Автор Тема: Истоки истории
 

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #480 : Січень 29, 2021, 12:43:53 »
Цитувати (виділене)
НАЙЗАГАДКОВІШИЙ "Бій під Крутами"
Бій під Крутами — бій, що відбувся 29 або 30 січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #481 : Січень 31, 2021, 17:44:04 »
Цитувати (виділене)
Віктор Ющенко
30 січня 2017 р.  ·
Тимошенко — це моя найбільша помилка!!!
Я думаю, що владолюбство і було генеральною пружиною, яка весь час розривала стрій команди. Мотив був один: нереалізовані політичні амбіції. І трапилось так, що під асфальтовий каток цих амбіцій у 2005 році потрапили здобутки Помаранчевої революції. Стрічки докупи складати, плачі розводити, говорити про ідеали Майдану — то все пусті балачки були. Ті люди грали в іншу політику, не про Майдан їм ішлося! Коли на посаду прем'єр-міністра я запропонував Юрія Єханурова, це відразу стало помітно. Досить було подивитися, що відбулося з жовтня — як ми увійшли у 2006 рік, з яким бюджетом, з якими ініціативами по національних реформах. Зростання в економіці було помітне неозброєним оком: просто прийшла людина, яка з ранку до вечора займається урядовою роботою.
Що заважало поставити Єханурова з самого початку, з першого дня? Насамперед — суспільні очікування. Якщо взяти соціологічне опитування у січні, то у відповідях на запитання, хто має бути прем'єром, на першому місці була Юлія Тимошенко.
Я переконаний, якби я не поставив тоді Тимошенко прем'єром, суспільство цього не зрозуміло би. Це сприймалося б як слабкий, політично некоректний крок по відношенню до свого політичного партнера. Як так: ми пройшли разом усю кампанію, і в фінальній частині забути про свого партнера?! Яку мораль сюди підключити, щоб пояснити таку «забудькуватість» людям?!
Хоча були історії, які мали б зіграти роль попередження. Але тоді я не звертав уваги на передвісники майбутніх політичних буревіїв.
Минав січень 2005 року; ця історія трапилася ще до формального формування уряду. Переговори тривають, але рішення ще не прийняті. Мені доповіли, що Тимошенко проводить переговори в колі своїх соратників. І одна з тез, яку вона використовувала, була такою: якщо Ющенко не запропонує її кандидатуру на посаду прем'єр-міністра, вона оголосить про перехід в опозицію Ющенку.
Це була геть неочікувана ситуація. У мене була низка неприємних розмов з колегами у Парламенті, наприклад з Юрієм Івановичем Костенком. У нас тоді відбулася дуже неприємна розмова, я був страшенно роздратований: «Юро, що це за залаштункові ігрища? На Майдані намети ще не зібрали, а ви уже оголошуєте опозицію тільки через те, що крісло під дупу не підвів вам усім?!» Він пояснив, що у тих переговорах був пасивною стороною, що ініціатива з іншого боку йшла: запропонувала зустрітися — зустрілись, попросила вислухати — я вислухав, але жодної підтримки не обіцяв. Минуло 6—7 років, допоки ми порозумілися із тим епізодом: якось Юрій Іванович підходить і говорить, що він хоче розставити усі крапки над «і» — мовляв, він не мав стосунку до організації тих ініціатив, це просто лихий поплутав.
Це був знак майбутніх проблем: чого треба чекати через рік, якщо Тимошенко була готова перейти в опозицію до Ющенка ще до того, як Ющенко формально став президентом?!
Звичайно, можна спробувати оголосити, що і в цій історії «винувате олігархічне оточення Ющенка». Бо тоді, у січні 2005 року, я розглядав Петра Порошенка як можливу альтернативу Тимошенко на посаді прем'єр-міністра.
Але враховуючи, що Тимошенко була готова перейти в опозицію до президента, якби Порошенко став прем'єром, — ми мали б ще до літа і звинувачення в корупції, і багато інших цікавих повідомлень від неї та її сателітів. Амбіції Тимошенко такого виклику не змогли б витримати. Ми і до літа не дожили б єдиною командою.
Тоді я вагався. Мені видавалося — і думаю, так воно і є, — що Порошенко був ліпше підготовлений до посади голови уряду: через особистий досвід, через освіту, через світогляд. У нього було більше фахових знань та потрібних навичок.
Тоді, у січні 2005 року, я їм обом запропонував однаковий іспит: я дав кожному з них чистий аркуш паперу. Я розумів, що саме між цими двома фігурантами буде основне протистояння у команді.
Перед тим як формувати уряд, я поговорив з Порошенком. Я дав йому чистий аркуш паперу і сказав: якщо я тобі доручаю сформувати уряд, будь ласка, дай відповідь і запропонуй місце в урядовій коаліції для Тимошенко. Таке саме завдання отримала Тимошенко.
Результат цього іспиту виявився досить сумним: і Тимошенко, і Порошенко його провалили. Ані одна, ані інша сторона не бачила можливості компромісу і не змогла його виписати. Коли Порошенко приніс свої пропозиції по формуванню персонального складу органів влади, я швидко пробіг його по діагоналі і не побачив прізвища Тимошенко:
—  Петре Олексійовичу, а яким ви бачите місце Тимошенко у системі влади?
— Я його не бачу.
Десь так це прозвучало з одного боку, і майже такий самий діалог у мене відбувся із Тимошенко щодо Порошенка. Іспит на єдність команди був провалений.
Я бачив Тимошенко на позиції секретаря Ради національної безпеки та оборони, а суспільство хотіло бачити Тимошенко прем'єром. На це вказували соціологічні дослідження. Але остаточне рішення щодо її призначення головою уряду я прийняв на Майдані під час інавгурації: коли мільйон людей скандує «Юля!» — то було навіть важливіше, ніж голосування у Парламенті. Вона мала більший кредит народної довіри, ніж Порошенко. І у тих координатах це означало: якщо ти її не поставиш, ти — слабак, ти побоявся чогось, ти поступив нечесно!
За дев'ять місяців кредит народної довіри розпилили на чвари.
Як мені доповіли, вже через два тижні після відставки у вересні 2005 року Тимошенко домовляється про призупинення кримінальної справи у Росії, зустрічається з Путіним та міністром закордонних справ Ігорем Івановим. Іще через кілька днів у Тимошенко і Путіна відбувається спільний обід, про який воліли не розповідати телеканалам її піарники. Про що домовлялася Тимошенко із Путіним, стало зрозуміло із її подальших політичних кроків.
Я переконаний у тому, що після зустрічі з Путіним і Івановим та призупинення кримінальної справи в Росії вона повертається з політичним завданням, на кшталт того, що відбувалися у Грузії в протистоянні президента Саакашвілі та прем'єра Іванішвілі. Завдання було подібним: дискредитація помаранчевого руху та його лідера Ющенка. Перше, що вона робить, — вона іде в опозицію. І у мене з 2006 року в опозиції — комуністи, Партія регіонів і БЮТ. Вочевидь, ця політична гра вела до того, що помаранчевий рух мав бути розбитий до самого фундаменту. Від того моменту головний політичний опонент для Тимошенко — президент Ющенко, а не Янукович, не комуністи.
З самого початку я був переконаний, що Тимошенко — це мій партнер. Я не чув тих, хто говорив мені тихо чи вголос: «вона — аферистка». Я з недовірою ставився до нав'язливих намагань доброзичливців відкрити мені якісь темні сторінки їх спільної із Лазаренком біографії. У газових справах я просто не розбирався, яка там роль була Лазаренка та Тимошенко, і тому ставився як до чуток до слів про якісь мільярдні статки на рахунках. Я вважав, що усе це — боротьба Кучми з опонентом і не варте серйозної уваги, бо я довіряв їй як політичному партнеру і соратнику, відкидав усе це гуртом, щоб чутки і безпідставні підозри не руйнували довіру. Починаючи від моменту нашого знайомства і до 2005 року я був людиною, яка писала її політичну біографію: усі її посади у виконавчій владі були результатом моїх кадрових рішень, а коли вона йшла на парламентські вибори, я ніколи не забував просити проголосувати за її політичну силу навіть попри те, що в певному сенсі «Наша Україна» і її «Батьківщина» на парламентських виборах 2002 року були конкурентами.
Що можна ще додати? Хіба кілька слів з Пантелеймона Куліша: «Правда з Неправдою ходять поміж миром обнявшись, і найлуччі люде віку свого помиляються, котру з них як звати».
Тимошенко — це моя найбільша помилка.

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 18329
  • Karma: 12290
  • Стать: Чоловіча
  • Неадекват
    • City C
Re: Истоки истории
« Reply #482 : Січень 31, 2021, 18:42:23 »
А за то як він овоча на прем'єра подавав не згадує часом? А чому?

Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 5785
  • Karma: 2298
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Истоки истории
« Reply #483 : Січень 31, 2021, 18:46:22 »
...Свого часу Кучма назвав своєю найбільшою помилкою Лазаренка. Зараз мабуть думає, що то така фігня була... але пізно пити боржомі.
Не ищите, Фауст, вечных истин. Истины к добру не приведут.
© Феликс Кривин

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #484 : Лютий 01, 2021, 20:00:09 »
Щоб остаточно вбити українську мову, небагато й залишалося.
Чому "удобнєє на рускам"



Цитувати (виділене)
Надія Димитрова Іващенко
На засіданні Верховної Ради вшанували пам'ять Валентини Шевченко... Це саме з її подачі у школах ішла тотальна русифікація, учителі російської мови отримували на 15% вищу зарплату! Ми,, випускники українських відділень філологічних факультетів мали їхати на роботу в село, бо там були українські школи...

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #485 : Лютий 01, 2021, 20:02:25 »
Цитувати (виділене)
Helgi Sharp
7 хв  ·
♨ Исторические фото.
Жители деревни Васильевка благодарят американца за продуктовую помощь. Самарская губерния, 1922 год.
* * *
В 1921 году в России, в связи с разрухой и политикой военного коммунизма, начался голод. Голодало около 40 млн человек. Западные страны пришли на помощь Совдепии несмотря на идеологические разногласия и предательство в 1918 году.
Масштабы помощи были впечатляющими: неправительственная организация American Relief Administration (АРА) кормила 6 099 574 человек, американское общество квакеров — 265 000, Международный «Save the Children Alliance» — 259 751, Нансеновский комитет — 138 000, шведский Красный крест — 87 000, германский Красный крест — 7 000, английские профсоюзы — 92 000, Международная рабочая помощь — 78 011 человек.
Помимо продовольствия, Штаты оказывали помощь в налаживании медицины, вакцинации и борьбы с эпидемиями. Представительства АРА были открыты на территории 38 губерний.
По оценкам Наркомвнешторга, только в 1922 году "проклятые американцы" ввезли 36,3 млн пудов продовольствия, медикаментов и одежды общей стоимостью 136 миллионов рублей золотом. Для питания голодающих было открыто более 15 тыс. столовых.  Для раздачи нуждающимся закуплены бельё и обувь, не востребованную армией США.
После того, как голод победили, российскими властями капиталистический Запад был объявлен главным врагом Советской России и началась беспрецедентная пропагандистская кампания по подготовке войны с "империалистической гидрой". Ленин заявил: «Они продадут нам веревку, на которой мы их повесим!»
А через 10 лет окрепшая на американской помощи Совдепия задавила голодом Украину.
* * *
Никогда не верьте ИМ - будь то Путин, Навальный или ещё кто. Всегда держите их на расстоянии вытянутой рогатины. Это говорю не я, это говорит многовековая история.


Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 2546
  • Karma: 3174
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Re: Истоки истории
« Reply #486 : Лютий 01, 2021, 23:50:04 »
Чому "удобнєє на рускам"
А це за який рік?
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча

Offline leonard

  • *****
  • Повідомлень: 3403
  • Karma: 1623
  • Lietuva, Vilnius
Re: Истоки истории
« Reply #488 : Лютий 03, 2021, 17:55:16 »
У Марка Солонина появился свой канал:


Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #489 : Лютий 22, 2021, 22:17:37 »
Цитувати (виділене)
Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Цитувати (виділене)
Водночас маловідомими залишаються сторінки його життя, пов'язані з діяльністю уенерівської спецслужби. Розсекречені документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дещо проливають світло на ті події.

Біографія Олександра Удовиченка насичена багатьма цікавими подіями і більш-менш впорядкована істориками, хоча докладного викладу досі немає. Короткий життєпис в Енциклопедії історії України окреслює основні віхи життєвого шляху.

Народився Олександр Іванович Удовиченко 20 лютого 1887 року в Харкові у сім'ї військовика російської армії. Закінчив реальну школу в Харкові (1905), Військово-топографічне училище в Санкт-Петербурзі (1908), Миколаївську Академію Генерального штабу (1916).

У роки Першої світової війни – на фронті. У 1917 році обіймав посаду начальника штабу дивізії. Активний учасник українізації російської армії. Наприкінці 1917 року вступив на службу до українського війська.

Був старшиною Генерального штабу, начальником штабу Гайдамацького коша Слобідської України в обороні Києва від більшовицьких військ під командуванням Михайла Муравйова в січні 1918 року.

За Української Держави – старшина українського Генерального штабу, невдовзі – на боці Директорії Української Народної Республіки. Згодом – генерал-квартирмейстер групи військ Південно-Західного фронту Армії Української Народної Республіки, начальник штабу Гуцульського коша, командир стрілецької дивізії на більшовицькому фронті.

Із серпня 1919 року – командир групи українських військ, яка успішно протистояла Південній групі більшовицької 12-ї армії. У березні 1920 року сформував і очолив Залізну дивізію, брав участь у спільному з поляками поході на Київ, командував Правою групою військ Армії УНР.
https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/02/22/159031/

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #490 : Лютий 24, 2021, 09:15:37 »

Цитувати (виділене)
Виктор Суворов рассказывает о событии, которое празднуется 23 февраля в России.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 26484
  • Karma: 13445
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #491 : Вчора в 22:54:44 »


Цитувати (виділене)
Стара Полтава
2 год  ·
В день народження Лесі Українки ми не могли дати іншу фотографію. 1903 рік.

Це справжній український іконостас: ось в центрі сидить старенька Ганна Барвінок (Олександра Кулішева), біля неї Олена Пчілка, а там далі – професор Студинський, Михайло Старицький, Міхновський, Чикаленко, Леся Українка, Хоткевич, Коцюбинський, Стефаник, Cамійленко, Аркас, Леонтович, Стешенко, Єфремов, Микола Левитський, Шраг – і цілий ряд старших та молодших діячів. Всі вони сфотографувались у нас в Полтаві коли приїхали відкривати пам'ятник Котляревському.

Весь потяг, який їхав у Полтаву тоді у 1903 році говорив українською мовою. Це був фантастичний двіж, і добре, що у нас є спогади Дмитра Дорошенка про те, що відбувалось у Полтаві. Спогади скидаю в першому коментарі.
https://nte.etnolog.org.ua/uploads/2003/5-6/publications/41.pdf?fbclid=IwAR2AM22eSUcM_bEh-jKyUUIe2vquX9C_PlJob0d9LoT8o_Zt1fIf5YBkenQ



0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.