Усім привіт від відстаючих слоїв населення.
Подивилася вчора Оппенгеймера.
Сподобалася гра акторів, ну й ще цікаво було подивитися на знайомі обличчя у незвичному гримі.
А так просто не ясно, звідси такий рейтинг (насправді мені ясно): нічого такого цікавого у стрічці немає. Може тількі сама розповідь про те, як і що там організовувалося, як створювався проект Мангеттен. Тобто, якщо це б була документальна, добра зроблена стрічка, то було б навіть краще. Тобто сама тема цікава.
Основний меседж фільма, який так чи інакше муляли усі ці майже три години: то якесь таке достоєвське сумління, твар я смердюча, чи маю право бобму будувати? Це мене дратувало дуже сильно.
По-перше, сама тема вже остогидла, про вченого, який робить свою роботу, яка може бути використанною не на щось добре, і в нього докори сумління. Це складна тема, а тут просто якісь шморги застарілі, нічого нового на цю тему автор не сказав. Вже було все.
По-друге, ось ця сцена, де він з Труменом зустрівся, і той йому дякує: наші хлопці можуть повертатися додому, а Опенгеймер каже: ой, я думаю, в мене кров на руках...Ця сцена така огиднааа! Особиливо зараз це гидко дивитися було, коли українці б'ються кожен день. Ноланівський Опенгеймер не думає, що врятував життя американських солдатів, які мали б загинути від ворога, він думає, що в нього на руках ворожа кров! Це що таке було? Це те, шо закидають зараз українцям усілякі пвседопацифістичні потвори з Заходу: ой, тількі не бийте по Мацкві, там же люди! Щооо?
По-трете, нам показують процесс, розслідування шодо стосунків головного героя із лівимі, і показують шматки з лекцій і бесід, де він каже щось накшталт, що треба, щоб не тількі у Сполучених Штатів була ядерна зброя (це сцена, де він каже, шо то два скорпіони у склянці, і вони один одного не вб'ють, бо це буде також і їхня смерть). Ось для мене це була б справжня ділема і драма, про яку можна було б зробити фільм: пожалкував Опенгеймер, що так думав, зрозумів він, що ядерна зброя у руках срср то жах? Ні, про це нічогісіньки немає у фільмі! Нам показують його протягом усього життя! Тобто він жив ще тоді, коли совєти вторглися у Угорщину! І як воно відчувалося, як його ліві симпатії, що з ними сталося? Але ні, Нолану це не цікаве.
