Це причина не в самому послабленні карантину, а в послабленні нами, людьми, дотримання засобів захисту себе індивідуальним засобами – тобто масками, недотриманням дистанції й іншими речами, які якраз спричинюють поширення захворювання. Це, в тому числі, і такі речі, як вихід хворих чи легкохворих з будівель, з домівок і перебування їх у місцях скупчення людей.
Ви знаєте насправді випадки, коли люди хворі, але перебувають вдома (легка форма), так порушують карантин?
Це не є якийсь секрет – цього не треба знати, бачити. Просто ми бачимо збільшення рівня захворюваності. І, відповідно, воно може передатися тільки тоді, коли хвора людина, заразна людина інфікує здорову людину. А це можливе тільки при наявності близького контакту без засобів індивідуального захисту в обох.
У мене таке враження, що люди вже просто звикли до цієї пандемії. І панують якісь такі фаталістичні настрої, що «хто має захворіти – той захворіє, може навіть помре, але не я». Наскільки виправдані такі настрої?
Насправді такі настрої були і зараз існують. Можливо, що більше вони спричинені нашим менталітетом. І серед медичного персоналу також є випадки, коли поки людина дійсно не сконтактує чи сама в себе не побачить симптоми коронавірусної інфекції, доти вона буде легковажно ставитися і до тих заходів, які треба робити, щоб не заразитися, ну і, відповідно, до інших речей. А вже коли дійсно, як-то кажуть, його особисто торкнеться – тоді вже він починає вірити, ходити, обстежуватися, лікуватися.
Але люди не можуть жити в умовах постійного напруження, постійного страху, постійного дотримання всіх правил карантину. Бо це ж не є насправді якась наша ментальна особливість – це відбувається і в інших країнах теж при послабленні карантину. Але там немає різкого стрибка.
У тих країнах… Наприклад, я читав про Німеччину. Дуже ефективно в них здійснювали заходи по боротьбі з коронавірусною інфекцією. І визначні інститути, університети, які досліджували це питання, на перше місце поставили те, що населення саме дуже чітко дотримувалося вимог того карантину – поряд зі здійсненням інших протиепідемічних заходів. І вони вже, якраз, пішли на зниження захворюваності завдяки тому, що люди зробили максимально все, що від них залежало. А вже в другу чергу всі інші протиепідемічні заходи – це і виявлення, й ізоляція чи госпіталізація інфікованого, пошук контактів, встановлення над ними спостереження, ну і в подальшому їхнє обстеження та інші заходи.
Давайте повернемося до вашої лікарні. Вона є базовою, основною у Львівській області для лікування хворих на коронавірус. Ви буквально два дні тому заявили, що у вашому закладі вже є 196 хворих, а можете прийняти ви тільки 200. Тобто лікарня фактично переповнена, так?
У нас планка наповненості лікарні поступово збільшувалася. Це було місяць тому на рівні 140–160 хворих, в подальшому – 160–180. Ну і останній тиждень…
А яким чином ви збільшували?
Поступало більше хворих, вони триваліше перебували на лікуванні, менше хворих виписувалося.
Я це розумію. Як ви збільшували кількість ліжко-місць?
Кількості ліжко-місць ми не збільшували. В нас можливість лікарні включає тільки 200 плюс-мінус п’ять пацієнтів – так, на крайній випадок. Більше ми прийняти не можемо. Але це не є проблемою, оскільки при визначенні закладів охорони здоров’я, які би мали і надають допомогу хворим з коронавірусною інфекцією, було визначено багато таких закладів, в тому числі і в місті Львові, і в області. Тобто якщо заповниться один…
То є додаткові лікарні.
Пацієнти будуть отримувати допомогу в іншому закладі.
Поставлю питання інакше: місця в лікарнях є? Тому що всі заходи карантинні передбачають те, щоби не було надмірного навантаження на систему охорони здоров’я –коли не вистачить ліжок, місць для госпіталізації.
У нас ще жодного разу не спостерігалося такого масового поступлення пацієнтів. Приріст хворих є, але він дуже плавний, поступовий, однак з тенденцією до збільшення.
Ну так, зараз щодня все більше і більше – уже до 200 на день доходить.
Так. Пацієнти раніше були молодшого віку, в них було менше супутніх захворювань, вони переносили цю хворобу легше і лікувалися менше часу. Теперішні пацієнти – це практично 70% старші 50 років, у нас і за 90 років є хворі. Вони отримують лікування по три тижні і більше, мають супутні хвороби.
Тобто весь перебіг хвороби триває три тижні – чи це лише складний період?
Це не перебіг хвороби – це від того моменту, коли пацієнт поступає в стаціонар і до того моменту, коли виписується.
А ви виписуєте вже повністю здорових чи просто з легшими формами хвороби?
Ми виписуємо тих пацієнтів, які не потребують цілодобового медичного нагляду – вони можуть здійснювати подальше лікування під наглядом сімейного лікаря в амбулаторних умовах. Тому що організм після такого серйозного захворювання повинен ще відновитися, реабілітуватися, і для цього потрібен час. Можливо, навіть два-три тижні. Тобто це захворювання може вибити з колії на півтора-два місяці.
А воно дає якісь ускладнення? От людям, які вилікувалися, загрожує якимись ускладненнями?
Це питання, знову ж, вивчається, оскільки вірус новий. Звичайно, чим важчий перебіг захворювання, чим більше ураження, наприклад, легеневої системи – тим імовірніше, що будуть у подальшому ускладнення зі сторони дихальної системи, такі як фіброз. Так само і з боку інших органів. Чим більше уражається, чим тяжча форма – тим імовірніше, що будуть ускладнення. Але які точно, конкретно і чи будуть, чи ні, який ступінь – це питання потребує подальшого вивчення, як і сам вірус.
Таке складне питання: будь-який лікар важко переживає смерть своїх пацієнтів. У вашій лікарні вже були… Скільки людей за час пандемії померло і як реагують медики, як ви реагуєте?
У нас кількість летальних випадків за останні два тижні збільшилася. В нас переважно мало помирало пацієнтів. Ми до кожного випадку, так само, відносимося індивідуально, бо для кожного медика смерть пацієнта – це найгірше, що може бути. В нас було, що і троє, і четверо помирали за добу. Це дуже важко морально для тих медичних сестер, для лікарів, які частиною родини стають під час перебування – оскільки пацієнти не виходять, до них родичі не приходять, і все спілкування здійснюється безпосередньо в лікарні…
Ви цифру назвете?
Назву. …Такі речі, які можуть пацієнти з медсестрами, лікарями говорити, які можна говорити навіть в себе в сім’ї, в родині і ними ділитися. Але на сьогоднішній день у нас померло 24 хворих, по області – 109. Це ж не секрет – цифри.
Просто, наскільки я розумію, у вас концентруються найскладніші випадки.
Зараз, можна сказати, всюди складні випадки: і в Центрі легеневого здоров’я, і в госпіталі ветеранів та репресованих у Винниках, і у 8-й лікарні, і у 1-й.
Зрозуміло.
Всюди дуже тяжкі хворі.
На початку пандемії дуже багато говорили про апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ) як якусь панацею, що вони врятують життя. А зараз вже є американська статистика, що фактично якщо вже доходить до підключення до апарату ШВЛ, то 9 із 10 все одно помирають. Ви можете сказати з власного досвіду, наскільки помічні ці апарати?
Звичайно, ці апарати – не панацея. Звичайно, ці апарати не є дорогою в одному напрямку. Це шанс врятувати життя – і ми користуємося будь-яким шансом, щоби врятувати життя людини.
Але коли вже доходить до…
Коли доходить до такого стану, що ми підключаємо людину до апарату штучної вентиляції легень, то звичайно, можливо, не один, а два з десяти виживають. От у нас, наприклад, зі всіх, хто перебував на апаратах ШВЛ, то вижила і була відключена від нього і на даний час ще перебуває у відділенні інтенсивної терапії лише одна людина [вижила] – це жінка.
А всі решта або продовжують перебувати, або померли…
Решта померли, а ще двоє перебувають наразі на апаратах ШВЛ.
Але питання в тому, що у перші місяці карантину вдалося зробити те, що не допустили якраз великої кількості зараження і великої кількостей поступлень, як і великої кількості важких хворих і тих, які могли б перебувати на апаратах ШВЛ. Цього ми уникли.
Тому що в інших країнах ми бачимо, що лікарні – це не були як у нас лікарні, а суцільні палати чи відділення інтенсивної терапії: біля кожного ліжка стояв апарат, і кожен апарат мав свого пацієнта. Якби у нас таке було, то, звичайно, ми не змогли б усім надати допомогу, бо в нас цього не було.
Я мав на увазі, що витрачали доволі великі кошти і з місцевих бюджетів, і з держбюджету на закупку ШВЛ. Можливо, ці гроші – якби, маючи тепер ці знання – варто було на щось інше витратити?
За гроші вам не скажу. Але ви праві в тому, що якби знання, то можна було би підготуватися по-інакшому, на інакше спрямувати певні ресурси. Але, знову ж, якби ситуація була відома, як з грипом, з іншими хворобами, то такого би не було. А це вірус новий, ми дивилися на досвід інших країн, в першу чергу, і робили практично те саме. Та, звичайно, деякі корекції можна було би ввести і по діагностичному обладнанню, по лікуванню. Ми зараз набагато краще лікуємо і діагностуємо цю хворобу.
Як ви лікуєте? Бо на початку ви опублікували такий розпачливий пост у фейсбуці, що «бракує елементарних речей». Зараз все це є?
Насправді це було не на рахунок речей, а на рахунок того, що ми стикнулися з такими пацієнтами і з такими проблемами немедичними, з якими ми не готові були стикнутися. Це, в першу чергу, був доїзд медпрацівників до роботи і з роботи у зв’язку з відміною рейсів міжрайонних та міжміських.
А друге, це було те, що пацієнти тоді багато приїжджали з-за кордону, багато з інших областей, районів, там були десь під самоізоляцією їхні родичі. Контакту не було – люди не могли ні вийти щось купити, ні ми не мали можливості їм за їхні гроші щось купити.
В подальшому було питання щодо засобів індивідуального захисту, які ми мали, але хотіли поповнити – бо не знали, скільки хворих може поступити і як довго ми будемо надавати допомогу …
А зараз як, більш-менш?
Зараз, звичайно, з цими питаннями все нормально, проблемних питань щодо лікування та засобів захисту ми не маємо.
Обіцяні доплати до зарплати у розмірі 300% медики отримують нормально, безперебійно, чи є з цим якісь проблеми?
Та були зі всім питання, так само і з доплатами. Спочатку ми отримали в березні від Львівської обласної ради, кожен працівник – тоді менша кількість медиків працювала з хворими, які мають підозру чи коронавірусну інфекцію. Всі, що працювали, отримували доплату у вигляді одного посадового окладу.
Це 100% – а обіцяли 300%.
Тоді ще не обіцяли – це взагалі була ініціатива обласної ради. В подальшому якраз перед Пасхою кожен працівник, їх було приблизно 300, отримали по 10 тисяч від львівського міського голови, від міської ради. А потім була отримана ця доплата за березень. А решта, за квітень-травень, – то це вже після того, як ми підключилися до пакету послуг з надання допомоги коронавірусним хворим Національної служби здоров’я України, підписали договір.
Але я маю на увазі, що ці гроші виплачують, так?
Ми отримали кошти, і вже з цих коштів було виплачено до 300% цю надбавку.
Хотів би ще зачепити таку тему – як зараз медикам працювати фізично? Зараз жарко, люди в цих халатах, в цьому хімзахисті… Скільки вони можуть в цьому працювати? Я так розумію, вони не можуть витримати повноцінну якусь восьмигодинну зміну?
Вже такого ентузіазму немає, як спочатку, і погодні умови інакші. В цих засобах індивідуального захисту працюється дуже важко. Ми не очікували такого тривалого терміну надання медичної допомоги…
Тим більше, кондиціонерів нема, напевно, в лікарні, правда?
Кондиціонерів немає. Вентиляція інакша, не кондиціонерами – але цього і не можна в лікарнях, особливо в інфекційних. А цей одяг одягнув – вже в ньому жарко, вже стікає піт по внутрішніх оболонках цього захисту. І в тих окулярах не видно, і від респіраторів потім сліди залишаються на тривалий термін на шкірі. І не видно медсестрі, як тому пацієнтові вену вколоти і крапельницю поставити… Але вони в тому одязі працюють. І мусять працювати – бо це єдине, що нас захищає від зараження, від інфікування цим вірусом і рятує нас.
Ніхто з ваших не заразився? З медиків, я маю на увазі.
З наших медичних працівників при виконанні професійних обов’язків ніхто не заразився. Є деякі ті, що захворіли, – то ведеться розслідування. Але я вже можу сказати, що насправді якщо дотримуватися чітко вимог санітарно-епідемічних, то дійсно неможливо заразитися цим вірусом під час надання допомоги, працюючи в тих засобах.
Останнім часом, особливо в соцмережах, усе більше і більше звучать такі думки, що взагалі ця вся пандемія – це фейк, що хворих нема, або їх мало, і це все така змова лікарів, щоби отримувати більше грошей. Або змова загалом влади, щоби контролювати протести чи залякувати людей. Що б Ви могли відповісти таким скептикам?
По-перше, лікарі більше грошей від цього не мають – це точно. По-друге, ми маємо медичні докази існування цього вірусу – так само, як і існування інших вірусів. У нас є чіткі методи діагностики, які показують наявність генетичного матеріалу конкретно цього вірусу, а не інакшого. В нас є системи, які показують наявність антитіл до цього вірусу в крові.
Тобто бачачи це, люди, які навчалися цієї професії і працювали ціле життя лікарями, медиками, вони не можуть сказати, що ми цьому не довіряємо – тому що вони точно так само визначаються, як і вірус грипу чи інші вірусні та бактерійні захворювання. Це такі самі методи обстеження.
Іншими словами, земля кругла – це відомо попри те, що хтось вірить, що вона пласка, так?
Тому якби ми просто сказали, що він можливо існує, можливо ні – це одне. Але якщо ми бачимо підтвердження такими точними методами, як полімеразна ланцюгова реакція, як імуноферментний аналіз – то принаймні медикам про це говорити неможливо, що такого не існує вірусу.
Я вдячний, що ви прийшли в нашу студію. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був заступник головного лікаря Львівської обласної інфекційної лікарні Ігор Берник. Мене звати Олег Онисько, побачимось. Дякую вам.
https://zaxid.net/statti_tag50974/https://zaxid.net/statti_tag50974/
