Нотатки про насущне

[Eney ♔]

Написала монова яка з коменту нонейма робить всеосяжні висновки про всю спільноту.
Хай краще напише що заздрить що броньовичка нема.

Насправді це повсемісна практика, прикриватися "ми" там де це вигідно, або негарно тхне. Наприклад, зараз я бодаюся з Агенством місцевих доріг, які у своїх відповідях прикриваються виразом "полтавська громада", але не дають розшифрування, кого вони мають на увазі. Маю впевненість, що насправді "полтавська громада" у них це теж саме, що описувала Монова. І таких прикладів гать гати.

[Milena]

Уникнути цього просто. І водночас складно.Бо це потребує перебудови мислення самих правоохоронців, а відтак і суспільства. Перестати всіх підозрювати, вмикати «презумпцію невинності», тобто, якщо щось робиться не так, то не через умисел, а через помилки чи нерозуміння. Плюс прозорість всього – процесу прийняття рішень, зарплат, статків, способу життя, контрактів та закупівель і так далі. Через прозорість воно має шанс запрацювати.

Хе-хе, хі-хі, ха-ха!

[Фрипп]

Це таке скорочення для виразу - описати це просто, а виконати - майже неможливо

[Солоха]

Наталочка Биховець

Є один серіал, який варто було б зняти за 30+ млн грн навіть в умовах війни.
Жанр - драмеді
Назва - ПРОЄКТ БУРАТІНО
Історія починається в кремлі з істерики * уйла. Це 2015 рік. * уйло істерить, бо малоросії не вийшло, а вийшло по третині Донецької і Луганської областей. До * уйла приходить фаворит Масляністий, що керує пропагандистським імперським проєктом КВЗ на землях колишньої імперії. Масляністий пропонує * уйлу принизити укрів, нав'язавши їм в президенти галустяна. Але *уйло каже: нєт, ето будєт ОН. Тут кадри з кварталу-95, де гундосий акторчик просить владіміра владіміровічя забрати його на росію за долгі.
Масляністий і * уйло починають переговори з олігархом Бєнєю, і Бєня продає їм акторчика за 100 млрд доларів, про що відкрито каже в інтерв'ю. До угоди підключаються українські олігархи Бінчук і Махмєтов. Вони отримують по 10% від проєкту, Бєня - 29,9%, кремль - 50% + 1 акцій.
Проєкт називають БУРАТІНО.  В кремлі пишуть сценарій серіалу з акторчиком в головній ролі. В тому серіалі один популізм, большевицтво, схудоблення і українофобія. Кремлівські в тому серіалі не приховують своїх намірів розшматувати Україну - навіть карту розірваної на шматки України показують.  Одночасно кремлівські щедро фінансують в Україні продажних журнохвойд, антикорупціонерів, октивістів, різномасних борцунів, нацжон і псевдопатріотів. Все це відбувається за підтримки олігархічних телеканалів.
Акторчик стає преЗедентом. Кремль викликає його в Оман, де він підписує Оманські домовленості, за якими зобов'язується роззброїти Україну, скоротити ЗСУ, знищити аеророзвідку, розмінувати лінії поточного і майбутнього зіткнення, знищити ракетну програму України і так далі. Все для того, щоб завоювати Україну для виконання Оманських домовленостей * уйло приставляє до акторчика смотрящого: синка високопоставленого російського грушника і бізнес-партнера російського олігарха Дєрмака.
Починається руйнування України зсередини.ь Оманська змова виконується, у всіх силових органах замість партріотів сидять агенти фсб. Агент фсб Верещака звітує про запуск шатлів.
Звучить страшна музика, на фоні кадри фанатиків акторчика, які його вишивають бісером, набивають татухи, викладають з квасолі. Ці кадри перемішуються з проросійськими заявами команди акторчика, сміхом українських агентів кремля, інформацією про занепад України, Днем незалежності із зайцями і топтанням прапора, із заявами акторчика про русскіє тоже люді і нє хотят воєвать. Починається російське вторгнення. Південь здали, Київ не вдалось здати. Мільйони українців постраждали.
А ВЖЕ ПОТІМ два ойтішника попадають на Кіровоградщину на територію банди Паровоза.
Ідея Ольга Рев. Мною адаптовано під цензуру фб.

[Drakonchik]

І моя думка - при Порошенко не було б краще. І, мабуть, при Гудименко - також.

Сказав А - кажи вже далі.

Зустрівся жарт, дослівно не пам‘ятаю, але щось таке.
Тест на уяву.
Уявіть собі, що якимось дивом, в 2019 Порошенко виграв вибори, а Зеленський програв. Далі все сталося так само, російська навала, війна. А тепер уявіть, що програвший Зеленський поводить себе як програвший Порошенко - весь цей час, за власні кошти, купує офігенну кількість всього для потреб армії, від автівок до лік.
Уявили? - У вас дуже багата і розвинена уява.

Але ті, до кого це адресоване, після слів "Порошенко - весь цей час, за власні кошти, купує офігенну кількість всього для потреб армії, від автівок до лік. " почнуть волати, що "Порошенко страшне робив, ви ще дізнаєтесь, піариться", і на цьому розмову прийдется закінчити.

[Volf Ram]

А хтось планував розмовляти? Кидайте цю даремну справу.

[Фрипп]

Mason Lemberg
47 minutes ago

Я не хочу покарання для волонтерки що організувала виставку дронів. Більше того, я не вважаю її головною винуватою, хоча б тому що в країні існують спеціальні служби, які мають вмішуватись в процес організації подібного роду заходів для забезпечення їх безпеки, і безпеки оточуючих людей.

Так, я бачив там якісь скріни, але вони не змінюють моєї вищевикладеної думки.

Тому, взявши за основу вищевикладене небажання розбиратись з волонтерським рухом, зокрема з цим волонтером, маю гостре бажання прокоментувати антураж події, процес обговорення події.

Я думаю, ні в кого не має сумніву (чи то в людей які мене підтримують, чи в людей, які мені намагаються опонувати), що будь на місці цієї волонтерки Порошенко, ситуація виглядала би докорінно інакше.

Майже 100% істот, які зараз розказують "винуватий тільки ворог", розказували би протилежне і в них ворог би не був винуватим взагалі, а єдиним винуватим був би тільки Порошенко.

Те що було б у ЗМІ - важко було й уявити. Ці уйобки напевне ходили б у футболках "Хто вбив Павла?" і розказували б охлосу, що кожну жертву, кожну дитину особисто вбив Порошенко.

Безугла з арахамією і вбивцею бугуцькою (так і не покараною, за вбивство людини в ДТП на пішохідному переході) отримали б 18 оргазмів по дорозі до генпрокуратури, куди б вони несли б заяву про злочин, а Печерський райсуд вже б садив Порошенка за грати.

А ті істоти, які сьогодні імітують що "нічого не розуміють" (навіть те що невивчені уроки, недосліджені обставини і відмазані винуватці, завжди приводять до повторення трагедії) ці істоти би детально, з посиланням на закони розказували про винуватого Порошенка.
І абзац вище - це не мої фантазії. Абзац вище - це наш спільний досвід.

Досвід коли в окупації Криму винуватий Турчинов чи Порошенко в умовах, коли кримських гарнізон зрадив, кожного дня призначався новий керівник кримського СБУ і МВС, бо призначений напередодні зраджував, коли не було ні ким, ні чим воювати, а мудрий нарід дивився телевізор і їздив в Межигір'я до страусів януковича.

І той самий досвід, коли в окупації трьох південних областей через кримський перешийок з жодним з непідірваних 9 мостів, не винуватий ніхто, тільки ворог. На 4 році правління найвеличнішого лідора світу, який мав і армію, і можливості.

Досвід коли в рамках військової операції під Іловайськом і в смертях близько 300 військових винуватий особисто попередній президент (який навіть не санкціоновував цю військову операцію), але в оточенні Маріуполя з того таки Кримського перешийку і в смертях десятків тисяч людей і тисяч військових в оточеному гарнізоні не винуватий ніхто, тільки ворог.

Досвід коли попередній президент був особисто винуватий, що не повернув їм їхню Надію з полону, а про дві тисячі полонених з Азовсталі ніхто й не згадує (з-поміж цих істот).

Досвід коли ці істоти звинувачували попереднього президента в причетності до кожного рендомного злочину, стрибаючи на трупах абсолютно незнайомих людей з політичною метою.

Досвід коли в обстрілі Києва і смертях випадкових людей на вулицях винуватий Кличко, а тут не винуватий ніхто. Виключно ворог.

І зараз ця вся піна, ця вся огидна лицемірна гноївка, зайняла протилежну позицію "нічого не розуміючи", тому що винувата "тільки росія". А будь-яке питання про заходи безпеки - це російське ІПСО. Ні зрадників вже нема, ні навідників, ні кого, виключно росія.

І ніхто з них, з цих уїбанів, не написав і не сказав жодного слова на захист того таки Червінського. Що було б послідовно:ти ж вважаєш, що винуватий у всьому лише ворог, тоді військовий не повинен сидіти в тюрмі, в аналогічній ситуації, з меншими жертвами і без жодного зв'язку між діями військового і обстрілом.
Це не про Порошенка історія, а про контрасти і про  огидну піну у вигляді лицемірних шакалів, яка знову всплила вчора уже в протилежній до звичної їм ролі.

Я не знаю як в героїчній країні, які платить за свободу життями героїв, виник цей прошарок лайна і гієн, танцюють на трупах виходячи з їхніх власних політичних цілей, але танці цієї мразоти на костях, двохстульність в залежності від ситуації і лицемірність, вже реально дивитись не сила.

[Eney ♔]

Магда
І ще трохи про Вашингтон пост і їх тексти.  20 серпня там вийшов текст «Україна не може повернути собі значну територію» (Ukraine running out of options to retake significant territory ) Авторка – Сюзанна Джордж. Розумна, судячи з усього людина, закінчила Університет Джорджа Вашингтона, бакалавр міжнародних відносин. Але хто її навчив писати тексти на таких інформаційних приводах як цей – невідомо.

Трохи азів. Любий текст, новина, інформаційний сюжет має свій привід. Коли щось десь сталося. Щось відбулося. Якимось чином змінилася реальність і нам важливо про це розповісти. Наприклад. Ми збили К-52 і тепер розповімо, як це послабить атаки нашого ворога. «Збили» – це привід.

В принципі, не можуть бути приводом коментарі подій. Бо вони нічого не додають і часто тільки збільшують сутності яких і так вдосталь. Але це правило в наш постмодерністський час вже знехтуване. Чомусь вважається, що всяка думка та заява мають значення, а це зовсім не так. Наприклад. Ось вам реальна новина з реального, поважного сайту. «Шольц вперше прокоментував мирні переговори в Саудівський Аравії. «Це лише початок», вважає німецький канцлер». Ах*єть. Після цього повідомлення якось і дихати стало легше і життя заграло новими фарбами.

Але Джордж пішла ще далі. Вона зробила те, чого в поважних редакціях ніколи не роблять. А якщо такий текст потрапляє до редактора він його швидко завертає, виписує кореспонденту люлєй і закликає, б*я нормально працювати, а не займатися всякою ху*нею.  Джордж привід вигадала. Ось перший абзац тексту.

«Схоже, що в України закінчуються варіанти реалізації контрнаступу, який офіційні представники розглядали як вирішальну операцію Києва  з відвоювання цього року значної території від окупаційних російських військ» (Ukraine appears to be running out of options in a counteroffensive that officials originally framed as Kyiv’s crucial operation to retake significant territory from occupying Russian forces this year.). Що тут привід? Правильно – «схоже». Тобто, нічого не відбулося, змін ніяких не настало, але комусь щось «схоже». А далі понеслося. Цей текст, по суті, компіляція висновків з попередніх текстів. Тільки час витратив. І ще один невеликий нюанс.

Авторка – Сюзанна Джордж – живе і працює в Ісламабаді. Вона керівник відділу The Washington Post в Афганістані та Пакистані. Багато писала про Арабську весну. Яким боком вона стала фахівцем з українських питань – невідомо.

[Galuska]

з телеграму

[Shana]

«Вони нас вирішили «катнути по повній», знищити «в нуль»: боєць «Азову» розповів про російський полон

– Маріуполь розташований так, що, в принципі, до початку повномасштабної війни було зрозуміло, що однозначно потрапить в оточення. Можливо, це буде пів оточення, можливо, це буде котел. Але розташування цього міста на Сході України є найгіршим.

Ми розглядали, що десант буде висаджуватися в Бердянську і по лінії з Волновахи і з Бердянська будуть замикати. Якщо у перші декілька днів ми не вийдемо з міста, то опинимося в повному оточенні і треба прориватися з великими втратами, важкими боями або чекати допомоги зовні.

Для нас було шокуючою новиною, це був кінець, коли ми зрозуміли, як російські війська рухаються з Кримського перешийку, тобто вони зайшли в Мелітополь буквально день-два.
...
Другий шок: я зрозумів непрофесійним оком, що все дуже погано. Тому що замість того, щоб були зроблені протитанкові рови, бетонні укріплення, капоніри для гаубиць, мінометів, для того, щоб були зроблені доти для роботи танків, поробити якесь мінування і так далі... всього цього не було.

З 2 березня російські військові просто заїжджали. Якби не було цього характеру і героїзму українців, які обороняли Маріуполь, то все могло закінчити набагато швидше і набагато сумніше.

Нас, дійсно, переконали, що це буде почесний полон (президент України Володимир Зеленський називав це розблокуванням і евакуацією, що це буде 3-4 місяці і всіх відпустять, що будуть хороші умови і ніхто не буде чіпати, допитувати, лише первинні бесіди ‒ і все.

Якби я знав тоді, що доведеться пройти... Досі не можу собі відповісти: яке б рішення я ухвалив!

Тому що з першого дня, коли ми попали на Оленівку, було зрозуміло, що абсолютно всі домовленості летять під три чорти.

[Minime]

Яким боком вона стала фахівцем з українських питань – невідомо.

Честно говоря, они и про свою собственную Америку постоянно пальцем в небо попадают.
А уж ихней "аналитики" в начале войны в стиле "у Украины в 12 раз меньше танков, чем у россии, следовательно она будет разгромлена через 12 дней" я наслушался... 

[Фрипп]

Anton Senenko

Я не знаю, яким є генетичний код українського народу з початку часів.

Але дух нинішнього моменту вимагає, щоб у ДНК української дійсності було лише дві нитки:
1. Наближають перемогу лише Сили оборони.
2. Фронт є лише один - там, де гинуть наші захисники.

Всі решта думок, напівтонів, ідей, суперечок мають місце бути лише в такому контексті.
Бо контекст важливий. Завжди.

Для мене велика честь втрапити на обкладинку журналу.
Я знаю багатьох, якщо не більшість журналістів НВ, і для мене дуже цінно, що мій скромний внесок, що спирається на плечі тисяч людей - не лишається не поміченим.

Для мене подвійна честь опинитися на обкладинці поруч з самим Генералом Залужним, якому потиснути руку - мрія.
Я тішуся, що я втрапив на обкладинку з серйозними волонтерськими і благодійницькими ініціативами, хоча наш (мій, колег, донаторів) внесок є незрівнянно меншим.

Хоча дуже щирим.
Але контекст дуже важливий, шановні.
І я не можу існувати поза ним.
Перемогу наближають лише Сили оборони.
У мені зараз говорить не якась скромність. Я навіть намагаюсь знайти якийсь позитив, мовляв «о, про нас більше дізнаються і наступну тачку у війська ми купимо швидше».

Мені просто дуже незручно, некомфортно і соромно, якщо чесно.
Я не можу не уявляти того, ЯК на цей заголовок дивитимуться ТІ, кому я надаю машини в рамках волонтерського проєкту.
Мені важлива їхня думка і все, що робиться в країні - пишеться, креативиться, будується, розвивається - має робитися крізь призму їхнього погляду.

Я не знаю, що написано у журналі.
Певен, що багато правильних і цінних речей, але контекст порушено.
Саму суть української дійсності порушено.
Мені не треба слава.
Просто дайте грошей на наступну машину, щоб бійцям стало легше, щоб мій син швидше приїхав додому.

Все.
Вибачте, якщо когось образив.
Але я б дуже хотів, аби з правого боку від Залужного був не я, а вчорашній розвідник з Херсона, який, я сподіваюся, живий і цілий після сьогоднішньої ночі.
Бо на півдні, знаєте, дуже пекучий нині контекст.
Всіх міцно обіймаю.

[Shana]

Мабуть у "Слуги народу" та "СВО" той же самий автор. 

https://t.me/dmitriy_chekalkyn/8662

[RedCat]

Serg Marco
2 год  ·
Соціальний договір.
Нарешті сформулював для себе загальні претензії, які мене дратують у випадку з цивільними. Це особисті, але можливо з кимось це розуміння буде в резонансі.
Ну по перше- саме цивільне життя і двіжи в клубах якраз не дратують. Це мирне життя, воно і повинно бути таким, щоб розслабитися можна було. В містах живуть мої родичі, друзі, близькі. Мені б не хотілось щоб кожен день їм все нагадувало про війну, так і кукуха з часом поїхати може. Як казав мій командир ще роки тому: - Якщо там мирно та спокійно, це означає що ми тут гарно робимо свою справу. А ми тут саме для цього.
По друге - ні, військовий не індульгенція, але це стадія, яку більшість здорових мужиків та хлопців повинні пройти в цей час, бо так як у держави немає своїх грошей, а є гроші платників податків, так і немає у держави інших захисників, крім її громадян. Тобто моральні, чи будь які взагалі якості не пересікаються з обовʼязками громадянина згідно Конституції. Дивимся "Обовʼязки громадянина України 4.5.1" та вирішуємо , ви хто, громадяни чи біомаса. Індульгенція тут не до чого, сама ця фраза це вже маніпуляція, тому що це не право, це обовʼязок. І точно не тим, хто на себе цей обовʼязок не взяв, щось про якісь індульгенції казати.
В трете- не кожний повинен захищати країну обовʼязково на фронті. Захист- це многокомплексна система яка в себе включає тилову підтримку ЗСУ, волонтерство, побудова виробництва, соціальна діяльність та виконання своїх службових обовʼязків щоб це допомогало країні в ці часи. За часи волонтерства я знаю багато людей які щиро допомагають армії, мотивовані робити максімум до кінця війни, і вони не воюють. Маю до них щиру повагу, хоча вони і не в окопах.
Що ж тоді тебе дратує, запитаєте ви?
Сімулякрія.
Коли хтось робить з себе "патріота" яким він не являється.
Річ у тому, що світ на війні простий і живе по принципу "бритви Оккама". Є ворог і є ти. Вбивай, або вбʼють тебе. Якщо є побратим на якого можна покластися- тобі похер хто перед тобою, тобі важливо хто поруч. Якщо поруч с тобою довбойоби- ну тобі пізда. Світ спрощується до простих рішень, емоцій та розумінь. Ви всі спілкуєтесь на одні теми, вмотивовані одними ситуаціями , маєте одні бажання. Це ваше життя, іншого у вас немає, і ви вже не пам'ятаєте як жити по іншому. Навіть вирвавшись в мірне місто ти замість того щоб відпустити все та розслабитись, продовжуєш сидячи дома на кухні прокручувати меседжі в чатах, переписуватись з побратимами по якимось питанням, передивлятись відео з тг-каналів та пересилати іншим, та обговорювати якісь новини та задачі. Можна забрати хлопчика з війни, але війна не покине внутрішній світ хлопчика. Не зможе.
І ось перед тобою в якись момент зʼявляється людина, яка і є сімулякром. Це може бути політик, як бреше за свою патріотичність, як він за армію, за країну і взагалі весь чесний, ось тільки б декларацію під час війни б не подавати.
Це може бути цивільний, який вважаючи себе зараз директором світу, тому що в нього дорога машина, гарний бізнес, він проводить декілька днів у спортзалі щоб мати достойну фізичну форму, та друзів в МВД, в брендованому одягу, хамить тобі на ровному місті, коли ти по цивільці, хоча розуміє що він неправий, але ти перед ним стоїш одягнений в простий одяг, з вигорившим обличчам та руками, і змарнілим втомленим обличчям, та одягнений максимально просто, і розумієш що ти б втащив би йому зараз, і річ навіть не в тому що людина заблокувала тобі виїзд своєю машиною, і коли ти сказав що можна б було номер залишити, ще й нахамив, він не знає що ти боєць, просто в цивільному одягу, що ось зараз в тобі бушують такі емоції та малюнки, що хочеться забити на все, розмазати це кісо з членом по асфальту і з спокійним серцем попасти в руки ВСП.
Це може бути людина яка приходить в каменти і починає тобі вказувати де ти там по його враженню неправий, а він правий, ось слухай мене, я тобі розповім як треба. Навіщо? Мій досвід, це досвід людини яка десятий рік звʼязана з війною. Якщо ти не готовий стати поруч, щоб отримати схожий досвід і щось зрозуміти - то мені срати на твою думку. Слова без дій пусті, якщо ти нічого не робиш - то тебе немає. Але ж є в нас громадяни які перефразували басню Крилова "Ах Моська, знати вона сильна, бо лає на Слона" в фразу "Ах людина, знати вона патріотична, раз повчає всіх по темам мови, політики, свого правильного вибора, неправильних рішень інших, і все це абсолютно нічого не роблячи".
Сімулякри. Люди, яких в цій війні немає. Ти є, а їх- немає. А те що вони сімулякри- ти розумієш швидко, бо просто звик жити в суспільстві простих людей з підвищенним відчуттям справедливості. Бо для вас є вища відповідальність- це смерть. І біль від загибелі близьких. Це гартує тебе в тій системі координат, яка людині що це не пройшла- ніколи не зрозуміє.
Але сімулякр цього ніколи не зрозуміє. Він буде впевнено старатися через рекламу та дорогий продакшн старатись доносити що він справжній патріот, не розуміючи яку зустрічну лють викликає його старання .
Сімулякр буде вважати в конфлікті з тобою, що він тримає світ на гачку, і тому має право бути вищій за тебе.
Сімулякр буде старатись тобі донести що він теж має право, що він такий же як ти, він знає як ти, він має право на слово, він не гірший, він насправді тобі допомогти хоче...але тільки дистанційно та усно.
І ось це дратує.  Людину яка пройшла війну, з його специфічним досвідом (а він у кожного різний і по різному травматичний), з його проблемами та життєвою ситуацією не треба вчити. Не треба вказувати як жити. Не треба розповідати як треба щось робити.
Їй треба просто подякувати за службу і хай собі йде по справам. Фраза Thank You for Your Service для американських ветеранів, є для мене консистенцією цього поста, вона геніальна сама по собі. Ти воював за мене? Я не буду тобі брехати, я не буду старатись отримати твій голос на виборах, я не буду с тобою конфліктувати, я не буду тобі вказувати, я не буду старатись тебе зрозуміти. Це і є взаємна повага, яка повинна стати соціальним договором. Не треба сімулякрії, вона ріже око зразу, вона вибішує і заставляє задуматись, чи вартувало воно все заради цього моменту.
Thank You for Your Service хлопче, йди з богом.
Можливо колись наше суспільство дійде до цієї простої думки.

[Eney ♔]

Гліб Канєвський - голова експертної організації StateWatch - на Radio NV про активи росіян в Україні, які мають бути конфісковані, але цього так і не відбувається, про діяльність АРМА і скільки принесли 26 Облгазів Фірташа під їх керуванням за рік, про перерозподіл активів в Україні від одних олігархів до нових, прізвищ яких ми поки не знаємо, про тотальну бездіяльність АРМА, БЕБ, ДБР і САБ, а також про активи Медведчука, які не передані нікому та "любих друзів" Банкової.

[Фрипп]

Це може бути людина яка приходить в каменти і починає тобі вказувати де ти там по його враженню неправий, а він правий, ось слухай мене, я тобі розповім як треба. Навіщо? Мій досвід, це досвід людини яка десятий рік звʼязана з війною. Якщо ти не готовий стати поруч, щоб отримати схожий досвід і щось зрозуміти - то мені срати на твою думку. Слова без дій пусті, якщо ти нічого не робиш - то тебе немає. Але ж є в нас громадяни які перефразували басню Крилова "Ах Моська, знати вона сильна, бо лає на Слона" в фразу "Ах людина, знати вона патріотична, раз повчає всіх по темам мови, політики, свого правильного вибора, неправильних рішень інших, і все це абсолютно нічого не роблячи".

Хотів із ним подискутувати в ФБ щодо цього параграфу, але вирішив цього не робити, бо не зможу донести, що не так.

[Shana]

Є такий собі британський детективний серіал "Гранчестер". Головні розслідувачі в ньому - інспектор поліції та священик. Час дії - повоєнні роки.
Поліцейський, на відміну від священика, воював на фронті.
У серіалі кілька разів виникають ситуації упередженого, ворожого ставлення інспектора до тих, хто не був на фронті, і поблажливого до бойових побратимів.

У нас буде теж саме.

[Солоха]

Як воюють депутати

[Лиса_Алиса]

Є такий собі британський детективний серіал "Гранчестер". Головні розслідувачі в ньому - інспектор поліції та священик. Час дії - повоєнні роки.
Поліцейський, на відміну від священика, воював на фронті.
У серіалі кілька разів виникають ситуації упередженого, ворожого ставлення інспектора до тих, хто не був на фронті, і поблажливого до бойових побратимів.

У нас буде теж саме.

Священник теж воював. Серіал дуже подбається. Як ще щось подібне знаєш, порадь, плізочка.

[Shana]

Священник теж воював.

Перший. Той, що його замінив - ні.
Подібний яким чином? Британських детективних серіалів сила-силенна. Справи розплутують священики, черниці, перукарки, садівниці і т.д. 

[Eney ♔]

Герой нашого нового випуску, як і багато супергероїв, довгий час приховував своє обличчя під маскою.
😱 Він бореться зі злом уже понад 9 років, 8 з яких будучи безпосередньо в лігві ворога, який окупував його дім.
😈Він той, хто допомагав ліквідовувати окупантів і сепаратистів, викривав їхні бази та позиції і надавав неоціненну інформацію з окупації нашій армії і спецслужбам, залишаючись загадкою для ворога.
⚒ Його ім'я – Артем Карякін або просто Східний – і він є очима та вухами Донбасу.

[Фрипп]

Павел Казарин
5 hours ago

Я маю свій особистий нічний кошмар. Прокинутися у вересні 2013 року.

Я знатиму все, що чекає на нас попереду. Що Янукович не підпише Асоціацію. Що студенти вийдуть протестувати – і їх поб'ють. Що слідом збереться Майдан, який безуспішно розганятимуть.

Я знатиму про снайперів і Небесну сотню. Про втечу експрезидента та анексію Криму. Про вторгнення на Донбас та захоплення Слов'янська. Про Донецьк, Луганськ та малайзійський боїнг. Але що я робитиму з усім цим знанням у вересні 2013-го? Хто мені повірить? На фразі "А президент Грузії буде у нас губернатором Одеської області" мої друзі викличуть швидку допомогу. Єдине, що я зможу зробити у вересні 2013 року – це купити долари по вісім.

Мені можуть сказати, що Майдан та вторгнення були надто глибоким вододілом. Що вони розрубали життя країни на "до" та "після". Що війна завжди перевертає звичний побут – і тому довоєнні ми приречені не розуміти повоєнних нас. Але в тому й річ, що реальність перевертала наші уявлення про себе не лише 2014-го.

Уявіть, що ми потрапляємо з весни 2019-го у весну 2016-го. І говоримо оточенню, що Надія Савченко насправді не є героєм і її, скажімо так, переоцінюють. Якщо вам вдасться вціліти після цього одкровення, спробуйте потім розповісти про підсумки наступних президентських виборів. Коли ви нарешті знайдете пульт від телевізора і покажете всім майбутнього президента, ваші друзі знову викличуть вам швидку. Бо навесні 2016-го про президентські амбіції Володимира Зеленського навряд чи думав навіть сам Володимир Зеленський.

Втім, можна далеко не ходити. Уявіть, що із серпня 2023-го ви опиняєтеся у серпні 2021-го. І пропонуєте своєму оточенню вгадати – кого за два роки Захід визнає символом та обличчям вільного світу. "Підказка – це президент. Підказка номер два – це не президент США". І ви знову залишитеся на самоті – бо повірити в іміджеві метаморфози українського президента зможе лише той, хто занурений у контекст останніх півтора року.

Ми часто шукаємо в нашому минулому те роздоріжжя, яке відокремлює нас нещодавніх від нас нинішніх. Той вододіл, після якого майбутнє перестало нас дивувати. Ту точку фазового переходу, після якої події стали виглядати логічними та закономірними.

Але в тому й річ, що такої точки немає. Наші герої та антигерої міняються місцями. Наша реальність заперечує наші вчорашні прогнози. Нам нинішнім нема чого мандрувати в минуле – бо там нам ніхто не повірить.

Цілком можливо, що й зараз ми боїмося не того. Що новини з 2025-го здадуться нам маренням божевільного. Швидше за все, почувши про те, що на нас чекає, ми почнемо сумніватися в розсудливості співрозмовника. Ми будуємо прогнози про майбутнє, виходячи з того, що реальність рухається прокладеними рейками. А вона не їздить рейками.
Тому будь-які спроби говорити про детальні довгострокові плани сьогодні виглядають наївно. Ми часто дивимося на реальність, яка нас оточує, і вважаємо, що це і є фінальний агрегатний стан нашої країни. А потім приходить майбутнє та змішує карти.

Наприклад, немає сенсу сьогодні говорити про майбутні вибори. І справа навіть не в тому, що вони можливі лише після війни, а ми не знаємо, коли вона закінчиться. Річ у тім, що війна – це анестезія суспільству. Саме вона дарує нам ту одностайність, яку ми бачимо у соцопитуваннях. Щойно війна закінчиться, ми знову поринемо у звичну багатоголосицю та суперечки. Повоєнне суспільство буде так само несхоже на суспільство воєнного часу, як нинішня Україна несхожа на довоєнну.

Нам важко передбачити лінії майбутніх розколів. Тому що вони залежатимуть від сценарію завершення нашої війни. А точніше – від того, чи суспільство сприйматиме закінчення війни як перемогу чи як поразку. У першому випадку на нас чекає колективний єврооптимізм – як прояв солідарності із союзниками, які допомагали нам перемогти. У другому сценарії – ми станемо набагато більш схожими на Угорщину, а аргументи євроскептиків почнуть зводитися до зради Заходу, що не дозволило нам досягти потрібного результату.

Ми не знаємо, як виглядатимуть наші вулиці після війни. Скільки на них буде людей, які відрізнятимуться від нас мовою, кольором шкіри та релігійними переконаннями. Наша депопуляція вимагатиме складних рішень – а будь-яке бажання замкнути кордон для мігрантів супроводжуватиметься стрімким зростанням цін через дефіцит робочої сили. Ми станемо куди менш гомогенними, ніж були 2021-го – і фотографії з майбутнього нас нинішніх теж напевне вразять.
У березні 2022-го ми готові були вважати перемогою у війні вихід на кордони 23 лютого. Сьогодні не готові погоджуватись на менше, ніж кордони 91-го року. Під час боїв за Бахмут ми вважали "Вагнер" найбільш боєздатною частиною окупаційної армії. А у червні 23-го стежили за тим, як ці найманці збивають російські гелікоптери та йдуть на Москву. Перемога правих популістів у Італії в жовтні 22-го сприймалася нами як тріумф прибічників Путіна. А потім ми виявили, що Рим перетворився на одного з основних адвокатів військової допомоги Україні.

У наших підручниках історії ми, звісно, зв'яжемо точки А з точками Б за допомогою прямих ліній. Заднім числом вирівняємо траєкторії, вигадаємо пояснення, підготуємо логічні формули. Стовп – це добре відредагована ялина, а тому всі отримають несуперечливі біографії та передбачувані мотивації.

Але поки доведеться визнати, що наша здатність будувати прогнози неабияк кульгає. Обставини не статичні, люди змінюються, випадковості руйнують плани. Нам простіше вірити в існування закулісних ляльководів та непорушних сценаріїв – бо інакше доведеться звикати до думки, що світом правлять ще й "чорні лебеді".

Якщо вам здається, що ви знаєте майбутнє – найімовірніше, вам здається.

[Milena]

Після Портникова, котрий для мене вже давно є першим і незаперечним авторитетом, я дуже люблю Казаріна - окрім правдивости в нього ще є й божа іскра поетичної образности.  

[Shana]

Порошенко розповів у якому стані була українська армія на початку російського вторгнення в 2014 році в фільмі «Шлях воїна».

«Я згадую виступ тодішнього міністра оборони, адмірала Тенюха у Верховній Раді, коли він сказав, що на всі Збройні Сили України боєздатними є менше 6 тисяч осіб бойового складу. Решта – не існує і небоєздатна. Я мав уже інформацію з перших днів свого перебування на посаді Верховного Головнокомандувача – жахливі цифри. І я не впевнений, що всі їх чули або розуміють», – зауважив він.

«За десять років перед моєю інавгурацією в Україні було продано 830 танків. Уявіть собі якби ми їх зараз мали. Причому продавали найкращі танки, бо покупці мали можливість їх обирати за хабарі», – зазначив Порошенко.

«За десять років було продано 715 БТРів і БМП. Уявіть, якби зараз у нас були, не зараз у 2023 році, а на 24 лютого, або на червень 2014 року. Уявіть собі, що було продано більше 200 гелікоптерів – на ходу, відремонтованих – розпродано. Більше 200 літаків – винищувачів, штурмовиків, бомбардувальників.

Було продано більше 6 тисяч автомобілів, які зараз, з ми такими потугами забезпечуємо в Збройні Сили.

При цьому нема зброї. Знаєте скільки грошей було на рахунку в казначействі? Нуль. Хтось каже було три, чотири мільярди. Ні, бо виплати, які ми мали здійснити протягом наступних трьох місяців перевищували залишки золото-валютних резервів. Не було за що купляти», – сказав п’ятий Президент України.

Він також розповів про свою розмову з на той момент президентом США Бараком Обамою. в момент інавгурації у Варшаві зустрівся із Президентом Обамою. «Розмова була дуже відверта, він сказав, що у нас є величезні труднощі, пане Президенте, давати вам будь-яке озброєння і ми не можемо вам його дати. Тому що за тією інформацією, яку ми маємо до вашого обрання, ви не маєте Збройних Сил. Половина з них – це слова Обами – є агентами фсб, а половина з них є корупціонерами. Але і ті, і ті будь-який зразок озброєння через добу буде доставлений до москви. Таке було ставлення, сприйняття партнерів»

https://www.youtube.com/watch?v=ZAJfHmgOza8&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9

[Volf Ram]

Все зрозуміло, Порошенко побудував армію щоб було що обкрадати.
 

[Фрипп]

Якби я себе повернув в 2013 я б дещо змінив в своєму житті. Кардинально.

[Eney ♔]

Vitalii Ovcharenko

Цей закривавлений прапор належить нашому земляку та моєму другу Карпо Сергію, який родом із Лиманщини.
Я зробив це фото 13 лютого 2015 року в Дебальцевому. На момент фото Сергій уже годину як загинув. Серьога загинув за все нас!
Наш, жовто-синій прапор, від крові українських солдатів стає червоно-чорним.
Пам'ятайте про таку ціну нашого прапора!
Героям слава!
П.с. Згадуйте про Сергія Карпо, коли використовуєте це фото. Родичам Сергія буде приємно.

[Eney ♔]

Аркадий Бабченко
Топ-автор
Депортация Бабченко

https://site.ua/arkadiy.babchenko/deportaciya-babcenko-i7xm6v9?utm_source=facebook&utm_medium=siteua&fbclid=IwAR0TIfl4Q9oQ1U8DUnesFrzsQ7XN5JUdgeWtds_ds2Tcb3fd9X-_-DHTmcY

[RedCat]

Головне управління розвідки Міністерства оборони України
46 хв  ·
‼️ У кремлі затвердили тематику нового етапу інформаційної війни проти України
👥 25 серпня 2023 року в адміністрації російського диктатора відбулась нарада щодо чергового етапу інформаційної війни в українському та світовому медіапросторах.
☑️ У заході взяли участь перший заступник керівника адміністрації путіна сєрґєй кірієнко, кремлівські «технологи» та представники медіаресурсів, які залучені до проведення операцій в інформаційній сфері.
📌 Тема наради: затвердження конкретних наративів, які мають дискредитувати Україну та вплинути на її партнерів у світі.
👉 Визначено, що найближчим часом російська система дезінформації зосередиться на використанні таких тем та наративів:
1) «Масова мобілізація»:
● начебто мобілізації підлягатимуть всі без винятку українці, незалежно від статі, віку, стану здоров’я;
● начебто мобілізація стосуватиметься неповнолітніх.
2) «Зневіра українських партнерів у можливості перемоги»:
● уявні «договорняки» про «мир в обмін на території»;
● фейкові політичні угоди: зокрема, фабрикування матеріалів про начебто «таємну домовленість» київського міського голови Віталія Кличка з представниками Республіканської партії США щодо підтримки його на майбутніх виборах Президента України.
3) «Український контрнаступ не має успіхів»:
● начебто збільшення кількості поховань українських воїнів на прикладі кладовищ великих міст;
● начебто відсутність успіхів на фронті при великих втратах, тиражування теми загибелі місцевих Захисників у кожному регіоні України;
● пошук винних в уявних «провалах» заради дискредитації українських воєначальників та чиновників.
4) «Тотальна корупція»:
● начебто держава не бореться з корупцією – «бюджет розкрадається, закупівлі не проводяться»;
● начебто відсутність покарань для корупціонерів.
5) «Прекрасне» життя на окупованих територіях:
● начебто високі зарплати, низькі ціни, забезпечення всім необхідним;
● «розвиток» інфраструктури, відбудова зруйнованого житла;
● «вільні» вибори в «єдиний день голосування» за законами рф;
● «Україна відмовляється від окупованих територій» з демонстрацією сфабрикованих документів;
● українська влада начебто «здає» Куп'янськ.
❗️ Щоб не піддаватися ворожій пропаганді, Головне управління розвідки Міністерства оборони України наполегливо закликає  дотримуватися інформаційної гігієни та довіряти лише офіційним джерелам інформації!
🤝 Разом переможемо!

[Volf Ram]

Тобто нічо нового. Скушно.