Про Макрона, Китай і США
У нас вже пишуть, що “Макрон з'їздив до Сі і вже заявляє про зменшення залежності Європи від США, дурний француз, нічого не розуміє у світовій політиці”. Ну і - звісно - Макрон зраджує “єдність Заходу”. Тільки якось забувають про одне маленька (насправді - ні) АЛЕ. Те, що ця історія взагалі не дуже пов'язана з Україною, Росією та навіть тайваньским питанням. А почалася вона трохи раніше, коли США не пішли на зустріч Франції у питанні торгівлі між США та Європою.
Макрон в грудні 2022 року літав на перемовини до США. Українські ЗМІ тоді писали майже виключно про те, що Макрон і Байден пообіцяли підтримувати Україну до перемоги. Але був і інший сюжет.
Макрон звинуватив уряд США в тому, що новий закон про боротьбу з інфляцією б'є по промисловості ЄС і є недружнім кроком. Цей закон передбачає кілька сот мільярдів доларів прямих дотацій для “зеленої промисловості” у США, а також додаткові митні і податкові бар'єри для іноземних товарів цих галузей. Так, саме так у розвиненому світі “нема протекціонізму”. Виключення були зроблені для Канади і Мексики. А для ЄС - ні. При цьому європейці на дипломатичному рівні навіть не були належним чином залучені до обговорення цього законопроекту.
Це наклалося на історію про відмову Австралії від французький підводних човнів на користь американських в процесі створення альянсу “Австралія - Велика Британія - США” восени 2021. Після чого Франція навіть відкликала посла в США для консультацій. Власне, якби Путін не почав повномасштабне вторгнення, загострення торгівельних протиріч між США та ЄС тільки посилювалося б. Бо є ще різноманітні екологічні сюжети.
Під час візиту Байден запевним Макрона, що США переглянуть закон, щоб європейська промисловість не страждала від IRA. Але вже тоді Politico виказала певний скепсис щодо того, що відбувається. І що ніяких поступок, скоріше за все, не буде. І проблема, в цілому, залишається досі не вирішеною.
Тому коли президент Франції їде до Китаю, він не по “справах України” туди їде. Він везе з собою делегацію французького бізнесу. Вони укладають кілька великих контрактів. Він запевняє, що політика “одного Китаю” залишається актуальною для ЄС. Тому він нагадує про неприпустимість завеликої залежності від США в енергетиці та безпеці.
Що ще раз підтверджує, що американці досі не переконали європейців що їх протистояння з Китаєм є спільною справою. Бо коли доходить справа до грошей, американці все ще рахують свої попереду європейських. І цим, звісно, користується Сі. Він же не ідіот.
Але саме це і його обмежує у допомозі Росії. Бо якщо Китай відкрито підтримує Росію (зброєю чи прямим фінансуванням війни), то штовхне Європу до обійм США у протистоянні з самим Китаєм. До цього більшість європейських політиків не дуже схильні. Поки Китай не втручається у війну на європейському континенті.
Китай бачить як енергетичні суперечки США та Європи ліквідував Путін. Хоча Європа вже зараз шукає альтернативи американській нафті та газу в Африці та інших регіонах, щоб після російської не отримати американську залежність. І Китай не хоче, зробивши себе відкритим учасником війни, штовхнути європейців у коло своїх супротивників.
Тому я б не сказав, що те, що Китай і Європа контактують це так погано для нас. Бо нам чим довше Китай не дає Росії нічого суттєвого (змусити Путіна припинити війну він не може і не буде намагатися) - тим краще.
Позиція французів цілком зрозуміла: “робити як каже Америка і все буде добре” працює якось не дуже, коли не хочуть чути твоїх застережень. І враховувати твої інтереси.
Світ складний, дідько. І інтереси в ньому у кожного свої. І нам ще дуже пощастило, що один кончений диктатор зумів зробити інтерес нашого виживання спільним одночасно і для Європи, і для США. Хоча це не змінює тої величезної кількості помилок, які європейці і особисто Макрон зробили. В тому числі по відношенню до Путіна та Росії. Але у американців їх не менше. І європейці про це добре пам'ятають.
Підписатися.
https://t.me/ShrikeNews/8124