Нотатки про насущне

[Teagan]

вам стануть у нагоді навички, отримані в попередній серії цього апокаліпсису

Це треба в гумор 

[Eney ♔]

Як же радісно писати про наступ, коли ти далеко від зони бойових дій. Як же легко хотіти наступу, коли ти в ньому не братимеш участі. Як же хочеться нарешті йти в наступ, коли він для тебе перший.

Важко лиш ходити в наступи. Особливо якщо він не перший. Коли лязгіт заліза змішується зі свистом моторів та криків командирів та мехводів. Коли на розпечене залізо тече перша кров, а гул розірваних снарядів стає одним суцільним шумом в вухах. Коли земля та повітря вібрує не зупиняючись, а твоє тіло сковує суцільний жах, і вперед тебе рухає тільки небажання зажмуритись від арти, що перемелює плацдарм для наступу та прорвані ворожі порядки. Коли ти прориваєш лінію оборони, і це не кінець, а тільки початок, бо ця лінія глибиною в кілометри, і кожна наступна лісосмуга чекає, щоби напитися твоєї крові.

Хто взагалі не відстрелює що і як відбувається - краще взагалі нічого не пишіть, порадієте колись, після перемоги.

(с) Юрій Горський

[Eney ♔]

Павел Казарин

Лето цвета пиксель.

Твое выживание на войне – во многом вопрос случайности.

Подготовка может повысить твои шансы. А еще слаженность, взаимодействие и опыт. Но полномасштабная война вносит в уравнение переменную, которую до конца просчитать невозможно. Свои мины. Чужие снаряды. Дружественный огонь. Рикошет. Умных смертей не бывает, но бывают глупые и обидные. В какой-то момент к этой мысли привыкаешь.

Разговоры об армии, целиком состоящей из добровольцев, хороши для мирного времени. Пехота имеет свойство заканчиваться – и мобилизация доберется до тех, кто с армией связывать свое будущее не планировал. Права категории С, курса такмеда и занятия по тактической подготовке вполне могут стать вашей инвестицией в будущее. В то самое, в котором вы будете носить пиксель.

Политика – это спор о контурах будущего. Прежде о них спорили в телевизорах, на улицах и на выборах. Теперь это все недоступно. Единственная доступная форма политики сегодня – это армия. Во-первых, лишь она определяет контуры нашего будущего. Во-вторых, лишь она определяет контуры каждой персональной биографии. Вопрос «а что вы делали после 24 февраля» рискует стать довольно популярным после войны.

И да. Не стоит в порыве высокопарности поминать всуе «потерянное поколение». Мы станем им только если проиграем. А еще не стоит спрашивать нас о том, «как дела на фронте». Мы не знаем. Можем рассказать про свой участок, роту и командиров. Для всего остального у нас не хватает допусков по секретности и звезд на погонах.

Мы не очень похожи на героев ваших любимых боевиков. Наши будни не выглядят как игровой процесс из "Call of duty". Это война артиллерии и автоматам в пехоте нередко отведена роль кроличьей лапки. Копать вы точно будете чаще, чем стрелять, а от скоб и полиэтилена проку будет больше, чем от баллистических очков. А еще армия – это хороший повод перестать жить отложенной жизнью. Потому что случайности никто не отменял. Чем меньше ты откладываешь на завтра, тем больше в твоей жизни будет сегодня.

Впрочем, случайности вовсе не отменяют существование закономерностей. Думаю об этом всякий раз, когда читаю новости из Крыма.

Нужно понимать, что на полуострове «стабильность» всегда выполняла роль идола. На нее молились. Ей поклонялись. Именно стабильность водружала на свои знамена Россия, когда захватывала полуостров в феврале 2014-го. Через восемь лет стабильность дала трещину.

Крым перестал быть центром циклона. Лозунг «лишь бы не было войны» потерял смысл. Россия принесла на полуостров не мир, но меч, и статус «приграничного региона» перестал быть фигурой речи. Восемь лет регион жил взаймы, а теперь оказалось, что все имеет свою цену.

В 2022 году Россия превратилась в страну, которая может гарантировать захваченным территориям лишь деградацию. Ее прошлое благополучие строилось на праве продавать западу углеводороды и покупать на вырученное все остальное – включая союзников. Но теперь от ее стабильности осталась лишь несменяемость власти. Страна едет на эскалаторе, который везет ее вниз.

60 лет назад США ввели против Кубы торговое эмбарго. Американским гражданам и компаниям было запрещены любые операции с Гаваной, под удар попали кубинский экспорт и суда, заходившие в порты острова. К 2010 году убытки Кубы с учетом инфляции составили $975 млрд. Мы можем хвалить кубинские пляжи и покупать сигары, но больше Гаване похвалиться нечем.

Российский телевизор абсолютно прав: санкции не приведут к революции. Но в том и штука, что санкционный эффект меряют не социологи, а экономисты. Задача ограничений – обескровливание и деградация. Российское общество может смыкать ряды и шагать строем, но единственная форма стабильности, которая ему светит – это стабильность в нищете.

И в эту же копилку – дискуссия о шенгенских визах для россиян.

Тридцать лет назад запад начал эксперимент. Вкладывал годы и миллиарды в российское общество. Учреждал проекты и проводил обмены. Открывал границы и инвестировал в soft-power. В 2022 году эксперимент окончен. Общество в России так и не появилось. Европейская дискуссия о визовом отгораживании – это не наказание. Это усталость. «Приемные дни по вторникам и четвергам с двух до трех в пятом окне».

Если Кремль и сумел чего-то добиться – так это того, что развязанная им война стала восприниматься как мерило этического. Прямо как в экранизации эпоса, где по одну сторону энтропия и зло, а по другую – надежда и шанс. От того, чем закончится эта война, зависит куда больше, чем только лишь судьба нашей страны. Если российский президент планировал вписать свое имя в историю – ему это удалось.

Только ему вряд ли понравится результ

ат.

[Galuska]

Павел Казарин

Ба, Захід насправді втомився - тільки не від України, а від раїссі...

[Охтирка]

Павел Казарин

Ба, Захід насправді втомився - тільки не від України, а від раїссі...

Угу, особливо коли є думка що тезу про втому від України вкидали саме росіяни.

[Солоха]

Антін Мухарський

ТАБАЧНИК-БУЗИНА-ШУСТЕР- АРЕСТОВИЧ
Слава Богу, живу вже піісят четвертий год, пив помірно, майже не курив, зберігся нічо так, тому багато пам'ятаю... Тож,  коли бачу небезпеку для України, мушу кричати "алярм",  бо вбачаю в тому свій громадянський обов'язок, як, курва, митця-гуманітарія  широкого спектру дії. Однак, почну здалека:
1995-й рік.  На той час керівник адміністрації Президента  Дмитро Табачник проводить на каналі УТ-1 та в друкованих ЗМІ репрезентативне опитування: "Кого сучасні українці вважають національним героєм"? За даними журналістів, що висвітлювали проект, за тиждень  до кінця опитування з великим відривом у  переможці виходить Тарас Шевченко, за ним Степан Бандера, за ним Богдан Хмельницький... Але о диво!  При підведенні результатів переможцем оголошують Ярослава Мудрого, а друге та третє місця посідають лікар Амосов і, здається, Валерій Лобановський. Шевченко та Хмельницький  десь в першій десятці. Про  Бандеру чи Петлюру навіть не згадується. В пресі та коментарях Табачника акивно просувається наратив: Русь - наша колиска. Росія і Україна браття навєк.
У 2005-му (після перемоги Помаранчевого Майдану) виходить черговий українофобський  опус Олеся  Бузини "Таємна історія України-Русі", де на противагу монументальній праці Грушевського,  існування України заперечується як факт (країна вигадана австрійським генштабом). Герої українського пантеону (ті ж самі Бандера, Хмельницький, Петлюра) виставляються недолугими, тупими, скандальними, зажерливими  антисемітами, а українська інтелігенція часів "Весни народів", революції та визвольних змагань 1917-22 років,  когорта "Розстріляного Відродження",  проукраїнські митці  радянської  доби  змальовуються як смішні вайлуваті провінціали,  холопи-гречкосії, не варті хазяйської уваги  панів-імперців, що ведуть свій родовід від  князів руських чию велич успадкув Трєтій Рім, чи то пак Масква златоглавая - єдіная  воітєльніца с отрєбьєм бандеровскім да єрєсью європєйскою. Гумільов-Бєрдяєв- Соловьйов (російські філософи-євразійці) - наше все! Головна ідея книги:  України не існує! Натомість є  Малоросія - невід'ємна частина великої Росії - єдиної спадкоємиці Русі  Київської.
2008 рік. На телекагалі Інтер у програмі Савіка Шустера підбиваються підсумки всеукраїнського проекту "Великі українці". За декілька днів до завершення відкритого голосування (у якому за даними організаторів брало участь понад 2,5 млн опитаних) впевнено лідирує Степан Бандера. Але за пару днів до завершення перемогу здобуває....Ох! Ізнову Ярослав Мудрий. До ефірів Шустера активно доєднувалися російські українофоби Міхалкови- Кончєлижниє не виключаючи нині широко  популярного через смерть його доньки  філософа-євразійця Дугіна.

Cпойлер

На бенкеті присвяченому завершенню проекту,  Дмитро Табачник у своєму вітальному слові зізнається: "Я мог би  прівсєлюдно трахнуть Бандеру тєм жє Щєрбіцкім, но прєдпочьол Ярослава Мудрого, как сімвол Русі із которой ми всє вишлі".
Шеф-редактор проекту Вахтанг Кіпіані робить гучну заяву про фальсифікації організовані керівниками телеканалу Інтер Ганною Безлюдною та Єгором Бєнкєндорфом під орудою Табачника та людей близьких до керівництва  "Партії регіонів".  Але його протест та викриття  потопають  в радісних вигуках: "Русь - наша колибєль. Росія і Украіна братья навєк".  Відверто зманіпульовані  імперські наративи  Савік Шустер у своїй програмі видає як "об'єктивну реальність українського  сьогодення".
Рік 2019. Страшний. Переломний в своєму популістському угарі. Коли народ "устав от войни" прирікає себе на катастрофу подібну до катастрофи сторічної давнини. Адже ті хто обрали  мир із ворогом  у 1922-му  вже через 10 років їли власних дітей.
Актор, філософ, соціальний терапевт,  контрозвідник,  популярний блогер, військовий експерт, колишній євразієць, учень імперського філософа  Андрія Баумайстера та автор концепції  "Теплого океану" Олексій Арестович  після перемоги Майдану у 2014-му році займав активну проукраїнську позицію, перейшов в публічному спілкуванні на українську мову, підтримував мілітарну політику тодішнього президента Порошенка. Але  наприкінці 2019-го робить різкий розворот. Знов повертається в теплий океан російського мови,  припиняє активну та нищівну критику дій президента Зеленського, виправдовуючи його демонстративний пацифізм, інфантильне бажання "перестати стріляти" та "побачити мир в очах Путіна". З початком масштабного російського вторгнення посідає місце чільного радника-не радника, спікера-не спікера офісу президента. На тлі щовечірніх коментарів щодо перебігу військових дій  набуває шаленої популярності у широких верств росіськомовного населення, активно у свої публічних виступах просуваючи концепцію Русі-України. У дописах та висловлюваннях висміює, знецінює   так званих українських "професійних патріотів",  "нациків",  "хуторян", "провінціалів", "печерних русофобів" та "громадських активістів", майже слово у слово ретранслюючи на новому історичному етапі риторику Табачника, Бузини, Шустера.
Не сумніваюся що й в найближчому  оточенні президента Зеленського розділяють подібну  концепцію. Переслідуючи патріотів, воїнів, волонтерів, журналістів, громадських активістів,  дієву самодостатню частину українського суспільства,  що визріла та загартувалася в десятиліттях боротьби з гібридними сенсами "русскаго міра". Вочевидь офіс президента робить ставку на "широкі маси простого радянського  народу", для якого сучасна Україна з одного боку "занадто складна для сприйняття", а з іншого  "примітивна, бо не має тієї шіроти взглядов, яку мають люди із імперським складом розуму" (За твердденням А.  Баумайстера). В той час концепція Русі-України  "глубоко совєтского чєловєка" (яким публічно оголошує себе Арестович у розмові з російським поетом Биковим) є близькою та зрозумілою.

"Я слишал топот конєй под Золотимі воротамі, - каже Арестович в інтерв'ю Дмитрові Гордону. -  Всє ми вишлі із одной купєлі в которой нас крєстіл  Святой Владімір...". Так це ж саме і Путін каже. І Дугін. І Табачник з Бузиною казали... І Шустер теж,  напевне, десь колись  казав.., але треба покопатися в першоджерелах - російських бухгалтерських книгах)))
Так що, виконуючи свій громадянський обов'язок кричу: як почуєте десь щось про Русь-Україну - бийте на звук! Бо це вже вчетветре в сучасній українській історії нам під різними соусами намагаються впарити цей імперський концепт, який протиставляють Україні Хмельницького, Шевченка, Петлюри, Бандери, Шухевича. Про Грушевського і його історичну працю поговоримо якось окремо.
В боротьбі з малоросійською заразою також добре допоможе свята молитва  "На хуй! На хуй! На хуй!" проказана вбік ефірів Фейгіга-Арестовича а також всіх без виключення російських лібералів, окрім Аркадія  Бабченка, який активно плекає  своє українське коріння (як те дерево на фото внизу). Для Папи Римського, що завів звичку дорівнювати  жертву до ката підійде крепка наддніпрянська  дуля, для тупеньких  поп-артистів і міністра культури - канонічний тризуб, складений  з трьох пальців. Творіть Україну! Боріться за Україну шодня, щохвилини. Робіть Україну з Росії та Малоросії, бо часом більше нема з чого її робити!
Тільки так  ПЕРЕМОЖЕМО!
Омінь!

Cпойлер

[Kaa]

Щось я не зрозумів пана Антіна. Бо якщо:

як почуєте десь щось про Русь-Україну - бийте на звук!

Тобто Україна до Київської Русі відношення не має, то це автоматично означає вірність москальских теорій щодо

великої Росії - єдиної спадкоємиці Русі  Київської.

Чи так?

[Teagan]

"Я слишал топот конєй под Золотимі воротамі, - каже Арестович в інтерв'ю Дмитрові Гордону. -  Всє ми вишлі із одной купєлі в которой нас крєстіл  Святой Владімір...". Так це ж саме і Путін каже. І Дугін. І Табачник з Бузиною казали... І Шустер теж,  напевне, десь колись  казав.., але треба покопатися в першоджерелах - російських бухгалтерських книгах)))

У пана Антіна на емоціях трохи змішалось все. Так, россіяне намагаються собі привласнити Русь, але це не означає що ми самі маємо від неї відмовитися, тільки тому що вони лізуть своїми гидкими руцями.
При всій моїй неповазі до Арестовича далі він в цьому інтервью це саме й каже, це війна за спадок. Вони його привласнили, вкрали і хочуть знищити нас щоб ніхто про цю велику крадіжку не взнав і шоб весь світ і далі вважав Росію спадкоємицею Русі. Вирвано з контексту, вибачте 

[Eney ♔]

Сьогодні говоримо про наш героїчний концерн Укроборонпром який виготовляє новітню Українську зброю та ремонтує техніку.Про те, як це наближає нашу перемогу, про заводи які працюють незважаючи на обстріли і 60 000 людей які працюють в концерні та чи нападе Білорусь на Україну?

🎖️🇺🇦Мартін Брест (він же Олег Болдирєв) - військовий письменник, ветеран російсько-української війни, волонтер, блогер і публіцист.

https://www.youtube.com/watch?v=928t0U1DdqY

Похвилинна хронологія

Cпойлер

00:00 Вступ
01:36 Проект Армія Дронів
03:22 Мартін Брест передбачав війну 23 січня
06:26 Хто взяв 40 000 автоматів які роздавали в Києві?
06:58 Чи нападе Білорусь на Україну?
08:11 Чому росіяни викрадають мерів Українських міст ?
09:13 Ефект Залужного.
10:28 Про зрадників в Укроборонпромі. Робота російських спецслужб.
13:54 Харківський танк рекордсмен.
14:20 Чому росіяни не знищили заводи Укроборонпрому? 120 прильотів.
16:37 Чому важливо підтримувати Український контент?
17:32 Про героїв-співробітників Укроборонпрому.
21:00 Яка співпраця цікавить закордонних партнерів. Що можна віддати в приватні руки?
23:20 Проблема у виїзді чоловіків за кордон під час війни. Проблеми військоматів
25:46 Логіка війни очима Українців та росіян.
27:26 Коли перемога? На скільки затягується війна ?
28:30 Україна вигравала усі битви, але програвала політичні наслідки.

[Leo_need]

Як на мене, Київська Русь - просто факт історії. Факт історії не може бути успадкованим будь ким. А то так багато можно спадків шукати - у Ржечі Посполітої, у Великого Князівства Литовського та ще десь.
А Антін Мухарський неодноразово демонстрував свою, скажімо так, дивакуватість.

[Volf Ram]

Щось я не зрозумів пана Антіна.

Пану Антіну тре писати коротші тексти. Бо в кінці абзаца він забуває з чого почал.

[RedCat]

Леся Поліщук
Вчора о 08:36  ·
Наші підрозділи на півдні заслуговують окремої книжки. Кожен.
Воїни в них вражають різноманіттям української географії.
І риси притаманні кожному представнику певної частини України дивовижно змінюються через "йо@ану війну"(с)
Наприклад чернігівчани і кияни, які раніше з задоволенням подорожували на південь заради млосної спеки і романтики походного життя - клянуть на всі заставки і спеку і походне життя.
Працьовиті представники заходу проклинають нескінченне копання окопів і облаштування бліндажів (копають і клянуть). А надзвичайно, зазвичай, гостинні південці (особливо кримчаки) - стають лютими мізантропами і бережуть кожну казенну чи свою річ так, ніби це кордони всієї держави як мінімум і їхній рідний Крим як максимум.
Жителі ж наддніпрянщини, за давньою звичкою все засадити і завести всю можливу худобу намагаються хоч якось реалізувати цей генетичний непереборний поклик в умовах окопів і обстрілів. І реалізовують під страшні матюки побратимів.
- Сашко, ти геть йо@нувся? Яка бл@ть Свєточка?! - казиться Ридван з Джанкою - твоя Свєточка мішка з сухпаєм погризла. Прибий її, бо я сам приб'ю! Придумав таке, мишу приручати!
І Свєточка запускалася десь в степ методом "за хвоста з розкруткою". Туди ж свого часу летів незрозумілий плазун який "ну не викидай Тамару, вона мені тещу нагадує" і величезний південний павук "ну чим він тобі мішає, діловий як Павлович в штабі"
Але Сашко був впертий і таки знайшов того, хто влаштував навіть Ридвана.
Їжака. Їжак був з-біса розумний і геть не нав'язливий. Окрім того, з його приходом з позицій щезли будь-які Свєточки, Тамари і Павловичі. А ще він за тиждень навчився виконувати команду "Повітря!!!" моментально скручуючись у клубочок, де би в цей час не знаходився і що би не робив. За розум, корисність і працьовитість дядя Міша з Одеси назвав його Семен Маркович.
Семен Маркович діловито пересувався окопами, час від часу просився наверх, щоб порішати свої їжачині справи, в основному ввечері. А зранку стояв біля бліндажа і голосно рохкав, щоб його погодували.
Але одного ранку, вже після сніданку Сашко зауважив що рохкання не чутно.
- Де Семен Маркович?
- Не бачив. Ридван, в "кухні" немає?
- Нє, я його відучора не бачив.
Серце наддніпрянця Сашка теленькнуло. Не вберіг скотину! Хазяїн всратий. Як тепер собі в очі дивитись? Вирішено було сходити пошукати Семена Марковича у маленьку посадку понад дорогою, десь за три кілометри від позицій.
Хлопці відмовляли, але максимум на що погодився Сашко, це почекати вечора.
Ввечері, виконуючи всі закони маскування, Санька добрався до посадки. Семена Марковича він там не знайшов, хоч і прислухався до кожного шурхоту. Зате знайшов кілька Свєточок і навіть пару Тамар. Але
сміття у посадці було занадто багато. Можна було припустити, що воно довоєнне, якби не одне але. Біля сміття було ще й декілька куп досить свіжого гівна, і накладено його було ніяк не Семеном Марковичем.
Українські бійці, якими б нехлюями вони не були у мирному житті, такої хєрні ніколи не роблять. Бо це демаскує раз, та і неприємно самому - два. Тож Сашко все зрозумів і швиденько повернувся на позицію, лишивши для серунів сюрприз. Єдине, що його засмучувало, що їжака він так і не знайшов.
Рівно за добу до посадки завітало древнє українське звірятко, що ми його кличемо бавовником. Ще за деякий час наші хазяйновиті хлопці пішли перевірити що там. Сашко відмовився "А раптом там Семен Маркович? Ви лучче мені тоді не розказуйте, я поки тут речі збиратиму для передислокації"
За дві години дядя Міша застрибнув у окоп.
- Мінус чотири гандони! Ти ба, які падлюки? Могли нас легесенько попалити тут..
- А попалилися самі... На гівні, як і личить магучій армії - засміявся Ридван.
- Марковича не було? - знадією спитав Сашко.
- Ні, вибач брате, але пару Свєточок бачили і тещу твою, ну всмислі змію якусь. Та не переживай ти так, що йому зробиться, дика тварина, виживе.
Хлопці пакували нехитрі окопні пожитки, чекаючи на дислокацію, Ридван рахував пайки, дядя Міша складав лопати, Сашко потягся за брезентом з бліндажа, щоб скласти. Звідти вивалився їжак. Він почав незадоволено пхикати і рохкати. Санька не вірив очам. Затамувавши подих він вигукнув "Повітря!!!"
Їжак моментально скрутився клубком. І на секунду Сашкові здалося, що Маркович йому хитро посміхнувся.

[Lilьka]

У пана Антіна на емоціях трохи змішалось все. Так, россіяне намагаються собі привласнити Русь, але це не означає що ми самі маємо від неї відмовитися,

Мені здається, пані і панове, що ви А.М. не зовсім зрозуміли. Він, імхо, каже про те, що Київська Русь - це Україна. А русня хоче впаятися в якусь шпаринку нашої історії, щоб перебрати її і на себе. Наприклад, в ту саме шпаринку, коли тричі будь проклятий Андрій Боголюбський втік з Києва, його ж і пограбувавши. Вивіз святині і сакральні речі. І на цьому пограбованому майні схотів побудувати якусь "нову Русь".
От тому я теж кажу: бийте на звук! Не має бути някої шпаринки для "Руси-роїїссі", є тільки Україна.

[Eney ♔]

Чим нарікати на Бога за те, що Він не виконує ваші прохання, краще подякуйте Йому за те, що не отримуєте все, чого заслуговуєте.
(с) святитель Іоан Золотоустий
І не забувайте дякувати Господу та ЗСУ!
(с) протоієрей Олександр Дедюхін

[Teagan]

Гудименко

Увімкнув телевізор у палаті і побачив у новинах якогось експерта, який із серйозним хлібальником щось там прогнозував із словами «Путін на таке не піде, бо Росії це невигідно».

Ви там зовсім їбанулися чи тільки частково?

А влаштовувати повномасштабну війну було вигідно? А вбивати дітей було вигідно? А під камерами всього світу зносити з обличчя планети цілі міста було вигідно? У Бучі закопувати мирних мешканців вигідно було?

Ця війна з самого початку, з 2014 року – не про раціональність. А з лютого місяця цього року були викинуті на смітник навіть залишки здорового глузду. Якщо століття тому для Росії було економічно вигідно захоплювати українські землі, то зараз, у XXI столітті, жодного раціонального сенсу немає і бути не може. Росія не помирала від голоду до початку війни. Росія була економічно набагато більш сильною, ніж Україна, у неї банально було більше грошей – нафта і газ чудово продавалися. Весь світ боявся російську армію, Україна не мала перспектив вступу до ЄС і НАТО у короткостроковій перспективі – до війни все було для Росії досить і досить непогано.

Тепер Росія втратила майже все і продовжує втрачати. Нічого не отримавши від війни, вона отримала масу проблем, які у перспективі приведуть її до розпаду. Тож з точки зору раціональності у Росії не було жодних причин влаштовувати війну, бійню і геноцид.

Чи означає це, що Росія не розпочала війну? Ні. Вона це зробила. Вона розпочала війну, яку не могла виграти. Повністю наплювавши на раціональність як явище.

Тому люди, які зараз розповідають нації про якусь там раціональність Росії, про «вони на це не підуть» і «їм це невигідно» – шкодять. Бо дають українцям ілюзії замість гірких фактів.

А факти такі, що Росія – це скажений хижак, який сам помирає від свого сказу, але здатен на будь-які мерзенні вчинки. Це не про раціо, це про хворобу. Тому не треба заспокоювати себе стабільним фронтом, санкціями і перспективами. Треба бути готовими до всього, і ми як нація є достатньо дорослими, щоб обирати правду, а не солодкі ілюзії.

Вони цілком можуть ще раз кинути війська на Київ. Вони можуть проголосити мобілізацію і спробувати закидати нас гарматним м‘ясом. Вони можуть робити будь-які жорстокі та алогічні речі, які ми не можемо спрогнозувати, бо ми у здоровому глузді, а вони ні.

Тому ми маємо бути готовими до усього. Ми не можемо розслаблятися. Ми маємо постійно, щодня розвивати армію та економіку, робити все для того, аби країна ставала сильнішою. Маємо постійно нагадувати і собі, і світу, що нас оточує: доки Росія поряд, всі в небезпеці.

Так, це дискомфортно. Це напружує. Дуже хочеться спрятатися за думкою, що найгірше вже позаду, лінія фронту стабільна і всі випробування завершені.

Але ми сильні. А сильним не потрібні ілюзії. Сильним потрібна правда. А правда в тому, що доки скажений звір живий, від нього не можна відводити очей. І тим більше не можна думати, що навіть важкі рани його зупинять.

Вбий. Зроби контрольний. Перевір пульс. Закопай.

І тільки тоді святкуй перемогу.

[Milena]

Гудименко

Таке молоде і таке розумне, пишаюся нашими

Cпойлер

моїми

  онукаи.

[Eney ♔]

Rostyslav Pavlenko
https://www.facebook.com/rostyslav.pavlenko/posts/pfbid0XQkjj9yVAX7Ax7x9qQqputxbPFKCbbon4JraZga5TXYAh5vPBzyDRqBiD2tBK7PNl
Рашистів до дна
75 років тому гітлер до останнього вірив у якусь диво-зброю, чи розлад між союзниками, чи якийсь катаклізм, який поверне програну війну на його користь. Не дочекався, сконав у бункері, а його поплічники понесли відповідальність.
Прямуючи його слідами, путін зараз дуже вірить у зиму. У своїй хамській манері бажає замерзнути «вовчому хвосту» Європи. Пропагандони показують росіянам «замерзлі європейські міста» (хоча знімали ці замерзлі панорами, кажуть, у Красноярську – який досі не газифікований).
Але путін має всі шанси повторити шлях марних надій, нищівної поразки і гіркого кінця. Зрештою, зима хоч і близько, але часу до неї достатньо для гарної підготовки – і України, і Європи загалом. З цієї зими Європа вийде сильнішою. Так, як вийшла з зими 2022 року, коли росія, готуючись до вторгнення в Україну, вже влаштовувала гру з цінами на газ.
А росія має в цю зиму платити за свої злочини. Відчути, що таке війна – як починають відчувати мешканці прикордонних територій і окупованого Криму.
Спільна стратегічна стаття Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та першого заступника оборонного комітету парламенту Михайла Забродського великою мірою про це ж: агресорів має полишити відчуття безкарності.
Рашистам належить відчути на собі наслідки війни. ЗСУ повинні мати для цього засоби.
 Держава має для цього все зробити – і шляхом відновлення відповідних програм, і співпрацюючи з партнерами.
І, звісно, ціну агресії мають допомогти сплатити санкції. Зокрема, ембарго. Як зауважив Петро Порошенко, чим швидше Європа відмовиться від російського газу, тим краще для глобальної безпеки. І тим швидше росія опиниться на дні, з відмерзлим хвостом і іншими частинами.
1. У ЄС обговорюють обмеження ціни на російський газ до €50 за мегават-годину або близько $522 за тисячу кубів. 
Це більш ніж уп'ятеро менше поточної ціни в Європі.
Згідно з документами Єврокомісії, пропозиції включають обмеження цін на російський газ на рівні всього ЄС та розподіл газу країнам, що потребують надзвичайних ситуацій. 
2. З початку року країни Європейського Союзу скоротили постачання російського газу на свій ринок на 48%, а з урахуванням Великої Британії – на 49%.
3. На російському Кузбасі через санкції закриють велику вуглезбагачувальну фабрику.
На Кузбасі законсервують велику вуглезбагачувальну фабрику «Красногорська». Причиною зупинення підприємства у місті Прокоп'євську стали труднощі зі збутом продукції на тлі західних санкцій.
4. Міжнародні резерви росії за серпень скоротилися на $11,2 млрд.
5. Одна з найбільших авіабудівних компаній у світі - американська Boeing заявила, що не купує алюміній та титан в росії з березня.
Виробник авіаційної техніки тоді ж припинив постачати російській стороні запчастини та перестав здійснювати обслуговування та техпідтримку літаків російських авіакомпаній.
Тим часом, минулого тижня стало відомо, що один із найбільших у світі споживачів алюмінію, американська промислова компанія Novelis, відмовилася імпортувати цей метал із росії.
І далі ж буде

[Volf Ram]

Валерій Прозапас

Колаборант - ОПЗЖ.
Колаборант - "Слуга народа".
Колаборант - "За майбутнє".

В "ЄС" - загинув, загинув, загинув....

А потім позитівниє ржуть з "6-8%", а єрмакі-подолякі розповідають про "нєактуальность".

І так останні 350 років.

[RedCat]

Мартин Брест
50 хв  ·
Україна: *всё лето потужно готовит секретную операцию по наступлению на Херсон. Такую секретную, что в Николаеве даже таксисты знают кількість сил та засобів.
Россия: *спешно перебрасывает войска на Херсон.
Україна: *возвращает в Николаев Марчелло и хуярит мосты.
Россия: *набивает Херсон войсками и ждёт.
Україна: *группирует сили та засоби, продолжает секретную подготовку.
Россия: Беларууууусь!
Беларусь: Мирного неба!
Россия: Ссссука.
Україна: Їбать!
Россия: *начинает о чем-то догадываться, решает, что под Херсоном - это операция прикрытия и ложный удар, и перебрасывает войска на Донецкий напрямок.
Україна: * тут же наступает под Херсоном.
Россия: Та блять! Это ж должен был быть ложный удар!
Україна: Да?
Россия: *снова перебрасывает войска под Херсон.
Украиїна: *рвёт с колёс на Балаклею.
Россия: ТА БЛЯТЬ!
Україна: Нє, ну а шо?
Россия: *думает, куда перебросить войска.
Україна: Щастя, здоровля!
Россия: *думает, чьто блять происходит.
Україна: *развивает наступление на двух направлениях.
Вы находитесь здесь.
Вы всё ещё находитесь здесь, в сумасшедшей, вольной, сильной и невероятно крутой Украине.
Почувствуйте это. Покатайте на языке это ощущение, пусть оно пробежит морозом по позвоночнику и плеснёт вам в кровь немного адреналина, гордости и огромного желания жить.
Сентябрь. Продолжаем.

[Фрипп]

Otar Dovzhenko
42m  ·
X
Таня сильно сформулювала. Але тут треба пару слів про громаду, яка соває колоду.
Заруба на тему хороших росіян, і чи треба їх (і кого з них) тягнути в український ковчег, чи слати за їхнім національним кораблем, відбувається в тонкому прошарку інтелігенції. 
Для народних мас це офтоп, бо вони-то контактують із росіянами (будь-якими) переважно або на сімейно-приватному рівні — «в мене тітка в Уфі, вона за Путіна, тому ми стараємося не говорити про політику» — або суто у форматі споживання контенту (здебільшого на шару). Періодично хтось у соцмережах здивовано пише, що люди, виявляється, не перестали слухати російський реп і любити Булгакова з Булдаковим, навіть коли на них попадали російські бомби.
А прикиньте. В людей просто розлюблялка не виросла, не розуміють вони зв’язку між російськими бомбами і російським контентом. Цей зв’язок треба довго пояснювати дуже примітивними методами пропаганди, щоб дійшло — постів у фейсбуку не вистачить.
Але з іншого боку в нас є влада, яка зараз володіє практично повним доступом до інструментів пропаганди (телебачення насамперед), і до якої в час війни набагато вищий рівень довіри, ніж зазвичай. Російська культура цій владі, скажімо так, етнографічно не чужа, і цільова аудиторія цієї влади — не читачі Андруховича аж ніяк. Радше глядачі Булдакова. Тому ця влада практично від початку великої війни проголосила, що росіяни, які проти Путіна — це наші. Тобто ми тепер один народ і маємо спільний культурний простір не з усіма росіянами, а з частиною росіян, а критерії добору визначить влада. Це ж можна квитки на ковчег продавати!
І в прямому сенсі, і в переносному — коли глибинний народ заскучає за своєю Аллегровою, можна буде оголосити, що Ірина Батьківна наша, дозволена, вона завжди в глибині душі була проти Путіна, ми точно знаємо. І завоювати ще трошки народної любові.
Ви не сумнівайтесь: це так працює. Наприклад, коли днями помер Горбачов, багатьох цікавило, хороший він був чи поганий. І ось хтось видобув із невідомого джерела твердження, що, хоча Михайло Сергійович нічого про війну публічно не казав, але в приватних розмовах він її засуджував. Ураааа, наш, Мішаня, забігай на ковчег!
Найкумедніше, що ця сама влада назовні видає заклики до світу «скасовувати російську культуру». Але при цьому готова плекати її тут, фільтруючи за ознакою «нам сказали, що митець проти Путіна». Або, якщо митець давно помер, — що він був проти радянської влади. І так далі. Причому жодної дискусії на цю тему влада не підтримує. Найбільше, що ви можете почути від неї у відповідь  на критику — гнилоротий висер Арестовича про украинское хуторянство.
Ви не дивитесь телевізор, але просто знайте, що там хороших росіян приймають як своїх, обговорюють з ними «розпад Росії» і дозволяють їм говорити про українців речі, за які в реалі можна отримати в табло. Вчора, наприклад, в ефірі спільного телемарафону був Гаррі Каспаров. Гаррі «Кто защитит русский мир в Крыму?» Каспаров.
Тобто насправді полеміка на тему «говорити з хорошими росіянами чи ні» — це також частина нашої, української, звичної боротьби проти дій влади, яка давно сформулювала свою відповідь на це питання («ви один народ із тими росіянами, яких вам дозволить влада») і нашу думку в носі мала.
 І в цій боротьбі ми, як завжди, страшенно самотні. І нас так небагато. Здавалося б, непогані передумови, аби не нищити одне одного за першу-ліпшу помилку.

[Eney ♔]

Контуженный омоновец, которому когда-то либеральные критики по приколу внушили, что он писатель, Захар Прилепин признаёт "серьёзное поражение", призывает "не читать новостей", но надеется,  что "русские начнут как следует воевать".

"Если не хотите огорчаться - просто не читайте сегодня новостей...

Мысль о том, что русские начинают как следует воевать только после серьёзных поражений, высказанная в связи с добровольным уходом из-под Киева - была высказана тогда с опережением".

"Писатель", видимо, плохо учил историю в школе. Русские хорошо воюют на своей территории в оборонительных войнах, а в империалистических войнах - воюют плохо, могут победить только заведомо слабого соперника. Поражения и неудачи в таких войнах всегда приводили не к консолидации нации, а к распаду государства или, как минимум, "старого порядка". Так было после Крымской, Русско-японской, Первой мировой, Афганской. Нынешнее поражение России - это не отступление 1812-го или 1941-го, а большая сухопутная Цусима на чужой оккупированной территории.

Украина, наоборот, ведёт оборонительную войну на своей земле, за само существование страны и народа. В этом её поддерживает большинства развитых демократических стран. Украинцы в нынешней войне "играют" за антигитлеровскую коалицию, а россияне - за захватчиков-нацистов.

Путин хотел отзеркалить легкий захват Гитлером Чехословакии, на худой конец - Польши, а получил ремейк нападения нацистов на СССР. Украинцы ведут свою Великую отечественную войну. Битву за Москву (то есть Киев) они уже выиграли. Сейчас они выигрывают и битву на востоке, за свой Сталинград, беря в кольцо новую "армию Паулюса". А дальше останется "штурм Берлина" и агония бункерного червя.

Россия всегда воевала в Европе при поддержке европейских же союзников. Сейчас она одна против всего западного мира. Шансов просто нет.

*Цусимское сражение - морская битва весной 1905 года в районе острова Цусима (Цусимский пролив), в которой российская 2-я эскадра Тихоокеанского флота  потерпела сокрушительное поражение от Императорского флота Японии. Последнее, решающее морское сражение русско-японской войны 1904—1905 годов, в ходе которого русская эскадра была полностью разгромлена. (с) Игор Эйдман (https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02z5PUQaunywLZDXAip7HgmA3bZQQ4kFNo45gHRc8rYbpwDNTmDwgwZzFu9jbkX2ZLl&id=100001589654713)

[Volf Ram]

Це ж можна квитки на ковчег продавати!

Так вже звертатися до брата єрмака

[Volf Ram]

ВОНИ ТІКАЮТЬ

Ми йдем вперед. Здалека чути гуки.
Гармати б'ють, і крові всюди вщерть.
Не буде більш терпінь, ні муки!
Вперед! - Там воля або смерть!

Вони тікають. Ми ще не пишемо цього відкрито, але ті з нас хто знаходиться на інших ділянках фронту, вже обривають телефони тих хто на Харківщині питанням «Ну що?!» І товариші кажуть – це не відступ. Це невпорядкована втеча.

Вони тікають. Ви просто візьміть кілометраж пройдений ЗСУ за кілька днів, розділіть на час і порівняйте отримане з середньої швидкістю САУ. Стане очевидно, наші пруть вперед практично не зупиняючись. Ударне угрупування ЗСУ практично не зустрічає опору.

Вони тікають. Хлопці і дівчата хто там, на наші обережні запитання відповідають: «Для такого наступу це – не втрати». Розповідають, як арта поповнює запас снарядів і ракет «Made in USSR» прямо з трофеїв. Як логісти збурено горлають: «Ні, ну ви вщент охреніли? Що я з ними робити буду?! Де мені їх ставити?» Бо хлопці пригнали ще пару трофейних БТРів.

Вони тікають. Над соцмережами стоїть виття колаборантів, які тепер силяться втекти від українського війська. Ті хто «іскарєнял фашизм», себто зрадив Україну і прислужувався окупанту, тепер судомно набивають багажники машин «нажитим важкою працею». І тремтять від кожної автоматної черги на обрії, чекаючи як з кущів вийдуть тактикульні бійці «Азову» або «Айдару» з «Малюками» в обвісі і довгими ножами. А їхні дружини, розмазуючи по пиці косметику зі сльозами, строчать в соцмережах пости про гірку долю тих хто за окупантів «налаживал жизнь і памагал абеспечіть людей єдой і лєкарсьвами – пусть даже палучал за ета зарплату». Бо знають, після Бучі та Бородянки про «налаживалі жизнь» можна розповідати соцмережам. Але не воякам ЗСУ. І навіть не операм СБУ. А ще знають зрадники, що це кінець. В Росії вони не будуть потрібні нікому. Доведено іншими зрадниками, які намагалися виїхати до Росії з ДиРи та Луганди.

Вони тікають. Їхня хвалена десантура раптом відкрила, що купання у фонтанах і п’яні бійки ні фіга не допомагають проти українських механізованих бригад. Вони кидають техніку. Вони кидають боєприпаси. Вони, які «сваіх нє брасают», кидають на дорогах поранених товаришів, не забувши забрати у них рюкзак: «Тєбя укропи накормят, а мнє атсутпать». Вони кидають навіть свята святих – пральні машини і унітази, чесно вкрадені з квартир українців. Тягнуть в рюкзаках дрібноту – золото, гроші, косметику, жіночі панчохи. Все це знаходять наші хлопці у полонених. Вони намагаються перевдягатися в цивільне і втекти на крадених велосипедах (!), але ЗСУ їх ловлять так само. Бо нема чого соватися в Україну, якщо не можеш сказати «Лисиця везе паляницю по Укрзалізниці».

Вони тікають. Ні, я не маю ілюзій. Наступ завершиться. Не можна наступати вічно, а Україна ще не в тому становищі аби гнати окупантів з України як полковник Болбочан більшовиків у березні 1918 р. Рано чи пізно ми зупинимося, і використаємо оперативну паузу на підготовку для нового наступу. Так, я знаю що в наші країні багато проблем і вони не вирішаться завтра. Але...

Ну от просто відчуйте це. Те що відчували січовики гетьмана Сагайдачного коли наступали на Москву. Те що відчували сердюки гетьмана Мазепи, коли погнали геть осоружних чинуш Петра І. Від 1918 р., від походу полковника Болбочана на Схід і Крим українці не бачили такого, аби ми звільняли свою землю а ворог просто панічно тікав. Щось подібне було влітку 2014 р. за президента Порошенка, але є різниця між бандами найманців і кадровою російською армією.

Відчуйте це – і запам’ятайте. І просто насолодіться. Усі проблеми будуть завтра. А сьогодні – радійте. Сильно радійте. Бо ми повертаємо своє.

А вони – тікають.

[Eney ♔]

Кирилл Данильченко
34 хв  ·
Поиски хитрых планов, много ходов очка, договорняков и разменов это болезнь не только ФБ в частности, но и человеческого мозга в целом.
Искать скрытые связи и ассоциации  - именно так наш мозг эволюционировал. 
Возле реки шелестит камыш, плещется что-то, это тигр, у него хитрый план, пойду как я назад в хижину, шкуры мамонта скоблить.
Кто думал, что там шелестит ветер и рыба играет - того чаще сьедали. Не передавал он гены - что иногда сигара, это просто сигара, а не член или обмен севера Харьковской области на что-то.
Тут все просто по отходу, без хитрых планов  - фронт  рухнул  на 80 км в ширину. Брошено было все - блиндажи, в них буржуйки, запасы дров, водовозки, сборные пункты аварийных машин, запчасти и пошло поехало.
Куча битых и захваченных КШМ - управление попало по всей линии. А рота брошенных танчиков - Т-80БВ.  Это 4-ая танковая. У них модификация У была - новее. Они эту матчасть  убили об нас, а теперь бросили предыдушего поколения броню.
Топливо ли у них вышло, располагу ли танкистов накрыли и сесть некому было - но факт налицо.
С потерей ж\д пути с узловой Купянска, невозможно снабжать изюмскую группу, невозможно пытаться выйти на Барвенково и пытаться с фланга варить Славянск с Краматорском.
Нет смысла откатываться в степь, там в голом поле долбить блиндажи, рожать печки, дрова, искать новых доноров и зипы.  Нести сопутствующие потери и лишения, начиная заново в преддверии зимы.
Потому что нет уже надежды планировать глубокие окружения бывшей зоны ООС. Не было никаких договорняков - нахвачены полицейские коллаборанты, дурачки, которые в администрации концерты Газманова заказывали, пороха минометные, запчасти, командно-штабные машины.
И военный, и репутационный ущерб огромный. Иди, дурачок за российским паспортом, поедешь на бетонный завод на 5 лет, восстанавливать Бучу.
Что могло уехать и сохранило управление - выскочило, особенно тылы, что стояли вне радиуса нашей арты. Что не смогло, заблудилось, отстало, связи у него не было, глупое оно было, спало с похмелья или в увале было - теперь поедет в тюрьма, на кладбище и на обмен.
Растягивали, растягивали венгерку фронта россияне, а вот она лопнула после тычка. И пришлось выходить.  Вот и весь хитрый план и договорняк.

[Eney ♔]

Чомусь подумалося... А полковника Болбочана вбили ж не вороги.

[Galuska]

Валерій Прозапас

Колаборант - ОПЗЖ.
Колаборант - "Слуга народа".
Колаборант - "За майбутнє".

В "ЄС" - загинув, загинув, загинув....

А потім позитівниє ржуть з "6-8%", а єрмакі-подолякі розповідають про "нєактуальность".

І так останні 350 років.

Залишу це тут:

«Знаю, що багато моїх друзів/знайомих голосували за «Слуг народу», бо ж кращих на їх думку не було на той час! 🤷
❗️Отож трохи статистики:
✅ Кількість колаборантів, які встановлені та були/є членами «Слуги Народу» - більше 120 осіб.
✅ Кількість колаборантів, які встановлені та були/є членами «Європейської Солідарності» - 0 осіб. (Нуль осіб!)
* колаборанти - особи які перейшли на бік ворога !
✅ У лавах ЗСУ перебуває 796 членів партії “Європейська Солідарність”, в тому числі 160 депутатів місцевих рад
✅У лавах ЗСУ депутатів від «Слуг народу» - не знайдено
✅ У лавах тероборони (в тому числі тих батальйонів, що вже беруть участь в бойових діях на Сході і Півдні) – 1597 членів партії «Європейська солідарність . Серед них – 305 депутатів
✅У лавах тероборони від «Слуг народу» - знайдено аж 2 депутати!
✅ ДЕПУТАТИ ВРУ, які втекли з України після початку повномасштабного вторгнення росії:
ОПЗЖ - 12 чол.
«Слуги народу» -5
«Голос» - 2
Позафракційних -4
«Європейська солідарність»- 0
❗️Отже факти говорять про щось, чи ні???
🤷 Хоч багато відмовляється це усвідомлювати і всіляко заперечує цей факт, але ваш вибір у 2019 році коштував життя ❗️ тисячам українців вже в 2022...
І, на жаль, це ще далеко не кінець...»

© Biliak Andrii

[Фрипп]

Кирилл Данильченко
1h
 
X
Мораль это только бонус для атакующего,когда он поражает производство тепла, электричества, воды и пара.
Не будет никаких особых бунтов и волнений - Грузия, Азербайджан  и Армения начала 90-ых подтверждают.
Да тяжело, да из окон грибки труб, полтонны дров в месяц на этаж, водовозки, срезанные деревья на проспектах  и вот это всё.
Но жили.
Правда, не все - поэтому сейчас армянская, грузинская и азербайджанская диаспоры разбросаны по всей Европе.
Главная цель это снижение возможностей государства армии и экономики. Все утыкать генераторами и печами невозможно, плюс тепловозная тяга поездов меньше развита, чем электро, насосы, в том числе повышающие для канальи, холодильники, связь.
Увеличивается потребление топлива с колес, ложатся услуги, поразили подстанцию завода и он просто цех времен 19 века.
 Вот это цель. Большинство в любой стране живет от зарплаты до зарплаты - закончится работа, закончится жизнь в этом регионе.
Поэтому можно сколько угодно призывать покупать машину дров и вспоминать коммуналки времен Сталина, с ведрами для золы и шушами под окном, где лежат полтора зила дров на зиму, дежурными и вот этим всем.
Или снимать частные дома с печами медленного горения. Или палатки в спальне и прочие любимые истории выживальщиков. Но большинство будет бежать из городов, где не будет воды, тепла и электричества. В другой ли регион, в село или в ЕС -это уже вопрос второй. 
К этому и нужно готовиться - ко второй волне исхода, если противник продолжит поражать обьекты критической инфраструктуры зимой. Армия и так жила на печках, генераторах и привозной воде, опять же эти удары, по мне  ускорят поставки ПВО, ПРО и авиации.
Мне сейчас лень искать свой пост весной, когда все были на эйфории и по моему даже Фукуяма говорил, что месяцок и все. По поводу  40% ВВП, курса доллара и зимы. У многих  лично семья готова. Но если раньше соседи были бараны, то могли максимум затопить и редко когда покурить в постели.
А без тепла будут угорать, будут пожары, будут воровать топливо и получать обухом по голове, будут люди которые не смогут поднять рюкзак дров и два бутля на этаж, лопнувшие трубы. Кратно растущий геморрой из-за каменного мешка, где нет работы.
К этому всему нужно быть готовым морально в первую очередь и иметь минимальный запас. Тысячи лет люди готовились к зиме, тут нового ничего не напишешь. Если этого нет - готовиться чемодан, вокзал, пансионат в Чехии.
Во всех конфликтах РФ работала по инфраструктуре, да и чего греха таить, выносили аж бегом электростанции и ТЕС и в Ираке, и в Иране, и в Югославии.
Всю систему россияне не вынесут, но проблемы будут и чем ближе к фронту, тем ярче. Целями могут быть не только производство пара, тепла и электричества, но и трансформаторные заводы, ДСНС, ЖКХ местное.
Я больше чем уверен,  что они надорвутся ракетами, как надорвались мобилизацию срывать, рушить мосты, бить подстанции тяговые на железке. Но готовиться надо на вчера.

[Milena]

Залишу це тут:

Буду вдячна за посилання, хочу розповсюджити.

[BigSister]

Буду вдячна за посилання, хочу розповсюджити.

https://uk.tgstat.com/channel/@DaphniaBlog/1770

[Galuska]

Буду вдячна за посилання, хочу розповсюджити.

Я взяла у Дафи (Алли Комаровой)
https://t.me/DaphniaBlog/1770 (https://www.patreon.com/23daphnia)
А вона посилається на Biliak Andrii, ось тут у фейсбуці
З його слів (далі в коментарях), інфа зібрана з відкритих джерел.