Новий закон про прокуратуру обіцяв достойно оплачувати працю Хом’яка у розмірі 10 мінімальних вистражданих народом заробітних плат та з приємними коефіцієнтами для керівників, починаючи з 1,10 до 1,5 посадових окладів. «Ніфга собі!» - подумав Хом’як, произведя необходимі вичіслєнія на калькуляторі. За таку зарплату можно легко Родіну любіть. Рішення було прийнято, пакет документі зібрано та подано до конкурсної комісії.
Перший етап конкурсу передбачав перевірку знання законодавчої бази, шляхом проведення тестування кандидатів. На превеликий подив Хом’яка, всі тести з відповідями та коментарями до них були заздалегідь викладені на сайті Генеральної прокуратури. Тобто, підготовка по суті зводилась до вивчення цих тестів та запомятовування правильних відповідей. У зв’язку з великою загруженістю на основному місці добичі пропітанія, Хом’яком було вирішено на тести забити болт та звести підготовку до нерегулярного перечитування основних нормативних актів по тематиці тестування перед сном.
В результаті Хом’як набрав балів трохи нижче за середнього рівня діючих прокурорських працівників, з чим Хом’як себе поздравив та про конкурс забув.
Проте через кілька тижнів Хом’як був запрошений на другий етап конкурсу для перевірки загальних розумових здібностей.
Тут ще треба відмітити підозру на корупціїну складову при проходженні першого етапу. Порядок проходження передбачав отримання за деякий час до початку тестування від робочої групи логіну та паролю до свого тестового блоку «унікально згенерованого для кожного кандидату». Відразу виникли підозри, щодо технічної можливості зацікавлених осіб попереднього перегляду цього блоку та наданню відповідей «правильному» кандидату, який міг за годину-дві до початку тесту легко їх визубрити. Можливо, підозри були марними, але набрання деякими особами 99 балів із 100 наводило на невеселі думки. Зокрема Хомяка вразив результат одного його знайомого кандидата, який раніше в університеті, м’яко кажучі, звьозд з нєба не хватав, проте був відомий своєю мамою-суддею на керівній посаді.
Але другий етап був цікавіший. Для його проходження конкурсною комісією був закуплений іноземний тест Talent Q.
Судячи по матюкам кандидатів, тест був досить вдалий, а підробити його результати не вдалось.
Попиваючи гівняний кофе з автомату та прислухаючись до розмов прокурорських співробітників Хом’як встановив середній результат тесту по прокуратурам – 20-30 балів із 100. Щасливчика, набравшего 40 балів колеги зустрічали оплесками. Хом’як набрав понад 60, чим значно покращів свій рейтинг у загальному заліку та вийшов у фінал перегонів.
Окремо слід звернути увагу на відкриті результати конкурсу на сайті генпрокуратури, згідно яких багаторічні заслужені корупціонери України не змогли подолати прохідного бар’еру, що становив в середньому 120 балів.
Про останній етап – співбесіду говорити особо не хочеться. Було відчуття, що всіх «розвели як котят». Члени комісії мали встановити придатність кандидатів до заняття керівних посад з точки зору організаційних здібностей, натомість співбесіда більше всього нагадувала екзамен з кримінального та кримінально-процесуального права.
Які відмінності УПК 1960 та 2012 року? Які примусові заходи застосовуються до неповнолітніх? Які кваліфікуючі ознаки розбою? Підглядати у кодекс не можна! Коронне питання «зовнішньому» кандидату: які були останні зміни в УПК, від якої дати та про що? Хом’яку хотілось аналогічно спитати членів комісії, які останні зміни у Конституції України, від якої дати та про що.
В результаті члени комісії незначним чином змінили фінальний рейтинг, піднявши кількох осіб з середини рейтингу до перспективної шестірки.
Досить дивною для Хом’яка виявилась і схема відбору «керівників».
Комісія виявляла трьох кандидатів, які вона рекомендує пану Шокіну для обрання керівника прокуратури. Надалі до двох із них, що залишились, додається ще один кандидат із рейтингу та подається обласному прокурору для обрання першого заступника. Надалі обласний прокурор обирає ще двох заступників, додаючи до списку кандидатів відповідну кількість осіб згідно рейтингу.
Така схема дозволяє викинути (а точніше проігнорувати) зайвих осіб, що зайняли перші місця за результатом проходження всіх етапів. Для призначення керівника останнє слово за генпрокурором. Для призначення заступників останнє слово за облпрокурором.
Самим дотепним Хомяку здалося питання: «Як ви збираєтесь бути заступником, якщо ви погано знаєте спеціальне законодавство?» Та ви що? Зовнішній кандидат без досвіду роботи «в органах» погано знає спеціальне законодавство? А академія прокуратури нащо? Підвищення кваліфікації, не чули про таке? Вигнати хабарників та запросити зовнішніх кандидатів не з системи – вдала ідея. Але зовнішні кандидати, нажаль, недосконало знають спеціальне законодавство, тому вони не проходять, а проходять старі прокурорські кадри.
В результаті конкурс по суті призвів лише до ротації старі-молоді прокурорські кадри + кілька процентів людей ззовні, що прорвалися крізь всі етапи конкурсів.
Показуха. Продовжуємо спостерігати, як дяді в погонах «рішають вопроси».
Окремо хочу відмітити організацію конкурсу. Все пройшло на вищому рівні, ніяких нарікань до порядку його проведення немає.
В мене все, дякую за увагу!
