П'ята доба без звичайних сигарет завершується, політ нормальний. Вчора понюхав пачку, думав захочеться закурити, а от ніфіга.
О, який ти молодець.

Тримайся.
Тут багато всього написали. Кину, ще і свого власного досвіду, обіцяла.
Палила я протягом 20-25 років (з перервою 2 роки). Цигарки брала найлегші (одиничку), десь дві пачки на три дні виходило. Багато ритуалів було – перша цигарка вранці, після душу, з головою в рушнику, в будь-яку погоду-негоду на балконі з великою чашкою міцного чаю. Перед роботою кава плюс цигарка. Без цього день не починався. Телефонна розмова – на свіже повітря з сигареткою. В кав‘ярні, коли набігалась, сіла, чекаю замовлення, запалила… Мммм, насолода.
А навкруги зібралися непалящі (батьки і донька) і покинувші (співробітники).

Бла-бла-бла, гу-гу-гу. Коли б ви від мене відчепились вже. А сама собі теж думаю – вік і здоров‘я вже не ті.
І взяла я електронну цигарку. Тіпо так хоч здоровіше буде. Перший місяць палила то електронну, то звичайну. Тоді і відчула різницю в запахах і смаках. Ми як раз були на дегустації (не смійтесь) самогонів. Вийшли на перекур, і така вонюча та папіроска здалась після кальвадоса… Ну потихеньку так я і призвичилась жити без тютюну. Вранішня чашка чаю за читанням новин. Кава робоча на ганку споглядаючи природу.
Особисто мені було доволі важко десь протягом перших місяця-півтора. Потім, ще, десь місяців три-чотири рука тяглась за цигаркою. Десь через місяців сім-вісім зауважила, що й не згадую про паління. Дуже сильно допомогла підтримка оточуючих. Навіть і тих добрих людей що палять й досі. Порозпихувані скрізь пачки цигарок (а припече, а в мене немає) знаходжу дотепер.
І все рідше в голову закладається думка, що я дурна сама себе позбавила маленьких радощів. Бо ж до солодкого я не впадаю, а марки збирати так і не привчила себе. І тільки набрані кг нагадують про те яка безвольна я скотина.
А яка ж радість на кассі в супері не купувати цигарок

.
Ти пиши тут обов'язково.
Та робиш дуже велику справу для себе. Ты молодець.