Украина получила стратегию развития обороны с подробным перечнем угроз и планом действий, расписанным до 2020 года.Подписанная президентом Петром Порошенко Концепция развития сектора безопасности и обороны Украины, показывает, что на Банковой больше не надеются на решающую помощь Запада.В документе прямо указано, что Украина, в случае конфликта НАТО и России - поле битвы, а не член Альянса, а все необходимое оружие для армии придется самостоятельно разработать и произвести в нужном количестве."Обозреватель" выделил самое главное из 50-страничного документа, от выполнения которого зависит будущее Украины.Дело рукСпустя два года после агрессии России в Украине страна получила документ, в котором определились не только основные угрозы для страны, но и весь вектор развития национальной обороны, с подробным планом действий. И от ее выполнения фактически зависит судьба страны. "Современное состояние составляющих сектора безопасности и обороны не позволяет обеспечить гарантированное реагирование на актуальные угрозы национальной безопасности Украины", - говорится в Концепции.При этом весь план развития построен на явном понимании того, что Запад не собирается решать проблемы Украины, обеспечив ее безопасность, например, принятием в НАТО. Так, в широком перечне угроз национальной безопасности указано, что Украина может стать полем боя между странами НАТО и Россией. А театр возможных боевых действий может развернуться во всем Балто-Черноморско-Каспийском регионе.Но, тем не менее, украинская армия должна приближаться к стандартам Альянса, в первую очередь в вопросах управления войсками и подготовки кадров. При этом в Концепции указано, что страна не будет переходить на 100% контрактную армию, и сохранит призыв.Не ставится во главу угла и ранее ожидаемая масштабная помощь летальным оружием. Вместо разговоров о тысячах противотанковых ракет Javelin, пришло понимание, что жизненно важно развернуть собственное масштабное производство вооружения, военной и специальной техники.Кроме того, отмечены действия России, которая блокирует привлечение мирового сообщества к урегулированию конфликта на востоке Украины. "В частности привлечение сил по поддержанию мира и безопасности ООН и ЕС", - говорится в документе. Также в нем прямо указано, что международные структуры, которые должны обеспечивать мир, сейчас недостаточно эффективны. Таким образом, на Банковой утвердили главный принцип, который лишь подтверждает, что в реальном спасении утопающего заинтересован только он сам. И для этого спасения необходимо меньше чем за два года выполнить задачи, которые так и не были выполнены за целых 25 лет независимости Украины.Например, одним из пунктов Концепции, который должен быть выполнен до 2017 года, предписано проведение демаркации границ, в том числе и с Россией. А до 2020 года - оборудование государственной границы Украины с РФ современными средствами технического наблюдения и контроля, а также завершение формирования пограничных подразделений быстрого реагирования.Новые силыВ Концепции прописано создание новой структуры Вооруженных сил Украины, которые должны быть разделены на три части с разной степенью боеготовности: силы немедленного реагирования, силы наращивания и силы резерва.Первые, в случае агрессии, должны вступить в бой через считанные часы, дав время на приведение в боевую готовность сил наращивания, которые, в случае продолжения конфликта, усиливают передовые армейские части.Затем к участию в боевых действиях подключается силы резерва. Он же может быть использован и при проведении антитеррористической операции, а также для оказания помощи при стихийных бедствиях и техногенных катастрофах.Кроме того, в структуру Вооруженных сил Украины вводятся Силы специальных операций в качестве отдельного рода войск. В созданные в начале 2016 года Силы уже вошли одни из самых боеспособных частей украинской армии - 3-й и 8-й отдельные полки спецназа. По плану эти части должны быть увеличены по штату до бригад.Но несмотря на создание отдельных сил, которые будут круглосуточно находиться в состоянии полной боевой готовности, Концепция предусматривает плотную работу с мобилизационным резервом.Так, в первую очередь, на Банковой утвердили, что, как минимум до 2020 года, украинская армия будет формироваться из призывников и контрактников по смешанному принципу. С постепенным переходом на профессиональные вооруженные силы.С целью усиления мобилизационного резерва, Концепция предусматривает активное использование электронного реестра военнообязанных, повышение эффективности работы военкоматов и системы подготовки.В отдельном пункте также указан "пересмотр сроков прохождения срочной военной службы и призывного возраста граждан". Но без уточнения, каким образом они будут изменены. Как объяснил "Обозревателю" спикер Генштаба Владислав Селезнев, если порядок призыва и будет изменяться, то лишь путем изменений в законодательстве.Но главная задача, которую определила Концепция - создать единую систему безопасности, четко распределив функции и порядок взаимодействия Вооруженных сил, Нацгвардии и других силовых органов Украины."Целью концепции является определение и формирование национальной безопасности и обороны, которая позволяет восстановить территориальную целостность, обеспечить создание национальной системы реагирования на кризисные ситуации и обеспечить кибербезопасность. Мы впервые подготовили целостный документ, который рассматривает сектор обороны как определенное единство. Эта концепция очень четко получается из того, что в Украине не будет трех параллельных армий", - заявил заместитель секретаря СНБО Украины Александр Литвиненко.Вопрос экономикиОтдельное внимание во всей концепции уделено экономическим вопросам. Для реализации всей программы предусмотрено ежегодное финансирование обороны Украины на уровне не менее 5% от валового внутреннего продукта. Из них на оборонные расходы будет уходить не менее 3% от ВВП, а на развитие оборонно-промышленного комплекса - 0,5%.В 2016 году Украина уже получила военный бюджет в размере 5% от ВВП, который стал рекордным для страны, о чем многократно говорили на Банковой. Но учитывая скачки курса гривни, в долларовом эквиваленте, сумма оказалась далеко не рекордной. Так, Минобороны в этом году получило порядка 2,3 млрд долларов, а в прошлом году - 2,85 млрд долларов.В сравнении с другими государствами, реальные возможности украинской экономики видны достаточно четко. Так, запланированные на этот год 100 миллиардов гривен, по нынешнему курсу - около 3,7 миллиарда долларов. В это же время Россия выделила на "военку" 43 миллиарда долларов.
Великобритания разрабатывает проект нового оборонного соглашения с Украиной. Об этом пишет The Telegraph.По информации издания, соглашение предусматривает помощь в подготовке и обучении украинских военнослужащих, главным образом для противостояния России. Сообщается также, что оно будет подписано на пятнадцатилетний срок."Великобритания намерена твердо стоять на стороне Украины, защищающей свой территориальный суверенитет", - заявил британский министр обороны Майкл Фэллон.По заявлениям официальных лиц, предыдущий договор о военном сотрудничестве между Великобританией и Украиной прекратил свое действие в 2006 году.
Украина намерена провести испытания новых ракет на текущей неделе (до 28 марта). Об этом сказал Президент Петр Порошенко в ходе встречи с командирами Вооруженных сил среднего звена управления, передают Українські Новини."На этой неделе состоится испытание новых видов ракет, которые также произведены оборонно-промышленным комплексом Украины", - сказал Порошенко.Он также сообщил, что 23 марта в Харькове состоится передача новых видов вооружения Вооруженным силам.Президент отметил, что возможность отечественного ОПК повышена также благодаря международной кооперации со странами- членами Организации Североатлантического договора (НАТО), в частности он отметил совместное производство с иностранными партнерами бронетехники - БТР-3 и БТР-4, бронированных машин "Дозор".Порошенко также отметил, что США сняли ограничение на сотрудничество с государственным концерном "Укроборонпром", которые были вызваны коррумпированностью этой структуры при предыдущей власти и насыщенности ее агентами иностранных спецслужб, что сейчас удалось искоренить.
Секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины Александр Турчинов сообщил об успешном огневом испытании ракеты украинского производства.Об этом сообщает Интерфакс-Украина."Мы начали огневое испытание ракет украинского производства, и сегодняшний пуск показал, что наша ракета полностью выполнила плановые задачи, и попала точно в запланированную цель", - заявил секретарь СНБО.Турчинов лично присутствовал на полигоне, где проходили испытательные пуски украинской ракеты. По его словам, восстановление ракетного щита "является одним из приоритетных задач для обороны и безопасности нашей страны"."Перед ОПК, перед нашими учеными и конструкторам была поставлена задача обеспечить производство украинских ракет, без использования комплектующих деталей, изготовленных в РФ", - сказал секретарь СНБО.Он подчеркнул, что украинский оборонпром и ученые достойно выполнили эту задачу.Также Турчинов отметил, что в отличие от российского аналога, украинская ракета управляема. Это позволяет "существенно повысить эффективность их применения", отметил он.Также секретарь СНБО отметил, что это не единственная ракетная программа, над которой работают украинские ученые."Мы готовим к применению ряд мощных и эффективных ракет, которые будут надежно защищать нашу страну", - сказал он.
Крыльев не разглядел, онаж крылатая?
Что то мне кажется что это РСЗО...
Тягач, имхо, от точки
Перед отправкой в зону АТО офицеры ВСУ проходят спецподготовку по стрессоустойчивости и способности к выживанию в экстремальных условиях. Только треть участников обычно доходят до конца курса, который рассчитан на неделю. Спустя несколько дней занятий на теле каждого из курсантов появляется большое количество синяков и кровоподтеков, поскольку занятия включают издевательства и побои. Эту программу подготовки инструкторы назвали "Бронированный разум".Тест на стрессоустойчивостьИх бьют палками и оскорбляют, невзирая на звание, возраст и пол. Их вынуждают для разминки стоять на одном кулаке в течение бесконечных семи минут и наказывают товарища слева или справа, если кто-то не выдерживает и падает на пол. Их заставляют держаться вместе во время пробежек по спортзалу, а из зазевавшейся группы выдергивают одного или двоих участников, чтобы оттащить в сторону и быстро "придушить". Им дают почувствовать, что значит паника, когда на лицо льют воду, которая попадает в нос, рот и уши. Их дезориентируют в темноте, а потом требуют за считанные секунды отыскать "раненого" товарища, протащить его метров 30 на себе до обозначенной точки, игнорируя тычки со всех сторон, оглушительный свист и крики инструкторов."Этот курс подготовки для офицеров мы любя называем "Бронированный разум", - поясняет "Апострофу" инструктор Константин Ульянов. Вместе с другими коллегами Ульянов работает с офицерами, которых готовят для службы в зоне АТО в составе подразделения Гражданско-военного сотрудничества (ГВС) ВСУ. "У нас есть теоретическая часть, где рассказывается, что такое физиология стресса, что такое острый боевой стресс, хронический неконтролируемый стресс, как диета влияет на стрессоустойчивость и так далее", - поясняет Ульянов. Он говорит, что такие курсы основаны не на психологии, а на физиологии, они позволяют познакомить людей с их естественной реакцией на экстремальную ситуацию: "Мы даем человеку определенный опыта и навыки, которые помогли бы ему выжить в боевых условиях".
На видео хорошо видна папка с эмблемой КБ «Луч», а также то, что пуск производится с базы РСЗО «Смерч». В связи с этим напрашивается сразу несколько выводов.Вполне может быть запечатлен запуск зенитной ракеты ЗРК «Днепр», который уже достаточно долго разрабатывается киевлянами. В условиях повышенной угрозы со стороны российской авиации это является весьма достойным средством борьбы за превосходство в воздухе. При стартовой массе в 140 кг зенитная управляемая ракета имеет возможность поражать как самолеты, так и «беспилотники», летящие как с дозвуковой, так и со сверхзвуковой скоростями на встречных и догонных курсах на высоте от 25 метров до 10 тысяч километров. Причем как днем, так и ночью, под любым ракурсом, в переднюю и заднюю полусферу, в простых и сложных метеорологических условиях. Кроме того, конструкторами КБ «Луч» заложены возможности применения ракеты при активной постановке противником помех и маневренном противодействии цели.Однако в КБ «Луч» были серьезные наработки и по еще одной программе – созданию корректируемого снаряда реактивной системы залпового огня, управляемого по GPS/Глонас. В принципе для условий войны на Донбассе, когда эффективное применение авиации блокируется наличием у НВФ достаточно большого количества ЗРК «Тор», «Оса» и «Стрела-10», это решение прямо таки напрашивалось. Ведь РСЗО с такими ракетами смогут наносить удар с безопасного расстояния и с большой точностью. При этом, по всей вероятности, еще и увеличили вес боевой части.В общем, тема довольно таинственная, секретность на уровне и можно лишь гадать, что в итоге мы увидим в скором времени в строю. Как бы там ни было, а на все вопросы ответит время, благо ждать осталось не долго.
Тем не менее, эти все события заставляют посмотреть на украинскую ракетную программу под другим углом. Фактически серьезные украинские ракетные наработки при надлежащем финансировании могут быть очень быстро поставлены в строй.Необходимость замены единственного в вооруженных силах Украины ракетного комплекса «Точка-У» назрела уже очень давно. Работа над новым комплексом – «Борисфен» - началась КБ «Южное» уже в 1994 году. Но из-за недостатка финансирования к 2003 году работы по этому направлению прекратили. Однако на основе этого проекта возник многофункциональный оперативно-тактический комплекс «Сапсан», основу которой составляет одноступенчатая баллистическая ракета. В 2009 году на его создание было выделено около 7 млн долларов и до момента закрытия программы в 2013 году инженерами был проведен практически полный цикл испытаний (а принятие на вооружение было запланировано в 2015 году).С началом войны на Донбассе появились не подтвержденные официальными лицами сообщения, что программу начала финансировать неназванное иностранное государство (по некоторым данным – Турция). В целом комплекс по своим характеристикам очень интересный – фактически украинские инженеры смогли решить проблему универсальности, и заменой всего лишь головной части ракета превращается в зенитную дальнего радиуса действия и противокорабельную среднего радиуса. Получается некий комплекс «три в одном».Как ракета класса «земля–земля» согласно заявленным характеристикам «Сапсан» может поражать практически любые цели на расстоянии от 5 до 480 километров. При этом стартовая масса семиметровой ракеты составляет от одной до трех тонн.По словам главного конструктора КБ «Южное» Александра Дегтярева, при условии достойного финансирования (а на начало 2016 года эта сумма по предварительным оценкам составляла около 3,7 млрд грн), на опытное испытание данный комплекс поступит в 2018 году.
Еще одной весьма перспективной разработкой днепропетровцев является оперативно-тактический ракетный комплекс «Гром-2», который по сути представляет собой аналог российского ОТРК «Искандер». Такое вполне возможно, так как часть узлов для россиян изготавливали в Киеве на заводе КП СПБ «Арсенал».Это достаточно мощное оружие сдерживания: шутка ли – вес боевой части 480 кг, а расчетная площадь поражения - более 10 000 м²! И это на дальностях от 80 до 290 км. А если прибавить к этому целый спектр боевоголовок – от осколочно-фугасных до кассетных, то эффективность «Гром-2» в разы превосходит весьма устаревшую «Точку-У» (которая тем не менее показала себя с самой лучшей стороны во время боев на Донбассе).К тому же комплекс «Гром-2» должен базироваться на шасси грузового автомобиля высокой проходимости и будет снабжен набором систем и оборудования для автономного осуществления подготовки к пуску и собственно пуска ракеты, который осуществляется по минометному типу.В 2015 году планировалось запустить комплекс в серийное производство на «Южмашзаводе» и за короткое время должны были поставлены 200 (!) единиц. Однако 26 июня 2013 года тогдашний Министр обороны Украины Павел Лебедев (которого к слову сейчас компетентные органы подозревают в сотрудничестве с российскими спецслужбами) отказался от программы разработки оперативно-тактического многофункционального ракетного комплекса с иезуитской формулировкой «из-за неэффективности использования бюджетных средств».
Есть также серьезная заявка и на принятие на вооружение противокорабельного ракетного комплекса «Нептун». Хотя на сегодняшний день он является засекреченной разработкой, но, по словам заместителя начальника вооружений ВС Украины полковника Вячеслава Шостака, на выставке «Зброя та безпека 2015», комплекс проектируется изначально в двух вариантах: корабельном и береговом. Ракета для комплекса уже есть – это вариант советской Х-35, двигатели для которой производились на запорожском предприятии «Мотор Січ».Создание нового ПРК вполне сможет решить проблему защиты морских рубежей Украины. По крайней мере, получение на вооружение может произойти гораздо быстрее, чем строительство фрегата или крейсера.Как бы там ни было, а на все вопросы ответит время, благо ждать осталось не долго.
Читать Oleksandr Arhat@olarhat Oleksandr Arhat Ретвитнул(а) Oleksandr ArhatКороче інфа 100%. Новий керований боєприпас для 300мм РСЗВ Смерч з новим ракетним паливом.
Собака Павлова @ViRuS__Z 11 ч.11 часов назадХуясе Практика какой-то БТР переделала.
dmitro.vovnyankoДмитро Калинчук АТО – ми дражнимо ведмедяВчора о 09:35
Про бої під Авдіївкою говорять журналісти – їм треба нагнати читаємості для своїх видань та відвідуваності для своїх сайтів. Про бої під Авдіївкою говорять політики – їм треба максимально розкритикувати владу чинну, аби стати владою самим. Про бої під Авдіївкою пишуть волонтери – їм треба привернути увагу, аби зібрати кошти на ще один тепловізор, коліматор, бінокль…Але ЩО відбувається під Авдіївкою насправді? Аби зрозуміти це, треба звернутися до історії питання та трохи проаналізувати. А почати з питання – з чого все почалося?Як козаки землі «віжимали».Зразу зауважу. Всі ті процеси, що відбуваються всередині ДиРи, на кшталт приїзду в Донецьк Владислава Суркова, гризні між Захарченко з Ходаковським та роззброєння банди Бабая, на мою думку нашої ситуації не стосуються. Воюємо ми не з російськими маріонетками Захарченко та Плотницьким, а з експедиційною групою російської армії, керованою генералами Асаповим (1-й армійський корпус), Нікіфоровим (2-й АК) під загальним командуванням генерала Сердюкова. Ця експедиційна група ніяк не підпорядковується маріонетковому керівництву ДиРи й відповідно ніяк від неї не залежить. Швидше навпаки – керманичі ДиРи на наказ генерала Сердюкова «Стрибати!» мусять віддано цікавитися «Як високо?»Отже. З чого почалася Авдіївка? З 24 лютого. Саме того дня, зразу за ніжно любимим в Росії «Днем защитника отечества», українські війська синхронно зайняли промзону Авдіївки (раніше - сіру) та стратегічну висоту під Докучаєвськом. Третя подія, що сталася того ж дня – бойовики здали українцям село Широкіно під Маріуполем, бої за яке точилися рік.Фото звідси: http://strichka.com/article/42848127Зауваження. Якщо з Авдіївкою та Докучаївськом усе зрозуміло – намацавши слабину в позиціях бойовиків ЗСУ сунули вперед і зайняли вигідні позиції, Широкіно – сугубо ініціатива терористів ДиРи. Широкіно – це низина між двох стратегічних висот, що артилерією з-за обох висот прострілюється наскрізь. Тримати Широкіно має сенс якщо ви готуєте наступ і захоплення «ворожої» висоти. Якщо ви наступу не плануєте – Широкіно вам не потрібне, достатньо закріпитися перед висотою. Здача Широкіна означала одне – на цій ділянці фронту бойовики перейшли до глухої оборони. Причина очевидна – частину сил вони перекинули на інші ділянки фронту. На які? Звісно, під Авдіївку та Докучаївськ.
Що побачили у Москві?Аби збагнути логіку російського командування, треба поставити себе на їхнє місце, тобто на кілька хвилин уявити себе параноїком, який всерйоз вважає, що воює проти складених з українців передових загонів НАТО, мета яких – «уничтожить все русское». Що вони побачили? А побачили вони локальні наступи ЗСУ на двох напрямках – південніше Донецька (Докучаївськ) та північніше (Авдіївка). Навіщо? Очевидно, з метою створити два плацдарми, з яких згодом ЗСУ здійснить ривок на охоплення мегаполісу. Третій плацдарм ЗСУ давно створили на «третій гарячій точці за рейтингом» - Зайцево, по факту – околиці Горлівки, з якої за сприятливих умов можуть увірватися в саме місто.Червоними колами позначені місця просування українських військ 24.02.16, плюс - Зайцево (верхнє коло)До речі, вже наступного дня ЗСУ змусили рос-генералів переконатися в своїй параної – у Зайцево сили АТО на короткий період збили терористів ДиРи з їхніх позицій і захопили значні трофеї. Подумайте, ну хіба не результативна розвідка боєм? Додайте, що в період з грудня 15–го по лютий 16-го українські МВС та СБУ провели масштабні зачистки в Авдіївці, Красногорівці та Мар'їнці – картина параної стає довершеною. За сайтами бойовиків, зачистки примусили зірватися з місця чимало їхніх прибічників – очевидно, це дезорганізували ворожу агентуру в нашому тилу. Напередодні наступальних операцій навіть локального масштабу, такі зачистки – класика жанру.Чи так вже були неправі бойовики? Не будемо гадати – поглянемо, що сталося далі. По перше, українська розвідка відмітила факти масового дезертирства в 1-му армійському корпусі ДиРи. По-друге, 26 лютого бойовики спробували контратакувати наші позиції у Зайцевому, здобули в рило і відкотилися на попередні. Явно – намагалися взяти реванш за попередню ганьбу, але безрезультатно.
У прицілі – розв'язка.А далі відбулася низка подій, які вкрай небажано недооцінювати. На фронті все повернулося до регулярних перестрілок зі стрілецької зброї, гранатометів та мінометів калібром до 120 мм – але без атак. За термінологією Другої світової війни – «окремих перестрілок на окремих ділянках фронту». Хай пробачить мені читач, такі перестрілки – далеко не жарт і автор цих рядків знає те не з чуток, але якщо валити всі такі факти до купи гамузом – за деревами ми ризикуємо не побачити лісу.Фронт стабілізувався, а тим часом до банд ДиРи навідалися «гаспада єнєрали». 28 лютого розвідка ЗСУ констатувала появу там генералів Асапова та Нікіфорова – керують-то вони переважно з російської території, а в частинах з'являються по потребі. Наступного 29 лютого розвідка повідомила про прибуття до Новоазовська колони військової техніки та паливозаправників. Підготовка наступу? Аж ніяк. 2 березня генерал Асапов здійснив особисту перевірку позицій ДиРи під Широкіно, викликав на килим місцевого ватага «Шамана» та провів таку «виховну роботу», що наступні два дні бойовики старанно заривалися в землю та перетворили свої позиції проти Широкіно на справжній укріпрайон. Мета очевидна. В умовах перекидання банд ДиРи на інші ділянки фронту та побоюючись відволікаючого удару ЗСУ від Широкіно, терористи ДиРи максимально укріпили свої позиції.Того ж дня у промзоні Авдіївки почалися активні бойові дії, які завершилися явно не на користь терористів. Чому – побачимо невдовзі.5 березня представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький заявив, що обстановка на Донбасі характеризується підготовкою противника до активізації бойових дій з метою розширення підконтрольних їм територій. З огляду на те, що напередодні ЗСУ підконтрольні їм території звузили, така «активізація дій» має просту й зрозумілу назву – контрудар.6 березня бойовики утюжили наші позиції під Авдіївкою з мінометів та ствольної артилерії, а наступного дня в промзоні стався бій з ДРГ терористів, який (ризикну припустити) закінчився опануванням бійцями 58-ї бригади ЗСУ нових позицій. Чому я так вважаю? Та тому, що саме 7 березня на сторінках у соцмережах сепаратистів здійнялася хвиля ремства через те, що під вогневий контроль ЗСУ потрапила Ясинуватська розв'язка – дорожня комунікація на трасі що зв'язує Донецьк і Горлівку. І отут російському командуванню стало не до сміху в повний зріст. Справа от у чому.Успіх вояків 58-ї бригади важко переоцінити. Здобувши змогу прострілювати стратегічну трасу, вони примусили ворога їздити на Горлівку по обхідній дорозі – через Макіївку, за словами місцевих мешканців – убитій вщент, що, звісно, відбивається на швидкості пересування по ній. Враховуючи те, що ЗСУ стоїть на околиці Горлівки (у Зайцево), з погляду російського командування цілком стала можлива ситуація коли ЗСУ збере там п'ятикратну перевагу, ударить на Горлівку, а російське командування просто не встигне перекинути підмогу. Це – не враховуючи, знову таки, можливості взяття контролю над трасою та подальшого просування на Ясинувату. Так, я знаю. Мінськ і все таке. Але знову таки нагадую, ми маємо справу з параноїками, з погляду яких ЗСУ – це легіон НАТО, яке уві сні бачить як по гнобити все російське і будь-яке порушення Мінську нам пробачить. Реакція російського командування очевидна, стягнувши проти промзони Авдіївки максимум сил вони почали силитися повернути попередній статус-кво, тобто вибити українців з промзони.
Бойовик уже не той…Про інші ділянки фронту вони також не забували. 18 березня бойовики за допомогою артилерії атакували позиції ЗСУ біля Новотроїцького. 21 березня сталася атака на українські позиції – і знову Новотроїцьке. Дії терористів стають зрозумілі, якщо згадати що Новотроїцьке це біля Докучаївська – висота. Очевидно, сподіваючись, що ЗСУ зібрали максимум сил під Авдіївкою, бойовики вирішили перевірити міцність наших позицій на другій по важливості ділянці. Не ставало тихо у Зайцево. Лунали перестрілки на інших ділянках фронту. Були й успіхи – 17 березня українці відбили атаку бойовиків біля Попасної на Луганщині. Навіть українські ЗМІ визнали, атака бойовиків сталася у відповідь на незначне просування ЗСУ вглиб "їхньої" території. Тобто мав місце наш локальний наступ і їхній контрудар на якому бойовики обламали зуби.Але – Авдіївка. Того самого 7 березня бойовики спробували збити ЗСУ з зайнятих позицій. Застосували танки. Результат – нульовий. Наступні дні наші позиції довбали танки, САУ та артилерія калібру до 122 мм. 11 березня на позиції ЗСУ полізла ворожа ДРГ здобула прочухана і дала драла. І – наша пісня гарна-нова, починаймо її знову.Фото звідси: http://strichka.com/article/42848127Звертає на себе увагу така деталь, знову й знову поливаючи наші позиції вогнем, бойовики не рвуться їх атакувати силами штурмових груп та масами піхоти, як в ДАП. Все, що лізе в наш бік, це ДРГ, очевидна мета яких – більш точне коректування вогню та розвідка боєм. Лізти в так часто згадуваний бойовиками на початку війни «контактний бій», вони вочевидь не поспішають. Ще одна деталь – аби зібрати наступальну групу біля Донецька, бойовики змушені практично згорнути діяльність на інших ділянках фронту. Майже затишок постав на Луганщині. До перестрілок та демонстрації активності звелися дії бойовиків на Маріупольському напрямку. По факту – і там і там бойовики перейшли до оборони з очевидно метою – вивільнити резерви.Все це разом призводить до висновку – у бойовиків відчувається шалена нестача бойових кадрів. Висновок підтверджує розвідка. Ще 23 лютого вона повідомила про факти масового дезертирства танепокори наказам в 1-му АК ДиРи. Інформація про відмови атакувати українські позиції надходить регулярно. 13 березня стало відомо, що двоє російських командирів батальйонів з банди «11-й мотострілецький полк» написали рапорти про анулювання контрактів та повернення до Росії. Не дивно. Угар «руской весни» давно розвіявся. Красти на окупованих теренах вже практично нічого. Російські нацисти на Донбас їхати не поспішають. Набирати найманців не дозволяє все більш схудлий російський бюджет. Уповати лишається на місцевих колабораціоністів та на російських військових, присланих на Донбас у добровільно-примусовому порядку. З відповідними результатами.Розвідка повідомила – в розпал боїв за Авдіївку, в Дебальцево був розгорнутий потужний військовий шпиталь – це при тому що попередні установи ніхто не розформовував, а втрати убитими бойовики несуть аж ніяк не порівняні ані з Дебальцеве, ані з ДАП. Цей факт може свідчити про таке – головні втрати терористи мають не в убитих, а в поранених – бо кожен хто ловить кулю чи осколок зразу ж починає волати про смертельну рану. Не бракує, гадаю, й випадків самострілу. Таке було в Другу Світову війну у Червоній армії – цілком може ставатися й зараз.Очевидно, саме через такий стан речей в ДиРи старанно поширюють чутки про наступ у травні (мовляв – прийде російська армія) та про відновлення роботи Донецького аеропорту – появу в небі російської авіації.Тенденція позитивна, проте – радіти зарано. Сил у бойовиків ще чимало і за ними – Росія з усім її ВПК та людськими ресурсами.
Криваві будні Авдіївки.15 березня у Донецьку з'явилася група «військових інструкторів високого рангу» з країни-воєнторгу. Схоже, за Авдіївку вирішили взятися всерйоз. Наступні дні розвідка відмічала прихід до окупованих районів ешелонів з боєприпасами та технікою. 19 березня стало відомо про посилення та чергову ротацію банд ДиРи під Авдіївкою. Водночас у південній частині промислової зони бойовики провели мінування підходів – певно убезпечили свої фланги від можливих контрударів. Водночас в українському Інтернет-просторі вкотре (як і за Іловайська, і за Дебальцево) збісилася спільнота «всепропальщиків», закликаючи українців до повалення влади та масових протестів.20 березня в промзоні Авдіївки «заговорив» калібр 152 мм. Наступні дні ситуація загострювалася. Й нарешті увечері 23 березня бойовики кинули в бій всі свої сили. Промзону краяли гармати, дорога від міста до позицій ЗСУ прострілювалася вся, вогневий контакт з ворожими ДРГ дійшов до кількох метрів. Аби відбити атаку українські бійці викликали вогонь на себе. Навалу відбито. Жодної позиції ЗСУ наразі не втратила. Наразі – інтенсивність вогню не зменшується. На момент написання цих рядків бойовики провали масштабний артилерійський обстріл позицій в Зайцево та знову атакували наші позиції під Авдіївкою. Безрезультатно.Фото звідси: http://newsru.ua/pict/big/568402.htmlОчевидно – далі буде. Побажаймо успіхів бійцям 58-ї бригади і будемо сподіватися, що все у них вийде, полковник Заболотний – досвідчений командир, колишній заступник командувача 30-ї бригади. В боях він від самого початку війни.Його хлопці – вистоять. І переможуть.
Побіжить – не побіжить?Гібридна війна має свої гидотні правила. Біле треба називати чорним, коли наступаєш – волати що тебе кривдять, ворога треба звинувачувати в тому що робиш сам. Не можна розкривати намірів, не можна давати точних визначень своїм діям. Все це створює хаос в інформпросторі, і ним намагається скористатися ворог, який сам таких проблем не має через власний розбудований агітпроп та підконтрольні ЗМІ. Проте – ніхто не забороняє пересічним громадянам самим позбирати інформацію, систематизувати її та зробити правильні висновки. І збагнути – причиною загострення на фронті стало просування ЗСУ на Донецькому напрямку, яке поставило під загрозу ворожі комунікації. Ми самі зробили це і не могли чинити інакше – ми звільняємо свою землю.Нині бойовики і Москва, що стоїть за їхніми спинами, постали перед патовою ситуацією. Не відповідати вони не можуть, інакше невдовзі ми просунемося на іншій ділянці, і так – аж до російського кордону. Наступати через намацування слабинки в позиціях противника, просуватися вперед, закріплюватися та відбивати контратаки ворога – так в Другу Світову війну наступали Вермахт і армія США. Такий наступ дозволяє досягати максимуму ефекту при мінімальних втратах, позаяк атакувати змушений противник, а не наступаюча сторона.Нині атакують бойовики – тобто, саме вони мусять збирати перевагу на ділянці атаки (стандарт – не менше за 3 до 1), саме вони несуть більші втрати (навіть у більшому співвідношенні) і саме вони максимально виснажують свої резерви.Крім суто військової переваги, наші дії створюють ще й здобутки політичні. Якщо російському генералу Асапову не вдасться самому вибити українців з Авдіївської промзони – Москва муситиме підвищити ставки, і тоді всі її сподівання на відміну санкцій Європою підуть прахом. Це – буде ще один значний успіх, російська економіка вже на порозі краху. Якщо ж Росія відступиться і залишить все як є – невдовзі ЗСУ «відіжме» ще якусь частку території. І так…Це означатиме, що Росія програла. Що вона визнала себе слабкою, нездатною продовжувати свою авантюру і що з Донбасу вона піде. А там – і до Криму недалеко…Геть сумніви! Все робиться правильно. Треба збагнути, Україна нині – це не Україна навіть півроку тому. Прогрес – дивовижний. Ми не потерпаємо. Ми дожилися до того, що нині дражнимо російського ведмедя, силячись дізнатися, відбиватиметься він чи побіжить?Якщо відбиватиметься – ми готові до опору. Але, рано чи пізно – побіжить.А ми – переможемо.
0 Користувачів і 3 Гостей дивляться цю тему.
