На херсонській лінії фронту немає ознак українського наступу.
The Washington Post: by Loveday Morris, Liz Sly, Dalton Bennett and Anastacia Galouchka August 13, 2022
Наземне просування зупинилося, очікуючи поставок західної зброї.
Кілька тижнів поспіль західні розвідки та військові аналітики передбачали, що повернення Херсона та прилеглих до нього територій є неминучим. Але в окопах, які розташовані менше ніж за кілометр від російских позицій, українські військові ховаються від артилерійських кононад, не маючи можливості просуватися вперед.
«Зліва, справа, над нашими головами», — каже 45-річний Юрій, солдат 63-ї механізованої бригади про обстріли, які посилюються за останній тиждень. Вночі, рухаючись через сільськогосподарські угіддя, російські військові проводять розвідку і шукають слабкі місця. «Ситуація дійсно ускладнилась», — говорить він.
Повернення Херсона може стати нищівним ударом по амбіціях Путіна в Україні. Регіон має вирішальне значення для забезпечення Криму прісною водою. Після незаконної анексії Криму ця проблема коштувала Росії мільярди рублів. Окрім того, це ключовий плацдарм для майбутнього російського наступу в бік Одеси, такої жаданої перлини на Чорному морі.
Якщо Україна хоче досягти заявленої президентом Зеленським мети — виграти війну до кінця року, то час спливає. Поточна ситуація на місці створює перспективу важкого і довготривалого глухого кута. Люди, які тікають з Херсонської області, розповідають, що російські війська отримали підкріплення. Офіційні особи спостерігають за цими переміщеннями військових з насторогою.
«Окопалися», — каже голова криворізької військової адміністрації Олександр Вілкул після повернення з поїздки на передову. — «Ми знаємо, що вони укріплюють позиції. Противник збільшує кількість артилерії по всій лінії фронту». Це, для розуміння, понад 100 км фронту.
Голова військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул заявив, що російські війська, які окупували Херсон, окопуються та укріплюють свої позиції.
Не маючи достатньої кількості артилерії та бронетехніки, необхідних для успішного контрнаступу, Україна зосередилась на операціях далеко за лінією фронту. Наприклад, таємнича атака на російську авіабазу в Криму, яка була головним центром постачання для херсонського угруповання. Колісь такі цілі вважалися недосяжними для України.
Прогрес, якого українські війська досягли тут за останні місяці, тобто відвоювання ряду сіл з-під контролю Росії, наразі значною мірою зупинився. Солдати ж тепер є незахищеними на цій звільненій відкритій місцевості.
Дороги, якими пересуваються військові, всіяні воронками від попередніх ударів. Вогонь коригують за допомогою російських безпілотників Орлан, які легко знаходять необхідні цілі.
«Нам нема де ховатися», — каже Юрій, який воює без ротації від початку вторгнення. Він, як і інші солдати, згідно з протоколом не називає свого прізвища. В озброєнні його підрозділу традиційна солянка: сучасна протитанкова зброя та радянський кулемет 1944 року. Їхнє завдання — утримувати цю позицію.
Українські офіційні особи стримані щодо будь-яких термінів нового просування фронту. Проте зазначають, що перш ніж це відбудеться, Києву потрібне додаткове постачання західної зброї. Україні не вистачає можливостей для повномасштабного наступу будь-де вздовж лінії фронту протяжністю в 2000 км. Це анонімно визнає один з представників Служби Безпеки.
«Ми повинні бути чесними, поки що Україна не має достатньої кількості систем озброєння для контрнаступу», — сказав радник з питань оборони та розвідки з українського уряду на умовах анонімності, оскільки не має повноважень на спілкування з пресою.
«Досягти результату можна, але якщо це станеться, то це буде розсудлива стратегія України, а не бій на рівних з Росією», — каже радник. — «З ними дуже важко зрівнятися в силі»
Цього тижня один з українських командирів генерал-майор Дмитро Марченко заявив, що «невеликі партії» західної зброї ускладнюють проведення наступальних операцій. Водночас він висловив оптимізм, що в майбутньому динаміка зміниться.
«Думаю, як тільки ми отримаємо повний пакет цієї допомоги, наш контрнаступ буде дуже швидким», — сказав він виданню РБК, закликавши херсонців «набратися трохи терпіння».
«Це буде не так довго, як усі очікують», — додав Марченко.
45-річний Віталій (ліворуч) і 44-річний Юрій в окопах на херсонській лінії фронту серед українських бійців, які намагаються відвоювати окуповану територію, яка з’єднує Росію з Кримом
Інші ж навпаки стримані у власних очікуваннях, бо ситуація є динамічною. Росія знову посилює наступ на міста на сході.
«Все змінюється практично щодня, ворог перекидає сили, ми маневруємо і змінюємо тактику», — каже радник міністра оборони Юрій Сак. — «Ситуація змінюється і плани теж»
«Контрнаступ вже відбувається у спосіб, який є здійсненним», — говорить Наталія Гуменюк, речниця пресцентру сил оборони командування «Південь». За її словами незначний прогрес є, але при цьому зазначає, що війна є гібридною, тож і успіхи відповідні.
Деякі співрозмовники натякали, що плани про наступ на цій ділянці фронту озвучені як частина інформаційною кампанії, щоб відтягнути російські війська зі сходу.
І Росія повелася на це. Лише за останній тиждень у Херсонську область прибуло приблизно 3 тисячі військових, що, за словами радника з розвідки збільшило їх чисельність на західному березі Дніпра до 15 тисяч осіб.
За словами аналітика Conflict Intelligence Team Кирила Михайлова, більшість із новоприбулих — це елітні десантні частини, що допомагають підкріпити виснажені російські сили, які місяцями тримають лінію фронту.
Місцеві мешканці, які втікли з окупованих територій, кажуть, що російські військові готуються до українського наступу.
«Два тижні тому вони приїхали з великою кількістю спорядження», — розповідає 42-річний мешканець Нововоронцовки, що під Херсоном, який підтримує там зв’язок з батьками. — «Вони облаштовують позиції прямо в житлових будинках». 65-річна жінка, яка виїхала з маленького села Мар’їне 11 червня, сказала, що раніше російські війська були ледь помітні. За кілька днів до її втечі їхня кількість збільшилась в рази, «вони копали окопи», — розповіла вона
70-річний Федір Сербін (зліва) та 66-річна Валентина Єфименко зараз живуть у місті Кривий Ріг, у притулку для переселенців
Таке масове перекидання військ викликає занепокоєння, адже Росія може готувати власний наступ в цьому районі. Аналітики та офіційні особи висловлюють думку, що Москва може спробувати повернути деякі села, відбиті українськими військами за останні місяці, але в неї немає сил для початку широкомасштабної операції.
Сили навколо Херсона є єдиним плацдармом Росії на іншому березі Дніпра. Природній бар’єр у вигляді найбільшої річки України вимагає, щоб постачання сил окупантів відбувалося через низку мостів. Ці шляхи виявилися вразливими для нових ракетних систем HIMARS, які постачаються в Україну Сполученими Штатами. Своїм ударом по Криму Київ продемонстрував здатність наносити ураження по військових об’єктах, в головні місця прийняття рішень на півдні.
«Якщо Україна планує контрнаступ, то «годинник цокає», — каже Кирило Михайлов. — У жовтні почнуться дощі, що ускладнить військові перміщення».
«Україна використовує гібридну тактику ведення війни. У Херсоні значна частина місцевого населення вороже ставиться до окупації», — розповів Костянтин Риженко, український журналіст, який переховується в захопленому місті. За його словами, «російських військових в місті не видно, бо вони побоюються обстрілів».
Ті, хто залишився, в тому числі й офіцери ФСБ та поліції, розмістили свої позиції поблизу житлових будинків та лікарень. «Досить одному з них втратити пильність хоча б на 5 секунд, відволіктися на будь-що, партизани швидко їх вішають і топлять». Буквально наприкінці червня у місті внаслідок вибуху загинув колаборант Дмитро Савлученко, якого підірвали в машині.
З огляду на удар по Криму контроль Росії над Херсоном є під загрозою. Про це заявляє експерт центру Silverado Policy Accelerator Дмитро Альперович: «Думаю, росіяни скоро відійдуть від Херсона. Його стає важче утримувати, бо неможливо поповнити власні сили».
Втрата Херсона завадить будь-якій російскій меті, хоч і нереалістичній, захопити все українське узбережжя Чорного моря. Путін мріє створити контрольований коридор до молдовського Придністров’я. Інші експерти кажуть, що Росія, на відміну від України, може пожертвувати власними солдатами для операції, яка не має стратегічного сенсу.
«Українська армія ніколи не зробить дурниці, кидаючи людей, як гарматне м’ясо, у бій, щоб задовольнити амбіції своїх лідерів», — каже радник Юрій Сак. — «Головне питання — якою буде ціна».
Окрім сухопутного коридору в Крим територія Херсонської області потрібна Путіну для забезпечення потреб півострова у прісній воді. Ще в лютому російські війська підірвали дамбу, яка всі ці роки дратувала Путіна. Україна перекрила водну артерію у 2014 році. Колись родючі сільськогосподарські угіддя перетворилися на висохлі безплідні степи, і Кремль був змушений виплачувати мільярдні субсидії та інвестувати в нові водні проекти. Путін навряд чи поступиться цим регіоном без запеклої боротьби.
Велика пожежа, яка виникла в результаті обстрілів на херсонській передовій
Незважаючи на те, що Україна має достатньо живої сили, щоб розпочати наступ, Сак вважає, що без досконалішої зброї існує ризик без потреби відправити війська на смерть у наступі з мінімальними шансами на успіх.
Деякі українські військові частини відчувають це на собі. Майже півроку українська 28-ма механізована бригада воювала на південному фронті, блискавично зупиняючи наступ російських військ під Миколаєвом. Загартовані бійці підрозділу продовжують відвойовувати українську територію, наближаючись до Херсона.
Незважаючи на високий рівень підготовки та якісне оснащення бійців, російська артилерія і позиції у відкритому степу покалічили і вбили багатьох їхніх побратимів. Наприкінці липня в бою загинув командир 28-ї механізованої бригади Віталій Гуляєв, за його смерть бійці хочуть помститися.
«Ми дійдемо до Херсона», — сказав командир батальйону з позивним «Злий». — «Ми помстимося».
https://telegra.ph/Na-hersonsk%D1%96j-l%D1%96n%D1%96i-frontu-nemaye-oznak-ukrainskogo-nastupu-08-13
