Ось чому так обстрілювали Одеську область.
https://www.theguardian.com/world/2022/jul/09/ukraine-restores-danube-river-ports-in-emergency-effort-to-get-grain-out-russia-warУкраїна відновлює та розширює деякі зі своїх давно виведених з експлуатації річкових портів на Дунаї, щоб полегшити експорт зерна через блокаду Чорного моря Росією.
До війни українські річкові порти на Дунаї використовувалися рідко, деякі з них були в повному занепаді. Але після вторгнення Росії в Україну та її контролю над шляхами виходу до Чорного моря Київ відновлює свої старі річкові гавані, щоб уникнути морської блокади та прискорити експорт пшениці з країни.
«Візьмемо приклад Ренійського річкового порту, — розповіла Guardian Алла Стоянова, керівник департаменту аграрної політики Одеської області. Порт був одним із найважливіших у Дунайському регіоні за часів Радянського Союзу та проходом до Румунії. «Останнім часом взагалі не використовувався. Тому зараз ми працюємо над його розширенням разом з іншими річковими портами, щоб збільшити пропускну спроможність. Поки ми говоримо, понад 160 суден чекають у Чорному морі, щоб зайти в Сулінський канал, але вони не можуть, тому що пропускна здатність цього каналу становить лише 5-6 суден на добу».
На початку російського вторгнення силоси та порти по всій Одесі були переповнені
понад 25 мільйонами тонн зерна. Сьогодні 5 мільйонів з них експортовано альтернативними вуличними, залізничними та річковими шляхами.
«У березні нам вдалося експортувати 200 тис. тонн», — сказала Стоянова. «У квітні 1,6 млн; у травні 1 млн. 743 тис. тонн; а в червні понад 2,5м. Але цієї потужності все одно недостатньо, тому що зазвичай з нашими шістьма портами в Одеській області ми щомісяця експортували 5-6 млн тонн зерна».
Перед війною з Одеського порту виходило близько п'яти-шести суден із сумарним перевезенням 100 тис. тонн зерна, причому одне судно містило до 50 тис. тонн.
«Одна вантажівка може перевезти лише 25 тонн, а вагон поїзда — 60 тонн», — каже Стоянова. «Щоб завантажити еквівалент одного зерновоза, нам знадобилося б 2000 вантажівок. Усі ті довгі черги вантажівок і потягів, які ви можете побачити на кордоні, тому, що сусідні країни не в змозі з логістики управляти такою кількістю зерна від нас».
Оскільки Київ планує розширити свої річкові порти як мінімум двома новими силосами та спеціальними паркінгами для вантажівок, щоб швидше завантажувати зерновози, факт залишається фактом, це лише екстрені заходи для збереження відвантаження зерна. Українські чиновники усвідомлюють, що відкриття Чорноморського шляху є єдиним способом подолати глобальний голод.
«Правда в тому, що альтернативи морським портам немає», - сказала Стоянова. «Ми повинні негайно їх розблокувати. Світ може знайти спосіб змусити Росію на це погодитися. Ми не просто хочемо, щоб Росія щось пообіцяла, але ми хочемо, щоб вона погодилася [розблокувати наші морські порти] в рамках рішення Генасамблеї ООН. Якщо Росія на це погодиться, вони не зможуть ні на крок відступити [від угоди]».
«Якщо, на жаль, ми щодня втрачаємо солдатів, які хоробро захищають нашу країну, є й інша статистика, наприклад, кожні 48 секунд одна людина в світі помирає від голоду», – додає вона.
За даними ООН, кількість голодуючих у світі зросла на 150 мільйонів з початку пандемії Covid, попереджаючи, що продовольча криза, спричинена вторгненням Росії в Україну, ризикує підштовхнути найбільш постраждалі країни до масового голоду.
У четвер, коли міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив журналістам, що Москва готова вести переговори з Україною про зерно, серія російських ракет знищила в Одеській області два комбайни з 35 тоннами зерна, повідомляє місцева влада.
Тим часом українські фермери на окупованих територіях не мали іншого вибору, як продавати свій урожай росіянам.
Двоє українських фермерів в окупованій Херсонській області повідомили Guardian, що минулого місяця продавали своє зерно російським покупцям за зниженими цінами. «Моє зерно продали майже на 20% дешевше, ніж зазвичай. Але це краще, ніж нічого», – сказав один фермер, який побажав залишитися анонімним, побоюючись репресій з боку місцевої влади.
«Мені не вистачало місця для зберігання зерна, тому продаж був єдиним виходом», — додав фермер. Другий фермер сказав, що до нього звернулася агрофірма з Криму, яка попросила його підписати документи, щоб підтвердити, що зерно куплено «легально».
Він сказав, що продавав своє зерно приблизно за 100 доларів за тонну, що «ледь перевищує» собівартість виробництва.
У вівторок призначений Москвою глава південно-східної Запорізької області заявив російському інформаційному агентству ТАСС, що українські фермери на окупованих територіях отримували близько 200 доларів за тонну зерна.
Здається, також виникла розгалужена транспортна мережа для відправки зерна з Херсонської області до портів південного Криму, зазвичай першої зупинки для українського зерна.
«Ми отримуємо багато запитів на перевезення зерна з Херсона до кримських портів», — сказала Анна, менеджер логістичної фірми, розташованої в прикордонній Ростовській області. «Люди готові платити нам дуже хороші гроші, щоб ми забрали зерно та перевезли його до Криму, а ця дорога не завжди безпечна».
У регіоні тривають запеклі бої, оскільки Україна, підкріплена нещодавно отриманою західною зброєю, має на меті здійснити контрнаступ, щоб повернути територію.
Анна розповіла, що її компанія щодня відправляє від трьох до п’яти вантажівок, щоб забрати зерно з Херсона та відправити його до кримських портів Севастополя та Керчі.
У четвер NASA заявило, що російські війська зараз окупували близько 22% сільськогосподарських угідь України, а Київ звинуватив Росію в крадіжці понад 600 000 тонн зерна з окупованих українських територій для продажу на міжнародних ринках.
Того ж дня Україна викликала посла Туреччини, заявивши, що Туреччина дозволила кораблю під російським прапором, який перевозив, за її словами, тисячі тонн вкраденого українського зерна, покинути порт Карасу.
Турецькі митники заарештували судно на запит України у вівторок, після того як Київ заявив, що вантаж незаконно перевозив 7000 тонн зерна з окупованого Росією Бердянська, порту на південному сході України.
З’являється все більше доказів того, що частина українського зерна, яке надходить до цих портів, потім відправляється за кордон, переважно до портів Сирії та Туреччини.
