Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline vs

  • *****
  • Повідомлень: 2457
  • Karma: 2480
  • Стать: Чоловіча

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2191 : Серпень 25, 2024, 15:01:36 »
В даному контексті неважливо. Аби був результат.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2192 : Серпень 25, 2024, 16:36:25 »
Анна Оскоміна
Я старанно уникаю конспірологічних теорій, проте в данному випадку мені важко від цих думок позбавитися. Зокрема, мене надзвичайно дивує, що людина, яка цілеспрямовано роками уникала відвідування європейських країн взагалі,  з Азербайджану, де в той самий момент знаходиться з візитом Путлєр, і з яким начебто відбулася зустріч, без видимої потреби та необхідності прямує прямо до Франції, де на нього достовірно є ордер на арешт і громадянином якої він являється. Фактично, він здається в руки правоохоронних органів. Його не переслідують і не ловлять по всьому світу. Він летить прямо їм до рук.

Зважаючи на те, що зустріч з Хйлом начебто дійсно мала місце, за свідченнями начебто азербайджанських очевидців, і була вона дуже коротка, якщо це правда, схоже, що дехто отримав ультиматум, який супроводжувався виразною погрозою. Який саме ультиматум, можна легко здогадатися. А до погрози Хйла краще ставитися серйозно, Литвиненко і Скрипаль не дадуть збрехати.

І ще я думаю, що з західним правосуддям можна домовитися. А от з Кремлем домовлятися не варто. Прігожин в цьому переконався.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7174
  • Karma: 13097
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2193 : Серпень 26, 2024, 13:38:30 »
❗️Звернення від хлопців з ПВО:
Цивільні, які під час обстрілів перебувають у відкритих місцях масового скупчення і торгують обличчям в напрямку роботи ПВО, значно обтяжують нашу роботу.
Прохання хоча би під час нашої роботи переходити в укриття, через мирне населення ми не можемо в повній мірі виконувати свої задачі.
Кожна хвилина ейфорії та адреналіну з телефоном в руках може коштувати вам життям, комплекси ПВО не обирають місце збиття та падіння уламків від ракет.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2194 : Серпень 27, 2024, 06:17:50 »
Віталій Дейнега

I’m Fine – так називається наша робота цього року на американському Burning Man. Якщо дивитись на неї здалеку – це просто красиві і яскраві, майже іграшкові, букви. Але коли підходиш до них ближче – бачиш, що обшито їх елементами поверхонь, які пошкодили російські ракети, снаряди та кулі.

Люди стоять і дивляться. Іноді дуже довго. Сміливіші торкаються гострих країв. Багато хто плаче. Здається, наша ідея спрацювала і її почують тут десятки тисяч людей. Наша абсолютно неадекватна життєва ситуація стала для нас нормою, ми навчились бути сильними і святкувати життя навіть за цих обставин. Ми все менше реагуємо на ракети і смерть, горе і надзусилля, які доводиться докладати, щоби просто не зʼїхати з глузду від страхів війни і від почуття провини за те, що робиш недостатньо. Ми правда «в нормі», просто наша норма страшніша за нічні жахіття. Але ми живемо, боремося і навіть намагаємось іноді радіти. Ми «в порядку».  Ми навіть готові щиро запитати у світу «а як справи у вас?».

Інсталяція складається з різних елементів. Найбільше серед них розстріляних і порваних уламками знаків «пішохідний перехід». Їх всього дванадцять. Це про людей, вбитих росіянами на початку війни просто за те, що вони переходили дорогу чи їхали на велосипеді у справах. Є два знаки «обережно діти». Один з них було знято біля повністю зруйнованої росіянами школи в Херсонській області. Коли я розказую глядачам про неї, то кожен раз показую фото залишків школи. Є шматок торгівельного центру. Одного з найкращих в Херсоні. В якому був Мак і купа різних магазинів. Його розвалили з танків у перші ж дні повномасштабної війни. Є великі дорожні знаки з назвами населених пунктів: від Великої Криниці до Херсона, Чернігова та Харкова. Кожен з цих експонатів практично музейний. Бо, наприклад, в Херсоні було всього три настільки великих знаки.

Крім того є хвіртки і шматки парканів. Наприклад, великі і важкі залізні ворота з Макарова, які вирвало і зімʼяло вибуховою хвилею. Вони про звичайних людей, вина яких була лише в тому, що вони вирощували огірки та картоплю, жили в Україні. І були вбиті суто через це. Також є шматки сонячних панелей та трансформаторів, які показують, що росіяни не тільки вбивають людей, а ще чинять екоцид, знищуючи зелену і не тільки енергетику. Є шматки спортивних і дитячих майданчиків з тих частини Херсонської області, де цивільні уже або вбиті, або поїхали. Є хвіртка від двору, знищеного до рівня грунту, будинку.

Один американець сказав, що в нашій інсталяції стільки горя і смерті, що це важко витримати і заплакав. Інший сказав, що в ній багато сили, бо якби ми були жертвами, а не воїнами – ми б її сюди не привезли.

Ми розказуємо про те, як пишем друзям, на будинки яких впали уламки збитої балістики:
- Як ти?
- Я нормально. Нас з мамою залатали в лікарні. Але все ок. Вікна обіцяють заклеїти плівкою. Дякую, що запитав.

-   Цю зиму ми можемо зустріти без світла, тепла і води в частині осель.Але ми нормально

- Вибухи в моєму місті але в прилетіло в інші будинки. Я в нормі

- Я тільки з похорону друга, але я в нормі. Дякую що дочекались на роботі

Це наша нова норма. Норма, якої ми не хотіли і не заслуговуємо. Але в якій ми продовжуємо боротись і святкувати життя. Ми чесно відповідаємо: «я нормально», часто навіть не усвідомлюючи, що пишемо це з найстрашнішого з можливих снів. І ми абсолютно щиро готові запитати, як справи у них і подякувати за допомогу. Бо, як ми не усвідомлюємо глибини жаху з якого це пишемо, так і не усвідомлюємо сили цих слів. І того наскільки сильним став кожен з нас. Але цей контраст дуже відчувається тут. І він викликає дуже глибоку емпатію, повагу і захоплення нами. Саме тому так багато людей плаче біля нашої роботи. Але не тому, що нас жаліють. А тому, що захоплюються тим, ЩО і ЯК ми проходимо разом, кажучи «ми в порядку».

I’M FINE ;)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2195 : Серпень 27, 2024, 07:39:25 »
Artem Polezhaka
10 год  ·
В кожнім
Підрозділі
Неодмінно
Має бути
Дід і Малий.
Причому Дід -
Це не найстаріший,
А Малий - здоровий бугай.
Те саме з Веселим і Хмурим:
Хмурий - веселий,
А Веселий - хмурий.
В кожнім
Підрозділі
Неодмінно
Має бути
Свій зоопарк:
Кіт,
Їжак,
Змій,
Муха,
Кабан,
Ведмідь -
Екзотичні тварини
Трапляються рідко.
В кожнім
Підрозділі
Неодмінно
Є своя біржа праці:
Штукатур,
М'ясник,
Артист,
Айтішник,
Видавець,
Дизайнер,
Адмін.
Іноді позивні
Не по професії,
А по хоббі:
Моделіст,
Каратіст,
Рибак,
Турист.
Обов'язково
Знайдеться хтось
На псевдо
Ріхтер, Нацик, Фріц чи Свастон.
Хтось взагалі не морочиться:
Назвався Козак - і все.
Або Діма.
Або скоротив прізвище.
Або ніжно назвав в телефон
Свою дівчину булочкою,
Всі почули:
І ось - солдат Булка.
Якщо галичани -
Шукай серед них
Мольфара й Бандеру.
А хтось неодмінно виїбнеться
І нарічеться Химерою.
Біда із таким вояком -
Не пойми, шо воно таке!..😁
АПД: Буду радий коментарям: як воно у вас. Потім внесу правки і доповнення))

доповнення в коментах https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02BuxcDNsNMkk7bQpKG1RdftxnTDJrrWn2xcLXYVgZ5HMEmWM4StAS3nJS5bgctzVgl&id=100082758713836

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10150
  • Karma: 6178
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2196 : Серпень 28, 2024, 06:53:12 »
Лонгрид від Софії Федини
Відслухала прес-конференцію... Тому буде лонгрід.
 Розпочну з новин від Президента, а решту для кращого сприйняття поділю на три частини: «толкове» (принаймні на словах), «розмите» і «ганьба».
Маленький спойлер. Скоро виявиться, що всіх ворогів власноручно повбивав Татаров з Єрмаком і Арестовичем. А всі військові поруч стояли?..
Новини:
1. У вересні Зеленський представить "план перемоги України" Джо Байдену та обом кандидатам у президенти США. План включатиме Курську операцію, «закріплення України в стратегічному місці інфраструктури безпеки світу» та "заходів, спрямованих на примус московської федерації до завершення війни шляхом дипломатичних зусиль".
2. На листопад готується детальний документ, як підготовчий етап до другого саміту миру, в якому буде стояти питання енергетики.
3. Восени планують створити Міністерство єдності, яке б займалось поверненням громадян з-за кордону, виведення бізнесу та працівників із «тіні» і забезпеченням економіки країни після війни.
4. Відбулось випробування першої української балістичної ракети.
5. Через 2 тижні правоохоронні органи разом з прикордонниками мають напрацювати рішення, як посилити контроль і відповідальність за виїзд з країни.
6. На Ставці верховного головнокомандувача нещодавно затвердили формат роботи з сім'ями військовополонених щодо узгодження списків.
7. Московити окупували 27% нашої землі.
«Толкове»
Cпойлер
Курська операція зупинила окупацію Харківщини, Сумщини та Чернігівщини, зупинила наступ на Покровському напрямку.
«Україна не окуповує територію, а проводить оборонну операцію, щоб не допустити окупації своєї території. Україні не потрібні чужі землі та громадяни»
 Договір про транзит газу з рф ніхто продовжувати не буде, однак Україна разом з партнерами готова розглядати запити від європейських компаній.
 Не готовий обмінювати території в рамках будь-яких переговорів.
 Ведеться робота з питання, щоб пілоти НАТО стали на службу України і стали пілотами на F16. Кінцеве рішення за США.
У Польщі просять МІГ'и, щоб не витрачати час на навчання наших пілотів. Також просять, щоб Польща збивала ракети над Україною, принаймні тих, які курсом ідуть вбік Польщі. Для цього треба підтримка кількох країн, кінцеве рішення за США.
 Про зміну акцентів у сприйнятті світом пропаганди у контексті Курської операції: «Курська операція показала російському суспільству, що путіну важливіше захопити місто, про яке він ніколи не чув, ніж захистити свої території. Це відкрило трошки очі, ця операція відкриває багато речей про реальні плани путіна. Коли глобальний південь починає бачити: його амбіція не захист. Бо він не захищає своє. Історія з наративом, де він захищає рускомовне населення, сипеться»
 Піднімає питання щодо зняття обмежень на використання західної зброї по території московської федерації.
 «Ми не йдемо на компроміси з тими, хто прийшов з місією наш знищити. З путіним діалог на сьогодні порожній і беззмістовний.»
«Розмите»
Cпойлер
«Україні потрібно повернути 7,5 млн своїх громадян з-за кордону, але зробити це без примусу і створити умови, «щоб вони хотіли це зробити». Для цього хочуть створити міністерство, але конкретних шляхів плану цього повернення нема.
 Президент зачіпає питання ротацій військових, але жодного конкретного плану щодо цього не надає: «Почались якісь ротації, бо більше людей почали готуватись, це дозволить мати більше ротацій в майбутньому».
«Зробити 1,5-2 млн дронів для ЗСУ на рік – це цілком реально, але дуже мало грошей». Так реально чи ні? Так виглядає, що це пустопорожні слова, бо якщо немає грошей, то яким чином це реально? Чому немає на це грошей, якщо це перша потреба?
Нічого толкового про Дурова і телеграм, законопроєкт про регулювання діяльності телеграму не читав. Але загалом не дуже підтримує регулювання інформації. Тільки звучить це лицемірно, бо такому зачищенню інформпростору, який відбувається за цієї влади, скоро путін позаздрить..
Не знає, як повертати зрадників і колаборантів з-за кордону для притягнення їх до відповідальності.
У контексті засудження Папою заборони московської церкви в Україні виплило питання загалом інформаційної контрпропаганди в Європі і світі. Зеленський сказав, що інформаційно дуже складно вести боротьбу. Але що ми реально з цим будемо робити - невідомо...
Рубрика "треш".
Про Бахмут. У 2023 році Президент Володимир Зеленський роздавав інтерв'ю і пояснював, чому треба виграти битву за Бахмут.
Cпойлер
Сьогодні, коментуючи Курську операцію, він зняв із себе відповідальність: «бо не можна просто ви 100 тисяч і ми 100 тисяч, у нас була вже одна така операція і я вважаю, що це неправильно, і я радий, що главком Сирський так само вважає. Тому що повинні бути хитрощі»
А тут діставайте попкорн.
«Це знають усі. Олег Татаров разом з Василем Малюком вбивали чеченців в Києві, доки вас тут не було. Цього замало? Вигнати його, щоб його вбили росіяни?». Так Володимир Зеленський відповів на запитання журналіста «Української правди» щодо того, як президент оцінює ефективність низки членів його команди, зокрема Олега Татарова та Андрія Єрмака.
Ні, не вигнати, а віддати правоохоронним органам. Думаю, московити не доберуться до Татарова в українській тюрмі!
Після цього звинуватив журналіста у тому, що він не дотримується домовленостей "офрек", де вже нібито розповіли вже про Татарова. А суспільству забули сказати? Далі звинуватив УП в методичках і темниках...
Це показує, що тремор від ставлення Зеленського до критики тільки прогресує. Під час відповіді з'явилась на обличчі суміш гримаси та зневаги.
В кінці додав: «напрацювання відчувають усі, окрім вас»
На жаль, Президент не розуміє, що журналіст ставить питання не для себе, а в інтересах суспільства, зокрема, громадянського суспільства.
Ось такі підсумки у мене. А ваші підсумки які?

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2197 : Серпень 28, 2024, 08:41:41 »
Цитувати (виділене)
https://www.facebook.com/valerii.pekar/posts/pfbid02pzxmNMmXN94smPLzp5EyacLq6aab5KACzc6GQa5JnJXBJsrLkRviG2aHJxmeZL2Dl

Валерій Пекар
1 год  ·
Тримайте професійний аналіз прес-конференції.
Скажу від себе: коли тема Татарова повністю перекриває досягнення Курської операції та нової балістичної ракети, це повний комунікаційний провал. Найбільший провал навіть не комунікаційний, а світоглядний: від журналістів очікується лояльність, а гострі запитання сприймаються як зрада.
А так, дійсно, дуже хочеться дорослої розмови із суспільством, спрямованої не на рейтинг, а на довіру (в коментарях до посту Ярини це обговорюється). Можливо, не у форматі прес-конференції, а у форматі послання Президента до Парламенту і народу, підготовленого фахівцями й зачитанного з трибуни Верховної Ради.

Цитувати (виділене)
Yaryna Klyuchkovska
12 год  ·
Пресконференція Президента справила на мене не таке сумне враження, як на багатьох людей у моїй стрічці. Тому емоційної критики чи якихось інших політичних оцінок тут не буде.
Маю кілька суто фахових спостережень, які, можливо, комусь будуть корисними на майбутнє.
(Найголовніше, як на мене - останнє, третє).
1. Було сказано кілька дуже важливих речей - і продуманих месиджів.
На жаль, акценту на них зроблено не було. Чи це було свідомо, з якихось міркувань, а чи наслідком браку підготовки - не знаю.
Наприклад, про те, що взяття під контроль територій у Курській області є не окупацією, а створенням буферних зон з метою захисту. Дуже важливий посил. Але озвучив його президент не «в заголовку», а поміж іншої інформації, як уточнення юридичної термінології.
А дарма. Це мало бути б підкреслено і наголошено. Це мало б піти в заголовки міжнародних медіа. Це мало б бути фундаментом кожної відповіді на всі питання про Курську операцію.
Тобто месидж був. Важливий. Правильний. Але неозброєним оком його помітити було складно.
Щоб месидж було почуто, він повинен лежати з самого верху і бути підсвіченим наяйскравіше. Серед півторагодинного інформаційного потоку викристалізовувати важливе ніхто не буде. Кожен обере те з почутого, що відповідає його потребам. А завдання спікера на пресконференції - сформувати заголовки, сказати про те, що треба йому.
Президент навчився добре відповідати на питання. Це вже дуже багато. Тепер треба навчитися добре доносити месиджі.
2. Єдиний голос залишається недосяжною фата морганою. Коли журналіст посилається на відповідь головкома на питання про Курськ, а президент каже, що це не та відповідь, яка мала б бути - це дуже сумно.
Операцію підготували, провели і спочатку комунікували бездоганно. Жаль, що у всіх повноважних посадових осіб не сформувалося єдиної стислої публічної відповіді на питання про мету операції.
Це не претензія до комунікаційників. Там працює багато класних фахівців. Вони готують якісні месиджі. Вони координуються і обмінюються інформацією. Вони формують спільні документи з месиджами.
Це питання до тих, хто виходить на публіку і при цьому не слухає - чи не прислухається - до комунікаційників.
Єдиний голос - це не лише питання координації між комунікаційними командами. Це ще й питання дисципліни донесення месиджів, яку практикують посадовці. Оця дисципліна у нас і страждає. Кожен посадовець вважає, що він знає краще, що треба говорити. От і буває так, що президент змушений суперечити своєму головкому на пресконференції.
3. І про найважливіше. Українська правда та запитання Roman Kravets стали особливо дражливими для президента. Тут пішли якісь наїзди на видання про «методички», «темники», емоційна реакція про Татарова, який вбивав чеченців, ще якісь неконструктивні речі… Це дуже, дуже погано. Так не повинно бути. Це попахує трампізмом і вигуками про fake news.
Чому досі так?
Для мене ключ до відповіді лежить у слові, сказаному президентом у відповіді на перше ж питання. «Я не дуже люблю енергопіар,» - сказав президент. І далі пояснив, що йдеться про оприлюднення того, якої саме шкоди завдано яким саме енергообʼєктам, бо це пішло б на користь Росії.
Я довго думала про оце слово: «енергопіар». Не знаю, хто його породив і вклав в уста президенту. Можливо, він його й придумав - бо він вміє працювати зі словами.
Але хто б не створив це слово, воно є дуже тривожним симптомом. Бо відверта розмова з громадянами про ситуацію в енергетиці - це не «піар». І саме на таку розмову є запит у суспільстві, адже це безпосередньо стосується кожної родини, кожного бізнесу. Це побут. Це близько до тіла. І тому інформація про стан енергосистеми розходиться так добре в інфопросторі. «Піаритися» на цьому зараз і не можна, і не треба.
І ні, людям не є важливо знати, який агрегат в якій точці країни пошкоджено. Але їм життєво важливо знати, що це для них означає. А ще - що держава робить, чого не робить, чому не може цього зробити і що для цього потрібно.
Це непроста розмова. Як і про мобілізацію, як і про перспективу вторгнення у 22-му, як і про фінансовий стан країни… Влада мусить навчитися говорити з громадянами на складні теми. Непрості розмови потрібні, важливі, критичні для стійкості держави.
Зрештою, критичні і для політичних перспектив людей у владі. Але в ОП досі цього, очевидно, не розуміють і бачать основним завданням комунікації отой самий «піар», під яким розуміють заробляння політичних балів шляхом генерування «позитиву» в медіа.
Лайки в соцмережах, дифірамби у підконтрольних медіа - це все прекрасно, але небезпечно. Довіра громадян до влади буде тоді, коли буде довіра влади до громадян. Зокрема, довіра до спроможності громадян розуміти реальний стан справ і адекватно реагувати.
Комунікація ситуації в енергетиці - це не «енергопіар». Це робота держави і зокрема очільника держави. Вихід на пресконференцію - це не тільки для «піару», це частина роботи президента, його прямий обов’язок.
Неприємні запитання журналістів та критичні статті - це не «порохоботство» і не «методички», це - нормальна частина системи в демократичній державі. Це механізм, який гарантує підзвітність влади.
Бо президент - не лише політичний гравець. Він взяв на себе державні функції. А з цими повноваженнями приходить і відповідальність перед громадянами. В тому числі й перед тими, хто мислить критично і ставить неприємні питання. Тими, хто мусить годувати сімʼю і працювати без світла, і хоче розуміти, що відбувається. Навіть тими, хто не проголосував за нього і не проголосує. Це робота президента і всіх посадовців, які керують демократичною державою.
Тому хочеться закликати Президента забути про «енергопіар», про публічні погладжування та намагання контролювати інфопростір - і нарешті поставити своїм професійним комунікаційникам завдання налагодити повноцінний діалог з суспільством, зокрема й на складні, незручні для влади теми. Вони зуміють, аби був на це запит у влади.
Брак довіри, втрата довіри - це те, що призвело до політичного програшу кожну попередню владу в цій країні. Бо легше виграти вибори і здобути владу, ніж отримати повторний вотум від громадян. Без довіри це неможливо. А довіра неможлива без діалогу.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2198 : Серпень 31, 2024, 11:01:25 »
Цитувати (виділене)
Ярослав Матюшин
27 хв  ·
Як мені розказували на лекціях з української літератури про розстріляне відродження?
- Тири-пири, були талановиті поети та художники, їх розстріляв сталінський режим, бо такі суворі часи були. Наступна тема: колективізація та її вплив на соцреалізм.
Як мені треба було розказувати. І як треба розказувати сучасним школярам та студентам:
- Радянський союз свідомо вкрав у вас сторіччя розвитку. Наразі в українців немає нобелівськіх лауреатів з літератури, художники не мають власних галерей на Манхетені, режисери не знімають оскароносні фільми, і немає власних Стівів Джобсів та Ілонів Масків. Тому що творчий та інтелектуальний потенціал політичної нації свідомо було знищено.
У вас немає сучасних архітектурних тенденціях на вулицях, бо немає архітектурних традицій. Всі нашарування культурної складової було обнулено. Всі потенційні володари гремі та пулітцера були страчені в радянських концтаборах.
Коли ви їздите в Європу та милуєтесь їхніми містами, памʼятайте - це завдяки тому, що ми прийняли на себе тягар радянського союзу, а Європа дуже швидко розвивалась після Другої Світової війни.
Памʼятай, молодий українець! Памʼятай завжди! Вони не асимілюють. Вони знищують. На землі більше не залишилось жодного носія алеутської мови, наприклад.
Ось так треба було розповідати. Бо там на умє були тільки гульки та бурхлива лічная жиззь.
Спи спокійно, харківська художниця. За 18 років ти вже встигла залишити по собі вагомі сліди в культурному коді нації. А наша памʼять, як ілюструє сьогодення, завжди проростає в наступних поколіннях.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2199 : Серпень 31, 2024, 11:09:28 »
Цитувати (виділене)
Serg Marco
26 хв  ·
Це буде пост адвоката диявола.
А саме- спілкування з @Марʼяна Безугла.
Пані Марʼяна, цей пост не є сарказмом чи хейтом. Я реально хочу спробувати довести свою думку, щоб ми порозумілися.
Так ось. Причина цього посту- це ті пости що ви пишете. І відразу скажу для підписників- здебільшого те, що я бачу в постах Марʼяни- це правда. І я не знаю що гірше, те що я читаючи це розумію що це правда, чи то як це викладено.
Бо за ці роки, я бачив різних главкомів, спілкувався від Муженко, до Сирського (правда коли він ще не був главкомом). Коли був волонтером, я думав що знаю армію. Тепер я згадую як вступав з дискусії з деякими військовими, добровольцями, як ми сперечалися з азовцями- і мені за деякі моменти соромно. Бо я теж фактично був правий, але не розумів нюансів. Нажаль їх можна зрозуміти тільки одягнувши форму та ставши в стрій. І тоді іноді чорні речі становляться сірими, або такі ж речі бувають з білими.
От дивіться. Пам'ятаєте Содоля? Який мʼясник. Здебільшого все що ви писали, та і не тільки ви- це правда. Кротевіч теж правий. Стерненко теж. Бо Содаль- це класичний десант/морпіх стиля "ні кроку назад". Це Пертурабо нашого часу.
Сама фраза "ні кроку назад" звучить круто, але не тоді коли ти в підрозділі який отримав таку задачу. А Содаль так воює. Тому зрозуміло чого його ненавидять.
Але у Содоля, коли він був на Донецькому напрямку головою ОТУ, був мабуть найкращий штаб. Дуже професійний керівник підрозділу РЕБ, і багато інших спеців. Штаб морпехів реально працював. І ми тоді утримали Авдіївку, не дивлячись на безліміт "вагнерів".
Чи можна Содоля відокремлювати від організма, який він побудував для координації військ? Не знаю.  Але організм був ефективним.
Ви критикуєте пана Гнатова, що він підбирає людей Содоля. Але якраз люди Содоля, морська піхота- це дуже професійний актив в нашій армії. Особливо в порівнянні з деякими іншими, які і зараз керують.
Самого Гнатова я знаю вже 8 років. Ще з моменту, коли він був НШ 36 бригади. Потім комбрігом. Перетинались з ним по підготовці снайперів. Нагадаю що снайпери 36 бригади на останніх змаганнях перестріляли снайперів ССО. Тобто щось ми робили правильно. Потім бачив роботу Гнатова на югах, коли він командував ОТУ, при поверненні Херсона. Можу сказати про людину тільки гарне. І те що він тягне людей до себе Содоля- це виглядає не дуже, але ті хто воюють це зрозуміють. Бо йому треба результат, а для цього потрібні люди. А ще командир ніколи не буде подобатись усім. Критика буде завжди.
Виведення 72 бригади. Ми поруч воювали на Донецькому напрямку, в мене там багато знайомих. Знаєте що вони кажуть про виведення?
Вони раді. Нарешті. Бо це бригада, яка вже замортизувалась вкрай. Потримайте ії ще трохи- і вона не зможе втримати фронт, бо люди втомлені, а нові мобілізовані без адекватного злагодження не втримають позицію. Бригаду треба виводити, в цьому немає зради. Не тільки ії. А і 59, і 79, і інших.
Питання тільки- як проведуть ротацію. Саме процес ротації вказує на те, як командування контролює ситуацію. Якщо зроблять все правильно- то фронт встоїть. Просто 72 треба забирати не відразу. А щоб вони з новим підрозділом посиділи місяць в окопах, показали як що, щоб нова бригада встигла замовити якісь засоби, які на цій лінії потрібні, організувати окопний РЕБ, аеророзвідку, командири вивчили сектор, ну поступово, а потім побатальонно виводити зайобану 72-гу. Якщо зроблять правильно- фронт не впаде. Якщо зроблять як з 115- то звісно пздц. Але це питання до вищого командування, яке так організувало ротацію, та поставило такий командний состав в 115. Зайобані бригади треба виводити та відновлювати. Це факт. Якщо перетримати- не буде ні досвідченої бригади, ні лінії фронту, нічого.
Як бачите, тут все має нюанси. Як пам'ятаєте ви критикували Залужного, що він з Києва не виїзжає? Бо в нього був стиль керування- делегувати задачі. Залужний зустрів війну з втратою керування. Тому йому приходилось виходити на людей які брали керування в свої руки в тих складних умовах, та давали результат, і підтримувати їх. З початку війни делегування стало його стилем. Ніт, не всі рішення були правильні та ефективні. Але загальний стиль був єдиним можливим в ті часи, бо координація військами була частково втрачена.
Сирський же людина яка все тримає в своїх руках. Це теж такий стиль керування. В Муженка доречі був такий же. І це теж зрозуміло, бо при тих задачах що він виконував (Харьківська операція, Бахмут і т.д) йому потрібно було чітко розуміти які сили та засоби під його підпорядкуванням. Цей стиль він переніс і на посаду главкома.
Оба стиля мають свої переваги та недоліки. Але якщо людина дійшла до посади главкома - то значить він саме в цьому доволі ефективний. Питання в тому що любий стиль має свої плюси та мінуси. Мабуть і ви вже зрозуміли, які.
Так ось.
Ви людина з можливостями, яких я ніколи не мав. Але періодично, вступаючи в конфронтацію в фейсбуці, я завжди думав, які будуть наслідки. Якщо це конфронтація з людиною- то пофіг. Якщо з ситуацією- то що мій пост та моя інформація дасть цій ситуації. Чи не погіршить це стан справ.
Бо іноді ситуація більше за мене, за блогера-волонтера. І іноді я мовчав, або старався вирішити щось втиху. В деяких випадках публікація інформації про проблему- це було крайнє рішення, бо по іншому ніяк.
Ви можете деякі моменти вирішувати втиху, без викладення сюди. У вас є ці можливості.
Тому це просто прохання, фільтрувати деякі речі. Бо можливо колись, ви як і я, зрозумієте що якби повернути час назад, ви б вже зробили по іншому.
Ну і по ротаціям. Я дуже хочу щоб мою 59 бригаду, мою другу сімʼю після 503 ОБМП вивели на ротацію. Тому що є зараз концепція нової, дронно- штурмової бригади, це реформа сьогодення, яка дуже важлива. І перший проект такої бригади розроблен якраз під 59 ОМБР. У командування є два варіанти, або ротувати 59 омбр, та застосувати ії досвід використання дронів та утримання позицій за допомоги беспілотних систем у майбутньому, на перспективу всім ЗСУ, або сточити цю бригаду під нуль на Донецькому напрямку до того стану, коли реформувати буде нема чого.  Я б хотів щоб це був перший варіант.
Тому я б хотів попросити щоб ви тверезо дивилися на ротаційну ситуацію підрозділів та ... можливо допомогли 59 стати сильнішою після ії реформування, не допустивши щоб вона поповнила список небоєздатних бригад, які вивели вже після прориву фронту.
Якщо будуть питання- я відповім, лище б це допомогло збройним силам. Але деякі речі, все ж, давайте не виносити у фб. Або виносити в крайному випадку.
Дякую за розуміння.
Дата. Підпис.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2200 : Вересень 01, 2024, 21:52:58 »
Шуклінов
Нам потрібні максимально смертоносні і далекобійні, але тупі, неточні і дуже дешеві авіабомби.

Нам потрібні максимально смертоносні і далекобійні, але тупі, неточні і дуже дешеві балістичні ракети.

Нам потрібні максимально смертоносні і далекобійні, але тупі, неточні і дуже дешеві заряди РСЗВ.

Нам не треба нікуди влучати.
Нам не треба точність.
Нам не треба дорого і довго.

Нам треба дешево, тупо, смертоносно і далекобійно.

Щоб стирати все підряд.
Щоб все горіло в Росії.
Щоб падало "десь в межах міста".

І щоб вони страждали, як Харків.
Страждали, як Суми.
Страждали, як Вугледар.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7174
  • Karma: 13097
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2201 : Вересень 04, 2024, 12:40:38 »
Цитувати (виділене)
Міністри не приходять до парламенту звітувати про свою роботу, і це не дивно, їх призначав не парламент, а в іншому місці - це та узурпація, яку проспав український народ, і за яку тепер розплачується налідками безвідповідальних та зрадницьких рішень "нових ліц".
А з іншого боку, ну про що може "звітувати" Верещук?
Про свої "розмінування", заклики "не панікувати" в Станиці Луганський та дострокові "шатли" з Чонгара?
Або Кулєба.
Прозвітувати як йому з Єрмаком ще в вересні 2021 рекомендували "рити окопи", а вони замість цього 5 місяців брехали суспільству та сажали Порошенка? А вже потім призначав сексологиню послицею і ніс дічь про "18 кілометрів полкзом по мінним полям"?
Їм нема про що сказати, бо всі їхні звіти - це явка з повиною, а всі дії на посадах - суцільне "проєбалі" (с)
А найгірше, що система призначень подібних персонажів на посади залишається незмінною, "ефективні менеджери" поставлять нових буратін, самі залишившись в тіні - і це гарантує, що хуже будєт.
Valeriy Prozapas

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7174
  • Karma: 13097
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2202 : Вересень 04, 2024, 12:44:32 »
Цитувати (виділене)
Щодня плач. Щодня нові жертви. Щодня нові міста. Харків, Миколаїв, Кривий Ріг,  Суми, Полтава, Львів...
Ми живемо в країні, де щодня бувають затемнення сонця, де щодня над нами виють голодні ракети.
Здавалося б можливі лише два варіанти: або зійти з розуму, або стати черствими, як камінь. Обидва - не вихід. Обидва лише допоможуть ворогу.
Плач крізь надію.
Світло перемоги, забризкане кров'ю.
Жовто-блакитний прапор, що перетворюється на червоно-чорний.
Архангел Михаїл з мечем, що обертається, на фоні чорного диму.
Бетонна пилюка.
Трупи.
Ще живі поки що люди.
Ми залишаємось.
Ми, останні посланці, приречені на смерть - видовище світові, ангелам та людям.
Ми - боги.
Ми непереможні коли наші основні цінності поза нами.
Коли наш скарб у Царстві Небесному.
Заплющ очі. Здіймай їх до неба. І жодне затемнення тобі не завадить.
Так і переможемо. В нас немає іншого виходу.
Олександ Дедюхін

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2203 : Вересень 04, 2024, 20:39:07 »
Якось у 2022 році в Брюселі у мене відбулась офрекордс зустріч із посадовцями НАТО.
Їх дуже цікавила природа українського волонтерського руху, а мене дуже цікавило, чому західна допомога є такою повільною і мусить проходити через жорнила тотальної бюрократії.

У відповідь я почув на той час, наче, зрозумілу відповідь. Мовляв, протоколи прийняття рішень розроблялись у країнах розвинутої демократії десятками років. Щоб уникати корупційної складової, помилкових рішень чи з інших причин. І що заради України ніхто не буде міняти правил гри, навіть під час війни. І що нам треба навчитись говорити із НАТО та західною бюрократією однією мовою.
І тоді це було схоже на якусь дорожню карту для дій. Ну бо ж вони НАТО, їм певно видніше.

Минуло вже 2 роки…
І я спостерігаю як ці непохитні та десятками років цементовані протоколи поведінки світових гуманітарних чи безпекових інститутів, виявились колосами на глиняних ногах.
У своїй імпотентності розписалась вже практично всі, хто міг.

ООН, яку треба було розпускати ще після Руанди. Яка не спроможна ні на що, окрім як бути платформою для словесних перепалок.

Якби свого часу з квартету, який домовлявся про зерновий коридор, виключити ООН, про коридор все одно б домовились. Якби виключити Туреччину, то домовлялися б по нині день.

Червоний Хрест має крутий офіс в Женеві, красиві машини й абсолютно нульовий вплив на росію у питаннях, які стосуються українських військовополонених.
І не матиме!

Бо за всі ці роки легше було не ламати старі протоколи, ніж напрацювати нові.

Як і тим хто сидить у МАГАТЕ!
Як і тим у МКС, хто здогадувався, що рано чи пізно путін відвідає якусь із країн-учасниць Римського статуту і його там не заарештують.

Як і зрештою, ті хто сидить у НАТО мають усвідомити просту річ: в один нечудовий день вашу організацію таки перевірять на предмет 5 статті!

Памʼятаю, що на тій зустрічі в НАТО я говорив, що основна перевага українських волонтерів - це мобільність прийняття рішень та логістики.

Ми не марнуємо час на пошук політичної волі, щоб зробити щось, що врятує життя наших військових чи цивільних. Ми просто беремо і робимо. Дуже часто на випередження подій.
У червні в Берліні проводився черговий форум з відновлення України.

І можна було б гучно вітати усі ініціативи міжнародних партнерів з теперішнього чи повоєнного процесів відбудови українських міст та сіл, нашої критичної інфраструктури тощо. Якби…
Якби активність у цій царині була синхронізована з активністю недопущення руйнувань.

Чудово коли Польща готова допомогти у відбудові пошкоджених росіянами будинків у Львові.
Але так достеменно не зрозуміло, про який страх ескалації говорять партнери, коли забороняють Польщі збивати російські ракети і польські F-16 злітають просто поспостерігати за ракетно-шахедними атаками прикордоння. Що конкретно зробить росія Польщі, якщо остання зібʼє ракету яка має вдарити по Яворову?

Чого США бояться дати «добро» на ураження далекобійними ракетами військових обʼєктів на території раші, після того, як наші війська зайняли частину курської області?

Ну ось, будь ласка, яких ще треба показово перетнути червоних ліній, щоб ви нарешті набралися сміливості вчинити очевидно єдиноправильні дії?!

Українці прагнули й прагнуть в ЄС та НАТО, бо ми віримо в силу демократії, в силу цінностей, які є спільними для вас і для нас.

Але поки ви витрачаєте місяці/роки на погодження якогось пункту допомоги Україні, ми втрачаємо найкращих людей. Поки ви боїтесь ескалації, нас вбивають іранською та північнокорейською зброєю.
Якщо ви не адаптуєтесь до реалій сьогодення - ви не стягнете цей марафон.

Якщо не зараз змінювати протоколи прийняття рішень, то коли?

Росіяни перестають боятись НАТО і це поганий сигнал для блоку і для колективного Заходу.

Але ще гірше буде, коли у вас розчаруються українці.
Якщо ви й далі будете показувати слабкість, нерішучість, несвоєчасність, то це закінчиться погано і для вас, і для нас.

Тому, ворушіться!
Змінюйтесь та адаптуйтесь!
Бо якщо впадемо ми, то вас захистити буде нікому.

Ну, або поки будуть прийняті рішення, то росія сформує «варшавський блок 2.0».
Сергій Притула.

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26408
  • Karma: 20708
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2204 : Вересень 07, 2024, 00:15:28 »
Цитувати (виділене)
Mason Lemberg

У моїй стрічці поряд дві новини:
Новина з фотками з похорону трьох дівчат і їхньої матері у Львові.
І новина про те, що петиція про присвоєння Героя України Фаріон нарешті назбирала 25 тисяч підписів.

Пам'ятаю як рагулі безголові розривали фесбуки цитатами Фаріон "війна там де розмовляють російською" і її ганебними висловлюваннями на адресу жителів Маріуполя про те, що вони заслужили свою долю.
Все це робилося свідомо, вже після Бучі і зовсім не російськомовних сіл Київщини, змішуючи акценти з вини ворога на внутрішній срач.

Ось така от війна тільки там же розмовляють російською.
Ось такі от "герої"

Offline Pe

  • *****
  • Повідомлень: 1761
  • Karma: 478
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2205 : Вересень 07, 2024, 21:00:02 »
Цитувати (виділене)
Mason Lemberg

У моїй стрічці поряд дві новини:
Новина з фотками з похорону трьох дівчат і їхньої матері у Львові.
І новина про те, що петиція про присвоєння Героя України Фаріон нарешті назбирала 25 тисяч підписів.

Пам'ятаю як рагулі безголові розривали фесбуки цитатами Фаріон "війна там де розмовляють російською" і її ганебними висловлюваннями на адресу жителів Маріуполя про те, що вони заслужили свою долю.
Все це робилося свідомо, вже після Бучі і зовсім не російськомовних сіл Київщини, змішуючи акценти з вини ворога на внутрішній срач.

Ось така от війна тільки там же розмовляють російською.
Ось такі от "герої"
Я долго думала плюсовать ли чи нет, таки плюсану
Этот страч и сюда перекинулся, уже и до наших газет дошел :facepalm:
Это вместо того, чтобы друг друга поддерживать :(

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2206 : Вересень 10, 2024, 09:09:34 »
Цитувати (виділене)
Сазонов.
Следственный комитет россии (есть у них такая очень влиятельная структура) возбудил уголовное дело против двух военнослужащих ЗСУ за то, что они... похитили российских солдат в Курской области

Похитили. Солдат с оружием. Я сам солдат и не совсем понимаю, как меня можно с оружием похитить. Ну, ладно. Бывает. Мы реально очень страшные. Похищаем солдат с оружием

 Сама тенденция вызывает смех. Тридцать лет они рассказывали, что мы воруем у них газ. Ну,  нам это надоело. Переключились на солдат.

Чего Следственный комитет так возбудился? Мы же не всех! Так, немножко для коллекции и обмена. Представляю, какую истерику они закатят, когда пропадет путин. А он пропадет, я почему-то уверен. И еще не факт, что мы успеем первыми...

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2207 : Вересень 11, 2024, 07:43:25 »
Цитувати (виділене)
Валерій Пекар
11 год  ·
Прочитайте уважно цей важливий текст фахівця з Північного Кавказу.
Заміняючи щоразу слово "Ічкерія" на "Україна".
А ще й приклад Грузії у нас перед очима.
Якщо ви вважаєте, що після Бучі й Маріуполя повернення в обійми імперії неможливе -- ви помиляєтеся.

Цитувати (виділене)
Maksym Maiorov
1 д.  ·
Нещодавно у розмові з Dmytro Shulga обмінялися думками з приводу: як так все ж трапилося, що нескорена Ічкерія перетворилася на свою протилежність - кадировську сатрапію. Звісно, говорили про Чечню, але в умі приміряли ситуацію на Україну. Тоді було обмаль часу, та й на письмі аргументи мені легше зафіксувати, ніж у спонтанній розмові. Тому вирішив написати на тему, якою справді цікавлюся та переймаюся.

На мою думку, в цьому немає аж такого великого парадоксу. Ситуація не унікальна навіть для російського імперіалізму. Навпаки, це історія радше універсальна для всіх імперій ще з часів Ахеменідів. І ця універсальність моделі упокорення імперіями є пересторогою для всіх антиімперських сил, включно із сьогоднішньою Україною.

Справді, під час активних фаз бойових дій обох російсько-чеченських війн взаємна ненависть зашкалювала, і ніщо не провіщало майбутнього замирення. Російська агресія практично завжди геноцидальна. Вона поєднує сліпий масовий терор (невибіркові бомбардування) з персональними розправами: викраденнями, тортурами, стратами. У таких екстремальних умовах опір - це не просто ідеологічний, а екзистенційний вибір жертви агресії.

На цьому етапі часто виникає ілюзія, ніби "всі мости спалено", вороття до підкорення, пробачення і примирення більше немає.
Але це не так. Триваючий терор агресора вичерпує фізичні та моральні ресурси опору. Настає момент, коли жертва готова на все, аби тільки зупинити насильство. І тоді диявол пропонує свою угоду.

Зовні все виглядає як поступки агресора, але насправді це - запрошення до угоди: поступове повернення нормальності в обмін на покору. Починається це з вибіркової амністії для учасників опору. З'являються колаборанти: хтось зневірився у перспективах боротьби, хтось опинився у безвихідних умовах, когось купили. Росіяни назвали це "чеченізацією конфлікту" і найпершим і найголовнішим здобутком такої політики був перехід на бік Москви Кадирова і братів Ямадаєвих.

Далі вже не росіяни воюють з чеченцями, а чеченці з чеченцями. Тенденція посилюється із часом, адже перетікання людей з опору до колаборації відбувається постійно. Звісно, зрадникам потрібна своя ідеологічна платформа, здатна протистояти визвольному наративу. Вона завжди банальна: бути поряд з сильнішим - вигідніше і безпечніше; припинення опору веде до зменшення загальних страждань і стабілізації, а продовження опору - безґлузде, несе нові страждання і затягує повернення нормальності.

У Чечні ця логіка колаборації поступово трансформувалася в ідеологію, відому як "Ахмат-сила", або "Шлях Ахмата-хаджи". Мовляв, Ахмат Кадиров своїм вибором врятував чеченську націю від винищення. І тут вже навіть неважливо, що винищували чеченців росіяни. Просте послаблення екстремального терору вже сприймається як благо і подарунок, за який хочеться дякувати хоч Путіну, хоч Кадирову. Вірити у рятівника-Кадирова стає психологічно комфортно.

Після "дивовижного порятунку" починається не менш запаморочливий "шлях до успіху". Росія завалює завойовану і зруйновану країну грошима. Візуально це видно насамперед по масштабному будівництву. Знищений дощенту Грозний поступово перетворюється на кавказькі Дубаї: з підсвіченими неоновим світлом хмарочосами й архітектурними віражами в близькосхідному стилі. Тепер вже неважливо, хто саме зруйнував місто. Місто стало кращим, ніж було (насправді ні, але це тема окремої розмови).

На цих дріжджах виростає і монументально оформлений культ загиблого батька Рамзана: пам'ятники, топоніміка, все на світі назване на честь Ахмата Кадирова. Демографічно молоде чеченське суспільство швидко оговтується від ран війни і потрапляє в нову реальність автократичного Ахматстану. Росія дає завойованій країні поступки у сфері культури та релігії - і вуаля: вже з'являються підстави стверджувати, мовляв, досягли всього, чого про що і не мріяла нестабільна, жебрацька Ічкерія.

А що ж опір? Опір російському пануванню і кадировцям у Чечні був тривалим і запеклим. Більшість світу (і Україна зокрема) в цей час жили спокійним життям та не помічали трагедій і героїзму на Північному Кавказі. Але будь який тривалий опір просто вигорає. Закінчуються люди, зникає мотивація і будь яка перспектива подальшої боротьби. Чеченці опиралися довше, ніж УПА.

Головна ідея незалежності - бути господарем у власному домі, самому розпоряджатися своєю долею. Чеченський національний рух був таким сильним у 1990-х, тому що чеченці пам'ятали про знищення інтелігенції, сталінську депортацію і упосліджене становище в хрущовсько-брежнєвському СРСР. Своя держава мала стати запобіжником від повторення цих поневірянь. Але сучасна Росія змогла зробити для чеченців боротьбу за власну державність дорожчою, ніж ризик і далі жити під владою примхливої імперії. "Шлях Ахмата" - це неписані гарантії неповторення геноцидів за умови збереження лояльності Москві.
Путінська "СВО" поставила цю угоду під загрозу і тепер змушує Рамзана Кадирова бути спритним як вуж на розпеченій пательні. Все ж формальна незалежність - це благо, навіть коли ти - Білорусь.

Урок для України у тому, що "ніколи не кажи ніколи". Буча та Маріуполь - не є щепленням на всі часи від нав'язливого російського "братства". Ми це вже проходили сто років тому, ми з гіркотою спостерігаємо, як зараз це проходить Грузія, і згадуємо про ту ж Ічкерію. З низки причин Росія (ще) не може перейти до "українізації конфлікту" за прикладом "чеченізації". Але російська пропаганда потроху вже намацує важелі впливу на українське суспільство для поглиблення внутрішніх розколів та формування "партії миру" - не з традиційних ватників, а якраз із розчарованих та зневірених патріотів.

Щоб протидіяти пропаганді агресора, недостатньо інвестувати у страх нашого суспільства перед рецидивами Бучі та Маріуполя. Потрібна довгострокова візія ставлення до Росії - незалежно від того, чи вона цього разу прийшла до нас з батогом чи з пряником. Кавказькі моджахеди знайшли таку візію у джихадизмі. Коли зникли раціональні мотиви для опору, лишилися тільки догматичні. Моджахеди мають вести джихад не тому, що відчувають себе пригнобленими, а тому що джихад - це персональний релігійний обов'язок. Цим партизани продовжили спротив на Північному Кавказі на кілька років перед тим як все одно неминуче програти - не маючи союзників та підтримки, так як зараз має Україна.

Але покладатися виключно на західну підтримку нам також не варто. По-перше, ми не контролюємо цю рятівну "чарівну паличку". По-друге, чим вищі очікування від союзників, тим більші можливі розчарування. А почуття образи на друга здатне бути сильнішим за ненависть до традиційного ворога. Цим завжди користуються вербувальники: прищеплюють потенційним зрадникам почуття, що вони самі - зраджені. А раз так, то колаборанти вільні від зобов'язань і мають право на помсту. І ось чеченці вже мстяться ворогам Росії за те, що вони колись не підтримали їхню визвольну боротьбу.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2208 : Вересень 13, 2024, 07:25:04 »
Роман Бурко
Думаю, що цей допис не побачить і 100 людей, бо алгоритми Fb діють зазвичай так, що важлива інформація не отримує значне охоплення і не має великої кількості коментарів та реакцій. Але я спробую...

🔥 Сьогодні на сайті міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm одразу 9 мовами світу опубліковано першу частину нашого HUMINT/CYBINT дослідження, яке в Х ми поширили під хештегом #SU30Leaks (https://x.com/InformNapalm/status/1834109696115970306).

У цьому дослідженні ми розкрили тіньову схему, яка дозволяє РФ попри міжнародні санкції продовжувати обслуговувати свою військову авіацію. Завдяки унікальним документам і свідченням нам вдалося встановити як казахстанська компанія ARC Group співпрацює з російськими військовими та обслуговує російські літаки Су-30СМ, на яких встановлене французьке авіаційне обладнання THALES та SAFRAN.

🔥 Ми просимо і журналістів, і читачів активно долучатися до поширення цього дослідження, яке вже доступне:

▪️ українською (https://informnapalm.org/ua/obladnannia-thales-ta-safran/)
▪️ англійською (https://informnapalm.org/en/french-equipment-thales-safran-for-russian-aircraft/)
▪️ французькою (https://informnapalm.org/fr/su30leaks-thales-safran/)
▪️ німецькою (https://informnapalm.org/at/su-30sm-flugzeuge/)
▪️ іспанською (https://informnapalm.org/es/su30leaks-el-equipo-frances/)
▪️ португальською (https://informnapalm.org/pt/su30leaks-thales-part1/)
▪️ болгарською (https://informnapalm.org/bg/su30leaks-thales-safran-bg/)
▪️ шведською (https://informnapalm.org/sv/su-30sm-flygplan/)
▪️ російською (https://informnapalm.org/53116-su30leaks-thales-safran-ru/)

🔥 Давайте сьогодні разом запалимо полум'я, що здолає темряву російської брехні та змусить французькі компанії припинити співпрацю з ARC .
https://www.facebook.com/share/B15s6bB9N6qqQCsn/

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10150
  • Karma: 6178
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2209 : Вересень 14, 2024, 19:13:09 »
@Зоя Казанжи     
…Він стоїть на колінах, обгорнутий у синьо-жовтий прапор і плаче: - Кицінька моя, ти мене ще чекаєш?
І, мені здається, завмирає все довкола, поки він мовчки слухає її відповідь в телефоні.
Видихаю, коли він їй каже:
- І я тебе дуже люблю! Я не памʼятаю жодного номера телефона! Жодного! Лише твій памʼятаю.
І далі стоїть на колінах, і витирає сльози. Виснажений, худючий, знесилений. І посміхається крізь сльози…
- Я лише 86 днів захищав Україну і 846 днів пробув в полоні, - каже інший наш звільнений полонений на відеокамеру. - Я тільки 86 днів боровся за  Україну….
… Звільнена жінка, яка перебувала в полоні з 2017 року! Я навіть боюсь думати про її 7 довгих і безнадійних років.
Інша молода жінка плаче безупинно, розмовляючи з мамою телефоном, просить покликати своїх дітей. У неї син і донечка.
- Я вже вдома, мої котики, я вже вдома, в Україні, - і гірко плаче, схлипуючи.
І потім ще комусь:
- Саша, я вдома, я вдома, скоро побачимось!
Чоловік в камуфляжі каже:
- Вже все добре, найголовніше, що вони в Україні. Скоро побачитесь.
…Йдуть пішки через перехід. Одна жінка тримає руки за спиною. Йде, опустивши голову. Єдина без будь яких речей.
Повернулись з пекла.
А в коментарях під відео:
щось жінки після полону краще виглядають, аніж чоловіки;
а що вони тягнуть у мішках?
а чому пішки? а чому всі лисі?
а які вгодовані та пузаті кабани зустрічають наших полонених, от їх би на фронт;
а навіщо полоненим ті ваші квіти?
І це ще я не бачила коментарів, як правильно знімати наших полонених.
Що з нами?
Я перепощую і перепощую ці відео...
Мені треба, щоб їх бачив весь світ...
І всі наші...
І щоб всі наші повернулись додому з полону...
Всі...
Живі...


Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2210 : Вересень 16, 2024, 09:14:37 »
Цитувати (виділене)
Спеціальний приз за внесок у Небесний русоріз – золота медаль чемпіона Паралімпійських ігор плавця Ярослава Денисенка!

Я питав його чи він впевнений, усе ж золото – дуже вагомий здобуток для будь-якого спортсмена.
Ярослав відповів, що це його обовʼязок – віддячити нашим військовим за захист України.

Тож за донат на банку (https://send.monobank.ua/jar/5trEFbiVbz) від 200 гривень ви можете виграти цей по-справжньому безцінний приз.

Більше кратна сума – більше шансів.
Переможця оберемо після збору.

Особисто я б навіть якби виграв, лишив би медаль Ярославу. Це мега вчинок з його боку🫂

Offline Milena

  • *****
  • Повідомлень: 8359
  • Karma: 3340
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2211 : Вересень 16, 2024, 12:19:40 »
Особисто я б навіть якби виграв, лишив би медаль Ярославу. Це мега вчинок з його боку🫂
:plusone:

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2212 : Вересень 16, 2024, 13:31:52 »
Цитувати (виділене)
Vadim Labas
2h  ·
Вже вкотре у військових в внутрішніх чатах з'являється ось таке повідомлення, яке вони потім виносять на загал :
"⚠️УВАГА!⚠️   
В ніч на 16.09.2024 противником заплановано масований ракетний удар по території України.
     В готовності у РФ:
- 34 носії дальньої авіації (19 Ту-95 та 15 Ту-22М3);
- 9 Міг-31К;
- 13 носіїв «Калібрів» Б;
- 13 тактичних груп ОТРК (Іскандер/KN-23). "
 Так от, військовій розвідці давно вже треба розібратися хто є першоджерелом цього меседжа і провести всі потрібні процедури перевірки цієі особи. Бо те, що написано в цьому сповіщенні не просто фейк, а повний брєд. 
 Пояснюю чому :
 1. Самий яскравий показник брехні в цьому сповіщенні це "15 ту-22м3" . 
 Ви можете підняти всі дані обстрілів з цих літаків за останні два роки і побачите, що максимально в повітря іх підіймали 6 шт. А загальний залп ніколи не перевищував 4 ракет.
 Наразі, це максимальний показник рф по ракетам х32. Так в них прописано, що під ракети х32 прилаштовані тільки 4 літаки.
 2. Другий факт брехні - це 19 ту-95.
 По-перше, на таку кількість літаків рф треба пару місяців накопичувати ракети. По-друге, на цей рік в них заплановано на обстріли максимальна кількість в 12 одиниць. По третє, з тих 12 вже половина на ремонті.
 Так, вони зараз підтягують резервні. Але в повітря не підніметься більше 8 шт.
 3. "Носіі калібрів" . 13 штук - це десь приблизно по пів ракети на носій. І всі 13 в "чорному морі'. 🙂
 Отже, той хто пише це оповіщення, або свідомо нагнітає паніку, або повністю некомпетентний відносно займаноі посади, або просто дурень, якому дуже скучно. Всі три причини тягнуть на те, щоб попрацювати над цією особою.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2213 : Вересень 17, 2024, 15:40:28 »

Назар Розлуцький

Якраз цими днями маємо ще одну річницю трагічної події, про яку згадують куди менше за Голодомор. Щоправда, вона й за масштабами була менша, але за суттю одна й та ж — мала на меті зламати український спротив за допомогою терору. І чинилася вона не в УРСР, а на землях Галичини, які в той період належали Польщі (або ж Другій Речі Посполитій). І називалася пацифікацією, себто, висловлюючись сучасною політичною мовою, примушенням до миру.

Почалося все з того, що під час Перших Визвольних Змагань в процесі війни між новоствореною ЗУНР та новоствореною Польщею остання перемогла і окупувала українські території, а потім ще отримала міжнародне підтвердження на них. Щоправда, за умови, що вона не перешкоджає розвитку національних меншин, зокрема українців, а в перспективі навіть проводить референдум про їх відділення. Польська влада, як уже зрозуміло, на останні пункти забила свій великий річпосполитівський болт.

Справедливості заради, частина українців також не мирилася з таким станом речей і намагалася накапостити полякам, як могла. Але більшість були за легальну співпрацю в межах існуючого ладу. Втім, після створення ОУН і серії акцій останньої, а також на фоні загального посилення авторитаризму в Другій Речі Посполитій, українське питання влада вирішила розв'язати радикальним шляхом. Себто — пацифікацією.

Отож, восени 1930 року, а саме 16 вересня, поліцейські та військові підрозділи почали оточувати села в Галичині і наводити там "порядок". Громилися українські установи — школи, осередки Просвіти, сільські кооперативи. Руйнувалося майно селян і їхні господарства — під приводом обшуків. Нищилися продукти — до прикладу, на збіжжя та крупи виливали нафту чи оцет, щоб зробити їх непридатними до вживання (щось подібне через два роки очікує уже Наддніпрянщину в рамках Голодомору).

Арештовувалися люди — здебільшого, звичайні селяни, непричетні до підривної діяльності проти держави. Їх, зазвичай, карали через побиття, при цьому змушували співати гімн Речі Посполитої і лаяти Україну. Пацифіковані села за це все ще й мусили сплатити контрибуцію, мало того — під приводом контрибуції силовики ще й банально грабували селян. Не гребували і зґвалтуваннями: задокументовано сексуальну наругу над понад 40 жінками і дівчатами.  Побоїв зазнали більше 1300 осіб, серед них майже 100 дітей і підлітків. Від 7 до 35 людей (за різними даними) внаслідок побоїв померли.

Історики стверджують, що пацифікація мала на меті не так пошук винуватців у підривній діяльності проти Польщі, як терор проти цивільного (переважно сільського) населення за нелояльність. Загалом було спацифіковано понад 450 населених пунктів. Акції тривали протягом двох з половиною місяців.

У багатьох селах українські школи та культурні осередки так і не відновилися. А деякі організації, наприклад Пласт, були заборонені офіційно. А головним наслідком цього всього, як уже можна здогадатися, було ніяке не вмиротворення, а навпаки — вибухове зростання антипольських настроїв серед українців Галичини, що в підсумку призвело до розгортання діяльності ОУН, ще більшої крові і ще більшого насилля.

Тому, коли поляки вчергове згадають про "волинську масакру", не зайве буде їх запитати, чи в курсі вони, чия влада першою почала терор проти цивільного населення. До того ж, будучи не у воєнних обставинах.

Цей допис не має на меті звинувачувати сьогоднішню Польщу у злочинах столітньої давнини. Я б не хотів, щоб його використовували для роздмухування антипольських настроїв в українському суспільстві. Але якщо деякі поляки вважають, що ми їм щось винні за те, що зробили їхнім прадідам наші прадіди, то можете їм показати цей допис. Буде таки незле, коли вони вивчать не тільки термін "Волинська масакра".

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10150
  • Karma: 6178
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2214 : Вересень 18, 2024, 10:11:57 »
Андрій Рева:
"В Усика польські митники знайшли анаболічні стероіди, які використовують спортсмени для нарощування мʼязової маси.
Справа в тому, що природна вага Усика є меншою, ніж потрібно для суперваговика, тому йому постійно потрібно збільшувати мʼязову масу.
Але фокус в тому, що анаболічні стероіди, які прискорюють обмін речовин вважаються ДОПІНГОМ, тобто, вони ЗАБОРОНЕНІ для спортсменів.
Тому зараз не виключено, що буде величезний скандал, якщо наші ідіоти не закриють писки.
Усику може загрожувати позбавлення титулу чемпіона світу з боксу і тривала дискваліфікація.
Ось так"

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 12806
  • Karma: 6561
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2215 : Вересень 18, 2024, 10:53:39 »
Це добряче в багажі покопалися. Мабуть знали, що шукати.
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 12806
  • Karma: 6561
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2216 : Вересень 18, 2024, 11:39:38 »
Цитувати (виділене)
Костянтин Корсун
Що спричинило тисячі вибухів мобільних девайсів в Бейруті?
17 вересня 2024 у Бейруті у членів Хезболли одночасно вибухнули мобільні пристрої – мобільні телефони, радіостанції, навіть пейджери. Мова йде про тисячі вибухів.
Причому ці вибухи нанесли досить серйозні пошкодження: відірвані руки, перебиті вени, тощо.
Така одночасність свідчить про сплановану спецоперацію, скоріш за все ізраїльських спецслужб.

Але унікальність та незбагненність цього випадка полягає у потужності вибухів.
Так, девайси інколи вибухають, хоча й дуже рідко. Зазвичай це спричиняється перегрівом, неправильною роботою акумулятора, браком охолодження (наприклад, у занадто щільному чохлі), тощо. Але навіть у подібних нечисленних випадках мова йшла про невеликий хлопок, який максимум обпікав руки. А перед тим телефон поступово нагрівався, і це можна було помітити.
Але щоб отак миттєво, і одночасно, і щоб прям руки відривало – такого ще не було у світовій історії.

Простим (насправді дуже складним) хаком дуже різних пристроїв, на різних платформах, з різними принципами роботи – пояснити важко.
Підрозділ ЦАХАЛу під кодовою назвою 8200 (входить до складу Управління військової розвідки «Аман») - давно відомий фахівцям з кібербезпеки.
Відомий одним з найвищих у світі рівнів професіоналізму та надсучасними методами роботи. По суті, це кібервійська Армії оборони Ізраїлю.
До речі, в ЗСУ кібервійська досі не створені, попри прямий Указ президента України від 26 серпня 2021 року.

Але все ж таки, навіть найпросунутіші кіберфахівці не є чаклунами, і діють виключно в межах законів фізики, хімії, термодинаміки, інжинірінгу.
У межах яких я поки не розумію яким чином можна було так потужно підірвати багато пристроїв одночасно.
Єдине розумне пояснення може полягати у тому, що в апарати цілей була якимось чином заздалегідь закладена вибухівка. Та, відповідно, було трохи «підправлено» прошивку девайсів. Останнє, до речі, можна було зробити і віддаленно. Тому що Ізраїль взагалі наразі є світовим лідером у сфері невиявляємих методів віддаленого зламу мобільних пристроїв (на основі 0-day-вразливостей).

Але яким чином можна було закласти вибухівку в тисячі апарати терористів?
А ось тут немає ніякої магії: працюють традиційні методи HUMINT, себто агентурного проникнення. Достатньо завербувати, скажімо, працівника ремонтної майстерні. Або людей, які централізовано «прошивають» чи «ставлять захист» девайси для членів організації. Тобто завербувати будь кого, хто має фізичний доступ до девайсів саме цільового угруповання. А ізраїльські спецслужби неперевершені майстри подібних агентурних проникнень.
Тому наразі я вважаю цю версію найбільш реалістичною наразі.

Але якщо з’ясується, що ізраїльтяни (а скоріш за все це були саме вони) якимось чином винайшли технологію миттєвого потужного підриву будь-якого девайсу шляхом віддаленого несанкціонованого доступу – у нас у всіх виникають неабиякі проблеми, товариство.

А ще це радикально-вибухово (в переносному сенсі, звісно) змінить індустрію виробництва мобільних пристроїв.
Особливо акумуляторів до них – тому що більше просто немає чому вибухати.
Єдиний теоретично можливий варіант – якоюсь фантастичною віддаленою командою перерозподілити потоки енергії в акумуляторах, про яку раніше ніхто навіть не здогадувався.
Але цей варіант видається мені значно менш вірогідним.

Тому з нетерпінням чекаю нових подробиць цього у будь-якому разі історичного інциденту.
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 36260
  • Karma: 24013
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2217 : Вересень 18, 2024, 11:41:59 »
Цитувати (виділене)
Український боксер Олександр Усик у вівторок не зміг потрапити на рейс із Кракова до Салонік, оскільки авіаперевізник - компанія Ryinair - не допустив на рейс особу, яка його супроводжувала.
Про деталі інциденту в коментарі Укрінформу розповіли речник Карпатського відділу Прикордонної служби Польщі Яцек Міхаловський і речниця краківського аеропорту "Баліце" Наталія Вінсе.

"Справа стосувалася двох громадян України. Один з них не був допущений на рейс, а інший сказав, що без нього не полетить", - повідомив Міхаловський, додаючи, що недопущеною була особа, яка супроводжувала відомого українця.

За його словами, в результаті перевізник не допустив обох українців на рейс. Вони втратили статус пасажирів, але не захотіли залишити зону виходу (gate – ред.).

"Це спричиняло затримку з вильотом літака, а з огляду на те, що вони не реагували на прохання працівників перевізника про залишення цієї зони, тож згідно з процедурою було викликано прикордонників з групи спецреагування", - повідомив Міхаловський.

Як зазначив прикордонник, на одного з українців було одягнуто кайданки.

«Але це була превентивна міра, щоб лише довести його до службового приміщення, де його відразу ж було розкуто. Чоловіки не чинили опору, але були у збудженому стані»,- підкреслив Міхаловський.

За його словами, з ними було проведено бесіду, до аеропорту прибув також український консул.

"Затримані не отримали жодного покарання, а лише попередження",- констатував речник Карпатського відділу Прикордонної служби РП.

Він зауважив, що це не якась виняткова ситуація: такі інциденти трапляються в цьому аеропорту кілька разів на тиждень.

Прикордонник також уточнив, що через цей інцидент літак сполученням Краків-Салонікі вилетів з годинним запізненням.

Своєю чергою у коментарі агентству речниця краківського аеропорту «Баліце» Наталія Вінсе, повідомила, що після цього інциденту український боксер разом із супроводжуючою особою залишили аеропорт і більше на краківське летовище не поверталися.

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3906840-polski-prikordonniki-rozpovili-detali-zatrimanna-usika-v-aeroportu-krakova.html

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.