Oleksa Shalayskiy
1 hr ·
Я оце тільки вчора подивився сюжет «Наших грошей» про «Житомирські ласощі» ( пробачте Bigus і Stryzhak)
І от нині мене один товариш запитав, що там коїться. То я з того, що колись давно прочитав і що вчора побачив - зробив йому реферат. Вирішив поділитись і тут
Отож.
1. Спочатку було радянське підприємство
2. Потім власність стала – трудового колективу
3. Потім колишній наш співвітчизник, який виїхав в Америку, віджав завод на себе. Вдалось це, певно, використовуючи директора. «Ласощі» купували в американця продукцію вдвічі дорого, накопичили борги, які потім конвертувались в акції.
4. «Американець» жити тут не хотів, тому знайшов місцевого менеджера, щоб рулив заводом, а той за таку роботу захотів невелику частину акцій. І дано йому це було.
5. Менеджер підняв завод, але, не зрозумів, чого він має ділитись з якимись шлепарями із-за океану. І захопив всі акції. У чому йому допоміг діючий народний депутат «за долю малу» в 15% власності заводу.
6. Потім народний депутат вирішив, що 15% - замало, і запропонував менеджеру поділитись по-братськи: 50 на 50. А той обурився і послав народного депутата «на лабутен»
7. Після цього народний депутат прийшов до «американця» , покаявся «що був неправий», коли віджимав у нього і запропонував перевіджати все назад. Напевно, за частку не менше, ніж 30%. Хоча, можливо, і всі бажані 50.
Останній пункт – це вже наші дні. Серіал триває
PS. Я взагалі думаю, що можна отак писати аналітику. А документи, прізвища і т.д. – просто залінкувати
