Я так, задля продовження розмови

Наша покійна киця (голуба британська) ніколи не була надворі. Правда, полюбляла виходити на балкон по 100 раз на день і сидіти біля відкритого вікна як

Ми й не збиралися її десь везти чи випускати. Не стерелізована, один раз народжувала. Прожила щасливо 17 років, була нездоровою тільки останні півроку (2 зуба випало).
У моєї сестри був кастрований сибірський кіт (справжній, породистий). У віці 7 років він уперше приїхав у село (за 300 км від дому) на автомобілі, і ніякого "ісхода на волю"
в пампаси не сталося. Адаптувався, завжди ночував у хаті, трохи полював в околицях, у бійках участі не приймав. Корм йому на період перебування додавася. Єдиною проблемою було вистригти з того кудланя мишій і реп"яхи. Він регулярно гостював у селі, коли хазяєва їздили на відпочинок. Після сільських пригод обов"язково показувався ветеринару. Прожив 18,5 років, помер від старості.
У мами у селі живе ціла сім"я котиків. Старушка прабабця Іриска (прибл. 13 років), мамка Муська і їх потомки - три кота: рудий Марс, зелений Сіріус (не інакше,
водолаз руський голубий в рословній повалявся) і чорно-білий. Красиві, здорові. Вдень гуляють і полюють, живуть мирно, ночують у сараї. Приходять снідати і вечеряти, патрулюють територію. Ніяких поранень і каліцтв у них не має. Хіба що по пару шрамів після бурхливої молодості. Харчуються тим, що вполювали і дешевим сухим кормом, ще мама їм "зупки" варить з кісток і всякої фігні. Зимою, звичайно, лізуть у хату. Та мама тільки кицьок пускає. Влітку є проблеми з блохами і кліщами, та ми справляємся. І глистів гонимо регулярно.
Ніхто не здичавів.
Та різні люди по селах дуже погано доглядають за котами й собаками: майже не годують, не лікують тощо. Такі тварини є "звичним надбанням", ніхто не завдає собі з ними клопоту.
