Жухне трава, падає жолудь,
зорі летять униз,
з боєм і матом повільно відходить
серпень-головоріз.
І вже ні до чого чиясь молитва
і безутішний крик,
ржавіють нерви, тупиться бритва, дерев'яніє язик
і щось нехороше з лівого боку
коле тебе в ребро...
Запити б зараз томатним соком
усі контра- і про-,
вернутися б років так на двадцять
у мій чорноземний рай...
та сиплються дні, як осколки на тацю -
тримай, виживай, виринай.
Роман Семисал
24.08.2015 р.
P.S. До речі, в нього сьогодні День народження.