Надія Димитрова ІващенкоНа засіданні Верховної Ради вшанували пам'ять Валентини Шевченко... Це саме з її подачі у школах ішла тотальна русифікація, учителі російської мови отримували на 15% вищу зарплату! Ми,, випускники українських відділень філологічних факультетів мали їхати на роботу в село, бо там були українські школи...
Helgi Sharp 7 хв · ♨ Исторические фото.Жители деревни Васильевка благодарят американца за продуктовую помощь. Самарская губерния, 1922 год.* * *В 1921 году в России, в связи с разрухой и политикой военного коммунизма, начался голод. Голодало около 40 млн человек. Западные страны пришли на помощь Совдепии несмотря на идеологические разногласия и предательство в 1918 году.Масштабы помощи были впечатляющими: неправительственная организация American Relief Administration (АРА) кормила 6 099 574 человек, американское общество квакеров — 265 000, Международный «Save the Children Alliance» — 259 751, Нансеновский комитет — 138 000, шведский Красный крест — 87 000, германский Красный крест — 7 000, английские профсоюзы — 92 000, Международная рабочая помощь — 78 011 человек.Помимо продовольствия, Штаты оказывали помощь в налаживании медицины, вакцинации и борьбы с эпидемиями. Представительства АРА были открыты на территории 38 губерний.По оценкам Наркомвнешторга, только в 1922 году "проклятые американцы" ввезли 36,3 млн пудов продовольствия, медикаментов и одежды общей стоимостью 136 миллионов рублей золотом. Для питания голодающих было открыто более 15 тыс. столовых. Для раздачи нуждающимся закуплены бельё и обувь, не востребованную армией США. После того, как голод победили, российскими властями капиталистический Запад был объявлен главным врагом Советской России и началась беспрецедентная пропагандистская кампания по подготовке войны с "империалистической гидрой". Ленин заявил: «Они продадут нам веревку, на которой мы их повесим!»А через 10 лет окрепшая на американской помощи Совдепия задавила голодом Украину.* * *Никогда не верьте ИМ - будь то Путин, Навальный или ещё кто. Всегда держите их на расстоянии вытянутой рогатины. Это говорю не я, это говорит многовековая история.
Чому "удобнєє на рускам"
Цитата: Eney від Лютий 01, 2021, 20:00:09Чому "удобнєє на рускам"А це за який рік?
Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.
Водночас маловідомими залишаються сторінки його життя, пов'язані з діяльністю уенерівської спецслужби. Розсекречені документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дещо проливають світло на ті події.Біографія Олександра Удовиченка насичена багатьма цікавими подіями і більш-менш впорядкована істориками, хоча докладного викладу досі немає. Короткий життєпис в Енциклопедії історії України окреслює основні віхи життєвого шляху.Народився Олександр Іванович Удовиченко 20 лютого 1887 року в Харкові у сім'ї військовика російської армії. Закінчив реальну школу в Харкові (1905), Військово-топографічне училище в Санкт-Петербурзі (1908), Миколаївську Академію Генерального штабу (1916).У роки Першої світової війни – на фронті. У 1917 році обіймав посаду начальника штабу дивізії. Активний учасник українізації російської армії. Наприкінці 1917 року вступив на службу до українського війська.Був старшиною Генерального штабу, начальником штабу Гайдамацького коша Слобідської України в обороні Києва від більшовицьких військ під командуванням Михайла Муравйова в січні 1918 року.За Української Держави – старшина українського Генерального штабу, невдовзі – на боці Директорії Української Народної Республіки. Згодом – генерал-квартирмейстер групи військ Південно-Західного фронту Армії Української Народної Республіки, начальник штабу Гуцульського коша, командир стрілецької дивізії на більшовицькому фронті.Із серпня 1919 року – командир групи українських військ, яка успішно протистояла Південній групі більшовицької 12-ї армії. У березні 1920 року сформував і очолив Залізну дивізію, брав участь у спільному з поляками поході на Київ, командував Правою групою військ Армії УНР.
Виктор Суворов рассказывает о событии, которое празднуется 23 февраля в России.
Стара Полтава2 год · В день народження Лесі Українки ми не могли дати іншу фотографію. 1903 рік.Це справжній український іконостас: ось в центрі сидить старенька Ганна Барвінок (Олександра Кулішева), біля неї Олена Пчілка, а там далі – професор Студинський, Михайло Старицький, Міхновський, Чикаленко, Леся Українка, Хоткевич, Коцюбинський, Стефаник, Cамійленко, Аркас, Леонтович, Стешенко, Єфремов, Микола Левитський, Шраг – і цілий ряд старших та молодших діячів. Всі вони сфотографувались у нас в Полтаві коли приїхали відкривати пам'ятник Котляревському.Весь потяг, який їхав у Полтаву тоді у 1903 році говорив українською мовою. Це був фантастичний двіж, і добре, що у нас є спогади Дмитра Дорошенка про те, що відбувалось у Полтаві. Спогади скидаю в першому коментарі.https://nte.etnolog.org.ua/uploads/2003/5-6/publications/41.pdf?fbclid=IwAR2AM22eSUcM_bEh-jKyUUIe2vquX9C_PlJob0d9LoT8o_Zt1fIf5YBkenQ
Що скажете про це?Cпойлер
Volodymyr Yermolenko10 хв · Евген Маланюк колись дуже влучно написав: Шевченко з'явився тоді, коли більшість навколо вважали, що Україна - це минуле. Коли Гоголь створив для імперії красиву епітафію України: міф про українське казкове чи героїчне минуле, яке вже ніколи не повернеться. І тут раптом на місце епітафії приходить абсолютно інша фігура думки і абсолютно інша емоція: емоція регенерації та палінгенесії. Шевченко був не єдиним серед свого покоління, хто цю емоцію відчув (згадати хоча б Костомарова: "лежить Україна в могилі, але ще не вмерла"), але Шевченко показав цю емоцію як грандіозне кіно, зробив так, щоб усі цю минулу-і-майбутню Україну побачили і відчули. У ньому вражає його над-індивідуальність: він справді дав вираження колективним болям і колективним надіям. Andrij Bondar колись геніально сказав, що Шевченко є "фольклорнішим за фольклор і народнішим за сам народ". І це такале є ще одна інтелектуальна революція, яку здійснив Шевченко. Він поєднав немовби непоєднуване: етос воїна та етос селянина. Це було для тогочасної Європи майже непоєднувані речі: цей міст можна було побудувати тільки там, де велика частина вже покріпаченого селянства таки зберегали в своєму анамнезі пам'ять про козацтво, про воїнство. Де ця пам'ять збереглася радше "внизу", ніж "нагорі", серед власне аристократії. Тому українська історія така цікава для історії Європи для тогочасної Європи це справді було дивно: етос воїна панував у середньовіччі та ранньомодерний час; з нього народилася європейська аристократія. Це люди, які здобували статус у суспільстві своїм мечем.Шевченко жив в іншу епоху - коли на зміну суспільству воїнів прийшло суспільство буржуа. З його абсолютно іншим етосом: не перемагати, а обмінюватися. Жити не на полі бою, а на ринку. І на цю буржуазію на п'яти наступало нове суспільство і новий етос: етос виробничий. Не перемагати, не обмінюватися, а виробляти. Україна могла потонути в цьому зигзагу історії, пам'ятаючи лише про себе як колишню феодально-рицарську країну козаків. З власною буржуазією у нас не дуже склалося, а виробничий клас (майбутній пролетаріат) був класом знекорінених. Шевченко (та інші його сучасники) зробили неймовірне: вони немов сплели мотузковий міст крізь епохи та поєднали колишню середньовічну воїнську культуру з мовчазною сучасною селянською культурою. Тим самим він дав цьому селянському етосу форму і сенс, а козацькому минулому - матерію сучасності. У цьому велика Шевченкова сила - але також і його слабкість. Наших геніїв ми маємо знати і любити - але живі вони тільки тоді, коли ми з ними можемо сперечатися. Шевченкові не дуже відомий дух буржуазної культури - з її "грою з позитивною сумою" та вмінням так будувати стосунки, де перемагають усі. Навряд чи у Шевченка ми можемо навчитися "діалогу" та "плюралізму". Він не може дати відповіді на всі наші питання - і це нормально. Але на багато з цих питань він і справді відповів. Передусім на головне: як відродитися, коли всі навколо вважають тебе мерцем. Як жити, коли всі навколо зацікавлені, щоб у тебе це (вкотре) не вдалося. А тобі (вкотре) вдається
КОЗАЦЬКИЙ БАХУС: що, як і де пили в козацькій Україні? Пивна Історія Live.
Що скажете про це?
Цветаева М. И. - Юркевичу П. И., осень 1908 г.‹ОСЕНЬ 1908 Г., МОСКВА› [1-Е]Ну вот, хотела с Вами поссориться да сейчас раздумала.Читаю я «Дух времени» Вербицкой. Вещь совсем не талантливая, но, подойдя к описанию октябрьских событий, похорон Баумана, я прямо не выдержала: швырнула книжку в потолок и села за письмо к Вам. Мне прямо больно читать такие книги. Мысль, что всё это прошло, что молодость пройдет без этого, не дает мне покоя. Подумайте, вдруг, когда нам будет по сорока лет, всё это начнется. Ведь нельзя жить без этого!Можно жить без очень многого: без любви, без семьи, без «теплого уголка». Жажду всего этого можно превозмочь. Но как примириться с мыслью, что революции не будет? Ведь только в ней и жизнь?Рядом с мыслью о ней всё так мелко, все эти самолюбия, намеки, весь этот чад, вся эта копоть!Охотно прощаю Вам Ваше «спать хочется». Всё это ерунда. Хочется — и спите. Спите крепко, без сновидений. Спать хочется? С чем и поздравляю. Нет, всё это не стоит тоски!Неужели эти улицы никогда не потеряют своего мирного вида? Неужели эти стекла не зазвенят под камнями? Неужели всё кончено?Слишком много могу Вам сказать. Вот передо мной какие-то статуи… Как охотно вышвырнула бы я их за окно, с каким восторгом следила бы, как горит наш милый старый дом!Ничего не надо, ничего не жалко!Только бы началось.Восьмидесятников у меня нет, искала-искала, не нашла.МЦ.
У цьому треді було багато фотографій 30-х років з України. Ви можете уявити таку фотку, зняту в ті роки десь в Умані, Подільську, чи навіть у Києві?
Подивиться та послухайте. Чи вгадаєте, що це за мова?
0 Користувачів і 6 Гостей дивляться цю тему.
