Cпойлер
Вирішила поділитися деякими думками - раптом це допоможе прийняти рішення тим, хто вагається, чи варто йти на вибори взагалі (тим, хто вагається, чи не проголосувати їм раптом за Вілкула, з моєї точки зору, вже ніщо не допоможе).
Борис Філатов утратив мої симпатії та повагу приблизно тоді, коли вся "команда Коломойського" злетіла з катушок після звільнення останнього з посади голови ОДА та стала невичерпним джерелом поганого смаку, нестерпного пафосу та недоцільного нахрапу в словах і вчинках. У мене немає жодного сумніву в тому, що всі ці тренди залишаться в силі. Також у мене немає сумніву, що Борис Філатов буде при можливості використовувати свою посаду в корпоративних інтересах - і не треба казати мені, що "вони багаті люди, їм нічого не треба", війна легко робить мільярдерів мільйонерами, а мільйонерів і взагалі пускає по світу. Так само в мене, на жаль, немає сумнівів, що Філатов і його оточення ніколи не вийдуть з поведінкової парадигми 90-х. Є імпринтинги, які назавжди залишаються з нами.
Але.
У мене є Борис Філатов, який буде діяти в коропоративних інтересах відомо-кого - та Саша Вілкул, який буде діяти в корпоративних інтересах відомо-кого.
У мене є нестерпний трагікомічний пафос Бориса Філатова - проти затхлої маріонеткової совковості Саші Вілкула, який попри всі обставини так і не розучився вимовляти слово "стабільність" на публіці, хоча цей факт вище мого розуміння.
У мене є Борис Філатов, який, хай би яку дурню городив і воротив зараз, на моїх очах падав замертво від утоми та ночував на роботі в ті страшні перші місяці війни, був доступний для всіх бажаючих, хто хотів робити хоч щось корисне, для божевільних від старості бабульок і для божевліьних від горя вдів у однаковій мірі - я це бачила сама, будучи тоді в Штабі національного захисту, коли ще не наступила Велика-Міжпатріотична-Срань-За-Найкращого-Рятівника-Всесвіту. А з іншого боку в мене є Саша Вілкул, який диригував тітушками, які били в смерть моїх земляків, а з приходом війни просто щез, виникаючи тільки для того, щоб розказати, як у нього "гуманітарну допомогу" пропускати не хочуть на окуповані території.
У мене є Борис Філатов, який звісно, істерик і скандаліст, але якого реально можна викликати на діалог, хай це буде не надто спокійний та пристойний діалог, але все ж. І є Саша Вілкул, який, скільки не кричи в соцмережах і не маши плакатами у нього перед вікнами, буде робити вигляд, що нічого не чує і не бачить, і лише в крайніх випадках дозволятиме собі протокольну фразочку на довірені камери. В найкращих традиціях, так би мовити.
Я думаю, що при такому виборі вибору в мене немає. Яку би антипатію не викликала у мене постать Бориса Філатова, якщо на посаді мера Дніпропетровська опиниться людина, яка організовувала масове забивання мирних дніпропетровців до напівсмерті - це буде просто якийсь кривавий абсурд. Це неприпустимо - морально, символічно, історично, як хочете. Тому я піду і проголосую за Філатова, щоб знати, що принаймні я особисто не дала кривавому абсурду шанс на реалізацію.
Ну і десь вглибині я все-таки маю надію, що потреба працювати з реальними проблемами міста, а не тільки з політичними чварами та піаром, пробудить того іншого Філатова, якого ми могли споглядати в складний для міста час. І приспить того скандального та істеричного Філатова, який - не від доброго життя, певно, але все ж - взяв гору останнім часом.
