Нотатки про насущне

[Чиби]

В нього декілька разів бачили в постах, ще коли було тепло, власне після цього і перестала за ним слідкувати. ТОчніше, вибач, не наведу.

Ну тобто невідомо хто невідомо де невідомо про що. Зрозуміло. Але ж ти прямо під цим постом написала, що він бреше. Про зараз ти можеш сказати конкретно, в чому брехня? Мені це важливо, бо ця людина відіграє одну з ключових ролей у партії, до якої я належу. Якщо ця людина системно бреше, а я цього не бачу, я дуже хочу, щоб мені це показали.

[Аля]

Але ж ти прямо під цим постом написала, що він бреше.

. Брехав в інших постах. Якщо щось у стрічці саме про брехню появиться - то принесу.

[Аля]

Я не думаю що це загальновизнаний факт, яка з задач першочергова. Обидві важливі для русні.

Так там три причини: картинка, руйнування, терор. Добре, він не помиляється, помилилась я та інші, котрих читаю.
Але ж він і не пише про другі причини.

[Shana]

Коли побачила Алін пост, взагалі вирішила, що вона про когось іншого. Навіть перечитала попередні повідомлення.
"Пафос", "бреше" - ну, ок, кожний сам визначає значення слів, які використовує. 

[Teagan]

Я не думаю що це загальновизнаний факт, яка з задач першочергова. Обидві важливі для русні.

Так там три причини: картинка, руйнування, терор. Добре, він не помиляється, помилилась я та інші, котрих читаю.
Але ж він і не пише про другі причини.

Я не кажу шо ти помилилась. Мотиви рашистів це в будь якому випадку тема для обговорення, немає чіткої єдиної "правильної" відповіді. Є версії, кожен вибирає собі до душі.
Юрчік, як і решта, пише те що вважає за потрібне, це його особиста думка. Він не зобовязаний висвічувати й переказувати всі версії озвучені інтернетом, ми й так весь той інтернет читаєм.

[Чиби]

Є ж різниця між оціночними судженнями та викладанням неправдивих фактів. Оцінка наявних фактів у кожного може бути своя, вона не повинна обов'язково збігатися з оцінкою когось іншого.

[Milena]

Гудименко. І не в перший раз. Перебільшує з пафосом, інколи бреше. І годує цим своїх поцінувачів.

Прикладів брехні Гудименка ти не наводиш, але кидаєш йому, котрий з першого дня на фронті і зараз у шпиталі, звинувачення, що він займається політичними маніпуляціями.

ТОму що вже багато писали, що ці обстріли - для росіян. Пів мільярда викинуто на те, що можно швидко полагодити. Тому якщо це і зроблено для терору українців - це не першорядна ціль. Найголовніша ціль - відволікти від невдач на фронті.

А про іншу мету - залишити Україну взимку без світла, води і тепла, щоб паралізувати життя в країні і припинити спротив, що набагато небезпечніше, ніж відволікання уваги рашенців - ти не читала? 

Але ж Гудіменко висвітлює саме терор, як найпершу ціль. Його фішка постів - позитив та патріотичні дописи. Інколи він маніпулює, перебільшує.

І знову тільки бла-бла-бла, і знову на рівні брудної політики.

[Shana]

Віктор Трегубов

Чому росіянам так важко нас зрозуміти
Психологи виділяють чотири типи реакції на гострий стрес. Себто, чотири способи, якими ми діємо, коли нас щось дуже шокувало чи вкурвило. І не тільки ми, а й усі тваринки.
Спочатку виділили бійку та втечу. Потім здогадалися, що є ще завмирання. Потім додали останній варіант, але лише для високосоціальних істот — підлабузництво. Англійською це все на F — fight, flight, freeze, fawn.
Уявімо, що хтось пнув собаку. Собака, в залежності від того, що за собака, може відгризти йому лице (бійка), втікти (втеча), тупо забитись в угол (завмирання), чи вирішити, що то великий вожак, він так домінує, і піджати хвіст.
Уявімо, що хтось дав вам по морді. Ви теж можете дати йому по морді, втекти, зависнути в спробі зрозуміти, що то було, чи почати говорити «не бийте, дяденька, я вам приємне зроблю!».
Так ось, такі реакції, на моє переконання, можуть бути не лише в істот, але й у спільнот та колективів. У кожній організованій масі людей є своя основна стратегія виживання. Звісно, хтось окремо може діяти відповідно до особистих реакцій, але є таке слово — «прийнято».
Тут ми підходимо до того, в чому джерело постійних непорозумінь (саме так) між українцями та росіянами.
Справа в тому, що у росіян роки історичного досвіду виковали перевагу реакції підлабузництва, та в меншій мірі замирання. Просто тих, хто мав «бійку» вбивали, а тіх, хто «втечу» — викидали з країни. Тому реакція ватніка (основна) — підлабузництво, а реакція російського ліберала — завмирання, внутрішня еміграція, «главное самому остаться человеком».
У білорусів, наприклад, основна «замирання», підлабузництво та втеча вторинні, а от бійка мозком взагалі не сприймається.
У українців — і це теж так історично склалося — в приорітеті бійка. Ті, хто обирав інші варіанти — або гинули, або випадали з української самоідентифікації.
Тому коли Кремль по нам фігачить ракетами — там щиро сподіваються, що ми оберемо підлабузництво. Приповземо і будемо просити помилувати. Бо в них саме так і прийнято.
Але в нас навпаки. Це не означає, що ми безстрашні, це означає, що якщо нас налякати, ми переходимо до більш агресивної поведінки.
Тому українці волали білорусам «протестуйте жорсткіше», а вони не чули. Бо в них прийнято інакше.
Тому російські ліберали щиро вірять, що втягнути голову в плечі або інше місце — це правильна стратегія, а до наших зауважень ставляться як до маячні.
Просто різні типи реакції на стрес. А згори — вже обгортка з багатослівних осмислень.

[Eney ♔]

Serg Marco
53 хв  ·
Итак, к Медведеву обращался, к Кадырову тоже, но в свете последних событий, наверное, корректно обращусь к Суровикину.
Обращение Суровикину, или как там его в России называют - генерал Армагедон.
Генерал Суровикин. Вчерашняя акция была настолько ужасна, что во Львове несколько часов не было света, в Киеве пару часов в моём районе не было света, где то была такая же ситуация и сегодня, и мы все обосрались.
Особенно армия, которая и не подозревала о наличии генераторов и Ecoflow. И люди что начали покупать бесперебойники с встроенными аккумуляторами, чтоб таки пережить эти пару часов ужаса. Их можно понять, вчера вышла шестая серия "Рик и Морти", а им пришлось ждать. Ужасно.
Но я вам советую идти дальше.
Если вы разберете ракетами наши насосные станции - то у нас не будет воды и мы все умрем от жажды. Если вы накроете все наши заправки - то в городах начнется полный хаос, очереди на еще неразбомбленных заправках, а это ужас, никакой городской не любит стоять в очереди на заправку. Я, заклейменный бандеровец, не смогу заправиться чтоб поехать на войну и убивать русских!
План настолько ужасный, и так нас демотивировал, что мы уже почти сдались. Ведь когда нас полгода ровняли артой, самолетами и ракетами - то оно как бы нестрашно было, а вот сейчас, в те дни когда ваши войска выбирают между пиками точеными и альтернативным вариантом, лишь бы выжить, вот сейчас мы конечно сдадимся от того что вы решили воевать не с нами, а с нашими теплоэлектростанциями.
Потому что бухгалтерия войны сейчас работает конечно же на Россию, которая сейчас неограничена и в деньгах, и в производстве изделий своими ВПК. Стоимость ракет ведь копеечная, Х-101 - $13 млн, "Калибр" - $6,5 млн, "Искандер" - $3 млн, "Оникс" - $1,25 млн, Х-22 - $1 млн. С учетом того что до цели долетает одна из трех ракет, если верить статистике, а из тех что долетают еще не все точно попадают - что может быть эффективнее чем спустить несколько Калибров или Х-101 на какую то ТЭЦ? Или насосную станцию. Или заправку (я патентую идею с заправками, это реально центры принятия решений, посмотрите на них, идею дарю небесплатно, деньги передадите Кивой). Ведь это ракеты делаются быстро, а оборудование для ТЭЦ, насосных станций и заправок - долгие месяцы, специфические комплектующие военного назначения, так еще и прожорливый ВПК для этого приходиться поддерживать.
И да, конечно придется еще потерпеть небольшой разьеб оттуда, откуда ракеты запускаются, как например вчера и сегодня, но то такое, ну потеряли вы пару дивизионов С-300, пару сотен миллионов долларов российских налогоплательщиков, ну бывает, это не так важно, как шестая серия "Рик и Морти". Ваши пропогандисты про это ведь не написали, значит этого не было, и ракет HARM у нас нет, то все сказки деда Панаса, как говорил Мытець.
Со своей стороны мы обещаем вам не брать ваши войска в кольцо и не разьебывать их, ведь мы понимаем вас, если будет дефицит ракет, а будет критическая какая то ситуация, а все что вы смогли в сутки выдавить сейчас - это меньше сотни ракет - о да, мы тогда пожалеем ваши войска. Обязательно.
И несмотря на ваше название в России, генерал Армагедон, мы тут вас называем генерал Гандон, так как не можем по другому называть человека который вступил в яркую битву с аварийными службами ДТЭК и по итогу проиграл её. Потому вам надо раскрыть больше НЗ, достать вообще все ракеты и ударить ими по заправкам, насосным станциям и ТЭЦ. За один день. Вас в России на руках будут ведь носить.
И еще.
Помните я вам говорил что наверное буду корректным.
Я соврал.
Пошел на@#й долб@#б, если на седьмой месяц войны все что вы можете - это устроить нам веерные отключения по стране когда ваши войска (на которым всем насрать, ну ввалили где то кадыровцев, ну разобрали где то колону, ну сидят где то ваши бойцы в ахерении что нет подкрепления - кому не похер, действительно), когда мы получаем новое оружие чтоб выжечь вас мразей полностью на нашей земле, так твоя акция нам еще помогла ускорить получение западного ПВО - то вы реально импотенты. Самая большая ИПСО операция чтоб еще больше озлобить жителей Украины без серьезных последствий блистательно удалась.
Ну а за нами не заржавеет.

[Rumor]

Alona Karavai

Хороший текст. Всё в точку про просвещенный демократический запад.

[Солоха]

Лесь Подерв'янський

Трупи, кровь, г*мно, разруху,
Разрєшитє подаріть.
А всєго-то ліш хотєлось,
Нам по-русскі говоріть!
Куплет з фіналу Sms-опери "Звірі"

[Солоха]

Сашко Лірник

  ·
Пояснюю на пальцях.
Не на тих московити напали. В сенсі вони думали що на тих, але виявилось що точно не на тих.
У нас в казках і епосі герої - воїни і козаки. Які змія голими руками душать і собі литки відрізають щоб орла нагодувати,щоб тільки на свободу вилетіти. Які на чортах катаються і смерть матінкою величають, а довгі чуби носять,щоб за них на небо витягали після загибелі.
І які ,на гакові висячи, з лука останню стрілу "царю межи вуха" вціляють.
"Ого, скільки їх! Як же ми битися з ними будемо? - Та вже якось будемо!"- оце головна ідея української міфології і ментальності.
З тобою,іродом проклятим, будем битися землею і водою.
А потім там бурячків насіємо!
Здаватися, тікати, плакати і боятися навіть в думках і анамнезі немає.
Цей московський напад був приречений ще на стадії задумування. Бо вепс болотяний, "чудь бєлоглазая" ніколи не чув про Котигорошка і Байду, а слухав хіба що лисого поца з кварталу, і свій гнилий "народєц" виховав у тюремній рабській "культурі опущєнних". Звідки там взятися воїнам?
Українці показали різницю між вільними воїнами і рабським бидлом, коли в московський гулаг потрапили оунівці і розгромили всю зеківсько-паханську кодлу в таборах і підняли повстання. Як в казках- "голими руками" і "литку собі відрізали щоб орла нагодувати".
А все тому,що на правильних казках виховувалися.
Отож професія казкаря - найголовніша в Україні.
Після воїна і мами звичайно.
Хоча ні. Воїнів якраз казкарі і виховують))).

[RedCat]

Євген Спірін
1 год  ·
Працюй
воюй
сплачуй
донать
щоб вони не добрались до нас
чисть зуби
вмивайся
тримайся
красиво вдягайся
фарбуй губи червоною помадою
якшо хтось питає — кажи шо так надо
носи твідові піджаки
як би ти ніколи й не служив
ну тобто, завжди нормально жив
а не бігав за гаражи
ходи, купуй
кілька брюків і плать
працюй, служи
сплачуй, донать
поміж ракет, сиграет
коли зникло світло й інтернет
бо ми люди які до всього звикнуть
а вони ні — і вже скоро
                                           зникнуть

[Eney ♔]

[Shana]

Українські бджоли, вони такі. 

Російські військові під час окупації Київської області навесні цього року замінували вулик в одному з населених пунктів, проте бджоли врятували людей від вибуху. Про це пише бджоляр Микола Шліпко.
Він уточнює, що історію розповіли йому місцеві жителі. На доказ він опублікував відповідні фотографії.
Як з'ясувалося, за пів року бджоли залили запальники на мінах медом, у результаті ті виявилися просто запаяними. Коли кришку вулика відкрили, то "шпилька" не вилетіла, і вибуху не сталося.

[Eney ♔]

«Заява президента Джо Байдена щодо голосування на Генеральній Асамблеї ООН із засудженням незаконних спроб Росії анексувати територію України
12 жовтня 2022.
Сьогодні переважна більшість світу — держави з усіх регіонів, великі і малі, які представляють широкий спектр ідеологій і урядів — проголосували на захист Статуту Організації Об’єднаних Націй і засудили незаконну спробу Росії силою анексувати територію України. 143 країни виступили на боці свободи, суверенітету та територіальної цілісності — навіть більше, ніж 141 країна, які в березні проголосували за однозначне засудження війни Росії проти України. Лише 4 країни вирішили стати на бік Росії — Білорусь, Корейська Народно-Демократична Республіка, Нікарагуа та Сирія.
Атакуючи основні положення Статуту ООН, Росія руйнує самі основи міжнародного миру та безпеки. Ставки цього конфлікту зрозумілі всім, і у відповідь світ надіслав чітке повідомлення: Росія не може стерти з карти суверенну державу. Росія не може змінити кордони силою. Росія не може захопити територію іншої країни як свою. Україна має такі ж права, як і будь-яка інша суверенна держава. Вона повинна мати можливість вибирати своє власне майбутнє, а її народ повинен мати можливість жити мирно в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Майже через вісім місяців цієї війни світ щойно продемонстрував, що він більш згуртований і налаштований рішуче, ніж будь-коли, притягнути Росію до відповідальності за її вчинки. Разом з Генеральною Асамблеєю ООН ми не потерпимо незаконних спроб анексії чи розкрадання сусідської землі силою. Ми будемо відстоювати міжнародне право, Статут ООН, а також права та захист, які вони надають Україні та її народу – і кожній державі та народу всюди у світі».

[Солоха]

Хай тут буде. З основними героями знайома особисто
Oleksandra Antropova
34m  ·
Шалена нічка або на запорізькому напрямку без змін
Драма на дві дії.
(Текст ретельно цензуровано).
Дійові особи:
Мати - інтелігентна українська жінка
Батько - інтелігентний український чоловік,
Юрасик - їхній син, майбутній український інтелігент
Собака Багіра - ссавець
Кішка Дейнеріс - ссавець
Павучок Гриць - павукоподібне
Фікус Геннадій - покритонасінна рослина (роль без слів).
Блєдіна - кцпська металобрухтова хйня.
Дія 1
На годиннику 23.55. Типовий Калідор багатоповерхівки, де мешкає інтелігента українська родина.
У Калідорі замріяна мати прямує з одного кінця в інший,  мугикаючи добру пісеньку на мотив "Йеллов сабмарін".
Мати: Ші-сят-три тищі
мертвих (запікано),
дохлих (запікано)
Сраних (запікано).
Блєдіна: ХЄРАК!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Собака Багіра: гав-гав-гав-гав-гав!
Двері праворуч відчиняються. З-за них вистрибує Юрасик.
Юрасик (гучно): шановні батьки! Прослідуйте у коридор, коли ваша ласка!
Мати: прямуйте у коридор, пани добродії! Христа ради, покваптеся!
З-за дверей ліворуч статечно виходить батько.
Батько (з цікавістю в голосі): Ну що, шановне панство і панянство, а як ви дивитися на те, щоб здійснити променад у підвал?
Юрасік (голосно): Ласкаво прошу всіх до підвалу!
Мати (ще голосніше): прямуймо ж у підвал, любі члени моєї родини!
Починає лунати сигнал повітряної тривоги.
Мати: гроші, ліки, документи!
Юрасик: Батьку, дозволь поцікавитися, куди хоч прилетіло?
Батько: я так думаю, десь поряд з одним із загальноосвітніх закладів одного з мікрорайонів нашого рідного міста, козацької колиски - Запоріжжя.
Юрасик підходить до третіх дверей, відчиняє.
Юрасик (гукаючи у двері): Надю, моя люба сестро, запрошую тебе у підвал! Пані Надіє, не гайте часу, блєдіни поодинці не літають!  (Павза).
Юрасик (до матері): Мамо, рідна моя нене, дозволь запитати тебе, якщо дозволиш, де наразі перебуває твоя донька, моя сестра?
Мати: Зосталася з ночівлею у своєї найкращої подруги Насті.
Батько: Я дозволю собі поцікавитися, якщо, звичайно дозволиш, моя люба дружино Олександро Володимирівно, мати моїх дітей, а де мешкає ця гідна панна, найкраща подруга нашої дорогої донечки Надії Настя?
Мати: у районі зупинки громадського транспорту  Ромакс.
Юрасик: Настійно рекомендую тобі якнайшвидше зателефонувати Надії!
Батько: Не гай часу, адже згаяного часу і конем не доженеш!
Мати тицяє у телефон, прикладає до вуха, потім знову тицяє, і знов прикладає. І так тричі поспіль.
Юрасик пристібає Багірі ошийник з повідком, чіпляє повідець до ручок однієї з дверей.
Багіра (тихесенько): У! У! У!
(Крокує калідором зправа наліво, протягуючи за собою повідець).
Тим часом батько виносить з-за однієї з дверей тривожну валізку, складену заздалегідь.
Батько (перечіпляючись через повідець): Ой, не варто було, тобі, сину, чіпляти повідця на ручку однієї з дверей коридору нашої квартири! Я б порадив тобі поки що зачинити її у туалетній кімнаті.
Юрасик: Красно дякую тобі, батьку, за мудру настанову!
Юрасик відчиняє четверті двері та заводить за них Багіру. Зачиняє двері.
Собака Багіра (з-за дверей): У-у-у-у-у!!!
Мати (додзвонившись нарешті до Надії): Добрий вечір, моя люба донечко! Як погодка на Ромаксі? Як здоров'ячко Настіної матусі? Переказуй їм вітаннячка од мене! До речі, ти жива? Так, ми теж чули блєдіну. Отже, чи не пройти б вам у найближче сховище? Як зачинено? Ой, леле, лишенько, хай йому грець! Прямуйте у тамбур, шановні,  коли ваша ласка!
Юрасик: Зателефонуй бабусі Олені Юріївні! Адже вона теж мешкає неподалік від епіцентру вибуху блєдіни!
Мати з першого разу додзвонюється до своєї матері, бабусі Юрасика і Надійки Олени Юріївни.
Мати: Вітаю тебе, моя ріднесенька мати! Як ти себе почуваєш? Так, ми теж чули блєдіну. Вже у тамбурі? Які ж ви молодці! Я хочу тебе попередити, щоб ти переказала рятівникам, на випадок крайнього армагеддончика, що після того, як вони розберуть завали, відпочинуть, потім нехай подивляться про всяк випадок розвалини підвалу, ми з високою вірогідністю перебуватимемо там. Ой, не кажи! Нехай кляті (запікано) повиздихають!
(Чемно вислуховує відповідь своєї мами, киваючи головою). Воістину п*зда,  мамо!
Юра: Де поділася наша Кішка Дейнеріс? (Зазирає за одну з дверей, гукає) Дейнеріс!
Мати (зазираючи за інші двері, гукає): Дейнеріс!
Батько виходить, повертається зі шматком курячої печінки, з якої звисає куряче серце.
Батько: Дейнеріс, кушать!
Кішка Дейнеріс стрімко вибігає з третіх дверей.
Кішка Дейнеріс: Няяяяяяяяяяв!
Дейнеріс хижо вгризається в печінку, Батько запхає її разом із печінкою в рюкзак.
Дейнеріс: Ня...

Cпойлер

Усі крім ссавців і блєдіни надягають поверх білосніжних, ретельно відпрасованих вишиваних сорочок теплі речі. Чоловіки взуваються у начищені до блиску мешти. Мати взуває підбори, що дуже вдало гармоніюють з її верхнім одягом та візерунком на вишиванці.
Юрасик: Стривайте! А давайте на доріжку заспіваємо нашу, "Ой у лізі червона калина"?
Уся родина окрім четвероногих ссавців на три голоси виконує а капела гімн січових стрільців, усі п'ять куплетів.
Першим виходить Юрасик. В одній руці у нього телефон з увімкненим ліхтариком, в іншій тривожна валіза Мати, як істинна леді, бере невеличку п'ятикілограмову косметичку з декоративною та доглядовою косметикою, ретельно складену заздалегідь. Останнім іде Батько. В одній руці повідок з Басею, врятованною з туалетної кімнати, в іншій рюкзак з Дейнеріс.
Дія друга
Сходовий майданчик. На сходовому майданчику серед уламків скла і грудочок землі лежить бездиханне тіло фікуса Геннадія.
Собака Багіра (до Геннадія): гав-гав-гав-гав-гав!
Кішка Дейнеріс (Красномовно дивиться з рюкзака на Багіру. Її погляд висловлює різкий осуд дій чотирилапої подруги).
Батько: обережно, скло. (Бачить мертве тіло Геннадія) Обережно, дохла квітка.
Юрасик: Це не квітка, це Геннадій.
Батько: Ви були знайомі?
Юрвсиу: Так, одного дня наш сусід Валерій Іванович нас представив один одному.
Мати: Мій коханий чоловіче Олексію Ігоревичу! Будь ласкавий, візьми Багіру на руки, в іншому випадку її лапи отримують порізи від уламків скла!
Батько ігнорує прохання своєї дружини.
Уходять.
Інтермеццо.
На сцені з'являється Павучок Гриць. Павучок Гриць виконує пластичний етюд під марш запорозьких козаків, паралельно декламуючи одну з поем Тарасика Григоровича Шевченка. (Імпровізація вітається). Геннадій продовжує лежати, не змінюючи пози.
Поки Гриша цитує Тараса Шевченка, тривогу скасовують.
Дія друга, продовження
(Там же)
На сходовий майданчик повертаються втомлені Батько, Мати, Юрасик, Собака Багіра та Кішка Дейнеріс.
Знову лунає сигнал повітряної тривоги.
Мати: Який жах! Доведеться знову прослідувати в укриття!
Батько: ризикну припустити, що блєдін сьогодні у наше місто більше не залетить. Адже, згідно з нашою прадавнею запорізькою традицією, спочатку вибух, потім тривога. Отже якщо вибух тривозі не передує, то і вибуху не буде.
Мати сплескує руками і закохано дивиться на Батька. Але про всяк випадок виносить на сходовий майданчик стілець, собаку багіру прив'язує до ніжки, кішку Дейнеріс запхає назад у рюкзак. Сідає на стілець.
Батько: Треба прибрати скло і з почестями поховати Геннадія.
Батько обводить крейдою тіло Геннадія, Юрасик замітає скалки і грудочки землі.
Скло дзеленчить, Геннадій мовчить, бо трагічно загинув.
Мати дивиться у телефон. З телефона вилазить монотонний голос: 
Щодо ситуації на лінії фронту на Запорізькому напрямку, то на цей час вона залишається без суттєвих змін.
Занавес.

P.S.: На світлинах: краєвид з мого вікна учора, вирва, сувенірні рештки кцпської металобруїтової хйні.
https://www.facebook.com/sashantropova/posts/pfbid0xvgS8Kp681Q2Dm6kH82TBg35fZDnTMogrbsfFxKfg3xkdL2JpLgwF9znsqz2Q43Pl

[RedCat]

нотатки з натури:
вчора з роботи йшла як оце в нас шахіди мотопедили, бачила ракету ПВОшну - бубухи чула практично зблизька, в нас мікрорайон поруч збудували з картону, гімна і палок на болоті "Європейський" назвали - так от після бабаху (а він в бувшому глиняному кар'єрі) гучне ехо, і з верхніх поверхів по пояс нарід повисовувався на балконах - подивитися, шо ж це бумкнуло. Ввечері коли літчки літали - до речі темнота була по всьому місту хоч гоко вибий - та ж сама багатоповерхівка засвітила всі вікна і балкони і на них повилазила - шо ж то воно гуде.
ПиСи - я не знаю де в людей мізки, країна непуганих ідіотів 

[Mathilda]

Юрій Гудименко

Давайте зрозуміємо просту річ.

Зараз ми з вами вбиваємо не просто путінську Росію. Зараз ми з вами вбиваємо Російську імперію. Ми вбиваємо СРСР. Ми вбиваємо Врємєнноє правітєльство. Династію Романових. Валуєвський циркуляр. Емський указ. Опричнину. Івана Грозного разом з сином. Воєнний комунізм. Закон про три колоски. ГУЛаг. Танки в Празі.

Ми вбиваємо ту єдину, останню імперію старого зразка, яка залишилась в світі. Російська імперія мала померти ще під час Першої світової, коли з мапи світу зникли Османська, Австро-Угорська і Німецька імперії, але Росія зменшилась, мутувала в СРСР і залишилась імперією. Вона мала померти після Другої світової, коли процеси знищення старих імперій стали незворотними. Вона мала померти у 1991 році. Але зменшуючись, втрачаючи території, змінюючі прапори і лозунги, Російська імперія з центром у Москві залишилася гнити на мапі світу.

Тепер ми її добиваємо. Так, щоб замість неї на мапі залишився десяток-другий національних республік, так, як це відбувалося з більшістю інших імперій, так, щоб раз і назавжди відправити в пекло та на сторінки підручників історії ту криваву тварину, що з часів Великого князівства Московського вирісла і пережила свій час, напиваючись неволею націй.

Світ змінився. Старі імперії мертві. Новий час – час економічного впливу, час стратегій, час транснаціональних корпорацій, час санкцій і технологій. Час нових, непомітних імперій.

А остання стара імперія – це наш трофей, наша місія і наша доля. Так сталося. Ми маємо вбити її або загинути самим.

І ми вб‘ємо.

Остання імперія світу загине від рук українців. Від наших з вами рук. Я в це вірю. Більше того – я це знаю.

Коли ми зітремо з облич кров та піт, то будемо пишатися цим трофеєм.

[Eney ♔]

Совпадєнія? Нє думаю. (с)

Доволі дивні самогубства та вбивства підарських багатіїв.

Леонід Шульман - 30.01.2022
Глава транспортної служби Газпром-інвест.
☠️ Знайдений мертвим із передсмертною запискою

Олександр Тюляков - 25.02.2022
Зам. дир. розрахункового центру Газпрому
☠️ Знайдено повішеним у гаражі власного будинку

Владислав Аваєв - 18.04.2022
Віцепрезидент Газпромбанку
☠️ Знайдено застреленим, вбиті дружина та дочка

Сергій Протосеня - 21.04.2022
Топменеджер газової компанії Новатек
☠️ Знайдено повішеним, убита дружина та дочка

Олександр Суботін - 08.05.2022
Колишній член правління Лукойлу
☠️ Знайдено мертвим у кімнаті для ритуалів вуду.

Валерій Адаричів - 05.07.2022
Заступник директора Техцентру КАМАЗу.
☠️ Вбито власним сином.

Юрій Воронов - 05.07.2022
Підрядник Газпрому в Арктиці.
☠️ Знайдений у басейні будинку з простріленою головою.

Равіль Маганов - 01.09.2022
Голова ради директорів, виконавчий віцепрезидент ЛУКОЙЛу.
☠️ Випав із вікна 6-го поверху лікарні.

Іван Печорін - 10.09.2022
Директор державної корпорації розвитку Далекого Сходу та Арктики.
☠️ Випав з катера і втопився.

Павло Пчельников - 28.09.2022
Директор з комунікацій дочірньої компанії РЗ «Цифрова логістика».
☠️ Знайдено мертвим на балконі своєї квартири.

Типовий сценарій смерті кацапа:

Батько цілого виводка свинособак, мільйонер, меценат, охуєвший від власного успіху рубає сокирою на смерть дружину, дитину та себе. Починає для вірності із себе. Потім пише передсмертного листа, стріляє собі у скроню та вішається, прийнявши отруту.

Звичайна справа. 
Всім, зрозуміло, похуй, на те й правова держава.

Американський піхотинець (https://t.me/usinfantryman/)

[Eney ♔]

Інтерв'ю | Поразка Росії повинна бути катастрофічною. Можливо, вже цієї зими — Френсіс Фукуяма

https://www.liga.net/ua/politics/interview/porajenie-rossii-doljno-byt-katastroficheskim-vozmojno-uje-etoy-zimoy-frensis-fukuyama


- Як співіснувати українцям, які постраждали від російських обстрілів, тікали від війни, а зараз разом із росіянами у Європі чи Туреччині, Грузії? Вони зустрічаються на вулицях,  їхні діти вчаться разом у школах.

- Що справді повинно статися? Росія має програти цю війну настільки очевидно і катастрофічно, щоб усі визнали, що це була велика помилка. Вони не можуть вдавати для самих себе, начебто це було правильне політичне рішення, але погано виконане, тож можна пізніше повторити.

Росіяни повинні побачити, що Путін відповідальний за одну з найбільших катастроф у російській історії, і це матиме внутрішні наслідки для Росії і може сигналізувати про кінець режиму Путіна.

Якщо це станеться і буде новий режим у Москві, – можливо, це відкриє можливості для якихось змін у природі російської політики у довгій перспективі. Тоді люди змогли б повернутися.

Щоправда, я не сподіваюся на це у найближчому майбутньому.

Багато країн, які прийняли росіян, уже втомилися від них і можуть змінити політику, змушуючи їх повернутися в додому. Напередодні я розмовляв із жінкою з Казахстану. Вона розповіла, що у той час, як уряд облаштовує життя новоприбулих росіян, молоді казахи стають дедалі більше антиросійськими і тиснуть на владу, щоб та не приймала так багато.

Я думаю, що в певний момент симпатія до росіян зникне взагалі.

[jeckie]

молоді казахи стають дедалі більше антиросійськими і тиснуть на владу, щоб та не приймала так багато.

Ось, це я і я помітила, коли писала про казахський тікток, там просто шквал цих відосиків проти русні.

[Фрейя]

Чепинога
Історія…
Навесні познайомився з біженкою. З Донбасу. Жінка вже поважного віку. Ольга Вікторівна. Викладач російської літератури в університеті. Але - наша, хороша.
Казала мені: получается, Виталий, что всю жизнь я преподавала какую то хуйню. Да и ладно… Что ж теперь делать?
По сусідству з нею жив чоловік Володя. Володя в шість ранку кожного дня вмикав мотокосу, і косив все, що бачив…
Ольга Вікторівна виходила в цей момент до паркану і казала йому: Владимир, доброе утро! Вы уже заебали всех своей мотокосой…
Владімір сміявся…

[Аля]

Знаєте, яка проблема виникає на деокупованих територіях? Це вже не ті люди, що були. Не всі, звісно, але багато. Вони сприймають тих, хто виїхав з окупації, а тепер повертається, як наче ті були “на курорті”. Тих, хто чекав Україну та українську владу сприймають вороже.

Чекають від влади швидких рішучих дій і того, що одразу все стане добре. Не готові самі щось робити (розвантажувати, ремонтувати, розвозити). Не готові давати свідчення про злочини односельців (мародерство, колаборантство). Звикли за ці місяці боротися за виживання, тож тепер готові битися за гуманітарку.

Найпоширеніші вимоги:

– Вже тиждень, як звільнили, чому досі нема світла?

– Чому досі нема зв’язку?

– Що ви за волонтери такі? Ви повинні… (повинні!)

– Чому селу Н дали гуманітарку, а селу В ще не дали?

– Чому в селі Б гуманітарка в маленьких пакетах, а в селі Г у великих коробках?

– Навіщо ви нам хліб привезли?/А чому хліба нам не привезли?

– Коли пустять автобуси?

– Коли мені виплатять компенсацію за зруйновану хату?

– А якщо моя дочка виїхала, я можу забрати гуманітарку/виплату за неї? Як це ні?

– Чому колаборанти просто так ходять вулицями? Всі знають, ця Надька борщі росіянам варила. Писати заяву? Давати показання? Розписатися? Ні, я не буду.

А ще є ті, хто ходить і бубонить: “При росіянах і світло було. І все безплатно було. І порядок був”.

Є ті, хто вірить, що їх обстрілювали ЗСУ.

І от стикнулися ці світи: проукраїнські/свідомі й проросійські/інфантильні.

І почалися сварки, гризня. До мордобою не доходить лише тому, що у звільнених районах повно поліції, військових, діє сувора комендантська година.

Але скоро ці заходи закінчаться. Громадам треба буде жити разом. А там стільки образ, стільки злості, стільки душевних ран. Тут потрібна якась масова терапія. Ми ж не перші, є якісь світові практики? Де їх взяти? Мені щиро шкода старост, голів громад, депутатів, яких просто розриває розлючена юрба на площі, якій 6–7 місяців в голову вкладали принципи руського міра і створювали ілюзію порядку та благополуччя за російським шаблоном.

– Де ви були весь цей час? Ховалися? Ви зрадники! Ви накрали мільйони! У вас в будинках знайшли тонни тушонки й гроші для пенсій! Нам не потрібна така влада! Ви на нас піаритесь!

Для цих людей в мене немає хороших новин. Дороги, хати та школи відбудують не скоро. Навіть на відновлення електрики та зв’язку потрібні тижні, а то й місяці. За газ доведеться заплатити (їх Росія запевняла, що ні). Повне розмінування буде проведене теж нешвидко. Попереду складна зима. Гідравлічні випробування, ремонти мереж окупанти, звичайно, не провели, і як працюватиме опалення, складно сказати. Транспортне сполучення складне. А ще прильоти. А ще багато хто з вчителів, тренерів, лікарів не повернеться, бо знайшов в інших краях роботу/визнання/кохання. Як працювати фермерам, неясно – поля заміновані, техніка і склади знищені, зерно вкрадене, добрива і запчастини привезти складно. І всіх колаборантів не зловлять, не посадять. Бо їхню провину треба довести, а як це зробити, коли свідчень нема? Одна справа анонімно в чатах писати про Надьку-Вальку, інша справа дати показання СБУ.

При цьому, мабуть, дійсно найбільші потреби, які є в людей, що пережили окупацію (після закриття потреб в їжі, ліках та безпеці), щоб визнали їхні пережиті страждання, прийняли їх, і задовольнили запит на справедливість. Покарали винних, розібралися в усьому, що там насправді відбувалося, подякували героям, виправдали невинних. Місцева влада зараз має бути сильною і впевненою у своїх діях, як строгі, але люблячі батьки. Бо після залізної руки окупантів наша демократична, а часто безхребетна місцева влада виглядає в очах тих, хто пережив окупацію, слабаками або тими, хто у всьому їм винен. Для цього місцевій владі треба мати чіткі механізми дій, ресурси, підтримку згори. А ще її треба навчити, як працювати з громадою, у якої велика колективна травма. Здається, ми будемо лікувати її дуже довго.

Після ейфорії від звільнення настали важкі будні перших кроків відновлення. Хлопці-військові свою справу зробили, їм низький уклін. Нам же тепер треба думати, як це все втримати й повернути у правильне річище.

Олена Конопля, ексрадниця Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
https://zmina.info/columns/chomu-pislya-ejforiyi-zvilnennya-na-deokupovanyh-terytoriyah-vynykaye-gryznya/?fbclid=IwAR0qUM2amW-BGv07R1crIxzbieubhTX6_-WF8NnC0splhppIcfk3S0E1B3o

[Фрипп]

Так, нажаль. Зараз це тільки квіточки.

[Shana]

Роман Донік - Roman Donik
2 д.  ·

Як розповідають очевидці (на нараді було більше 30 людей), сьогодні, мер Харкова Терехов на нараді бився в істериці, що місто обстрілюють тому що в Харкові стоять ЗСУ. Що через обстріли які провокують військові, він не може почати навчальний процес в школах. Угу. В школах. Навчання. За 21 км від кордону. І вимагав щоб військових негайно вивели з міста. Посилався на якесь розпорядження з верху. При чому де розміщуватися тим хто захищає місто, Терехова не хвилює. Відновлення та інші військові речі, теж пофіг. Кажуть, що в окопах вистачить місця всім.
 Виглядає так, що Терехову було б зручніше якби взагалі ніхто не чинив опір. Якби здати місто без боя та й усе. Але крім ватного сприяння Харкова Тереховим, є ще наше сприяння. За яке віддали життя тисячі синів та доньок України. В якому Харків це форпост, в якому від Харкова 20 км до кордону. В якому Харків це стіна для ворога на кордоні. Кажуть, Терехову військові заважають розводити іноземців на інвестиції для "відновлення міста". Бо ніхто не хоче вкладати гроші в прифронтове місто. Звичайно, це важливо. Але тільки в тому випадку, коли Харків вільний а не окупований.
 Нагадаю. Від державного кордону до окружної 21 км. Якщо військових не буде в місті, як того хоче Терехов, всі Харків'яни ризикують якось вранці прокинутись від лязгу російських танків під вікном.

[Eney ♔]

Алексей Кущ  https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0nmvqRk35HQeQavDvV3viHg5k6oJiGV1zNkTmC9UEVdGYQL6kLxWBhdCBeCuoYaJ7l&id=100002112044676
2 год  ·
Про истинную подоплеку действий Илона Маска я написал в своем посте сразу после его скандального заявления о "референдуме".
Возможная причина - контроль месторождений лития в Боливии и Украине.
Литий - ключевой ресурс для бизнес-империи Маска, к тому же очень ограниченный в запасах.
Но ситуация со старлинками для меня имеет другой контекст.
Тут мы имеем несколько хороших уроков.
1. Никто нам ничего не должен и любая помощь может так же внезапно прекратиться, как и началась.
2. Технологическая зависимость - самая худшая в мире: тебя могут просто отключить "за неуплату".
Данное утверждение вовсе не означает, что все технологии нужно создавать самим.
Здесь важна диверсификация рисков и надежность контрагентов.
3. Нужно срочно пересмотреть методологию внешней политики.
КПД дипломатов, посылающих на х...й и раздающих прозвища лидерам европейских стран, сравнивая их с колбасой, равно нулю, если не хуже.
Здесь нужно разделение труда: блогеры пусть посылают, а дипломаты - договариваются.
А послов, которые ради хайпа и личной политической карьеры тратят попусту рабочее время, нужно отправлять на вольные хлеба.
Кстати, давно не видел руководителей НБУ и наших дипломатов в костюме и галстуке...
4. Где участие наших олигархов в проектах уровня старлинка?
Жеваго, Пинчук, Коломойский, Ахметов и многие другие?
Не в гуманитарке и не в финансировании отлельных подразделений (которые, при случае и офис могут "защитить") а именно в больших военных проектах: покупка самолетов, беспилотников, ракет, средств связи.
Так чтоб на пару ярдов.
На мировом рынке при желании можно купить что угодно.
Или чего-то ждут?
Тогда почему они до сих пор владеют теми же ГОК-ами и другими природными ресурсами страны?
5. Свою правоту нужно уметь отстаивать аргументами, диалогом, посольствами, культурными мероприятиями, гражданскими акциями, но не посыланием всего мира в ж...пу.
Даже если сильно хочется.

[RedCat]

Vitalii Chepynoga
13 год  ·
Така в мене до вас порада: не бійтеся страху!
Ну, це максимально примітивно сказано. Страх - то важлива штука. Як засторога і попередження.
Але страх буває різним: раціональним та ірраціональним. Раціональний страх, це коли ви закриваєте свою дитину від загрози, купляєте додому генератор чи дрова. Це навіть не страх, це - передбачливість.
Але 98% нашого страху - це ірраціональний, інформаційний страх. Страх від новин. Страх, який нічого нам не дає, крім самого страху. Страх, на який ми ніяк не можемо вплинути. Він паралізує і не дає нормально жити. Ми живемо в гіперінформаційному суспільстві, де страх є товаром. Ви його споживаєте, коли навіть не свідомі того.
Читаєте якогось довбойоба-експерта на фб і боїтеся. Насправді, він ніхера не знає, більше ніж ви. Він просто конвертує ваші страхи у свою зарплату.
І взагалі: менше читайте експертів. Переважно, то довбойоби. Істинно вам кажу! :-))

[RedCat]

от вміє ж падлюка так смачно написать

Мартин Брест
1 д.  ·
Ну капец же, а не это ваше 14-е октября.
В 1942 году створено УПА, а УПА были такие падлы, которые умудрялись раздавать люлей в обе стороны, не особо различая цветов флагов и формы фуражек. УПА было всё настолько пофиг, что они успели задолбать и коммунистов, и фашистов, причём настолько талантливо, шо вже скока лет прошло - а россию до сих пор плющит.
Покрова. Покрова була покровителькою козацтва, а это были такие лютые падлы, которые вообще били всё окружащее, а що було мёртвое - поднимали с носака, поливали живой водой, посыпали целоксом и снова били.
Они херачили польскую шляхту, русских бояр и литовских дворян, а когда летом ехали в отпуск на олл-инклюзив в Турцию - херачили и турков.
Козакам было настолько всё похер, что они иногда давали люлей всем одновременно, по очереди, по алфавиту, по старшинству, по рейтингу и по популярности.
Иногда по приколу они пхались в Европу по безвизу и били французов, но это уже был явный перебор, для эстетов. Хотя козакам было похер. Точнее глубоко, сука, обеспокоены.
Князь Ярослав Мудрый, создатель первых в истории Украины Сил территориальной обороны, как-то раз в середине октября задумал коварную подляну, а так как князь був наш, то есть та ещё падла, то и подляна вышла прям на загляденье.
В 1036 году он побил печенегов, причём херачил долго и со вкусом, поворачивая их разными сторонами и перед каждым лящом окидывая туманным взором истинного художника.
Князю, в принципе, было похер, кого бить, просто печенеги неудачно зашли, да и название "печенеги" какое-то идиотское. Короче слово-за-слово - получили псоглавцы люлей, а князь от широты души решил отстроить церкву киевского патриархата, как раз снова к 14-му октября.
Хер його зна, чем ему так жовтень понравился, може тоже любил слова на "ж".
И уже в 2014 "для вшанування героїзму та мужності..." було назначено специальный день. Догадайтесь, хто снова потерпел? Правильно, 14 октября.
Мужнім захисникам було виділено день для свята - но захисникам було похер, хто там и що назначает, бо если встречались пехотинец, морпех и десант, ну и решали, шо свято будет сегодня - то похер на всё, но свято будет сегодня.
Ну и так как все перечисленные виды войск борятся за звание главной падлюки Збройних Сил - то каждый последовательно поимел все именованные, номерные и красиво названные дивизии российской федерации, не пренебрегая даже бурятами. Да, на бурятов не встаёт,  але хіба хочеш - мусиш, в країні війна, соберись, тряпка.
Позже в процесс выдачи люлей включилось ТрО, и включилось так люто, шо до сих пор не может остановиться. У ТрО даже есть свой специальный день, но ТрО пофигу, они тоже празднуют когда хотят.
Силам Опору было похер всё и всегда, эти падлы настолько привыкли бить супостата, что остановить их могут или ядерные заряды, или предательство командования.
Хотя нет, похер. Ядерные не остановят.
С праздником, падлы)))

[RedCat]

Таня Адамс
2 д.  ·
Как-то измельчали слова, вы не замечали?
Мало слова "ненависть", чтоб описать всё то, что мы чувствуем сейчас, глядя на Запорожье, Николаев или Бахмут.
Мало слов "мои соболезнования", чтобы выразить свои чувства по поводу расстрела в Херсоне дирижера филармонии, расстрела в собственном доме за отказ сотрудничать с оккупантами.
Мало слова "страх", чтобы описать эмоции матери, которая шла пешком с ребенком из Мариуполя, когда его ровняли с землёй.
Слов "я волнуюсь" явно недостаточно, когда родной человек на фронте и не выходит на связь.
"Я хочу, чтоб вы все сдохли, твари" очевидно не описывает всю степень этого "хочу", когда выкладывают списки "бесхозных" квартир в Мариуполе.
Точно также мало простого "спасибо" людям, которые 8 лет или 8 месяцев отдают свои жизни, целиком или частями, чтобы вычистить оккупанта с нашей Украины.
ЗСУ и ТРО, МЧС и Нацгвардия, медики и волонтёры.
Кусочки СВОЕГО личного, отданные на ОБЩЕЕ благо.
Рано или поздно мы победим в этой войне с последней империей современности, с агонизирующим монстром, пожирающим своих и чужих детей. Мы выкопаем их кости и отправим нахер отсюда. Мы построим заново города и напишем книги для наших внуков.
И всё это только благодаря тем, кому не похуй.
Благодаря тем, кто рвёт свой маленький кусочек врага на фронте или в тылу, и будет рвать до последнего оккупанта на украинской земле.