Cпойлер
Газпутін, газовий шантаж як зброя масової паніки і захістна зброя ембарго.
Нафта і газ як зброя, як засіб здійснення влади, як продовження політики іншими засобами – це не нове. Нафта приносить багатство, а багатство перетворюється на владу.
Президент Росії Володимир Путін це дуже добре знає. Для відстоювання своїх інтересів у боротьбі за Україну він спрямовує газову зброю проти Європи та відкрито погрожує перекрити газопостачання Європи. Газове ембарго як зброя масової паніки має ефект, якого хоче Кремль: ринки божеволіють, а привид холодної темної зими переслідує Європу.
Володимир Путін також знає, як колись була розгорнута нафтова зброя проти Радянського Союзу. У відповідь на оголошення воєнного стану в Польщі під тиском Кремля в грудні 1981 року США запровадили суворі санкції проти Радянського Союзу. Вашингтон націлився на проект газопроводу «Ямал», який би постачав газ із Сибірського півострова в Європу (до речі, цікава паралель із протидією Вашингтона газопроводу «Північний потік-2»).
Найефективнішою зброєю виявилося вимивання Радянського Союзу з нафтового ринку за допомогою Саудівської Аравії. У середині 1980-х років США переконали Саудівську Аравію значно збільшити видобуток нафти - з двох мільйонів барелів до 10 мільйонів барелів. Тоді ціна на нафту різко впала: вона впала з 32 доларів США за барель (159 літрів) до приблизно 10 доларів США за барель. Нищівний удар по економіці СРСР, яка лише в 1986 році втратила близько 20 мільярдів доларів доходу (приблизно 7,5% від загального доходу того року). Тоді Радянський Союз потрапив у серйозну рецесію, що зрештою також означало кінець радянської командної економіки.
Але питання в тому, чи зможе Володимир Путін поставити Європу на коліна газовою зброєю, як США за активної підтримки Саудівської Аравії перемогли Радянський Союз у холодній війні?
Ембарго ОПЕК після війни Судного дня 1973 року - надає візуальні докази, які вказують в іншому напрямку. Хоча ембарго спричинило стрімке зростання цін на нафту, у середньостроковій перспективі вони знову відновилися. Тому що висока ціна на нафту призвела до того, що на ринку з’явилися більш економічні автомобілі, і економія енергії стала проблемою.
Ідеї в таких книгах, як «Мале — це прекрасно: повернення до людських пропорцій» Ернста Фрідріха Шумахера або «Межі зростання» Денніса Л. Медоуза, Донелли Медоуз і Йоргена Рандерса впали на благодатний ґрунт, безумовну парадигму зростання, яка домінувава у роки економічного буму, раптово поставили під сумнів.
Міністри нафти ОПЕК дійшли виснову, що занадто висока ціна на нафту може призвести до активізації пошуку альтернатив викопному паливу. Зупинення світової економіки також виявилося не в інтересах країн-виробників, оскільки це означало б, що доходи від нафтогазового бізнесу більше не надходили б так весело. Зрештою, країни Перської затоки мали велику перевагу в тому, що їхню нафту й газ набагато дешевше видобувати й набагато легше доставити на ринки, ніж російську конкуренцію. І тому, з точки зору ОПЕК, мало сенс спробувати відібрати частку ринку в Радянського Союзу.
З того часу ОПЕК завжди намагалася впливати на розвиток ціни на нафту таким чином, щоб вона була достатньо високою, щоб забезпечити значний дохід для членів, але не перевищувала дах і таким чином робила викопне паливо менш конкурентоспроможним, ніж відновлювані джерела енергії.
Нападом на Україну та закручуванням газового крана Володимир Путін зриває багаторічну лінію ОПЕК. Тому що зараз діє наступне: якщо Грети Тунберг було недостатньо як підказка для виходу з нафти і газу та повороту до відновлюваних джерел енергії – тепер це може зробити Володимир Путін. Придбання теплового насоса та електромобіля, встановлення фотоелектричних панелей та будівництво вітряних електростанцій ніколи не було так привабливо, як сьогодні.
історія жадібності,
війна, влада і гроші
Розквіт і падіння великих імперій пов’язані з наявністю палива. Лінія еволюції чітко проглядається: могутність Британської імперії ґрунтувалася на тому, що імперія вибила всіх конкурентів винаходом парової машини в 1712 році.
У Європі баланс сил змістився в бік тих держав, які мали доступ до покладів вугілля: лідирувала Велика Британія, слідували Німеччина, Франція та Австро-Угорщина. У Китаї поклади вугілля були далекі від населення і видобутку. Ділянки були видалені, тому спалювали деревину та деревне вугілля, що призвело до надмірної експлуатації лісів. Економіка Азії - до того часу центр світового виробництва - була притиснута до стіни європейською конкуренцією.
Потім наступний еволюційний стрибок: США завдячують своїм піднесенням до світової влади не вугіллю, а нафті: нафту знайшли в Тітусвіллі, штат Пенсільванія, в 1859 році, а в 1901 році в Техасі було відкрито нафтове родовище Спіндлтоп, яке дало більше нафти за один день, ніж усі інші нафтові родовища світу на той час разом узяті. У бензинових і дизельних двигунах нафта може перетворюватися на кінетичну енергію. З 1908 року Генрі Форд продавав перші серійні, доступні за ціною автомобілі.
Повільно, але впевнено США замінили Європу як центр світової економіки, а нафта поступово стала основним джерелом енергії світової економіки. А також почалося становлення другої світової держави: СРСР. Тому що Радянський Союз також мав значні запаси нафти в Баку на Каспійському морі, про які було відомо ще з середини ХІХ століття. Однак нафтовий бум, який охопив нинішню столицю Азербайджану, раптово припинився в 1905 році, коли повсталі робітники зруйнували виробничі потужності. Страйкарів очолив якийсь Йосип Віссаріонович Джугашвілі – Йосип Сталін.
Під час Другої світової війни нафтові свердловини навколо Грозного в Чечні та Баку на Каспійському морі були найважливішою військовою метою Адольфа Гітлера після вторгнення в Радянський Союз. Адже нафтові свердловини, розташовані там у 1940 році, покривали близько сімдесяти відсотків потреб СРСР у нафті. Проте наприкінці 1942 року сталінські війська захищали Баку та Грозний, а також стратегічно та символічно важливе місто Сталінград на Волзі. У січні 1943 року гітлерівські солдати, які фактично мали захопити радянські нафтові родовища на Кавказі та на Каспійського моря, мусили капітулювати.
Нафта також відіграла дуже важливу роль у війні на Тихому океані: напад Японії на Перл-Харбор став початковим сигналом для кампанії із завоювання нафтових родовищ у Голландській Ост-Індії, яка могла б забезпечити всю Японію. Але і царство сонця, що сходить, зазнало краху.
Після Другої світової війни послідувала ціла низка воєн за нафту: ірано-іракська війна (1980-1988), вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році та напад США на Ірак у 2003 році.
Надія полягає в розширенні відновлюваних джерел енергії, що енергетичні війни можуть залишитися в минулому, тому що якщо енергію можна виробляти локально всюди, то енергетична зброя стає тупою. Від вугілля до нафти та кремнію – чи принесе наступний крок еволюції енергії більше миру? Надія жива.
