Cпойлер
Коли ця організація захопила владу на території Смуги Гази, вона почала регулярні обстріли території Ізраїлю з ракетних установок. При цьому – і це найважливіший момент у тактиці «Хамасу» – ракетні установки розташовували в гущі житлових кварталів. «Хамасу» було важливо не стільки обстріляти Ізраїль, скільки викликати відповідну реакцію, яка не може не призвести до руйнувань і жертв у цих кварталах. Таким чином, «Хамас» досягав відразу кількох цілей. Його ракети досягали території Ізраїлю, створювали у жителів північної частини країни відчуття небезпеки і доводили прихильникам руху, що тільки «Хамас» діяльно бореться з ворогами. Одночасно можна було отримати вражаючу телевізійну картинку страждань населення в результаті ізраїльського «нападу» і підтримати атмосферу ненависті серед населення Смуги Гази.
Таким чином, все це населення – незалежно від своїх політичних поглядів, ставлення до Ізраїлю, руху «Хамас» і уявлення про шляхи врегулювання близькосхідного конфлікту – виявилося в заручниках у радикального угруповання.
Володимир Путін – один із небагатьох політиків сучасного світу, хто не соромиться подавати руку діячам із «Хамасу». Відразу ж після перемоги цього радикального руху на парламентських виборах в Палестинській автономії президент Росії заявив про готовність підтримувати з ним контакти і запросив представників «Хамасу» до Москви. Контакти російського керівництва з представниками «Хамасу» не були перервані і після перевороту в Газі і формуванні на цій території невизнаного уряду цього угрупування. Представники «Хамасу» зовсім недавно були бажаними гостями на зустрічі палестинських угруповань у Москві і тепло спілкувалися з одним зі своїх давніх партнерів – міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.
У тому, що «Хамас» і Росія використовують одну й ту ж тактику, немає нічого дивного. Я б навіть не став називати цю тактику винаходом радикалів Близького Сходу. Як відомо, всі засновники і натхненники близькосхідного терору проходили підготовку в Радянському Союзі, а їхніми інструкторами були кадрові офіцери КДБ СРСР – відомства, в якому почав свою кар’єру Володимир Путін. Так що тактика використання населення в ролі живого щита – це не палестинський, а кремлівський винахід. Не випадково російський президент обіцяв поставити жінок і дітей попереду своїх військ під час нападу на Україну.
У застосуванні тактики живого щита в Газі і на Донбасі є, однак, відчутна відмінність. Жителі Смуги Гази – не громадяни Ізраїлю і не претендують на це громадянство. Їхнє майбутнє пов’язано з рішенням близькосхідного конфлікту, можливо, вони стануть громадянами нової держави або однієї з сусідніх арабських держав. Ми можемо говорити про спроби створити негативний образ Ізраїлю за його межами, але не про внутрішню дестабілізації Ізраїлю.
У випадку з Україною все це є набагато більш небезпечним. Російські найманці і військові прикриваються українськими громадянами. Їм навіть не дуже важливо, відповість Україна на обстріли чи ні. У разі необхідності вони – як це вже було безліч разів – можуть самі обстріляти житлові квартали Донецька та інших українських міст і звинуватити в цьому Збройні сили України. Для Путіна і його маріонеток важливо посіяти в Україні атмосферу ненависті. Змусити українців ненавидіти своїх співвітчизників на Донбасі, а жителів Донбасу повірити, що Україна не сприймає їх як своїх громадян і бажає їм зла.
Найкраща відповідь терористам – не ставати жертвами цієї підлої пропаганди, яка оплачена людськими життями. В українців, у жителів усіх регіонів України один спільний ворог – кремлівський режим. І для окупованих регіонів – Донбасу і Криму – цей ворог становить навіть більшу небезпеку, ніж для жителів решти території країни. Тому що цей ворог перетворює їх на заручників своїх завдань і амбіцій.
Саме тому в усіх українців спільне завдання – припинення окупації, вигнання ворога з української землі, реінтеграція звільнених територій. Не можна дозволити Кремлю вічно використовувати ні в чому не винних людей у ролі «живого щита».
