Ну так. З монографії Джареда Даймонда - З б р о я , м ік р о б и і х а р ч :
Де прямо вказано, звідки походить проблема заборони на вільне володіння зброєю.
Cпойлер
Це потенційно величезна й недооцінена перевага централізованих
суспільств над нецентралізованими. Антропологи раніше ідеалізували
ватаги і племінні суспільства яко порядні й ненасильницькі, оскільки,
проживши три роки у ватазі з 25 осіб, вони не стали свідками жодного
вбивства. Звісно, не стали: легко підрахувати, що ватага з десятка дорослих
осіб і десятка дітей, яка зазнає неминучих людських утрат з інших,
крім убивства, звичайних причин, не виживе, якщо на додачу до цього
одна з її десятка дорослих осіб убиватиме іншого дорослого кожні три
роки. Докладніші й довгочасніші відомості про ватаги й племінні суспільства
показують, що вбивство — одна з чільних причин смертності
в них. Наприклад, одного разу я відвідав новогвінейський народ іяу в
той час, коли одна антропологиня проводила інтерв’ю з жінками цього
народу на тему їхніх біографій. Одна за одною жінки, на запитання про
свого чоловіка, називали кілька імен почергових чоловіків, які стали
жертвами насилля. Типова відповідь звучала так: «Мого першого чоловіка
вбили елопі під час набігу. Мій другий чоловік загинув від рук[/i]іншого
чоловіка, який хотів мене і який став моїм третім чоловіком.
Цього чоловіка убив брат мого другого чоловіка, помстившись за нього
».
Такі біографії дуже поширені серед так званих порядних племінних
народів і частково спричинилися до прийняття централізованої влади
племінними суспільствами, коли ті збільшилися в розмірі.
4. Останній спосіб для клептократів заручитися підтримкою загалу -
створити ідеологію або релігію, яка виправдовує клептократію. У ватаг і
племен уже були вірування в надприродне, як і в сучасних розвинених
релігіях. Але вірування в надприродне у ватагах і племенах не служили
виправданню центральної влади, виправданню передання багатства
або підтриманню миру між неспорідненими особами. Коли вірування
в надприродне набули таких функцій та інституціоналізувалися, тим
самим вони перетворилися на релігію. Гавайські вожді нагадували всіх
інших вождів тим, що утверджували свою божественність, божественне
походження або принаймні свій особливий зв’язок із богами. Вождь
стверджував, що він служить своєму народові, вступаючи на його захист
перед богами і виголошуючи ритуальні формули, щоб викликати дощ,
гарний урожай і добрий налов.
Властивою для вождівств була ідеологія — провісник інстигуціоналі-
зованої релігії, — яка підпирала авторитет вождя. Вождь або поєднував ув
одній особі функції політичного лідера і жерця або підтримував окрему
групу клептократів (тобто жерців), завданням яких було забезпечення
ідеологічного виправдання вождів. Ось чому вождівства відводили таку
значну частку стягненої данини на зведення храмів та інших громадських
споруд, які правили за центри офіційної релігії та видимі знаки
влади вождя.
Крім того, що інституціоналізована релігія виправдовувала передання
багатства клептократам, вона приносила дві інші важливі вигоди
централізованим суспільствам. По-перше, спільна ідеологія або релігія
допомагають розв’язати проблему, як неспоріднені індивіди можуть
жити разом, не вбиваючи одне одного, — вони створюють між ними
зв’язок, який не спирається на спорідненість. По-друге, вони створюють
для людей мотиви, крім генетичного своєкористя, жертвувати своїм
життям заради інших. За рахунок невеликої кількості членів суспільства,
які гинуть солдатами на полі бою, суспільство загалом ефективніше завойовує
інші суспільства або чинить опір їхнім нападам.
