Вовк Панібрат
(фейсбучное)
Дядя Коля гарно співає та декламує. Тому щороку його беруть до Вертепу. А цьогоріч він спізнився і тому став москалем. Дядя Коля сварився, торгувався, шморгав носом і гупав кулаком по столу. Нагадував Петі-чорту, як вони разом ганяли мєнтів. Об'яснявся в любві козі Галі. Запитував у Фєді-жида, коли той верне 200 євро. Погоджувався бути негром, циганом, білорусом, волом та віслюком. Проте, поспільство було непохитне - Вертеп потребував москаля. Дядя Коля з важким серцем погодився. А напередодні Різдва упав біля привокзального кіоску і вивихнув ногу.
Аби не підвести добре товариство дядя Коля видзвонив швагра Мітю. Мітя заробляв на прожиття рубаючи м'ясо на місцевому ринку, але в душі вважав себе митцем. Ходив до театру, відвідував літературні вечори, читав Коельйо і Муракамі. Пропозицію дяді Колі він радо прийняв і взявся вживатися в роль по всіх відомих театральних системах від Меєрхольда до Таїрова. Найбільшу увагу Мітя приділив костюму.
Заношений, пропахлий багаттями камуфляж новоявлений москаль прикрасив георгіївськіми бантіками, саморобними шевронами ЛНР та батальйона Восток, медаллю за порятунок на водах і десятком значків з батьківської колекції. Стару тещину перуку пустив на бороду. Поношену жінчину каракулеву шапку облагородив значком з Володею Ульяновим та закріпленим на триколірну лєнту фазанячим пером. Відкопав на горищі китайського дитячого автомата та взув для брутальності камелотівські берци. Оскільки на вулиці було слизько берци обтягнув старими шкарпетками. Тривалі приготування зробили свою чорну справу - Мітя спізнивсь і доєднався до колективу, коли той вже виводив у першій квартирі Нову радість.
Появу Мітя обставив імітацією автоматної черги, підірвавши за дверима кілька петард та фразою "русскіє ідут, христос ся рождає, гражданє хахли". Вертеп та господарі якусь хвилину витріщались на охамілого кацапа, а далі з криками "бий падло" рванули в атаку. Мітя, моментально понявший, шо перформанс не вдався і щаз буде каральна операція і розп'яті снєгірі в сметані, ламанувся до виходу і полетів засніженою вулицею як птах.
Добрим українцям, що саме вийшли на прогулянку відкрилося воістину чарівливе видовисько.
Тихими, залитими яскравим вітринним світлом вулицями розсікав здоровило в камуфляжі, з автоматом та бородою набакир. Услід за ним мчали чорт з качалкою, жид з мітлою, ірод з парою ножів, коза з пляшкою шампанського та вгодований пожежник Вітя в вухатих домашніх тапочках. Віті зірвали гостину і коляду, тому він люто розмахував совочком для вугілля, лаяв кацапа на всі заставки і грозив тому концтабором, купанням в ополонці та люстрацією без наркозу. Мітя раз-по-раз оглядався, кричав шо він від дяді Колі, шо то інсталяція і модернізм, а художника обіжать не треба, але це не спрацьовувало. На сусідній вулиці в процесію влився старий пудель Артемон, лишивши напризволяще бабку Юхимівну і скликавши на охоту всіх навколишніх дворняг. Переслідування рускоязичних сягало апогею і грозило вилитись в сюжет для НТВ, але тут Мітя добіг до супермаркету і загубився в натовпі.
Приблизно за годину, коли Мітя парив в тазіку розморені гонитвою ноги задзвонив телефон.
- Ти пасивний гомосексуаліст, Мітя - заплакав в трубку дядя Коля. - Шо ж ти наробив, іроде. Хто мене після цього в Вертеп візьме?
- Я візьму - безжурно відповів Мітя. - Свій Вертеп організуєм, дядь Коль. Творчий, по всій театральній науці. І, зауваж, як я тебе ціную - ти там москалем не будеш.
Якусь хвилю Мітя помовчав, а далі грайливо прошепотів:
- Москалем буду я...
10.01.2015 #архів
