Сергій Притула - офіційна сторінка
28 мин. ·
Під час якогось чергового загострення на фронті я прикупив тепловізорів та ПНБ, порозкидав по підрозділах, які просили, досипав трохи підопічним батальйонам, залишилось 2шт. Кинув клич по волонтерах, мовляв, хто знає, кому треба – свистіть, щоб не лежали без діла. Отримав контакт людини з позивним «Гром», мовляв, підрозділ у нього бойовий і саме такі «цяцьки» їм необхідні.
Перша наша розмова була, м’яко кажучи, такою, яка не віщувала хороших стосунків)). Трішки непорозумілися. Але потім розібрались у ситуації і з тих пір підрозділ «Грома» завжди був «на олівці» по забезпеченню. Тепловізори, ПНБ, каліматори, снайперські приціли, тепловізійні приціли, квадрокоптери… Я неодноразово був у них на базі під Краматорськом. Бачив, як облаштований побут бійців, які є «хірургічним скальпелем» наших військ, бачив, як «Гром» дбає про дозвілля хлопців. Картина, коли він викликав командирів кількох підрозділів і сказав: «мене не буде 10 днів. За моєї відсутності бійцям прочитати книги: 1,2,3. Приїду, будете здавати іспит», стоїть перед очима досі.
Про «Грома» ходили легенди, більшість з яких були реальними історіями. Про те, як одна людина може змінити хід справ конкретній ділянці фронту, колись писав Віталій Дейнега (фонд «Повернись Живим»)
https://life.pravda.com.ua/columns/2015/11/3/202638/…
Я спеціально не акцентую у пості увагу на роботі «Грома» у ДАПі (де він був поранений), бо нещодавно він сказав: «у людей може скластися враження, що я окрім аеропорту ніде не воював ))». А воював він та його хлопці усюди і багато. По всій лінії фронту і за нею теж. Коли по той бік фронту заходили російські специ і наші військові несли втрати, «Гром» зі своїми хлопцями заїжджав на ту ділянку фронту і вирівнював баланс! А наслідки його роботи російські війська вихаркували кров’ю і регулярним поповненням «200-го полка». «Гром» отримав усі відомчі нагороди та орден Богдана Хмельницького. Отримав недержавну нагороду - «Народний Герой України», під час присвоєння якої на сцену не вийшов, бо його обличчя на той час не бачив ніхто окрім тих, кому це було необхідно по роботі. Нагороду замість нього отримував командир 79 бригади Курач.
До 8 червня фотографій цього гарячого південного хлопця (народився на херсонщині, закінчив одеську сухопутку, служив у миколаївській 79-ці) знайти було неможливо. Тому прошу знайомтесь:
Чоловіка, який на фото підставив мені своє плече, звати Роман Костенко. Позивний «Гром». Полковник ЦСО «А» СБУ. Чоловік, який 5 років захищав нас із вами на фронті. Не паркетний, а бойовий полковник. Звання Рома отримав у 33 роки. Достроково.
Більшість тих, кого я називаю своїми друзями – це люди, з якими я крокую пліч-о-пліч 15-20 років. З деким – 23. І я був переконаний, що після 35 справжні друзі – це щось із категорії неможливого. Але сталася війна. І вона наробила винятків із правил. І я пишаюсь, що у дорослому віці на моїй життєвій стежині зустрівся такий Рома/«Гром», який називає мене своїм другом. Для мене це велика честь, пане Полковнику!
Коли мені закидали, що я пішов у списку партії Голос на 30 місце, бо мені дали бабла і я маю провести у парламент якихось незрозумілих людей, то ось вам Роман Костенко - №14 у тому ж списку. Після всього, що я написав, як ви думаєте, його можна купити?! Чи залякати? Чи може він не дотримає слова, якщо дасть? Чи йому теж треба і далі "займатись своїм ділом, бо він же не політик"? Його балотування у ВР спричинило фурор у волонтерських рядах і я не знаю жодного волонтера, який перетинався на війні з Романом, який сказав би, що такому не місце у Парламенті!
І я знаю, що в разі мого потрапляння у ВР, я завжди можу розраховувати на плече Романа. Як у прямому так і в переносному сенсі.
Якщо маєте бажання познайомитись із Романом особисто, то сьогодні він, нарешті )), зареєструвався у ФБ.
https://www.facebook.com/kostenko.roman83 Стукайтесь у друзі! Принаймні, поки, віртуальні!
