Учень прийшов до Вчителя і запитав його:
— Вчителю, скільки друзів повинно бути у людини – один чи багато?
— Все дуже просто, – відповів Учитель, — зірви мені он те червоне яблуко з верхньої гілки.
Учень задер голову і відповів:
— Але воно дуже високо висить, Учителю! Мені не дістати.
— Поклич друга, нехай він допоможе тобі, — відповів Майстер.
Учень покликав іншого учня і став йому на плечі.
— Мені все одно не дістати, Учителю, — промовив засмучений учень.
— У тебе більше немає друзів? — посміхнувся Учитель.
Учень покликав ще приятелів, які крекчучи стали підійматися один одному на плечі та спини, намагаючись побудувати живу піраміду. Але яблуко висіло занадто високо, піраміда розсипалася, і учень так і не зміг зірвати жадане яблуко.
Тоді Вчитель покликав його до себе:
— Ну, ти зрозумів, скільки людині потрібно друзів?
— Зрозумів, учитель, — сказав учень, потираючи забитий бік, — багато — щоб усі разом ми змогли вирішити будь-яку проблему.
— Так, — відповів майстер, засмучено похитуючи головою, — дійсно, потрібно багато друзів. Щоб серед усього цього збіговиська гімнастів знайшовся хоча б один розумний чоловік, який здогадався б принести драбину!
