостинець.
ПОЛТАВА: (тихо) я так розумію нові пробірки та реторти для нашого генетика поїхали.
ЗАКАРПАТТЯ: Ой, шановні, я таке пережило! Землетрус в ночи! Справжній! Три бали! Ой, боже, лишенько.
ЧЕРНІВЦІ: Ух ти, цікаво. І як воно?
ЗАКАРПАТТЯ: Та я спало…
КИЇВ: А де Івано-Франківськ? Теж спить? Гей, Іване! Чого так темно у тебе?
ІВАНО ФРАНКІВСЬК: Так світло ж відключили.
ВСІ: Ти шо, світло вже півмісяця як у всіх є!
ІВАНО ФРАНКІВСЬК: Йо? А я і не помітив. У мене свічечки, пічечки, в хатах тепло, романтично. Йой, скільки по осені буде нових маленьких українців!
КИЇВ: Тобто, все добре, ніхто не змерз?
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: Я можу запропонувати добрі генератори по оптовій ціні, у мене є.
ПОЛТАВА: Та вже всюду твої генератори. Ти що їх, штампуєш?
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: Я торгова людина. Я бізнесмен. Якщо треба генератори, у мене їх єсть для вас.
БЕРДИЧІВ: Ось дивлюсь я на тебе, Хмельницький, і відчуваю що ми з тобою, таки, десь родичи. Хіба нє?
ОДЕСА: Ой я вас прошу, ми всі тут родичи по мамі, якщо добре покопатись в біографіях.
раптом з’являється запах болота та ціла куча вгодованих мух.
масква: Ей, хахли! Ви еще не замерзли? Аппчхи!
ЧЕРНІГІВ: Щось гімном потягнуло. Невже вітер с полєй Бахмута?
СУМИ: Та нє, вітер з болот, я вам отвічаю. Цей сморід постійно поряд зі мною, тому помилитись ніяк неможливо.
масква: Я вас уничтожу! Просите поща-а-а-апчхи!
ХАРКІВ: (з огидою витирая плече) слухай, шмарклі свої підбери для початку.
МИКОЛАЇВ: Ей, убога, якщо нема чим зігрітись, пий бояришнік, тобі допоможе.
ХЕРСОН: Чого ти цій падлі даєш поради?
МИКОЛАЇВ: Та вона все одно не просихає. Може впаде десь і копита відкине?
КРИВИЙ РІГ: Що значить відкине? Ти чого їй бажаєш? До того, як її заверне, я хочу її за горло потримати!
ХЕРСОН: В чергу, будь ласка. Я тут перший стояв! Ця сука добряче крові в мене попила.
ВСІ: Ні, вона у всіх попила. Ми всі хочемо віддячити.
ОДЕСА: Шановні, давайте діяти як цивілізовані мешканці Європи. Зараз я принесу три стаканчики, кульку, і хто відгадає, де схована кулька…
КИЇВ: Тобто, ти хочеш всіх нас обійти і добратися до її горлянки першою?
ОДЕСА: А шо такоє? Маму, зазвичай, принято вперед пропускати!
масква: Я не поняла! Вы шо, савсем страх потеряли?
ДНІПРО: О, диви-диви, що там над тобою летить?
масква: (в страхе починає метушитися) Хде? хде?
БЕРДЯНСК: В Карагандє! Шо, злякалась, курва!
ХЕРСОН: О. диви, вже на дахах пушкі розставила. Как жеж воно боїться померти! Ажно всірається з переляку.
масква: (оговтавшись) Я испокон века тут стояла и буду…
ЧЕРКАСИ: Воздух!
масква: (знов починає метушитися) Хде? хде?
КИЇВ: (призирливо) Яка ж ти, курва, сциклива. Як комусь шкоди задати – то ти в перших рядах. А як самої відповідь приймати, то дупа підгорає. Чекай, скоро до тебе несподіваний сюрприз від нас усіх прилетить.
ЛЬВІВ: Так, так, я вже прийняв щось та передаю далі. А, взагалі, замерз та сижу без світла, бідний та нещасний.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: (зрадів) У мене є для тебе пропозиція,  генератори, по оптовій ціні!
ЛЬВІВ: (тихо) Помовч, я конспіруюсь!
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: блін, не можна ж так! Я вже спакував та відправів…
масква: вы не посмеете! Я запрещаю меня бамбить. Не сметь трогать меня и мои города!
Ейск: Аааа! Мама!
Туапсе: Горю!
Белгород: Помогите!
ВСІ: Це не ми! Це щось воно само. Мабуть, НЛО.
КИЇВ: А взагалі то у нас для вас всіх подарунок. Хмельницький!
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: (зрадів) Що? Треба генератори?
КИЇВ: Ні. Треба багато одежі. Такої, особливої, в темну смужку на білому фоні. Пош’єш? Как швидко?
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: Та завтра вже спакую та відправлю. Скажіть куди.
КИЇВ: А ось сусідям нашим. Що нас бомбили та вбивали. Хай приміряють. Треба їм звикати, бо сидіти їм на нарах доведеться довго. Ой, довго! До споконвіку.
масква: Я…
КИЇВ: А ти готуйся перетворитись на щось величезне. На щось для тебе рідне та звичне. На щось, звідки ти вийшла і куди, нарешті, повернешся!
масква: На шо?
ВСІ: На болото, блд!
©Ірина Подгурська

[Eney ♔]

Монова

Спостерігаю зараз за карколомним розвитком пропагандистського сюжету з героїчним мальчіком Фьодором з брянського лісу, який відбився від укрАінской дрг, ще й виніс в кишенях двох ледве теплих дєвочєк в трусіках, і ось що подумала.
Можливо, ніколи й не існувало отих всіх совіцьких героїв, якими на уроках історії зайобували дітей, змушуючи вчити на пам'ять їхні подвиги?
Не було матросових, мєрєсьєвих, зой космодємьянскіх (зараз покоління кіберсексу дивиться на мене, як на птеродактиля) і решти героїчної пздти, а був лише сон іосіфа віссаріонича, викликаний польотом берії навколо квітки граната, за секунду до пробудження?
Нєнуашо

[Volf Ram]

 Дивлячись на зєлю теж питаюсь, а чи були насправді ті героїчні Черчілі, Вашингтони і прочіє Александри Македонськіє? Чи історики просто знайшли касети з єдиними марофонами тих часів.

[wounded_zmey]

Мересьєв (чи Маресьєв) був.
Гастелло виявилось що ні, а був інший безименний льотчик.
Матросов - якщо і був, то то було тупо. Скоріше за все не було.
Черчіль був, а А.Македонський - тут не факт

[bobr.dobr]

Дивлячись на зелю теж питаюсь, а чи були насправді ті героїчні Черчілі, Вашингтони і прочіє Александри Македонськіє? Чи історики просто знайшли касети с єдиними марофонами тих часів.

Цікаве питання.
За Македонського навряд чи хто зможе підтвердити/спростувати.
Але ж Черчиль не лише промови виголошував, а й мав досвід участі (добровільної) в війнах. Хоч і не в надто героїчних (військові потенціали "південноафриканської ТРО" та тогочасної Британії були не дуже  співставними). І перед другою світовою закликав якомога швидше переозброюватись, а не домовлятись.

[Teagan]

Черчиля дуже сильно критикували і до війни, і після. Взагалі чомусь видатні особистості які вигравали війну після перемоги з тріском провалювались на виборах. Різні потреби у людей під час війни і миру.

[Eney ♔]

У Першу Світову Черчіля чморили всі хто хотів, бо саме чмом він і був. Це вже потім його перемкнуло і відпустило. Чогось.

[Garfield]

Гастелло виявилось що ні, а був інший безименний льотчик.

Навіть ім'я з великою вірогідністю з'ясували - капітан Мохов.

[Ash]

А.Македонський - тут не факт

Вибач, що саме не факт?

[wounded_zmey]

А.Македонський - тут не факт

Вибач, що саме не факт?

Не факт, що не

просто знайшли касети з єдиними марофонами тих часів.

Давно це було.