Cпойлер
немає великого Іоанна Павла ІІ, єдиного Папи-слов'янина, який розумів всю трагедію Східної Європи і який був справжнім католиком, одночасно лібералом і консерватором, і вищим за всі ідеології. Зараз центральноєвропейська правиця забула, як вона була під чоботом Росії, і радо з нею вступає в союзи проти Європи, за яку боролись батьки сучасних йоббіків. Зараз консерватори-традиціоналісти аплодують Путіну проти Гейропи, раді вітати хоч Сталіна і Совдепію, аби тільки не прайди.
Справді можна аплодувати Путіну, бо це треба вміти так залякати ефемерним ворогом, щоб твої учорашні вороги і об'єктивні суперники кидались тобі в ноги і благали врятувати від райдужної зарази. При цьому паралельно - так накрутити західні держави міфом про фейковий фашизм, щоб твої суперники знищували інших твоїх суперників. Браво, divide et impera.
Повторюється ситуація столітньої давнини 1920 року.
Тоді Захід, втомлений від Великої війни, закрився в собі. Європейські обивателі не хотіли воювати "за Нарву" (вислів Трампа), тобто за Одесу чи Владивосток. Клемансо і Ллойд-Джордж, виконуючи накази виборців, дременули з колишньої Росії. Вони не добили останню імперію Європи, а дозволили її зберегти під новими, більш "людяними", а отже і більш небезпечними видами.
Польща з тупими обмеженими поглядами нацдемівської реставрації (айя, праві) зробила все, щоб завалити Україну, єдину більш менш потужну опозицію більшовикам, окрім Білої Росії.
Захід керувався лівими ідейками, Польща - правими.
Ціна цього пацифізму і вузькоглядності - Друга світова і Голокост. А якщо дивитись глибше - і Китайська маоїстська диктатура, і В'єтнам, і Камбоджа, і Холодна війна. Якщо порахувати - до мільярда трупів - ось ціна дрібної боягузькості Заходу у 1920. І звісно, дурості українців, які за словами Мазепи:
през незгоду всі пропали,
самі себе звоювали.
І від неславного, але таки гетьмана таки правильне напучення:
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права!
І важливий постскриптум - просто суб'єктивне спостереження, як і весь пост:
успіх всіх українських революцій - 1991, 2004, 2013 - це завжди був союз правих і центристів, тобто лібералів.
провал України - це завжди був конфлікт між цими двома таборами.
Лишається маленька надія - брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся