СБУ, как обычно, заняты государственной важности вопросами.
Служба безпеки знайшла собі гідного ворога: протизапальні льодяники «Стрепсілс».
Cпойлер
Протрактувавши їх як «харчову добавку». У прямому і переносному значенні.
Виявляється, широко відомі льодяники «Стрепсілс» не тільки полегшують боротьбу з кашлем, але й збуджують Службу безпеки України. У розпорядженні «Наших грошей» опинились листи, пов’язані з наїздом правоохоронців на постачальника льодяників ТОВ «Реккіт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна».
Почалось усе минулого літа, коли прокуратура влаштувала кримінальне провадження №42016101070000113 і згодом провела обшуки з виїмкою доларів в офісі дистрибутора «Стрепсілс». До дивних подробиць цієї справи ми повернемось трохи згодом. Але спочатку про СБУ.
Спецслужба виявила неабияку цікавість до кримінального провадження. І навіть звернулось до Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я, аби медики надали інформацію про всі випадки побічних реакцій льодяника.
Керівник ДЕЦ Ковтун підписала виготовлений заступником директора Наталією Шолойко лист, що за шість років з льодяниками «Стрепсілс» до ДЕЦ надійшла інформація про десяток випадків передбачених побічних реакцій (алергія, тощо), тобто тих, про які попереджують у інструкціях до таблеток.
При цьому під час перереєстрації «Стрепсілсу» самі постачальники надали документи з прочерками у графі кількість побічних реакцій та обсяги продажу.
Із цього листа СБУ зробило свої власні висновки і написало вже до МОЗу, що отримані дані означають повний швах з ефективністю, безпекою та якістю препарату, а відтак міністерство має вжити заходів щодо визнання законною реєстрації «Стрепсілсу».
Ще раз. Медичні експерти пишуть, що льодяники давали по дві ПЕРЕДБАЧЕНІ побічні реакції на рік.
Але СБУ збуджується на сам факт побічних реакцій, акцентується на прочерках, викидає саму згадку про передбаченість реакцій і вимагає ̶с̶к̶а̶с̶у̶в̶а̶т̶и̶ розібратись з реєстрацією. А це означає автоматичне припинення продажу препарату в аптеках. А це втрата великих грошей.
Звісно, ми нічого не знаємо про аргументи, які могли б вирішити проблеми між продавцями льодяників та начальником Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Сергієм Семочком, який і підписував листи від СБУ. Але знаємо, що Семочко – не Демчина. І якщо клієнтами «я_от_кононенко» є торговці горіхами, текстилем, автогазом (це тільки те, що нам вдалось ідентифікувати), то контррозвідники підопічного голови СБУ Грицака руками і ногами каламутять фармацевтичний ринок.
Раніше ми вже писали, як Семочко ненав’язливо радить лікарям боротись з діалізною монополією одного виробника аби інший зміг покращити свої ринкові позиції. Писали і як Семочко разом з Грицаком ненав’язливо радять уряду відмовитись від міжнародних тендерників на фоні злиття карних справ проти тендерних чемпіонів часів Януковича.
Тобто поява контррозвідників СБУ у темі про побічні реакції льодяників від кашлю – для «Наших грошей» це безумовний сигнал про «великі гроші». А тим більш, що й саме провадження №42016101070000113 від 8 червня 2016 року нам здалось висмоктаним з того самого пальця, що і привід для цікавості сбушників.
Провадження було порушено Київською прокуратурою №7 (веде прокурор Олександр Гафинець). Це та сама прокуратура, що порушувала провадження по темі діалізу, яке також збудило контррозвідників Семочка. Ми поки що не знаємо, яким медом намазано контррозвідникам саме в подільській прокуратурі, але впевнені, що ті кому треба – в курсі.
Сам привід для прокурорського збудження – це пісня. Прокурори на повному серйозі вирішили, що «Стрепсілс» – це харчова добавка. Не будемо зупинятись на причинах такого рішення. Головне, який ланцюжок умовиводів породив цей мислевірус.
Будь-який продавець ліків знає, що для легального продажу ліків в Україні їх треба зареєструвати в вище означеному ДЕЦ, де питаннями швидкості і можливості реєстрації препаратів відають пані Ковтун та Шолойко (дружина того самого бізнесмена Хейломського з «Індару», який фігурує у цікавій кримінальній справі по розкраданням на держпідприємстві).
«Стрепсілс» зареєстрований ДЕЦом саме як лікарський препарат з діючою речовиною амілметакрезол+дихлорбензиловий спирт, що виконує функції антисептика та протизапального у ротовій порожнині. Рот – це все, що пов’язує «Стрепсілс» з харчами, які також потраплять в людину через рот.
Але у прокурорів власне світосприйняття, у якому «Стрепсілс» – це харчова добавка. (Може контррозвідники справді настільки сурові дядьки, що додають собі амілметакрезол собі у фуа-гру та дихлорбензиловий спирт у колу?).
А відтак прокурори вважають, що реєструвати його як лікарський препарат – це злочин, кваліфікований по ч.4 ст. 358 КК України. А тому продавати лжеліки у аптеці – це заволодівати грошовими коштами «шляхом обману».
Відчули льодяний подих закону? А співробітники «Реккіт Бенкізер Хаусхолд» отримали відчуття в натурі. Бо прокурори влаштували у них обшук, в ході якого спромоглись вилучити з сейфу $39 300. Ну і конфіскували як якесь свідчення якихось злочинів.
Потім адвокат доводив суду, що це були особисті гроші одного з працівникі в фірми, який забрав їх з ліквідованого банку «Хрещатик» (і додав банківське підтвердження цього факту) і просто поклав у офісний сейф поки не орендує банківську комірку. У будь-якому разі, знайти валюту у офісі фірми, яка офіційно заробляє на імпорті ліків, – це доказ злочину хіба що у звихнутому світі параноїка.
Але Апеляційний суд, відмовляючи адвокату у поверненні грошей, «не знайшов […] порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного».
Отже коли вся ця маячня справді сягнула орбіти, на якій СБУ вже вимагало від МОЗу заблокувати продажи «Стрепсілс» у загальноукраїнському масштабі за наявність передбачених побічних реакцій, транснаціонали вирішили захищати свій бізнес в Україні від українських правоохоронців. І керівник «Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» Дживелек Шюкрю Тонгуч пішов до джерела проблем – Генерального прокурора Юрія Луценка, чиї підопічні разом з сбушниками і влаштували весь цей деліріум тремніс. 24 січня Генпрокурор доручив своєму заступнику Говді закрити справу.
Але на цьому історія не скінчилась, бо до СБУ бізнесмени, мабуть, так і не дійшли. 23 лютого, вже після того, як прокурори мали закрити кримінальне провадження, «Реккіт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» подало позов на спецслужбу до адмінсуду. Суд призначено аж на липень. І щось здається, що там з’ясуються нові подробиці щодо дій СБУ по наведенню своїх порядків на фармацевтичному ринку.
Ну, а ми всі ці подробиці розповіли лише з однією метою: подбати про здоров’я українських спецслужб. Дорогі СБУшники будьте трохи стриманішими. Бо щось останнім часом ви споживаєте занадто багато «харчових добавок». Невдовзі в жодну декларацію не влізете. Хвилюємось.
