Тут багато запитань до поліції, ясна річ, але не менше питань до численних, ніби як українських патріотичних (кажуть, ледь не націоналістичних) організацій - агов, брати-патріоти, а чого це ви дозволяєте російській гопоті в масках Києвом швендяти? А знайти і популярно пояснити, що українського не слід займати? Це, звісно, не так пафосно, як із факелом ходити, але куди дієвіше... А запропонувати громадську охорону тим, кого по суті залякують?
Київ переповнений сєпарами і історія Тетяна Попова зі скандалом між батьками в одній зі столичних шкіл, тому доказ! І вони ж не ховаються. Геть не ховаються! Це другий фронт, панове. Будемо далі спостерігати?
Стійке враження, що масштаби ідеологічного провалу навіть не усвідомлюються. Візьмемо армію... Чому? Бо воїн має бути ідеологічно підкований від самих початків служби. А що у нас?
У нас 15 лютого в ліцеї ім. Богуна "Україна урочисто вшановує учасників бойових дій на території інших держав, а також 28 річницю виведення військ з Афганістану" (с)
"генерал-майор Гордійчук Ігор Володимирович особисто привітав героїв-афганців, які завітали сьогодні до КВЛ..." (с)
Повна версія інформацію тут:
http://kvl.mil.gov.ua/?p=3799Тобто кінець ганебної інтервенції СРСР в суверенну державу Афганістан "Україна урочисто вшановує"? А учасників тієї інтервенції (окупація, повалення чинної влади!) слід вважати героями? Жертвами трагедії війни - так, але героями чому? Втім далі було більше:
"Урочистості (!) в актовому залі ліцею розпочалися з вступного слова заступника начальника ліцею по роботі з особовим складом полковника Мотики С.М. (!) Він розповів ліцеїстам історію однієї із найтрагічніших війн другої половини ХХ століття – війну в Афганістані." (с)
Цікаво, чи говорив полковник Мотика С.М. , що вищим покликанням воїна є захист СВОЄЇ країни, а не вторгнення в іншу? Напевно не говорив, бо в наступній тезі він
"закликав віддати належну шану тим солдатам і офіцерам, які з честю (?) та гідністю (?) виконували свій військовий обов’язок у пустелях Іраку, Угорщині (?!!!), Єгипті Чехословаччині (???!!) , Ефіопії, Анголі при врегулюванні конфлікту в Югославії, Лівані.
Ну із Іраком та Югославією все зрозуміло - Україна виконувала миротворчу місію ООН, але яка честь і гідність могла бути в радянських окупаційних військ під час придушення революції в Угорщині в 1956-му та Чехословаччині в 1968-му? Де тут честь, полковник Мотика? Чим радянські десантники, котрі під виглядом аварійного літачка підступом сідають на аеродром "Рузіне" і тим починають військове втручання в НЕЗАЛЕЖНУ країну? Там честі гідності було так само, як в російських окупантів в Криму і на Донбасі. Це таку "честь" полковник Мотика ставить в приклад ліцеїстам Богуна?
Вишенькою в торті стала демонстрація... "9 роти". Пан полковник Мотика С.М. взагалі в курсі, що фільм 9 рота ЗАБОРОНЕНО до показу в Україні? Зокрема і тому, що там грає Михайло Порєченков, котрий публічно стріляв ПО УКРАЇНСЬКИХ військових! Полковник Мотика С.М. схвалює такі дії Порєчєнкова?
До відома командування ліцею ім. Богуна, стрічка "9 рота", як і інші картини за участю Порєчєнкова, під забороною з листопада 2014 року ...
Думаєте, хтось зробив зауваження Мотиці? Ні. Може хтось по лінії військової освіти підказав Герою України генералу Гордійчуку, що прославляння радянських військових авантюр і показ російського пропаганд кіно, це не те, що має надихати юнаків в НАШОМУ військовому ліцеї? Ніхто ...
Може на вищому рівні адекватності більше? Ні. Йдемо за посиланням -
http://www.mil.univ.kiev.ua/page/news/1/view/357 .
Цитую:
"Двадцять вісім років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію, як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав." (с)
Питання:
- Чому вшанування учасників бойових дій на території інших держав (насправді існує ЛИШЕ в Росії, Білорусі і Україні і називається в окупанта ЦЕЙ день - день воїна-інтернаціоналіста) в день фіаско РАДЯНСЬКОЇ ГАНЕБНОЇ АВАНТЮРИ? Україна брала і бере участь в безлічі миротворчих місій, де є бойові дії. Чому не поважати це?
Наступна цитата:
"виконуючий обов’язки начальника Військового інституту генерал-майор Ігор Толок провів зустріч з воїнами-афганцями та учасниками інших воєнних конфліктів під час якої висловив їм слова вдячності (?) за проявлений високий професіоналізм (?) та відданість військовій справі. Окрім того, очільник навчального закладу обговорив з представниками ветеранського руху перспективний план військово-патріотичного виховання молоді. (?)" (с)
Питання: пан Толок подякував військовим, котрим пощастило вижити в Афганській авантюрі Кремля за те, що вижили? Ні - "за високий професіоналізм". Професіоналізм в інтервенціях в незалежні держави? Це те, чим має пишатися український воїн? А в планах із військово-патріотичного виховання УКРАЇНСЬКОЇ молоді також будуть в прикладах "високопрофесійні" агресії із кривавими наслідками в Будапешті, Празі, Кабулі?
... Що з цього приводу думає міністр оборони України? Що з того думають на Банковій? В РНБО? У Верховній Раді? В Уряді? Це правильний вектор військової освіти? Ми НА ЦИХ прикладах будемо виховувати майбутніх офіцерів українського війська?
Панове-достойники не вбачають проблеми?
Тоді чекайте - після тітушні і спроб бійок, будуть відстріли, а потім за українськість буде йти пряма агресія від місцевої вати. Бо поки ми не робимо нічого, ворог робить все.
P.S. лікбез для тих, хто не подужав багато літер.
1. військовий має виконати наказ, але може відмовитися від виконання злочинного наказу.
2. воєнні дії на чужій території є прийнятними лише, якщо це допомога у визвольній війні чи дії під міжнародним мандатом.
3. ганебні війни мають спонукати до пам"яті тих, хто не повернувся - тут немає чим пишатися, це не може бути прикладом. це трагедія тих військових, що не мали вибору. це скорбота, а не пафос.
Ceterum censeo Carthaginem delendam esse
