Cпойлер
дізнається дату і час розгляду справи (як правило, засідання відбувається приблизно через тиждень).
Що робить алкоголік-порушник до того моменту, поки відповідальний офіцер носиться з протоколами, а суд готується розглядати його справу?.. Порушник живе у звичайному режимі – ходить зі зброєю (забрати не можна, він при виконанні, зона АТО ж) і п’є. Взяти його під варту без рішення суду командування батальйону не має права. З рішенням суду теж не має – це не його компетенція. Єдине, що командири можуть офіційно, це приставити до порушника особистого охоронця, який його буде всюди супроводжувати і намагатися не давати вчиняти наступні порушення, не застосовуючи при цьому сили, позаяк не має на це права.
Отже, наступив час судового засідання – відповідальний офіцер заправляє машину третій раз, бере всі папери і доставляє порушника в суд.
Суддя може призначити порушникові або штраф, або гауптвахту.
Перший нюанс – штраф, виписаний військовослужбовцям, не обов’язковий до сплати. Він не потрапляє в єдиний державний реєстр штрафів, ніяк не відображається в особистій кримінальній історії, а просто йде в архів. Єдиний спосіб змусити порушника заплатити цей штраф – вмовити начфіна військової частини на основі рішення суду утримати з зарплати порушника відповідну суму. Але це свавільне рішення, і будь-яка перевірка змусить відповісти за це, тож начфін ризикує.
Другий нюанс – гауптвахта в сучасній українській армії, це, по суті витверезник з полегшеними умовами утримання. На гауптвахті алкоголіки приходять до тями після запоїв, тусуються, спілкуються, діляться життєвими історіями, поки не спливе їх термін, і відповідальний офіцер не заправить машину в п’ятий раз та не забере їх в рідні казарми.
Гуманізм військових гауптвахт витікає не від поваги до громадських прав затриманих, а від космічної байдужості, яка характерна для військової служби правопорядку. Ніхто не має бажання вовтузитися з незнайомими алкашами, перекантувався – і гайда додому, з очей подалі.
Можливо, шановні читачі, вам стало цікаво, чому офіцер, відповідальний за дисципліну, стільки разів заправляє батальйонну машину? Де в усій цій схемі Військова служба правопорядку (військова поліція), яка мусила б взяти в оборот п’яницю і займатися ним?.. Реальність така, що Військова служба правопорядку, по факту, завжди знаходить мільйон причин, чому вона не мусить їхати в якусь невідому військову частину, і забирати звідти чергового обригана. Якщо цивільна міліція приїжджає за півгодини, «нова поліція» – хвилин за 7-8, то військова поліція не приїжджає. Порайтеся самі, така реальність.
Мало не забув – перш ніж заправити машину в четвертий раз, і (після складання всіх рапортів, протоколів, здобуття судових рішень та продатестату для постановки затриманого на котлове забезпечення по місцю відбування покарання, аби він там харчувався у повній мірі) повезти, нарешті, порушника на гауптвахту, відповідальний офіцер мусить зачекати десять днів. Адже, згідно із загальним гуманістичним духом української армії та буквою закону, порушник має час, аби офіційно оскаржити рішення суду.
Що робить порушник у той час, поки триває відтермінування його покарання?.. Ходить зі зброєю і п’є, звісно, що йому ще робити. А потім відбуває свої 10 днів (найбільше з можливих покарань), і повертається до звичного способу існування.
Якщо ж офіцер не дотримується вищеперелічених інструкцій, а своєю волею дає наказ закрити алкоголіка на підвал, офіцеру загрожує кримінальна стаття 146 "Незаконне позбавлення волі або викрадення людини", тобто тюремний строк від 5 до 10 років. І повірте, у цих випадках Військова служба правопорядку працює завзято.
#постандартамнато
